Рішення

від 06.02.2024 по справі 140/31954/23

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2024 року ЛуцькСправа № 140/31954/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Смокович В. І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Зовнішторгсервіс" до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Волинського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство "Зовнішторгсервіс" (далі - позивач, ПП"Зовнішторгсервіс", підприємство) із позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Волинській області, контролюючий орган), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.06.2023 №0083020408.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що контролюючим органомв акті камеральної перевірки зазначено перелік податкових накладних/розрахунків коригування, термін яких порушено. Згідно розрахунку штрафу за порушеннятермінів реєстраціїнаведенихнакладнихскладає 44549,23 грн. Разом з цим, позивач не погоджуєтьсяіз застосуванням штрафу в загальній суми 21329,23,00 грн. по податковим накладним, кількістьднів порушення термінів реєстрації яких згідно Акту камеральноїперевірки становить 1 (один) та 2 (два) день, але фактично терміни їх подання на реєстрацію не було порушено, що підтверджено квитанціямидо податкової звітності та роздруківками з бази даних електронної звітності M.E.Doc позивача, які додані до позовної заяви, та строкияких відображено в таблиціпо кожнійнакладній.

Крім того, зазначає, що чинним законодавствомУкраїни передбачено, що реєстрація податкових накладнихта/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиномуреєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуваннямграничних строків, які позивачем було дотримано, але не встановлено відповідальності такогоплатникаподатків за належнуроботу Єдиного державного реєстру податкових накладних.

А тому, позивач відзначає, що за несвоєчасне подання до ДПС податкових накладних/розрахунків коригування доподаткових накладних у зв`язку з неможливістювчасно відправити документ до ДПС внаслідок тимчасового обмеження роботиелектронних сервісів та інформаційнотелекомунікаційних систем ДПС, відповідальність, до такого платника податків не повинназастосовуватися.

09 листопада 2023 року Відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог з підстав наведених у відзиві. Зазначає, що перевіркоювстановлено, що ПП «Зовнішторгсервіс» в порушенняп.п.201.10 ст. 201 ПК України несвоєчасно зареєстровано податкові накладніскладені за червень, липень 2022р., а саме: №56 від 26.07.2022р., №57 від 26.07.2022р., №59 від 27.07.2022р., №60 від 27.07.2022р., №62 від 27.07.2022р., №75 від 29.07.2022р., №58 від 27.07.2022р., №79 від 29.07.2022р., №87 від 29.07.2022р., №78 від 29.07.2022р., №80 від 29.07.2022р., №81 від 29.07.2022р., №82 від 29.07.2022р., №93 від 22.07.2022р., №94 від 22.07.2022р., що наведені в Акті перевірки.При цьому, платник податківзобов`язаний зареєструвати податкову накладну/ розрахуноккоригуванняу встановлені терміни податковимзаконодавством. Згідно наданихпідприємством скриншотів з комп`ютерноїпрограми «M.E.Doc»відправлення даних 15 податкових накладнихне підтверджує їх отримання Державною податковоюслужбою України саме 15.08.2022 року.

А тому,ГУ ДПС зазначає, що доказом прийняттяподатковим органом розрахунку коригування та/або податкової накладної, поданійв електронній формі єквитанція (електронне неповідомлення) з відповідною інформацією, в якійтакож відображенафактичнадата її прийняття, яка відповідає даті її отримання цим органом.

Відповідач зазначає, що Позивачем не надано також доказів щодо неможливостінимреєстраціїподаткових накладних протягомграничних строків післядати складення або роботи з обмеженням електронних сервісів Державної податкової служби України по зазначених датах. Крім цього, відповідач зазначає, щопозивач не реалізував технічні можливості своєчасної реєстраціїподатковихнакладних, протягом граничних строків після складення податкових накладних.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 17.10.2023 прийнято до провадження адміністративну справу №140/31954/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ПП"Зовнішторгсервіс" зареєстроване як юридична особа приватного права зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, код ЄДРПОУ 35711951 за адресою : 43005, м. Луцьк, проспект Грушевського, буд 2.

На підставіпідпункту 20.1.4 пункту 20.1статті 20 розділу І, пункту 75.1 статті 75 розділу ІІ Податкового Кодексу України, у порядку визначеномупунктом 76.2 статті 76 розділу ІІ Податкового кодексу України ГУ ДПС у Волинській області проведено камеральну перевірку податковоїдекларації (розрахунку, звіту) щодо дотримання ПП"Зовнішторгсервіс" порядку реєстрації податковихнакладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстріподаткових накладних.

26.05.2023 року складено Акт №8847/03-20-04-08-35711951 «Про результатикамеральної перевіркищодо недотриманняграничних строків реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладнихПриватне підприємство "Зовнішторгсервіс", код ЄДРПОУ 35711951».

Перевіркою встановлено порушення п.201.10 ст.201 Кодексу в частині несвоєчасної реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних з врахуванням абз.3 п.69.1 ст.69 розділу XX Перехідних положень Кодексу зі змінами внесеними Законм України №2260-ІX від 12.01.2023р. в частині несвоєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, складених за червень, липень 2022р.

В акті перевірки від 26.05.2023 №8847/03-20-04-08-35711951 (далі по тексту Акт), зокрема, зафіксовано, що згідно проведеного аналізу Єдиного реєстру податкових накладних встановлено порушення термінів реєстрації податкових накладних, зокрема:

№ 60 від 27.07.2022, зареєстрована 16.08.2022, кількість днів порушення термінів реєстрації ПН - 1 дн.;

№58 від 27.07.2022, зареєстрована 17.08.2022, кількість днів порушення термінів реєстрації ПН - 2 дн.;

№ 93 від 22.07.2022, зареєстрована 17.08.2022, кількість днів порушення термінів реєстрації ПН - 2 дн.;

№ 62 від 27.07.2022, зареєстрована 17.08.2022, кількість днів порушення термінів реєстрації ПН - 2 дн.;

№ 94 від 22.07.2022, зареєстрована 17.08.2022, кількість днів порушення термінів реєстрації ПН2 дн.;

№ 87 від 29.07.2022, зареєстрована 17.08.2022, кількість днів порушення термінів реєстрації ПН - 2 дн.;

№ 79 від 29.07.2022, зареєстрована 17.08.2022, кількість днів порушення термінів реєстрації ПН - 2 дн.;

№ 59 від 27.07.2022, зареєстрована 17.08.2022, кількість днів порушення термінів реєстрації ПН - 2 дн.;

№75від 29.07.2022, зареєстрована 17.08.2022, кількість днів порушення термінів реєстрації ПН - 2 дн.;

№ 81 від 29.07.2022, зареєстрована 17.08.2022, кількість днів порушення термінів реєстрації ПН - 2 дн.;

№78 від 29.07.2022, зареєстрована 17.08.2022, кількість днів порушення термінів реєстрації ПН2 дн.;

№ 56 від 26.07.2022, зареєстрована 17.08.2022, кількість днів порушення термінів реєстрації ПН - 2 дн.;

№ 80 від 29.07.2022, зареєстрована 17.08.2022, кількість днів порушення термінів реєстрації ПН - 2 дн.;

№ 82 від 29.07.2022, зареєстрована 17.08.2022, кількість днів порушення термінів реєстрації ПН - 2 дн.;

№57 від 26.07.2022, зареєстрована 17.08.2022, кількість днів порушення термінів реєстрації ПН - 2 дн.

Позивачем на акт перевірки подані заперечення, з результатами яких відповідач залишив в силі висновки акту перевірки від 26.05.2023 №8847/03-20-04-08-35711951.

26.06.2023 року Головним управлінням ДПС у Волинській області винесено податкове повідомлення рішення №0083020408, яким встановлені порушення граничних строківреєстрації в ЄРПН податкових накладних/розрахунківкоригування до податкових накладних відповідно до статті 201 Податкового кодексу України та згідно з пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України застосованоштраф в розмірі 44549,23 грн.

Позивач не погоджуючись із висновками акту перевірки та принятим рішенням, подав 17.07.2023до ДПС України скаргу на податкове повідомлення рішення від 26.06.2023 № №0083020408.

Рішенням ДПС України від 12.09.2023 №26782/6/99-00-06-03-01-06 «Про результати розгляду скарги ПП«Зовнішторгсервіс» ДПС залишено без змін ППР Головного управління ДПС у Волинській області від 26.06.2023 № №0083020408, а скаргубез задоволення.

Позивач, вважаючи податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській областівід 26.06.2023 № №0083020408 протиправним в частині застосування штрафних санкцій всумі 21329,23 грн., звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюютьсяПодатковим кодексом України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ(далі -ПК України).

Відповідно п.п.14.1.60 п.14.1 ст.14 ПК України, єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) здійснюється відповідно до Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246(далі - Порядок №1246).

Відповідно до пп. а, б п.185.1 ст.185 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно достатті 186 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг згідно п.187.1 ст.187 Податкового кодексу Українивважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (п.188.1. ст.188 ПК України).

Відповідно до норм пункту 201.10 статті 201 ПК Українипри здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків, зокрема, для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Згідно пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі 10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів, 20 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів, 30 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування - у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів, 40 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування - у разі порушення терміну реєстрації на 61 і більше календарних днів.

У випадку встановлення факту вчинення платником податку порушення граничного терміну реєстрації податкових накладних контролюючий орган відповідно до п.58.1 ст.58 ПК України (визначає підстави, порядок оформлення та вручення податкового повідомлення-рішення) та положень п.2 розд. II Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженогонаказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 №1204 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції 22.01.2016 за №124/28254), складає податкове повідомлення-рішення за формою Н - за порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановленихстаттею 201 ПК України(додаток 13 до зазначеного Порядку).

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних регламентовано Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 (далі - Порядок №1246).

Пунктами 2, 3 Порядку №1246 встановлено, що операційний день - частина дня, протягом якої здійснюються прийняття від платників податку податкових накладних та/або розрахунків коригування та реєстрація або зупинення реєстрації. Операційний день триває в робочі дні з 8-ї до 20-ї години. Технічне обслуговування та регламентні роботи, що потребують зупинки Реєстру, не проводяться протягом операційного дня, крім аварійних випадків. Якщо 15 число або останній день місяця припадають на вихідний, святковий або неробочий день, такий день вважається операційним днем.

Згідно з пунктом 4 Порядку №1246 до Реєстру вносяться відомості щодо податкових накладних та/або розрахунків коригування, які прийняті до Реєстру та підлягають реєстрації, реєстрацію яких зупинено, а також щодо яких у встановленому порядку прийнято рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації.

Відповідно до пункту 5 Порядку №1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування приймаються до Реєстру у разі дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192, пунктами 200-1.3, 200-1.9 статті 200-1 та пунктами 201.1, 201.10 і 201.16 статті 201 Кодексу, а також з урахуванням Законів України Про електронний цифровий підпис, «Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

12.05.2022 був прийнятий Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану, яким були внесені зміни в підпункт 69.1 пункту 69 розділу 10 Податкового кодексу України.

Зокрема абзац 3 даного підпункту був викладений в наступній редакції:

Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану" за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року.

Згідно п.1 Прикінцевих та перехідних положень Закону він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім змін до абзаців другого, п`ятого - восьмого підпункту 69.2 та підпункту 69.11 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України в частині камеральних перевірок декларацій та уточнюючих розрахунків (у разі їх подання), до яких подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, які набирають чинності з 02 червня 2022 року.

Спірним у цій справі є питання строку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначених вище податкових накладних.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних через програмне забезпечення «М.Е.Dос» податкові накладні, а саме:

-15.08.2022 року №№56 від 26.07.2022, 57 від 26.07.2022, 59 від 27.07.2022, 60 від 27.07.2022, 62 від 27.07.2022, 75 від 29.07.2022, 58 від 27.07.2022, № 79 від 29.07.2022, 87 від 29.07.2022, 78 від 29.07.2022,80 від 29.07.2022 81 від 29.07.2022, 82 від 29.07.2022, 93 від 22.07.2022, 94 від 22.07.2022.

Зазначені обставини підтверджуються наданими до суду позивачем копіями повідомлень про відправку податкових накладних від 15.08.2022 року, в яких міститься дата та час подання на реєстрацію податкових накладних, дані щодо того, яка накладна подана на реєстрацію, тощо.

Однак, податкові накладні №№56 від 26.07.2022, 57 від 26.07.2022, 59 від 27.07.2022, 62 від 27.07.2022, 75 від 29.07.2022, 58 від 27.07.2022, № 79 від 29.07.2022, 87 від 29.07.2022, 78 від 29.07.2022,80 від 29.07.2022 81 від 29.07.2022, 82 від 29.07.2022, 93 від 22.07.2022, 94 від 22.07.2022 були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних 17.08.2022 року, податкова накладна №60 від 27.07.2022 була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 16.08.2022 року.

Враховуючи зазначені обставини, податковий орган зробив висновок, що позивачем завказаними податковими накладнимипропущений термін їх реєстрації на один (1)та два (2) день та застосував штрафні санкції в розмірі 10 відсотків від суми податку на додану вартість за цими накладними.

Суд вважає безпідставним застосування штрафних санкцій в частині порушення термінів реєстрації податкових накладних №56 від 26.07.2022, №57 від 26.07.2022, №59 від 27.07.2022, №60 від 27.07.2022, №62 від 27.07.2022, №75 від 29.07.2022, №58 від 27.07.2022, № 79 від 29.07.2022, №87 від 29.07.2022, №78 від 29.07.2022,80 від 29.07.2022, №81 від 29.07.2022, №82 від 29.07.2022, №93 від 22.07.2022, №94 від 22.07.2022в сумі 21329,23 грн., оскільки, в даному випадку, суд не вбачає вини позивача в несвоєчасній реєстрації податкової накладної.

Верховний Суд у постанові від 22.11.2021 року по справі №160/10558/19 дійшов висновку про те, що при розгляді справ про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних принциповим є не дата фактичного надходження податкових накладних до Єдиного реєстру податкових накладних, а дата їх відправлення виходячи з технічного способу реєстрації податкових накладних.

Таким чином, долученими позивачем копіями повідомлень про відправку податкових накладних від 15.08.2022 року підтверджується, що позивач, надіславши податкові накладні №56 від 26.07.2022, №57 від 26.07.2022, №59 від 27.07.2022, №60 від 27.07.2022, №62 від 27.07.2022, №75 від 29.07.2022, №58 від 27.07.2022, № 79 від 29.07.2022, №87 від 29.07.2022, №78 від 29.07.2022,80 від 29.07.2022, №81 від 29.07.2022, №82 від 29.07.2022, №93 від 22.07.2022, №94 від 22.07.2022 відповідно, своєчасно виконав свої зобов`язання, передбачені податковим законодавством з реєстрації вищевказаних податкових накладних.

При цьому, відповідачем не надано суду доказів несправності засобів телекомунікаційного зв`язку платника податків чи інших доказів на підтвердження наявності вини позивача у порушенні граничного строку направлення на реєстрацію податкових накладних.

За приписами п.109.1 ст.109 ПК Україниподатковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Аналіз зазначеної норми дає підстави вважати, що законодавець передбачив можливість застосування до платника наслідків несвоєчасної реєстрації податкової накладної, передбачених статтею 120-1 ПК України, лише за наявності його вини.

За усталеною практикою Верховного Суду (постанови від 23 липня 2019 року у справі №620/3609/18, від 14 серпня 2018 року у справі №803/1583/17, від 30 січня 2018 року у справі № 815/2745/17, №816/390/17 від 2 липня 2019 року у справі № 2340/3802/18, від 20 серпня 2019 року у справі № 1640/3125/18) вчинення платником податків всіх залежних від нього дій для своєчасної реєстрації податкової накладної, яка не відбулась внаслідок протиправної поведінки суб`єкта владних повноважень, від якого залежало забезпечення можливості належним чином виконати цей обов`язок, унеможливлює притягнення такого платника податків до відповідальності.

У постановах від 3 квітня 2020 року (справа №160/5380/19), від 10 червня 2019 року (справа №802/1825/16-а) та від 12 липня 2019 року (справа №0940/1600/18) Верховний Суд вказав, що у процедурі внесення інформації (відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування) до ЄРПН є дві окремі стадії: 1) надання платником податку на додану вартість податкової накладної (розрахунку коригування); 2) прийняття/неприйняття податкової накладної (розрахунку коригування) та внесення відомостей щодо неї (нього) безпосередньо до ЄРПН. Перша із цих стадій залежить від платника податку на додану вартість і є результатом його дій, тоді як друга - це результат виконання роботи програмного забезпечення, що контролюється ДФС, та/або безпосередніх дій працівників ДФС, на яку (які) платник податку не має впливу.

Встановлена нормою пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України відповідальність платника податку на додану вартість за порушення граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу для реєстрації податкової накладної та /або розрахунку коригування до такої податкової накладної в ЄРПН, у вигляді накладення штрафу може застосовуватися в разі якщо платник податку не надав (не надіслав) податкову накладну (розрахунок коригування) ДПС у строк, встановлений цією статтею.

Враховуючи положення пункту 201.10 статті 201 ПК України, у разі відсутності у межах операційного дня надісланої контролюючим органом квитанції, що підтверджує прийняття податкової накладної або відмову у її прийнятті, така податкова накладна вважається зареєстрованою датою її надсилання.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі №620/817/19.

У відповідності до статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що Приватним підприємством «Зовнішторгсервіс» були дотримані граничні строки реєстрації податкових накладних №56 від 26.07.2022, №57 від 26.07.2022, №59 від 27.07.2022, №60 від 27.07.2022, №62 від 27.07.2022, №75 від 29.07.2022, №58 від 27.07.2022, № 79 від 29.07.2022, №87 від 29.07.2022, №78 від 29.07.2022,80 від 29.07.2022, №81 від 29.07.2022, №82 від 29.07.2022, №93 від 22.07.2022, №94 від 22.07.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних і прийменник до в контексті кінцевої дати реєстрації податкових накладних мусить розумітись, як кінцева дата події, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що з огляду на встановлені в ході розгляду справи обставини, позивачем вжито заходів щодо реєстрації податкових накладних №56 від 26.07.2022, №57 від 26.07.2022, №59 від 27.07.2022, №60 від 27.07.2022, №62 від 27.07.2022, №75 від 29.07.2022, №58 від 27.07.2022, № 79 від 29.07.2022, №87 від 29.07.2022, №78 від 29.07.2022,80 від 29.07.2022, №81 від 29.07.2022, №82 від 29.07.2022, №93 від 22.07.2022, №94 від 22.07.2022 у строк, встановлений п.201.10 ст.201 Податкового кодексу Українита їх фактична реєстрація відбулася, про що зазначено в акті перевірки та підтверджується матеріалами справи.

З огляду на викладені обставини, суд вважає, що позивачем вчинено всіх залежних від нього заходів для недопущення порушення законодавства при реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних №56 від 26.07.2022, №57 від 26.07.2022, №59 від 27.07.2022, №60 від 27.07.2022, №62 від 27.07.2022, №75 від 29.07.2022, №58 від 27.07.2022, № 79 від 29.07.2022, №87 від 29.07.2022, №78 від 29.07.2022,80 від 29.07.2022, №81 від 29.07.2022, №82 від 29.07.2022, №93 від 22.07.2022, №94 від 22.07.2022.

Враховуючи обставини суд вважає, що податкове повідомлення - рішення № 0083020408 від 26.06.2023, в частині застосування до ПП «Зовнішторгсервіс» штрафу за несвоєчасну реєстрацію вищеозначених податкових накладних є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд зазначає, що обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Згідно Рішення ЄСПЛ по справі «Рисовський проти України» (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип належного урядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» та враховує положення «Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень», прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980, а саме суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Досліджуючи розрахунок штрафу до податкового повідомлення-рішення №0083020408 від 26.06.2023, суд встановив, що розмір штрафу визначений в податковому повідомлені - рішенні складений із відсоткової ставки штрафу по кожній податковій накладній, а тому може бути зменшений в частині, встановленої судом протиправності застосування штрафу, за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Тобто загальна сума штрафних санкцій по податковому повідомленню-рішенню №0083020408 від 26.06.2023 становить 44549,23 грн. Позивач при зверненні до суду просить визнати протиправним та скасувати дане рішення в цілому однак обгрунтовує свої позовні вимоги та підтверджує їх письмовими доказами тільки в частині застосування штрафних санкцій на суму 21329,23 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частинізастосування штрафних санкцій в сумі21329,23 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 3ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено за подання даної позовної заяви судовий збір у розмірі2684 грн., що підтверджується наявним у справі платіжною інструкцією від 02.10.2023 №52.

Враховуючи наслідки вирішення справи судом, наявності обставин сплати позивачем судового збору, суд вважає необхідним за ч. 1ст. 139 КАС Українистягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача по справі понесені витрати в сумі 1285,00 грн. пропорційно до задоволених вимог.

Також, позивачем подано до суду заяву, посилаючись на ст. ст. 132,134,139 КАС України про стягнення понесених витрат на правову допомогу в сумі 15000,00 грн.

До заяви додано Договір про надання правничої допомоги №04/23 від 02.10.2023р.; платіжну інструкцію.

Відповідач у відзиві заперечував проти витрат на правничу допомогу.

Вирішуючи отриману заяву позивача та враховуючи надані до заяви докази, суд зазначає наступне.

Частиною 3статті 132 Кодексу адміністративного судочинства Українивстановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з вимогами частини 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Як вбачається з пункту 1 частини 3статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з вимогами пункту 2 частини 3статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до положень частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства Українидля визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства Українивизначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною 7статті 134 Кодексу адміністративного судочинства Україниу разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, суд звертає увагу, що стаття 134 Кодексу адміністративного судочинства Українине виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог ч. 5ст. 134 цього Кодексущодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд в додатковій постанові від 12.09.2018 (справа №810/4749/15) зазначив, що з аналізу положень ст.134 Кодексу адміністративного судочинства Українивбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постановах від 22.12.2018 у справі №826/856/18 та від 30.09.2020 у справі №360/3764/18 при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Крім того, у справі «East/West Alliance Limited проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі Ботацці проти Італії, заява №34884/97, п.30).

У пункті 269 рішення у цій справі суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI(далі - Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1ст.1 Закону №5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1ст.1 Закону №5076).

Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 30 Закону №5076 визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом встановлено, що 02.10.2023 між позивачем ПП «Зовнішторгсервіс» та ФОП ОСОБА_1 в особі адвоката Степанюка С.Є. укладено Договір №04/23 про надання правничої допомоги, згідно розділу 1 пункту 1.2 якого виконавець зобов`язується надавати правничу допомогу по оскарженню податкового повідомлення-рішення від 26.06.2023 №0083020408.

В розділі 3 Договору визначено, щосторони погодили вартість (винагороду)послуг у розмірі 15000 гривень.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, щооплата правничої допомоги здійснюється Клієнтом авансовим платежем у розмірі 15000 гривень упродовж 3 (трьох) банківських днів з дня отримання рахунку від Виконавця.

Договір підписаний Сторонами та скріплений печатками.

Суд, вирішуючи питання про відшкодування судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, у відповідності до частини п`ятої статті 242 КАС України також враховує висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладений у постанові 21.01.2021 №280/2635/20, відповідно до якого КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Між цим суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Європейським судом з прав людини від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п.п. 268, 269).

Згідно з висновком, сформованим Європейським судом з прав людини у рішенні у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia), від 28.11.2002, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і які були дійсно необхідними.

Отже при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Суд також зазначає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи №200/14113/18-а ухвалив постанову від 26.06.2019, в якій сформував правову позицію, згідно з якою, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.

Вказаний висновок Верховного Суду у відповідності до приписів частини п`ятої статті 242 КАС Українита частини шостоїстатті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»суд враховує під час вирішення такого питання.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

До вказаного твердження суд також застосовує позицію Верховного Суду викладену у постанові від 12.12.2019 у справі №2040/6747/18.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п.49 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Наталія Михайленко проти України», від 30 травня 2013 року, заява 49069/11).

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, вважає, що заявлені позивачем до відшкодування 15000,00 грн. витрати на професійну правову (правничу) допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

Також, суд зазначає, що заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) за обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт), та згідно наданого акту виконаних послуг, зазначений витрачений час адвокатом для виконання покладених на нього умов Договору не є співмірними до предмету спору в даній справі, необхідності підготування, опрацювання та подання позову та доказів до суду, на переконання суду доведення правомірн ості заявлення бюджетного відшкодування в межах оскарження рішення контролюючого органу не покликане витрачання з боку позивача та його адвоката значних зусиль, доказова база є обмеженою в рамках предмету перевірки та не вимагала надання додаткових доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню, враховуючи дискреційні повноваження суду щодо суддівського розсуду на предмет розподілу судових витрат згідно згаданої вище позиції Верховного Суду та у зв`язку із наявністю заперечень відповідача та наданими доказами ознак співмірності, визначених частиною п`ятоюстатті 134 КАС України.

Застосуванню під час вирішення спірного питання підлягає також ухвала Верховного Суду від 23.08.2023 у справі №640/12435/20 щодо неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу, заявлених позивачем до відшкодування, зі складністю роботи пов`язаної із підготовкою позову, доказів, заперечення на відзив, її обсягом та часом, витраченим на виконання роботи.

Таким чином, з урахуванням досліджених судом доказів, суд дійшов висновку, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, критерію обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 3000 грн., та відшкодувати цю суму позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями241-246,255,257-262,295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Зовнішторгсервіс" (43000, Волинська область, місто Луцьк, проспект Грушевського, будинок 2, код ЄДРПОУ 35711951) до Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44106679) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 26.06.2023 №0083020408 в частинізастосування штрафних санкцій в сумі21329,23 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь Приватного підприємства "Зовнішторгсервіс" витрати по сплаті судового збору у розмірі 1285,00 грн. (одна тисяча двісті вісімдесят п`ять гривень 00 коп.) та витрати на правничу допомогу у сумі 3000,00 грн. (три тисячі гривень 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.І. Смокович

Повний текст рішення складено та підписано 06 лютого 2024 року.