Рішення

від 06.02.2024 по справі 420/10400/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/10400/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АТП 2020» до Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області як територіального органу Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки), про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

09.05.2023 року до суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «АТП 2020» до Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки), Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) про визнання протиправною та скасування постанови №355980 від 17.04.2023 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що габаритно-ваговий контроль був проведений із використанням зважувального пристрою, який не допущений до використання, не проходив жодної сервісної перевірки, профілактики тощо, а також, ГВК був проведений не уповноваженими на те інспекторами, які не мають відповідної кваліфікації та не обізнані у правилах безпеки та експлуатації конкретного зважувального обладнання. У матеріалах справи до акту відсутні будь-які документи, які б підтверджували те, що зважувальне обладнання проходило сервісне обслуговування, яке вимагається безпосередньо виробником, описані у настанові до експлуатації, також, не надано підтверджень того, що інспектори, які здійснювали габаритно-ваговий контроль мають вимагаючу до цих вагів кваліфікацію.

Також позивач у позовній заяві вказує, що транспортний засіб, який перевірявся, не був тимчасово затриманий, водій продовжив рух далі по установленому маршруту та що документи, складені на підставі проведеної перевірки 24.02.2023, складені з порушеннями, габаритно-ваговий контроль здійснювався не у передбачений спосіб, неуповноваженими на те інспекторами без необхідної кваліфікації, зважувальне обладнання, якими здійснювався габаритно-ваговий контроль не проходило жодного разу сервісне обслуговування, що вимагається виробником, що є достатніми та належними підставами для визнання оскаржуваної постанови протиправною та її скасування.

Ухвалою суду від 15.05.2023 року прийнято до розгляду позовну заяву і відкрито провадження в адміністративній справі, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) суддею одноособово.

До суду від відповідача за вх №ЕП/18986/33 надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що на підтвердження справності ваг надають Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 20.12.2021 № П/154/Ч та копію акту обстеження майданчика для роботи пересувного пункту габаритно-вагового контролю на км 210+450 автодороги М-05 Київ-Одеса (правий проїзд).

Відповідач у відзиві також зазначає, що стосовно приладів для зважування застосовується презумпція відповідності засобів вимірювальної техніки вимогам Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.01.2016 № 94 (п.52 Додатку 1 до Технічного регламенту). Така презумпція є вимогою застосування європейських гармонізованих стандартів або вітчизняних ДСТУ.

Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

15.02.2023 до суду від позивача за вх №ЕC/5579/23 надійшла відповідь на відзив.

31.08.2023 року (вх.№29644/23) від представника товариства з обмеженою відповідальністю «АТП 2020»до суду надійшла заява про забезпечення позову шляхом зупинення примусового стягнення на підставі виконавчого документа - постанови Відділу з державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті №355980 від 17.04.2023 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн - до набрання законної сили судовим рішення в адміністративній справі №420/10400/23.

Ухвалою суду від 31.08.2023 року задоволено заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю «АТП 2020» про забезпечення позову у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АТП 2020» до Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки), Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) про визнання протиправною та скасування постанови №355980 від 17.04.2023 року.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою, відзивом на позов відповідача, відповіддю на відзив позивача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та перевіривши їх наданими доказами, суд встановив наступне.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, товариство з обмеженою відповідальністю «АТП 2020» зареєстроване в якості юридичної особи 16.08.2018 року та його основним видом діяльності за КВЕД є 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний).

Посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області 24.02.2023 року на а/д М-05 Київ-Одеса км. 210+450м. проведено перевірку додержання позивачем вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до талона зважування автотранспортного засобу НОМЕР_1 , зважування було здійснено 24.02.2023 року, час: 12:32, режим: динамічний, вага (кг): 1 вісь: 8130, 2 вісь 12880, 3 вісь: 7540, 4 вісь: 7000, 5 вісь: 6840.

24.02.2023 року складено довідку № 6077038 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, відповідно до якої автомобіль (тягач) марки DAF XF 480FT, номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом марки KRONE SDC 27 номерний знак НОМЕР_2 , належать до транспортного засобу з двома осями та однією строєною віссю та мають навантаження на осі тонн: 8,13; 12,88; 7,54; 7,00; 6,48. Повна маса транспортного засобу 42,39 тонн.

Відділом державного нагляду (контролю) у Черкаській області 17.02.2023 року складено та підписано акт № 0068604 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, відповідно до якого перевірявся автомобіль (тягач) марки DAF XF 480FT з напівпричепом марки KRONE SDC 27 реєстраційними номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 ; суб`єкт, що перевірявся ТОВ «АТП 2020», найменування та вид вантажу: пластівці вівсяні; нормативно допустима маса 42.00, фактична 42,39; відстані між осями, метрів: 3.6, 5.7, 1.13, 1.31; осьове навантаження нормативно допустиме: 11,5/11,5/24,0, фактичне: 8,13/12,88/21,38.

За результатами перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області складено акт № 349793 від 24.02.2023 року, відповідно до якого під час перевірки виявлені порушення перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, відповідальність за яке передбачена абз.15 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

На підставі Акту № 349793 від 24.02.2023 року, відповідачем винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №355980 від 17.04.2023 року, відповідно до якої враховуючи, що ТОВ «АТП 2020» допущено порушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 абз.15 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», постановлено стягнути з нього адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн.

Вважаючи оскаржувану постанови протиправною, позивач звернувся до адміністративного суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України «Про дорожній рух», відповідно до частини 2 статті 29 якого, з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, і за плату, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 р. № 1567 (далі - Порядок № 1567, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно з пунктами 2, 4 якого рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Відповідно до п.12 Порядку № 1567, рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Відповідно до частини 12 статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» (далі Закон № 2344-III) державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно частин 1, 5 статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (далі - Правила № 30) транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Відповідно до п.20-22 Порядку №1567 виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

У разі відмови водія від підписання акта рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.

Так, у позовній заяві позивач посилається на те, що габаритно-ваговий контроль був проведений із використанням зважувального пристрою, який не допущений до використання, не проходив жодної сервісної перевірки, профілактики тощо, а також, ГВК був проведений не уповноваженими на те інспекторами, які не мають відповідної кваліфікації та не обізнані у правилах безпеки та експлуатації конкретного зважувального обладнання.

Щодо таких доводів позивача суд зазначає, що механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 (далі за текстом - Порядок № 879).

Приписами пунктів 12-13 Порядку №879 передбачено, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Суд звертає увагу на те, що 03.07.2014 набрав чинності Закон України «Про метрологію та метрологічну діяльність», яким поняття «метрологічна атестація» не визначене.

Пунктом 9 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закон України «Про метрологію та метрологічну діяльність» встановлено Кабінету Міністрів України до набрання чинності цим Законом: забезпечити прийняття технічних регламентів, вимогам яких відповідно до цього Закону повинні відповідати засоби вимірювальної техніки; забезпечити призначення органів з оцінки відповідності для проведення оцінки відповідності засобів вимірювальної техніки вимогам технічних регламентів; подати до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом; забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом; забезпечити приведення своїх нормативно-правових актів, а також нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади у відповідність із цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України № 94 від 13.01.2016 затверджено Технічний регламент законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки (далі - Технічний регламент). Дія Технічного регламенту поширюється на засоби вимірювальної техніки, перелік яких наведено у додатку 1.

Так, зокрема позицією № 52 додатку 1 Технічного регламенту, визначено прилади автоматизовані для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь (процедури оцінки відповідності* B+D, або B+F, або G).

Пунктом 4 Технічного регламенту наведене визначення поняттю «оцінка відповідності» - процес доведення того, що суттєві вимоги цього Технічного регламенту, які стосуються засобів вимірювальної техніки, були виконані.

Як встановлено судом, зважування транспортного засобу позивача здійснювалося за допомогою ваг №2060 .

Відповідачем до суду надано копію свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №П/154/Ч ваг автомобільні ДТЗ у русі 20ВА-Д-2-1 зав. № 2060, чинне до 20 грудня 2022 року.

При цьому, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2022 № 412 «Деякі питання повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки в умовах воєнного стану» (чинна на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що позитивні результати періодичної, позачергової повірки та повірки після ремонту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, засвідчені відбитком повірочного тавра на таких засобах чи записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційних документів та/або оформлені свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, строк дії яких закінчився у період воєнного і надзвичайного стану та протягом місяця після його припинення чи скасування, чинні на період воєнного і надзвичайного стану та протягом трьох місяців після його припинення чи скасування на всій території України або в окремих її місцевостях.

При цьому, введений указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 з 5:30 24 лютого 2022 року введений воєнний стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації станом на час виникнення спірних правовідносин та на час прийняття даного рішення не скасований та не припинений.

Тому, суд зазначає, що станом на 24.02.2023 року (дата проведення зважування транспортного засобу позивача) метрологічна характеристика вимірювальної техніки відповідала вимогам нормативно-технічної документації.

Отже, габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача здійснювався технічними засобами, що пройшли повірку та мали відповідне свідоцтво про повірку, у зв`язку із чим були придатними до застосування, а тому твердження позивача про те, що зважування здійснювалося не у спосіб визначений законодавством не знайшло свого підтвердження.

Щодо доводів позивача про те, що інспектори Укртрансбезпеки, які проводили габаритно-ваговий контроль транспортного засобу не мають відповідну кваліфікацію та такі особи не навчені правилам техніки безпеки суд зазначає, що такі доводи є припущеннями позивача та відхиляє їх.

Щодо доводів позивача про те, що транспортний засіб, який перевірявся, не був тимчасово затриманий, водій продовжив рух далі по установленому маршруту, то суд зазначає, що згідно п.3 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 №1007/1207 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів під час їх проїзду автомобільними дорогами загального користування проводиться посадовими особами Укртрансінспекції та працівниками відповідних підрозділів МВС.

Згідно з абз. 3 п.4 Порядку №1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) можуть проводитися із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки, та власників (балансоутримувачів) пунктів габаритно-вагового контролю (за погодженням з їх керівниками).

За приписами статті 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення затримувати транспортні засоби мають право виключно співробітники відповідного уповноваженого підрозділу Національної поліції, а не посадові особи Укртрансбезпеки та її територіальних органів.

Суд погоджується з доводами відповідача, що відсутність затримання автомобіля позивача не може свідчити про відсутність самого порушення.

Суд зазначає, що доводів на спростування того, що автомобіль позивача не перевищував габаритно-вагових параметрів позивачем у позовній заяві не наведено та доказів на підтвердження цього позивачем до суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 2 ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що відповідач діяв в межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, протиправності у його діях під час проведення рейдової перевірки та прийняття спірної постанови судом не встановлено, відтак, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «АТП 2020» до Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області як територіального органу Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки), про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «АТП 2020» (вул. Приморська, буд.49, м.Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 42398604).

Відповідачі:

- Відділ державного нагляду (контролю) в Одеській області як територіальний орган Державної служби України з безпеки на транспорті (вул.Успенська, буд.4, м. Одеса, 65014).

- Державна служба України з безпеки на транспорті (пр.Перемоги, 14, м.Київ, 011352, код ЄДРПОУ 39816845).

Суддя Корой С.М.

.