Рішення

від 05.02.2024 по справі 420/16522/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/16522/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А. розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Одеса адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги та рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області у якому спросить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату недоїмки від 18 лютого 2021 року № Ф-17518-51У, якою йому нараховано заборгованість (недоїмку) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в загальному розмірі 27994,56 грн. (двадцять сім тисяч дев`ятсот дев`яносто чотири гривні 56 копійок), з яких 27824,56 грн. - недоїмка та 170 грн. штраф; визнати протиправним та скасувати рішення по результатам перевірки 15-32-24-03 від 03.12.2021 року, та Акт № 26429 від 03.12.2021 р. щодо нарахування штрафу у розмірі 170 грн. за несвоєчасну подачу звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2014 рік; зобов`язання відповідача виключити з інтегрованої картки платника заборгованості по сплаті єдиного внеску та штрафів за несвоєчасну подачу звітів, мотивуючи це тим, що з 13.02.2003 року перебуває на обліку доходів і зборів, як фізична особа-підприємець, та з липня 2017р. поєднує діяльність ФОП з працею у штатного працівника організації у зв`язку з чим платником єдиного внеску за нього є роботодавець, а тому він не повинен сплачувати ще єдиний соціальний внесок окремо як фоп. Також він 05.02.2015р. подав вчасно декларацію по формі №5 за 2014 рік та сплатив суму єдиного внеску зазначену у звіті 5071,8грн. тому рішення відповідача є протиправним.

Ухвалою від 24.07.2023 року відкрито провадження в адміністративній справі та визначено, що розгляд справи буде проводитись за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи на підставі ст. 262 КАС України.

Від ГУ ДПС в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву (вх. №282353/23 від 17.08.2023 року), в якому представник відповідача позов не визнає та просить відмовити у його задоволенні та в обґрунтування правової позиції зазначено, що особи, які є фізичними особами-підприємцями та одночасно є найманими працівниками не звільняються від сплати ЄСВ за себе, якщо вони застраховані як фізичні особи-підприємці.

Ухвалою суду від 20.09.2023 року доручено Головному управлінню ДПС в Одеській області надати до Одеського окружного адміністративного суду:

- надати копію звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (форма 5Д) річна за 2018-2019 роки стосовно Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , якщо такий подавався останнім;

- надати копію декларації про майновий стан та доходи за 2018, 2019 роки як Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 20.09.2023 року провадження у справі зупинено.

Ухвалою суду від 05.02.2024 провадження у справі поновлено.

Дослідивши зміст адміністративного позову, відзив відповідача, надані до суду письмові докази у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1 зареєстрований суб`єктом підприємницької діяльності - фізичною особою з 13.02.2003 року.

З 25.01.2021 року позивача зареєстровано як фізичну особу підприємця на спрощеній системі оподаткування.

З липня 2017 року позивач поєднує діяльність ФОП з працею у Громадській організації «Десяте квітня» код ЄДРОПОУ 38296562 де отримує заробітну плату та з неї сплачуються усі податки у тому числі єдиний соціальний внесок, що підтверджується даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (а.с.21-23).

В автоматичному режиму відповідачем нарахований позивачу єдиний внесок за технологічним кодом 71040000 за період 2018-2021 року внаслідок чого виникла заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 28164,56грн. з яких нарахована в наступних періодах: за 2018рік -7212,54 грн., за 2019 рік -11016,72 грн.; за 1 квартал 2020 року 2078,12 грн.; за 2 квартал 2020 року 1039,06 грн.; за 3 квартал 2020 року 3178,12 грн.; за 4 квартал 2020 року 3300,00 грн.

26.06.2020 року згідно акту №001789/15-32-51-05/ НОМЕР_1 про результати камеральної перевірки звітності по єдиному внеску встановлено, що в порушення вимог пункту 4 частини 2 статті 6 Закону №2464 ФОП ОСОБА_1 звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2019 рік подано з порушенням строку подання звітності по єдиному внеску, встановленого пунктом 1 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом МФУ №435, а саме: при граничному терміні подання 10.02.2020 року, звіт фактично подано 19.02.2020 року (а.с.16).

На підставі вищенаведеного акту прийнято рішення №0102605105 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» згідно якого на позивача накладено штраф у розмірі 170,00 грн. (а.с.15).

Також судом встановлено, що 03.12.2021 року згідно акту №20429 про результати камеральної перевірки даних звітності по єдиному внеску фізичної особи-підприємця ФОП ОСОБА_1 встановлено надання звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2014 рік встановленого п.п.49.18.2 пункту 49.18 ст.49 п.51.1 ст.51 розділу II п.п. 70.16.1 п.70.16 ст.70 абз. Б.Г) п.176.2 ст.176 р.ІV ПКУ від 02.12.2010 року №2755-VІ із змінами та доповненнями, а саме термін подання 10.02.2015 року, фактична дата подання 21.05.2015 року (а.с.19-20).

На підставі вищенаведеного акту перевірки відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №15-32-24-03 від 03.12.2021 року, яким на позивача накладено штраф у розмірі 170,00 грн.(а.с.18).

Тобто судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 нарахована штрафна санкція за несвоєчасне подання звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2019 рік від 19.02.2020 року №12110543 у сумі 170 грн., та за 2014 рік віл 21.05.2015 року №1514763664 у сумі 170 грн.

18 лютого 2021 року Головним управлінням ДПС в Одеській області складено Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-17518-51У, відповідно до якої ОСОБА_1 повинен сплатити до бюджету недоїмку з Єдиного соціального внеску у сумі 27994,56 гривень, з яких 27824,56 грн. недоїмка та 170 грн. штраф.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку врегульовані положеннями Закону України від 08.07.2010 № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон № 2464-VІ).

Пунктами 2, 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VІ передбачено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; недоїмка сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до вимог частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; фізичні особи-підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців); фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Частиною 4 статті 8 Закону № 2464-VI встановлено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Облік нарахованих і сплачених сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування здійснюється контролюючим органом в інтегрованій картці платника, що відкривається за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками.

Недоїмка сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або несплачена у строки, встановлені цим законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів Державною фіскальною службою України та її територіальними органами встановлена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (далі Інструкція № 449).

Згідно з вимогами Закону № 2464-VI та Інструкції № 449, на платника покладено обов`язок щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Законом України від 06.12.2016 № 1774 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону № 2464-VI, що діють з 01.01.2017, зокрема щодо обов`язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

Фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI).

Мінімальний страховий внесок сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Таким чином, фізичні особи-підприємці, які застосовують спрощену систему оподаткування, сплачують єдиний соціальний внесок за періоди, в яких вони були платниками єдиного податку, незалежно від того, отримували вони дохід у цей період чи ні.

Приписами статті 25 Закону № 2464-VI та пункту 3 Розділу VI Інструкції № 449 визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк. Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом (пункт 3 Розділу VI Інструкції № 449).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника фізичної особи).

Вирішуючи справи даної категорії суди повинні враховувати, що метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного можливо зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Судом встановлено, що контролюючим органом нараховано позивачу зобов`язання зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 27 824,56 грн.(без урахування штрафу у розмірі 170,00 грн.), про що винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-17518-51У від 18 лютого 2021 року.

Як свідчать встановлені обставини справи, заборгованість за спірною вимогою утворилась внаслідок щомісячного нарахування позивачу суми єдиного соціального внеску за: 2018рік - 7212,54 грн.; за 2019 рік - 11016,72 грн.; за 1 квартал 2020 року 2078,12 грн.; за 2 квартал 2020 року 1039,06 грн.; за 3 квартал 2020 року 3178,12 грн.; за 4 квартал 2020 року 3300,00 грн..

Між тим, з матеріалів справи вбачається (зокрема з строкових трудових договорів (а.с.29-48) те, що позивач з липня 2017 року по дату подання позову є штатним працівником на посаді адвоката у Громадській організації «Десяте Квітня», код ЄДРПОУ 38296562, де отримує заробітну плату та за нього сплачується усі податки, в тому числі ЄСВ.

Крім того, в матеріалах справи наявні індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5) ОСОБА_1 з інформацією щодо сплати страхових внесків за спірний період.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що на протязі 2018 - 2020 року, зокрема за який винесена спірна вимога про сплату боргу, єдиний соціальний внесок сплачений за позивача роботодавцем.

При цьому, доказів отримання позивачем у спірний період доходів від провадження господарської діяльності як фізичною особою-підприємцем відповідачем не надано.

Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 у справі № 440/2149/19 зазначив, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати. Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

У зазначеній справі №440/2149/19 Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону №2464 щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

На підставі цього Верховний Суд зауважив, що суди попередніх інстанцій при вирішенні спору повинні були зокрема перевірити обставини щодо: наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця; здійснення нею підприємницької діяльності та отримання нею доходу у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок; нараховування та сплати роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-17518-51У від 18 лютого 2021 року в частині суми 27 824,56 грн.

Щодо вимог в частині того, що ФОП ОСОБА_1 нарахована штрафна санкція за несвоєчасне подання звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2019 рік від 19.02.2020 року №12110543 у сумі 170 грн., та за 2014 рік від 21.05.2015 року №1514763664 у сумі 170 грн., суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов`язаний подавати звітність та сплачувати до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

Згідно частини 8 статті 9 Закону №2464 періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до податкового органу (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов`язаний подавати звітність та сплачувати до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

Згідно частини 8 статті 9 Закону №2464 періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до податкового органу (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Законом України від 17.03.2020 р. № 533-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)» було внесено низку змін до Закону № 2464.

Зокрема, розділ VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 доповнено пунктом 9-10, згідно з нормами якого тимчасово звільнялися від нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 51 частини першої ст. 4 Закону № 2464, в частині сум, що підлягали нарахуванню, обчисленню та сплаті такими особами за періоди з 1 по 31 березня та з 1 по 30 квітня 2020 року за себе. При цьому положення абзацу другого п. 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464 щодо таких періодів для таких осіб не застосовувалися.

Водночас, Законом України від 13.05.2020 р. № 591-IХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 591) внесено зміни до пункту 9-10 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464, згідно з якими подовжено період звільнення від нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску осіб, зазначених у пунктах 4, 5 та 51 частини першої статті 4 Закону № 2464, у частині сум, що підлягають нарахуванню, обчисленню та сплаті такими особами з 1 по 30 травня 2020 року за себе.

Отже, з урахуванням змін, внесених Законом № 591, відповідно до пункту 9-10 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність та члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах, тимчасово звільняються від нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску за себе за періоди з 1 по 31 березня, з 1 по 30 квітня 2020 року та з 1 по 31 травня 2020 року.

Суд звертає увагу, що це право надане ФОП законом не нараховувати, не обчислювати та не сплачувати ЄСВ. При цьому, зазначені особи можуть прийняти рішення про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску за періоди з 1 по 31 березня, з 1 по 30 квітня 2020 року та з 1 по 31 травня 2020 року в розмірах та порядку, визначених Законом № 2464. У такому разі інформація про сплачені суми зазначається у звітності про нарахування єдиного внеску за звітний період, визначений для таких осіб Законом № 2464.

Процедура, форма, строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Звіт) до Державної фіскальної служби України, яка є центральним органом виконавчої влади, який реалізує, зокрема, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, її територіальних органів (далі - органи доходів і зборів) визначені Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 року №435 (зареєстрованого в Мінюсті України 23.04.2015 року за № 460/26905) (далі по тексту - Порядок № 435).

В силу пункту 1 розділу ІІ Порядку №435 звіт до органів доходів і зборів подається страхувальником або відповідальною особою страхувальника за основним місцем взяття на облік як платника єдиного внеску в органах доходів і зборів в один із таких способів, зокрема засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації ЕЦП відповідальних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Пунктом 6 розділу ІІ Порядку № 435 визначено, що звіт має містити такі обов`язкові реквізити: тип форми («додаткова», «початкова», «ліквідаційна», «скасовуюча», «призначення пенсії»); звітний період, за який подається Звіт; повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) страхувальника згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а також інші категорії страхувальників, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»; код за ЄДРПОУ або реєстраційний номер облікової картки платника податків, серія та/або номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку у паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта); код основного виду економічної діяльності; клас професійного ризику виробництва (у разі подання Звіту за період до 01 січня 2016 року); місцезнаходження (місце проживання) страхувальника; код органу доходів і зборів, до якого подається Звіт; дата подання Звіту; ініціали, прізвища, податкові номери або серії та номери паспортів посадових осіб страхувальника; середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період (за наявності); кількість застрахованих осіб у звітному періоді, яким нараховані виплати (за наявності); облікова кількість штатних працівників (за наявності); кількість створених нових робочих місць у звітному періоді (за наявності); підписи страхувальника - фізичної особи та/або посадових осіб страхувальника, засвідчені печаткою страхувальника (за наявності).

Зазначені реквізити мають бути обов`язково заповнені в усіх таблицях додатків до Звіту, де вони передбачені.

Згідно з вимогами підпунктів 13-16 Розділу ІІ Порядку №435 ФО - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства зобов`язані подавати самі за себе Звіт незалежно від того, чи ведуть вони підприємницьку діяльність, крім ФО - підприємців, зазначених у пункті 3 розділу III цього Порядку.

Якщо останній день строку подання Звіту припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем подання Звіту вважається перший після нього робочий день.

При прийнятті Звіту, що подається особисто страхувальником або уповноваженою на це особою, відповідальна особа органу доходів і зборів зобов`язана візуально перевірити наявність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктом 6 цього розділу на паперових носіях.

За відсутності зауважень відповідальна особа органу доходів і зборів, яка приймає Звіт від страхувальника, реєструє Звіт датою фактичного отримання органом доходів і зборів та обов`язково засвідчує власним підписом.

На примірнику, що залишається у платника за його бажанням, проставляється штамп «ОТРИМАНО».

Такий Звіт вважається прийнятим. Цей факт засвідчують відповідні відмітки: штамп, дата реєстрації Звіту та реєстраційний номер.

Відповідальним за правильність та достовірність заповнення Звіту є страхувальник.

Згідно пункту 2 Розділу ІІІ Порядку №435 ФО - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом.

Звітним періодом є календарний рік.

Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску подається за формою № Д5 згідно з додатком 5 до цього Порядку із зазначенням типу форми «початкова».

Згідно пункту 1 розділу V Порядку №435 у разі виявлення помилки у Звіті до закінчення строку подання цього Звіту страхувальник повторно формує та подає Звіт у повному обсязі до органу доходів і зборів за основним місцем обліку.

Чинним вважається останній електронний або паперовий Звіт, поданий страхувальником до закінчення строків подання звітності, визначених цим Порядком, який пройшов всі контролі при завантаженні до Реєстру страхувальників та до Реєстру застрахованих осіб.

Відповідно до пункту 2 розділу V Порядку №435 у разі виявлення страхувальником у Звіті після закінчення строку подання такого Звіту помилки в реквізитах (крім сум), що стосується страхувальника або застрахованої особи, подаються скасовуючі документи, тобто страхувальник повинен сформувати та подати Звіт за попередній період, який містить перелік таблиць Звіту, відповідну таблицю із зазначенням типу форми «скасовуюча» з відомостями, які були помилкові, на одну або декількох застрахованих осіб та відповідну таблицю із зазначенням типу форми «початкова» із зазначеними правильними відомостями на одну або декількох застрахованих осіб, при цьому таблиця 6 додатка 4 до цього Порядку має містити дані щодо кожної застрахованої особи окремо.

Звіт, сформований для виправлення помилок за попередні звітні періоди, не повинен містити таблиць 1 - 4 додатка 4 до цього Порядку. При цьому внесення змін до сум нарахованої заробітної плати або доходу та у зв`язку з цим до нарахованих сум єдиного внеску за звітний місяць при формуванні і поданні скасовуючих документів не допускається.

Якщо потрібно повністю скасувати відомості, зазначені в таблицях 5 та 7 додатка 4 до цього Порядку, подаються тільки скасовуючі документи щодо виявлених недостовірних відомостей про застраховану особу.

Пунктом 6 розділу V Порядку №435 передбачено, що у разі якщо страхувальник подає за один і той самий звітний період таблиці із зазначенням типу форми "скасовуюча" та "додаткова", вони подаються з окремими титульними аркушами (як два окремих Звіти).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачем було подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за Формою №Д5 (річна) за 2019 рік (початкова),- 19.02.2020, тобто після граничного терміну його подання (до 10.02.2020).

Враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку про правомірність дій контролюючого органу щодо прийняття рішення №0102605105 від 26.06.2020 року та відповідно нарахування штрафу у розмірі 170,00 грн. який враховано до оскаржуваної вимоги про сплату недоїмки від 18 лютого 2021 року № Ф-17518-51У, оскільки звіт може бути поданий лише у строк, встановлений на подання звіту, тобто до 10 лютого року, що настає за звітним періодом.

Водночас, суд враховує наявність в матеріалах справи звіту від 2014 року, який був поданий позивачем 05.02.2015 року (а.с.27-28), тоді як згідно акту відповідачем вказується про фактичне подання 21.05.2015 року, доказів на спростування тверджень позивача, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень на якого згідно КАС України покладений тягар доказування обґрунтованості свого рішення до суду не надано.

Таким чином суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення по результатам перевірки 15-32-24-03 від 03.12.2021 року щодо нарахування штрафу у розмірі 170 грн. за несвоєчасну подачу звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2014 рік.

Щодо визнання протиправним та скасування акту, суд вказує на те, що акт №26429 від 03.12.2021 р. (з підстав якого прийнято рішення по результатам перевірки 15-32-24-03 від 03.12.2021 року) є лише описом вчиненого порушення та не несе жодних наслідків для позивача, оскільки наслідки такого акту викладаються у відповідному рішенні, яке вже має вплив на інтереси та права позивача. Також суд враховує те, що в даному випадку належним та достатнім захистом порушених прав та інтересів позивача з урахуванням вищевикладених висновків суду є визнання протиправним та скасування саме рішення по результатам перевірки 15-32-24-03 від 03.12.2021 року.

Щодо вимоги в частині зобов`язання відповідача виключити з інтегрованої картки платника заборгованості по сплаті єдиного внеску та штрафів за несвоєчасну подачу звітів, суд зазначає наступне.

Оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС згідно із Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 року № 422.

За змістом зазначеного Наказу, з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

Інтегрована картка платника - це форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами. Інтегрована картка платника містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в інтегрованій картці платника окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення. Інформаційна система органів ДФС після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в інтегрованій картці платника розрахункових операцій.

Відповідальними за достовірність відображення в інформаційній системі органів ДФС первинних показників є працівники структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Загальний контроль за достовірністю відображення в інтегрованій картці платника облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень.

Оскільки облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в інтегрованій картці платника, то на переконання суду матеріально-правовий інтерес платника податків полягає в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру податкових вигод та податкових зобов`язань платника податків.

Отже, відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан.

Суду на разі не надано доказів того, що після набрання рішенням про скасування вимоги про сплату боргу відповідач в обов`язковому порядку в супереч своїх повноважень продовжить обліковувати вказану у вимозі суму боргу, як податковий обов`язок позивача її сплатити, а тому вимога про внесення змін до інтегрованої картки платника податків шляхом виключення з неї відомостей про наявність боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску на разі є передчасною та задоволенню не підлягає.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справіTorija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Щодо клопотання позивача про застосування заходів процесуального примусу, а саме стягнути штраф з відповідача за невиконання ухвали суду від 20.09.2023 року, то суд вказує, що станом на день винесення даного рішення ухвала є виконаною (16.01.2024 року), тож підстав для накладення штрафу немає, оскільки в даному випадку, з урахуванням надання витребуваних судом документів це жодним чином не вплине на розгляд цієї справи.

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З урахуванням висновку суду про задоволення позову, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 2684,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги та рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-17518-51У від 18 лютого 2021 року в частині суми 27 824,56 грн. винесену стосовно Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС в Одеській області по результатам перевірки 15-32-24-03 від 03.12.2021 року щодо нарахування штрафу у розмірі 170 грн. за несвоєчасну подачу звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2014 рік винесеного стосовно Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) рнокпп НОМЕР_1 .

Відповідач: Головне управління ДПС в Одеській області (65044, м.Одеса, вул. Семінарська, 5) ЄДРПОУ ВП 44069166.

Суддя Іванов Е.А.