Рішення

від 06.02.2024 по справі 380/1162/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2024 рокусправа № 380/1162/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ШВИДКИЙ СВІТ» (79040, м. Львів, вул. Конюшинна, 4, ЄДРПОУ 39497430) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області (81500, Львівська область, м. Городок, вул. Львівська, 659А/2, ЄДРПОУ 39816845) про скасування постанови,-

Встановив:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ШВИДКИЙ СВІТ» до Державної служби України з безпеки на транспорті відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області, у якій просить суд: визнати незаконною та скасувати Постанову Державної служби України з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ1016860 від 04.10.2023.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що автопоїзд SCANIA р.н.з. НОМЕР_1 , півпричіп SAMRO р.н.з. НОМЕР_2 , що зазначений в Акті, не належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Швидкий світ», не перебуває в оренді чи в будь-якій іншій формі господарського управління товариством. Даний автопоїзд належить перевізнику ФОП ОСОБА_1 , який був залучений експедитором ТОВ «Швидкий світ» для виконання перевезення. Вважає, що ТОВ «ШВИДКИЙ СВІТ» не несе відповідальності за рух зазначених транспортних засобів в контексті здійснення заходів державного контролю. 11.10.2023 року позивач оскаржив Постанову від 4.10.2023 в адміністративному порядку до Державної служби України з безпеки на транспорті. Державна служба України з безпеки на транспорті акцентувала увагу на тому, що за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства Юстиції України статус ФОІІ Лущак Омелян Васильович код ЄДРПОУ 2317507598 припинено 03 червня 2020 року. Така інформація є застарілою, оскільки згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 05.06.2023 ОСОБА_1 на момент проведення перевірки та розгляду справи мав та має статус підприємця. Просив позов задовольнити.

Відповідач подав відзив на позов, у якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Заперечення мотивує тим, що положеннями чинного законодавства покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія - пред`явлення для перевірки відповідних документів. Відсутність усіх необхідних документів, визначених положеннями Закону України «Про автомобільний транспорт», на момент проведення рейдової перевірки, знайшло своє відображення в акті проведення перевірки № АР 019352 від 08.09.2023. Під час перевірки виявлено порушення: cт. 34 ЗУ «Про автомобільний транспорт» під час перевезення вантажів перевізник не забезпечив наявності протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, чим порушено cт. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт». Порушено вимоги наказу МТЗУ 340 від 07.06.2010, порушено вимоги наказу МТЗУ 385 від 24.06.2010. У тому числі порушення відповідальність за яке передбачена вимогами статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абзац 3 частина 1 перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме не оформлено протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу. Пояснення водія ОСОБА_1 : ознайомлений. Акт підписав, про що розписався в акті. Відповідно до товарно-транспортної накладної № Р0742 від 07.09.2023, яка була пред`явлена водієм автомобіля, що перевірявся чітко відображено, що саме ТОВ «Швидкий Світ», (а не власник транспортного засобу) у даному випадку є автомобільним перевізником згідно статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Під час рейдової перевірки водій надав протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу від 01.08.2019 р., проте зазначений документ не міг братись до уваги працівником Укртрансбезпеки, оскільки законодавством визначено, що термін дії періодичної повірки та адаптації тахографа до транспортного засобу складає два роки. Стверджує, що товарно-транспортна накладна підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів (якщо таке перевезення здійснюється на договірних умовах), документує рух матеріальних цінностей та є одним із доказів реальності здійснення господарської операції з постачання товарів. Посилання позивача що він був експедитором а не автомобільним перевізником не заслуговують на увагу, оскільки підтвердженням статусу позивача як автомобільного перевізника є надана під час перевірки ТТН № Р0742 від 07.09.2023. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

18.01.2024 ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Враховуючи наведене, суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, заперечення відповідача, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

Суд встановив, що 8.09.2023 контролюючі особи Укртрансбезпеки на підставі графіку проведення рейдових перевірок, а також відповідно до направлення на перевірку №008216 від 1.09.2023 проводили рейдову перевірку транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.

8.09.2023 під час рейдової перевірки водій транспортного засобу ОСОБА_1 надав посадовій особі Укртрансбезпеки товарно-транспортну накладну № Р0742 від 07.09.2023, згідно з якою: автомобільним перевізником було зазначено ТОВ «Швидкий Світ»; замовником, вантажовідправником- ТзОВ «Ліон Ресайклінг Україна», вантажоодержувач - ТзОВ «Термо-Ізол»; водій ОСОБА_1 .

Згідно з актом №019352 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 08.09.2023 встановлено наступне: «Направлення на перевірку 01.09.2023 № 008216. Під час перевірки виявлено порушення: cт. 34 ЗУ «Про автомобільний транспорт» під час перевезення вантажів перевізник не забезпечив наявності протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, чим порушено cт. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт». Порушено вимоги наказу МТЗУ 340 від 07.06.2010, порушено вимоги наказу МТЗУ 385 від 24.06.2010. У тому числі порушення відповідальність за яке передбачена вимогами статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абзац 3 частина 1 перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме не оформлено протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу. Пояснення водія ОСОБА_1 : ознайомлений. Акт підписав, про що розписався в акті».

Постановою Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті №ПШ016860 від 4.10.2023 позивача притягнуто до відповідальності у зв`язку з вчиненням порушення, передбаченим абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та накладено стягнення у вигляді адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн (сімнадцять тисяч гривень).

Позивач не погоджується з прийнятим рішенням відповідача, тому звернувся до суду з цим позовом.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керувався такими нормами законодавства.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 5 квітня 2001 року № 2344-III (далі - Закон № 2344-III).

Статтею 1 Закону № 2344-III встановлено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно з частиною десятою статті 6 Закону № 2344-III на території України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, у сфері міжнародних автомобільних перевезень здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю.

Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Частиною першою статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Згідно із частиною другою, третьою статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до частини другої статті 49 Закону України «Про автомобільний транспорт», водій транспортного засобу зобов`язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.

Таким чином, положеннями спеціального закону покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія - пред`явлення для перевірки відповідних документів.

Згідно з абзацом першим пункту 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010 року за №811/18106 (надалі - Положення № 340) автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повного масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2010 року за № 946/18241 (далі -Інструкція № 385).

Згідно з положеннями пункту 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу.

Відповідно до пунктів 3.5, 3.6 розділу III Інструкції № 385 перевізники:

-забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий).

-зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії;

- аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

- перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку:

правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР);

наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку;

дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа;

дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом;

-наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа;

-строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Системний аналіз цих норм свідчить, що вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн, які використовується суб`єктами господарювання для внутрішніх перевезень вантажів в обов`язковому порядку повинні бути обладнані діючим та повіреним тахографом. А для водія такого автомобіля, крім оформлення документів, визначених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", обов`язковою також є наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу.

Згідно з пунктом 7.1. Положення № 340 органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.

Відповідно до абзацу третього частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У контексті даної статті законодавець передбачив відповідальність автомобільних перевізників за порушення статей 39 та 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» при здійсненні відповідного виду перевезень.

Формулювання «перевезення пасажирів та вантажів» тлумачиться як «перевезення пасажирів та перевезення вантажів» і в подальшому відповідно порушення «стаття 39 та стаття 48», що кореспондує відповідному виду перевезень - чи це пасажирські перевезення, чи вантажні.

Положенням про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 передбачено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Розглядати справи про накладення адміністративно-господарських штрафів за порушення, зазначені у цій статті, мають право посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (надалі - Порядок № 1567).

Так, положеннями Порядку № 1567 врегульовано, що: рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України (пункт 2); рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку (пункт 4); рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка (пункт 12); рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (пункт 14); рейдова перевірка (перевірка на дорозі) проводиться у строк, зазначений у направленні на перевірку (пункт 19).

Пунктом 15 Порядку № 1567 встановлено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, серед іншого виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Щодо твердження позивача про те, що він не є автомобільним перевізником, і пояснював що в даних правовідносинах він є лише експедитором, який залучив перевізника ФОП ОСОБА_1 суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону № 2344-III встановлено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до статті 1 Закону № 2344-III товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Статтею 33 Закону № 2344-III врегульовано засади діяльності автомобільного перевізника, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, а тому вимоги цієї статті не поширюються до позивача.

До матеріалів справ позивачем долучено товарно-транспортну накладну №Р0742 від 07.09.2023, яка була пред`явлена водієм автомобіля, що перевірявся чітко відображено, що саме ТОВ «Швидкий Світ», (а не власник транспортного засобу) у вказаному випадку є автомобільним перевізником згідно з статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Суд зазначає, що навпаки товарно-транспортна накладна № Р0742 від 07.09.2023 згідно з якою ТОВ «Швидкий Світ» є автомобільним перевізником є підтвердженням того, що його відповідачем правомірно було притягнуто до відповідальності, а не ФОІІ ОСОБА_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .

Договір-заявка від 8.09.2023 про надання транспортних послуг, укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_1 не спростовує факту відсутності встановленого порушення, оскільки такого договору до перевірки надано не було, а обов`язок пред`являти такі документи під час перевірки при здійсненні вантажних перевезень чітко встановлений ст.49 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Згідно з пунктами 3.1-3.5. пункту 3 Правил перевезення вантажів договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом укладаються між фізичними та юридичними особами, які здійснюють автомобільні перевезення вантажів на комерційній основі (надалі - Перевізники), та вантажовідправниками або вантажоодержувачами (надалі - Замовники). Примірний договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом у міському та міжміському сполученні (надалі - Договір) наведений в додатку 1.

Суд зазначає, що позивач до матеріалів справи надав не договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом, а лише Договір-Заявку про надання транспортних послуг.

Відповідно до пункту 3.7 Правил перевезення вантажів перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник надає Перевізнику при наявності Договору заявку відповідно до встановленої форми.

Згідно з пунктом 3.8. Правил перевезення вантажів Заявка подається Перевізнику у строк, визначений Договором. За погодженням із Перевізником Замовник може передати заявку на перевезення вантажів електронними чи іншими засобами зв`язку. У цьому випадку в такій заявці мають бути необхідні відомості, які характеризують найменування та кількість вантажу, адреси вантаження та розвантаження, відстані перевезення та рід упаковки.

Договір про перевезення вантажів може укладатися Перевізником з посередницьким підприємством, яке користується правами та несе обов`язки і відповідальність, що передбачені для вантажовідправників і вантажоодержувачів.

Ініціативу про встановлення договірних стосунків для перевезення вантажів автомобільним транспортом може виявити як Перевізник, так і вантажовідправник (вантажоодержувач) - майбутній Замовник.

Після того, як Перевізник і Замовник узгодили умови перевезень і розрахунки, стверджений підписом Перевізника проект Договору з необхідними до нього додатками в двох екземплярах Перевізник зобов`язаний направити Замовнику не пізніше ніж через три дні після його узгодження.

У Договорі встановлюються: термін його дії, обсяги перевезень, умови перевезень (режим роботи по видачі та прийманню вантажу, забезпечення схоронності вантажу, виконання вантажно-розвантажувальних робіт і таке інше), вартість перевезень і порядок розрахунків, порядок визначення раціональних маршрутів, обов`язки сторін, відповідальність тощо.

За текстом підпункту 10.1 пункту 10 Правил перевезення вантажів перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених Договорів із Замовниками згідно з заявками (додаток 1) або за разовими договорами (додаток 2).

За підпунктом 10.10 пункту 10 Правил перевезення вантажів за домовленістю сторін водій може виконувати обов`язки супровідника вантажів (експедитора).

За підпунктами 11.1, 11.3, 11.5 пункту 11 Правил перевезення вантажів основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.

У разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.

Суд зазначає, що є автомобільний перевізник, визначити якого можна на основі документів, якими підтверджується укладення договору перевезення вантажу. В обсязі встановлених обставин у цій справі таким документом була товарно-транспортна накладна (принаймні відповідачу на час складання акту перевірки відомо тільки про цей документ).

Акт перевірки від 8.09.2023 №019352 без зауважень підписаний ОСОБА_1 , який є власником автопоїзда SCANIA р.н.з. НОМЕР_1 , півпричіп SAMRO р.н.з. НОМЕР_2 , водієм під час перевезення вантажу 8.09.2023 та стороною в договорі-заявці від 8.09.2023 про надання транспортних послуг.

Суд наголошує, що ОСОБА_1 достеменно було відомо про те, хто є перевізником вантажу 8.09.2023, однак про існування інших документів, що підтверджують особу перевізника, крім товарно-транспортної накладної № Р0742 від 07.09.2023 згідно з якою ТОВ «Швидкий Світ» є автомобільним перевізником, відповідачу не надав та про їх існування відповідача не повідомив.

Отже Позивач є належним суб`єктом відповідальності за порушення законодавства у сфері автомобільного транспорту.

В обсязі з`ясованих в цій справі обставин можна виснувати, що виникнення спірних правовідносин пов`язане з тим, що спірну постанову відповідач виніс щодо особи, яка є автомобільним перевізником вантажу, відповідно повинна нести відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбаченої абзацом третім частини першої статті 60 Закону №2344-III.

З уваги на суть спірних правовідносин і їх нормативне регулювання, а також зважаючи на підстави позову, суд розглядає в аспекті визначення суб`єкта, який має відповідати за порушення законодавства про автомобільний транспорт (абзац третій частини першої статті 60 Закону № 2344-III).

Аналізуючи наведені вище положення законодавства у зіставленні з обставинами цієї справи суд виходить передовсім з того, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена абзацом третім частини першої статті 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж.

Отже, твердження позивача про те, що вказаний автопоїзд належить ФОП ОСОБА_1 не спростовує порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме, у вказаній справі за відсутність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу автомобільний перевізник несе відповідальність у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, в розглядуваному випадку саме позивача слід вважати автомобільним перевізником і, відповідно, він несе відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів, оскільки факт відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», не спростовується матеріалами справи, що, насамперед, зумовлює накладення штрафу за таке порушення.

Автомобільний перевізник має використовувати транспортний засіб для перевезення вантажу на законних підставах.

В силу правового висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 520/2261/19 визначений статтею 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Крім того, обов`язок Позивача щодо дотримання вимог підзаконних нормативно-правових актів - Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340 та Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385 передбачено чинним законодавством.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 11.02.2020 по справі 820/4624/17. Аналогічний підхід із застосування норм матеріального права викладено у постанові Верховного Суду від 19 березня 2020 року справа №823/1199/17.

Суд наголошує, що обґрунтування позовних вимог ТОВ «Швидкий Світ» зводяться до технічних формальностей перевірки та зовсім не спростовують законність постанови відповідача №ПШ016860 від 4.10.2023.

Суд встановив та підтверджується матеріалами справи, що позивачем було допущено порушення вимог статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем були дотримані.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач надав суду докази правомірності спірної постанови, тому позов не підлягає до задоволення.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 КАС України суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяБрильовський Роман Михайлович