Рішення

від 31.01.2024 по справі 514/1135/23

ТАРУТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Тарутинський районний суд Одеської області

Справа №514/1135/23

Провадження по справі № 2/514/36/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2024 року смт Тарутине

Тарутинський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Кравченко П.А.,

за участю секретаря судового засідання Мельниченко Н.М.,

розглянувши в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Тарутине в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Тарутинська селищна рада Болградського району Одеської області, Тарутинська державна нотаріальна контора Одеської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, скасування державної реєстрації,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом в якому просить: визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 ) право власності на земельну ділянку площею 5,6396 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер, 5124755900:01:002:0220 в порядку спадкування за законом після смерті дядька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області Хорошун Вадима Михайловича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 56497460 від 08 лютого 2021 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності/ довірчої власності: 40440322 від 05 лютого 2021 року в Реєстрі права власності на нерухоме майно, щодо реєстрації за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 5.6396 га кадастровий номер 5124755900:01:002:0220.

В обґрунтування заявлених позовних вимог посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 в смт Серпневе Тарутинського району Одеської області помер його рідний дядько ОСОБА_4 . 01 грудня 2004 року на підставі розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області від 21 липня 2004 №А-2004, ОСОБА_4 отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА №159760. Після його смерті залишилось вказане вище спадкове майно. Рішенням Тарутинського районного суду Одеської області від 17 травня 2023 року визначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 - строком в один місяць. 29 червня 2023 року ОСОБА_1 до Тарутинської районної державної нотаріальної контори Одеської області була подана заява про видачу свідоцтва про право на спадщину, яка складається: житлового будинку під номером АДРЕСА_2 ; земельної ділянку площею 5,64 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5124755900:01:002:0220.

З відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та витягу з Державного земельного кадастру по земельну ділянку, вище вказана земельна ділянка за кадастровим номером 5124755900:01:002:0220 зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_2 , згідно рішення Серпневської селищної ради Тарутинського району Одеської області від 11.06.2020 року №568/1-VII. Згідно листа Тарутинської селищної ради Одеської області від 15.03.2021 року за № 507/02-06, яка є правонаступником Серпневської селищної ради, рішення Серпневської селищної ради Тарутинського району Одеської області від 11.06.2020 року № 568/1-VII не щодо передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_2 не приймалось.

Слідчим відділенням 2 СВ Болградського РВП ГУНП в Одеській області 26.03.2021 р. внесені відомості до ЄРДР за № 12021162270000103. Досудове розслідування закінчено, обвинувальний акт відносно ОСОБА_2 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 358, ч.4 ст. 358, ч.2 ст. 190 КК України направлено для розгляду в суд. Отримати спадщину, яка складається з земельної ділянки у позасудовому порядку неможливо, що й стало підставою для звернення позивача з даною позовною заявою.

31.07.2023 року ухвалою Тарутинського районного суду Одеської області справу прийнято до розгляду та відкрито провадження

12.10.2023 року ухвалою Тарутинського районного суду Одеської області закрито підготовче провадження по справі та розгляд справи призначено по суті.

13 грудня 2023 року у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі відмовлено.

13 грудня 2023 року клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено, та витребувано з Тарутинської державної нотаріальної контори Одеської області спадкову справу №171/2022, щодо майна спадкодавця ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Позивач в судове засідання не з`явився, на розгляд суду від нього надійшла заява з проханням розглянути справу без його участі. Позов підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про час та дату судового засідання повідомлялась належним чином, до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із сімейними обставинами.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася. На адресу суду від неї надійшла заява про розгляд справи без її участі, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Представник Тарутинської селищної ради Болградського району Одеської області у судове засідання не з`явився. На адресу суду від представника третьої особи, надійшла заява про розгляд справи за відсутністю представника Тарутинської селищної ради, не заперечують проти задоволення вимог.

Представник Тарутинської державної нотаріальної контори Одеської області у судове засідання не з`явилася. На адресу суду надійшла заява про розгляд справи за її відстуності.

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи без участі сторін та відповідача ОСОБА_2 , яка надала клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з сімейними обставинами , суд виходить з наступного.

Неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для відкладення та скасування судового рішення, ухваленого за відсутності учасника сторони спору.

Суд, відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Суд виходить з того, що якщо сторони чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Отже, оскільки поважність причин неявки відповідача ОСОБА_2 судом не встановлена, відповідач неодноразово за клопотанням відкладав розгляд справи, приймала участь під час судового розгляду та мала достатній час для реалізації своїх прав на викладення відповідних аргументів, щодо надання відзиву на позовну заяву або інших заперечень проти вимог позивача. Зважаючи на строки розгляду справи визначені ЦПК України, суд, вважає можливим розглянути вказану цивільну справу на підставі наявних матеріалів та доказів.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного висновку.

Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .

Після смерті ОСОБА_4 залишилося спадкове майно, яка скадалась з житлового будинку під номером АДРЕСА_2 ; земельної ділянку площею 5,64 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5124755900:01:002:0220.

ОСОБА_1 є племінником ОСОБА_4 , що підтверджується копією рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 січня 2022 року, відповідно до якого встановлено факт, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в смт Серпневе Тарутинського (на цей час Болградський) район Одеської області є рідним братом ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 в с. Башкалія Бессарабського району Республіки Молдова. Копією свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_3 (а.с. 143).

ОСОБА_1 , та ОСОБА_6 є спадкоємцями за законом п`ятої черги після смерті ОСОБА_4 .. ОСОБА_6 не зверталась з заявою про прийняття спадщини та не проживала разом з спадкодавцем ОСОБА_4 .

17.06.2022 року ОСОБА_1 звернувся до державного нотаріуса Тарутинської державної нотаріальної контори Одеської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке належало на праві приватної власності ОСОБА_4 , але йому було відмовлено у зв`язку з тим, що він пропустив встановлений ст. 1270 ЦКУ шестимісячний строк для прийняття спадщини, тобто не вчинив дії передбачені ст.ст. 1268-1269 ЦК України, а саме: не подав заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори протягом вищевказаного строку і не проживав постійно зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Кірм того, позивачу стало відомо, що земельна ділянка, яка належала його рідному дядьку, перейшла у власність відповідача ОСОБА_2 .

Згідно копії довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб, виконавчого комітету Тарутинської селищної ради Одеської області №303 від 15.06.2022 року, ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації якого: АДРЕСА_3 проживав один. Відомості про інших зареєстрованих осіб відсутні.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 17.02.2021 року №244760744 об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка, кадастровий номер: 5124755900:01:002:0220, опис об`єкта: площа (га): 5.6396, Дата державної реєстрації земельної ділянки: 01.02.2004, орган, що здійснив державну реєстрацію земельної ділянки: Тарутинський районний відділ Одеської РФ ДП «Центр ДЗК», підстава для державної реєстрації: рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер 568/1-VІІ, виданий 11.06.2020, видавник: Серпневська селищна рада Тарутинського району Одеської області. Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 56497460 від 08.02.2021 10:19:14, ОСОБА_7 , Виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради, Одеська обл. Форма власності приватна розмір частки 1/1 власник ОСОБА_2 .

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5100659982023 від 19.07.2023 року, встановлено, що рішенням органу місцевого самоврядування Серпневська селищна рада Тарутинського району Одеської області 11.06.2020 568/1- VІІ, зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 5.6396 га, нормативна грошова оцінка 182947.53 за відповідачем ОСОБА_2 .

Згідно наданої інформації Тарутинської селищної ради від 15.03.2021 року №507/02-06, вбачається, що згідно протоколу №64 від 11.06.2020 року 64 сесії Серпневської селищної ради VІІ скликання Тарутинського району Одеської області, рішеня під №568/1 від 11.06.2020 року про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_2 не приймалось. Матеріали сесій Серпневської селищної ради том І 2020 року, номенклатурний №01-01, рішення за вищевказаним номером відсутнє (а.с.8).

01 грудня 2004 року на підставі розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області від 21 липня 2004 №А-2004, спадкодавець ОСОБА_4 отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА №159760, кадастровий номер 5124755900:01:002:0220 (а.с. 4).

Згідно наданої інформації, встановлено, що відкрито кримінальне провадежння №120211162270000103 від 26.03.2021 року відносно вчинення ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 358, ч.4 ст. 358, ч.2 ст. 190 КК України, потерпілий є позивач ОСОБА_1 обвинувальний акт скеровано до суду (а.с.69).

Щодо визнання права власності на майно, яке входить до складу спадщини, суд зазначає.

Кожна особа має право на захистсвого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свогоо собистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своєприватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чиіншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивачапорушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідно з статтею 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна місцезнаходження основної частини рухомого майна.

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життяспадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (стаття 1222 ЦК України).

Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 нього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

У п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, при чому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення (стаття 1265 ЦК України).

В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року в справі № 304/1648/14-ц (провадження № 61-6953св18).

Відповідно до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевогосамоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦКУкраїни).

Щодо скасування рішення державного реєстратора про держвну реєстрацію, суд зазначає.

Стаття 6 Конвенціі про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що коженмає право на справедливий і публічнийрозглядйогосправиупродовжрозумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, якийвирішитьспірщодойого прав та обов`язківцивільного характеру.

У рішенні Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003 вказано, що «право на звернення до суду не може залежати від використання особою інших засобів захисту права, тобто використання цих засобів не є перешкодою звернення до суду. Право на судовий захист є одним з конституційних прав.

ВП ВС у постанові від 21.12.2022 у справі №914/2350/18 (914/608/20), (суддя-доповідач Ткач І.В.) вирішила питання способів захисту майнових прав, порушених незаконною державною реєстрацією, визначивши спір про державну реєстрацію як спір про право цивільне.

Державна реєстрація речового права за третьою особою є порушенням речових прав позивача, а, отже, будь-який спір про державну реєстрацію з третьою особою є спором про право.

ЦК України визначає у ч.1 ст.182, що «право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації». Також ч.4 ст.334 ЦК, визначає, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відновлення становища, яке існувало до порушення речового права, охоплює всі можливі випадки порушення права, що завершилися його незаконною реєстрацією. Незалежно від того чи поєднані вони з фактичними (віндикація) чи лише з юридичними перешкодами (визнання права), задоволення судом вимог про оскарження державної реєстрації є також відновленням становища, яке існувало до порушення права.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав.

Частиною першою статті 2 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі Закон № 1952-IV) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом частини третьої статті 10 Закону № 1952-IV в редакції, чинній на час прийняття оспорюваного рішення про державну реєстрацію права власності, державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до статті 11 Закону № 1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, в розумінні положень наведеної норми у чинній редакції, на відміну від положень частини другої статті 26 Закону № 1952-IV у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Вказані правові висновки наведені в постановах Верховного Суду від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 23 червня 2020 року у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19, від 14 липня 2020 року у справі № 910/8387/19, від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 278/3367/19-ц.

Отже, як було встановлено судом при розгляді матеріалів справи ОСОБА_1 є спадкоємцем п`ятої черги після смерті свого рідного дядька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . За життя спадкодавцю ОСОБА_4 належала земельна ділянка, загальною площею 5,64 га, що підтверджувалось Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯА №159760, кадастровий номер: 5124755900:01:002:0220. Згідно відомостей спадкової справи позивач ОСОБА_1 звернувся з заявою до Державного нотаріуса про видачу свідоцтва про право на спадщину. Державним нотаріусом було встановлено та роз`яснено позивачу, що видати свідоцтво про право на спадщину, яка скадалась з земельної ділянки не можливо, оскільки зазначена земельна ділянка перебуває у власності ОСОБА_2 , на підставі рішення Серпневської селищної ради від 11.06.2020 року 568/1 VІІ. Відповідач ОСОБА_2 набула право власності на земельну ділянку площею 5,64 га, кадастровий номер: 5124755900:01:002:0220 на підставі рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер номер № 568/1-VII виданий 11.06.2020 Серпневською селищною радою Тарутинського району Одеської області, яке фактично не приймалось та якого не існує, що в свою чергу вказує на відсутність правових підстав набуття у власність вказаної земельної діянки за відповідачем ОСОБА_2 .

Приймаючи до уваги, що державна реєстрація земельної ділянки за ОСОБА_2 порушує право позивача, суд вважає обґрунтованим звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права у обраний ним спосіб, що повністю відповідає вимогам ст.16 ЦК України та ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом, у зв`язку із чим необхідно скасувати рішення державного реєстратора та визнати за позивачем право власності на земельну ділянку в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Таким чином, оцінивши у сукупності наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, а тому позов підлягає задоволенню.

На підставі ст. 41 Конституції України, ст.ст. 21, 203, 216, 236, 319, 321, 391, 392, 393, 1268-1270 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 11, 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суд керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Тарутинська селищна рада Болградського району Одеської області, Тарутинська державна нотаріальна контора Одеської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, скасування державної реєстрації задовольнити.

Скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області Хорошун Вадима Михайловича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 56497460 від 08 лютого 2021 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності/ довірчої власності: 40440322 від 05 лютого 2021 року в Реєстрі права власності на нерухоме майно щодо реєстрації за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 5.6396 га кадастровий номер 5124755900:01:002:0220, зареєстроване за ОСОБА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 ) право власності на земельну ділянку площею 5,6396 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5124755900:01:002:0220 в порядку спадкування за законом після смерті дядька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя П.А. Кравченко