Рішення

від 07.02.2024 по справі 420/30183/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/30183/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бжассо Н.В., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадженні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контрою) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контрою) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову №ПШ021430 від 16.10.2023 року.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначає, що доказів на підтвердження того, що в момент проведення перевірки транспортний засіб використовувався позивачем саме для вантажних перевезень, а не для його особистих потреб, матеріали справи не містять, а отже в діях позивача взагалі відсутній склад інкримінованого адміністративного правопорушення, оскільки під час складання акту перевірки позивач не мав статусу перевізника вантажу та не може виступати суб`єктом інкримінованого правопорушення, адже не зобов`язаний був мати особисту картку водія до цифрового тахографа.

Ухвалою суду від 09.11.2023 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

До суду від представника відповідача, Державної служби України з безпеки на транспорті, надійшов відзив, в якому зазначено, що 14.09.2023 співробітниками Укртрансбезпеки відповідно до направлення від 07.09.2023 № 012967 на рейдову перевірку на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів в місцях навантаження і розвантаження, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів. Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 № 422, було зупинено транспортний засіб марки VOLVO/KOGEL, державний номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 . Під час здійснення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ - здійснення перевезення вантажів за відсутності документів, визначених статтею 48 Закону № 2344-ІІІ, а саме: відсутня особиста картка водія до цифрового тахографа.

Представник відповідача, також, вказує, що водій проти акту заперечив, зазначив, що йому не потрібна особиста картка водія та позивач в позові не заперечує відсутності у нього на момент перевірки особистої картки водія. Також позивач підтверджує, що транспортний засіб обладнаний цифровим тахографом та не заперечує, що він здійснював відповідне перевезення, проте зазначає, що останнє ніби то здійснювалось для власних потреб.

Представник відповідача у відзиві вказує, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, одним з видів економічної діяльності Позивача є 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, та що доводи позивача про здійснення перевезення для власних потреб спростовуються наявною в матеріалах справи та наданою під час проведення перевірки товарно-транспортною накладною від 14.09.2023 № Р2120, відповідно до якої автомобільним перевізником є позивач, замовником та вантажоодержувачем є «ФОП ОСОБА_2 », вантажовідправником ДП «Закупнянський кар`єр».

Відповідач, Відділ державного нагляду (контрою) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті, відзив до суду не надав.

Суд розглянув матеріали справи, всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінив надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності та робить наступні висновки.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 05.10.2020 року з основним видом економічної діяльності за КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний).

14.09.2023 року старшими державними інспекторами Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті о 15:50 годин проведено перевірку транспортного засобу марки VOLVO/KOGEL, державний номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 та складено Акт №АР030879 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Як вбачається з акту №АР030879 транспортний засіб марки VOLVO з напівпричепом марки KOGEL номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 належать ОСОБА_3 , водій ОСОБА_4 , використовується ФОП ОСОБА_1 згідно ТТН №Р2120 від 14.09.2023 року. Під час перевірки встановлено порушення вимог наказу МТЗУ №385 від 27.06.2010 автомобільний перевізник не забезпечив водія транспортного засобу документами, визначеними ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за які передбачена абз.3 ч.1 ст.60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» - перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме у водія відсутня особиста картка водія до цифрового тахографа.

Суд зазначає, що в акті №АР030879 міститься запис водія про те, що водій з актом ознайомлений, та що з актом не згоден.

16.10.2023 року начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті, розглянувши справу про порушення законодавства про автомобільний транспорті прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ021430, якою на позивача накладено штраф у розмірі 17000 грн., що передбачений абз.3 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Позивач, вважаючи протиправною оскаржувану постанову, звернувся з даним позовом до суду.

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015р. затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі Укртрансбезпека).

Відповідно до п. 1 вказаного Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 (далі - Положення №103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з п. 8 Положення №103, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 (далі - Порядок №1567), визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.

Згідно з пунктами 3, 4 Порядку № 1567, рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Згідно з п. 12-15 Порядку № 1567, рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

Рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі); виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Приписами п. п. 20, 21 Порядку № 1567 передбачено, що виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що автомобільний перевізник фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до положень статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Аналіз положень ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

При цьому, відповідно до статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»:

- внутрішні перевезення - перевезення пасажирів і вантажів між населеними пунктами, розташованими на території однієї держави;

- автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

- водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Суд звертає увагу на те, що термін "внутрішні перевезення" не обмежується лише перевезеннями, які здійснюють автомобільні перевізники на комерційній основі в розумінні Закону №2344-ІІІ. Поняття "внутрішні перевезення" за визначенням, передбаченим ст.1 Закону №2344-ІІІ, визначає, зокрема, те, що це є перевезення вантажів між населеними пунктами держави за власний кошт, що охоплює, в тому числі, і перевезення покупцями придбаних товарів у постачальників за свій рахунок.

Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі Правила № 363), згідно з якими товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Додатком 7 до Правил № 363, затверджена форма товарно-транспортної накладної.

Відповідно до п.11.2. Правил № 363, оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

За п.11.3. Правил № 363, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.

Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом.

Суд зазначає, що порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 року № 385 (далі - Інструкція № 385).

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 385, контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Згідно з положеннями пункту 3.3 Інструкції № 385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Пунктом 2.7 Інструкції № 385 передбачено, що за результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 1.

Відповідно до пункту 3.3 Інструкції № 385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати при собі, зокрема, заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Як стверджує відповідач та не заперечується позивачем, позивач, який був водієм транспортного засобу марки VOLVO з напівпричепом марки KOGEL номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , при здійсненні його перевірки не мав картки водія.

При цьому, як на підставу для скасування оскаржуваної постанови позивач посилається на те, що він у спірних правовідносинах не був автомобільним перевізником.

Суд не погоджується з даними твердженнями позивача та вважає їх необґрунтованими зважаючи на те, що у акті перевірки №АР030879 наявне посилання товарно-транспортну накладну №Р2120 від 14.09.2023 року, відповідно до якої автомобільним перевізником ФОП ОСОБА_1 здійснювалось перевезення вантажу на замовлення замовника та вантажоодержувача ФОП ОСОБА_2 від вантажовідправника ДП «Закупнянський кар`єр», код ЄДРПОУ 00373735.

Отже, у спірних правовідносинах позивач був автомобільним перевізником.

Суд зазначає, що до позивача застосовано штрафні санкції які передбачені ч.1 абз.3 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», зокрема за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Санкція вказаної статті є неподільною та передбачає відповідальність саме за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону. Тобто, відсутність одного і більше документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачає застосування штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок, що постанова про накладення на позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн від 16.10.2023 року № ПШ021430 є правомірною та такою, що винесена на законних підставах, а позовні вимоги за даним позовом такими, що не належать до задоволення.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вищевикладене, суд робить висновок, що адміністративний позов не належить до задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 94, 173-183, 192-228, 205, 243, 245, 246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволені адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контрою) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови.

Відповідно до ст.255 КАС України, рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч.1 ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ).

Відповідач Державна служба України з безпеки на транспорті (пр.Перемоги, 14, м.Київ, 03135, код ЄДРПОУ 39816845).

Відповідач Відділ державного нагляду (контрою) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті (пл. Дерев`янка, 1, кабінет 203, м. Одеса, 65008).

Повний текст рішення складений та підписаний судом 07.02.2024 року.

Суддя Н.В. Бжассо