Рішення

від 08.02.2024 по справі 212/192/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 212/192/24

2/212/1062/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2024 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Борис О.Н., за участю секретаря судового засідання Годунової В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання

встановив:

В грудні 2023 року позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його представник - адвокат Повалій О.В., звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі - АТ «Кривбасзалізрудком») про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання.

В обґрунтування позову посилався на те, що він з 02 вересня 1985 року по 20 грудня 2011 року працював у різних структурних підрозділах відповідача АТ «Кривбасзалізрудком», на різних посадах. 20 грудня 2011 року був звільнений з роботи. Відповідачем не було створено безпечних і нешкідливих умов праці, внаслідок чого у позивача виникло професійне захворювання: - радикулопатія С6,C7,C8 і L5,S1 з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і периферичним нейросудинним синдромами з вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях, нейродистрофією у вигляді двостороннього плечолопаткового періартрозу (ПФС 2 ст.), остеоартрозу, в поєднанні з періартрозам ліктьових (ПФ 1 ст.) і колінних (ПФ 2 ст.) суглобів; - хронічне обструктивне захворювання легень першої ст. (пиловий бронхіт першої ст., емфізема легень першої ст.), ЛН першого ст. 19.12.2011 року позивачу було первинно встановлено ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 40% та третю групу інвалідності. 06.12.2016 року при переогляді позивачу повторно встановлено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 40%. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я, чим йому була завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що позивач відчуває постійні фізичні страждання, наслідком якого є порушення звичного способу життя, потреба додаткових зусиль для організації життя, порушення нормальних життєвих зв`язків, внаслідок неможливості вести активне життя. Розмір завданої моральної шкоди позивач оцінив в 245 000,00 грн без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Ухвалою суду від 09 січня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач скористався правом надання відзиву на позовну заяву та 23 січня 2024 року надав його до суду, в якому зазначив, що відповідач не приховував важкість та шкідливість технологічного процесу, технологію виробництва не порушував. Позивач свідомо приймав запропоновані йому умови праці і усвідомлював можливість ушкодження його здоров`я та його наслідки. Відповідальність за виникнення професійних захворювань у позивача лежить безпосередньо на ньому самому. Також, позивач не надав до суду висновків медичних органів, які підтверджують факт перенесення позивачем моральних страждань, тому факт спричинення позивачу моральної шкоди вважає недоведеним. ОСОБА_1 свідомо порушував законодавство у сфері охорони праці, що виразилося у недбайливому ставленні позивача до свого здоров`я, та як наслідок і спричинило виникнення у нього професійних захворювань. Моральна шкода підлягає стягненню з урахуванням податків і зборів фізичних осіб. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача подала до суду заяву в якій зазначила, що ознайомлена із відзивом представника відповідача та не має намірів на подання відповіді на відзив.

Суд, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, вважає можливим ухвалити рішення у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на підставі наявних у справі доказів.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст. 247 ч. 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 з 02.09.1985 року по 20.12.2011 рік працював на підприємстві відповідача у різних структурних підрозділах на різних посадах, а саме: підземним електрослюсарем чергового та з ремонту обладнання шахти «Гвардійська» ВО «Кривбасруда», ВАТ «Кривбасзалізрудком» та ПАТ «Кривбасзалізрудком», правонаступником яких наразі є АТ «Кривбасзалізрудком». 20.12.2011 року був звільнений за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП України в зв`язку з виходом на пенсію за віком, що підтверджується копією трудової книжки. (а.с. 9-11)

Згідно з копією Акту розслідування хронічного професійного захворювання №11 від 14.12.2011 року (далі - Акт), позивачу встановлено діагноз: 1. Радикулопатія С6,C7,C8 і L5,S1 з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і периферичним нейросудинним синдромами з вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях, нейродистрофією у вигляді двостороннього плечолопаткового періартрозу (ПФС 2 ст.), остеоартрозу, в поєднанні з періартрозам ліктьових (ПФ 1 ст.) і колінних (ПФ 2 ст.) суглобів. 2. Хронічне обструктивне захворювання легень першої ст. (пиловий бронхіт першої ст., емфізема легень першої ст.) ЛН першого ст. (п. 7 Акту). (а.с. 12-13)

Умови праці позивача на підприємстві відповідача відносяться до 3 класу 3 ступеню шкідливості, важкість праці - до 3 класу 2 ступеню шкідливості (п. 13 Акту).

Пунктом 16 Акту визначено, що професійне захворювання виникло за таких обставин: ОСОБА_1 працюючи протягом 25 років (з 2.09.1985 р. по 31.08.2010 р., з 16.11.2011 р. по теперішній час) підземним електрослюсарем черговим та з ремонту обладнання на шахті «Гвардійська» BO «Кривбасруда», BA «Кривбасзалізрудком» та ПАТ «Кривбасзалізрудком» згідно професійних обов`язків виконував роботи в підземних умовах, які внаслідок обмеження робочого простору, перешкоджаючого застосування засобів малої механізації, характеризувалися важкою фізичною працею, а із-за випадків порушення провітрювання гірничих виробок та несистематичного використання комплексу пилеподавлення - запиленістю повітря робочої зони, що перевищувала ГДК.

Працюючи раніше протягом 1 року 2 міс. (з 1.09.2010 р. по 15.11.2011 р.) підземним електрослюсарем черговим та з ремонту обладнання у підземному гірничому цеху шахти «Гвардійська» Сервісного управління з ремонту та монтажу шахтного обладнання ВАТ та ПАТ «Кривбасзалізрудком» ОСОБА_1 виконував роботи, які згідно з даними санітарно-гігієнічної характеристики про його умови праці за № 2/2-3562 від 09.12.2010 р. та доповнення до неї за № 2/2-3170 від 26.10.2011 р., підготовлених ДЗ «Тернівська районна санітарно-епідеміологічна станція м. Кривого Рогу», також характеризувалися важкою фізичною працею і запиленістю повітря робочої зони, що перевищувала ГДК.

У п. 17 Акту зазначено, що причиною виникнення професійного захворювання, є: робота впродовж 26 років 2 міс. в умовах важкої фізичної праці та запиленості повітря робочої зони, що перевищувала ГДК: 1) рівень фізичного перевантаження: - маса вантажу, який піднімається і переміщується вручну 40 кг при допустимій до 30 кг; - робоча поза: вимушена з нахилом тулуба до 30 градусів /більше 30 градусів - 58.4 % /19.6%- за зміну при допустимій - до 25% / - ; - нахили корпусу (вимушені, більше 30 градусів) - 216 разів за зміну при нормі до 100. Важкість праці відноситься до 3 класу 2 ступеню шкідливості; 2) запиленість повітря робочої зони: - пил з вмістом вільного кремнію діоксиду кристалічного від 10% до 70% в концентрації від 4.2 мг/м3 до 4.8 мг/м3 при ГДК - 2.0 мг/м3.

Згідно з п. 19 Акту, особами, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи є: Адміністрація: шахти «Гвардійська» ВО «Кривбасруда», ВАТ «Кривбасзалізрудком» та ПАТ «Кривбасзалізрудком», Сервісного управління з ремонту та монтажу шахтного обладнання ВАТ та ПАТ «Кривбасзалізрудком» за період роботи ОСОБА_1 на цих підприємствах не виконала вимоги ст. 13 Закону України «Про охорону праці», ст. 153 КЗпП України, щодо утворення на робочих місцях умов праці відповідно вимогам нормативних актів.

Довідкою МСЕК серії 10 ААА № 072437 від 19.12.2011 року, ОСОБА_1 первинно встановлено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 40 % (30 % по радикулопатії, 10 % по ХОЗЛ), з датою наступного перегляду 01.12.2012 року. Також ОСОБА_1 було встановлено третю групу інвалідності з 19 грудня 2011 року, з датою чергового переогляду 01.12.2012 року, що підтверджується копією Довідки МСЕК серії 10 ААА № 552429 від 19.12.2011 року. (а.с. 14)

При повторному переогляді довідкою МСЕК від 06.12.2016 року позивачу встановлено 40% професійної працездатності (25 % - радикулопатія, 15 % - ХОЗЛ) з 1 січня 2017 року безстроково. (а.с. 15)

Відповідно до наданих виписки із медичної карти № 239 стаціонарного хворого від 30.01.2020 року, виписного епікризу № 623/144 із медичної карти стаціонарного хворого від 13.03.2023 року, позивач неодноразово проходив обстеження та знаходився на стаціонарному лікуванні у зв`язку з професійними захворюваннями (а.с. 16-18)

Суд, встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійні захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов`язків, і наявності у зв`язку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.

Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Згідно частин 1,3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.10.2008 року № 20-рп/2008 також роз`яснив про право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

У відповідності зі ст.ст. 23,1167 ЦК України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві або внаслідок профзахворювання виражається, зокрема, у фізичному болі, душевних стражданнях, які він поніс у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок отримання ним професійного захворювання.

Суд відхиляє заперечення відповідача в частині доводів про те, що відповідальність за виникнення професійних захворювань у позивача лежить безпосередньо на ньому самому, а також що позивач не надав суду достатніх доказів, якими б підтверджувався факт спричинення позивачу моральної шкоди у зв`язку з втратою останнім працездатності, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода.

Також доводи відповідача про недоведеність причинного зв`язку між виникненням професійних захворювань у ОСОБА_1 та діями відповідача, а також щодо причини виникнення професійних захворювань позивача, які полягають у порушенні останнім вимог законодавства у сфері охорони праці, спростовуються наданою копією Акту розслідування хронічного професійного захворювання №11 від 14.12.2011 року (а.с. 12-13).

Вирішуючи питання про покладення відповідальності за завдану позивачу моральну шкоду на відповідача, суд виходить з того, що професійне захворювання виникло у позивача під час його роботи саме на підприємстві відповідача, що також підтверджується вищевказаним Актом.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 15 червня 2020 року у справі № 212/3137/17-ц зазначив, що невиконання роботодавцем обов`язку по забезпеченню безпечних і здорових умов праці, яке мало наслідком виникнення у позивача професійного захворювання, втрати працездатності й встановлення інвалідності, є підставою для відшкодування роботодавцем (його правонаступником) заподіяної працівнику моральної шкоди.

У зв`язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, пов`язаного з виробництвом, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про відшкодування на користь позивача моральної шкоди з відповідача.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотності таких наслідків, розміру втрати працездатності, відсутності наявності динаміки покращення стану позивача, постійний характер страждань позивача, який переносить постійний фізичний дискомфорт, обмежений в можливості звичайних повсякденних занять та активному спілкуванні, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках, де виходячи із засад розумності та справедливості, з урахуванням ступеню втрати професійної працездатності 40%, які встановлені безстроково, періоду роботи на підприємстві відповідача у шкідливих умовах праці 26 років 2 місяців, судом встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода, тому суд вважає необхідним призначити позивачу компенсацію з відповідача в розмірі 140 000,00 грн. без врахування податку з доходу фізичних осіб.

Доводи сторони відповідача щодо оподаткування суми моральної шкоди суд відхиляє, оскільки чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. В даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок ушкодження здоров`я, у зв`язку з чим зазначені відповідачем зміни до Податкового кодексу України не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точного мірила майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

З огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, враховуючи норми ст. 141 ЦПК України, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору на користь держави в сумі 1400,00 грн.

Керуючись ст. ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 23,1167 ЦК України, Законом України «Про охорону праці», ст. ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89,137-141, 258-259, 263-265, 279, 354, 435 ЦПК України суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання в розмірі 140000,00 грн (сто сорок тисяч гривень 00 копійок), без утримання податку з доходів фізичних осіб.

Стягнути з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судовий збір в розмірі 1400,00 грн (одна тисяча чотириста гривень 00 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», місце знаходження юридичної особи: 50029, м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, 1а, код ЄРДПОУ 00191307.

Повний текст рішення суду складений та підписаний 08 лютого 2024 року.

Суддя: О. Н. Борис