Рішення

від 07.02.2024 по справі 480/1340/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 480/1340/19

Провадження № 2/945/49/24

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

07 лютого 2024 року Миколаївський районний суд Миколаївської області, в складі головуючого судді Войнарівського М.М., за участю секретаря судового засідання Пєскова В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за позовом Садівничого товариства «Голубая волна» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Баришніков Артем Дмитрович; приватний нотаріус Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області Лактіонова Світлана Анатоліївна; ОСОБА_2 та Миколаївська районна державна адміністраціяпро визнання недійсним електронних торгів, акту приватного виконавця та свідоцтва про реалізацію майна з торгів -

встановив:

23 липня 2019 року СТ «Голубая волна» звернулося до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Баришніков Артем Дмитрович; приватний нотаріус Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області Лактіонова Світлана Анатоліївна; ОСОБА_2 та Миколаївська районна державна адміністраціяпро визнання недійсним електронних торгів, акту приватного виконавця та свідоцтва про реалізацію майна з торгів.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що з01 березня 2019 р. ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий номер 4824284200:03:000:0537 загальною площею 0.1076 га в СТ «Голубая волна» Трихатської сільської ради. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.03.2019 року право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку виникло на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів № 297 від 01.03.2019 pоку виданого приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області Лактіоновою С.А. До цього, земельна ділянка з кадастровим номером 4824284200:03:000:0537 загальною площею 0,1076 га в СВТ «Голубая волна» Трихатської сільської ради належала ОСОБА_2 , на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 920936 від 28.03.2008 року, виданого на підставі розпорядження Миколаївської райдержадміністрації Миколаївської області № 40-р від 04.02.2008року. Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 24 березня 2014 року по справі № 480/2491/13-ц визнано недійсним розпорядження Миколаївської районної державної адміністрації Миколаївської області № 40-р від 04.02.2008 р. «Про затвердження технічної документації із землеустрою в межах території Трихатської сільської ради» в частині передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки для ведення садівництва в СВТ «Голубая волна» площею 0,1076 га, визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 920936 виданий 27.03.2008 р. на підставі розпорядження Миколаївської районної державної адміністрації Миколаївської області № 40-р. від 04.02.2008року, який посвідчує право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0.1076 га, розташовану в СВТ «Голубая волна» ділянка № НОМЕР_1 в межах території Трихатської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, яка призначена для ведення садівництва і має кадастровий номер - 4824284200:03:000:0537. На думку позивача вказана земельна ділянка була помилково реалізована з прилюдних торгів як власність ОСОБА_2 . Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14.09.2015 р. по справі № 489/3758/15-ц з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором в розмірі 14 065,87 дол. США. що еквівалентно 316 918. 94 грн. та судовий збір в сумі 3169,2 грн. Згідно інформації з Єдиного реєстру боржників відносно ОСОБА_2 відкрито ряд виконавчих проваджень по стягненню коштів. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав від 11.03.2019 р. на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 49515701 від 01.04.2016 р. державним виконавцем Інгульського ВДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області Ширко С.Л. накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_2 . З цієї ж Інформації від 11.03.2019р. вбачається, що постановою від 26.01.2018 р. № 55105844 приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Баришніковим А.Д. накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_2 , окрім земельної ділянки площею 0.1076 га, кадастровий № 482428200:03:000:0537, розташованої за адресою АДРЕСА_1 . Приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області Лактіоновою С.А. видано свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів № 297 від 01.03.2019 p., на підставі якого ОСОБА_1 став власником земельної ділянки площею 0,1076 га. кадастровий №482428200:03:000:0537. ОСОБА_1 , приймаючи участь в якості покупця в електронних торгах з реалізації спірної земельної ділянки, не вжив усіх розумних заходів, не виявив обережність та обачність для з`ясування правомочності ОСОБА_2 на майно. Відповідач, на думку позивача, не вжив належних заходів щодо виявлення спорів щодо земельної ділянки, прав на неї третіх осіб. Таким чином, позивач вважає, що ОСОБА_2 не набув правомірно ані 0,1076 га, ані 0,550 га земельної ділянки в СВТ «Голубая волна» на території Трихатської сільради Миколаївського району Миколаївської області, реалізація земельної ділянки кадастровий № 482428200:03:000:0537 в рахунок погашення зобов`язань ОСОБА_2 є такою, що суперечить приписам законодавства,оскільки рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 24.03.2014 р. у справі № 480/2491/13-ц є таким, що припиняє права ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу призначено головуючому судді ОСОБА_3 .

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 08.08.2019 у вказаній цивільній справі відкрито провадження.

Згідно з розпорядженням керівника апарату Миколаївського районного суду Миколаївської області, у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_3 у відставку, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказана цивільна справа розподілена головуючому судді Войнарівському М.М.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 14.06.2021року головуючим суддею справу прийнято до свого провадження та призначено судове засідання.

12.10.2020 року представником позивача подано до суду заяву про зміну підстав позову, в обґрунтування якої зазначено, що приватний виконавець Баришніков А.Д. формально підійшов до виконання своїх обов`язків та фактично здійснив реалізацію земель комунальної власності в рахунок погашення боргів ОСОБА_2 . Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. З огляду на викладене, вбачається, що реалізація земельної ділянки кадастровий номер 4824284200:03:000:0537 суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки: порушує порядок реалізації земель комунальної власності;та сприяє незаконному набуттю майнової вигоди ОСОБА_2 , оскільки реалізація земельної ділянки вчинена в порядку реалізації майна боржника для покриття його боргів. Просить визнати недійсними електронні торги з реалізації земельної ділянки кадастровий № 482428200:03:000:0537, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , за результатами яких ДП «Сетам» складено протокол проведення електронних торгів № 369530 від 14.11.2018 p., а також акт про проведені електронні торги ВП № 55867674 від 04.12.2018 p., складений приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Баришніковим А.Д., Свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, видане 01.03.2019 року за № 297 приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Лактіоновою С.А. на ім`я ОСОБА_1 .

В останнє судове засідання представник позивача не з`явився, при цьому подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач у судове засідання не з`явився. Про дату та час слухання справи був повідомлений вчасно; відзив не подавав.

Третя особа приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Баришніков Артем Дмитрович в судове засідання не з`явився,при цьому подав до суду заяву в якій просив відмовити в задоволенні позову.

Третя особа приватний нотаріус Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області Лактіонова Світлана Анатоліївна в судове засідання не з`явилася.

Представник третьої особи Миколаївської районної державної адміністраціі в судове засідання не з`явився при цьому подав заяву про розгляд справи без його участі.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився у судове засідання, про причини неявки не повідомив, не подав відзив і представник позивача не заперечує проти порядку заочного розгляду справи.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку про наявність підстав для заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, повно і всебічно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 24.10.2018 року приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області до державного підприємства «СЕТАМ» направлено заявку на формування лоту по продажу на електронних торгах об`єкту нерухомого майна.

14.11.2018 року державним підприємством «СЕТАМ» через систему електронних торгів арештованого майна проведено електронні торги з реалізації лоту №311167, що підтверджується протоколом державного підприємства «СЕТАМ» №369530 від 14.11.2018 про проведення електронних торгів.

04.12.2018 року на підставі вищезазначеного протоколу про проведення електронних торгів приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області, складений та затверджений Акт про проведені електронні торги.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 41 Конституції України, статті 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до статті 318 ЦК України суб`єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ч.2 ст. 16 ЦК України, ч.І ст. 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених ч.І, ч.3, ч.5, ч.б ст. 203 цього Кодексу, зокрема, у зв`язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.

Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 29.09.2016 року N 2831/5 (Мінюст від 30.09.2916 №1301/29431) (далі у тексті Порядок 2831/5) визначено, що електронні торги - продаж; майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну а також: передбачено правила, що визначають процедуру підготовки,проведення торгів, правила, які регулюють сам порядок проведення торгів, та правила щодо оформлення результатів торгів.

Правова природа процедури реалізації майна на електроних торгах полягає в продажі майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника електронних торгів, та складанні за результатами їх проведення протоколу та акту про проведення прилюдних торгів, що передбачено пунком 1 розділу VII й пунктом 4 розділу X Порядку N 2831/5.

Відповідно до пункту 8 розділу X Порядку 2831/5, Акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно у випадках, визначених законодавством.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачене право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, поряд із визнанням правочину недійсним, також відновлення становища, яке існувало до порушення, та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, його посадових і службових осіб (стаття 16 ЦК України).

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (ст. 48 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Обґрунтування належності у осіб процесуальної правосуб`єктності позивача і відповідача покладається на позивача та осіб, які порушують процес на захист прав та інтересів позивача.

Належними сторонами в цивільній справі є особи, відносно яких є дані про те, що вони можуть бути суб`єктами спірних матеріальних правовідносин. Належний позивач - особа, якій належить право вимоги; належний відповідач - особа, котра повинна відповідати за позовом.

Обґрунтування належності у осіб процесуальної правосуб`єктності позивача і відповідача покладається на позивача та осіб, які порушують процес на захист прав та інтересів позивача. Відповідно, позивач і відповідач визнаються належними сторонами, якщо є припущення вважати, що вони є носіями спірного права або охоронюваного законом інтересу.

Суд має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

14.11.2018року державним підприємством «СЕТАМ» через систему електронних торгів арештованого майна проведено електронні торги з реалізації майна(лоту №311167), переможцем яких став громадянин ОСОБА_1 ,що підтверджується протоколом державного підприємства «СЕТАМ» №369530 від 14.11.2018 про проведення електронних торгів.

Позивач просить визнати недійсними електронні торги з реалізації земельної ділянки, які проведено та за результатами яких ДП «Сетам» складено протокол проведення електронних торгів, при цьому будь-яких вимог до ДП «Сетам» позивач не пред`явив.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 9 лютого 2022 року у справі № 910/6939/20 (пункт 11.87), від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21), від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17 (пункт 56), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.64), від 14 грудня 2022 року у справі №477/2330/18 (пункт 55)).

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/190 (пункти 5.6, 5.9)). Згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу (тобто вирішення одного спору у декількох судових справах в одній чи декількох судових юрисдикціях) є неприпустимим. Вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц (пункт 82), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 50), від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 94), від 20 жовтня 2021 року у справі № 9901/554/19 (пункт 19), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21 вересня 2022 року у справі 908/976/190 (пункт 5.6), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункт 44)).

Інакше кажучи, не є ефективним той спосіб захисту, який у разі задоволення відповідного позову не відновлює повністю порушене, оспорюване право, а відповідне судове рішення створює передумови для іншого судового процесу, у якому буде відбуватися захист права позивача, чи таке рішення об`єктивно неможливо буде виконати.

Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)).

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах зауважує, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 1 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 1 лютого 2022 рокуу справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36)).

Суду належить, зокрема, вирішити, чи є належними й ефективними у спірних правовідносинах вимоги про визнання недійсними акта про проведені електронні торги та свідоцтва про придбання нерухомого майна.

Реалізація майна, зокрема майнових прав, на прилюдних торгах полягає у продажу цього майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на нього до покупця - переможця прилюдних торгів. Тому, враховуючи передбачені законодавством щодо прилюдних торгів особливості, проведення таких торгів є правочином. Такий висновок узгоджується з приписами статей 650, 655 і частини четвертої статті 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу, купівлю-продаж на публічних торгах і визначають, що до таких договорів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті (постанови Великої Палати Верховного Суду від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункти 6.17-6.18) та від 7 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (пункти 38-39), від 6 липня 2022 рокуу справі № 914/2618/16 (пункт 32), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.66)).

Набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, - державна виконавча служба й організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є їхній переможець. Виходячи з наведеного, сторонами договору, оформленого за результатами проведених електронних торгів, є продавці - державна виконавча служба й організатор цих торгів, та покупець - переможець торгів (постанови Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 910/856/17 (пункти 40-41), від 7 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (пункт 56)).

Оскільки продаж майна на публічних торгах є правочином, то оскаржити останній можна за певних умов (зокрема, у разі ефективності такого способу захисту для позивача), а не протокол як документ, який засвідчує вчинення цього правочину. Вимоги про визнання недійсними протоколу публічних торгів є неналежним і неефективним способом захисту. Такий самий підхід слід застосовувати і щодо оскарження іншого документа - акта про проведені електронні торги (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 (пункт 104), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.66)). З огляду на наведене неналежними та неефективними є відповідні дві вимоги позивача.

Вимогу про визнання недійсними електронних торгів суд може інтерпретувати як позов про визнання недійсним відповідного договору купівлі-продажу. Проте ця вимога лише за певних умов може бути ефективним способом захисту, наприклад, тоді, якщо позивачем і відповідачем є продавець і покупець за договором купівлі-продажу.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (частина перша статті 388 ЦК України). Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень (частина друга цієї статті у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах,вказувала що право на витребування майна з незаконного володіння може мати як власник, так і законний користувач майна (постанови від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц (пункт 95), від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19).

Для вирішення питання про те, який суб`єкт має право на позов і на який саме (про визнання недійсним договору купівлі-продажу чи про витребування майна), необхідно дослідити, чи міг позивач бути власником майна, та відповідно у який спосіб позивач міг би захистити саме його право на це майно у разі порушення останнього.

Відповідно до листа Міністерства юстиції України від 30 грудня 2009 року № 1079-0-2-09-19 садові (або садівницькі)товариства можуть функціонувати у такій організаційно-правовій формі, як обслуговуючі кооперативи.

Обслуговуючий кооператив - це кооператив, який створюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності (абзац п`ятий частини першої статті 2 Закону України "Про кооперацію").

Позивачем не надано доказів повноважності представляти інтереси членів садового товариства, як і докази порушення прав самого садового товариства.

Метою позову про витребування майна з чужого володіння є забезпечення введення позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Так, у випадку позбавлення власника його нерухомого майна означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на таке майно ( постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 89), від 7 листопада 2018 року у справах № 488/5027/14-ц (пункт 95) та № 488/6211/14-ц (пункт 84), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 114, 142), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 67), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 100), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146), від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15-ц).

Рішення суду про витребування нерухомого майна на користь його власника із чужого володіння є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (статті 387-388 ЦК України), чи у порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212-1215 ЦК України), чи у порядку примусового виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 98, 123), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 38)).

Якщо продавець продав товар, який належить іншій особі на праві власності, не маючи права його відчужувати, то покупець не набуває право власності на товар, крім випадків, коли власник не має права вимагати його повернення. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від такого набувача лише у випадках, встановлених частиною першою статті 388 ЦК України (з урахуванням винятків, визначених у частині другій цієї статті), тоді як у недобросовісного набувача чи у добросовісного, який набув майно безоплатно, власник має право його витребувати у всіх випадках (стаття 387, частина третя статті 388 ЦК України).

Тому, якщо позивач не був стороною договору-купівлі продажу, укладеного на електронних торгах, і, наприклад, вважає, що переможець торгів є недобросовісним та не набув право власності на придбане майно, він може скористатися прямо визначеним законом для таких спірних правовідносин способом захисту права. Для застосування вимоги про витребування майна з чужого володіння немає потреби в оскарженні електронних торгів (відповідного правочину купівлі-продажу), складених на їх підставі протоколу й акта про проведені електронні торги чи викладеного в окремому документі договору купівлі-продажу (постанови Великої Палати Верховного Суду від 1 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (пункти 52, 57) і від 5 жовтня 2021 року у справі № 910/18647/19 (пункт 9.32)).

Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність набувача майна має значення для застосування як критерію законності втручання держави у право набувача на мирне володіння майном, так і критерію пропорційності такого втручання легітимній меті останнього. Якщо особа витребовує нерухоме майно, то для визначення добросовісності його набувача, крім приписів ЦК України, слід застосовувати припис пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якого державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (пункти 37), від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.45), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 53)).

Вирішуючи питання про можливість витребування від відповідача майна, зокрема про наявність або відсутність підстав для застосування статті 388 ЦК України, слід враховувати висновки Великої Палати Верховного Суду щодо необхідності оцінювати добросовісність поведінки насамперед зареєстрованого володільця нерухомого майна (постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц (пункт 51), від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (пункти 38-39, 57), від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (пункти 46.1-46.2), а також висновок про те, що не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи могла знати про порушення порядку реалізації майна або знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону (постанови від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 61), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 211), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 55), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (пункт 5.66)).

Отже, якщо нерухоме майно придбаває добросовісна особа, тобто та, яка не знала та не могла знати про існування обтяжень речових прав на це майно або про наявність на нього речових прав третіх осіб, вона може покладатися на відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За відсутності у цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень і відсутності даних про те, що набувач майна знав або міг знати про існування таких прав чи обтяжень, цей набувач, добросовісно покладаючись на відомості зазначеного реєстру, набуває відповідне право на нерухоме майно, вільне від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (пункт 38), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункти 7.15, 7.16), від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.46), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 54)).

Придбання майна на публічних торгах не є запорукою добросовісності набувача. Тому питання про добросовісність чи недобросовісність покупця, який набув майно на торгах, слід оцінювати у кожному конкретному випадку окремо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2023 рокуроку № 233/4365/18.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 141, 263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову Садівничого товариства «Голубая волна» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Баришніков Артем Дмитрович; приватний нотаріус Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області Лактіонова Світлана Анатоліївна; ОСОБА_2 та Миколаївська районна державна адміністраціяпро визнання недійсним електронних торгів, акту приватного виконавця та свідоцтва про реалізацію майна з торгів- відмовити.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з положеннями ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відповідно до ст. 289 ЦПК України заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відповідно до ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.

Суддя М.М.Войнарівський