Рішення

від 07.02.2024 по справі 538/2202/23

ЛОХВИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №538/2202/23

Провадження по справі №2/538/45/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2024 року м. Лохвиця

Лохвицький районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Зуб Т.О.

секретар судового засідання Криворучко В.І.,

позивач ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Панченко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лохвиця цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Заводської міської ради про визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

07.11.2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про визнання права власності на нежитлову будівлю. Обгрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що в 2007 році він придбав в Уповноваженої особи ОСОБА_2 , який діяв на підставі договору «Про спільне користування майном» і який мав право розпорядженням майном, виділеним на майнові паї пайовиків, нежитлове побутове приміщення пекарню за адресою АДРЕСА_1 , було укладено договір купівлі-продажу, який підтверджується розпискою про отримання грошових коштів в сумі 13000 (тринадцять тисяч) гривень за приміщення інвентаризаційний № 81.

04 липня 2013 року було виготовлено технічний паспорт на громадський будинок нежитлове побутове приміщення, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 .

01 березня 2021 між ФОП ОСОБА_1 та Заводською міською радою було укладено Договір оренди земельної ділянки площею 0,0230 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 5322681101:01:001:0561, цільовим призначенням для будівництва і обслуговування будівель торгівлі, строком на 25 років.

17 жовтня 2023 року КП «Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» було видано Довідку № 1723, про те, що об`єкт нерухомого майна за адресою АДРЕСА_2 в КП «Лубенське МБТІ» не зареєстровано.

Через відсутність всіх необхідних документів провести державну реєстрацію права власності неможливо. На даний момент будівництво нежитлового побутового приміщення закінчено. Об`єкт готовий до експлуатації. Але для того, щоб прийняти його в експлуатацію потрібно оформити Декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, цього зробити не представляється можливим, оскільки перехід права власності відбувався в процесі розпаювання та виділення майна на майнові паї в натурі. Предметом даного позову є право власності на майновий пай колишнього КСП.

У зв`язку з чим позивач просить суд визнання права власності на нежитлову будівлю, а саме на громадський будинок приміщення (літ-А), загальною площею 68,6 кв. м за адресою АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді від 08.11.2023 року справу прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с. 35).

Ухвалою суду від 29.11.2023 року підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду (а.с. 46).

В судовому засіданні представник позивача- адвокат Панченко О.В. позовні вимоги підтримала та просила задовольнити з викладених підстав.

Позивач у судовому засіданні, просив задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача Заводської міської ради в судове засідання не з`явився надіслав суду заяву в якій просить суд розглянути справу за його відсутності та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Вислухавши доводи сторони позивача, дослідивши надані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтею 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Відповідно до статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового та майнового права та інтересу.

Предметом даного позову є право власності на майновий пай колишнього КСП, а підставою- відмова держреєстратора в реєстрації цього права, що належить на думку позивача йому.

Єдиним на той час нормативно-правовим актом, який врегульовував питання виділення майна в натурі, був Наказ Мінагрополітики від 14.03.2001р. №62 «Про затвердження Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств», який втратив чинність 24.05.2013 р.

Втрата чинності Наказом №62 призвела до того, що певний час процедура виділення майна в натурі в рахунок майнового паю була повністю заблокована, а єдиним способом оформити право власності було лише звернення до суду.

Постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015р. затверджено новий Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, згідно п. 51 якого визначено, що для проведення державної реєстрації необхідно подати:

1) свідоцтво (майновий сертифікат) з відміткою підприємства правонаступника реорганізованого КСП про виділення майна в натурі, засвідченою підписом керівника такого підприємства та печаткою;

2) акт прийому-передачі нерухомого майна.

Водночас, пунктом 3 Наказу Мінагрополітики від 09.04.2001 р. №97 «Про затвердження Рекомендацій щодо використання майна, яке перебуває у спільній частковій власності» визначено, що кожен із співвласників має право продати свою частку майна, яка знаходиться у спільній частковій власності, згідно з договором купівлі-продажу майнового паю.

Як вбачається з матеріалів справи- згідно протоколу № 2 загальних зборів співвласників майна колишнього КСП «Бодаква» від 27 лютого 2007 року ОСОБА_2 виділено в натурі майно Пекарня № 81 . Однак у ОСОБА_2 відсутнє свідоцтво про право власності на майновий пай.

Згідно договору про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності від 01.03.2007 року ОСОБА_2 делеговано такі повноваження, як вести переговори з приводу умов договорів про передачу майна; підписати від імені співвласників договори про передачу майна.

Як вбачається з розписки від 16 лютого 2013 року ОСОБА_2 передав приміщення інвентаризаційний номер №81, а саме пекарню та частину будівлі, яка знаходиться по АДРЕСА_3 , а ОСОБА_1 прийняв це майно, за що ОСОБА_2 отримав грошові кошти.

Позивачу відмовлено у державній реєстрації права власності на нерухоме майно, що розташоване, за адресою: АДРЕСА_1 , - через відсутність правовстановлюючого документу, що надає право на набуття речових прав на нерухоме майно.

Допитаний у якості свідка ОСОБА_2 пояснив, що проводилось розпаювання у 2000-х роках, він був одним із уповноважених на вчинення дій, розпаюванню підлягала пекарня та інше майно. Він був одним із співвласників пекарні. Інші в процесі розпаювання брали сільхозтехніку, машини, а він забрав пів пекарні. На той часі документи на майно не виготовляли, не робили сертифікати. Він продав позивачу пів пекарні, договір купівлі-продажу не укладали. Це видавалось на майнові паї, на той час питань не виникало про нотаріальні договори.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Права володіння, користування та розпоряджання своїм майном належать власникові (ч. 1 ст. 317 ЦК України). Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК України)

Відповідно до частини першої статті 655ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Позивач стверджує, що 16.02.2013 позивач передав ОСОБА_2 13000,00 (тринадцять тисяч) гривень за приміщення в будівлі «Пекарня», інвентаризаційний № 81, однак як вбачається з матеріалів справи договір купівлі-продажу приміщення, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами укладено не було.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 22 вересня 2021 року у справі № 221/5196/16-ц, договір купівлі-продажу нерухомого майна не може бути визнано судом дійсним з підстав, передбачених статтею 220 ЦК України, оскільки такий договір підлягає нотаріальному посвідченню, а набуті на його підставі права на нерухоме майно-державній реєстрації, отже, судовим рішенням не може бути підмінено як процедуру нотаріального посвідчення договору, так і державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно.

Як зазначено в ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

На підставі викладеного керуючись ст. 41, 55 Конституції України, ст. ст. 16, 316, 319, 628, 655, 657 ЦК України, ст.ст. 2-13, 76, 81, 95, 247 п. 2, 258, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1 до Заводської міської ради про визнання права власності, -відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлений 08.02.2024 року.

Суддя Т.О. Зуб