Рішення

від 07.02.2024 по справі 420/26439/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/26439/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Інженерна Компанія «Політех» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява приватного підприємства «Інженерна Компанія «Політех» (далі - позивач, ПП Інженерна Компанія «Політех») до Одеської митниці (далі - відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000584/2 від 09.09.2023 року.

Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між ПП Інженерна Компанія «Політех» (Покупець) та Qingdao Great Way International Commerce Co., LTD (Продавець) 12.05.2023 року був укладений зовнішньоекономічний Контракт №37, за яким Продавець зобов`язується поставляти товари в кількості і за цінами вказаними в рахунку. Положеннями Контракту, зокрема, п.п. 2.1, 2.2 передбачено, що загальна сума Договору визначається відповідно до остаточного інвойса. В ціну товару включена вартість тари, упаковки і маркування, укладання і навантаження на умовах поставки FOB. Відповідно до Інвойсу № GW20230429-375 від 04.06.2023 року Продавцем та Покупцем була погоджена кількість та загальна ціна товару. Загальна кількість товару складає 1810 шт., загальна вартість товару 15 642 доларів (USD).

Для здійснення митного оформлення товару декларантом позивача була надана митна декларація №23UA500500031626U0 від 08.09.2023 року. Митна вартість товару була визначена за ціною виставленого інвойса, що підтверджує загальну вартість купленого товару та закріплює умови конкретно цієї поставки товарів, згідно до умов загальноекономічного Контракту №37 від 12.05.2023 року. Разом з митною декларацією декларант подав документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів, а саме: Контракт №37 від 12/05/2023 року; Інвойс №GW20230429-375 від 04.06.2023 року; Проформа-інвойс №GW20230429-375 від 12.05.2023 року; Платіжні доручення №2 від 16.05.2023 року, № 3 від 04.07.2023 року; Довідка про транспортні витрати № 040923-2 від 04.09.2023 року; Рахунок про транспортні витрати № РФ-17914 від 04.09.2023 року; Договір про експедирування № 0507/19/01 від 05.07.2023 року; Експортна декларація № 425820230000650483 від 06.07.2023 року; Звіт про зважування від 08.09.2023 року; Лист отримувача від 09.09.2023 року; Копія митної декларації країни відправлення 425820230000650483 від 06.07.2023 року; Договір про надання послуг митного брокера №1/2015 від 22.07.2015 року.

Митним органом було зобов`язано декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями 3) переклад українською мовою копії митної декларації країни відправлення 06.07.2023 № 425820230000650483 згідно ст.254 МКУ. У

09.09.2023 декларантом позивача надіслано лист ПП "Інженерна Компанія "ПОЛІТЕХ" від 09.09.2023 б/н, яким повідомлено митний орган про те, що інших додаткових документів протягом 10 днів надаватися не буде

Одеська митниця відмовила у митному оформленні (випуску) товарів. 09.09.2023 року декларантом було отримано Рішення про коригування митної вартості №UA500500/2023/000584/2, яким було скореговано митну вартість товарів.

Позивач зазначає, що в наданих документах наявні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, документи, що підтверджують транспортні витрати, у зв`язку з чим, вбачається безпідставність відмови митним органом позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, враховуючи що відповідачем не наведено доказів того, що документи, подані для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Позивач вважає вказане рішення відповідача протиправним, необґрунтованим та таким, що суперечать чинному законодавству України, а тому звернувся до суду з адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 04.10.2023 року позовну заяву приватного підприємства «Інженерна Компанія «Політех» залишено без руху та надано час для усунення недоліків шляхом надання до суду: належним чином завірені копії документів доданих до позову; оригіналу платіжного документу про сплату судового збору у розмірі 2684,00 грн.

До Одеського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла зава про усунення недоліків зазначених в ухвалі суду від 04.10.2023 року.

Ухвалою від 13.10.2023 року Одеський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 420/26439/23 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 262 КАС України.

31.10.2023 року до канцелярії Одеського окружного адміністративного суду від Одеської митниці надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що відповідач не погоджується із позовними вимогами позивача та просить суд відмовити у задоволенні позову. Так, відповідач зазначив, що декларантом позивача для здійснення митного оформлення товарів до Одеської митниці подано митну декларацію № № 23UA500500031626U0 від 08.09.2023 року. Разом з митною декларацією позивачем надані документи зазначені в графі 44 МД.

Відповідач вказує, що надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МКУ, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. На підставі ч.3 статті 53 МКУ, п. 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, Одеською митницею повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 4) переклад українською мовою копії митної декларації. Додатково декларанта повідомлено про те, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленою ним митної вартості товарів. 09.09.2023 декларантом ПП "Трейд Бізнес Сервіс" надіслано лист ПП "Інженерна Компанія "ПОЛІТЕХ" від 09.09.2023 б/н, яким повідомлено митний орган інших додаткових документів протягом 10 днів надаватися не буде. Таким чином вказані вище розбіжності усунені не були.

Оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України, були підставою для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Також відповідач зазначає, що за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом у відношенні товарів застосовано резервний метод (метод 2 ґ). За допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), АСМО «Інспектор» встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим та становить: по товару №1 1,94 дол.США/кг нетто ( МД від 11.07.2023 № UA204060/2023/006432) ніж заявлено декларантом 1,30 дол.США/кг нетто; по товару №2 3,15 дол.США/кг нетто (МД від 04.09.2023 № UA100330/2023/149997) ніж заявлено декларантом 1,634 дол.США/кг нетто; по товару №3- 3,52 дол.США/кг нетто (МД від 22.06.2023 № UA100180/2023/509261) ніж заявлено декларантом 1,51 дол.США/кг нетто. У зв`язку з вищевикладеним та у відповідності до ч. 2 ст. 55 МКУ Одеською митницею прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000584/2 від 09.09.2023.

Відповідач зазначає, що у рішенні про коригування митної вартості № UA500500/2023/000584/2 від 09.09.2023 наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цьому рішенні про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю. Таким чином, Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару № UA500500/2023/000584/2 від 09.09.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову ПП «ІНЖЕНЕРНА КОМПАНІЯ «ПОЛІТЕХ».

Крім того, відповідач вважає, що вимога позивача про стягнення на його користь судових витрат суперечить ст. 139 КАС України, оскільки Одеська митниця діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача.

Разом з відзивом представником відповідача було подано клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.

Ухвалою від 06.11.2023 року суд відмовив у задоволенні клопотання представника Одеської митниці про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

12.05.2023 року між ПП Інженерна Компанія «Політех» (Покупець) та Qingdao Great Way International Commerce Co., LTD (Продавець) був укладений зовнішньоекономічний Контракт №37, за яким Продавець зобов`язується поставляти товари в кількості і за цінами вказаними в рахунку.

Положеннями п.п. 2.1, 2.2 Контракту передбачено, що загальна сума Договору визначається відповідно до остаточного інвойса. В ціну товару включена вартість тари, упаковки і маркування, укладання і навантаження на умовах поставки FOB.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2, 4.1, 4.2 товар поставляється партіями з узгодженим сторонами графіком, в умовах FOB Циндао, Китай в порт Гданськ (Польща), не пізніше 90 днів після передоплати. Датою відвантаження товару вважається дата транспортного документу (Bill of loading). Платіж за цим контрактом здійснюється Покупцем протягом 10 (десяти) днів з моменту виставлення рахунку-проформи, в розмірі 50% передоплата, 50% після отримання копії коносамента. Остаточна сума, визначається сумою остаточного інвойсу. Платіж здійснюється в доларах США, шляхом грошового переказу з рахунку покупця на рахунок Продавця.

На виконання умов Контракту № 37 від 12.05.2023 року продавцем було виставлено інвойс № GW20230429-375 від 04.06.2023 року, яким узгоджено поставку товару за цим контрактом.

08.09.2023 року декларантом позивача ПП "Трейд Бізнес Сервіс" для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подана митна декларація (МД) № 23UA500500031626U0, відповідно до якої на митну територію України надійшов товар ПП «ІНЖЕНЕРНА КОМПАНІЯ «ПОЛІТЕХ», а саме:

- Товар 1. Покриття пластмасові для підлоги з полімерів вінілхлориду у рулонах: Підлогове покриття ПВХ С-тип, колір - світлий бежевий, розм.5мм*1,2м*15м, 2,8кг/м2 - 30рулонів ( 540м2).Підлогове покриття ПВХ С-тип, колір - чорний, розм.5мм*1,2м*15м, 2,8кг/м2 - 30рулонів ( 540м2).Підлогове покриття ПВХ С-тип, колір - сірий, розм.5мм*1,2м*15м, 2,8кг/м2 - 30рулонів ( 540м2).Підлогове покриття ПВХ (рифлене) з шипованою підкладкою, колір - чорний, розм.15мм*1,2м*9м, 3,5кг/ м2 - 30рулонів ( 324м2).Підлогове покриття ПВХ (рифлене) з шипованою підкладкою, колір - сірий, розм.15мм*1,2м*9м, 3,5кг/м2 - 30рулонів ( 324м2).Підлогове покриття ПВХ (рифлене) з шипованою підкладкою, колір - чорно-сірий, розм.15мм*1,2м*9м, 3,5кг/м2 - 30рулонів ( 324м2).Підлогове покриття ПВХ (рифлене) з шипованою підкладкою, колір - бежевий-коричневий, розм.15мм*1,2м*9м, 3,5кг/м2 - 30рулонів ( 324м2).Торговельна марка - "GREAT WAY"Виробник - "QINGDAO GREAT WAY INTERNATIONAL COMMERCE CO., LTD."Країна виробництва - CN.

- Товар 2. Вироби з вулканізованої, не пористої, незатверділої гуми. Килимки та покриття для підлоги.Гумовий комірчастий мат, розм.12мм*600мм*900мм - 200шт. (108м2),Гумовий комірчастий мат, розм.12мм*900мм*1500мм - 200шт. (270м2).Торговельна марка - "GREAT Документ сформований в системі «Електронний суд» 30.10.2023 3 WAY"Виробник - "QINGDAO GREAT WAY INTERNATIONAL COMMERCE CO., LTD."Країна виробництва CN.

- Товар 3. Килимки для підлоги із синтетичних текстильних матеріалів, готові.Поліпропіленовий килимок з підкладкою з ПВХ:розм.5,5мм*60см*90см, колір - чорний - 200шт (108м2 ),розм.5,5мм*80см*120см, колір - чорний - 200шт ( 192м2),розм.5,5мм*90см*150см, колір - чорний - 200шт (270м2),розм.5,5мм*60см*90см, колір - темно-сірий - 200шт (108м2),розм.5,5мм*80см*120см, колір - темно-сірий - 200шт ( 192м2),розм.5,5мм*90см*150см, колір - темно-сірий - 200шт (270 м2). Торговельна марка - "GREAT WAY"Виробник - "QINGDAO GREAT WAY INTERNATIONAL COMMERCE CO., LTD."Країна виробництва CN.

Митну вартість товару визначено за основним (першим) методом - ціною договору.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією (МД) № 23UA500500031626U0 від 08.09.2023 року позивачем подані документи, які зазначені у графі 44 МД, а саме: Контракт №37 від 12/05/2023 року; Інвойс №GW20230429-375 від 04.06.2023 року; Проформа-інвойс №GW20230429-375 від 12.05.2023 року; Платіжні доручення №2 від 16.05.2023 року, № 3 від 04.07.2023 року; Довідка про транспортні витрати № 040923-2 від 04.09.2023 року; Рахунок про транспортні витрати № РФ-17914 від 04.09.2023 року; Договір про експедирування № 0507/19/01 від 05.07.2023 року; Експортна декларація № 425820230000650483 від 06.07.2023 року; Звіт про зважування від 08.09.2023 року; Лист отримувача від 09.09.2023 року; Копія митної декларації країни відправлення 425820230000650483 від 06.07.2023 року; Договір про надання послуг митного брокера №1/2015 від 22.07.2015 року.

Одеською митницею повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 4) переклад українською мовою копії митної декларації. Додатково декларанта повідомлено про те, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленою ним митної вартості товарів.

09.09.2023 року декларантом ПП "Трейд Бізнес Сервіс" надіслано лист ПП "Інженерна Компанія "ПОЛІТЕХ" від 09.09.2023 б/н, яким повідомлено митний орган інших додаткових документів протягом 10 днів надаватися не буде.

Розглянувши подані документи, Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000584/2 від 09.09.2023 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2023/001177 від 09.09.2023 року.

В рішенні про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000584/2 від 09.09.2023 року зазначено (п.33), що «Так у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, а саме:

1)відповідно до п п.в) п1 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно п. 2.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 12.05.2023 № 37 в ціну товару включено вартість тари, упаковки, маркування, навантаження. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні числові дані щодо згаданої складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. В довідці про транспортно-експедиційні витрати від 04.09.2023 № 040923-2 та рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 04.09.2023 № РФ-17914 не містять інформації щодо умов поставки. В копії митної декларації країни відправлення від 06.07.2023 № 425820230000650483 зазначений інший номер коносаменту, а саме 177XCACAQ1509VZ, який до митного оформлення не надавався.».

Також, в оскаржуваному рішенні вказано, що « 09.09.2023 року декларантом ПП "Трейд Бізнес Сервіс" надіслано лист ПП "Інженерна Компанія "ПОЛІТЕХ" від 09.09.2023 б/н, яким повідомлено митний орган інших додаткових документів протягом 10 днів надаватися не буде. Отже, декларантом не подано всі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині другій-четвертій статті 53 МКУ, розбіжності не спростовано.».

Одеська митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів, визначила їх митну вартість другорядним - резервним методом, на підставі баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС, та встановила, що рівень митної вартості є більшим та становить: по товару №1 1,94 дол.США/кг нетто ( МД від 11.07.2023 № UA204060/2023/006432) ніж заявлено декларантом 1,30 дол.США/кг нетто; по товару №2 3,15 дол.США/кг нетто (МД від 04.09.2023 № UA100330/2023/149997) ніж заявлено декларантом 1,634 дол.США/кг нетто; по товару №3- 3,52 дол.США/кг нетто (МД від 22.06.2023 № UA100180/2023/509261) ніж заявлено декларантом 1,51 дол.США/кг нетто.

Товар, було випущено у вільний обіг за митною декларацією № 23UA500500031707U7 від 09.09.2023 року за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України.

Вважаючи рішення відповідача про коригування митної вартості товарів протиправним, позивач звернувся до суду із позовною заявою про його скасування.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митну територію та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України (далі - МК України, МКУ) та іншими законами України.

Відповідно до п.п. 23, 24 ч.1 ст. 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 49 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів (ст. 50 МК України).

Відповідно до Брюссельської Конвенції про створення уніфікованої методології визначення митної вартості товарів 1950 року (Конвенція про оцінку товарів у митних цілях), митна вартість була визначена як номінальна ціна товару, за якою відповідний товар може бути проданий в країну призначення в момент подання митної декларації (тобто ціна, що укладається між незалежними один від одного продавцем і покупцем на умов повної ринкової конкуренції).

Відповідно до Генеральної угоди про тарифи і торгівлю (ГАТТ), підписаної 30 жовтня 1947 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей (митна вартість) повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито.

Згідно Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року митною вартістю імпортованих товарів є їх контрактна вартість, тобто ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт до країни імпорту.

Керуючись ч.1 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу України.

При цьому, відповідно до ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа зобов`язані подавати митниці достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (п.1 ч.5 ст.54 МК України).

Як встановлено ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно із ч. 2 ст. 53 МК документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4)виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із ч.ч.5 та 6 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Згідно з ч.1 ст.54 МКУ, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.4 ст.54 МКУ, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У відповідності до ч.5 ст.54 МКУ, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57 МК України).

Відповідно до ч.2 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 МК України.

За результатами контролю митний орган визнає заявлену митну вартість або ж приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 МК України (ч.3 ст.54 МК України).

Рішення про коригування митної вартості товарів приймається митним органом у письмовій формі, якщо митним органом виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість (ч.1 ст.55 МК України).

Таке рішення має містити необхідні реквізити, визначені ч.2 ст.55 МК України, а форма рішення затверджена наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598 (далі - Правила №598).

Так, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у випадках визначених даною частиною.

Під час митного оформлення при прийнятті митним органом письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу.

У разі відмови у митному оформленні також складається картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, форма та порядок заповнення якої визначено Порядком, затвердженим Міністерством фінансів України №631 від 30.05.2012 року (Розділ VIII).

Як було встановлено судом, позивачем було визначено митну вартість товару за основним методом за ціною контракту. Водночас, відповідач здійснив коригування заявленої позивачем митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.

Відповідно до частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2)щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною другою статті 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Частиною дев`ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Частинами 1, 2 ст. 64 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням резервного методу, передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Так, з оскарженого рішення про коригування митної вартості судом встановлено, що митний орган не застосував другого-п`ятого методів визначення митної вартості. Водночас, відповідач застосував шостий резервний метод і джерелом для коригування митної вартості слугував аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС, зокрема митні декларації від 11.07.2023 року № UA204060/2023/006432, від 04.09.2023 року № UA100330/2023/149997, від 22.06.2023 року № UA100180/2023/509261.

З даного приводу суд зазначає, що відомості, які містяться в базах даних ЄАІС Держмитслужби України мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, та жодним чином не можуть слугувати визначальним фактором під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР).

Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини з різноманітними контрагентами здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Верховним Судом було сформовано правову позицію, що «формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню» (постанови від 21.02.2018 року по справі №820/17417/14, від 04.09.2018 року по справі №818/1186/17).

Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Крім того, згідно з наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статтей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Суд зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів всупереч положенням п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України (крім номеру митної декларацій, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, та зазначення що рівень такої вартості у неї у максимально наближений час з урахуванням вагових характеристик є більшим), не містить жодних належних обґрунтувань митного органу щодо зроблених коригувань, зокрема, умов поставки, комерційних умов подібних (аналогічних) товарів, та інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

З огляду на викладені вище обставини суд доходить висновку про недотримання митним органом вимог МК України при здійсненні перевірки правильності визначення митної вартості імпортованих товарів та визначення більшої митної вартості цих товарів за резервним методом.

Суд вважає, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Ціна товару була визначена позивачем згідно з умовами контракту. В той же час обставини, якими мотивоване рішення митного органу про необхідність витребування додаткових документів є необґрунтованими, оскільки надані документи у сукупності підтверджують визначену митну вартість товару позивачем (декларантом) за першим методом визначення митної вартості.

Щодо посилань відповідача у оскаржуваному рішенні на те, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні числові дані щодо вартість тари, упаковки, маркування, навантаження, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, суд зазначає наступне.

Положеннями п. 2.2 Контракту № 37 від 12.05.2023 року передбачено, що в ціну товару включена вартість тари, упаковки і маркування, укладання і навантаження на умовах поставки FOB.

Згідно п. 6.1-6.3 вказаного Контракту товар повинен бути належним чином упакований, запечатаний і промаркований з метою його ідентифікації та безпеки в процесі транспортування, навантаження і/ або зберігання. Упаковка повинна забезпечувати повне збереження Товару і охороняти його від псування при транспортуванні усіма видами транспорту з урахуванням перевалок. Маркування товарів здійснюється його виробником.

В інвойсі № GW20230429-375 від 04.06.2023 року, наявному в матеріалах справи та наданому до митного оформлення разом із митною декларацією, умови поставки зазначені - FOB.

Відповідно до правил «Інкотермс 2010» за умов FOB (FREE ON BOARD) продавець зобов`язаний нести витрати, пов`язані з діями щодо перевірки товару (такими як перевірка якості, розмірів, ваги, кількості), необхідними для здійснення поставки товару у відповідності зі статтею А.4. Продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відвантажувати товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Пакування здійснюється в тій мірі, в якій обставини, що стосуються транспортування (наприклад, засоби перевезення, місце призначення), були повідомлені продавцю до укладення договору купівлі-продажу. Упаковка повинна містити належне маркування.

Крім цього, відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД « 37. Процедура» митної декларації має бути зазначено «ZZ32», в той час як у вказаній графі митної декларації поданої декларантом зазначено «ZZ00» (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.

Таким чином, сторонами узгоджено покладення таких витрат як на пакування, пакувальних матеріалів та транспортування саме на продавця.

Отже, з поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак такі витрати не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.

Щодо посилань відповідача на те, що довідка про транспортно-експедиційні витрати та рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг не містять інформації щодо умов поставки, суд зазначає.

З матеріалів справи вбачається, що задля підтвердження розміру транспортних витрат декларантом було надано відповідачу Довідку про транспортні витрати № 040923-2 від 04.09.2023 року, Рахунок про транспортні витрати № РФ-17914 від 04.09.2023 року, Міжнародну товарно-транспортну накладну .

Зазначені довідки містять інформацію про вартість перевезення товару за весь маршрут від постачальника до покупця, про маршрут та контейнер, в якому товар доставлявся.

Частиною 2 ст. 53 МК України (яка передбачає надання документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів) не визначено конкретних вимог щодо виду таких документів та інформації, яка додатково повинна там зазначатися, а тому надані позивачем довідки є належними документами, що містять відомості про вартість перевезення товарів.

Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів (Постанова Верховного Суду у справі № 804/16553/14 від 31.05.2019).

Також з матеріалів справи вбачається, що позивачем митному органові надано копію Договору про експедирування № 0507/19/01 від 05.07.2023 року, на підставі якого перевізником було видано зазначені довідки, однак відповідачем цей документ проігноровано.

Надаючи оцінку доводам відповідача, покладеним в основу прийняття спірних рішень про коригування митної вартості товарів щодо не надання позивачем перекладу українською мовою митної декларації країни відправлення, з огляду на положення ст. 254 МК України, суд вважає необґрунтованим з огляду на правове регулювання та навантаження норми цієї статті.

Вказана норма права визначає, що документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Відтак, вимога органу доходів і зборів про надання перекладу документів українською мовою є правомірною лише у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей.

Вказані висновки відповідають правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 520/10709/18, від 31.03.2020 у справі № 160/7049/19, від 25.11.2020 у справі № 640/4941/19.

Разом з цим, відповідачем ані в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості, ані під час розгляду справи у суді не наведено обставин в обґрунтування необхідності надання перекладу вказаної експортної декларації, пов`язаних з перевіркою або підтвердженням відомостей, зазначених у митній декларації.

Таким чином, доводи митного органу в цій частині є необґрунтованими.

Щодо доводів контролюючого органу, що в копії митної декларації країни відправлення зазначений інший номер коносаменту, який до митного оформлення не надавався, суд вважає необґрунтованими та такими, що не впливають на митну вартість товару.

Судом встановлено, що експортна митна декларація складається після виконання всіх експортних митних формальностей.

Тобто, після виконання експортних митних формальностей, результатом яких є експортна митна декларація, товар завантажується на борт судна, внаслідок чого складається коносамент.

Суд також зазначає, що відповідно до ст. 53 МК України, копія експортної митної декларації не є документом, який надається обов`язково (тільки в якості додаткового доказу на обґрунтовану вимогу митниці), а морський коносамент взагалі не є документом, що підтверджує митну вартість товару.

Також суд зазначає, що ні позивач, ні декларант не могли вплинути на зміст Експортної декларації країни відправлення, оскільки не відповідають за її заповнення, а отже зауваження відповідача в цій частині є необґрунтованими.

З огляду на викладене, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що декларантом надані не всі документи є необґрунтованими. Крім того, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої приватним підприємством «Інженерна Компанія «Політех» митної вартості товару судом не встановлено.

Поряд з цим, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані декларантом для митного оформлення товару. При цьому надані митному органу документи є належними та в повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не тільки не спростовані митним органом, але й взагалі залишені без уваги.

На підставі викладеного, суд вважає що у відповідача були відсутні достатні та обґрунтовані докази для коригування митної вартості за митним оформленням позивача.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000584/2 від 09.09.2023 року, у зв`язку з чим воно належать до скасування.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач не спростував належними та допустимими доказами наведені позивачем доводи, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою сплачується судовий збір у розмірі 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Верховний Суд у постанові від 16.03.2020 по справі №1.380.2019.001962 дійшов висновку, що при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову в розумінні Закону «Про судовий збір» є різниця митних платежів, що підлягали сплаті з урахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем сплачений судовий збір у загальному розмірі 2684,00 грн.

Суд вважає, що по даній справі з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684,00 грн.

Щодо вимог про відшкодування витрат, пов`язаних із професійною правничою допомогою, отриманою від адвоката, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із частиною другою статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Зазначені положення кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною четвертою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Вказаними нормами процесуального закону чітко встановлено, що розмір витрат на правничу допомогу, який сплачено або підлягає сплаті, визначається умовами договору та на підставі доказів.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні такі докази.

Представником позивача до суду надано лише ордер на надання правничої допомоги, який лише підтверджує повноваження представника позивача на ведення справи у суді та не є доказом, який підтверджує розмір витрат позивача на правничу допомогу в конкретній сумі.

Беручи до уваги той факт, що позивачем та його представником не було подано доказів, які підтверджують розмір витрат на правничу допомогу, і такі докази в матеріалах справи відсутні, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 77, 90, 241-246, 251, 255, 257, 258, 262, 293-295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов приватного підприємства «Інженерна Компанія «Політех» (вул. Героїв Маріуполя, 36, корп. 2, каб. 1, м. Біла Церква, Білоцерківський р-н, Київська обл., 09109, код ЄДРПОУ 33798852) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000584/2 від 09.09.2023 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631) на користь приватного підприємства «Інженерна Компанія «Політех» (вул. Героїв Маріуполя, 36, корп. 2, каб. 1, м. Біла Церква, Білоцерківський р-н, Київська обл., 09109, код ЄДРПОУ 33798852) суму сплаченого судового збору в розмірі 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 07.02.2024 року.

Суддя Г. В. Лебедєва