Постанова

від 31.01.2024 по справі 372/2907/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2024 року м. Київ

Справа № 372/2907/23

Провадження: № 22-ц/824/2852/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,

суддів Верланова С. М., Нежури В. А.,

секретар Сакалош Б. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Аваєвої Наталії Валеріївни в інтересах ОСОБА_1

на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 11 жовтня 2023 року, постановлену під головуванням судді Зінченко О. М.,

у справі за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Державне підприємство «Київське лісове господарство», ОСОБА_2 , про скасування державної реєстрації та усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками шляхом їх повернення,

у с т а н о в и в:

У жовтні 2023 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

10.10.2023 року прокурором подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:06:011:0010 та заборони ОСОБА_1 , державним реєстраторам та іншим фізичним і юридичним особам вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:06:011:0010, в тому числі реєстрацію (перереєстрацію) права власності, поділу, об`єднання земельної ділянки, застави або іншого виду зміни власника та об`єкта цивільних прав.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 11 листопада 2023 року задоволено заяву про забезпечення позову.

Накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:06:011:0010 із забороною ОСОБА_1 , державним реєстраторам та іншим фізичним і юридичним особам вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:06:011:0010, в тому числі реєстрацію (перереєстрацію) права власності, поділу, об`єднання земельної ділянки, застави або іншого виду зміни власника та об`єкта цивільних прав.

Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Аваєва Н. В. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, щоухвалою одночасно застосовано кілька видів забезпечення позову (накладено арешт і заборону вчиняти дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:06:011:0010), за відсутністю посилання на підтвердженні відповідними доказами обставини, на підставі яких суд прийшов до висновку про наявність реальної загрози невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 11 грудня 2023 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Відзив на апеляційну скаргу у визначений судом строк не надходив.

В судовому засіданні представник прокуратури Лук`янчук А.В. заперечив проти апеляційної скарги вважав, що висновок суду про задоволення заяви прокурора про забезпечення позову відповідає обставинам справи, оскільки при зверненні до суду із заявою прокурором наведено достатні підстави для вжиття заходів забезпечення позову.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду по справі, своєчасне невжиття заходів може стати перешкодою для належного та повного захисту і відновлення порушених цивільних прав заявника, в зв`язку з тим, що вказане майно може бути відчужено надалі на користь третіх осіб, що призведе до докладання додаткових процесуальних зусиль позивачем, пов`язаних із формуванням нового суб`єктного процесуального складу або зміни підстави та предмету позову.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 149 ЦПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 151 ЦПК України).

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності та обґрунтованості запропонованого заявником способу забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним способом забезпечення позову та предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Звертаючись до суду першої інстанції із заявою про забезпечення позову, заявник просив накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:06:011:0010 із забороною ОСОБА_1 , державним реєстраторам та іншим фізичним і юридичним особам вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:06:011:0010, в тому числі реєстрацію (перереєстрацію) права власності, поділу, об`єднання земельної ділянки, застави або іншого виду зміни власника та об`єкта цивільних прав, оскільки, зареєстроване за нею на праві власності спірна земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення, отже права держави вважатимуться ефективно захищеними лише у разі, якщо ця ділянка повернеться до державної власності у первинному вигляді, зберігши свої унікальні характеристики.

Заявник зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до реалізації відповідачем майна третім особам, що утруднить або унеможливить захист порушених прав та інтересів позивача.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, або до набрання законної сили рішенням про відмову в позові.

Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна це перешкода у вільному розпорядженню майном.

Ураховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.

Арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2021 року у справі № 643/12369/19.

Верховний Суд неодноразово наголошував (у т.ч. в постановах від 09.12.2020 у справі №910/9400/20, від 21.12.2020 у справі №910/9627/20) на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Заява містить достатньо обґрунтовані припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду. Правові наслідки застосування заходів забезпечення не призведуть до невиправданих і надмірних обмежень прав відповідачки, однак їх незастосування може призвести не лише до чергового відчуження земельних ділянок, ай для настання незворотніх наслідків для вказаних земель лісогосподарського призначення у зв`язку з їх нецільовим використанням.

У поданій заяві про забезпечення позову чітко вказано, яке конкретно майно підлягає забезпеченню, та зазначено усю необхідну інформацію про нього.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що з урахуванням підстав та змісту позову, оцінюючи відповідність виду забезпечення позовним вимогам, балансу інтересам сторін, вжиття заходів забезпечення позову з одночасним арештом і застосування заборони відчуження земельної ділянки судом першої інстанції є помилковим.

За обставинами даної справи відсутні підстави вважати, що незастосування всіх одночасно, вказаних в заяві представника позивача заходів забезпечення позову може утруднити або взагалі унеможливити виконання можливого рішення суду в даній справі.

Так, предметом даного позову є вимога про витребування спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації.

Отже, інші, окрім арешту, вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову очевидно є неспівмірними з предметом заявлених у справі позовних вимог, є невиправданим надмірним обмеженням прав власника на спірне майно.

Наявні у матеріалах справи докази, на переконання колегії суддів, є достатніми для висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову щодо земельної ділянки, яка є предметом позову та на яку матеріалами справи підтверджується право власності відповідача, може спричинити утруднення виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

За таких обставин, колегія суддів вважає, заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:06:011:0010 є необхідними, достатніми та співмірними із заявленими позовними вимогами.

Разом з тим, колегія суддів наголошує, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Згідно пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково та ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

З урахуванням викладеного, ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 11 жовтня 2023 року в частині вирішення вимог заяви про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 , державним реєстраторам та іншим фізичним і юридичним особам вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:06:011:0010 слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні цих вимог.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі № 530/1731/16-ц зазначено, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом з тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

З огляду на викладене, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, належить здійснити суду, який ухвалить остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Аваєвої Наталії Валеріївни в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 11 жовтня 2023 року в частині вирішення вимог заяви про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 , державним реєстраторам та іншим фізичним і юридичним особам вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:06:011:0010 скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні цих вимог.

В решті ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 11 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 06 лютого 2024 року.

Головуючий Т. О. Невідома

Судді В. А. Нежура

С. М. Верланов