Рішення

від 08.11.2022 по справі 757/60029/18-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/60029/18-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2022 року

Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді Григоренко І.В.,

при секретарі: Сестро-Животовській А.В.,

за участю:

представника позивача: не з`явився,

представника відповідача-1: не з`явився,

представника відповідача-2: не з`явився,

відповідача-3: не з`явилася,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації «Інформаційне агентство «Цензор.Нет», Громадської організації «Правовий ракурс», ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації, визнання недостовірною та спростування інформації, відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Громадської організації «Інформаційне агентство «Цензор.Нет» (далі - відповідач-1, ГО «Інформаційне агентство «Цензор.Нет»), Громадської організації «Правовий ракурс» (далі - відповідач-2, ГО «Правовий ракурс»), ОСОБА_2 (далі - відповідач-3, ОСОБА_2 ), в якому, просить:

1. визнати недостовірною та такою, що порушує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, розповсюджену ОСОБА_2 в мережі Інтернет в інтернет- виданні «Цензор.Нет» за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, а саме статтю з назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_7», опубліковану ІНФОРМАЦІЯ_8 року;

2. визнати недостовірною та такою, що порушує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, розповсюджену ОСОБА_2 в мережі Інтернет в інтернет- виданні « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме статтю з назвою (мовою оригіналу): « ІНФОРМАЦІЯ_3 », опубліковану ІНФОРМАЦІЯ_9 року;

3. зобов`язати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , як головного редактора інтернет-видання «Цензор.нет» та ОСОБА_4 , як керівника ГО «Інформаційне агентство «Цензор.Нет», яка є власником інтернет-видання «Цензор.Нет», протягом одного місяця з дня набрання законної сили рішенням суду у справі недостовірну інформацію, розповсюджену ОСОБА_2 , спростувати на одній із сторінок сайту ІНФОРМАЦІЯ_4 тим же шрифтом, що і поширена інформація, без будь-якої іншої додаткової інформації чи коментарів, шляхом публікації під заголовком «Спростування» резолютивної частини рішення у даній справі;

4. зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , як головного редактора інтернет-видання «Ракурс» та керівника ГО «Правовий ракурс», яка є власником Інтернет-видання « ІНФОРМАЦІЯ_1 », протягом одного місяця з дня набрання законної сили рішенням суду по справі недостовірну інформацію, розповсюджену ОСОБА_2 спростувати на одній із сторінок сайту ІНФОРМАЦІЯ_2 тим же шрифтом, що і поширена інформація, без будь-якої іншої додаткової інформації чи коментарів, шляхом публікації під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_10» резолютивної частини рішення по даній справі.

5. стягнути з відповідача-3 на користь позивача відшкодування моральної шкоди у розмірі 40 000,00 грн., та стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що у 2017 році позивачу стало відомо що в засобах масової Інформації (далі - ЗМІ) з`явилась інформація щодо нього, яка не відповідає дійсності. Зі статей, які були розміщені в різних ЗМІ, стало відомо, що їх автором та замовником є ОСОБА_2 , яка в мережі Інтернет опублікувала текст та надала інтерв`ю з наступним змістом: «ІНФОРМАЦІЯ_11 »/. Так, відповідачем-3 було розміщено за допомогою інтернет-ЗМІ декілька статей та надано інтерв`ю, які завдали значної шкоди його честі, гідності та діловій репутації, що призвело до негативних наслідків. Однією з таких є стаття під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_12» в інтернет-виданні «Патріоти України» від ІНФОРМАЦІЯ_13 року. Автором цієї статті зазначається ОСОБА_8 . В даній статті вказано (уривки):

Абзац 9 статті: «ІНФОРМАЦІЯ_14 ».

Абзац 11 статті: «ІНФОРМАЦІЯ_15».

Абзац 14 статті: « ІНФОРМАЦІЯ_16».

Абзац 14 статті: «ІНФОРМАЦІЯ_17».

ІНФОРМАЦІЯ_8 року було опубліковано статтю під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_7» в Інтернет- виданні

«Цензор.нет». Автором цієї статті також зазначається ОСОБА_8 . В даній статті вказано (уривки):

Абзац 3 статті: «ІНФОРМАЦІЯ_18 ».

Абзац 7 статті: «ІНФОРМАЦІЯ_19 ».

Абзац 9 статті: «ІНФОРМАЦІЯ_20».

Абзац 10 статті: « ІНФОРМАЦІЯ_21 ».

Абзац 11, 12, 13 статті: «ІНФОРМАЦІЯ_22».

Ще одна стаття була опублікована ІНФОРМАЦІЯ_9 року в інтернет-виданні «Ракурс» під назвою (мовою оригіналу) « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Всі матеріали та статті, опубліковані за авторством відповідача-3, пов`язані зі спором щодо належного їй раніше нерухомого майна з банком та фінансовими установами, які не мають жодного ані фактичного, ані юридичного відношення до Позивача. У статтях під авторством відповідача-3, остання звинувачує позивача у причетності до її кредитних відносин з банком та реалізацією належного їй раніше нерухомого майна без належних на те підстав та доказів. Посилається на те, що позивач є засновником та власником групи компаній «FGK Financial Group», експертом по залученню фінансування та безризиковому розміщенню грошових коштів, засновником та директором ПП «Каштан 2000», яке успішно здійснює діяльність на ринку вже протягом 18 років. Позивач є публічною особою, надає консультації, веде лекції, тренінги та семінари для великого кола осіб, має тісні ділові зв`язки та гарну ділову репутацію серед провідних фінансистів та бізнесменів. Позивач вважає, що умисні дії відповідача-3 щодо публікування неправдивої інформації в ЗМІ, інтернет-виданнях щодо нього має дуже негативний вплив на ділову репутацію: поширення такої інформації ганьбить його честь, гідність та ділову репутацію.

Крім того, представником позивача разом з позовною заявою подано клопотання про витребування доказів, в якому остання просить витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернет Інвест» (далі - ТОВ «Інтернет Інвест») інформацію щодо юридичної, поштової адреси інтернет видання «Патріоти України» та відомості про власника цього веб-сайту.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2018 року, справу було передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19.12.2018 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків.

18.01.2019 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Гаврилюк М.В. надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24.01.2029 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

20.03.2019 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Гаврилюк М.В. надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22.03.2019 року в порядку загального позовного провадження відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації «Інформаційне агентство «Цензор.Нет», Громадської організації «Правовий ракурс», ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації, визнання недостовірною та спростування інформації, відшкодування моральної шкоди, підготовче засідання у справі призначено на 26.06.2019 року; витребувано у ТОВ «Інтернет Інвест» інформацію щодо юридичної, поштової адреси інтернет видання «Патріоти України» та відомості про власника цього веб-сайту.

26.06.2019 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Гаврилюк М.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26.06.2019 року, у зв`язку із задоволенням клопотання представника позивача, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 198 ЦПК України, підготовче засідання було відкладено до 17.10.2019 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.10.2019 року, у зв`язку з неявкою в підготовче засідання учасників справи, щодо яких відсутні відомості про вручення їм повідомлення про дату, час і місце судового засідання, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 198, п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, підготовче засідання було відкладено до 22.01.2020 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22.01.2020 року, у зв`язку з першою неявкою позивача, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 198 ЦПК України, підготовче засідання було відкладено до 28.04.2020 року

28.04.2020 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Гаврилюк М.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28.04.2020 року, у зв`язку із задоволенням клопотання представника позивача, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 198 ЦПК України, підготовче засідання було відкладено до 01.09.2020 року.

01.09.2020 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Гаврилюк М.В. надійшла заява про проведення підготовчого засідання, призначеного на 01.09.2020 року, без фіксування технічними засобами.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 01.09.2020 року, у зв`язку з неявкою в підготовче засідання відповідачів, щодо яких відсутні відомості про вручення їм повідомлення про дату, час і місце судового засідання, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 198, п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, підготовче засідання було відкладено до 21.12.2020 року.

У зв`язку із помилковим призначенням справи на день перебування головуючого судді у відпустці, про що секретарем судового засідання Печерського районного суду м. Києва Рябцовою Ю.О. складено довідку, наступне підготовче засідання призначено на 23.02.2021 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23.02.2021 року, у зв`язку з неявкою в підготовче засідання представників відповідачів, щодо яких відсутні відомості про вручення їм повідомлення про дату, час і місце судового засідання, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 198, п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, підготовче засідання було відкладено до 27.05.2021 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 27.05.2021 року у зв`язку з неявкою в підготовче засідання представників відповідачів, щодо яких відсутні відомості про вручення їм повідомлення про дату, час і місце судового засідання, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 198, п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, підготовче засідання було відкладено до 01.11.2021 року.

01.11.2021 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Гаврилюк М.В. надійшла заява, в якій остання просила провести підготовче засідання, призначене на 01.11.2021 року, за її відсутності та закрити підготовче провадження. призначити справу до розгляду по суті.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 01.11.2021 року закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації «Інформаційне агентство «Цензор.Нет», Громадської організації «Правовий ракурс», ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації, визнання недостовірною та спростування інформації, відшкодування моральної шкоди, та справу призначено до розгляду по суті в загальному позовному провадженні на 20.01.2022 року.

20.01.2022 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Гаврилюк М.В. надійшла заява про проведення судового засідання, призначеного на 20.01.2022 року, без фіксування технічними засобами.

20.01.2022 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача-3 - адвоката Павлової Н.Є. надійшла заява про проведення судового засідання, призначеного на 20.01.2022 року, без фіксування технічними засобами.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20.01.2022 року, у зв`язку із неявкою в судове засідання представників відповідачів щодо яких відсутні відомості про вручення їм повідомлення про дату, час і місце судового засідання, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, судове засідання було відкладено до 24.05.2022 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24.05.2022 року у зв`язку із неявкою в судове засідання учасників справи щодо яких відсутні відомості про вручення їм повідомлення про дату, час і місце судового засідання, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, судове засідання було відкладено до 08.11.2022 року.

18.10.2022 року та 19.10.2022 року на електронну пошту Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача-3 - адвоката Павлової Н.Є. надійшли заяви про припинення повноважень представників, у яких зазначено, що з 04.10.2022 року повноваження представників ОСОБА_2 у адвокатів Павлової Н.Є та Книш Н.І. припинено.

08.11.2022 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Гаврилюк М.В. надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, в якій остання зазначила, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить задовольнити.

В судове засідання 08.11.2022 року учасники справи не з`явилися, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, в тому числі, з використанням засобів мобільного зв`язку, електронною поштою та шляхом публікації оголошення на веб-порталі судової влади України.

Оскільки, згідно з п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності учасників справи.

Дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Суд встановив, що у статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_12» в інтернет-виданні «Патріоти України» від ІНФОРМАЦІЯ_13 року. Автором цієї статті зазначається ОСОБА_8 . В даній статті вказано (уривки):

Абзац 9 статті: «В історії з «ІНФОРМАЦІЯ_23».

Абзац 11 статті: «ІНФОРМАЦІЯ_15».

Абзац 14 статті: « ІНФОРМАЦІЯ_16».

Абзац 14 статті: «ІНФОРМАЦІЯ_17».

ІНФОРМАЦІЯ_8 року було опубліковано статтю під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_7» в Інтернет- виданні

«Цензор.нет». Автором цієї статті також зазначається ОСОБА_8 . В даній статті вказано (уривки):

Абзац 3 статті: «ІНФОРМАЦІЯ_18 ».

Абзац 7 статті: «ІНФОРМАЦІЯ_19 ».

Абзац 9 статті: «ІНФОРМАЦІЯ_20».

Абзац 10 статті: « ІНФОРМАЦІЯ_24 ».

Абзац 11, 12, 13 статті: «ІНФОРМАЦІЯ_22».

ІНФОРМАЦІЯ_9 року в інтернет-виданні «Ракурс» була опублікована стаття під назвою (мовою оригіналу) « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Всі матеріали та статті, опубліковані за авторством відповідача-3, пов`язані зі спором щодо належного їй раніше нерухомого майна з банком та фінансовими установами, які не мають жодного ані фактичного, ані юридичного відношення до Позивача. У статтях під авторством відповідача-3, остання звинувачує позивача у причетності до її кредитних відносин з банком та реалізацією належного їй раніше нерухомого майна без належних на те підстав та доказів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 3 Конституції України, статтею 297 ЦК України передбачено, що кожен має право на повагу до його честі і гідності. Честь і гідність фізичної особи є недоторканними. У разі порушення цих прав фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її честі і гідності.

У статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно ч. 1 ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Відповідно до ст. 277 ЦК України, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростування, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно ст. 299 ЦК України, фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Так, ІНФОРМАЦІЯ_13 року, ІНФОРМАЦІЯ_8 року, ІНФОРМАЦІЯ_9 року в інтернет-виданнях «Патріоти України», «Цензор.нет», «Ракурс», відповідно, щодо ОСОБА_1 було опубліковано статті наступного змісту.

У статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_12» в інтернет-виданні «Патріоти України» від ІНФОРМАЦІЯ_13 року. Автором цієї статті зазначається ОСОБА_8 . В даній статті вказано (уривки):

Абзац 9 статті: «ІНФОРМАЦІЯ_14 ».

Абзац 11 статті: «ІНФОРМАЦІЯ_15».

Абзац 14 статті: « ІНФОРМАЦІЯ_16».

Абзац 14 статті: «ІНФОРМАЦІЯ_17».

ІНФОРМАЦІЯ_8 року було опубліковано статтю під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_7» в Інтернет- виданні

«Цензор.нет». Автором цієї статті також зазначається ОСОБА_8 . В даній статті вказано (уривки):

Абзац 3 статті: «ІНФОРМАЦІЯ_18 ».

Абзац 7 статті: «ІНФОРМАЦІЯ_19 ».

Абзац 9 статті: «ІНФОРМАЦІЯ_20».

Абзац 10 статті: « ІНФОРМАЦІЯ_25 ».

Абзац 11, 12, 13 статті: «ІНФОРМАЦІЯ_22».

ІНФОРМАЦІЯ_9 року в інтернет-виданні «Ракурс» була опублікована стаття під назвою (мовою оригіналу) « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Всі матеріали та статті, опубліковані за авторством відповідача-3, пов`язані зі спором щодо належного їй раніше нерухомого майна з банком та фінансовими установами, які не мають жодного ані фактичного, ані юридичного відношення до Позивача. У статтях під авторством відповідача-3, остання звинувачує позивача у причетності до її кредитних відносин з банком та реалізацією належного їй раніше нерухомого майна без належних на те підстав та доказів.

Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

У свою чергу фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

Тлумачення ст. 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування.

Відповідно до я. 4 ст. 277 ЦК України, спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.

Зазначена у досліджуваних статтях інформація щодо ОСОБА_1 є оціночним твердженням особи, яка надає таку інформацію, та, відповідно, критика ОСОБА_1 відповідачем-3 на підставі ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» є оціночними судженням та не може бути перевіреною судом на предмет її відповідності.

Аналізуючи викладене та контекст всієї поширеної інформації щодо позивача, суд вважає, що поширена інформація не містила безспірних тверджень про достовірні факти, а ґрунтувалася на інформації, що містила оціночні судження і стосувалася критики особи та дій позивача.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як визначено у ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем не доведено факт поширення про нього негативної та недостовірної інформації, яка принижує його честь, гідність та ділову репутацію, що є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині. При цьому судом враховано, що ОСОБА_1 не є публічною особою в розумінні рекомендацій, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність приватного життя.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України); приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (п. 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України).

Отже, моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначав про те, що неправомірні дії відповідача-3 завдали йому моральної шкоди, яка підлягає стягненню на його користь. При цьому позивачем не обґрунтовано розміру заявленої ним моральної шкоди.

Встановлено, що інформація, яка, на думку позивача, негативно впливає на його ділову репутацію та підлягає захисту в судовому порядку, є оціночним судженнями.

ОСОБА_1 не доведено у встановленому процесуальним законом порядку факту поширення про нього негативної та недостовірної інформації, яка принижує його честь, гідність та ділову репутацію. Ураховуючи викладене, підстави для відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1 відсутні.

За таких обставин суд вважає, позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Як визначено у ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки у задоволені позову відмовлено, підстави для розподілу судових витрат у вигляді судового збору відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 23, 277, 299 Цивільного кодексу України, ст. 30 Закону України «Про інформацію», ст. ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 133-141, 200, 259, 263-265, 273, 352-355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до Громадської організації «Інформаційне агентство «Цензор.Нет», Громадської організації «Правовий ракурс», ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації, визнання недостовірною та спростування інформації, відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач-1: Громадська організація «Інформаційне агентство «Цензор.Нет», вул. Мучна, буд. 32, м. Львів, 79014, код ЄДРПОУ 41494307.

Відповідач-2: Громадська організація «Правовий ракурс», вул.. Ванди Василевської, буд. 13, корп.. 2, кв. 5, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 38519043.

Відповідач-3: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 21.11.2022 року.

Суддя І.В. Григоренко