Ухвала

від 05.02.2024 по справі 380/57/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

з питань залишення позову без розгляду

05 лютого 2024 рокусправа № 380/57/24

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Чаплик І.Д., перевіривши матеріали адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю РИСЬ-ЛЬВІВ до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в

Товариство з обмеженою відповідальністю РИСЬ-ЛЬВІВ (місцезнаходження: 79062, м. Львів, вул. Шевченка, 317; ЄДРПОУ: 37800938) звернулось до суду із позовом до Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1; ЄДРПОУ: 43971343), в якому просить:

визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 25.07.2023 року № UA209000/2023/400131/2, від 28.07.2023 року № UA209000/2023/400136/2, від 21.08.2023 року № UA209000/2023/900908/2, від 11.07.2023 року № UA209000/2023/900670/2, від 06.06.2023 року № UA209000/2023/100295/2, від 21.06.2023 року № UA209000/2023/100345/2, від 26.06.2023 року № UA209000/2023/400097/2, від 27.07.2023 року № UA209000/2023/400135/2, від 28.07.2023 року № UA209000/2023/900778/1, від 15.08.2023 року № UA209000/2023/900882/2, від 25.08.2023 року № UA209000/2023/400161/1;

визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці Державної митної служби України № UA209140/2023/000577, № UA209140/2023/000593, № UA209170/2023/002895, № UA209170/2023/002386, № UA209230/2023/001554, № UA209230/2023/001689, № UA209140/2023/000486, № UA209140/2023/000587, № UA209170/2023/002597, № UA209170/2023/002831, № UA209140/2023/000672.

Ухвалою від 08.01.2024 позовну заяву залишено без руху з підстав пропуску позивачем строку на звернення до суду.

18.01.2024 представник позивача подав заяву про поновлення строку на звернення до суду, яка мотивована неоднозначністю судової практики з питання застосування строків звернення до суду у спорах про коригування митної вартості товарів та незначний період часу, на який позивачем пропущено строк на звернення до суду.

Суд ухвалою від 23.01.2024 відкрив провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішив розглянути таку справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами. При цьому суд зазначив, що питання про поновлення строків звернення до суду буде розглядатись з урахуванням позиції відповідача у вказаній справі.

Представник відповідача 26.01.2024 подав заперечення на клопотання про поновлення строку на звернення до суду та просив залишити позов без розгляду в частині оскарження рішень про коригування митної вартості № UA209000/2023/100295/2 від 06.06.2023, UA209000/2023/100345/2 від 26.06.2023, UA209000/2023/400097/2 від 26.06.2023.

При вирішенні питання про поновлення строку на звернення до суду у вказаній частині позову суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, законодавством регламентовано шестимісячний строк звернення особи до суду за захистом її прав, свобод та законних інтересів, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.

Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі № 809/1087/17 та від 22.11.2018 у справі №815/91/18.

Як встановлено судом, позивач оскаржує рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів, частину з яких було прийнято 06.06.2023, 21.06.2023 та 26.06.2023.

При цьому позивач звернувся до суду лише 29 грудня 2023 року.

Згідно із частиною першою статті 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому, норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.

Отже, процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення процесуального строку суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Поважність причин пропуску на звернення до суду позивач обґрунтовує неоднозначністю судової практики з питання застосування строків звернення до суду у спорах про коригування митної вартості товарів.

За приписами статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Статтею 102 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Частиною першою та другою статті 24 Митного кодексу України визначено, що будь-яка особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів до митного органу вищого рівня або до суду, якщо вважає, що такими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси, створено перешкоди для їх реалізації або на неї незаконно покладено будь-які обов`язки.

Для цілей застосування цієї глави:

предмет оскарження - рішення, дії або бездіяльність митних органів, які оскаржуються;

дії митних органів - вчинки посадових осіб та інших працівників митних органів, пов`язані з виконанням обов`язків, покладених на них відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства України;

бездіяльність митних органів - невиконання посадовими особами та іншими працівниками митних органів обов`язків, покладених на них відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства України, або неприйняття ними рішень з питань, віднесених до їхніх повноважень, протягом строку, визначеного законодавством;

митний орган вищого рівня - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику;

митний орган, якого стосується предмет оскарження, - митний орган, який прийняв оскаржуване рішення, вчинив оскаржувані дії або допустив бездіяльність.

Разом з тим, згідно із частиною п`ятою статті 24 Митного кодексу України, оскарження постанов у справах про порушення митних правил здійснюється в порядку, встановленому главою 72 цього Кодексу. Оскарження податкових повідомлень-рішень митних органів здійснюється в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Водночас, рішення, які оскаржує позивач, не є податковими повідомленнями-рішеннями, а стосуються коригування митної вартості, тому строк його оскарження визначається згідно із вимогами Кодексу адміністративного судочинства України.

Таке правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах Верховного Суду від 07.06.2018 у справі №813/1276/16, від 18.06.2020 у справі №805/1536/17-а, від 18.02.2021 у справі №826/14826/16, від 27.05.2021 у справі №826/13159/17, від 11.08.2021 у справі № 540/1949/19, від 03.11.2022 у справі №380/9929/21 та від 23.02.2023 у справі №120/14574/21-а.

Таким чином, строк на оскарження вказаних рішень відповідача та карток відмови, прийнятих на їхній основі, становить 6 місяців з дати, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав.

Відтак, вказані доводи позивача про нестабільність судової практики не є обґрунтованими і не можуть слугувати підставою для поновлення строку на звернення до суду, оскільки реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежала виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і тому подібного.

Також доцільно звернути увагу на презумпцію знання законодавства (лат. Ignorantia juris non excusat - незнання закону не вибачається) - кожен вважається таким, що знає закони.

Інших підстав для визнання поважними причин строку на звернення до суду позивачем не наведено, а судом не встановлено.

Суд зазначає, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22.

У справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

Також прецедентна практика Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Круз проти Польщі" виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким він користується, виходячи із поважності причин пропуску строку. У цьому випадку обставин, які б об`єктивно перешкоджали позивачу реалізувати своє право на подання позовної заяви протягом законодавчо встановленого строку, не вбачається, а підстави, наведені у клопотанні про поновлення строку звернення до суду, не є поважними та об`єктивно непереборними і не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, оскільки залежали від самого позивача.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21.12.2010 у справі Перетяка та Шереметьєв проти України).

Особа, яка має намір подати позовну заяву, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту позовної заяви, строку її подання тощо, проте, позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій спрямованих на дотримання вказаних вимог процесуального закону.

Відповідно до частин 3-4 статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Проаналізувавши обставини подання позивачем позовної заяви та наведені ним причини пропуску строку її подання суд приходить до висновку, що такі не є поважними, а зумовлені зволіканням та пасивною поведінкою позивача.

Вказане зумовлює залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 240 КАС України у вказаній частині позовних вимог.

Разом з цим, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Керуючись ст.ст. 122, 123, 169, 171, 240, 241, 243, 248, 256, 293, 294 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

визнати неповажними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду Товариства з обмеженою відповідальністю РИСЬ-ЛЬВІВ до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень та відмовити в задоволенні клопотання про його поновлення.

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю РИСЬ-ЛЬВІВ (місцезнаходження: 79062, м. Львів, вул. Шевченка, 317; ЄДРПОУ: 37800938) до Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1; ЄДРПОУ: 43971343) залишити без розгляду в наступній частині позовних вимог:

визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 06.06.2023 року № UA209000/2023/100295/2, від 21.06.2023 року № UA209000/2023/100345/2, від 26.06.2023 року № UA209000/2023/400097/2;

визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці Державної митної служби України № UA209230/2023/001554, № UA209230/2023/001689, № UA209140/2023/000486.

Роз`яснити, що після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, позивач має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із урахуванням п.п.15.5 п.15 Р.VII Перехідні положення КАС України шляхом подання апеляційної скарги у п`ятнадцятиденний строк з дати складання ухвали.

СуддяЧаплик Ірина Дмитрівна