Рішення

від 06.02.2024 по справі 346/3312/23

КОЛОМИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 346/3312/23

Провадження № 2/346/164/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2024 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі головуючого-судді Яремин М.П.

з участю: секретаря Тимошишин І.Л.

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Бежука С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Матеївецької сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -

В С Т А Н О В И В:

свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він перебував з відповідачем в шлюбі, у якому в них народились двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який вже повнолітній, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Коломийського районного суду Івано-Франківської області від 08.05.2014 року шлюб між сторонами розірвано, вказаних дітей залишено на вихованні позивача. Зазначає, що ще до розлучення відповідач виїхала в Республіку Туреччина та з того часу свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків стосовно дочки ОСОБА_5 , не піклується про її духовний та фізичний розвиток, не спілкується з нею, не дбає про її нормальне самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не цікавиться її навчанням в школі, з вчителями не спілкується, батьківські збори та шкільні заходи не відвідує. Всі ці роки позивач піклується про дочку самостійно, бере участь у її шкільному житті, вона росте в достатку та добробуті. Будь-яких перешкод чи заборони щодо побачень з дитиною відповідачу ніхто не чинить.

Відповідач в добровільному порядку матеріальної допомоги на утримання дочки не надає. Зазначає, що витрати на утримання дочки значно збільшились, оскільки подорожчали продукти харчування, одяг, шкільне приладдя, а дочка росте та потребує покращеного харчування та безліч інших витрат. Позивачу відомо, що відповідач працює за кордоном, отримує високі доходи, стан її здоров`я та матеріальне становище дають їй можливість сплачувати аліменти на утримання їхньої дочки.

Тому позивач просить позбавити відповідача батьківських прав щодо дочки ОСОБА_5 та стягувати з відповідача аліменти на утримання цієї дитини в розмірі 3 000 грн. щомісячно до досягнення останньою повноліття. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на його користь судові витрати, які складаються із 1 073,60 грн. сплаченого судового збору.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та зазначив, що відповідач як мати за 10 років дітям зовсім не допомагала, вони її не бачили; під час запровадження воєнного стану на території України в 2022 році вона надіслала дочці смс-повідомлення.

Представник позивача, адвокат Бежук С.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просить ці вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, а саме за зареєстрованим місцем проживання. Причин своїх неявок відповідач суду не повідомила, не звернулася із заявою про розгляд справи в її відсутності та не подала відзив на позов.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд, заслухавши позивача, його представника, свідків, перевіривши матеріали справи, та, оцінивши досліджені докази в сукупності, дійшов наступних висновків.

Відповідно до положень частин 1-3 ст.150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно з п.2 ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

Відповідно до положень п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року №3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення та позбавлення і поновлення батьківських прав" ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась ОСОБА_4 , що стверджується даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 22.08.2007 року, про що складено відповідний актовий запис № 17, її батьками вказані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ( а.с. 8 ).

Заочним рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 08.05.2014 року, яке набрало законної сили 21.05.2014 року, шлюб між сторонами розірвано, неповнолітніх дітей залишено проживати з позивачем ( а.с. 9 ).

Відповідно до довідки № 195, виданої 13.06.2023 року Матеївецькою сільською радою Коломийського району Івано-Франківської області, крім ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані також: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( дочка ); ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( син ( а.с. 10 )).

Факт реєстрації місця проживання ОСОБА_4 за вищевказаною адресою також підтверджується даними копії довідки про реєстрацію місця проживання особи № 99, виданої Матеївецькою сільською радою 25.04.2018 року (а.с. 7).

Згідно з актом обстеження фактичного місця проживання позивача в АДРЕСА_2 , за вказаною адресою проживають ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; її син, ОСОБА_1 та онука ОСОБА_4 , які зареєстровані в АДРЕСА_1 ; житлово-побутові умови задовільні, дитина забезпечена усім необхідним ( а.с. 11 ).

Відповідно до даних довідки про участь батьків ОСОБА_4 у шкільному житті дитини №394, виданої 14.06.2023 року Замулинецьким ліцеєм Матеївецької сільської ради, ОСОБА_4 навчалася у вказаному навчальному закладі з 2013 по 2022 роки, батько дитини ОСОБА_1 спілкувався з педагогами, цікавився шкільним життям, бабуся дитини ОСОБА_6 також займалася вихованням дитини. Мати ОСОБА_2 контакту зі школою не підтримувала, із вчителями не спілкувалася, на батьківські збори та шкільні заходи не з`являлась, шкільним життям дитини не цікавилась ( а.с. 12 ).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , сусід позивача, вказав, що ОСОБА_2 покинула дітей в 2013 році, яких їхній батько виховує самостійно. Також вказав, що з 2013 року не бачив ОСОБА_2 жодного разу.

Свідок ОСОБА_8 , сусід позивача, в судовому засідання надав показання про те, що дружина позивача в 2013 році виїхала за кордон, про що йому відомо зі слів позивача, і по сьогоднішній день про неї він нічого не знає. Батько піклується про своїх дітей на відміну від матері. Чи спілкується остання з дітьми, в тому числі в телефонному режимі, свідок не знає.

В матеріалах даної справи міститься рішення виконавчого комітету Матеївецької сільської ради від 29.12.2023 року №174, яким затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 91). У висновку вказано, що ОСОБА_2 після виїзду за кордон займалася виключно своїм життям, перестала цікавитися дочкою, не виявляла жодного бажання займатися її вихованням, матеріальної допомоги на її утримання не надавала; батько вихованням та матеріальним забезпеченням дитини займається самостійно. Зі слів батька, мати не дарувала подарунків своїй дочці ні на день народження, ні на ОСОБА_9 , а ні на Новий рік; коли дитина хворіла, мати її не провідувала, не цікавилася станом її здоров`я та не надавала жодної матеріальної допомоги на її лікування. На засідання комісії з питань захисту прав дитини ОСОБА_2 не з`явилася ( а.с. 92 ).

У відповідності до ч. 5, 6 ст.19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Однак, суд, керуючись правилами ч.6 ст.19 СК України, не погоджується з даним висновком, оскільки вважає його не достатньо обгрутованим, адже в ньому відсутні переконливі дані з посиланням на докази, які б свідчили про винну поведінку матері, свідомого нехтування нею своїми обов`язками щодо виховання дочки, а лише міститься загальне посилання на норми законодавства, листи медичного та навчального закладів (щодо надання позивачем дозволів на проведення щеплень дочці, виконання призначень лікаря, а також невідвідування відповідачем батьківських зборів в навчальному закладі), а також на твердженні (повідомленні) позивача та сусідів ( без зазначення їхніх прізвищ), що відповідач ухилялася від виконання своїх обов`язків, пов`язаних із вихованням дитини, що може суперечити інтересам неповнолітньої дитини. Крім того, вказаний висновок ґрунтується на документах, які були надані саме позивачем, має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду, а також із цього висновку не є зрозумілим, яким чином позбавлення батьківських прав відповідача сприятиме захисту прав та інтересів дитини.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

ВССУ у справі №211/559/16-ц від 01.11.2017 року зауважив, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до положень п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року №3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення та позбавлення і поновлення батьківських прав" суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07.12.2006 року наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16.07.2015 року у справі «Мамчур проти України», рішення ЄСПЛ від 11.07.2017 року у справі «М. С. проти України»).

Аналіз практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17.10.2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18).

Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06, рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04).

Відповідно до положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, а згідно з ч. 2 ст.78 цього Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (висновок Верховного Суду у постанові від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17).

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача.

На підставі досліджених в судовому засіданні доказів суд приходить до висновку, що позбавлення відповідача батьківських прав, тобто природних прав, наданих матері щодо дочки на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено. Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що відповідач не бажає спілкуватися із дочкою та брати участь у її вихованні, остаточно і свідомо самоусунувся від виконання своїх обов`язків по вихованню дочки. Та обставина, що дитина проживає з батьком, не свідчить безумовно про те, що матір дитини не бажає приймати участь у її вихованні, тобто свідомо умисно нехтує батьківськими обов`язками. Матеріальне забезпечення дитини батьком не може свідчити повною мірою про ухилення матері від виконання батьківських обов`язків.

Враховуючи, що стороною позивача не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування позовних вимог, а також доказів на підтвердження винної поведінки матері та свідомого нехтування нею своїми батьківськими обов`язками щодо вказаної дитини, та з огляду на відсутність виключних підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, позовні вимоги про позбавлення відповідача батьківських прав задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.2 ст.27 Конвенції ООН «Про права дитини» батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей, умов життя, необхідних для розвитку дитини. Батьки зобов`язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано.

Відповідно до ч.2 ст.51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення дітьми повноліття.

Ч.3 ст.181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Тобто спосіб стягнення аліментів (у частці від доходу чи у твердій грошовій сумі) здійснюється за рішення суду але за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з положеннями ч.1 ст.182 вказаного Кодексу при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до вимог ч.1, 2 ст.184 цього Кодексу суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

На підставі наведеного, враховуючи вік дочки сторін та пов`язані з цим витрати на її харчування, забезпечення найбільш необхідними речами, суд вважає за можливе визначити аліменти в твердій грошовій сумі, по 2 500 грн. щомісячно, що відповідатиме вимогам розумності і справедливості, та установленій судовій практиці. Інших доказів матеріального становища дитини та платника аліментів суду не надано.

Аліменти саме у такому розмірі будуть достатніми для забезпечення мінімальних потреб дитини, враховуючи, що відповідно до ст. 180 СК України позивач також зобов`язаний приймати участь в її утриманні.

Крім того, відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Частинами 1, 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивачем понесено судові витрати, які складаються зі сплаченого судового збору в розмірі 1 073,60 грн., що стверджується відповідною квитанцією (а.с.5).

Оскільки в задоволенні позовних вимог в частині позбавлення батьківських прав відмовлено, в зв`язку з чим не підлягають присудженню на користь позивача понесені ним вказані судові витрати.

Згідно з положеннями ч.6 ст.141 ЦПК України з відповідача слід стягнути в дохід держави судовий збір, від сплати якого звільнений позивач як за позовну вимогу про стягнення аліментів.

На підставі наведеного, та ст.ст. 164, 165, 180-182, 184, 191 СК України, постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», керуючись ст.ст. 5-13, 76-81, 89, 141, 263-265, 268, 273, 354, 430 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

позов задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків: НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , уродженця та жителя АДРЕСА_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання їхньої неповнолітньої дочки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 2 500 (дві тисячі п`ятсот) гривень щомісячно.

Стягнення аліментів розпочати з 23 червня 2023 року і проводити до досягнення вказаною дитиною повноліття.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків: НОМЕР_2 , судовий збір в сумі 1 073 гривні 60 копійок на користь держави на рахунок: отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106.

Рішення в частині стягнення аліментів допустити до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , уродженець та житель АДРЕСА_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків: НОМЕР_2 .

Третя особа: Виконавчий комітет Матеївецької сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області як орган опіки та піклування, с. Матеївці, вул. Відродження, 10, Коломийського району Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 04354048.

Повний текст рішення складено 08 лютого 2024 року.

Суддя: Яремин М. П.