Постанова
від 30.01.2024 по справі 910/17277/21
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2024 р. Справа№ 910/17277/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Копитової О.С.

Доманської М.Л.

за участю секретаря судового засідання Карпової М.О.

у присутності представників сторін:

від АТ "Укрексімбанк": Головіна О.І. за довіреністю (у приміщенні суду)

від ТОВ "Компанія "Дивосвіт": Богомазов П.С. згідно ордеру (у приміщенні суду)

від розпорядника майна: Дубовик С.В. згідно ордеру (в режимі відеоконференції)

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Дивосвіт" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2023

у справі №910/17277/21 (суддя Омельченко Л.В.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Дивосвіт"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 року у справі №910/17277/21, зокрема, визнано кредиторами боржника: АТ "Державний експортно-імпортний банк України" на загальну суму 102 636 504,95 грн., з яких: вимоги у розмірі 4 971 141,24 грн. - забезпечені заставою; 69 328,48 грн. - перша черга (судовий збір); 93 894 104,40 грн. - четверта черга (основний борг); 2 566 053,57 грн. - шоста черга (пеня); Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А.М. на загальну суму 19 455 270,40 грн. (шоста черга), без права вирішального голосу, в іншій частині грошових вимог відмовлено; ГУ ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС, на загальну суму 66 153,38 грн.(третя черга), без права вирішального голосу; ОСОБА_1 на загальну суму 76 710,74 грн.(з 01.08.2013 по 14.02.2022) - перша черга.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ТОВ "Компанія "Дивосвіт" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 року у справі №910/17277/21 повністю та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2023 року колегією суддів у складі головуючого судді Остапенка О.М., суддів: Сотнікова С.В., Полякова Б.М. апеляційну скаргу ТОВ "Компанія "Дивосвіт" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 у справі №910/17277/21 повернуто скаржнику на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та роз`яснено, що повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню з нею до апеляційного господарського суду у загальному порядку після усунення вказаних недоліків.

11.10.2023 засобами поштового зв`язку апеляційна скарга ТОВ "Компанія "Дивосвіт" надійшла до апеляційного господарського суду повторно.

У повторно поданій апеляційній скарзі апелянт уточнив свої вимоги та просить суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 у справі №910/17277/21 в частині визнання кредиторських вимог приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А.М. та АТ "Державний експортно-імпортний банк України" та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні грошових вимог відмовити повністю.

Згідно витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 16.10.2023 року апеляційну скаргу ТОВ "Компанія "Дивосвіт" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Копитова О.С., Сотніков С.В.

Ухвалою суду від 20.10.2023 вищевказаною колегією суддів відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Компанія "Дивосвіт" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 року у справі №910/17277/21, повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/17277/21 за заявою ТОВ "Компанія "Дивосвіт" про банкрутство.

16.11.2023 супровідним листом Господарського суду міста Києва №910/17277/21/7010/2023 від 15.11.2023 витребувані матеріали даної справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

У зв`язку з перебуванням судді Сотнікова С.В. у відпустці витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2023 року для розгляду справи №910/17277/21 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М. судді: Копитова О.С., Доманська М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 поновлено скаржнику строк для подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною ТОВ "Компанія "Дивосвіт" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 року у справі №910/17277/21, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 12.12.2023 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

У поданому 27.11.2023 через відділ документального забезпечення суду відзиві на апеляційну скаргу арбітражний керуючий Дубовик С.М. просить залишити її без задоволення в частині скасування ухвали про визнання вимог АТ "Укрексімбанк" та задовольнити в частині скасування ухвали про визнання вимог приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А.М.

27.11.2023 року через відділ документального забезпечення суду засобами електронного зв`язку від представника розпорядника майна ТОВ "Компанія "Дивосвіт" арбітражного керуючого Дубовика С.М. адвоката Дубовик С.В. надійшло клопотання про проведення судового засідання 12.12.2023 року та всіх наступних засідань в режимі відеоконференції, проведення яких просить забезпечити поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення EasyCon, за наслідками розгляду якого ухвалою суду від 27.11.2023 року вказане клопотання задоволено.

У поданому 05.12.2023 через відділ документального забезпечення суду відзиві на апеляційну скаргу представник приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А.М. просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу в частині вимог приватного виконавця - без змін.

У поданому 07.12.2023 через відділ документального забезпечення суду відзиві на апеляційну скаргу представник АТ "Укрексімбанк" просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу в частині вимог банку - без змін.

Ухвалою суду від 12.12.2023 за клопотанням ТОВ "Компанія "Дивосвіт" відкладено розгляд справи на 30.01.2024 року на підставі ст. 216 ГПК України.

Представник боржника в судовому засіданні 30.01.2024 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 у справі №910/17277/21 в частині визнання кредиторських вимог приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А.М. та АТ "Укрексімбанк" та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні грошових вимог відмовити повністю.

Представник АТ "Укрексімбанк" в судовому засіданні доводів та вимог скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити її без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 12.06.2023 в частині визнання вимог банку - без змін.

Представник розпорядника майна боржника в судовому засіданні в режимі відеоконференції вимоги апеляційної скарги боржника підтримав в частині скасування ухвали про визнання вимог приватного виконавця, в іншій частині просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Представники інших учасників провадження у справі в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не направляли.

Згідно ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

30.01.2024 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення присутніх представників учасників провадження у справі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції в частині визнання вимог АТ "Укрексімбанк" - частковому скасуванню з прийняттям в наведеній частині нового рішення, а також скасуванню в частині визнання вимог приватного виконавця, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Разом з тим, 21.04.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 №2597-VIII, який введено в дію 21.10.2019, відтак в даному випадку застосуванню підлягають положення Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

Згідно ст. 1 КУзПБ кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

В силу положень ч.ч. 1, 2 ст. 45 наведеного кодексу, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Кредитор, за заявою якого відкрито провадження у справі, має право заявити додаткові грошові вимоги до боржника у межах строку, встановленого частиною першою цієї статті.

Забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.

Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.

Склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов`язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.

Згідно ч. 2 ст. 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

У разі необхідності господарський суд може оголосити перерву в попередньому засіданні.

За результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються:

- розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів;

- розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів;

- дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів;

- дата підсумкового засідання суду, на якому буде постановлено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство, чи ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 44 цього Кодексу.

Розпорядник майна за результатами попереднього засідання вносить до реєстру вимог кредиторів відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов`язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги.

Неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов`язань у шосту чергу.

Погашення неустойки (штрафу, пені) у справі про банкрутство можливе лише в ліквідаційній процедурі.

Ухвала попереднього засідання є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів. Для визначення кількості голосів для участі у представницьких органах кредиторів зі складу вимог конкурсних кредиторів виключається неустойка (штраф, пеня).

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду міста Києва від 14.02.2022 року відкрито провадження у справі №910/17277/21 про банкрутство ТОВ "Компанія "Дивосвіт" введено процедуру розпорядження майном ТОВ "Компанія "Дивосвіт" розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Дубовика С.М.

Відповідне оголошення про відкриття щодо ТОВ "Компанія "Дивосвіт" провадження у справі про банкрутство офіційно оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 20.04.2022 за №68618.

Після публікації вказаного оголошення засобами поштового зв`язку 23.05.2022 року (18.05.2022 року згідно зазначених на в описі вкладення у цінний лист відомостей), тобто в межах строку, встановленого ст. 45 КУзПБ, від АТ "Укрексімбанк" надійшла заява з грошовими вимогами до боржника на загальну суму 255 464 904,95 грн., частина з яких на суму 6 107 018,50 грн. є забезпеченими заставою майна боржника.

Заявлені кредитором вимоги складають заборгованість за кредитним договором №18106К31/2159 від 18.08.2006 та договором поруки №18106Р11 від 19.08.2006 у розмірі 194 535 754,37 грн. та 71 988,98 швейцарських франків, присуджених до стягнення за рішенням господарського суду міста Києва від 08.08.2012 року у справі №5011-34/6378-2012, а також додатково нарахованих 1283206,92 грн. процентів за користування кредитом, 17 502 567,75 грн. 3% річних та 39 951 567,54 грн. інфляційних втрат за статтею 625 ГПК України.

На підтвердження заявлених вимог кредитором до кредиторської заяви надано наступні документи та докази: розрахунок заборгованості за кредитним договором №18106К31/2159 від 18.08.2006 року; копія кредитного договору №18106К31/2159 від 18.08.2006 зі змінами та доповненнями; копія договору застави №18106Z108 від 19.08.2006 зі змінами та доповненнями; копії витягів про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна; копія договору поруки №18106Р11 від 19.08.2006 року зі змінами та доповненнями; копія рішення господарського суду міста Києва від 08.08.2012 року у справі №5011-34/6378-2012; копія постанови Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2012 року у справі №5011-34/6378-2012; копія постанови Вищого господарського суду міста Києва від 06.02.2013 у справі №5011-34/6378-2012; копія наказу господарського суду міста Києва від 25.02.2013 року у справі №5011-34/6378-2012; копія ухвали господарського суду міста Києва від 14.08.2013 року у справі №5011-34/6378-2012; меморіальні ордери та виписки по рахунках, відкритих на виконання умов кредитного договору №18106К31/2159 від 18.08.2006; копії листів АТ "Укрексімбанк" з доказами направлення та отримання.

В подальшому, у зв`язку із отриманням коштів від реалізації майна БП "Солідарність" у формі ТОВ (позичальника за кредитним договором №18106КЗ1/2159 від 18.08.2006 року) в загальному розмірі 152 828 400,00 грн., які були направлені на часткове погашення простроченої заборгованості за процентами та на часткове погашення простроченої заборгованості за кредитом, банком подано уточнення загального розміру грошових вимог, який становить 71 988,98 швейцарських франків та 100 514 025,06 грн., що разом за курсом НБУ на дату звернення до суду із заявою з грошовими вимогами до боржника у гривневому еквіваленті становить 102 636 504,95 грн.

До вказаних пояснень банком додано копію протоколу проведення електронного аукціону (торгів) №575684 від 19.09.2022 року, розрахунок заборгованості за основним боргом за кредитним договором №18106КЗ1/2159 від 18.08.2006 року станом на 28.10.2022 року; розрахунок заборгованості за процентами за кредитним договором №18106КЗ1/2159 від 18.08.2006 року станом на 28.10.2022 року; меморіальні ордери; виписки по рахунках.

Розпорядником майна боржника арбітражним керуючим Дубовиком С.М. згідно повідомлення від 08.12.2022 року №02-04/31 вимоги банку визнано у повному обсязі на суму 102 636 504,95 грн. у наступній черговості:

- 4 962,00 грн. - перша черга вимог кредиторів (судовий збір);

- 6 107 018,50 грн. - позачергово (забезпечені заставою майна боржника);

- 35 655 038,57 грн. - четверта черга (прострочений борг за кредитом);

- 2 566 053,57 грн. - шоста черга (пеня за рішенням суду);

- 64 366,48 грн. - четверта черга (судовий збір за рішенням суду);

- 18 147 706,24 грн. - четверта черга (3% річних за ст.625 ЦК України);

- 40 091 359,62 грн. - четверта черга (інфляційні за ст.625 ЦК України).

За наслідками розгляду заявлених кредиторських вимог ухвалою попереднього засідання господарського суду міста Києва від 12.06.2023 у справі №910/17277/21, з урахуванням ухвали від 22.01.2024 року про виправлення описки, серед інших кредиторів визнано вимоги АТ "Укрексімбанк" на загальну суму 102 636 504,95 грн., з яких: вимоги у розмірі 6107018,50 грн. - забезпечені заставою; 69 328,48 грн. - перша черга (судовий збір); 93 894 104,40 грн. - четверта черга (основний борг); 2 566 053,57 грн. - шоста черга (пеня), а також вимоги приватного виконавця Телявського А.М. на загальну суму 19 455 270,40 грн. (шоста черга), без права вирішального голосу, в іншій частині грошових вимог приватного виконавця відмовлено.

Суд першої інстанції, приймаючи дану ухвалу, виходив з доведеності та обґрунтованості належними доказами заявлених кредиторами вимог.

Звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, боржник зазначає, що висновки місцевого господарського суду щодо розміру забезпечених вимог АТ "Укрексімбанк" не відповідають мотивувальній частині ухвали.

Також боржник наголошує на недобросовісній поведінці банку, оскільки вимоги АТ "Укрексімбанк" за кредитним договором №18106К31/2159 від 18.08.2006 заявлено до іншого поручителя БП "Солідарність" у формі ТОВ - ТОВ "Солтрейд" та визнані у межах справи №910/11390/20 про банкрутство останнього, що за твердженням апелянта свідчить про подвійне стягнення та є намаганням штучно збільшити заборгованість боржника.

У якості іншої підстави для скасування оскаржуваної ухвали у відповідній частині боржником вказано, що банком розраховано кредиторські вимоги в іноземній валюті станом на 18.05.2022 року, а не станом на 23.05.2022 року.

Поряд з наведеним, на переконання ТОВ "Компанія "Дивосвіт", судом не перевірено обставин нарахування банком пені у розмірі 2 566 053,57 грн., зокрема правомірність такого нарахування за відсутності вини боржника.

Щодо доводів в частині оскарження ухвали про визнання кредиторських вимог приватного виконавця Телявського А.М., то боржником ставиться під сумнів факт надходження такої заяви до суду і зазначено про необґрунтованість та недоведеність цих вимог, як наслідок про відсутність підстав для їх визнання.

Згідно ч. 3 ст. 47 КУзПБ ухвала господарського суду, постановлена за результатами попереднього засідання, може бути оскаржена стороною у справі про банкрутство лише в частині конкретних вимог кредиторів.

Оскільки доводи та вимоги апелянта зводяться до незгоди з ухвалою суду в частині визнання кредиторських вимог приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А.М. та АТ "Укрексімбанк", то у відповідності до ст.269 ГПК України оскаржувана ухвала суду першої інстанції від 12.06.2023 у справі №910/17277/21 переглядається лише в зазначеній частині. В частині визнання вимог ГУ ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС, та ОСОБА_1 ухвала суду не переглядається.

Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення вказаної ухвали в оскаржуваних боржником частинах, колегія суддів вбачає підстави для її часткового скасування з огляду на наступне.

Заява АТ "Укрексімбанк" з грошовими вимогами до боржника надійшла до господарського суду міста Києва 23.05.2022 року (18.05.2022 року згідно зазначених на описі вкладення у цінний лист відомостей), тобто подана в межах тридцятиденного терміну, передбаченого ст. 45 КУзПБ.

Як вбачається з поданої заяви та встановлено судом, 18.08.2006 року між ВАТ "Укрексімбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрексімбанк", та БП "Солідарність" у формі ТОВ укладено кредитний договір №18106К31/2159, за яким банк відкривав позичальнику невідновлювану мультивалютну кредитну лінію з лімітом заборгованості еквівалентним 16 000 000 доларів США, на умовах забезпеченості, повернення, відкличності, строковості, платності та цільового характеру використання відповідно до положень та умов цього договору, зі сплатою процентів - для доларів США: LIBOR USD (6m) + 5,75% річних, але не менше 11,5% річних; - для євро: EURIBOR (6т) + 7% річних, але не менше 10,5% річних; - для швейцарських франків: LIBOR CHF (6т) + 7,6% річних, але не менше 9,5% річних. Кінцевий термін погашення кредиту 18 серпня 2011 р.

У подальшому сторони неодноразово укладали додаткові угоди до кредитного договору, згідно яких змінювали розмір кредитної лінії, розмір процентів, плату за управління кредитом та графік погашення кредитної заборгованості.

Згідно додаткової угоди №18106КЗ1-21/2159 від 08.11.2011 року сторони погодили, що "валюта за кредитом" означає: у період з дати укладання договору до 07.11.2011 року - швейцарські франки, долари США, Євро, починаючи з 08.11.2011 року - національну валюту України - гривню.

Сторони погодили, що ліміт заборгованості невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії встановлюється наступним чином:

1) починаючи з дати укладання договору до 19 грудня 2006 року - еквівалентний 16 000 000 доларів США;

2) станом на 20 грудня 2006 року (на один день) - еквівалентний 28982647,76 доларів США;

3) починаючи з 21 грудня 2006 року до 07 листопада 2011 року - 19485026,00 швейцарських франків;

4) починаючи з 08 листопада 2011 року - 173 143 570,82 грн.

Процентна ставка за кредитом, починаючи з 01 жовтня 2011 року встановлюється на рівні 0,1 % і у разі порушення/невиконання позичальником у попередньому кварталі будь-якого з пункті 5.1.3.7, 5.1.10, 5.1.11, 5.1.12, 5.1.13, 5.1.14, 5.1.15, та 5.1.16 договору підвищена процента ставка, починаючи з 01 жовтня 2011 року, не застосовується.

Крім того, згідно умов додаткової угоди №18106КЗ1-21/2159 від 08.11.2011 року сторони погодили, що станом на 08 листопада 2011 року заборгованість позичальника за процентами нарахованими з лютого 2009 року по 07 листопада складає 20 166 084,14 грн. і підлягають сплаті до кінця терміну дії договору наступним чином: з листопада 2011 року по грудень 2011 року - по 130327,75 грн. щомісячно; з січня 2012 року по листопад 2014 року - по 266 080,66 грн. щомісячно; грудень 2014 року - 266 081,64 грн.

З метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором 19.08.2006 року між кредитором, позичальником та ТОВ "Диво-Світ" (найменування якого з 22.08.2013 є ТОВ "Компанія "Дивосвіт"), серед іншого, було укладено договір поруки №18106Р11, за яким поручитель зобов`язався відповідати перед кредитором за своєчасне та повне виконання позичальником основного зобов`язання за кредитним договором.

Враховуючи внесені зміни до кредитного договору щодо зміни розміру кредитної лінії та кінцевого строку погашення основного боргу, сторонами також вносились відповідні зміни договорів поруки шляхом підписання додаткових угод.

Також судом встановлено, що 19.08.2006 між банком та ТОВ "Компанія "Дивосвіт" було укладено договір застави №18106Z108, за умовами якого заставодавець (боржник) передав в заставу банку обладнання, меблі та інші основні засоби на загальну вартість 6 107 018,50 грн.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином у тому числі відповідно до умов договору.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 наведеного кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 ЦК України).

Як встановлено судом з наявних у справі доказів, на виконання умов кредитного договору банк надав БП "Солідарність" кредит шляхом відкриття не відновлюваної мультивалютної кредитної лінії з лімітом заборгованості, чим належним чином виконав свої зобов`язання з надання кредиту за Кредитним договором.

Позичальник взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав та прострочив внесення чергових щомісячних платежів щодо повернення кредиту та сплати процентів, у зв`язку з цим у березні 2012 року банк пред`явив вимогу до позичальника та поручителів ( в тому числі ТОВ "Компанія "Дивосвіт") про дострокове повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів (листи №158-04/2449 від 23.03.2012, №158-04/2450 від 23.03.2012, №158-04/2451 від 23.03.2012) та в подальшому звернувся до суду з позовом про стягнення з боржника та його поручителів заборгованості, внаслідок чого рішенням Господарського суду міста Києва від 08.08.2012 року у справі №5011-34/6378-2012, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2012 та Вищого господарського суду міста Києва від 06.02.2013, позов банку задоволено частково та, зокрема, вирішено стягнути з ТОВ "Диво-Світ", як солідарного з БП "Солідарність" боржника, на користь АТ "Укрексімбанк" заборгованість за Кредитним договором у розмірі 194 535 754,37 грн. та 71 988 франків 98 сантимів, яка складається із:

- 173 143 570,82 грн. - прострочена заборгованість за кредитом;

- 20 163 679,33 грн. - нараховані проценти за користування кредитом;

- 497 577,52 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту;

- 57 385,83 швейцарських франків - пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом;

- 376 546,67 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом;

-59 527,96 грн. - 3% річних у зв`язку з несвоєчасним погашенням кредиту;

-14 603,15 швейцарських франків - 3 % річних у зв`язку з несвоєчасним погашенням суми процентів за користування кредитом;

-155 059,99 грн. - 3 % річних у зв`язку з несвоєчасним погашенням суми процентів за користування кредитом;

-139792,08 грн. - втрати від інфляції у зв`язку з несвоєчасним погашенням кредиту та процентів за користування кредитом;

Також присуджено до стягнення солідарно 64 366,48 грн. судового збору.

Судова колегія зазначає, що обставини видачі позичальнику кредиту, а також невиконання ним своїх обов`язків з повернення кредиту та сплати процентів встановлено у рішенні Господарського суду міста Києва у справі №5011-34/6378-2012.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

В силу приписів ч. 1 та 2 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

При цьому, розглядаючи заяву банку з кредиторськими вимогами до боржника колегією суддів взято до уваги висновки Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладені у постанові від 15.03.2023 року у справі №904/10560/17, згідно яких під час розгляду заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів (окрім кредиторів, ініціюючих провадження у справі про банкрутство), рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору, не є обов`язковим, а при його наявності оцінюється судом поряд з іншими доказами, а саме первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно/господарсько-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором.

В даному випадку окрім судового рішення про стягнення заборгованості, матеріали справи №910/17277/21 про банкрутство ТОВ "Компанія "Дивосвіт" містять сукупність належних доказів на підтвердження наявності заборгованості боржника перед АТ "Укрексімбанк", зокрема, кредитній договір зі змінами, меморіальні ордери, банківські виписки, вимоги кредитора про усунення порушення зобов`язання, а тому вимоги кредитора до боржника, які підтверджені рішенням Господарського суду міста Києва від 08.08.2012 року у справі №5011-34/6378-2012, в даному випадку є обґрунтованими, безспірними та такими, що підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів боржника.

Враховуючи те, що боржник не виконав рішення суду та продовжує порушувати строки повернення кредиту та процентів, що встановлені кредитним договором, банком продовжено нарахування відсотків за договором (1 283 206,92 грн.), а також нараховано 17 502 567,75 грн. 3% річних та 39 951 567,54 грн. інфляційних втрат на основну суму заборгованості за кредитом та процентами за період з 14.02.2019 року по 13.02.2022 року, отже, за твердженням АТ "Укрексімбанк", станом на 18.05.2022 у боржника за вищенаведеним договором наявна заборгованість перед банком (згідно доданого до заяви розрахунку) у загальному розмірі 255 464 904,95 грн.

На думку апелянта, оскільки боржник продовжував неправомірно користуватися кредитними коштами після реалізації банком права вимоги на дострокове повернення кредиту, останній вправі нараховувати проценти за користування кредитними коштами до дати фактичного повернення боржником кредиту, як це прямо передбачене умовами Кредитного договору.

Однак, судова колегія з даним твердженням не може погодитись.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Частинами першою, другою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до п. 3.2.2. кредитного договору №18106К31/2159 від 18.08.2006 року в редакції додаткової угоди №18106К31-19/2159 від 30.03.2010, кінцевий термін погашення кредиту: 25.12.2014 року.

Оскільки позичальник своїх зобов`язань за Договором належним чином не виконував, рішенням Господарського суду міста Києва від 08.08.2012 року у справі №5011-34/6378-2012, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2012 та Вищого господарського суду міста Києва від 06.02.2013, стягнуто, зокрема, з ТОВ "Диво-Світ" на користь АТ "Укрексімбанк" заборгованість за Кредитним договором у розмірі 194 535 754,37 грн. та 71 988 франків 98 сантимів.

Отже, АТ "Укрексімбанк" використало право вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку.

Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом.

Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник не виконує належним чином, не є підставою для нарахування процентів за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні, тому строк дії договору змінився і вважається таким, що має бути виконаним у повному обсязі.

Здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту. Забезпечувальне зобов`язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному. У разі незадоволення вимог кредитора за рішенням суду основне зобов`язання сторін не припиняється, однак змінюється щодо предмета та строків виконання, встановлених кредитором, при зверненні до суду, що надає кредитору право вимоги до боржника, у тому числі й шляхом стягнення решти заборгованості за основним зобов`язанням (тілом кредиту) в повному обсязі та процентів і неустойки згідно з договором, нарахованих на час звернення до суду з вимогою про дострокове виконання кредитного договору.

Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Аналогічна правова позиції викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц, від 04.02.2020 у справі №912/1120/16, від 19.05.2020 у справі №910/23028/17 та в подальшому знайшла своє відображення, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19.05.2021 у справі №654/4345/19, від 11.05.2021 у справі №1424/2649/2012, від 28.10.2020 у справі №921/321/18, від 18.09.2020 у справі №916/4693/15, від 02.06.2020 у справі №911/1774/15, від 06.02.2019 у справі №175/4753/15-ц.

При цьому, Верховний Суд у своїх постановах неодноразово вказував на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно (в один і той же період) правомірною та неправомірною, тому регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. У зв`язку із цим за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

При цьому, вищенаведені висновки апеляційного господарського суду у повній мірі відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 05.04.2023 року у справі №910/4518/16, у якій досліджувалось питання різного підходу щодо визначення періоду нарахування процентів за користування кредитом, застосованого (підходу) у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 та від 18.01.2022 у справі №910/17048/17.

Так, у вказаній постанові від 05.04.2023 по справі №910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 зазначила про відсутність підстав для відступу від наведених висновків, викладених раніше у її постановах від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (п.п. 53, 54) та від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 (п. 6.19).

Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові також зауважила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за "користування кредитом", так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя) (пункт 117 постанови).

Крім того, викладений в пункті 123 постанови від 18.01.2022 у справі №910/17048/17 висновок в частині твердження, що:"нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів", Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 уточнила таким: "у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за "користування кредитом" (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором" (пункт 141 постанови).

За змістом пунктів 142-145 цієї ж постанови зазначено, що наведене у Рішенні Конституційного Суду України від 22.06.2022 у справі №3-188/2020 (455/20) обґрунтування (що приписи частини другої статті 625 ЦК України, першого речення частини першої статті 1050 ЦК України та частини першої статті 1048 ЦК України регулюють різні за змістом правовідносини, які не є взаємовиключними, адже за загальним правилом (частина перша статті 622 цього Кодексу), якщо інше не встановлено в договорі або законі, застосування заходів цивільної відповідальності не звільняє боржника від виконання зобов`язань за договором у натурі) збігається з висновками Великої Палати Верховного Суду. Саме тому, що приписи частини другої статті 625 та частини першої статті 1048 ЦК України регулюють різні за змістом відносини, які не є взаємовиключними, кредитор після прострочення повернення кредиту може вимагати як сплати процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання (які нараховуються за статтею 625 ЦК України як наслідок неправомірної поведінки боржника), так і сплати кредиту та процентів за наданий кредит, нарахованих до настання строку повернення кредиту (які нараховуються за статтею 1048 ЦК України як наслідок правомірної поведінки сторін).

Вказане свідчить про послідовну та сталу правову позицію Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статей 625 та 1048 ЦК України у питанні можливості нарахування процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування, зокрема й після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове його погашення.

Наведеним вище також спростовуються викладені у письмових поясненнях від 06.10.2022 року на повідомлення розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Дубовика С.М. доводи АТ "Укрексімбанк" з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 22.06.2022 у справі №3-188/2020(455/20) щодо можливості одночасного застування приписів ч.1 ст.1048, ч. 1 ст.1050 та ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Колегія судів зазначає, що за змістом статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 року у справі №755/10947/17 зазначила, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду вкотре підтримала свою правову позицію у питанні нарахування процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування та не знайшла підстав для відступу від висновків Верховного Суду щодо застосування норм права щодо відсутності у кредитодавця права нараховувати передбачені договором проценти протягом усього фактичного строку користування кредитом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.06.2023 року у справі №916/3704/20(916/4693/15).

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, звертаючись до суду з відповідною заявою банк просить визнати його кредиторські вимоги за кредитним договором №18106К31/2159 від 18.08.2006, що складаються, в тому числі із заборгованості по процентах за користування кредитом, яка утворилась станом на 13.02.2022 року.

Разом з тим, після звернення АТ "Укрексімбанк" з позовом про дострокове стягнення всієї суми кредиту змінився порядок, умови і строк дії кредитного договору, тобто на момент звернення із зазначеним позовом банк визнав, що настав строк виконання договору в повному обсязі, відтак право кредитора нараховувати передбачені договором проценти припинилося, як наслідок кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

За викладених вище обставин, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для визнання грошових вимог АТ "Укрексімбанк" на суму 1283206,92 грн. процентів за договором, нарахованих після закінчення строку дії кредитного договору, як наслідок, ухвала суду першої інстанції в зазначений частині підлягає скасуванню.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат, то судова колегія зазначає, що згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц, невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Таким чином, колегія суддів вважає правомірним визнання та включення до реєстру вимог кредиторів 17 502 567,75 грн. 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту та процентів, нарахованих за період з 14.02.2019 року по 13.02.2022 року.

Крім того, за змістом статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 року №1282-XII індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.

Норми ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

Оскільки валюта стягнутої за рішенням суду суми заборгованості за кредитом та процентами виражена у гривнях, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про застосування індексу інфляції до даних зобов`язань за несвоєчасне погашення кредиту та процентів у розмірі 39951567,54 грн. за період з 14.02.2019 року по 13.02.2022 року.

Також судом правомірно визнано вимоги на суму 64 366,48 грн. судового збору, присудженого до стягнення рішенням Господарського суду міста Києва від 08.08.2012 року у справі №5011-34/6378-2012.

Згідно положень ст. 45 КУзПБ, склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов`язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.

Станом на день подання заяви до суду (18.05.2022 року) офіційний курс НБУ за 1 швейцарський франк становив 29,4834 грн.

Таким чином, звертаючись 18.05.2022 року до суду із заявою з кредиторськими вимогами до ТОВ "Компанія "Дивосвіт" визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів боржника підлягала заборгованість у розмірі 254 181 698,03 грн., з яких:

- 4 962,00 грн. - судовий збір за звернення до суду із даною заявою;

- 173 143 570,82 грн. - заборгованість по кредиту (рішення суду);

- 20 163 679,33 грн. - проценти по кредиту (рішення суду);

- 497 577,52 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту (рішення суду);

- 1 691 929,38 грн. (еквівалент 57 385,83 швейцарських франків) - пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом (рішення суду);

- 376 546,67 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом (рішення суду);

- 59 527,96 грн. - 3% річних у зв`язку з несвоєчасним погашенням кредиту (рішення суду);

- 430 550,51 грн. (еквівалент 14 603,15 швейцарських франків) - 3% річних у зв`язку з несвоєчасним погашенням суми процентів за користування кредитом (рішення суду);

- 155 059,99 грн. - 3% річних у зв`язку з несвоєчасним погашенням суми процентів за користування кредитом (рішення суду);

- 139 792,08 грн. - втрати від інфляції у зв`язку з несвоєчасним погашенням кредиту та процентів за користування кредитом (рішення суду);

- 64 366,48 грн. - судовий збір (рішення суду);

- 17 502 567,75 грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту та процентів згідно ст. 625 ЦК України;

- 39 951 567,54 грн. - інфляційні втрати за несвоєчасне погашення кредиту та процентів згідно ст. 625 ЦК України.

У листопаді 2022 року банком подано письмові пояснення про уточнення розміру грошових вимог, згідно яких в межах виконавчого провадження ВП №65313292 з примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2012 у справі №5011-34/6378-2012 за позовом АТ "Укрексімбанк" про стягнення заборгованості з БП "Солідарність" у формі ТОВ, ТОВ "Солтрейд", ТОВ "Диво-Світ" за Кредитним договором №18106КЗ1/2159 від 18.08.2006 на електронному аукціоні ДП "Сетам" було реалізовано нерухоме майно БП "Солідарність" у формі ТОВ, яке було передано в іпотеку АТ "Укрексімбанк" за Іпотечним договором №18106Z109 від 19.08.2006, а саме: будівля центру сімейного дозвілля, загальною площею 7 317,00 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Маршала Малиновського, буд. 24/10 А (лот №515999).

АТ "Укрексімбанк" придбав предмет іпотеки за ціною 160 872 000,00 грн.

Згідно п. 3.7.4. Договору, якщо сума, що вноситься у рахунок погашення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та інших плат за цим договором, недостатня для погашення кредиту разом з процентами та іншими платами за цим договором, то платежі за цим договором здійснюються у такому порядку:

1) сплата прострочених процентів за користування кредитом;

2) сплата прострочених сум плати за управління кредитом;

3) сплата прострочених сум плати за зміну умов кредитного договору (за ініціативою позичальника);

4) сплата процентів за користування кредитом;

5) сплата плати за управління кредитом;

6) сплата плати за зміну умов кредитного договору (за ініціативою позичальника);

7) погашення простроченої заборгованості по основному боргу за кредитом;

8) строкові платежі по погашенню строкової заборгованості за кредитом;

9) пені;

10) дострокові платежі за кредитом.

27.10.2022 року в бухгалтерському обліку АТ "Укрексімбанк" було відображено погашення частини заборгованості за кредитним договором №18106К31/2159 від 18.08.2006 року у черговості, передбаченій умовами цього договору та з урахуванням рішення господарського суду міста Києва від 08.08.2012 року у справі №5011-34/6378-2012.

Так, кошти, отримані від реалізації майна БП "Солідарність" у формі ТОВ в загальному розмірі 152 828 400,00 грн. (за вирахуванням 8 043 600,00 грн. винагороди організатору прилюдних торгів), були направлені на часткове погашення простроченої заборгованості за процентами та на часткове погашення простроченої заборгованості за кредитом за Кредитним договором №18106КЗ1/2159 від 18.08.2006, а саме:

- 20 131 008,99 грн. зараховано в рахунок погашення заборгованості за простроченими процентами за кредитом;

- 132 697 391,01 зараховано в рахунок погашення заборгованості за простроченим кредитом.

Вказані вище обставини погашення заборгованості підтверджуються доданими банком та наявними у справі протоколом прилюдних торгів №576584 від 19.09.2022 року, меморіальними ордерами, виписками по рахункам та розрахунками заборгованості станом на 28.10.2022 року.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги часткове погашення заборгованості, судова колегія вбачає підстави для висновку про визнання заявлених банком вимог, з урахуванням уточнень, на суму 101 353 298,03 грн.

Вирішуючи питання про те, в якому розмірі АТ "Укрексімбанк" є заставним кредитором, судова колегія зазначає наступне.

Абзацом 2 частини другої статті 45 КУзПБ передбачено, що забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.

Законодавцем в абз. 3 ч. 2 ст. 45 КУзПБ визначено, що забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.

За змістом ч.6 ст.64 КУзПБ вбачається, що погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом, позачергово.

Отже, з набранням Кодексом України з процедур банкрутства вимоги кредиторів, які виникли за зобов`язаннями, що повністю (частково) забезпечені заставою (іпотекою) майна боржника, включаються до реєстру вимог кредиторів окремо, виходячи з обсягу забезпечення таких вимог, що визначається виходячи з тих доказів, які досліджуються у справі та волевиявлення заставного кредитора щодо повної або часткової відмови від забезпечення. Якщо конкурсний кредитор надає докази того, що його забезпечені вимоги охоплюються вартістю заставного майна, визначеною на момент укладення договору застави, а боржник не надає інших доказів щодо ринкової вартості такого майна на час включення предмета забезпечення до реєстру вимог кредиторів, то вимоги такого кредитора можуть бути включені до реєстру вимог кредиторів, як забезпечені, виходячи з вартості майна при укладенні договору застави, оскільки своїм волевиявленням забезпечений кредитор обмежив своє право на забезпечення за рахунок предмета застави інших своїх вимог. Вимоги конкурсного кредитора, які не охоплюються вартістю заставного майна за волевиявленням кредитора, включаються до реєстру вимог кредиторів у відповідній черговості залежно від правової природи таких кредиторських вимог (вимоги за основним боргом, штрафними санкціями, судові витрати тощо).

Така процедура включення вимог забезпеченого кредитора не заперечує застосування положень цивільного законодавства щодо визначення загального розміру вимог заставного кредитора, виходячи з розміру його зобов`язань за укладеним договором застави та розміру заборгованості за кредитним договором, однак надає заставному кредитору альтернативу вибору щодо внесення його вимог до вимог четвертої черги чи до позачергових, виходячи з наданих ним доказів на момент формування реєстру вимог кредиторів щодо вартості предмета застави та з урахуванням волевиявлення цього кредитора щодо відмови (повної або часткової) від забезпечення. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, від 24.09.2020 у справі №905/2852/16).

Крім того, у постанові від 17.06.2020 по справі №905/2028/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду на підставі аналізу частини другої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства дійшов висновку про те, що вартість предмета застави, в тому числі і розмір вимог заставного кредитора, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника, визначаються у розмірі вартості предмета застави, який визначений між кредитором та боржником у договорі застави. За вказаного суд касаційної інстанції визнав правильним висновок апеляційного господарського суду про те, що вимоги кредитора є забезпеченими лише в частині вартості предмета застави, а залишок вимог вважається незабезпеченим.

У цій же постанові суд касаційної інстанції вказав, що такий висновок не суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладений в постанові від 15.05.2018 у справі №902/492/17, оскільки з набранням чинності Кодексу України з процедур банкрутства (з 21.10.2019) порядок визначення забезпечених вимог було конкретизовано законодавцем в ч. 2 ст. 45 Кодексу та визначено, що кредитор є забезпеченим лише в частині вартості предмета застави.

Колегією суддів також враховано, що у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 04.02.2021 у справі №904/1360/19 касаційним судом зроблено висновок про те, що тлумачення абзацу 3 ч. 2 ст. 45 КУзПБ у взаємозв`язку з положеннями статей 572, 575, 589 ЦК України, статей 7, 11, 17, 18 Закону України "Про іпотеку" та статей 12, 19, 28 Закону України "Про заставу" свідчить, що вимоги забезпеченого кредитора, якщо інше не обумовлено договором застави (іпотеки) та немає заяви такого кредитора про повну чи часткову відмову від забезпечення, до майнового поручителя, який не є боржником в основному зобов`язанні, є забезпеченими в цілому незалежно від облікової оцінки заставного (іпотечного) майна визначеної сторонами в договорі застави (іпотеки). Кінцева вартість заставного (іпотечного) майна для цілей проведення розрахунків із забезпеченим кредитором формується в момент його реалізації.

Як було зазначено вище, з метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором №18106К31/2159 від 18.08.2006 року між АТ "Укрексімбанк" та ТОВ "Компанія "Дивосвіт" 19.08.2006 року було укладено договір застави №18106Z108, за умовами якого заставодавець (боржник) передав в заставу банку обладнання, меблі та інші основні засоби.

Заяви про відмову від забезпечення кредитором не подано.

Відповідно до п. 1.2 статті 1 Договору застави в редакції Договору про внесення змін №18106Z108-5 від 16.12.2011 року сторони визначили, що загальна заставна вартість предмета застави становить 6 107 018,50 грн.

Оскільки у даній справі №910/17277/21 грошові вимоги забезпеченого кредитора - АТ "Укрексімбанк" заявлені до ТОВ "Компанія "Дивосвіт", який хоча і не є боржником за основним зобов`язанням, однак є поручителем позичальника на підставі договору поруки та є солідарним боржником за рішенням суду про стягнення заборгованості, то в даному конкретному випадку суд має керуватись положенням ч. 2 ст. 45 КУзПБ про те, що кредитор є забезпеченим лише в частині вартості предмета застави, який визначений між кредитором та боржником у договорі іпотеки.

Таким чином, оскільки вартість предмета застави, визначена сторонами договору застави, становить 6 107 018,50 грн., в той час як вимоги АТ "Укрексімбанк" за кредитним договором складають 101 353 298,03 грн., колегія суддів вважає обґрунтованим висновки місцевого господарського суду, що вимоги банку є забезпеченими в частині вартості предмета застави на суму 6107018,50 грн., а залишок вимог на суму 95 246 279,53 грн. вважається незабезпеченим (конкурсним) та підлягає включенню реєстру вимог кредиторів боржника згідно черговості.

При цьому, досліджуючи заяву АТ "Укрексімбанк" та зміст оскаржуваної ухвали, судом апеляційної інстанції встановлено, що хоча місцевим судом і було визнано вимоги на суму 64 366,48 грн. судового збору, присудженого до стягнення рішенням Господарського суду міста Києва від 08.08.2012 року у справі №5011-34/6378-2012, однак помилково включено їх до першої черги реєстру вимог кредиторів.

Так, вказані вимоги по сплаті судового збору за рішенням суду є безспірними, виникли до порушення справи про банкрутство, а також не є витратами, пов`язаним з провадженням у справі про банкрутство, а отже є конкурсними та підлягають включенню до четвертої черги реєстру вимог кредиторів боржника.

Господарський суд міста Києва вищенаведених обставин, встановлених апеляційним судом, не врахував, дійсних обставин, що мають значення для справи, не з`ясував, у зв`язку з чим допустився порушень норм чинного законодавства при прийнятті оскаржуваної ухвали у відповідній частині та дійшов помилкових висновків як щодо суми визнаних вимог АТ "Укрексімбанк" до боржника, так і черговості їх включення до реєстру.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про визнання АТ "Укрексімбанк" кредитором боржника на суму 101 353 298,03 грн., з яких: 4540,00 грн. - вимоги першої черги, (судовий збір); 92 675 263,96 грн. - четверта черга (основний борг); 2 566 053,57 грн. - шоста черга (пеня); 6 107 018,50 грн. - забезпечені заставою майна боржника.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що висновки місцевого господарського суду щодо розміру забезпечених вимог АТ "Укрексімбанк" не відповідають мотивувальній частині ухвали, не можуть бути підставою для скасування такої ухвали, оскільки з огляду на загальну суму визнаних судом вимог банку така невідповідність за своєю суттю є арифметичною помилкою та опискою у розумінні положень ст.243 ГПК України, яку в подальшому було виправлено господарським судом міста Києва за заявою АТ "Укрексімбанк" згідно ухвали від 22.01.2024 року, оприлюдненої в Єдиному державному реєстрі судових рішень 24.01.2024 року.

Твердження боржника про недобросовісну поведінку банку та штучне збільшення кредиторської заборгованості апеляційним судом відхиляються як безпідставні та необґрунтовані з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом вище, ТОВ "Компанія "Дивосвіт" є поручителем БП "Солідарність" у формі ТОВ на підставі договору поруки №18106Р11 від 19.08.2006 року, за яким поручитель зобов`язався відповідати перед кредитором за своєчасне та повне виконання позичальником основного зобов`язання за кредитним договором №18106К31/2159 від 18.08.2006 року.

Також ТОВ "Компанія "Дивосвіт" є солідарним боржником за рішенням господарського суду міста Києва від 08.08.2012 у справі №5011-34/6378-2012 про стягнення заборгованості за вказаним вище кредитним договором.

Згідно ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до ч. 2 ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Положеннями статті 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо, а солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Оскільки у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (стаття 554 ЦК України), то поручителі несуть самостійну відповідальність перед кредитором за порушення зобов`язань боржником, оскільки вони перебувають у самостійних договірних відносинах, банк має право вимагати виконання обов`язку в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Таким чином, у разі невиконання основним боржником забезпеченого порукою зобов`язання кредитор має право вимагати виконання основного зобов`язання як від боржника і його поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо.

Як встановлено колегією суддів та не заперечується сторонами, у провадженні господарського суду міста Києва перебуває справа №910/11390/20 про банкрутство ТОВ "Солтрейд" - іншого поручителя БП "Солідарність" у формі ТОВ за вищенаведеним кредитним договором, в межах якої АТ "Укрексімбанк" також було заявлено та судом визнано кредиторські вимоги.

Суд наголошує, що норми чинного законодавства про банкрутство не обмежують право кредитора звернутися з грошовими вимогами як до основного боржника, так і до його поручителя, якщо основний боржник не сплатив борг.

Відтак, визнання АТ "Укрексімбанк" кредитором у справі №910/11390/20 про банкрутство ТОВ "Солтрейд" не є подвійним стягненням, оскільки не свідчить про фактичне задоволення кредиторських вимог.

Більш того, з матеріалів справи вбачається, що рішення суду про стягнення заборгованості у повному обсязі не виконано, заборгованість за кредитним договором не погашено, а грошові вимоги АТ "Укрексімбанк" у справі №910/11390/20 не задоволено, оскільки жодних доказів протилежного скаржником не надано.

Вищенаведене свідчить про відсутність підстав вважати поведінку банку недобросовісною, а заявлення грошових вимог до поручителя боржника - штучним збільшенням кредиторської заборгованості.

Щодо твердження апелянта про те, що банком розраховано кредиторські вимоги в іноземній валюті станом на 18.05.2022, а не станом на 23.05.2022, то судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що першим днем перебігу строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника є день, наступний за днем офіційного оприлюднення такого оголошення.

Як було зазначено вище, відповідне оголошення про відкриття щодо ТОВ "Компанія "Дивосвіт" провадження у справі про банкрутство оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 20.04.2022 року за №68618.

Отже відповідно до приписів чинного законодавства останнім днем для звернення з кредиторськими вимогами до боржника в межах даної справи є 20.05.2022 року.

У відповідності до ч. 2 ст. 255 ЦК України письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв`язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

Також, строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку (ч. 7 ст. 116 ГПК України).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалам справи, заява АТ "Укрексімбанк" направлена на адресу суду поштою 18.05.2022 року, про що свідчить відтиск штемпелю відділення поштового зв`язку на описі вкладення у цінний лист (т.2, арк.с. 360, т.4, арк.с.43), а також квитанція та накладна Укрпошти (т.4, арк.с. 43, зворот) та, відповідно, отримана судом 23.05.2022 року (т.2, арк.с. 143), тобто в межах встановленого ч. 1 ст. 45 КУзПБ строку.

Отже, датою подання банком заяви з кредиторськими вимогами до боржника є саме 18.05.2022 року - тобто дата здачі заяви до установи зв`язку, в той час як 23.05.2022 року є датою реєстрації заяви в суді першої інстанції.

Згідно ч. 2 ст. 45 КУзПБ склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов`язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.

Відтак кредитором правомірно визначено розмір грошових вимог до ТОВ "Компанія "Дивосвіт" за встановлений НБУ курсом станом саме на 18.05.2022, що спростовує відповідні твердження апелянта.

Доводи скаржника в апеляційній скарзі про те, що судом не перевірено обставин нарахування банком пені у розмірі 2 566 053,57 грн., зокрема правомірність такого нарахування за відсутності вини боржника, апеляційним судом також відхиляються як необґрунтовані, оскільки вказаний розмір пені стягнуто рішенням господарського суду міста Києва від 08.08.2012 року у справі №5011-34/6378-2012, яке набрало законної сили, а право на її стягнення, порядок, підстави її нарахування та правильність розрахунків було встановлено судом та викладено у мотивувальній частині такого рішення, інших вимог з пені банком у межах справи №910/17277/21 не заявлялось, що, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для повторного перегляду таких вимог.

Таким чином, враховуючи все вищевикладене у сукупності, переглянувши в апеляційному порядку законність ухвали суду першої інстанції про визнання грошових вимог АТ "Укрексімбанк" до боржника, дослідивши заяву кредитора на підставі наявних у справі доказів, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржувана ухвала в частині визнання АТ "Укрексімбанк" кредитором - частковому скасуванню, а вимоги вказаного кредитора - визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів боржника у загальному розмірі 101 353 298,03 грн., з яких: 4 962,00 грн. - перша черга (судовий збір); 92 675 263,96 грн. - четверта черга (основний борг); 2 566 053,57 грн. - шоста черга (пеня); 6 107 018,50 грн. - забезпечені заставою майна боржника.

Щодо доводів скаржника в частині оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 року у справі №910/17277/21 про визнання кредиторських вимог приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А.М. судова колегія зазначає наступне.

Отже, набуття статусу кредитора законодавець пов`язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку.

Апеляційний господарський суд також враховує висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 12.10.2021 року у справі №01/1494(14-01/1494) стосовно порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство та стосовно ролі та обов`язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство.

Так, згідно наведеної постанови, на підставі аналізу законодавства про банкрутство, яким керується суд на стадії попереднього засідання під час розгляду кредиторських вимог, у сукупності з положеннями процесуального закону щодо диспозитивності у господарському процесі, щодо прав і обов`язків кредитора як сторони у справі про банкрутство, щодо порядку доведення стороною даних, вказаних в обґрунтування своїх вимог і заперечень, щодо порядку надання доказів у справі, а також з урахуванням численної практики Верховного Суду з даного питання, судом касаційної інстанції зроблено наступні висновки:

- заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги;

- обов`язок здійснення правового аналізу заявлених кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство;

- під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора;

- у попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником;

- відтак, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.

Наведені висновки не втратили своєї актуальності з введенням в дію з 21.10.2019 КУзПБ. оскільки Кодекс (статті 45-47) містить аналогічне правове регулювання порядку звернення кредиторів із заявами із вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядку розгляду цих заяв судом.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2021 у справі №910/17277/21 прийнято до розгляду заяву ТОВ "Компанія "Дивосвіт" про відкриття провадження у справі про банкрутство в порядку ч. 4 ст. 34 КУзПБ у зв`язку із наявністю непогашеної заборгованості, підготовче засідання призначено на 26.01.2022 року, зобов`язано арбітражного керуючого Ковальського І.Г., визначеного автоматизованою системою з відбору кандидатів на призначення, подати заяву про участь у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2022 року підготовче засідання відкладено на 14.02.2022 року.

27.01.2022 року до Господарського суду міста Києва надійшла заява Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А.М. про визнання грошовими вимог до боржника на суму 19 455 270,40 грн. та 7 198,89 швейцарських франків (копія заяви міститься в т.3, а.с.2-6).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.02.2022 року вказану заяву приватного виконавця та додані до неї документи повернуто заявнику без розгляду як передчасно подану, оскільки станом на день подання такої заяви провадження у справі про банкрутство ТОВ "Компанія "Дивосвіт" не відкрито, офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство не опубліковано (т.2, а.с.97-98).

В подальшому, ухвалою суду від 14.02.2022 року відкрито провадження у справі №910/17277/21 про банкрутство ТОВ "Компанія "Дивосвіт" введено процедуру розпорядження майном ТОВ "Компанія "Дивосвіт" розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Дубовика С.М.

Разом з тим, ані після публікації вказаного оголошення у встановлений КУзПБ строк, ані на дату проведення попереднього засідання (12.06.2023 року) приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Телявський А.М. із заявою в порядку ст. 45 КУзПБ з грошовими вимогами до ТОВ "Компанія "Дивосвіт" у справі №910/17277/21 не звертався, оскільки доказів протилежного матеріали справи не містять та судом апеляційної інстанції не встановлено, така заява судом першої інстанцією до розгляду у попередньому засіданні не приймалась, а відповідні вимоги розпорядником майна боржника та боржником не розглядались та висновки стосовно їх визнання та відхилення не надавались.

Вищевказані обставини також не заперечувались учасниками судового процесу в судовому засіданні апеляційного господарського суду 30.01.2024.

Таким чином, судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали було розглянуто та визнано вимоги кредитора, який з кредиторськими вимогами до боржника у розумінні положень КУзПБ не звертався, чим порушено норми законодавства щодо заборони виходу за межі розгляду вимог у попередньому засіданні, що, в свою чергу є самостійною та достатньою підставою для скасування ухвали господарського суду міста Києва від 12.06.2023 року у справі №910/17277/21 у даній в частині.

З огляду на вище викладене, правова оцінка твердженням апелянта про необґрунтованість та недоведеність кредиторських вимог приватного виконавця апеляційним судом в даному випадку не надається.

Судова колегія також вважає за необхідне звернути увагу приватного виконавця, що у разі наявності обґрунтованих на те підстав він не позбавлений права та можливості звернутись до суду першої інстанції із заявою з кредиторськими вимогами до ТОВ "Компанія "Дивосвіт" в порядку ч. 4 ст. 45 КУзПБ, виконавши при цьому передбачені ст. 45 кодексу вимоги, які ставляться до форми і змісту заяви кредиторів з вимогами до боржника.

Керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 273, 275, 277, 280-284 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Дивосвіт" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 року у справі №910/17277/21 задовольнити частково.

2.Ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 року у справі №910/17277/21 в частині визнання кредиторських вимог АТ "Державний експортно-імпортний банк України" до боржника скасувати частково.

3.Прийняти в цій частині нове рішення, яким визнати АТ "Державний експортно-імпортний банк України" кредитором ТОВ "Компанія "Дивосвіт" на загальну суму 101 353 298,03 грн., з яких: 4 962,00 грн. - перша черга (судовий збір); 92 675 263,96 грн. - четверта черга (основний борг); 2 566 053,57 грн. - шоста черга (пеня); 6 107 018,50 грн. - забезпечені заставою майна боржника.

4. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 року у справі №910/17277/21 в частині визнання кредиторських вимог приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А.М. скасувати.

5.Зобов`язати розпорядника майна боржника внести відповідні зміни до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Компанія "Дивосвіт".

6.Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

7.Справу №910/17277/21 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови підписано 07.02.2024 року.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді О.С. Копитова

М.Л. Доманська


Дата ухвалення рішення	30.01.2024
Оприлюднено	12.02.2024
Номер документу	116853450
Судочинство	Господарське

Остапенко О.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 30.01.2024 по справі 910/17277/21ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —910/17277/21

Постанова від 30.01.2024

Постанова
від 30.01.2024 по справі 910/17277/21
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД