Ухвала

від 07.02.2024 по справі 380/4046/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

07 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 380/4046/23 пров. № А/857/656/24

Суддя Восьмого апеляційного адміністративного суду Довга О. І., перевіривши апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 червня 2023 року у справі № 380/4046/23 за адміністративним позовом ТзОВ "РУТА" ЛТД до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 червня 2023 року задоволено повністю адміністративний позов ТзОВ "РУТА" ЛТД до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Головне управління ДПС у Львівській області подало апеляційну скаргу.

Відповідно до вимог частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення .

Із матеріалів справи слідує, що оскаржене судове рішення складено 22 червня 2023 року. Копію рішення вручено скаржнику 24 червня 2023 року.

Апеляційну скаргу подано 08 січня 2024 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.

Згідно з частиною третьою статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Скаржником подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтоване тим, що 20 липня 2023 року скаржник вперше подав апеляційну скаргу у цій справі. Разом з тим, зазначається, що цю скаргу ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року повернуто скаржнику з причини несплати судового збору.

Головне управління ДПС у Львівській області наголошує на тому, що збір сплатити не змогло з огляду на відсутність належного фінансування. В той же час, стверджує, що можливість сплатити судовий збір виникла у грудні 2023 року, а відтак просить суд, зважаючи на своєчасність подання скарги вперше, поновити строк на апеляційне оскарження.

В контексті доводів заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження суд зазначає наступне.

Кодексом адміністративного судочинства України чітко визначено процесуальні строки, у межах яких учасники справи та усі зацікавлені особи можуть реалізувати право на апеляційний перегляд справи, гарантоване статтею 13 цього Кодексу та статтею 14 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».

Встановлення законом таких процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Поряд із цим процесуальним законом, зокрема й частиною третьою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачена можливість поновлення строку на апеляційне оскарження в разі його пропуску з поважних причин.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Нормами статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Проаналізувавши вищенаведені приписи процесуального закону, Велика Палата Верховного Суду підкреслювала, що ними чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні відповідного процесуального документу, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Визначаючи зміст поняття «поважні причини», колегія суддів бере до уваги й висновки щодо застосування норм права, викладені у рішенні Верховного Суду України від 13.09.2006 у справі №6-26370кс04, де зазначено, що поважними причинами пропуску процесуального строку вважаються такі обставини, за яких своєчасне вчинення дії стає неможливим або утрудненим.

Апеляційний суд звертає увагу й на практику Європейського суду з прав людини в ухвалі щодо прийнятності від 30.06.2006 у справі «Каменівська проти України» (заява №18941/04), у якій наголошено, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду (див. рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21.02.1975, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Тим не менше, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (див. Guгrin v. France, рішення від 29.07.1998, п. 37). Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту (див. Purez de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998, Reports 1998-VIII, с. 3255, п. 45).

Суд відзначає, що питання поновлення процесуального строку, у тому числі й строку на апеляційне оскарження, є процедурним і вирішується шляхом постановлення судом апеляційної інстанції відповідної ухвали, яка повинна бути належним чином мотивована й містити, зокрема, мотиви, з яких суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення цього строку або для відмови у такому поновленні, норми закону, якими керувався суд, постановляючи ухвалу.

У цій справі встановлено, що рішення суду першої інстанції по суті спору ухвалено 23 червня 2023 року. Наступного дня його копію вручено скаржнику.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції вперше була подана відповідачем 20 липня 2023 року, тобто з дотриманням тридцятиденного строку на апеляційне оскарження, встановленого статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2023 апеляційна скарга Головного управління ДПС у Львівській області була залишена без руху з підстав несплати скаржником судового збору. Встановлено строк для усунення недоліку скарги - десять днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвалою апеляційного суду від 28 вересня 2023 року строк усунення недоліків скарги було продовжено.

У межах встановленого судом апеляційної інстанції строку недолік апеляційної скарги усунуто не було, у зв`язку з чим ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року апеляційна скарга була повернута особі, яка її подала.

08 січня 2024 року Головне управління ДПС у Львівській області повторно подала скаргу, сплативши судовий збір.

За висновком Верховного Суду щодо застосування норм права, викладений у постанові від 03.11.2022 у справі №560/15534/21, згідно з яким строк на апеляційне оскарження, передбачений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, не зупиняється у зв`язку із залишенням без руху, поверненням апеляційної скарги, а також його відлік не підлягає обрахуванню від дати вручення копій ухвал про залишення без руху та повернення первинної апеляційної скарги.

Суд у цій ситуації зазначає, що вчасна первинна подача апеляційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових меж, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.

Строк звернення до суду, як одна із складових гарантій «права на суд», може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

Суд, не заперечуючи проти права на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення, зазначає, що таке право не є абсолютним.

Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань.

Також скаржник повинен довести, що повернення попередньо поданої апеляційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Водночас, суд зазначає, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку скаржника є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Зважаючи на правові позиції Верховного Суду щодо норм процесуального права, якими врегульовано питання строків апеляційного оскарження та їх поновлення, вимоги до процедурних рішень суду апеляційної інстанції, ухвалених з цього питання, а також беручи до уваги продемонстровані національними судами та ЄСПЛ підходи до поновлення процесуальних строків, суд приходить до висновку, що процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги, може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:

- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;

- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;

- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;

- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;

- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.

У цій справі, при повторному поданні апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, скаржник покликається на те, що строк апеляційного оскарження та строк, встановлений апеляційним судом для усунення недоліків первісної скарги, було пропущено у зв`язку з затримкою фінансування.

Відповідно до вимог чинного законодавства, Кабінет Міністрів України зобов`язаний забезпечити відповідне фінансування державних органів для потреб сплати судового збору.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов`язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У п.45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затв. постановою КМУ від 28 лютого 2002 року № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

Апеляційний суд також звертає увагу на те, що платіжне доручення у цій справі датоване 12 грудня 2023 року, а апеляційну скаргу подано лише 08 січня 2024 року.

Зазначене вказує на необгрунтоване зволікання скаржника із поданням апеляційної скарги, а тому суд вважає, що вказані у клопотанні причини пропуску строку не можуть вважатись поважними, а відтак скаргу слід залишити без руху.

Вказаний недолік апеляційної скарги повинен бути усунутий шляхом надіслання на адресу Восьмого апеляційного адміністративного суду заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням інших підстав для його поновлення.

При цьому, особі, яка подає апеляційну скаргу, слід роз`яснити, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України в разі, якщо заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження не буде подано в зазначений строк, або наведені нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Керуючись статтями 295, 298, 299 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в заяві Головного управління ДПС у Львівській області від 08.01.2024.

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 червня 2023 року у справі № 380/4046/23 за адміністративним позовом ТзОВ "РУТА" ЛТД до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без руху.

Встановити Головному управлінню ДПС у Львівській області десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліку апеляційної скарги шляхом подання заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням інших поважних підстав для поновлення строку з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.

СуддяО. І. Довга