Постанова

від 05.02.2024 по справі 160/15216/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

05 лютого 2024 року м. Дніпросправа № 160/15216/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),

суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпро

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "ВЕЛТА"

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року

у справі №160/15216/23

за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю

до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "ВЕЛТА"

про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-

ВСТАНОВИВ:

30 червня 2023 р. Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулось до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "ВЕЛТА" в якому просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «ВЕЛТА» на користь позивача адміністративно-господарські санкції в сумі 441870,15 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 р. у справі № 160/15216/23 адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "ВЕЛТА" про стягнення адміністративно-господарських санкцій - задоволено.

Не погодившись з рішення суду, Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "ВЕЛТА" подано апеляційну скаргу, згідно якої відповідач просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року у справі №160/15216/23, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не надав оцінки тому факту, що позивачем не надано жодних документів, які підтверджують факт невиконання відповідачем вимог ч.1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю України», таких як акт проведення перевірки дотримання нормативів працевлаштування осіб з інвалідністю складений органами Держпраці відповідно до вимог Порядку № 466, або інформації яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, яка надана позивачем до органів Держпраці, або інформації отриманої від органів Пенсійного фонду України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вбачає підстави для задоволення апеляційної скарги, та зазначає:

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, відповідно до розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік, надісланого відповідачу, середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у відповідача, за рік склала 507 осіб, таким чином середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого частиною 1 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 №875-ХІІ (далі Закон №875-ХІІ), відповідача повинна складати 20 осіб.

Середньооблікова чисельність штатних працівників, яким встановлена інвалідність, у роботодавця склала 18 осіб, що є менше ніж встановлено нормативом.

Таким чином, у 2022 році 2 робочих місця, призначене для осіб з інвалідністю, залишились не зайнятими.

За недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю позивачем нараховано відповідачу адміністративно-господарські санкції у розмірі 441870,15 грн., виходячи з розрахунку розміру середньої річної заробітної плати.

Вважаючи наявними порушення з боку відповідача, що призвели до застосування до нього адміністративно-господарських санкцій, позивач звернувся до суду про стягнення належної до сплати суми 441870,15 гривень.

Надаючи оцінку встановленим у справі обставинам, колегія суддів зазначає наступне.

Переглядаючи в апеляційного порядку оскаржуване у цій справі рішення суду першої інстанції, колегія суддів звертає увагу на те, що чинне законодавство про зайнятість населення та інші нормативно-правові акти не передбачають фінансових санкцій для роботодавців чи адміністративної відповідальності для посадових осіб за неподання звітності про вакансії, зокрема, за не звітування роботодавців по формі 3-ПН, метою подання яких є лише оперативне вирішення питання добору персоналу та пришвидшення укомплектування вакансій.

Більш того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до положень п.4 ч.3 ст.50 Закону № 5067-VI, а також приписів Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затверджувався на реалізацію вказаної норми Закону № 5067-VI наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31.05.2013 (діючий до липня 2022 року та втратив чинність 07.07.2022) і наказом Міністерства економіки № 827-22 від 12.04.2022 (у редакції, на момент виникнення спірних правовідносин) - на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН лише за наявності попиту на робочу силу (вакансії).

При цьому, колегія суддів акцентує увагу на тому, що періодичність подачі роботодавцем звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено тільки, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію (робоче місце) на яку не працевлаштовано осіб з інвалідністю. Тому, якщо роботодавець має вакансію (не зайняте робоче місце), та одноразово подав звітність форми №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він вважається таким, що виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Відповідно, самостійне працевлаштування роботодавцем на створене ним робоче місце особи з інвалідністю, навіть без подання звіту за формою 3-ПН, також вважається належним вжиттям учасником господарських відносин залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення. Аналогічна правова позиція викладалася неодноразово у постановах Верховного Суду, зокрема, у постановах: від 20.05.2019 у справі № 820/1889/17, від 11.09.2020 у справі № 440/2010/19 від 03.08.2023 у справі № 120/4975/22 та від 29.11.2023 у справі № 200/5659/21.

На думку апеляційного суду заслуговує уваги у даному спірному випадку також те, що на обґрунтування підстав для розрахунку відповідачу сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік, Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю у позовній заяві спирається лише на окремо визначені ним частини змісту ст.19 Закону № 875-ХІІ, зокрема позивачем було процитовано:

- ч.6 ст.19 цього Закону, відповідно якої Пенсійний фонд надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію: про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю; необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.

- та ч.11 ст.19 цього Закону, за якою Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Разом з тим, позивач у цій справі звертаючись до суду не вважав за необхідне брати до уваги та не зазначав в позовній заяві про інші положення ст.19 Закону № 875-ХІІ, якими врегульовано порядок виявлення порушень, а саме, якими чітко визначено, що «отримана від Пенсійного фонду України інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, є підставою для проведення перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю» (ч.7), а перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю здійснює Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч.9).

Отже, при отриманні від Пенсійного фонду України інформації , яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, Фонд зобов`язаний був повідомити територіальний орган Держпраці, який у межах позапланової перевірки встановлює дотримання чи недотримання роботодавцем виконання вимог законодавства зі створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, оскільки після затвердження постановою Кабінету міністрів України №466 від 5 червня 2019 року «Порядку перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю» та внесення змін до статті 19 Закону № 875-Х1І Фонд захисту прав інвалідів не має права проводити перевірки роботодавців щодо: реєстрації у Фонді; подання звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів; виконання нормативу робочих місць.

Наведене вище свідчить, що позивачем не доведено та не підтверджено інформацію про середньооблікову чисельність штатних працівників відповідача за 2022 рік у кількості 18 осіб і не створення відповідачем робочих місць для осіб з інвалідністю за нормативом згідно ч.1 ст.19 Закону № 875-ХІІ, не надав до суду будь-яких доказів проведення згідно ч.7 ст.19 Закону № 875-ХІІ перевірки відповідача за наслідками отриманої позивачем від Пенсійного фонду України інформації, що на переконання колегії суддів є підтвердженням того, що суд першої інстанції у цій справі припустився надмірного формалізму та однобічно вирішив спір у цій справі на підставі неналежної оцінки обставин, які ґрунтуються лише на недоведеній доказово позиції позивача про вчинення відповідачем правопорушення за яке передбачена господарсько-правова відповідальність згідно ст.218 Господарського кодексу України.

Колегія суддів звертає увагу на те, що Закон № 875-ХІІ встановлює саме дві норми, які є обов`язковими і за невиконання яких суб`єкти господарювання повинні нести адміністративно-господарську відповідальність, тобто: не виконання роботодавцем обов`язку із створення відповідної кількості робочих місць для інвалідів; а також не виконання обов`язку сплачувати відповідні санкції за робочі місця для інвалідів, створені у меншій кількості, і за вакантні робочі місця.

У даному спірному випадку позивачем заявлено вимоги про стягнення з ТОВ ВКФ «Велта» на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суми адміністративно-господарських санкцій за незабезпечення нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік у розмірі 441870,15 грн.

Тобто, предметом спору, який підлягає перевірці в судовому порядку є: порушення відповідачем нормативу створення робочих місць для інвалідів (як за не створення встановленої кількості робочих місць, так і за створені робочі місця, але не зайняті інвалідами); та правильність розрахунку позивачем суми адміністративно-господарських санкцій, застосованих до відповідача.

Разом з тим, перевірити вказані питання спираючись на доводи позивача колегія суддів позбавлена можливості, оскільки позивачем у цій справі не надано суду доказів того, що «Розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю» за 2022 рік, обчислених відповідно до ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» ним складено з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, також як і не здійснено документального обґрунтування складання «Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю» за 2022 рік, обчислених відповідно до ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

Підсумовуючи встановлені колегією суддів обставини у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що допущені позивачем під час реалізації своїх функцій, як суб`єктом владних повноважень, порушення процедури перевірки виконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, та не доведення позивачем належними доказами недотримання відповідачем нормативу працевлаштування інвалідів у 2022 році чи порушення ним вимог ст.19 Закону №875-XII свідчать, що нарахування позивачем відповідачеві адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році, згідно розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю є безпідставним та необґрунтованим.

Судом першої інстанції надано неналежну оцінку встановленим по справі обставинам, що призвело до неправильного вирішення справи по суті спору, та у відповідності до приписів ст.317 КАС України є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "ВЕЛТА" - задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року у справі №160/15216/23 - скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.ст.328,329 КАС України.

Головуючий - суддяН.А. Бишевська

суддяІ.Ю. Добродняк

суддяЯ.В. Семененко