Рішення

від 06.02.2024 по справі 545/1055/23

ПОЛТАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/1055/23

Провадження № 2/545/145/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.02.2024 року Полтавський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Потетія А.Г.,

секретаря Мамишевої А.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ковалівського старостинського округу Полтавської міської територіальної громади в особі виконавчого комітету Полтавської міської ради, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Ковалівського старостинського округу Полтавської міської територіальної громади в особі виконавчого комітету Полтавської міської ради, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом, посилаючись на наступні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , яка проживала в с. Ковалівка Полтавського району Полтавської області, про що видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 29 жовтня 2019 року.

Померлою, 12 вересня 2019 року було складено заповіт, посвідчений Гордієнко Світланою Анатоліївною, секретарем виконавчого комітету Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій за № 175, відповідно до якого спадкоємцем всього майна, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося, на яке спадкодавець мав право по закону, та усе те, що належало спадкодавцеві на день смерті, є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Для оформленняспадкових правна будинокта земельнуділянку бабусі, ОСОБА_1 вернувся додержавного нотаріуса,але відповіднодо Постановивід 16грудня 2022року №506/02-31,йому буловідмовлено увидачі свідоцтвапро правона спадщинуна земельнуділянку.Підставою відмови вказано відсутність правовстановлюючого документу на приватизовану земельну ділянку площею 0,16 га, передану для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, що знаходиться на території с Ковалівка, Ковалівської сільської ради Полтавського району та області.

Померла, ОСОБА_2 , отримала на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованого в реєстрі за №1-4487 від 21 листопада 2008 року та посвідчене державним нотаріусом Полтавської районної державної нотаріальної контори Замулко Любов?ю Володимирівною, у приватну власність житловий будинок з господарськими будівлями та земельну ділянку площею 0,16 для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, які розташована за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5324081901:01:003:0297.

Однак, за час свого життя померла не встигла здійснити державну реєстрацію права власності на зазначену земельну ділянку та виготовити на власне ім`я державний акт на право власності на земельну ділянку та зареєструвати в Державному земельному кадастрі про права власності та речових прав на земельну ділянку.

ОСОБА_1 , є спадкоємцем за заповітом всього майна померлої ОСОБА_2 , що складається з житлового будинку з господарськими будівлями розташованого за адресою АДРЕСА_1 , а також земельної ділянки площею 0,16 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5324081901:01:003:0297.

Право власності на зазначену земельну ділянку за померлою виникло на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованого в реєстрі за №1-4487 від 21 листопада 2008 року та посвідчене державним нотаріусом Полтавської районної державної нотаріальної контори Замулко Любов?ю Володимирівною.

Проте померла за час свого життя не встигла здійснити державну реєстрацію прав на земельну ділянку та виготовити державний акт на право власності на земельну ділянку.

Згідно заповіту спадкоємцем всього майна, в тому числі земельної ділянки, після смерті моєї бабусі ОСОБА_2 є ОСОБА_1 .

Проте, враховуючи те, що право на земельну ділянку не було зареєстровано за померлою, ОСОБА_1 не має можливості зареєструвати дану земельну ділянку на своє ім?я.

За викладених обставин, позивач змушений звернутися до суду для визнання за ним права власності на земельну ділянку.

Враховуючи викладене позивач проситьсуд визнати за ним - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , право власності на земельну ділянку площею 0,1577 для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, які розташована за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5324081901:01:003:0297, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 .

Позивач до суду не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого прохали відмовити в задоволенні позову зазначивши наступне.

Відповідно до статі 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Стаття 1217 ЦК України передбачає можливість спадкування за заповітом або за законом.

Частина 1 ст. 1220 ЦК України передбачає, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Згідно до частини 2 цієї статті часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Згідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 29 жовтня 2019 року, спадкодавець, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно до частини 1 статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. До матеріалів позову долучено складений померлою ІНФОРМАЦІЯ_3 заповіт, посвідчений Гордієнко С. А., секретарем виконавчого комітету Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, N? 175 у реєстрі нотаріальних дій. За змістом заповіту спадкоємцем всього майна, де б те не знаходилось і з чого б воно не складалося, на яке спадкодавець мав право по закону, та усе, що належало спадкодавцю на день смерті, є позивач - ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Стаття 125 Земельного кодексу України встановлює, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 18 березня 2019 року по справі N? 343/1048/17 (провадження N 61-15559св18):

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності відповідних юридичних фактів у їх сукупності, зокрема, ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.

Відповідно до змісту постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії N? 506/02-31 від 16 грудня 2022 року, державним нотаріусом Л. В. Замулко було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, кадастровий номер 5324081901:01:003:0297 (площа - 0,16 га, передана для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, знаходиться на території с. Ковалівка Полтавського району та області). Відмова обґрунтована відсутністю у спадкоємця правовстановлюючого документу на відповідну земельну ділянку.

Так, відповідно до матеріалів справи ОСОБА_2 спадкувала за законом земельну ділянку 5324081901:01:003:0297 після власного чоловіка ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 . Водночас, правовстановлюючі документи на відповідну ділянку, державний акт на право власності на землю від 04.05.2000 IV-ПЛ 057147, оформлені на ім`я померлого ОСОБА_3 , він є власником вказаної ділянки відповідно до відомостей Державного земельного кадастру. З огляду на зазначене, ОСОБА_2 за життя не набула права власності на земельну ділянку 5324081901:01:003:0297, що унеможливлює набуття відповідного права спадкоємцем.

Згідно до змісту статей 46-47 ЦПК України, цивільною процесуальною правоздатністю та дієздатністю наділяються фізичні та юридичні особи. Ст. 48 ЦПК України вказує на те, що позивачем і відповідачем по справі можуть бути фізичні та юридичні особи, а також держава.

Відповідно до частини 4 статті 54-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», старостинський округ утворюється відповідною сільською, селищною, міською радою у складі одного або декількох населених пунктів (крім адміністративного центру територіальної громади), на території якого (яких) проживає не менше 500 жителів. При утворенні старостинських округів враховуються історичні, природні, етнічні, культурні та інші чинники, що впливають на соціально-економічний розвиток таких старостинських округів та відповідної територіальної громади.

Відповідно, до статті 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальна громада - жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Згідно ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

У відповідності до ст. 18- 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Виходячи із викладеного вище, Ковалівський старостинський округ не є юридичною особою, не має цивільної правоздатності та дієздатності і не може набувати статусу відповідача в цивільній справі. Представляти відповідну територіальну громаду та здійснювати від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування може лише відповідна сільська, селищна, міська рада.

Ковалівський старостинський округ та Виконавчий комітет Полтавської міської ради не є учасниками правовідносин щодо визнання права власності позивача на спадкове майно. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, вираженої у постанові від 19 грудня 2019 року, справа N? 265/6868/16-ц (провадження N? 61-34234св18), 10 листопада 2021 року в справі N? 759/19779/18 (провадження N? 61-4523св21) : У справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.

Таким чином, належним відповідачем у справі, що розглядається, мав би виступати орган місцевого самоврядування - Полтавська міська рада.

З огляду на вищевикладене, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дійшов до наступного висновку.

Як встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , яка проживала в с. Ковалівка Полтавського району Полтавської області, про що видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 29 жовтня 2019 року.

Померлою, 12 вересня 2019 року було складено заповіт, посвідчений ОСОБА_4 , секретарем виконавчого комітету Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій за № 175, відповідно до якого спадкоємцем всього майна, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося, на яке спадкодавець мав право по закону, та усе те, що належало спадкодавцеві на день смерті, є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Для оформленняспадкових правна будинокта земельнуділянку бабусі, ОСОБА_1 вернувся додержавного нотаріуса,але відповіднодо Постановивід 16грудня 2022року №506/02-31,йому буловідмовлено увидачі свідоцтвапро правона спадщинуна земельнуділянку.Підставою відмови вказано відсутність правовстановлюючого документу на приватизовану земельну ділянку площею 0,16 га, передану для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, що знаходиться на території с Ковалівка, Ковалівської сільської ради Полтавського району та області.

Померла, ОСОБА_2 , отримала на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованого в реєстрі за №1-4487 від 21 листопада 2008 року та посвідчене державним нотаріусом Полтавської районної державної нотаріальної контори Замулко Любов?ю Володимирівною, у приватну власність житловий будинок з господарськими будівлями та земельну ділянку площею 0,16 для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, які розташована за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5324081901:01:003:0297.

Однак, за час свого життя померла не встигла здійснити державну реєстрацію права власності на зазначену земельну ділянку та виготовити на власне ім`я державний акт на право власності на земельну ділянку та зареєструвати в Державному земельному кадастрі про права власності та речових прав на земельну ділянку.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 та від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 зроблено правовий висновок про те, що посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені в позовній заяві,не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв`язку із цим суд, з`ясувавши при розгляді справи, що позивач послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує в рішенні саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Підставою позову є фактичні обставини, що наведені в заяві, тому зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору.

Таким чином, визначення предмета та підстав спору є правом позивача, у той час як встановлення обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справі "Кутіч проти Хорватії", заява № 48778/99).

Згідно зістаттею 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК Українивизначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статей77,78 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 15 ЦК Українивизначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже,стаття 15 ЦК Українивизначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей12,81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1статті 13 ЦПК Українипередбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках

Відповідно до вимог ч. 2статті 264 ЦПК Українипри ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Право кожної особи на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено нормамист. 15 ЦК України. Якщо буде встановлено, що заявлені вимоги за своїм змістом не відповідають матеріально-правовим способам захисту права, суд ухвалює рішення про відмову у позові.

Відповідно до ст. ст.11,16 ЦК Україницивільні права й обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміються закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначеност.16ЦК України. За змістом зазначеної норми цивільного права, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Враховуючи те, що відповідно до матеріалів справи ОСОБА_2 успадкувала за законом земельну ділянку 5324081901:01:003:0297 після чоловіка ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , проте правовстановлюючі документи на відповідну ділянку, державний акт на право власності на землю від 04.05.2000 IV-ПЛ 057147, оформлені на ім`я померлого ОСОБА_3 , він є власником вказаної ділянки відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, а ОСОБА_2 за життя не набула права власності на земельну ділянку 5324081901:01:003:0297, що унеможливлює набуття відповідного права спадкоємцем, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Невірно обраний спосіб захисту порушеного права - є підставою для відмови у задоволенні пред`явлених ОСОБА_1 вимог.

Питання по судовим витратам вирішити на підставі ст.141 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.12,77,78,81,89,141,259,263-265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Відмовити взадоволенні позовнихвимог ОСОБА_1 про визнанняправавласності наземельну ділянкуплощею 0,1577для будівництвата обслуговуванняжитлового будинкуі господарськихбудівель,які розташованаза адресою АДРЕСА_1 ,кадастровий номер5324081901:01:003:0297,в порядкуспадкування зазаповітом післяпомерлої ОСОБА_2 .

Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя: А. Г. Потетій