Рішення

від 05.02.2024 по справі 420/30645/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/30645/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2024 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Білостоцький О.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Відділ поліції №5 Одеського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу про заборону в`їзду на територію України, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Відділ поліції №5 Одеського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції (далі ГУ НП) в Одеській області, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати наказ заступника начальника управління - начальника відділу міграційного контролю ГУ ДМС України в Одеській області Котик В. №55 від 06.03.2023 року про заборону в`їзду в Україну відносно громадянина Республіки Молдова ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є громадянином Республіки Молдова, та перебуває у шлюбі із громадянкою України. 06.03.2023 року позивач на законних підставах перетнув кордон та в`їхав на територію України. У той же день, перебуваючи у м. Одесі, приблизно о 10 год. 00 хв. позивача затримали співробітники Відділу поліції №5 Одеського районного управління поліції №1 ГУ НП в Одеській області та доставили його до приміщення районного управління поліції. Приблизно о 12 год. 00 хв. того ж дня працівники Відділу поліції №5 Одеського районного управління поліції №1 ГУ НП в Одеській області під конвоєм доставили позивача до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, де ознайомили його з рішенням №55 від 06.03.2023 року про заборону в`їзду в Україну терміном на 3 роки, після чого доставили позивача до пункту перетину кордону України та видворили його на території Республіки Молдова.

Позивач також зазначає, що рішення №55 від 06.03.2023 року Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області було прийнято на підставі подання начальника Відділу поліції №5 Одеського районного управління поліції №1 ГУ НП в Одеській області №60.5-965 від 06.03.2023 року, що містить лише формальні та загальні відомості, відповідно до якого позивач являється членом стійкої злочинної групи, члени якої спеціалізуються переважно на вчиненні тяжких та особливо тяжких майнових злочинах (квартирні крадіжки). У свою чергу, прийняття рішення №55 від 06.03.2023 року Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області обґрунтоване посиланням на ч.1 ст. 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", а саме в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку, або боротьби з організованою злочинністю.

Окремо позивач зауважує, що оскаржуване рішення міграційного органу №55 від 06.03.2023 року було прийняте на підставі подання органу, який відповідно до приписів Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" та п.4 Інструкції про порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства №1235, не є уповноваженим органом, до повноважень якого відноситься формування вищевказаного подання.

Не погоджуючись із вищезазначеними діями міграційного органу та вважаючи їх протиправними та такими, що порушують його права та законні інтереси, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 21.11.2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Відділ поліції №5 Одеського районного управління поліції №1 ГУ НП в Одеській області було прийнято до розгляду, у справі було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України.

28.11.2023 року від Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області надійшов відзив по справі, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що необхідність заборони в`їзду в інтересах забезпечення безпеки України або охорони громадського порядку визначається компетентними державними органами та має превентивний характер, який не потребує обов`язкової наявності порушень законодавства особами, яким заборонено в`їзд.

Крім того відповідач наполягає на тому, що Відділ поліції №5 Одеського районного управління поліції №1 ГУ НП в Одеській області є компетентним державним органом, який має право ініціювати прийняття рішень про заборону в`їзду на територію України навіть без наявності порушень законодавства особами на території України.

З огляду на вищевказане, в інтересах забезпечення національної безпеки України та охорони громадського порядку, або боротьби з організованою злочинністю з боку позивача, у Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області існували підстави для прийняття рішення №55 від 06.03.2023 року про заборону в`їзду в Україну.

04.12.2023 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він просив відхилити відзив на позов позивача.

Заперечень на відповідь на відзив Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області до суду надано не було.

Від третьої особи пояснень по суті спірних правовідносин до суду не надходило.

Згідно частини 2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Судом під час розгляду справи встановлено наступне.

ОСОБА_2 є громадянином Республіки Молдова, що підтверджується паспортом громадянина Республіки Молдова серії НОМЕР_1 .

15.01.2019 року між позивачем та громадянкою України - ОСОБА_3 було укладено шлюб, що підтверджується копією відповідного свідоцтва серії НОМЕР_2 від 15.01.2019 року, виданого Приморським районним у м. Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

06.03.2023 року позивач, перетнувши державний кордон України у пункті пропуску для автомобільного сполучення «Маяки-Удобне», прибув до м. Одеси.

Згідно наявного в матеріалах справи рапорту №2654 від 06.03.2023 року, складеного оперуповноваженим СКП ВП №5 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області старшим лейтенантом поліції Наконечним О., 06.03.2023 року співробітниками СКП ВП №5 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області, які були направлені на встановлення осіб, причетних до скоєння крадіжок на території Приморського району м. Одеси, під час проведення ними особистого пошуку біля будинку за адресою: АДРЕСА_1 , було помічено підозрілого чоловіка, який представився та надав документи на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що мешкає за наступною адресою: АДРЕСА_2 , є громадянином Республіки Молдова, що було підтверджено паспортом серії НОМЕР_1 , з його слів раніше судимий за ч.3 ст.185 КК України, мобільний телефон при собі не мав, на територію України приїхав автобусом 06.03.2023 року через пункт пропуску «Маяки-Удобне». Для встановлення зазначених відомостей та перевірки за наявними обліками позивача було безпосередньо запрошено до Відділу поліції №5 Одеського районного управління поліції №1 ГУ НП в Одеській області).

Окремо у рапорті №2654 від 06.03.2023 року вказано, що за наявною інформацією відомо, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , являється членом стійкої злочинної групи, члени якої спеціалізуються переважно на вчиненні тяжких та особливо тяжких майнових злочинів (квартирні крадіжки).

З огляду на наявність вказаного рапорту, цього ж дня начальником Відділу поліції №5 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області було складено подання №60.5-965 від 06.03.2023 року, зміст якого корелюється із вищевказаним рапортом №2654 від 06.03.2023 року. Так, у поданні №60.5-965 було зазначено, що під час проведення моніторингу оперуповноваженими СКП ВП №5 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області тих осіб, до яких застосовані спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи, а також осіб, які впливають на криміногенну обстановку в Україні, у поле зору оперуповноважених потрапив громадянин Республіки Молдова ОСОБА_4 , який є членом стійкої злочинної групи, члени якої спеціалізуються переважно на вчиненні тяжких та особливо тяжких майнових злочинів. Додатково у поданні було зазначено, що Відділ поліції №5 не володіє відомостями щодо наявності у позивача фінансових або інших зобов`язань перед юридичними та фізичними особами в Україні.

Враховуючи вищезазначені обставини, начальник Відділу поліції №5 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області у вищезазначеному поданні клопотав про застосування адміністративної санкції у вигляді заборони в`їзду в Україну строком на 3 роки, у відповідності до ст.13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22.09.2011 року №3773-VI, з моменту винесення такого рішення з боку територіального органу ДМС.

На підставі вищевказаного подання, заступником начальника управління-начальника відділу міграційного контролю ГУ ДМС в Одеській області В.Котик, з посиланням на абз. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку, або боротьби з організованою злочинністю було прийнято рішення №55 від 06.03.2023 року про заборону в`їзду в Україну ОСОБА_4 терміном на 3 роки, з 06.03.2023 року по 06.03.2026 року.

На підставі вищевказаного рішення №55 від 06.03.2023 року про заборону в`їзду в Україну позивачу, Головним управлінням ДМС в Одеській області було направлено доручення Державній прикордонній службі України щодо заборони в`їзду в Україну терміном на 3 роки ОСОБА_4 .

За твердженням позивача, що не спростовано відповідачем та третьою особою під час розгляду справи, співробітники Відділу поліції №5 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області перевезли його до приміщення Головного управління ДМС в Одеській області, де останнього ознайомили із змістом оспорюваного рішення №55 від 06.03.2023 року та проставили штам у його паспорті про заборону у в`їзді на територію України строком на 3 роки з 06.03.2023 року до 06.03.2026 року. Після вищезазначеного, співробітниками органів внутрішніх справ було доставлено позивача до пункту пропуску «Маяки-Удобне» та видворено його на територію Республіки Молдова.

Не погодившись із вищевказаним рішенням міграційного органу, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом в адміністративній справі №420/30645/23 для захисту власних прав та інтересів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дослідивши адміністративний позов, відзив та інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно зі статтею 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлення порядку їх в`їзду в Україну та виїзду з України визначає Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22.09.2011 року №3773-VI (далі - Закону №3773-VI).

Відповідно до п. 6 ст. 1 Закону №3773-VI іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

Приписи статті 3 Закону №3773-VI, які кореспондуються з положеннями статті 26 Конституції України, визначають, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб`єктності та основних прав і свобод людини.

Іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №3773-VI іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону №3773-VI іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, мають право у встановленому порядку вільно залишити територію України, крім випадків, встановлених законом.

Підстави для заборони в`їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну регламентовані статтею 13 Закону №3773-VI, згідно якої в`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється:

в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку, або боротьби з організованою злочинністю;

якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні;

якщо при клопотанні про в`їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи;

якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі;

якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, митних та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні;

якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну;

якщо така особа з порушенням встановленого законодавством України порядку здійснила в`їзд на тимчасово окуповану територію України або до району проведення антитерористичної операції чи виїзд з них або вчинила спробу потрапити на ці території поза контрольними пунктами в`їзду-виїзду.

Вказаний перелік підстав для заборони в`їзду в Україну іноземцю або особі без громадянства є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Рішення про заборону в`їзду в Україну строком на три роки приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону, або уповноваженим підрозділом Національної поліції України. У разі невиконання рішення про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства забороняється подальший в`їзд в Україну на десять років, що додається до частини строку заборони в`їзду в Україну, який не сплив до моменту прийняття повторного рішення про заборону в`їзду в Україну.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року №360 (далі - Положення), Державна міграційна служба України (ДМС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Пунктом 7 Положення визначено, що ДМС здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи та територіальні підрозділи, у тому числі міжрегіональні.

Порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, перебування яких на території України не дозволяється, визначено Інструкцією про порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженою Наказом МВС України від 17.12.2013 року №1235 (надалі Інструкція №1235).

Відповідно до п. 3 Інструкції №1235 рішення про заборону в`їзду в Україну особам приймається ДМС України та її територіальними органами за наявності підстав, зазначених в абзацах другому, третьому та сьомому частини першої статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Аналізуючи вищезазначене суд зазначає, що територіальний орган ДМС України приймає рішення про заборону в`їзду в Україну особі, зокрема, в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку, або боротьби з організованою злочинністю.

Згідно із п. 4 Інструкції №1235 рішення про заборону в`їзду в Україну особам приймається ДМС України та її територіальними органами за ініціативою:

а) підрозділів Робочого апарату Укрбюро Інтерполу - у разі встановлення підстав для заборони в`їзду в Україну особам у процесі співробітництва з правоохоронними органами інших держав та міжнародних правоохоронних організацій;

б) підрозділів кримінальної поліції - у разі встановлення підстав для заборони в`їзду в Україну особам під час здійснення оперативно-розшукової діяльності;

в) органів досудового розслідування поліції - у разі встановлення підстав для заборони в`їзду в Україну особам під час здійснення кримінального провадження;

г) підрозділів патрульної поліції - у разі встановлення підстав для заборони в`їзду в Україну особам під час провадження в справах про адміністративні правопорушення, підготовки або здійснення заходів із забезпечення громадського порядку;

ґ) органів охорони здоров`я - у разі встановлення підстав для заборони в`їзду в Україну якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні;

д) за власною ініціативою або за поданням державного, приватного виконавця у разі якщо під час попереднього перебування на території України особа не виконала рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або має інші невиконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну.

Відповідно до п. 5 Інструкції №1235 після отримання даних, які обґрунтовують необхідність заборони в`їзду в Україну особі, органи та підрозділи, визначені у пункті 4 цієї Інструкції, надсилають до ДМС або її територіальних органів обґрунтоване звернення (довідку, рапорт), в якому зазначають такі відомості про особу:

а) громадянство (підданство);

б) прізвище, ім`я (імена) та по батькові (за наявності) особи в називному відмінку (для громадян Російської Федерації та Республіки Білорусь - російською мовою з дублюванням латиницею, для інших іноземців та осіб без громадянства - латиницею);

в) дата народження (день, місяць, рік);

г) стать;

ґ) місце проживання;

д) серія та номер паспортного документа, коли і ким виданий;

е) відомості, які згідно з абзацами другим, третім та сьомим частини першої статті 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" дають підстави для прийняття рішення про заборону особі в`їзду в Україну;

є) запропонований строк заборони в`їзду та відомості, які обґрунтовують його тривалість (обставини і характер вчинення іноземцем або особою без громадянства суспільно небезпечного діяння; результати перевірки особи за обліками МВС України, обліками правоохоронних органів іноземних держав та міжнародних правоохоронних організацій; наявність в особи не виконаних майнових зобов`язань перед юридичними або фізичними особами в Україні).

При цьому суд вважає помилковою позицію позивача на те, що подання начальника Відділу поліції №5 Одеського районного управління поліції №1 ГУ НП в Одеській області №60.5-965 від 06.03.2023 року було складено суб`єктом, який не має на це відповідних повноважень для цього.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон 580-VIII) Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно частини 3 ст. 13 Закону 580-VIII у складі поліції функціонують: 1) кримінальна поліція; 2) патрульна поліція; 3) органи досудового розслідування; 4) поліція охорони; 5) спеціальна поліція; 6) поліція особливого призначення; 7) інші підрозділи, діяльність яких спрямована на виконання завдань поліції або на забезпечення її функціонування, рішення про створення яких приймається керівником поліції за погодженням з Міністром внутрішніх справ.

Згідно п.п.1 та 2 ч.1 ст.23 Закону 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень, а також виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення.

Статтею 5 ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність» ОРД здійснюється оперативними підрозділами Національної поліції - підрозділами кримінальної та спеціальної поліції.

Головне управління Національної поліції в Одеській області є специфічним органом державної влади, в структуру якого входять відповідні підрозділи, які забезпечують функціонування органу поліції.

Начальник Відділу поліції №5 Одеського районного управління поліції №1 ГУ НП в Одеській області є прямим керівником структурних підрозділів відповідного управління поліції.

У відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про дисциплінарний статут України» керівник - це службова особа поліції, наділена правами та обов`язками з організації службової діяльності підлеглих їй поліцейських та інших працівників поліції і контролю за їхньою службовою діяльністю.

Згідно ч. 3 ст. 2 Закону України «Про дисциплінарний статут України» керівник, якому поліцейський підпорядкований за службою, у тому числі тимчасово, є прямим керівником для нього. Найближчий до підлеглого прямий керівник є безпосереднім керівником.

Враховуючи те, що в межах даної справи моніторинг осіб, до яких застосовані спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи, а також осіб, які впливають на криміногенну обстановку в України, проводився оперуповноваженими СКП (сектору кримінальної поліції) Відділу поліції №5 Одеського районного управління поліції №1 ГУ НП в Одеській області, тому начальник вказаного Відділу є прямим керівником для цього підрозділу поліції.

З подання начальника Відділу поліції №5 Одеського районного управління поліції №1 ГУ НП в Одеській області вбачається, що перевірка стосовно позивача проводилась оперуповноваженими СКП Відділу поліції №5, внаслідок чого і було підписано подання начальником Відділу поліції №5, як керівником відділу Одеського районного управління поліції №1 ГУ НП в Одеській області.

З огляду на зазначене суд відхиляє в даній частині доводи представника позивача, оскільки вищевказане свідчить про те, що подання №60.5-965 від 06.03.2023 року було складено та надіслано до міграційного органу належним суб`єктом звернення із поданням про прийняття рішення про заборону в`їзду в Україну на територію України.

Разом з тим суд вважає слушними посилання представника позивача в адміністративному позові, що керівник міграційного органу, приймаючи оскаржуване рішення №55 від 06.03.2023 року, не звернув увагу на недоліки подання №60.5-965 від 06.03.2023 року та прийняв необґрунтоване рішення про заборону позивачу в`їзду на територію України строком на 3 роки.

Так., пунктом 6 Інструкції №1235 визначено, що рішення про заборону в`їзду в Україну особі приймається на підставі обґрунтованого звернення (довідки, рапорту), зазначеного у пункті 5 цієї Інструкції, шляхом винесення рішення про заборону в`їзду в Україну, за формою, наведеною у додатку до цієї Інструкції.

ДМС та її територіальні органи повідомляють ініціаторів звернення, визначених у пункті 4 цієї Інструкції, про прийняте рішення щодо заборони в`їзду в Україну особі (п.9 Інструкції №1235).

Як було зазначено судом вище, па підтвердження існування даних, які обґрунтовують необхідність заборони позивачу в`їзду в Україну через наявність обставин, визначених частиною першою статті 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" начальником Відділу поліції №5 Одеського районного управління поліції №1 ГУ НП в Одеській області було складено подання №60.5-965 від 06.03.2023 року, у якому зазначено, що під час проведення моніторингу оперуповноваженими СКП ВП №5 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області тих осіб, до яких застосовані спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи, а також осіб, які впливають на криміногенну обстановку в Україні, у поле зору оперуповноважених потрапив громадянин Республіки Молдова ОСОБА_4 , який, за наявною інформацією, є членом стійкої злочинної групи, члени якої спеціалізуються переважно на вчиненні тяжких та особливо тяжких майнових злочинів (квартирні крадіжки). Додатково у поданні було зазначено, що Відділ поліції №5 не володіє відомостями щодо наявності у позивача фінансових або інших зобов`язань перед юридичними та фізичними особами в Україні.

З огляду на вищезазначене, у поданні було зазначено про необхідність застосування до позивача адміністративної санкції у вигляді заборони в`їзду в Україну строком на 3 роки, у відповідності до ст.13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22.09.2011 року №3773-VI, з моменту винесення такого рішення з боку територіального органу ДМС.

Водночас суд зазначає, що всупереч пп. е) п. 5 Інструкції №1235 у поданні жодним чином не конкретизовано та не зазначено фактів, які б свідчили про причетність позивача до злочинних груп, зокрема вчинення ним тяжких та особливо тяжких майнових злочинів (квартирних крадіжок).

Надані до справи витяги з інформаційного порталу НП, де містяться дані щодо скоєння кримінальних правопорушень на території Миколаївської області (затримання, з`явлення з повинною осіб) з ідентичним ПІБ, датою народження, не є належними доказами зазначеної у поданні №60.5-965 від 06.03.2023 року інформації щодо позивача, оскільки в зазначеної інформації позивача не ідентифіковано. Крім того судом встановлено, що зазначена інформація стосується 2011-2012 років, а згідно наданої до суду інформації Державної міграційної служби України позивач перебував на території України в інші періоди (дати в`їздів та виїздів): 16-19.09.2022 року, 26-28.09.2022 року, 06.-06.11.2022 року, 14.11-03.12.2022 року, 16.12.2022 року-15.01.2023 року, 06-06.03.2023 року.

Більш того, у рапорті №2654 від 06.03.2023 року (на основі якого було сформоване подання №60.5-965 від 06.03.2023 року), оперуповноваженим СКП ВП №5 ОРУП №1 ГУ НП в Одеській області старшим лейтенант поліції Наконечним О. зазначено, що під час встановлення відомостей відносно позивача, останній повідомив що раніше притягався до кримінальної відповідальності за ч.3 ст. 185 КК України, однак доказів наявності згаданого кримінального провадження підрозділом поліції до міграційного органу, а, відповідно, відповідачем до суду надано не було.

Крім того факт можливого притягнення особи до кримінальної відповідальності в минулому не є, на думку суду, єдиною та достатньою підставою, що може свідчити про наявність загроз з боку цієї особи інтересам забезпечення національної безпеки України, охорони громадського порядку або боротьби з організованою злочинністю.

Будь-які інші докази наявності на час складення подання та винесення оскаржуваного рішення конкретної інформації або встановлення співробітниками поліції фактів вчинення позивачем тяжких та/або особливо тяжких злочинів майнового характеру (крадіжок), причетності позивача до кримінальних угрупувань, перебування в розшуку та/або під слідством та судом, проведення стосовно нього оперативно-розшукових заходів, здійснення кримінальних проваджень або проваджень в справах про адміністративні правопорушення також відсутні.

Відповідачем також не враховано, що у позивача є дружина, яка є громадянкою України та зареєстрована і проживає у м. Одесі, куди він прибув 06.03.2023 року.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Таким чином суд зазначає, що відповідачем не надано належних доказів на підтвердження наявності відповідних підстав для прийняття Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області рішення №55 від 06.03.2023 року про заборону позивачу в`їзду на територію України строком на 3 роки, зокрема, не доведено наявність ознак того, що перебування позивача на території України може суперечити інтересам забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку, або боротьби з організованою злочинністю.

Враховуючи обставини, встановлені судом при розгляді даних спірних правовідносин, формальний підхід відповідача до прийняття оскаржуваного рішення без з`ясування всіх фактичних обставин, які могли вплинути на результат вирішення питання щодо застосування до позивача заборони в`їзду на територію України, суд доходить висновку про необґрунтованість, а відтак протиправність заборони ОСОБА_5 в`їзду на територію України терміном на 3 роки, а тому оскаржуване рішення від №55 від 06.03.2023 року, прийняте заступником начальника управління-начальник відділу міграційного контролю Головного управління ДМС України в Одеській області В.Котик є необґрунтованим, а тому протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви було сплачено судовий збір, що підтверджується квитанцією про сплату судового збору.

Враховуючи наявність підстав для задоволення основної позовної вимоги позивача у повному обсязі, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у розмірі 1 073,60 грн. з Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 77, 90, 241-246, 255, 257, 258, 262, 291, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (65014, м. Одеса, вул. Преображенська, 44), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Відділ поліції №5 Одеського районного управління поліції №1 ГУ НП в Одеській області (65039, м. Одеса, вул. Канатна, 101В) про визнання протиправним та скасування наказу про заборону в`їзду на територію України задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення заступника начальника управління-начальника відділу міграційного контролю ГУ ДМС України в Одеській області В.Котик №55 від 06.03.2023 року про заборону в`їзду в Україну відносно громадянина Республіки Молдова ОСОБА_1 .

Стягнути з Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 1 073,60 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя О.В. Білостоцький