Ухвала

від 07.02.2024 по справі 703/4811/15-ц

СМІЛЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 703/4811/15-ц

6/703/9/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2024 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Прилуцького В.О.

секретаря судового засідання Дегтярь Л.В.

за участі:

представника стягувача Примак В.А.

стягувача ОСОБА_1

державного виконавця Валової І.В.

боржника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву державного виконавця ВДВС у м. Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального МУЮ (м. Київ) Валової Ірини Володимирівни про встановлення способу і порядку виконання рішення,-

встановив:

23 січня 2024 року державний виконавець ВДВС у м. Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального МУЮ (м. Київ) Валова І.В. звернулася до суду з заявою про встановлення способу і порядку виконання рішення, а саме встановити місце побачення ОСОБА_1 з сином Ельдаром по АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заяви посилалася на те, що на виконанні у ВДВС у м. Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального МУЮ (м. Київ) перебуває виконавче провадження № 71162729 з примусового виконання виконавчого листа Смілянського міськрайонного суду Черкаської області № 703/4811/15-ц про встановлення порядку побачень із дитиною. 19 січня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до державного виконавця із заявою про зміну місця побачення із сином ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно з метою встановлення місця побачення ОСОБА_1 із сином Ельдаром вона звернулась до суду із заявою про встановлення способу та порядку виконання рішення Смілянського міськрайонного суду № 703/4811/15-ц.

У судовому засіданні представник ВДВС у м. Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального МУЮ (м. Київ) Валова І.В. підтримала подану нею заяву та просила змінити місце побачення ОСОБА_1 із сином ОСОБА_3 за новою адресою: АДРЕСА_1 .

У судовому засіданні представник боржника, адвокат Примак В.А. проти заяви державного виконавця заперечував, посилаючись нате, що місце побачення ОСОБА_1 з дитиною вже визначено рішенням суду № 703/4811/15- ц. вважає, що наразі відсутні підстави для зміни місця побачення батька із сином. Отже, просив у задоволенні заяви відмовити.

Стягувач ОСОБА_1 в судовому засіданні просив суд задоволити вимоги заяви державного виконавця та визначити йому побачення сином за адресою АДРЕСА_1 . Пояснив, що він після винесення рішення судом змінив місце свого проживання з АДРЕСА_2 на АДРЕСА_1 тому існує потреба у зміні місця побачення його із сином.

Боржниця ОСОБА_2 в судовому засіданні просила суд відмовити у задоволенні подання державного виконавця, оскільки вважає, що у ОСОБА_1 відсутні докази того, що він не може виконувати рішення суду у встановлений раніше спосіб та порядок виконання рішення.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та матеріали заяви державного виконавця, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви з таких підстав.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом установлено, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби у м. Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) перебуває виконавче провадження № 71162729 з примусового виконання виконавчого листа № 703/4811/15-ц, виданого Смілянським міськрайонний судом Черкаської області. Відповідно до рішення суду від 12 січня 2016 року частково задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, зобов`язано ОСОБА_4 не чинити перешкод ОСОБА_1 в участі у вихованні їх сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визначено такий порядок зустрічей ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : до досягнення дитиною віку 3 років з 15 до 18 години в присутності ОСОБА_4 кожну непарну суботу за місцем проживання ОСОБА_4 по АДРЕСА_3 , а кожну парну суботу - за тимчасовим проживанням ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_4 ; після досягнення дитиною трирічного віку щосуботи з 10 до 16 годин за тимчасовим проживанням ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_4 або у громадських місцях ( парках, скверах, місцях відпочинку) без присутності ОСОБА_5 , зустрічі проводити з урахуванням стану здоров`я ОСОБА_6 .

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 23 березня 2016 року рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 12 січня 2016 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 червня 2016 року рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 12 січня 2016 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 23 березня 2016 року залишено без змін.

Таким чином, рішення у справі набрало законної сили 22 червня 2016 року та є обов`язковим до виконання.

У статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Частиною 3 статті 9 вказаної Конвенції визначено право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Вказані норми міжнародного права кореспондуються із положеннями статті 141 СК України, відповідно до якої мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, та із положеннями частини третьої статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», в якій вказано, що батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Аналіз наведеної норми права дає підстави для висновку, що суд може змінити чи встановити спосіб і порядок виконання судового рішення лише у виняткових випадках, за наявності обставин, що ускладнюють його виконання за умови надання достатніх доказів наявності таких обставин.

Поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановлено статтею 16 ЦК України.

Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 10 червня 2019 року по справі № 350/426/16-ц (провадження № 61-29076св18).

Отже, зміна способу та порядку виконання рішення суду - це визначена законом послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання рішення суду визначається на підставі статті 16 ЦК України. При вирішенні питання про зміну способу виконання рішення суду суд має з`ясувати обставини, що свідчать про абсолютну неможливість виконання рішення суду. При цьому у будь-якому випадку при зміні способу і порядку виконання рішення суду суд не може змінювати останнє по суті.

З наведених норм вбачається, що суд може змінити спосіб виконання рішення лише у виняткових випадках, за наявності обставин, що ускладнюють його виконання за умови надання достатніх доказів наявності таких обставин та тільки у випадку відкриття виконавчого провадження.

Отже, спосіб виконання рішення визначається на підставі встановлених у статті 16 ЦК України способів захисту цивільних прав, а зміна способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим.

За змістом статей 1, 5 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частин першої-другої статті 64-1 Закону № 1404-VIII виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.

Згідно з абзацом першим пункту 5 розділу ІХ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерством юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція), якщо рішенням про встановлення побачення з дитиною не визначено час та (або) місце побачення стягувача з дитиною, державний виконавець викликає сторони виконавчого провадження з метою визначення часу та (або) місця такого побачення шляхом надіслання викликів одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.

Матеріали справи свідчать про те, що рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18 червня 2016 року визначено порядок, час та місце зустрічі ОСОБА_1 із сином ОСОБА_3 .

Разом з тим, державний виконавець у своїй заяві просить змінити спосіб і порядок виконання рішення суду та визначити місце побачення ОСОБА_1 з дитиною за місцем перебування останнього, а саме АДРЕСА_1 .

Отже, вимоги державного виконавця фактично зводяться не до зміни способу виконання рішення суду, а до зміни вимог стосовно місця побачення з дитиною.

Проте, на стадії виконання рішення суд не може застосувати інший спосіб правового захисту стягувача ніж той, що передбачений рішенням суду, оскільки в іншому випадку це означало б зміну суті рішення суду без дотримання належної судової процедури розгляду відповідних вимог стягувача, що є неприпустимим.

Крім того, під зміною способу виконання слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений. При цьому зміна способу виконання не має змінювати суті самого рішення.

Доказів неможливості виконання рішення суду заявником не надано.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги про зміну способу та порядку виконання судового рішення не підлягають задоволенню, оскільки, змінивши спосіб виконання судового рішення як того просить заявник, суд фактично винесе нове рішення по справі.

Отже, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, виходячи з принципів розумності, пропорційності, виваженості, справедливості, меж дозволеного втручання та балансу інтересів сторін, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для задоволення заяви про встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 258-261, 351-354, 435 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

У задоволенні заяви державного виконавця ВДВС у м. Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального МУЮ (м. Київ) Валової Ірини Володимирівни про встановлення способу і порядку виконання рішення - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги особою, яка її оскаржує, протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: В.О. Прилуцький