Постанова

від 05.02.2024 по справі 580/7556/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/7556/23 Суддя (судді) першої інстанції: Лариса ТРОФІМОВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Коротких А.Ю.,

суддів Сорочка Є.О.,

Чаку Є.В.,

при секретарі Черніченко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Авто-2005» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Авто-2005» до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - відділ державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Сервіс-Авто-2005» звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - відділ державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Авто-2005» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права.

Заслухавши учасників справи, суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що за результатами здійснення 25.04.2023 року о 14 год 30 хв на 121 км автодороги Н-08 (Золотоніського району) працівниками Відділу державною нагляду (контролю) у Черкаській області рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом було виявлено, що ТОВ «Сервіс-Авто-2005» за допомогою водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом марки Mercedec-Benz д.н. НОМЕР_1 , здійснювалося перевезення пасажирів за регулярним автобусним маршрутом «Київ-Черкаси».

За результатами рейдової перевірки працівником Укртрансбезпеки щодо ТОВ «Сервіс-Авто-2005» складений Акт від 25.04.2023 року №АР030274, де зазначається: «під час перевірки було виявлено порушення вимог ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 30 ПКМУ №176 від 18.02.1997 року, а саме: у водія відсутній оригінал витягу з дозволу на маршрут «Київ-Черкаси». У тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтю 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абз. 3 ч.1 ст. 60 перевезення пасажирів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт».

В графі пояснення водія про причини порушень у зазначеному акті зазначається: водій з актом ознайомився, від підпису відмовився.

01.05.2023 року Відділ державною нагляду (контролю) у Черкаській області листом №30041/41/24-23 повідомив ТОВ «Сервіс-Авто-2005» про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт 13.06.2023 року (з 09-30 год. до 12.00 год). Згідно з даними рекомендованого повідомлення про вручення поштовою відправлення (1800109584568) лист отримано 09.05.2023 року. 13.06.2023 року представник ТОВ «Сервіс-Авто-2005» прибув для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

За наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області 13.06.2023 року винесено спірну постанову №031120 про застосування адміністративно-господарського штрафу передбаченого абз. 3 ч.1 статгі 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», у сумі 17 000 грн.

Судом першої інстанції також було встановлено, що ТОВ «Сервіс-Авто-2005» має дозвіл на здійснення перевезень пасажирів серії НМ №000295, виданий Державною службою України з безпеки на транспорті (термін дії з 21.08.2017 року по 20.08.2022 року) та копію витягу до нього.

Позивач, не погоджуючись із оскаржуваною постановою, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року №2344-ІІІ (надалі - Закон №2344-ІІІ).

На виконання частин 12, 14 ст. 6 Закону №2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

За визначенням, що міститься у ст. 1 Закону №2344-ІІІ рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до частин 17, 21 ст. 6 Закону №2344-ІІІ рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) та порядок здійснення габаритно-вагового контролю визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі - Порядок №1567).

За приписами пунктів 4, 12, 13, 15, 19 Порядку №1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка. Графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) проводиться у строк, зазначений у направленні на перевірку.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 39 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для регулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.

Відповідно до ст. 31 Закону №2344-III відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування приміських та міжміських, які виходять за межі території області (міжобласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються дозволом органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на обслуговування автобусних маршрутів, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування (рейсів), які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника.

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 40 Закону №2344-III водій автобуса зобов`язаний мати з собою і пред`являти для перевірки уповноваженим посадовим особам документи, передбачені законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу стала відсутність під час перевірки водієм оригіналу витягу з дозволу на перевезення, передбаченого ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» за маршрутом «Київ-Черкаси».

До матеріалів позовної заяви позивач додав, зокрема, копії дозволу на здійснення перевезень пасажирів серії НМ №000295, виданий Державною службою України з безпеки на транспорті (термін дії з 21.08.2017 року по 20.08.2022 року) та копію витягу до нього.

Процедуру видачі та анулювання дозволу на перевезення пасажирів на приміських та міжміських автобусних маршрутах загального користування, які виходять за межі території області (міжобласні маршрути) (далі - міжміські та приміські маршрути), крім автобусного маршруту загального користування прямого сполучення місто Київ - міжнародний аеропорт «Бориспіль», організатором пасажирських перевезень на якому є Київська міська державна адміністрація, визначає Порядок видачі та анулювання дозволу на перевезення пасажирів на міжобласних маршрутах загального користування, затверджений наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 07.05.2010 року №279, який розроблений відповідно до статті 31 Закону України «Про автомобільний транспорт» (далі - Порядок №279).

Відповідно до п.2.3 Порядку №279 дозвіл на перевезення видається на п`ять років у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2.1 цього Порядку, у разі відповідності рухомого складу, запропонованого автомобільним перевізником, якого визнано переможцем, умовам конкурсу та у випадку, передбаченому підпунктом «б» пункту 2.1 цього Порядку, у разі відповідності умов обслуговування, запропонованих автомобільним перевізником, який посів друге місце, умовам конкурсу.

У відповідності до п. 3.3 Порядку №279 до кожного дозволу на перевезення оформлюються витяги з нього у кількості, необхідній для виконання перевезень, обумовлених об`єктом конкурсу.

Враховуючи п. 3.6 Порядку №279 до витягу з дозволу на перевезення вносяться: найменування, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) або код згідно з ЄДРПОУ та місцезнаходження (місце проживання) перевізника; назва маршруту; номери рейсів; режим руху (приміські маршрути) або порядок здійснення перевезень (міжміські маршрути); термін дії дозволу на перевезення; дата видачі дозволу на перевезення; дата видачі витягу з дозволу на перевезення; розклад руху автобусів на маршруті (міжміські маршрути або приміські маршрути з кількістю оборотних рейсів до 40 включно протягом доби) або інтервали руху протягом доби (приміські маршрути з кількістю відправлень більше 40 протягом доби); інформація про транспортні засоби (рік виготовлення автобусів та параметри їх комфортності залежно від протяжності автобусного маршруту та видів сполучень), що використовуватимуться для перевезення пасажирів.

Дозвіл на здійснення перевезень НМ №000295, виданий Державною службою України з безпеки на транспорті, та витяг з нього має термін дії з 21.08.2017 року по 20.08.2022 року.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року №176 і від 3 грудня 2008 року №1081» від 29.04.2022 року №512 Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року №176, доповнено пунктом 141 такого змісту: «договір про організацію перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі території області (або дозвіл на перевезення пасажирів на міжобласних маршрутах загального користування), строк дії якого закінчується у період дії воєнного стану в Україні, вважається таким, дію якого продовжено на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування.».

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який продовжувався Указами Президента України та діє дотепер.

З огляду на те, що наразі в Україні триває період воєнного стану, дозвіл на здійснення перевезень №000295 та витяг з такого дозволу не втратили чинність.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до пункту 30 Правил №176 перевезення пасажирів за приміськими та міжміськими маршрутами, які виходять за межі території областей (міжобласні маршрути), здійснюється на підставі дозволу, який видається в установленому законодавством порядку. Витяг з дозволу повинен перебувати в автобусі.

З аналізу вищенаведеної норми права випливає, що у водія повинен бути саме оригінал витягу з дозволу, форма бланку якого встановлена Порядком №279, а не його копія чи електронна форма в додатках у телефоні.

Отже, з системного аналізу діючого законодавства слідує, що дозвіл на перевезення пасажирів на міжобласних маршрутах загального користування повинен перебувати у перевізника, тоді як витяг з дозволу повинен перебувати в автобусі, в оригіналі, а не у вигляді копії, оскільки до кожного дозволу на перевезення оформлюються витяги з нього у кількості, необхідній для виконання перевезень, обумовлених об`єктом конкурсу (пункт 3.3 розділу III Порядку №279).

Таким чином, витяг з дозволу є «іншим документом, передбаченим законодавством», оскільки його наявність в автобусі передбачена нормативно-правовим актом - постановою Кабінету Міністрів України №176 та саме в оригіналі, а не у вигляді копії, як це було зроблено позивачем.

Отже, під час здійснення перевезення водій повинен мати при собі витяг з дозволу на перевезення пасажирів на міжміському міжобласному автобусному маршрутів загального користування затвердженого зразка, тобто, оригінал документу, виконаний на фірмовому бланку.

Судова колегія звертає увагу, що при проведенні перевірки водієм не було надано оригіналу витягу з дозволу на перевезення пасажирів на міжміському міжобласному автобусному маршруті загального користування затвердженого зразка, виконаного на фірмовому бланку, а надано копію витягу з дозволу, який міститься в матеріалах справи, в той час, як в автобусі повинен перебувати витяг з дозволу в оригіналі і тільки на той рейс, який виконує водій на момент перевірки.

При цьому надання копії такого витягу не свідчить про належне виконання норм законодавства, оскільки видача кількості таких витягів є необмежена, що передбачено пунктом 3.3 розділу III Порядку №279.

Водій повинен мати при собі не оригінал дозволу на перевезення, а лише витяг з дозволу на перевезення (оригінал), який видається в необхідній кількості для наявності такого витягу у кожного водія окремого транспортного засобу перевізника.

Відсутність оригіналу витягу з дозволу, наявність якого передбачено п. 30 Постанови №176, зафіксовано в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Колегія суддів дійшла висновку, що законодавець чітко встановив обов`язок водія мати і надавати під час проведення перевірки працівникам Укртрансбезпеки обов`язкові документи визначені статтею 39 Закону №2344-ІІІ при здійсненні ним регулярних пасажирських перевезень, в тому числі і передбаченого п. 30 постанови Кабінету Міністрів України №176 витягу з дозволу (саме його оригінал), а автомобільного перевізника забезпечити його наявність у такого водія.

Однак, матеріалами справи підтверджено, що станом на 25.04.2023 року, під час проведення працівником Укртрансбезпеки рейдової перевірки додержання ТОВ «Сервіс-Авто-2005» вимог законодавства про автомобільний транспорт, позивачем не було забезпечено водія транспортного засобу марки Mercedec-Benz д.н. НОМЕР_1 оригіналом витягу з дозволу на перевезення, який відноситься до інших документів, передбачених законодавством, про що йде мова у ст. 39 Закону №2344-ІІІ.

Доказів зворотного матеріали справи не містять. Крім того, даний факт не заперечується позивачем.

При цьому, надання на момент перевірки копії витягу з дозволу, не спростовує правомірності накладеного на позивача адміністративно-господарського штрафу.

Наведені вище норми не містять правил відносно того, що при перевезенні пасажирів за приміськими та міжміськими маршрутами, які виходять за межі території областей (міжобласні маршрути), в автобусі повинна перебувати копія Витягу з дозволу, навіть якщо допустити її засвідчення належним чином.

Інші замінники та форми відтворення змісту цього документу (копії витягу з дозволу) не замінюють обов`язку водія надавати витяг з дозволу затвердженого зразка, тобто оригінал документу виконаний на фірмовому бланку, як єдиний, унікальний та основний вид цього документу, який і є юридично значимим документом, що повинен бути у водія при здійсненні перевезення пасажирів на міжобласних маршрутах.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що постанова №031120 від 13.06.2023 року про застосування до ТОВ «Сервіс-Авто-2005» адміністративно-господарського штрафу у сумі 17 000 грн, відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому є правомірною та скасуванню не підлягає.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Авто-2005» залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Сорочко Є.О.

Чаку Є.В.

Повний текст виготовлено: 07 лютого 2024 року.