Рішення

від 08.02.2024 по справі 369/2804/23

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/2804/23

Провадження № 2/369/903/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2024 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Фінагеєвої І. О.,

при секретарі Мельник А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 369/2804/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген», Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс «Нові Теремки» про стягнення штрафних санкцій,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген», ТОВ «Житловий комплекс «Нові Теремки» про стягнення штрафних санкцій.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на те, що 27 серпня 2019 року уклала з ТОВ «ЖК «Нові Теремки» договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру № 17/03-21 . Також 27 серпня 2019 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген» укладено договір купівлі-продажу деривативу, за умовами якого позивач повинна була прийняти й оплатити дериватив «Форвардний контракт № 86953-А/4 від 27 серпня 2019 року. Базовий актив деривативу - майнові права на квартиру № 17 . За цим договором позивач сплатила грошові кошти в обумовленому договором обсязі. Проте 25 листопада 2019 року позивач звернулася до ТОВ «ЖК «Нові Теремки» з заявою про розірвання договору купівлі-продажу деривативу та договору купівлі-продажу майнових прав та повернути вже сплачені кошти. В додатковій угоді від 05 грудня 2019 року до договору купівлі-продажу майнових прав сторони зазначили, що дійшли згоди щодо розірвання договору. В додатковій угоді від 05 грудня 2019 року до договору купівлі-продажу деривативу сторони зазначили, що дійшли згоди про розірвання договору купівлі-продажу деривативу.

Згідно з актом приймання-передачі (повернення) деривативу сторони погодили, що покупець передав продавцю дериватив «Форвардний контракт № 86953-А/4 від 27 серпня 2019 року. 09 червня 2020 року позивач зверталася до ТОВ «ФК «Нові Теремки» з заявою, в якій просила роз`яснити причину невиконання зобов`язань щодо повернення коштів на суму 224 482,02 грн згідно з додатковою угодою до договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру. Також 09 червня 2020 року відповідач звернулася до ТОВ «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген», в якій просила пояснити причину невиконання зобов`язання з повернення коштів на суму 331 944,26 грн згідно з додатковою угодою до договору купівлі-продажу деривативу.03 липня 2020 року ОСОБА_2 змінила прізвище на ОСОБА_1 внаслідок реєстрації шлюбу х ОСОБА_4

20 серпня 2020 року позивач повторно звернулася до ТОВ «ЖК «Нові Теремки» з вимогою про повернення коштів на суму 224 482,02 грн. Також 20 серпня 2020 року позивач надіслала лист вимогу до ТОВ «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген» про повернення коштів на суму 331 944,26 грн. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської обласні від 26 жовтня 2021 року у справі № 369/11309/20 стягнуто з ТОВ «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 331 944,26 грн. Стягнуто з ТОВ «ЖК «Нові Теремки» на користь ОСОБА_1 грошові кошти на суму 226 046,03 грн. Вказане рішення залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року.

Позивач зауважує, що виконала у повному обсязі покладені на неї обов`язки з внесення плати за умовами договору купівлі-продажу майнових прав. Водночас, внаслідок розірвання договору купівлі-продажу майнових прав була укладена додаткова угода до договору купівлі-продажу майнових прав, умови якої в частині повернення коштів позивачу ТОВ «ЖК «Нові Теремки» не виконало. Строк повернення коштів позивачу сторони визначили у додаковій угоді до 02 червня 2020 року, проте, відповідач жодних дій в цьому напрямку не вжив, кошти не повернув, чим порушує право позивача на володіння майном.

Оскільки сума заборгованості за договором становила 224 482,02 грн, то позивач вважає за можливе стягнути з ТОВ «ЖК «Нові Теремки» 3% річних на суму 16 691,37 грн та інфляційні втрати 100 540,04 грн.

У такий же спосіб позивач вважає за можливе стягнути з ТОВ «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген» 3% річних на суму 24 681,73 грн та інфляційні втрати на суму 148 669,77 грн як компенсацію за невиконання зобов`язання з повернення коштів у розмірі 331 944,26 грн після розірвання договору купівлі-продажу деривативу.

За таких обставин позивач вважає порушеним своє цивільне право на володіння майном внаслідок несвоєчасного виконання відповідачами зобов`язання з повернення коштів, в зв`язку з чим просить застосувати наслідки, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України.

Враховуючи вищенаведене, позивач просить суд:

1.стягнути з ТОВ «ЖК «Нові Теремки» на користь ОСОБА_1 3% річних на суму 16 691,37 грн та інфляційні втрати - 100 540,04 грн;

2.стягнути з ТОВ «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген» на корсить ОСОБА_1 3% річних на суму 24 681,73 грн та інфляційні втрати - 148 669 грн;

3.вирішити питання про розподіл судових витрат.

Києво-Святошинський районний суд Київської області ухвалою від 06 березня 2023 року відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче судове засідання.

Правом на подання відзиву відповідачі не скористалися.

Ухвалою від 06 вересня 2023 року Києво-Святошинський районний суд Київської області закрив підготовче провадження, призначив справу до розгляду по суті.

В судове засідання позивач не з`явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутність. Позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце слухання справи сповіщені належним чином, причини неявки не повідомили.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням п.п. 3,4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, доводи сторін, викладені в заявах по суті спору, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов такого висновку.

Відповідно до вимог частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд встановив, що 27 серпня 2019 року між позивачем та ТОВ «Житловий комплекс «Нові Теремки» було укладено договір №1703-21 купівлі-продажу майнових прав на квартиру.

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору відповідач зобов`язався передати у власність позивача, а позивач зобов`язалась прийняти у власність майнові права на квартиру АДРЕСА_3 , проектний буд. 21 та оплатити ціну таких прав в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до пункту 3.1. даного договору ціна майнових прав на Квартиру на момент підписання Договору становила: 368 832,99 грн., в тому числі ПДВ 61 472,17 грн., що еквівалентно 14 676 доларів 24 цента США.

Позивач здійснила оплату майнових прав згідно з договором № 17/03-21 на суми: 28 серпня 2019 року - 202 173,02 грн, 19 вересня 2019 року - 7 479,00 грн, 18 жовтня 2019 року - 7 480,00 грн, 20 листопада 2019 року - 7 350,00 грн.

Також, 27 серпня 2019 року між ТОВ «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген» та позивачем було укладено договір №86956-А/4 купівлі-продажу деривативу.

Відповідно до пункту 2.1 цього Договору відповідач зобов`язався передати позивачу, а позивач зобов`язався прийняти й оплатити Дериватив з наступними характеристиками: Назва: форвардний контракт № 86953-А/4 від 27 серпня 2019 року; вид деривативу - з поставкою базового активу; форма існування - документарна; продавець за форвардним контрактом, код ЄРДПОУ - Товариство з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс «Нові Теремки», код ЄРДПОУ 40832467; дата укладання - 27 серпня 2019 року, базовий актив деривативу - майнові права на Квартиру № 17 ; строк дії форвардного контракту: до виконання зобов`язань за Договором купівлі-продажу прав, укладеного на підставі Форвардного договору; дата реєстрації деривативу на Товарній біржі - 27 серпня 2019 року; кількість, штук - 1 (один).

Відповідно до пункту 3.1 ціна Договору визначена у розмірі 368 826,96 грн., що є еквівалентом 14 676,00 доларів США.

Згідно з наявними у матеріалах справи квитанціями, позивачем було проведено оплату за договором купівлі-продажу Деривативу: 27 серпня 2019 року - 290 000,00 грн., 28 серпня 2019 року - 78 820,96 грн.

25 листопада 2019 року позивач власноручно написала заяву про розірвання договору від 27 серпня 2019 року купівлі-продажу №17/03-21 майнових прав на квартиру та договору від 27 серпня 2019 року № 86956-А/4 купівлі-продажу деривативу.

05 грудня 2019 року між позивачем та ТОВ «Житловий комплекс «Нові Теремки» було укладено додаткову угоду до договору №17/03-21 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 27 серпня 2019 року, у якій сторони дійшли спільної згоди розірвати договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 27 серпня 2019 року №17/03-21 05 грудня 2019 року.

Пунктом 2 сторони дійшли взаємної згоди про повернення покупцю 224 482,02 грн, та пунктом 3 встановили строк терміну повернення грошових коштів - 180 днів.

05 грудня 2019 року між позивачем та ТОВ «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген» було укладено додаткову угоду до договору №86956-А/4 купівлі-продажу деривативу від 27 серпня 2019 року, у якій зазначалось, що сторони дійшли згоди про розірвання договору купівлі-продажу деривативу №86956-А/4 від 27 серпня 2019 року.

Пунктом 2 сторони дійшли взаємної згоди про повернення покупцю 331 944,26 грн, та пункту 3 встановили строк терміну повернення грошових коштів - 180 днів.

Згідно з актом прийому-передачі (повернення) деривативу № 86956-А/4 від 05 грудян 2019 року, укладеним ТОВ «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген» та ОСОБА_2 , покупець передала, а продавець прийняв дериватив «Форвардний контракт», базовим активом якого були майнові права на квартиру № 17 . Сторони у цьому акті погодили, що не мають претензій одна до одної у зв`язку з розірванням договору купівлі-продажу деривативу щодо повернення деривативу покупцем продавцю.

20 серпня 2020 року ОСОБА_2 направила лист вимогу до ТОВ «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген» про перерахування коштів на реквізити покупця в зв`язку з несвоєчасністю виконання товариством зобов`язання з повернення коштів.

Також позивач направила аналогічного змісту лист-вимогу ТОВ «ЖК «Нові Теремки» про перерахування коштів на реквізити покупця в зв`язку з несвоєчасністю виконання товариством зобов`язання з повернення коштів.

Рішенням від 26 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року, Києво-Святошинський районний суд Київської області задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 . Стягнув з ТОВ «Житловий комплекс «Нові Теремки» на користь ОСОБА_5 заборгованість у розмірі 226 046,03 грн, з яких 224 482,02 грн. сума основного боргу та 1 564,01 грн. 3% річних. А з ТОВ «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген» - заборгованість у розмірі 334 256,99 грн., з якої 331 944,26 грн. сума основного боргу та 2 312,73 грн. 3% річних. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Наведеною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення / захисту в обраний спосіб.

Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси.

Згідно з положеннями статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності в такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.

Суду належить надати з`ясувати природу спірних правовідносин та встановити наявність чи відсутність в діях відповідачів ознак порушення зобов`язання за спірними договорами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина друга статті 509 ЦК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, але також завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі й інші юридичні факти (частина друга статті 11 ЦК України).

Грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати (див. постанови Великої палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною першою статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Доказів виконання зобов`язання щодо сплати коштів за рішенням суду ТОВ «ЖК «Нові Теремки» та ТОВ «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген» до суду не надали, в зв`язку з чим суд дійшов висновку про обґрунтованість факту порушення права позивача на повернення йому грошових коштів внаслідок розірвання договорів купівлі продажу деривативу та майнових прав.

Суд встановив, що 05 грудня 2019 року сторони уклали додаткові угоди, за змістом яких кожен з відповідачів зобов`язувався повернути кошти протягом 180 календарних днів. Отже, останнім днем строку виконання грошового зобов`язання є 05 червня 2020 року.

У рішенні від 26 жовтня 2021 року у справі № 369/11309/20 суд встановив, що ТОВ «ЖК «Нові Теремки» та ТОВ «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген» кошти не повернули ОСОБА_1 .. В зв`язку з такими обставинами цим же рішенням суд стягнув з ТОВ «ЖК «Нові Теремки» грошові кошти на суму 224 482,02 грн, а з ТОВ «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген» - 331 944,26 грн. Крім того, суд встановив порушення строку виконання зобов`язання вказаними товариствами, внаслідок чого вважав обґрунтованою вимогу позивача про стягнення 3% річних за несвоєчасне виконання зобов`язання за період тривалістю у 85 днів з товариств у розмірі 1 564,01 грн та 2 312,79 грн відповідно. Позов у цій справі був поданий у вересні 2020 року.

Позивач надає до суду розрахунок 3% річних за період з 27 серпня 2020 року до 17 лютого 2023 року, тобто позивач правильно виключає з загального обсягу сум 3% річних вже стягнуті рішенням суду 3% річних за строк тривалістю 85 днів прострочення виконання відповідачами зобов`язання. За таких обставин строк прострочення виконання грошового зобов`язання з повернення коштів включно до дати звернення до суду - 27 лютого 2023 року складає 905 днів.

Враховуючи вищенаведене, за вказаний період з сума 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання ТОВ «ЖК «Нові Теремки» складає 16 697,77 грн.

З аналогічних підстав сума 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання ТОВ «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген» складає 24 691,73 грн.

Щодо суми інфляційних втрат суд дійшов такого висновку.

Вказані забезпечувальні платежі не стягувалися рішенням суду у справі № 369/11309/20, в зв`язку з чим суму інфляційних втрат слід обчислювати з період, починаючи з червня 2020 року і до дня звернення до суду - лютого 2023 року.

За таких обставин сума інфляційних втрат за грошовим зобов`язанням ТОВ «ЖК «Нові Теремки» складає 101 016,91 грн, а за грошовим зобов`язанням ТОВ «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген» - 146 055,47 грн.

Відповідно до вимог частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, суми 3% річних за грошовими зобов`язаннями обох відповідачів та інфляційні втрати за грошовим зобов`язанням ТОВ «ЖК «Нові Теремки», які за підрахунками суду виявилися більші, ніж заявлені позивачем, мають бути стягнуті в межах заявлених позивачем вимог.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до вимог частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви сплачений судовий збір у розмірі 2 905,90 грн, який підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача по з кожного.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 48, 51, 76, 81, 141, 258, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген», Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс «Нові Теремки» про стягнення штрафних санкцій - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс «Нові Теремки» на користь ОСОБА_1 3% річних на суму 16 691 (шістнадцять тисяч шістсот дев`яносто одну) грн 37 коп та інфляційні втрати у розмірі 100 540 (сто тисяч п`ятсот сорок) грн 04 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген» на користь ОСОБА_1 3% річних на суму 24 681 (двадцять чотири тисячі шістсот вісімдесят одну) грн 73 коп та інфляційні втрати у розмірі 146 055 (сто сорок шість тисяч п`ятдесят п`ять) грн 47 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 452 (одна тисяча чотириста п`ятдесят дві) грн 95 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс «Нові Теремки» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 452 (одна тисяча чотириста п`ятдесят дві) грн 95 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом 30 днів з дня винесення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Андере Ріхтінген», ЄРДПОУ 36003268, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Соборна, 2В, оф. 31.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс «Нові Теремки», ЄРДПОУ 40832467, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Святопетрівське, бул. Т. Шевченка, 10, оф. 109.

Суддя: І. О. Фінагеєва