Постанова

від 06.02.2024 по справі 280/4423/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 лютого 2024 року м. Дніпросправа № 280/4423/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),

суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпро

апеляційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року

у справі № 280/4423/23

за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю

до Комунального підприємства "Інститут розвитку міста Запоріжжя" Запорізької міської ради

про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2023 р. Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулось до суду з адміністративним позовом до Комунального підприємства "Інститут розвитку міста Запоріжжя" Запорізької міської ради, у якому просило стягнути з відповідача на користь позивача суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році у розмірі 104160,45 грн.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року у справі № 280/4423/23 в задоволенні адміністративного позову Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Комунального підприємства "Інститут розвитку міста Запоріжжя" Запорізької міської ради про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені відмовлено.

Судом зазначено, що з аналізу норм Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» вбачається, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати осіб з інвалідністю на створені робочі місця, натомість вимагає від нього вжиття заходів для працевлаштування інвалідів, визначених у статті 18 Закону №875. Суд зазначив, що позивачем не обґрунтовано позовну заяву щодо можливості виконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю з огляду на положення «Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», затвердженого 22.12.2022 наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за №1668/39004. Крім того, суд врахував, що оскільки отримана позивачем від Пенсійного фонду України інформація містила ознаки порушень відповідачем законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, то, згідно з приписами ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», була підстава для проведення перевірки відповідача. Однак, позивачем не надано до суду доказів проведення зазначеної перевірки. Крім того, суд вказав, що позивачем взагалі не здійснено документального обґрунтування складання «Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю» за 2022 рік, обчислених відповідно до ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні». Суд вважав, що відповідачем не порушувались приписи ст.ст.19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні». З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є не обґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Не погодившись з рішенням суду, Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю подало апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення у справі № 280/4423/23, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник вказує, що розрахунок санкцій здійснено відповідно до форми та порядку, що затверджений постановою правління ПФУ 10 березня 2023 року №14-1, наказом Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю 10 березня 2023 №17, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 березня 2023 р. за №456/39512. Зазначає, що відповідачем не надсилалось позивачу повідомлення про форс-мажорні обставини. Скаржник вважає, що він не повинен доводити можливість виконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю з огляду на перелік, що затверджений 22.12.2022 наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309. Зазначає, що отримана від ПФУ інформація про працевлаштованих осіб з інвалідністю використовується в Централізованому банку даних з проблем інвалідності для визначення в автоматичному режимі осіб з інвалідністю, які можуть бути працевлаштовані. Вважає, що згідно приписів ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», виконання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю не передбачає залучення цих осіб на підставі цивільно-правових договорів.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстави для задоволення апеляційної скарги, та зазначає:

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, відповідно до розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році по КП «ІНСТИТУТ РОЗВИТКУ МІСТА ЗАПОРІЖЖЯ» ЗМР:

середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік - 9 осіб;

середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність - 0 осіб;

норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 1 особа;

фонд оплати праці штатних працівників - 1784927,87 грн;

середня річна заробітна плата штатного працівника - 198325,32 грн;

кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше, - 0 робочих місць;

сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 99162,66 грн.

Вказаний Розрахунок розміщено в електронному кабінеті КП «ІНСТИТУТ РОЗВИТКУ МІСТА ЗАПОРІЖЖЯ» ЗМР, на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України, що підтверджується квитанцією від 17.04.2023.

Листом від 17.07.2023 № 2119/03/04-14 Запорізького обласного центру зайнятості Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю повідомлено про те, що з грудня 2021 року по грудень 2022 року КП «ІНСТИТУТ РОЗВИТКУ МІСТА ЗАПОРІЖЖЯ» ЗМР до Запорізького міського центру зайнятості звіти за формою 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» для працевлаштування осіб з інвалідністю, не надавало. Спільних заходів Запорізький міський центр зайнятості протягом періоду з грудня 2021 року по грудень 2022 року з КП «ІНСТИТУТ РОЗВИТКУ МІСТА ЗАПОРІЖЖЯ» ЗМР не проводив у напрямку працевлаштування осіб з інвалідністю.

У зв`язку з несплатою відповідачем суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році у добровільному порядку, позивач звернувся з позовом до суду.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване у цій справі рішення суду першої інстанції, колегія суддів звертає увагу на те, що чинне законодавство про зайнятість населення та інші нормативно-правові акти не передбачають фінансових санкцій для роботодавців чи адміністративної відповідальності для посадових осіб за неподання звітності про вакансії, зокрема, за не звітування роботодавців по формі 3-ПН, метою подання яких є лише оперативне вирішення питання добору персоналу та пришвидшення укомплектування вакансій.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до положень п.4 ч.3 ст.50 Закону № 5067-VI, а також приписів Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затверджувався на реалізацію вказаної норми Закону № 5067-VI наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31.05.2013 (діючий до липня 2022 року та втратив чинність 07.07.2022) і наказом Міністерства економіки № 827-22 від 12.04.2022 (у редакції, на момент виникнення спірних правовідносин) - на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН лише за наявності попиту на робочу силу (вакансії).

При цьому, колегія суддів акцентує увагу на тому, що періодичність подачі роботодавцем звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено тільки, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію (робоче місце) на яку не працевлаштовано осіб з інвалідністю. Тому, якщо роботодавець має вакансію (не зайняте робоче місце), та одноразово подав звітність форми №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він вважається таким, що виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Відповідно, самостійне працевлаштування роботодавцем на створене ним робоче місце особи з інвалідністю, навіть без подання звіту за формою 3-ПН, також вважається належним вжиттям учасником господарських відносин залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення. Аналогічна правова позиція викладалася неодноразово у постановах Верховного Суду, зокрема, у постановах: від 20.05.2019 у справі № 820/1889/17, від 11.09.2020 у справі № 440/2010/19 від 03.08.2023 у справі № 120/4975/22 та від 29.11.2023 у справі № 200/5659/21.

На думку апеляційного суду заслуговує уваги у даному спірному випадку також те, що на обґрунтування підстав для розрахунку відповідачу сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік, скаржник у позовній заяві спирається лише на окремо визначені ним частини змісту ст.19 Закону № 875-ХІІ, зокрема скаржником процитовано:

- ч.6 ст.19 цього Закону, відповідно якої Пенсійний фонд надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію: про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю; необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.

- та ч.11 ст.19 цього Закону, за якою Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Разом з тим, скаржник у цій справі звертаючись до суду не вважав за необхідне брати до уваги та не зазначав в позовній заяві про інші положення ст.19 Закону № 875-ХІІ, якими врегульовано порядок виявлення порушень, а саме, якими чітко визначено, що «отримана від Пенсійного фонду України інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, є підставою для проведення перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю» (ч.7), а перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю здійснює Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч.9).

Отже, при отриманні від Пенсійного фонду України інформації інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, Фонд зобов`язаний був повідомити територіальний орган Держпраці, який у межах позапланової перевірки встановлює дотримання чи недотримання роботодавцем виконання вимог законодавства зі створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, оскільки після затвердження постановою Кабінету міністрів України №466 від 5 червня 2019 року «Порядку перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю» та внесення змін до статті 19 Закону № 875-Х1І Фонд захисту прав інвалідів не має права проводити перевірки роботодавців щодо: реєстрації у Фонді; подання звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів; виконання нормативу робочих місць.

Наведене вище свідчить, що скаржником не доведено та не підтверджено інформацію про середньооблікову чисельність штатних працівників відповідача за 2022 рік у кількості 9 осіб і не створення відповідачем робочих місць для осіб з інвалідністю за нормативом згідно ч.1 ст.19 Закону № 875-ХІІ, а також що скаржником не надано до суду будь-яких доказів проведення згідно ч.7 ст.19 Закону № 875-ХІІ перевірки відповідача за наслідками отриманої позивачем від Пенсійного фонду України інформації.

Колегія суддів звертає увагу на те, що Закон № 875-ХІІ встановлює саме дві норми, які є обов`язковими і за невиконання яких суб`єкти господарювання повинні нести адміністративно-господарську відповідальність, тобто: не виконання роботодавцем обов`язку із створення відповідної кількості робочих місць для інвалідів; а також не виконання обов`язку сплачувати відповідні санкції за робочі місця для інвалідів, створені у меншій кількості, і за вакантні робочі місця.

У даному спірному випадку позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 104 160,45 грн. за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік.

Тобто, предметом спору, який підлягає перевірці в судовому порядку є: порушення відповідачем нормативу створення робочих місць для осіб з інвалідністю; та правильність розрахунку позивачем суми адміністративно-господарських санкцій та пені, застосованих до відповідача.

Разом з тим, перевірити вказані питання спираючись на доводи позивача колегія суддів позбавлена можливості, оскільки скаржником у цій справі не надано суду доказів того, що «Розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю» за 2022 рік, обчислених відповідно до ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» ним складено з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, також як і не здійснено документального обґрунтування складання «Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю» за 2022 рік, обчислених відповідно до ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

Підсумовуючи встановлені колегією суддів обставини у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що допущені позивачем під час реалізації своїх функцій, як суб`єктом владних повноважень, порушення процедури перевірки виконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, та не доведення позивачем належними доказами недотримання відповідачем нормативу працевлаштування інвалідів у 2022 році чи порушення ним вимог ст.19 Закону №875-XII свідчать, що нарахування позивачем відповідачеві адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році, згідно розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю є безпідставним та необґрунтованим.

Отже доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновки суду першої інстанції про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року у справі № 280/4423/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.ст.328,329 КАС України.

Головуючий - суддяН.А. Бишевська

суддяІ.Ю. Добродняк

суддяЯ.В. Семененко