Рішення

від 07.02.2024 по справі 500/6401/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/6401/23

07 лютого 2024 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Чортківської районної військової адміністрації третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Департамент соціального захисту населення Тернопільської обласної військової адміністрації про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернулася до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Чортківської районної військової адміністрації (надалі, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Департамент соціального захисту населення Тернопільської обласної військової адміністрації, в якій, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить зобов`язати Управління соціального захисту населення Чортківської районної адміністрації надати ОСОБА_1 (дружині померлого ОСОБА_2 - учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС зі статусом особи з інвалідністю внаслідок війни, смерть якого настала в зв`язку із захворюванням, пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби) статус члена сім`ї загиблого шляхом складення відповідного рішення та зобов`язати Управління соціального захисту населення Чорткіської районної військової адміністрації видати позивачці посвідчення "Посвідчення члена сім`ї загиблого".

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначила, що її чоловік мав статус інваліда війни, після його смерті ОСОБА_1 звернулася за принципом екстериторіальності до Департаменту соціального захисту населення Тернопільської обласної військової адміністрації із заявою про надання їй статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни на підставі ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з видачею відповідного посвідчення. Аналогічне звернення було і до відповідача. Вказала, що орган соціального захисту відмовив позивачу у задоволенні її заяви, обґрунтовуючи свою відмову відсутністю підстав для встановлення дружинам померлих ліквідаторів на Чорнобильській АЕС статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана згідно з п.1 ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Не погодившись із вказаною відмовою, позивач звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду із відповідним позовом, після чого Рішенням від 27.02.2023 року у справі № 500/311/23 Тернопільський окружний адміністративний суд адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив частково. Позивач зазначила, що серед іншого, даним рішенням суд зобов`язав Департамент соціального захисту населення Тернопільської обласної військової адміністрації повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.12.2022 та вирішити питання щодо видачі позивачці посвідчення члена сім`ї загиблого згідно із п.1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням правової оцінки, наданої судом. Проте, просить врахувати, що з листа Департаменту соціального захисту населення Тернопільської обласної військової адміністрації слідувало, що оформити та видати позивачу «Посвідчення члена сім`ї загиблого», як особі, на яку поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» зобов`язаний саме відповідач - структурний підрозділ з питань соціального захисту населення територіальної громади за місцем постановки на облік як внутрішньо переміщена особа, рекомендував позивачу звернутися до відповідача. Позивач також зазначила, що відповіддю № 09-02/1146 від 31.07.2023 року Управління соціального захисту населення Чортківської районної військової адміністрації повідомило позивача про те, що їй відмовлено у оформленні та видачі «Посвідчення члена сім`ї загиблого», оскільки відповідно до рішення суду від 27.02.2023 року у справі № 500/311/23 у вирішальній частині зазначений саме Департамент соціального захисту населення Тернопільської обласної військової адміністрації, а не відповідач, тому для вирішення вказаного питання відповідач рекомендував позивачці звернутися до третьої особи. Наведені обставини слугували підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 10.10.2023 позовну заяву залишено без руху, та у встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Ухвалою суду від 25.10.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Даною ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Заперечуючи проти позовних вимог, представник Управління соціального захисту населення подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову повністю. Вказав, що згідно з пунктом 1 статті 10 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту до сімей загиблих ( померлих) ветеранів належать сім`ї осіб зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісті) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також в наслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби (у тому числі на території інших держав) під час воєнних дій та конфліктів. Зазначив, що статус таким сім`ям надається у разі загибелі (смерті) в наслідок: -поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини, або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків); - захворювання пов`язане з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби (у тому числі на території інших держав) під час воєнних дій та конфліктів. Просить врахувати, що документом який встановлює причинний зв`язок смерті із ушкодженим здоров`ям зазначеним в пункті 1 статті 10 Закону, є документ, виданий військово-лікарською комісією (для військовослужбовців), медичною (військово-лікарською) комісією.

Вважає, що встановлення статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни сім`ям осіб, які загинули (померли) внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, Законом не передбачено.

При цьому, вказав, що видача посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302 "Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни". Додатково зазначив, що прийнятті рішення по справі Позивача нами було враховано також роз`яснення Міністерства у справах ветерані України, надані з аналогічного питання листом №7560/1.2/4.3-22 від 01.11.2022.

Представник позивача подав до суду заперечення на заяву (відзив) відповідача, в якій зазначив наступне. Просить врахувати, що Тернопільський окружний адміністративний суд у рішенні від 27.02.2023 у справі №500/311/23 зробив наступні висновки: позивач, будучи членом сім`ї померлого учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС зі статусом особи з інвалідністю внаслідок війни, смерть якого настала у зв' язку із захворюванням, пов' язаним з виконанням обов' язків військової служби, вважається особою, на яку поширюється чинність Закону № 3551-ХІІ. Вважає, що поширення чинності Закону №3551-ХІІ на позивача є похідними від приналежності її померлого чоловіка до категорії ветеранів війни-інвалідів війни. Відтак, на думку представника позивача, дії відповідача щодо відмови позивачеві у присвоєнні статусу члена сім`ї загиблого на підставі положень п. 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є протиправними. Додатково зазначив, що про зазначене вище судове рішення відповідач був достовірно обізнаний, про що сам зазначає у своєму листі № 09-02/1146 від 31.07.2023.

Представник Департаменту соціального захисту населення Тернопільської обласної військової адміністрації подав до суду письмові пояснення щодо позовної заяви. Зазначив, що встановлення статусу дружинам померлих учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, смерть яких пов`язана із виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, статтею 10 Закону не передбачено. Просить врахувати, що документом, який встановлює причинний зв`язок смерті із ушкодженням здоров`я, зазначеним в пункті 1 статті 10 Закону, є документ, виданий військово-лікарською комісією (для військовослужбовців), медичною (військово-лікарською) комісією. На підставі експертного висновку від 26.10.2022 №13 Львівської регіональної міжвідомчої експертної комісії по встановленню причинного зв`язку хвороби та інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії Чорнобильської АЕС встановлено, що захворювання, яке призвело до смерті ОСОБА_2 , пов`язано з виконанням обов`язку військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Звернув увагу суду на тому, що дане питання вже розглядалось у судовому порядку, про що свідчить рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року у справі №500/311/23. Зокрема, у вищевказаному рішенні суду зазначено, що позовні вимоги ОСОБА_1 у частині зобов`язати Департамент видати "Посвідчення члена сім`ї загиблого", як особі, на яку поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" задоволенню не підлягають як передчасні. Тому для виконання рішення суду Департаментом повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 02.12.2022 та надіслано відповідь листом від 07.06.2023 № 01-04/1990 "Щодо виконання рішення суду у справі № 500/311/23. Таким чином, на думку представника третьої особи, не заслуговують на увагу твердження сторони позивача з приводу того, що рішенням суду від 27 лютого 2023 року у справі № 500/311/23 саме дії Департаменту щодо відмови позивачці у присвоєнні статусу члена сім`ї загиблого на підставі положень п.1 ст. 10 Закону визнані протиправними. Тому, вважає, що вимога до Департаменту про надання позивачці статусу члена сім`ї загиблого є безпідставною та необґрунтованою, так як у Департаменту відсутні правові підстави для встановлення позивачці як дружині померлого ліквідатора на Чорнобильській АЕС статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни згідно з п. 1 ст. 10 Закону.

Представник позивача подав до суду відповідь на пояснення третьої особи, в якій звернув увагу суду на тому, що третя особа у своїх поясненнях помилково зазначає, що позивачка просить суд зобов`язати виконати дії саме третю особу. В той же час, вважає, що своїми поясненнями третя особа підтверджує правомірність заявлених позовних вимог ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Чортківської районної військової адміністрації .

Судом встановлено, що згідно довідки від 02.08.2022 №6105-7001393134 позивач взята на облік як внутрішньо переміщена особа, фактичним місцем проживання/перебування якої: АДРЕСА_1 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 ).

Між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 .

ОСОБА_2 видано посвідчення серії НОМЕР_2 , відповідно до якого, пред`явник цього посвідчення є інвалідом 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 24.08.2022 Заліщицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чортківському районі, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 71 року про що складено відповідний актовий запис № 254.

На підставі експертного висновку від 26.10.2022 № 13 Львівської регіональної міжвідомчої експертної комісії по встановленню причинного зв`язку хвороби та інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії Чорнобильської АЕС встановлено, що захворювання, яке призвело до смерті ОСОБА_2 , пов`язано з виконанням обов`язку військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Також, згідно довідки виданої старостою Угринківського старостинського округу Заліщицької міської ради від 26.12.2022 19-20/13-№ 417 вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою АДРЕСА_3 , після смерті свого чоловіка ОСОБА_2 в зареєстрованому шлюбі не перебувала і не перебуває.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.02.2023 у справі №500/311/23, адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправними дії щодо відмови Департаменту соціального захисту населення Тернопільської обласної військової адміністрації у видачі ОСОБА_1 посвідчення члена сім`ї загиблого згідно із п. 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», зобов`язано Департамент соціального захисту населення Тернопільської обласної військової адміністрації повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.12.2022 та вирішити питання щодо видачі ОСОБА_1 посвідчення члена сім`ї загиблого згідно із п. 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з урахуванням правової оцінки, наданої судом, стягнено за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту соціального захисту населення Тернопільської обласної військової адміністрації на користь ОСОБА_1 судові витрати на виплату судового збору у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп., у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.05.2023 апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Тернопільської обласної державної адміністрації на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року у справі № 500/311/23 повернено скаржнику.

В подальшому, листом Департаменту соціального захисту населення Тернопільської обласної військової адміністрації №01 04/1990 від 07.06.2023 позивача повідомлено про наступне. Зокрема, зазначено, що для отримання "Посвідчення члена сім`ї загиблого", як особі, на яку поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з переліком вище перелічених документів рекомендовано позивачу звернутися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення територіальної громад за місцем постановки на облік як внутрішньо переміщена особа. Департамент також звернув увагу на тому, що у своєму рішенні у справі № 500/311/23 від 27 лютого 2023 року суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_4 у частині зобов`язати Департамент видати „Посвідчення члена сім`ї загиблого", як особі, на яку поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" задоволенню не підлягають як передчасні. Тому для виконання рішення суду Департамент зобов`язаний повторно розглянути заяву від 02.12.2022, а не видати посвідчення. Вищенаведені роз`яснення Департамент вважає своєю відповіддю у результаті повторного розгляду заяви позивача від 02.12.2022.

Щодо виконання рішення суду у справі №500/311/23, Департаментом соціального захисту населення Тернопільської обласної військової адміністрації направлено лист №01-15/1999 від 08.06.2023 на адресу представника позивача - адвоката Деменкової Є.

Після цього, позивач звернулася до Управління соціального захисту населення Чортківської районної державної адміністрації із заявою від 26.06.2023 №623 щодо надання статусу згідно Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (члена сім`є загиблого").

Листом Управління соціального захисту населення Чортківської районної державної адміністрації №09-02/1146 від 31.07.2023 позивача повідомлено про те, що відповідно до рішення суду від 27.02.2023 щодо розгляду справи №500/311/23 у вирішальній частині зазначено "Зобов`язати Департамент соціального захисту населення Тернопільської обласної військової адміністрації повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.12.2022 та вирішити питання щодо видачі ОСОБА_1 посвідчення члена сім`ї загиблого згідно із п. 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з урахуванням правової оцінки, наданої судом". Тому, Управлінням соціального захисту населення для вирішення даного питання рекомендовано звернутися до зазначеного у рішенні суду відповідача.

Правовий статус ветеранів війни регламентується Законом України від 22.10.1993 року № 3551-ХII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон № 3551-ХII).

У преамбулі до Закону №3551-ХII зазначено, що цей Закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Згідно зі ст. 4 Закону № 3551-ХII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-ХIІ до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також інваліди з числа військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

Згідно з п. 6 Рішення Конституційного Суду України від 01.12.004 року № 20-РП/04 ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи бойових діях на території інших держав. Розділ 11 Закону № 3551-ХIІ визначає поняття і зміст статусу ветеранів війни (учасників бойових дій, інваліди війни, учасники війни) та осіб, на яких поширюється дія його положень. Це колишні військовослужбовці, які безпосередньо як у воєнний, так і в мирний час виконували інші обов`язки військової служби та тилового забезпечення, пов`язані з необхідністю захисту Батьківщини, у тому числі з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій.

Такими чином, обов`язковими умовами, за яких ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС може бути віднесено до осіб з інвалідністю внаслідок війни є наявність факту інвалідності, доказів залучення особи до виконання обов`язків військової служби або до складу формувань Цивільної оборони та отримання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Поряд з цим, Порядок проведення військово-лікарської експертизи визначається Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, що затверджене наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402 (далі - Положення № 402).

Відповідно до п. 1.1 розділу І цього Положення військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Відповідно до п. 2.4.5, 21.30 Положення № 402 військово-лікарська комісія може приймати постанову про причинний зв`язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), яке призвело до смерті військовослужбовця, і причину смерті в одному з формулювань, вказаних у пунктах 21.5, 21.6 розділу II Положення.

Згідно з п. 21.6 Положення № 402 при встановленні причинного зв`язку захворювань військовослужбовців з аварією на Чорнобильській АЕС та інших ядерних об`єктах, учасників ядерних випробувань і випробувань ядерної зброї та тих, що брали участь у складанні ядерних боєприпасів і здійснювали на них регламентні роботи для проведення відповідних випробувань і військових навчань, постанови приймаються, зокрема, у таких формулюваннях (наявність посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії (постраждалого від наслідків аварії) на Чорнобильській АЕС відповідної категорії при встановленні причинного зв`язку обов`язкова):

а) "Захворювання, так, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" - якщо захворювання виникли у період ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, загострились або ускладнились, призвели до інвалідності чи смерті у строки, передбачені наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17 травня 1997 року №150 "Про затвердження нормативних актів щодо хвороб, при яких може бути встановлений причинний зв`язок з дією іонізуючого випромінення та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 вересня 1997 року за N 448/2252, (далі - наказ МОЗ України від 17 травня 1997 року N 150), і військовослужбовець, колишній військовослужбовець має посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Визначення причинного зв`язку захворювання (поранення, контузії, каліцтва, травми), що призвело до смерті військовослужбовця, колишнього військовослужбовця, проводиться штатними військово-лікарськими комісіями (п. 21.9 розділу ІІ Положення № 402).

Зокрема, згідно експертного висновку від 26.10.2022 № 13 Львівської регіональної міжвідомчої експертної комісії по встановленню причинного зв`язку хвороби та інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії Чорнобильської АЕС встановлено, що захворювання, яке призвело до смерті ОСОБА_2 , пов`язано з виконанням обов`язку військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Таким чином, уповноваженим органом державної влади (ВЛК) встановлено причинний зв`язок смерті чоловіка позивача внаслідок захворювань, набутих у зв`язку з виконанням обов`язків з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Відтак, за результатами розгляду справи судом встановлено, що на чоловіка позивача за життя поширювалась дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і він мав право на пільги, передбачені законодавством для ветеранів війни-інвалідів війни; до смерті чоловіка позивача призвело захворювання, пов`язане з виконанням ним обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

У силу приписів п. 1 ст. 10 Закону № 3551-ХII чинність цього Закону поширюється на сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у ст. 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісті) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.

Змістовний аналіз наведеної норми у сукупності з положеннями ст. 4, п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-ХII дає змогу зробити висновок, що чинність цього Закону поширюється на членів сім`ї військовослужбовців та прирівняних до них осіб, які: 1) загинули (пропали безвісті); або 2) померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків); або 3) померли внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби.

При цьому відповідно до абзацу 19 пункту 1 статті 10 Закону № 3551-ХII до членів сімей загиблих військовослужбовців належить один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні.

Більше того, поширення чинності Закону № 3551-ХII на позивача є похідними від приналежності її померлого чоловіка до категорії ветеранів війни-інвалідів війни.

Крім цього, Згідно з п. 2 Порядку видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 року № 302, посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону №3551-ХII, на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.

Пунктами, 4, 7 вказаного Порядку передбачено, що особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551-ХII, видаються посвідчення з написом "Посвідчення члена сім`ї загиблого". Посвідчення видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.

Разом з тим, станом на день розгляду даної справи за позивачем ще не визнано статус статусу члена сім`ї загиблого учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС зі статусом особи з інвалідністю внаслідок війни, смерть якого настала в зв`язку із захворюванням , пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби, отже позовні в частині зобов`язання Управління соціального захисту населення Чорткіської районної військової адміністрації видати позивачці посвідчення "Посвідчення члена сім`ї загиблого" до задоволення не підлягають як передчасні.

Отже, у спірному випадку, задля ефективного захисту порушених прав позивача на переконання суду слід зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 26.06.2023 та вирішити питання щодо визнання за ОСОБА_1 статусу члена сім`ї загиблого - дружині померлого ОСОБА_2 - учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС зі статусом особи з інвалідністю внаслідок війни, смерть якого настала в зв`язку із захворюванням , пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби, відповідно до Закону № 3551-ХII, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення позову.

Сплачений судовий збір у розмірі 429,44 грн підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень в порядку частини третьої ст. 139 КАС України.

Крім цього, в уточненій редакції позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 5900,00 грн.

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою-п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При вирішенні питання щодо стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

На підтвердження понесених витрат представником позивача надано суду копію Договору про надання правової допомоги від 24.08.2023, копію розрахункової квитанції від 24.08.2023 про сплату коштів у розмірі 5900,00 грн за адвокатські послуги згідно Договору б/н від 24.08.2023.

Водночас, сторонами у Договорі б/н від 24.08.2023, зокрема у п.3.2. узгоджено, що гонорар складає 5900,00 грн., у тому числі сплата судового збору.

Суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування керується критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин цієї справи та суті виконаних послуг.

З урахуванням викладених обставин справи та положень законодавства, суд дійшов висновку, що підготовка та подання позову до суду у цій справі, яка за даних правовідносин віднесена до категорії справ незначної складності та розглядається судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, не потребувала надмірного, значного обсягу юридичної роботи.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, враховуючи предмет спору, значення справи для сторін, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 5900,00 грн є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг.

На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, справедливим розміром відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу у цій справі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача є сума 1000,00 грн.

Отже, до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Чортківської районної військової адміністрації на користь позивача підлягають судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1000,00 грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Чортківської районної військової адміністрації повторно розглянути заяву позивача від 26.06.2023 та вирішити питання щодо визнання за ОСОБА_1 статусу члена сім`ї загиблого - дружини померлого ОСОБА_2 - учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС зі статусом особи з інвалідністю внаслідок війни, смерть якого настала в зв`язку із захворюванням , пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби, відповідно до Закону № 3551-ХII, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Чортківської районної військової адміністрації на користь ОСОБА_1 429 (чотириста двадцять дев`ять) грн. 44 коп. сплаченого судового збору та 1000 (одну тисячу) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено та підписано 07 лютого 2024 року.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Реквізити учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 );

відповідач - Управління соціального захисту населення Чортківської районної військової адміністрації (місцезнаходження: вул. Шевченка, 34, м. Чортків, Тернопільська обл., Чортківський р-н,48501, код ЄДРПОУ 03195613),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Департамент соціального захисту населення Тернопільської обласної військової адміністрації (місцезнаходження вул. Грушевського, 8,м. Тернопіль,46021, код ЄДРПОУ 03195547).

Головуюча суддяДерех Н.В.