Постанова

від 11.01.2024 по справі 910/5752/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2024 р. Справа№ 910/5752/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Козир Т.П.

Коробенка Г.П.

при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л.

за участю представників сторін:

від позивача:Андрієвська О.В., адвокат,

від відповідача: Сергєєва В.О., адвокат,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДОМ-СЕРВІС", м. Київ

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2023

у справі № 910/5752/23 (суддя Щербаков С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія", м. Вишневе, Київська обл.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДОМ-СЕРВІС", м. Київ

про стягнення 465 684,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

У квітні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" (далі - ТОВ "Київська обласна енергопостачальна компанія", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДОМ-СЕРВІС" (далі - ТОВ "Трейдом-Сервіс", відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 465 684, 00 грн, з яких: 185 021, 98 грн - пені, 32 377, 46 грн - 3 % річних та 248 284, 56 грн - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором про постачання електричної енергії споживачу № 420083926 від 01.08.2019.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.06.2023 у справі №910/5752/23 позовні вимоги ТОВ "Київська обласна енергопостачальна компанія" задоволено частково.

Присуджено до стягнення з ТОВ "Трейдом-Сервіс" на користь ТОВ "Київська обласна енергопостачальна компанія" 185 021,96грн - пені, 32 377,41 грн - 3% річних, 248 284,53 грн - інфляційних втрат та 6 985,26 грн - судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції встановив, що відповідач на виконання умов Договору про постачання електричної енергії споживачу №420083926 від 30.07.2019 здійснив оплату вартості використаної (купованої) електричної енергії з пропущенням строку, визначеного Договором, що підтвердужється відповідними платіжними інструкціями, наявними в матеріалах справи.

Оскільки факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання підтверджено, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для нарахування відповідачу пені, 3% річних, інфляційних втрат. Перевіривши надані позивачем розрахунки та встановивши помилки у визначенні розміру, періоду і загальної суми їх нарахування, суд першої інстанції здійснив власний розрахунок та частково задовольнив позовні вимоги.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги відповідача та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТОВ "Трейдом-Сервіс" 27.07.2023 звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2023 у справі № 910/5752/23 скасувати; відмовити у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач зазначив, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи; позивачем не доведено обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції, не відповідають встановленим обставинам.

Доводи в апеляційній скарзі відповідача зводяться до такого:

- позивачем не обгрунтовано підстав нарахування пені, 3% річних та інфвляційних втрат у вказані ним у розрахунках періоди, оскільки не доведено настанння строку для оплати рахунків, що погоджений сторонами у Додатку №2 до Договору, докази направлення позивачем актів і рахунків- фактур відповідачу та дати їх отримання останнім в матеріалах справи відсутні;

- сума заборгованості, на яку позивачем здійснено нарахування перні, 3% річних та інфляційних втрат, що вказана в позові та розрахунках до нього, не відповідає фактичній, а тому надані суду розрахунки є необгрунтованими та безпідставними;

- до спірних правовідносин має бути застосовано вимоги постанови Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 в частині заборони нарахування та стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, оскільки послуги з постачання електроенергії за Договором фактично надаються населенню, та, відповідно, відмовлено у задоволенні позову в повному обсязі;

- вимоги про стягнення пені у розмірі 185 021,98грн задоволенню не підлягають на підставі частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, у зв`язку з пропущенням терміну давності, а також недоведеністю дати отримання рахунку відповідачем, тобто дати з якої така пеня підлягає нарахуванню.

Також скаржником в апеляційні скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що копію повного тексту рішення скаржник отримав 11.07.2023, що підтверджується матеріалами справи.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2023 справу № 910/5752/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Тарасенко К.В., Станік С.Р.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 15.08.2023 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи у зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відрядженні.

Згідно з Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2023 справу № 910/5752/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Тищенко О.В., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.08.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/5752/23; відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою ТОВ "Трейдом-Сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2023 у справі №910/5752/23 до надходження до суду матеріалів справи.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи у зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відрядженні.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.09.2023 справу № 910/5752/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Коробенко Г.П., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2023 клопотання ТОВ "Трейдом-Сервіс" про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2023 у справі №910/5752/23 задоволено, поновлено пропущений строк на апеляційне скарженя рішення у даній справі, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Трейдом-Сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2023 у справі №910/5752/23, розгляд справи призначено на 01.11.2023 о 15 год 40 хв, запропоновано учасникам справи вчинити відповідні процесуальні дії в установлені судом строки.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи, у зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці.

Згідно з Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.11.2023 справу № 910/5752/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів Козир Т.П., Коробенка Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2023 прзначеною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ТОВ "Трейдом-Сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2023 у справі № 910/5752/23, розгляд вказаної апеляційної скарги відповідача на рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2023 у справі № 910/5752/23 призначено на 05.12.2023 об 11 год 20 хв.

Однак, у зв`язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А. у відпустці з 04.12.2023 по 07.12.2023 включно, судове засідання у призначений час не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2023 розгляд апеляційної скарги ТОВ "Трейдом-Сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2023 у справі №910/5752/23 призначено на 11.01.2024 об 11 год 00 хв.

Позиція інших учасників справи.

23.10.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (направлений поштою 18.10.2023), із проханням залишити її без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив доводи відповідача, зазначивши про їх необгрунтованість та безпідставність з огляду на таке:

- умовами укладеного між сторонами спору Договору визначено порядок отримання рахунків та Актів приймання-передавання електричної енергії в електронному вигляді. Відповідач зобов`язаний був погоджувати та повертати підписані примірники Актів позивачу, що в порушення Договору та вимог чинного законодавства ним не здійснено, а факт бездільності відповідача у даному випадку про підтвердження ним Актів;

- відповідач, як суб`єкт підприємницької діяльності та непобутовий споживач, що використовує електричну енергію для здійснення господарської діяльності, погодив умови Договору про щомісячний розрахунок без будь-яких застережень, що унеможливлює посилання на несвоєчасне здійснення компенсації йому мешканцями (фізичними особами) вартості спожитої електроенергії та не звільняє його від виконання взятих на себе зобов`язань за укладеним з позивачем Договором;

- відповідачем не доведено наявності форс-мажорних обставин, які б підтверджували факт наявності причинного зв`язку між запровадженнням воєнного стану та проведення військових дій з неможливістю виконувати свої зобов`язання за укладеним Договором про постачання електричної енергії;

- положення постанови Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану", що стосуються населення, не підлягають застосуванню до відповідача, оскільки він не є побутовим споживачем, що використовує електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, а є суб`єктом господарювання, що використовує електичну енергію для здійснення підприємницької діяльності;

-розмір нарахованої відповідачу пені визначався з урахуванням приписів частини 6 статті 232 Господарського кодексу України та позовні вимоги в цій частині пред`явлені в межах однорічного строку, передбаченого пунктом 1 частини2 статті 258 Цивільного кодексу України, чим спростовуються твердження відповідача про пропущення позивачем позовної давності для заявлення до стягнення пені у даній справі;

- нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат здійснено позивачем лише на прострочену заборгованість відповідача і за період її існування до дати початку оплати відповідного рахунку.

Явка представників сторін.

У судове засідання 11.01.2024 з`явився представик позивача та відповідача.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив вимоги апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції у її задоволенні відмовити, рішення суду першої інстанції у даній справі залишити без змін, стягнути з відповідача судові витрати на правничу допомогу.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

ТОВ "Київська обласна енергопостачальна компанія" є електропостачальником та отримало ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, на підтвердження чого позивачем долучено до позову копію постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.06.2018 за №429.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище врегульовані Законом України "Про ринок електричної енергії".

Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем, а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ).

Відповідно до статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Відповідно до п. 1.2.15. ПРРЕЕ укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих правил. Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).

На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.

30.07.2019 ТОВ "Трейдом-Сервіс" було підписано та подано позивачу Заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії із зазначенням дати початку постачання - з 30.07.2019.

Крім того, 31.08.2021 ТОВ "Трейдом-Сервіс" було підписано та подано позивачу Заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії №420083926.

Відповідно до частини 1 статті 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Приєднавшись до договору, відповідач взяв на себе договірні зобов`язання, зокрема, щодо оплати вартості електричної енергії за договором про постачання електричної енергії споживачу №420083926 від 30.07.2019 (далі - Договір).

Договір про постачання електричної енергії споживачу розміщено на офіційному веб-сайті ТОВ "Київська обласна енергопостачальна компанія" за посиланням: http://koec.com.ua/page?root=18id=20.

Відповідно до пункту 2.1. Договору, постачальник (позивач) продає електричну енергію споживачу (відповідач) для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно з пунктом 2.3. Договору, обсяг проданої споживачу електроенергії визначається Оператором системи розподілу.

Початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком №1 до цього договору (пункт 3.1 Договору).

Відповідно до пункту 5.1. Договору, споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком № 2 до цього договору.

За змістом пункту 5.7. Договору встановлено, що порядок оплати за електричну енергію встановлюється згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є Додатком №2 до цього Договору. Оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку. При цьому, споживач не обмежується у праві здійснювати попередню оплату, оплату авансових та/або планових платежів за цим Договором без отримання рахунку постачальника. З даними щодо складових ціни на електричну енергію, необхідними для визначення величин авансових та/або планових платежів, споживач може ознайомитися на веб-сайті постачальника. Не отримання споживачем рахунку постачальника не звільняє споживача від виконання зобов`язань з оплати електричної енергії згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією.

Пунктом 5.8 Договору передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати за договором, постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що визначається цим договором та зазначається в комерційній пропозиції, яка є Додатком №2 до цього договору.

Відповідно до Додатку № 2 до договору - Комерційна пропозиція "Стандарт-1" встановлена попередня оплата: 100% вартості договірного обсягу споживання електричної енергії на розрахунковий період - повинна бути оплачена до дати початку розрахункового періоду; остаточний розрахунок: проводиться за фактично відпущену електричну енергію. Обсяги попередньої оплати визначаються шляхом множення відповідного договірного обсягу споживання електричної енергії на ціну, визначену згідно умов даної комерційної пропозиції, та підлягають оплаті незалежно від отримання рахунку постачальника.

Розмір пені та/або штрафу: подвійна облікова ставка Національного банку України. Споживач зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення. (Додаток №2 до договору)

Згідно із Додатком № 2 до договору - Комерційна пропозиція "Стандарт-1" рахунок на попередню оплату надається постачальником споживачу до дати початку відповідного розрахункового періоду. Рахунок за фактично спожиту електричну енергію (остаточний розрахунок) надається постачальником споживачу не пізніше п`ятого робочого дня з дати завершення розрахункового періоду. Надані постачальником рахунки підлягають оплаті споживачем протягом п`яти робочих днів з дати отримання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору про постачання електричної енергії споживачу №420083926 від 30.07.2019 надав акти прийняття-передавання електричної енергії за період листопад 2021 - червень 2022 на загальну суму в розмірі 7 153 399,05 грн, а саме: №А-6478919423 за листопад 2021 року на суму 1735 716,40 грн, №А-6726704122 за грудень 2021 року на суму 1 961 524,11 грн, №А-6826988229 за січень 2022 року на суму 1 302 775,06 грн, №А-5500106967 за лютий 2022 року на суму 1 131 805,25 грн, №А-5041932061 за березень 2022 року на суму 641 395,07 грн, №А-5003603437 за квітень 2022 року на суму 563 901,31 грн, №А-5005060198 за травень 2022 року на суму 523 245,49 грн, №А-5026244144 за червень 2022 року на суму 424 841,61 грн, які підписані в односторонньому порядку позивачем та скріплені його печаткою, а також рахунки - фактури за спожиту електричну енергію за період листопад 2021 - червень 2022.

В свою чергу, відповідач на виконання умов Договору про постачання електричної енергії споживачу №420083926 від 30.07.2019 здійснив оплату вартості використаної (купованої) електричної енергії з пропущенням строку, визначеного Договором, що підтвердужється відповідними платіжними інструкціями, наявними в матеріалах справи.

Оскільки відповідач несвоєчасно виконав свої зобов`язання щодо оплати вартості використаної (купованої) електричної енергії, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом про стягнення з відповідача 185 021, 98 грн - пені, 32 377, 46 грн - 3 % річних та 248 284, 56 грн - інфляційних втрат.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського Кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк як передбачено договором, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Як убачається з матеріалів справи між позивачем та відповідачем укладено Договір, який за своєю правовою природою є договором енергопостачання.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (частина 1 статті 691 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до преамбули вказаного закону, він визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Згідно з пунктом 14 частини 1 статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема договір про постачання електричної енергії споживачу.

Частинами 1 та 2 статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

За приписом пункту 3.1.1 ПРРЕЕ, постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником "останньої надії". Ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника "останньої надії" визначаються у встановленому законодавством порядку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, позивач свої зобов`язання за Договором про постачання електричної енергії споживачу №420083926 від 30.07.2019 виконав належним чином, у період з листопада 2021 року по червень 2022 року поставив відповідачу електричну енергію на загальну суму 7 153 399,05 грн, що підтверджується Актами прийняття-передавання електричної енергії та рахунками-фактурами за спожиту електричну енергію за вказаний період.

Водночас, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що позивач належним чином дотримувався взятих на себе зобов`язань виконуючи умови Договору, а саме: щомісячно, зокрема у спірний період, формував та виставляв до сплати рахунки-фактури за спожиту електричну енергію ТОВ Трейдом-Сервіс", а неотримання та/або непідписання відповідачем відповідних рахунків-фактур та/або Актів прийняття-передавання електричної енергії не звільняє споживача від обов`язку своєчасно сплачувати кошти за фактично вже куплений (спожитий) товар (електричну енергію) згідно умов укладеного Договору.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що матеріали справи не містять доказів в підтвердження звернень та/або заперечень відповідача до позивача щодо виставленого рахунку/акту, правильність нарахувань, виставлених обсягів спожитої електроенергії, зокрема і у спірний період, і вказаних обставин відповідачем не було спростовано належними засобами доказування.

Крім того, із наявних в матеріалах справи копій платіжних інструкцій, за якими відповідачем здійснювалася оплата спожитої у спірний період електричної енергії, убачається, що у розділі "призначення платежу" цих платіжних документів міститься посилання на рахунки, номери і дати яких повністю співпадають з номерами і датами рахунків-фактур, які формувалися і направлялися позивачем відповідачу, але, як стверджує у своїх запереченнях відповідач, ним не отримувалися.

У постанові Верховного Суду України у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 викладено висновок щодо доктрини venire contra factumproprium (заборони суперечливої поведінки), в основі якої - принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

У даній справі дії відповідача, направлені на спростування факту отримання ним від позивача Актів прийняття-передавання електричної енергії і рахунків-фактур та заперечення обставин настання строку виконання його зобов`язання з оплати спожитої електричної енергії суперечать його попередній поведінці та є недобросовісними.

За приписами статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Як убачається зі змісту пункту 5.7. Договору порядок оплати за електричну енергію встановлюється згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є Додатком №2 до цього Договору, оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку. Не отримання споживачем рахунку постачальника не звільняє споживача від виконання зобов`язань з оплати електричної енергії згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією.

Відповідно до умов порядку оплати обраної відповідачем Комерційної пропозиції "Стандарт-1", що є Додатком № 2 до укладеного між сторонами Договору, остаточний розрахунок проводиться за фактично відпущену електричну енергію. Обсяги попередньої оплати визначаються шляхом множення відповідного договірного обсягу постачання електричної енергії на ціну, визначену згідно умов даної комерційної пропозиції, та підлягають оплаті незалежно від отримання рахунку постачальника.

Як вбачається з рахунків-фактур за спожиту електричну енергію позивачем визначався кінцевий термін сплати, а саме:

- за рахунком-фактурою за спожиту електричну енергію № 6478919423 за листопад 2021 року від 30.11.2021 кінцева дата сплати рахунку-07.12.2021;

- за рахунком-фактурою за спожиту електричну енергію № 6726704122 за грудень 2021 року від 31.12.2021 кінцева дата сплати рахунку-10.01.2022;

- за рахунком-фактурою за спожиту електричну енергію № 6826988229 за січень 2022 року від 31.01.2022 кінцева дата сплати рахунку-07.02.2022;

- за рахунком-фактурою за спожиту електричну енергію № 5500106967 за лютий 2022 року від 28.02.2022 кінцева дата сплати рахунку-09.03.2022;

- за рахунком-фактурою за спожиту електричну енергію № 5041932061 за березень 2022 року від 31.03.2022 кінцева дата сплати рахунку-07.04.2022;

- за рахунком-фактурою за спожиту електричну енергію № 5003603437 за квітень 2022 року від 30.04.2022 кінцева дата сплати рахунку-10.05.2022;

- за рахунком-фактурою за спожиту електричну енергію № 5005060198 за травень 2022 року від 31.05.2022 кінцева дата сплати рахунку-07.06.2022;

- за рахунком-фактурою за спожиту електричну енергію № 5026244144 за червень 2022 року від 30.06.2022 кінцева дата сплати рахунку-07.07.2022.

З огляду на те, що відповідачем здійснювалася у спірний період оплата за фактично спожиту електричну енергію із зазначенням у платіжних документах номерів та дат вказаних рахунків, суд апеляційної інстанції відхиляє заперечення відповідача щодо ненадання йому позивачем та неотримання ним цих рахунків. При цьому, за відсутності підтвердження іншої, ніж вказано у самому рахунку-фактурі, дати отримання відповідачем зазначених рахунків, суд апеліційної інстанції вважає, що вони отримані відповідачем у день їх видачі.

Отже, зважаючи як на умови укладеного між сторонами спору Договору, так і на умови обраної відповідачем Комерційної пропозиції "Стандарт-1", що є Додатком № 2 до Договору ("Порядок оплати" і "Термін надання рахунку за спожиту електричну енергію та строк його оплати"), строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань (за остаточним розрахунком) є таким, що настав.

Водночас, наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями підтверджується, що відповідачем здійснено оплату вартості використаної (купованої) електричної енергії з пропущенням строку, визначеного у вище зазначених рахунках.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Оскільки матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність правових підстав для нарахування позивачем у даних спірних правовідносинах пені, 3% річних, інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

З огляду на прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за заявлений період прострочення, враховуючи дату, з якої зобов`язання вважаються простроченими, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення заявлених позивачем вимог та визнав обґрунтованою до стягнення суму 3% річних у розмірі 32 377,41 грн, які розраховані з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 08.12.2021 по 29.11.2022 та суму інфляційних втрат у розмірі 248 284, 53 грн за період з 08.12.2021 по 29.11.2022.

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача 185 021, 98 грн пені за період з 10.03.2022 по 29.11.2022, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

В силу статті 216, частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання; одним з видів господарських санкцій згідно частини 2 статті 217 Господарського кодексу України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у тому числі штраф та пеня (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Отже, оскільки відповідач допустив порушення зобов`язання з оплати поставленої електричної енергії у строк, встановлений комерційною пропозицією, за яке передбачена відповідальність у вигляді пені, вимоги позивача в частині стягнення відповідних штрафних санкцій є мотивованими.

Положеннями частини 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічне обмеження щодо розміру пені встановлено також статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Розмір пені, встановлений обраною відповідачем Комерційною пропозицією "Стандарт-1", що є Додатком № 2 до Договору ("Розмір пені та/або штрафу"), не перевищує максимального розміру, визначеного відповідними нормами.

За загальним правилом, передбаченим частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Оскільки положення Договору та умови Комерційної пропозиції "Стандарт-1" не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого у статті 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі спливом 6 місяців.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог позивача в цій частині та визнання обґрунтованою до стягнення пеню у розмірі 185 021, 96 грн, яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 10.03.2022 по 29.11.2022.

Відповідач вказаних висновків суду першої інстанції не спростував, власного контррозрахунку заявлених до стягнення позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат не надав.

Крім того, відповідач в апеляційній скарзі посилається на обставини непереборної сили у зв`язку із введенням на території України воєнного стану, як на підставу для звільнення його від відповідальності за несвоєчасне здійснення оплати вартості використаної (купованої) електричної енергії.

Так, відповідно до пунктів 12.1-12.2 Договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за Договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин). Під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, в тому числі несанкціоноване втручання у функціонування ком`ютерної системи постачальника (хакерська атака), що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами цього Договору.

За умовами пункту 12.4 Договору, сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом 14 днів з дати їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до законодавства.

У листах № №06/04 від 06.04.202, №11/04 від 11.04.2022, №48 від 26.04.2022 відповідач надавав відповіді на повідомлення позивача щодо необхідності погашення існуючої заборгованості, внесення попередньої оплати та можливого розірвання Договору, в яких пояснював причини невиконання своїх грошових зобов`язаннь, серед яких зазначав про введення воєнного стану на території України, та повідомляв про вжиття ним всіх можливих заходів щодо погашення заборгованості.

Водночас, відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів звернення до позивача в порядку та строки, визначені пунктом 12.4 Договору, із повідомленням про обставини виникнення непереборної сили.

Посилання відповідача на те, що ним у процесі листування направлялася позивачу роздруківка листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, не може бути прийнята судом апеляційної інстанції в якості доказу належного повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин на виконання пункту 12.4 Договору. Доказів неможливості повідомлення позивача у строки, передбачені умовами Договору, про настання форс-мажорних обставин відповідачем до суду також не надано.

Разом з тим, твердження відповідача в апеляційній скарзі, що доказом існування форс-мажорних обставин є саме лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, який оприлюднено на офіційному сайті Торгово-промислової палати України, є помилковими.

Введений на території України з 24.02.2022 воєнний стан, який на теперішній час не припинено, є загальновідомою обставиною дії форс-мажорних обставин в Україні до їх офіційного закінчення, що підтверджено Торгово-промисловою палатою України в листі вих. № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022. Проте, запровадження воєнного стану не є безумовною підставою для звільнення від договірних зобов`язань. Даний лист ТПП є лише одним із документів, необхідних для доведення форс-мажору та не є беззаперечним і єдиним доказом наявності форс-мажору у кожному конкретному випадку невиконання договірних зобов`язань.

13.05.2022 на офіційному сайті Торгово-промислової палати України надано роз`яснення щодо засвідчення форс-мажорних обставин, що знаходиться в загальному доступі в мережі Інтернет за посиланням: https://ucci.org.ua/press-center/ucci-news/protsedura-zasvidchennia-fors-mazhornikh-obstavin-z-28-02-2022, за змістом якого зазначено, що вищезгаданий лист, особа, яка порушує свої зобов`язання, у зв`язку із обставинами пов`язаними із військовою агресією Російської Федерації проти України, в період дії введеного воєнного стану, має право долучати до свого повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання зобов`язань за умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів у встановлений термін для можливості обґрунтованого перенесення строків виконання зобов`язань та вирішення спірних питань мирним шляхом. При цьому, у разі необхідності, сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, також має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) дотримуючись порядку встановленого Регламентом https://ucci.org.ua/dokumienti-dlia-zavantazhiennia за кожним зобов`язанням окремо.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом. Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.

Таким чином, в даному конкретному випадку, надання доказів засвідчення Торгово-промисловою палатою України для ТОВ "Трейдом-Сервіс" за його зверненням введення воєнного стану, як форс-мажорної обставини, що об`єктивно унеможливлює виконання ним зобов`язань за Договором про постачання електричної енергії споживачу №420083926 від 01.08.2019, шляхом видачі відповідного сертифіката, є обов`язковим. Як і обов`язковим є повідомлення відповідачем позивача про форс-мажорні обставини відповідно до умов цього Договору з наданням підтверджуючих документів протягом 14 днів з дня їх виникнення.

Крім посилання на загальний лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, адресований всім, кого це стосується, відповідачем не надано належних доказів неможливості виконання грошового зобов`язання за умовами Договору у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Отже, належних доказів того, що введення воєнного стану призвело до унеможливлення своєчасного виконання відповідачем зобов`язань з повної оплати вартості використаної (купованої) електричної енергії за Договором матеріали справи не містять.

За таких обставин, з огляду на приписи пункту 12.4 Договору, відповідач позбавлений можливості посилатися на форс-мажорні обставини, як підставу для звільнення від відповідальності.

Слід також зазначити, що здійснюючи підприємницьку діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов`язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення. Отже, укладаючи з позивачем Договір про постачання електричної енергії, відповідач взяв на себе зобов`язання забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору (підпункт 1 пункту 6.2 Договору).

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає, що неналежне виконання ним договірних зобов`язань виникло з об`єктивних і незалежних від нього причин та обставин, оскільки розрахунки за спірним Договором безпосередньо пов`язані з своєчасним здійсненням компенсації мешканцями (фізичними особами) котеджного містечка "Сосновий бір" Київської області вартості спожитої електричної енергії у відповідному періоді. При цьому, відповідач посилається на постанову Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 "Деякі питання сплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану".

Зазначені доводи відповідача суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, з огляду на таке.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 "Деякі питання сплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" (у редакції, чинній на момент звернення з позовом і ухвалення оскаржуваного рішення та яка застосовувалася з 24.02.2022) установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі.

Отже, норми вказаної постанови поширюються на населення, яким несвоєчасно та/або неповно вносилися плата за житлово-комунальні послуги з 24.02.2022.

Положеннями статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що споживач житлово-комунальних послуг - індивідуальний або колективний споживач; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.

Тобто, зазначеними нормами визначена обов`язкова ознака споживача комунальних послуг, а саме: споживачем комунальних послуг може бути фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна відповідне обладнання приміщення якої приєднане, або має технічні можливості для приєднання до відповідних внутрішньобудинкових систем, або юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.

За приписами статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач - фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання; побутовий споживач - індивідуальний побутовий споживач (фізична особа, яка використовує електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що не включають професійну та/або господарську діяльність) або колективний побутовий споживач (юридична особа, створена шляхом об`єднання фізичних осіб - побутових споживачів, яка розраховується за електричну енергію за показами загального розрахункового засобу обліку в обсязі електричної енергії, спожитої для забезпечення власних побутових потреб таких фізичних осіб, що не включають професійну та/або господарську діяльність); непобутовий споживач - фізична особа - підприємець або юридична особа, яка купує електричну енергію, що не використовується нею для власного побутового споживання.

З огляду на вказані норми чинного законодавства, відповідач не є побутовим споживачем електричної енергії, а відповідно до змісту Комерційної пропозиції "Стандарт-1", що є Додатком №2 до Договору, яка підписана та скріплена печаткою відповідача без будь-яких зауважень та заперечень, предметом комерційної пропозиції є постачання електричної енергії як товарної продукції.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції вважає, що у даних спірних правовідносинах відповідач виступає як суб`єкт господарювання, що використовує електричну енергію для здійснення підприємницької діяльності, а тому дія постанови Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 "Деякі питання сплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану", яка стосується населення, не підлягає застосуванню до непобутового споживача -відповідача у даній справі, який не підпадає під визначення індивідуального чи колективного споживача житлово-комунальних послуг.

Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду бере до уваги, що на момент перегляду даної справи в апеляційному порядку абзаци 1, 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 "Деякі питання сплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" викладені у новій редакції згідно постанови КМУ від 29.12.2023 №1405 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг", яка підлягає застосуванню з 24.02.2022, а саме установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється:

- нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285);

- припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285).

Тобто, дія зазначеної постанови Кабінету Міністрів України стосується лише населення в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, і саме в такій редакції підлягає застосуванню з 24.02.2022, що передбачено пунктом 2 цієї постанови.

Заперечення відповідача про пропущення позивачем при зверненні з позовом про стягнення пені у даній справі позовної давності у відповідності до приписів частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, колегією суддів апеляційної інстанції відхиляються, оскільки зазначеною нормою передбачена не позовна давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Поряд з цим, відповідачем не подано заяву про застосування позовної давності у порядку, передбаченому частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України, що виключає необхідність дослідження судом вказаних обставин та застосування відповідних наслідків при встановленні спливу позовної давності, за відсутності поважності причин пропущення позовної давності позивачем.

Не відповідають матеріалам справи твердження відповідача в апеляційній скарзі про помилковість зазначення судом першої інстанції про не надання ним відзиву на позовну заяву.

Матеріали даної справи дійсно не містять відзиву на позовну заяву, який, як стверджує відповідач, був надісланий на адресу суду першої інстанції з доказами надіслання його копії позивачу.

Додана до апеляційної скарги неякісна копія фіскального чеку АТ "Укрпошта" (нечитабельні реквізити отримувача, дати відправлення, номера поштового відправлення) за відсутності опису вкладення у цінний лист з переліком вкладених до нього документів та відбитком календарного штемпеля відділення поштового зв`язку про прийняття рекомендованого відправлення не може слугувати належним доказом підтвердження надіслання відповідачем до суду першої інстанції відзиву на позовну заяву у даній справі.

Звжаючи на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, з приводу неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, зокрема, неповного з`ясування обставин та дослідження доказів, невідповідності висновків суду встановленим обставинам, що є підставою для скасування судового рішення, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноматність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, інші доводи сторін не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Нормою статті 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДОМ-СЕРВІС" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2023 у справі №910/5752/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2023 у справі 910/5752/23 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/5752/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Кравчука Г.А. з 22.01.2024 по 05.02.2024 повний текст постанови складено 06.02.2024.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Т.П. Козир

Г.П. Коробенко