Постанова

від 18.01.2024 по справі 920/1035/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2024 р. Справа№ 920/1035/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Коробенка Г.П.

Козир Т.П.

при секретарі судового засідання Нагулко А.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: Панченко П.Е., адвокат;

від відповідача: Мальченко Д.В., адвокат;

від третьої особи: Кіяшко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділу соціального захисту населення Тростянецької міської ради, м. Тростянець, Сумська обл.

на рішення Господарського суду Сумської області від 06.06.2023 (повний текст складено 12.06.2023)

у справі № 920/1035/22 (суддя Вдовенко Д.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна Залізниця", м. Київ

до Відділу соціального захисту населення Тростянецької міської ради, м. Тростянець, Сумська обл.

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Тростянецької міської ради Сумської області, м. Тростянець, Сумська обл.

про стягнення 1 010 799,52 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

У грудні 2022 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна Залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця", позивач) звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Відділу соціального захисту населення Тростянецької міської ради (далі - Відділ, відповідач) про стягнення 1 010 799,52 грн збитків за пільгове перевезення пасажирів.

Позовні вимоги обгрунтовані невиконанням відповідачем, який є розпорядником бюджетних коштів, всупереч вимогам чинного законодавства своїх зобов`язань щодо компенсації пільгового проїзду та не проведення в повному обсязі розрахунків за перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах, за 2021 рік.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 16.12.2022 про відкриття провадження у справі № 920/1035/22 у відповідності до статті 50 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Тростянецьку міську раду Сумської області (далі - Міська рада, третя особа).

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 06.06.2023 у справі №920/1035/22 позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Відділу соціального захисту населення Тростянецької міської ради на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна Залізниця" 1 010 799,52 грн збитків, 15 161,99 грн витрат зі сплати судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції встановив, що сума недоотриманих коштів за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян за період з січня по грудень 2021 року підтверджена належними доказами, зокрема, обліковими формами, що формуються на підставі автоматизованої станційної звітності, які щомісяця надсилалися відповідачу разом з актами звіряння розрахунків. На підставі встановлених обставин та з огляду на норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов висновку, що перевезення пасажирів на пільгових умовах АТ "Українська залізниця" виконано не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, відповідач, як розпорядник бюджетних коштів, у силу закону має відшкодувати за рахунок коштів місцевого бюджету понесені позивачем збитки.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Відділ соціального захисту населення Тростянецької міської ради 28.06.2023 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Сумської області від 06.06.2023 у справі №920/1035/22 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач зазначив, що оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі є незаконним та необгрунтованим.

Так, відповідач стверджує, що судом першої інстанції при вирішенні спору у даній справі не надано належної оцінки таким його доводам та доказам:

-підставою позову позивачем зазначено невиконання відповідчем договірних зобов`язань, в той час як матеріалами справи підтверджено виконання відповідачем умов укладеного між сторонами спору Договору в повному обсязі;

-позивачем не надано доказів заявленої кількості здійснених перевезень, оскільки надані документи, на підставі яких складені облікові форми, включають в себе компенсацію пільг, що надавалися по станціях, які не стосуються Тростянецької ОТГ;

- в матеріалах справи відсутні тарифи для перевезення пасажирів, затверджені Тростянецькою міською радою;

-подані позивачем докази не є достовірними, оскільки: відомості обліку збитків від перевезення пасажирів пільгового контингенту в приміському сполученні, позиційний звіт по безоплатних проїзних документах не містять підпису уповноваженої (посадової, службової особи); реєстр вартості збитків проїзду осіб, які супроводжують інвалідів 1 групи або дітей-інвалідів, звіт про видачу пасажирських талонів в приміському сполученні не містять інформації, яким органом вони скадені та підписані;

- до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення Бюджетного кодексу України, а тому визначення за його положеннями особи - боржника у цивільних правовідносинах є помилковим.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на правову позицію, викладену у постанові Веховного Суду від 09.06.2023 у справі №916/3938/21, та вказує, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не було встановлено, яким органом прийнято рішення щодо запровадження відповідних пільг, тому підстави для стягнення збитків з відповідача відсутні.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2023 справу № 920/1035/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Кравчук Г.А., суддів Коробенка Г.П., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2023 витребувано з Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/1035/22; відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Відділу соціального захисту населення Тростянецької міської ради на рішення Господарського суду Сумської області від 06.06.2023 у справі №920/1035/22 до надходження до суду матеріалів справи.

17.07.2023 матеріали справи №920/1035/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відділу соціального захисту населення Тростянецької міської ради на рішення Господарського суду Сумської області від 06.06.2023 у справі № 920/1035/22, розгляд справи призначено на 21.09.2023 о 10 год 40 хв, запропоновано учасникам справи вчинити відповідні процесуальні дії в установлені судом строки. Текст зазначеної ухвали складено та підписано 31.07.2023 у зв`язку з перебуванням судді Коробенка Г.П. у відпустці з 17.07.2023 по 30.07.2023 включно, а судді Козир Т.П. у відпустці з 22.07.2023 по 30.07.2023 включно.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2023, 11.09.2023 та 20.09.2023 відповідно задоволено клопотання АТ "Українська залізниця", заяву представника Відділу адвоката Мальченка Д.В., представника Тростянецької міської ради Кіяшко А.В. про участь у справі в режимі відеоконференції; постановлено судове засідання у даній справі, призначене на 21.09.2023 о 10 год 40 хв, проводити в режимі відеоконференції за допомогою системи "EasyCon" за веб-посиланням https://vkz.court.gov.ua/; визначено осіб, які братимуть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; попереджено сторін, що відповідно до частини 5 статті 197 Господарського процесуального кодексу України, ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

У судовому засіданні у даній справі 21.09.2023 та 24.10.2023 колегію суддів апеляційного господарського суду оголошено перерву до 24.10.2023 та 28.11.2023 відповідно, про що винесено відповідні ухвали.

Однак, у зв`язку з відрядженням головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А. з 26.11.2023 по 02.12.2023 включно, судове засідання, призначене на 28.11.2023 об 11 год 40 хв, не відбулось.

З 04.12.2023 по 07.12.2023 включно головуючий суддя (суддя-доповідач) Кравчук Г.А. перебував у відпустці.

Ухвалою північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 розгляд апеляційної скарги Відділу соціального захисту населення Тростянецької міської ради на рішення Господарського суду Сумської області від 06.06.2023 у справі № 920/1035/22 призначено на 18.01.2024 о 10 год 45 хв у режимі відеоконференції.

Позиція інших учасників справи.

17.08.2023 до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційний господарський суд залишити без задоволення апеляційну скаргу Відділу, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі - без змін.

За твердженням позивача, суд першої інстанції ухвалив у даній справі законне та обгрунтоване рішення, а доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції, оскільки ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального права і неправильній оцінці характеру спірних правовідносин та наявних в матеріалах справи доказів, зокрема:

- до змісту позовної заяви предметом спору у даній справі є вимога про стягнення заподіяних збитків, а підставою - наявність невідшкодованих відповідачем витрат, понесених позивачем від перевезення пасажирів, що користуються пільгами з оплати проїзду в приміських поїздах. Водночас, згаданий у позовній заяві Договір за своєю правовою природою є адміністративним, тому при виникненні спору, пов`язаного з його виконанням, такий спір підлягає розгляду за правилами адміністративного, а не господарського судочинства;

- надані на вимогу відповідача додаткові докази: копії Звітів про продаж квитків приміського сполучення по станції (форми ФО-1), Позиційні звіти по безоплатних проїзних документах АРМ "Фінансово-статистичної звітності" АС ОППЗТ, Зведена відомість в розрізі станцій Тростянецького району, Відомість обліку сум збитків в розрізі Тростянецького району за 2021 рік, не є належними доказами, якими відповідно до вимог Порядку №1359 визначається сума недоотриманих коштів за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, і які слугують підставою для відшкодування витрат на пільгове перевезення, що було враховано судом першої інстанції;

-висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 09.06.2023 у справі №916/3938/21 не могли бути застосовані судом першої інстнції в оскаржуваному рішенні, оскільки постанова Верховного Суду прийнята та оприлюднена ЄДРСР після ухвалення рішення у даній справі.

У додаткових поясненнях, що надійшли до суду апеляційної інстанції 23.11.2023, посилаючись на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 20.01.2022 у справі 904/138/21, від 01.02.2022 у справі №904/141/20, щодо застосування частини 6 статті 9 Закону України "Про залізничний транспорт", позивач зазначив, що судом першої інстанції при розгляді цієї справи враховано внесені зміни до чинного законодавства та правильно встановлено на підставі наявних в матеріалах справи документів, зокрема, Рішеня Тростянецької міської ради 3 сесії 8 скликання від 22.12.2020 №198, що компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян у 2021 році мали здійснюватися відповідно до місцевої бюджетної Програми за рахунок місцевого бюджету, а розпорядником цих коштів був визначений відповідач.

Явка представників сторін.

У судовому засіданні 18.01.2024, проведеному у режимі відеоконференції, брали участь представики позивача, відповідача та третьої особи.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив суд апеляційної інстанції у її задоволенні відмовити, рішення суду першої інстанції у даній справі залишити в силі.

Представник третьої особи у судовому засіданні підтримав позицію відповідача.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як убачається з матеріалів справи позивач зазначає, що АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця" відповідно до діючого законодавства України щодо пільг, компенсацій і гарантій надаються послуги з пільгового перевезення окремих категорій громадян у приміському сполученні, у тому числі і по залізничній станції Тростянець-Смородине, зупиночних пунктах Ворскла, Рупине, Бакирівка, що знаходяться на території Тростянецької міської об`єднаної територіальної громади Сумської області.

Позивачем направлено листом від 08.12.2020 за № ДН-3-01-19/282 на адресу Тростянецької ОТГ очікувані на 2021 рік компенсаційні витрати за перевезення пільгових (окремих) категорій громадян у приміському сполученні по Тростянецькій ОТГ для включення цих даних до бюджетного запиту та врахуванні при складанні розрахунків до проекту місцевого бюджету на 2021 рік. Згідно з розрахунком, який проведений на підставі інформації за 2019 рік та шість місяців 2020 року сума очікуваних витрат на 2021 рік склала 1 854 748,90 грн, кількість перевезених пасажирів - 127 853 чол.

Рішенням 3 сесії 8 скликання Тростянецької міської ради від 22.12.2020 № 198 затверджена Програма соціального захисту населення Тростянецької міської територіальної громади на 2021-2023 роки, одним із заходів якої є відшкодування вартості пільгового проїзду окремих категорій громадян залізничним транспортом на маршрутах загального користування у приміському сполученні. Обсяг фінансування на 2021 рік 900 тис. грн.

Додатком № 8 до Програми є Порядок відшкодування вартості пільгового проїзду окремих категорій громадян автомобільним та залізничним транспортом на маршрутах загального користування у приміському сполученні Тростянецької міської територіальної громади, у якому зазначено, що законодавчою та нормативною основою Порядку є зокрема Бюджетний кодекс України, Закони України: "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про охорону дитинства", "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", постанова Кабінету Міністрів України "Про безоплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування", інші законодавчі і нормативні акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Також у Порядку визначені пільгові категорії громадян для відшкодування вартості пільгового проїзду.

Листом від 10.02.2021 № 01-20 Відділ соціального захисту населення Тростянецької міської ради та листом від 18.02.2021 № 296 Тростянецька міська рада повідомили позивача, що бюджетом Тростянецької міської територіальної громади на 2021 рік, який був затверджений рішенням 4 сесії 8 скликання Тростянецької міської ради від 24 грудня 2020 року № 241, на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян на залізничному транспорті на 2021 рік передбачено 800 000 грн.

31 березня 2021 року між позивачем (перевізник) та відповідачем (розпорядник) укладений Договір № 18 на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом у приміському сполученні (далі - Договір), за умовами пункту 1.1 якого перевізник здійснює у відповідності до чинного законодавства України надання послуг по безоплатному перевезенню окремих пільгових категорій громадян залізничним транспортом у приміському сполученні (Додаток 1), а розпорядник проводить компенсаційні виплати за перевезення вказаних осіб.

Перелік пільгових категорій громадян, які мають право безоплатного проїзду в приміському сполученні залізничним транспортом та для яких передбачені кошти на виплату компенсації за пільговий проїзд є Додатком № 1 до Договору.

Компенсація витрат за перевезення окремих пільгових категорій громадян залізничним транспортом приміського сполучення проводиться розпорядником в межах коштів передбачених у міському бюджеті на поточний рік, та складає 400000,00 грн за рік в т.ч. ПДВ. Виплати проводяться щомісячно на підставі облікової форми (додаток 2 до Договору) та актів звірок (пункти 2.1., 2.2. Договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2021 року, а в частині проведення розрахунків по Договору - до повного їх погашення. Сторони домовилися, що дія Договору розповсюджується на відносини, що виникли з 01 січня 2021 року згідно з частиною 3 статті 631 Цивільного кодексу України.

Відповідно до облікових форм про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян за період з січня по грудень 2021 року сума недоотриманих коштів склала 1 410 799,52 грн.

Відповідні облікові форми щомісяця надсилались позивачем відповідачу разом з актами звіряння (а.с. 68-92, том 1).

Відповідач визнав зобов`язання в межах 400 000 грн відповідно до договору (40 000 грн на місяць), які були сплачені позивачу згідно з платіжними дорученнями №1 від 02.04.2021, № 2 від 15.04.2021, № 3 від 12.05.2021, № 4 від 24.06.2021, № 5 від 23.07.2021, № 6 від 29.09.2021, № 7 від 11.11.2021, № 8 від 11.11.2021, № 9 від 22.12.2021, № 10 від 30.12.2021.

Позивач неодноразово звертався до відповідача та третьої особи з листами від 11.06.2021 № ДН-3-01-19/181, від 28.07.2021 № ДН-3-01-19/208, від 05.08.2021 № ДН-3-01-19/220, від 17.11.2021 № ДН-3-01-19/324, в яких зазначав, що ним надано послуг на суму, більшу ніж зазначена у Договорі, про необхідність укладення додаткової угоди про збільшення суми Договору відповідно до видатків з місцевого бюджету для компенсаційних виплат, а також про необхідність виділення додаткових коштів для відшкодування фактичних витрат перевізника за перевезення пільгових категорій громадян.

У відповідь на зазначені звернення позивача, листами від 29.07.2021 № 2088, № 01-127 від 30.07.2021, № 01-141 від 17.08.2021, № 01-155 від 09.09.2021, №01-216 від 25.11.2021, для внесення обґрунтованої пропозиції щодо збільшення бюджетних призначень за пільговий проїзд окремих категорій громадян на залізничному транспорті саме за жителів Тростянецької міської територіальної громади, відповідач та третя особа просили позивача надати відомості по кожному пільговику, який користувався послугами залізничного транспорту на території Тростянецької міської територіальної громади із зазначенням документа, який надає право на пільгове перевезення у 2021 році, списки пільгових категорій із зазначенням номеру посвідчення пільговика.

У листі від 03.09.2021 позивач повідомив відповідача, що не має можливості виділити з пасажирів, які придбавали квитки на території Тростянецького району, жителів Тростянецького району, так як позивач не має доступу до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги; в проїзному документі (квитку) у приміському сполученні зазначаються № посвідчення та код категорії пільговика, дата поїздки та маршрут слідування. Позивач повідомив відповідачу про його право здійснити перевірку достовірності складеної облікової форми шляхом обстеження кількості перевезених пільговиків зі станцій та зупиночних пунктів, які належать до Тростянецького району та здійснити контроль за обліком пільговиків шляхом перевірки контрольних стрічок, які знаходяться в Центрі з обробки проїзних перевізних документів по місту Суми.

Листами від 16.09.2021 та від 22.09.2021 позивач повідомив відповідача та третю особу, що вимоги про надання списків пільгових категорій населення із зазначенням номеру посвідчення суперечать чинному законодавству та не передбачені Договором.

21.06.2022 позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату 1 010 799,52 грн заборгованості за надані у 2021 році послуги за перевезення залізничним транспортом пільгових категорій громадян.

У відповідь на претензію, листом № 165/01-15 від 19.07.2022, відповідач повідомив, що у повному обсязі виконав договірні зобов`язання на суму 400 000,00 грн, як передбачено Договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач провів частково розрахунки на суму 400 000,00 грн за Договором, однак відповідно до облікових форм за 2021 рік та актів звіряння розрахунків за 2021 рік, загальна сума недоотриманих коштів з урахуванням податку на додану вартість склала 1 410 799,52 грн, у зв`язку з чим позивачем понесені збитки в сумі 1 010 799,52 грн.

З огляду на те, що відповідачем не в повному обсязі відшкодовано понесені позивачем збитки за пільгове перевезення окремих категорій громадян за 2021 рік в приміському сполученні, АТ "Українська залізниця" звернулося до суду першої інстанції із даним позовом.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Водночас, відповідно до приписів статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність (стаття 174 Господарського кодексу України).

Згідно пунктами 1, 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

Відповідно до статті 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), виключно законами України визначаються, зокрема, пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Пільгове перевезення пасажирів залізничним транспортом передбачено низкою законодавчих актів України. Так, соціальні пільги на пасажирські перевезення для низки категорій громадян встановлено, зокрема, Міжурядовою Угодою про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них від 12 березня 1993 року, Законами України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам", "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про охорону дитинства", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.1993 № 354 "Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування" введено безплатний проїзд для пенсіонерів за віком на міському пасажирському транспорті загального користування (крім метрополітену і таксі) та приміських маршрутах.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, протягом 2021 року АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця", на виконання умов Договору та на виконання імперативних законодавчих приписів, надавалися послуги з пільгового перевезення окремих категорій громадян у приміському сполученні по залізничній станції Тростянець-Смородине, зупиночних пунктах Ворскла, Рупине, Бакирівка, що знаходяться на території Тростянецької міської об`єднаної територіальної громади (Тростянецька ОТГ) Сумської області.

Статтею 7 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що відносини підприємств залізничного транспорту з місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування базуються на податковій і договірній основах відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до частини 6 статті 9 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Норми вказаних законів, зокрема, закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовному обов`язку залізничного перевізника надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов`язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Поряд з цим, приписами частин 1, 2 статті 20 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" унормовано, що надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ і організацій та соціальних фондів на засадах адресності та цільового використання.

Державні соціальні гарантії та державні соціальні стандарти і нормативи є основою для розрахунку видатків на соціальні цілі та формування на їх основі бюджетів усіх рівнів та соціальних фондів, міжбюджетних відносин, розробки загальнодержавних і місцевих програм економічного і соціального розвитку.

Як убачається з матеріалів справи, рішення Тростянецької міської ради 3 сесії 8 скликання №198 "Про затвердження Програми соціального захисту населення Тростянецької міської територіальної громади на 2021-2023 роки" (далі - Рішення № 198) прийнято на виконання пункту 22 частини статті 26, статей 25, 34, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (у редакції, чинній на момент його прийняття). Тобто, Міська рада реалізувала свою виключну компетенцію у питанні затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, цільових програм з інших питань місцевого самоврядування.

У пункті 2 Рішення №198 Міською радою визначено, що при формуванні бюджету Тростянецької міської територіальної громади на 2021-2023 роки необхідно передбачати фінансування цієї Програми.

Одним із заходів затвердженої за вказаним рішенням Програми соціального захисту населення Тростянецької міської територіальної громади на 2021-2023 роки (далі - Програма) є відшкодування вартості пільгового проїзду окремих категорій громадян залізничним транспортом на маршрутах загального користуванн у приміському сполученні, обсяг фінансування на 2021 рік - 900 тис. грн (Додаток 2 до Програми).

Додатком № 8 до Програми є Порядок відшкодування вартості пільгового проїзду окремих категорій громадян автомобільним та залізничним транспортом на маршрутах загального користування у приміському сполученні Тростянецької міської територіальної громади (далі - Порядок), у якому зазначено, що його розроблено з метою забезпечення перевезення пільгових категорій населення автомобільним та залізничним транспортом загального користування та комплексного розв`язання проблеми фінансування компенсаційних виплат за пільгові перевезення пасажирів та визначення механізму їх виплати.

Порядок містить посилання на те, що законодавчою та нормативною його основою є Бюджетний кодекс України, Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні", а також закони та інші нормативні акти, що регулюють правовідносини у цій сфері. Також у Порядку визначені пільгові категорії громадян для відшкодування вартості пільгового проїзду.

Джерелами компенсаційних виплат за пільгові перевезення пасажирів відповідно до Порядку є кошти бюджету Тростянецької міської територіальної громади.

В подальшому, як убачається із листування позивача з відповідачем та третьою особою, останніми повідомлено, що бюджетом Тростянецької міської територіальної громади на 2021 рік, який був затверджений рішенням 4 сесії 8 скликання Тростянецької міської ради від 24.12.2020 № 241, на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян на залізничному транспорті на 2021 рік передбачено 800 000,00 грн.

31.03.2021 між позивачем та відповідачем укладено Договір № 18, за умовами якого перевізник здійснює у відповідності до чинного законодавства України надання послуг по безоплатному перевезенню окремих пільгових категорій громадян залізничним транспортом у приміському сполученні, а розпорядник проводить компенсаційні виплати за перевезення вказаних осіб, із зазначенням у Додатку №1 до цього Договору переліку пільгових категорій громадян, які мають право безоплатного проїзду в приміському сполученні залізничним транспортом та для яких передбачені кошти на виплату компенсації за пільговий проїзд. Строк дії Договору визначено сторонами з 01.01.2021 по 31.12.2021.

З огляду на зміст рішення Тростянецької міської ради №198 та укладеного між позивачем та відповідачем Договору №18 відповідача визначено розпорядником коштів місцевого бюджету/відповідальним виконавцем зі здійснення бюджетної програми щодо компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян на залізничному транспорті.

Згідно з підпунктом "ґ" пункту 3 частини 1 статті 91 Бюджетного кодексу України до видатків, що можуть здійснюватися з усіх бюджетів, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, в тому числі компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Відповідно до пункту 6 Порядку обслуговування громадян залізничним транспортом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1997 № 252, суб`єкти господарської діяльності, які займаються перевезенням та обслуговуванням пасажирів, повинні забезпечити надання пільг особам, які мають на це право згідно із законодавством України.

З системного аналізу вказаних вище законодавчих приписів та встановлених обставин даної справи слідує, що визначеному законодавчо імперативному обов`язку залізничного перевізника надавати послуги з пільгового перевезення тим категоріям громадян, які мають установлені законодавством пільги з їх оплати, кореспондує обов`язок відповідного розпорядника коштів місцевого бюджету компенсувати вартість пільгових перевезень залізниці.

При цьому, у позивача виникло цивільне право на відшкодування вартості послуг перевезення, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, а у відповідача, як замовника послуг та розпорядника коштів місцевого бюджету - цивільний обов`язок здійснити з позивачем розрахунок за надані цим особам послуги.

Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме положення господарського законодавства (у даному випадку - Закону України "Про залізничний транспорт"), а не Бюджетний кодекс України, який визначає засади функціонування бюджетної системи України, до якої позивач не належить.

Помилкове посилання суду першої інстанції в оскаржуваному рішення на приорітетність у застосуванні до спірних правовідносин норм Бюджетного кодексу України по відношенню до норми частини 6 статті 9 Закону України "Про залізничний транспорт" не привело до неправильного визначення відповідача у даній справі та вирішення даної справи.

Згідно з пунктом 5.1 розділу 5 Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 27.12.2006 №1196, до пільгових перевезень належить безплатний проїзд та проїзд зі знижкою вартості проїзду, що надаються відповідно до міжнародних угод, законів України, постанов Кабінету Міністрів України тощо.

Відповідно до пункту 6 Порядку обслуговування громадян залізничним транспортом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1997 №252, суб`єкт господарювання, що здійснює перевезення пасажирів, надає послуги, пов`язані з обслуговуванням пасажирів, повинні забезпечити надання пільг особам, які мають на це право згідно із законодавством України.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, з метою виконання вимог зазначених вище законодавчих актів та прийнятих Тростянецькою міською радою рішень між позивачем і відповідачем був укладений Договір №18 від 31.03.2021 на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізним транспортом у приміському сполученні.

У преамбулі та пунткі 3.6 вказаного Договору сторонами передбачено, що він укладений у відповідності, в тому числі і до Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 № 1359 (далі - Порядок №1359).

Саме зазначеним Порядком встановлено механізм розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільгові перевезення окремих категорій громадян, яким таке право надано законом, що здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, а також субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на зазначені цілі.

Пунктом 2 Порядку №1359 визначено, що до пільгових перевезень залізничним транспортом (далі - пільгові перевезення) належать безоплатні перевезення або перевезення окремих категорій громадян зі знижкою, встановленою законодавством.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку №1359 облік пільгових перевезень та визначення суми недоотриманих коштів від таких перевезень проводиться залізницями на підставі інформації автоматизованої системи керування пасажирськими перевезеннями та реєстраторів розрахункових операцій про оформлені та видані пасажирам безоплатні або пільгові проїзні документи (квитки).

Сума недоотриманих коштів обчислюється в автоматизованому режимі під час оформлення кожного безоплатного та пільгового проїзного документа (квитка) як різниця між повною вартістю проїзду, встановленою згідно з діючими тарифами для відповідного виду сполучення, маршруту прямування, категорії поїзда та вагона, і вартістю проїзду, що сплачує пасажир відповідно до наданих пільг.

Пунктом 5 Порядку №1359 визначено, що інформація про оформлені та видані пасажирам безоплатні та пільгові проїзні документи (квитки) включається до місячної станційної звітності.

При цьому, відповідно до пункту 7 Порядку №1359 сума недоотриманих коштів включається до місячної станційної звітності області, на території якої був придбаний пільговий проїзний документ (квиток), незалежно від місця проживання (навчання) пасажира.

Як передбачено пунктами 9 - 11 Порядку №1359, на підставі місячної станційної звітності залізниці складають облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевих бюджетів, згідно з додатком. Для компенсації недоотриманих коштів облікова форма складається окремо для органу виконавчої влади, який є головним розпорядником бюджетних коштів, передбачених на цю мету державним бюджетом, та органу виконавчої влади, який є головним розпорядником коштів, виділених місцевим бюджетом. Залізниці не пізніше ніж 15 числа місяця наступного звітного періоду подають відповідним головним розпорядникам коштів рахунок на суму, яка підлягає компенсації, та облікові форми. Головні розпорядники коштів, передбачених на компенсаційні виплати, після надходження їх на власні рахунки у п`ятиденний строк перераховують зазначені кошти відповідній залізниці.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем, на підтвердження надання послуг з пільгового перевезення окремих категорій громадян протягом 2021 року, долучено до матеріалів справи копії облікових форм, за змістом яких сума за фактичну кількість перевезених пільговиків за період січень-грудень 2021 року склала 1 410 799,52 грн. Зазначені облікові форми щомісяця надсилалися відповідачу разом з актами звіряння розрахунків, що ним не заперечується.

Облікові форми складені позивачем за спірний період, повністю відповідають положенням пунктів 9, 10 та додатку до Порядку № 1359, а тому такі облікові форми є належними доказами сум недоотриманих позивачем коштів за перевезення залізничним транспортом пільгових категорій осіб та відповідно повинні бути оплачені розпорядником бюджетних коштів.

Внесення додаткової інформації, зокрема щодо осіб, які скористалися пільгами, затвердженою обліковою формою не передбачено.

З 22.04.2021 на території регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Укрзалізниця" введено в дію нові тарифи на перевезення пасажирів залізничним транспортом у приміському сполученні згідно із наказом директора виконавчого регіональної філії від 16.04.2021 № 182/Н. Відповідні тарифи погоджені головою Сумської обласної державної адміністрації (а.с. 60, 61, 226, том 1).

Про введення в дію нових тарифів позивач повідомив відповідача та третю особу листом від 27.04.2021 № ДН-3-01-19/140 (а.с. 62, том 1).

На підтвердження відомостей облікових форм в матеріалах справи наявні відомості обліку сум збитків від перевезень пасажирів пільгового контингенту в приміському сполученні за 2021 рік в розрізі по кожній станції Тростянецької громади (Бакирівка, ЗП 102 КМ, ЗП 99 КМ, Олексине, Рупине, Скрягівка, Смородине) та по кожному місяцю (а.с. 222, 223, том 1).

Також, на виконання вимог ухвали суду першої інстанції позивачем були надані додаткові докази: копії звітів про продаж квитків приміського сполучення по станціям за січень-грудень 2021 року, в яких містяться відомості про станції відправлення на території Тростянецької громади та станції призначення, категорію пільги, кількість талонів та тариф проїзду. Відповідні звіти містять відомості про осіб, якими вони складені та їх підписи; позиційні звіти по безплатних проїзних документах АРМ Фінансово-статистичної звітності АС ОППЗТ за квітень, червень-грудень 2021 року.

Заперечення відповідача щодо недостовірності наданих позивачем додаткових доказів судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки відповідно до вимог Порядку №1359 належним документом, яким визначається сума неотриманих коштів за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевих бюджетів, є відповідна облікова форма.

Відповідач не подав до суду доказів, які б спростували відомості облікових форм щодо кількості оформлених пільгових проїзних документів (квитків).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач як відповідний структурний підрозділ органу місцевого самоврядування та розпорядник коштів місцевого бюджету зі здійснення бюджетної програми щодо компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян на залізничному транспорті, зобов`язаний відповідно до вимог чинного законодавства виконати обов`язок з виплати позивачу суму компенсації вартості пільгових перевезень у січні-грудні 2021 року згідно складених та наданих позивачем облікових форм на загальну суму 1 410 799,52 грн.

Водночас, відповідачем здійснено компенсаційні виплати за перевезення залізничним транспортом пільгових категорій громадян за період з січня 2021 року по грудень 2021 року частково у сумі 400 000,00 грн в межах суми Договору.

Станом на день звернення до суду першої інстанції заборгованість відповідача перед позивачем становила 1 010 799,52 грн.

Сторони не досягли згоди про збільшення суми Договору, докази внесення відповідних змін щодо збільшення суми компенсації матеріали справи не містять.

Проте, ці обставини не звільняють відповідача, як розпорядника бюджетних коштів, від виконання зобов`язання яке виникає безпосередньо із законів України і не залежить від волевиявлення сторін.

Як наголошувала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.03.2020 у справі № 904/94/19, перевезення пасажирів на пільгових умовах виконано залізницею не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважений на те державою орган - відповідач у справі, у силу закону має відшкодувати за рахунок бюджетних коштів понесені витрати позивачу.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України та стаття 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.

Посилання скаржника на правову позицію Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладену в постанові від 09.06.2023 у справі № 916/3938/21 є неприйнятними з огляду на те, що таку постанову прийнято Верховним Судом з огляду на іншу фактично-доказову базу у відповідній справі, тобто хоча й за подібного правового регулювання, але за інших встановлених обставин, і за інших поданих сторонами й оцінених судами доказів, у залежності від яких (обставин і доказів) прийнято відповідне судове рішення. Так, зокрема, у даній справі, що розглядається (920/1035/22), між сторонами було укладено на виконання Програми, затвердженої рішенням третьої оосби, Договір на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізним транспортом у приміському сполученні, тоді як у справі №916/3938/21 відповідний договір не укладався, програма не затверджувалася.

З огляду на встановлені обставини та враховуючи, що матеріали справи не містять жодних доказів відшкодування позивачу витрат, які понесла залізниця на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах, за період з 01.01.2021 до 31.12.2021 у повному обсязі, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 010 799,52 грн збитків за пільгове перевезення пасажирів за вказаний період є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, з приводу неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, неповного з`ясування обставин та дослідження доказів, що є підставою для скасування судового рішення, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі про задоволення позову АТ "Українська залізниця".

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Нормою статті 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Відділу соціального захисту населення Тростянецької міської ради на рішення Господарського суду Сумської області від 06.06.2023 у справі №920/1035/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 06.06.2023 у справі 920/1035/22 залишити без змін.

3. Матеріали справи №920/1035/22 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Кравчука Г.А. з 22.01.2024 по 05.02.2024 повний текст постанови складено 06.02.2024.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.П. Коробенко

Т.П. Козир