Постанова

від 05.02.2024 по справі 910/16060/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2024 р. Справа№ 910/16060/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Безрука Д.Д.,

за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання від 05.02.2023:

від позивача: не з`явились;

від відповідача 1: Ярошенко А.С. - адвокат, посвідчення №810;

від відповідача 2: Коваль Л.Л., адвокат, посвідчення № 2378;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Дороженко М.О. - адвокат, посвідчення №6840/10;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Гузієнко Я.М. - в порядку самопредставництва;

за апеляційними скаргами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Публічного акціонерного товариства "Златобанк", Національного Банку України

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2023 (повне рішення складено 18.04.2023)

у справі № 910/16060/21 (суддя - Селівон А.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІПРОДУКТ"

до 1. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

2. Публічного акціонерного товариства "ЗЛАТОБАНК"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово - Логістичний комплекс "Арктика"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів - Національний Банк України

про зобов`язання вчинити дії

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст заявлених вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "БІПРОДУКТ" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - відповідач 1) та Публічного акціонерного товариства "ЗЛАТОБАНК" (надалі - відповідач 2) про зобов`язання відповідачів вчинити дії, а саме:

- зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та Публічне акціонерне товариство "Златобанк" виключити із бухгалтерського обліку та ліквідаційної маси ПАТ "Златобанк" актив у вигляді майнових прав, що випливають з кредитного договору № 153/10/KL від 29.10.2010 року, укладеного між ПАТ "Златобанк" та ТОВ "ТЛК "Арктика", з усіма забезпеченнями;

- зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та Публічне акціонерне товариство "Златобанк" виключити з інформації про лот № G3N120729 актив ПАТ "Златобанк" у вигляді права вимоги за кредитним договором № 153/10/KL від 29.10.2010 року, укладеним між ПАТ "Златобанк" та ТОВ "ТЛК "Арктика", з усіма забезпеченнями;

- зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та Публічне акціонерне товариство "Златобанк" виключити з плану продажу активів (майна) ПАТ "Златобанк" актив у вигляді майнових прав, що випливають з кредитного договору № 153/10/KL від 29.10.2010 року, укладеним між ПАТ "Златобанк" та ТОВ "ТЛК "Арктика", з усіма забезпеченнями.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням ст. ст. 50, 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та глави 4 розділу V Положення «Про виведення неплатоспроможного банку з ринку» та включенням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб до балансу, ліквідаційної маси та затвердженого плану продажу активів ПАТ "Златобанк" прав вимоги за кредитним договором № 153/10/KL від 29.10.2010 року, укладеним між ПАТ "Златобанк" та ТОВ "ТЛК "Арктика". Оскільки вказане, за доводами позивача, було здійснено без врахування обставин припинення правовідносин між вказаними особами внаслідок звернення стягнення на предмет застави за договором застави № 3 від 06.06.2011 року в рахунок погашення заборгованості ТОВ "ТЛК "Арктика" за кредитним договором, а саме на частку в статутному капіталі ТОВ "ТЛК "Арктика", яка належала ТОВ "Біпродукт", шляхом визнання права власності банку на таку частку.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.06.2023 у задоволенні позовних вимог відмолено повністю.

При цьому, суд першої інстанції зазначив, що виходячи зі змісту та суті заявлених позивачем позовних вимог, а також приписів ст. 16 ЦК України та 20 ГК України, в ході розгляду справи позивач не довів, що заявлені позовні вимоги є ефективним засобом захисту його права та відповідають змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням, а також не навів належного обґрунтування, яким чином будуть поновлені та захищені його права, на захист яких і заявлений даний позов, що виключає можливість задоволення його позову та захисту прав у даному спорі у спосіб, заявлений позивачем. Через викладене суд відмовив в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 14.06.2023 Національним Банком України та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було подано апеляційні скарги. Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Національного Банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2023 у справі № 910/16060/21. Та об`єднано розгляд апеляційних скарг відповідача 1 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів на рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2023 в одне апеляційне провадження.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство "ЗЛАТОБАНК" 04.12.2023 (засобами поштового зв`язку) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило змінити рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2023 у справі № 910/16060/21, в його мотивувальній частині з урахуванням доводів цієї скарги, шляхом виключення висновків про перехід до ТОВ «Біпродукт» прав кредитора за кредитним договором №153/10/KL від 29.10.2010, укладеним між АТ «ЗЛАТОБАНК» та ТОВ «ТЛК «Арктика», та договорами, пов`язаними із забезпеченням його виконання; висновків про припинення прав вимог АТ «ЗЛАТОБАНК» за кредитним договором №153/10/KL від 29.10.2010 та вибуття АТ «ЗЛАТОБАНК» із правовідносин за вказаним кредитним договором, а також висновків про неврахування в якості забезпечення кредитного договору №153/10/KL від 29.10.2010 іпотеки відповідно до договору іпотеки, укладеного між АТ «ЗЛАТОБАНК» та ТОВ «ТЛК «Арктика», від 31.05.2012, рн 2614. Просив відмовити в задоволенні позову з підстав відсутності порушеного права позивача.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 було відкрито апеляційне провадження за скаргою Публічного акціонерного товариства "ЗЛАТОБАНК"; об`єднано розгляд апеляційних скарг відповідача 1, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів та відповідача 2 на рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2023 в одне апеляційне провадження, розгляд яких було призначено на 11.01.2024.

11.01.2024 в багатьох областях України, в тому числі на території міста Київ було оголошено повітряну тривогу, а тому судове засідання по даній справі, призначене на 11.01.2024 - не відбулось. Ухвалою від 11.01.2024 розгляд апеляційний скарг було призначено на 05.02.2024.

У судовому засіданні 05.02.2024 представники відповідача 1, відповідача 2 та третьої особи на стороні відповідача свої апеляційні скарги підтримали, просили їх задовольнити, рішення суду (мотивувальну частину) змінити. Представник третьої особи на стороні позивача проти задоволення апеляційних скарг у даній справі заперечила, просив залишити їх без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник позивача у судове засідання 05.02.2024 не з`явився. Про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчать наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення 18.01.2024 позивачу ухвали суду від 11.01.2024. Жодних клопотань, заяв про неможливість розгляду апеляційних скарг без його участі до суду апеляційної інстанції не надходило. Також не скористався позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційні скарги у даній справі.

4. Вимоги апеляційної скарги ПАТ «Златобанк» та короткий зміст наведених в ній доводів

ПАТ «Златобанк» не погоджується з мотивувальною частиною оскаржуваного рішення. Вважає рішення в оскаржуваній частині необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. Також суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов?язки осіб, що не були залучені до участі у справі: вважає, що співвідповідачем у даній справі має бути ТОВ «ТЛК «Арктика».

Окрім цього, зазначив наступне. По-перше, апелянт зазначив щодо висновків суду першої інстанції про неефективність обраного позивачем способу захисту наступне. Так, за доводами скаржника, ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені. Тоді як не відповідає завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на аналіз та оцінку доказів, зібраних в інших справах, на предмет їх належності та допустимості, або з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі (для встановлення у судовому рішенні обставин, які б не потрібно було надалі доказувати під час розгляду іншої справи). В даному ж випадку, скаржник вважає, що позивач звернувся з позовом у даній справі лише для встановлення обставин, які в подальшому зможуть використовуватись як преюдиційні.

По-друге, апелянт вважає, що, встановивши відсутність порушеного права позивача, суд першої інстанції був позбавлений права встановлювати інші обставини справи та давати оцінку правовідносинам, в яких позивач не є учасником, і які не порушують його інтереси. Оскільки, відсутність порушеного права є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.

Окрім цього, суд першої інстанції вказав про необхідність врахування постанови Об?єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.10.2019 у справі № 910/6642/18, в якій зроблено висновок про стадійність захисту права, зокрема. вказано на те, що під час вирішення господарського спору суд з?ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорення відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги.

А тому апелянт вважає, що з огляду на стадійність захисту права, принциповим є те, що встановивши відсутність порушеного права, суд не мав далі встановлювати інші обставини щодо правовідносин, щодо яких заявлено позов, оскільки це є втручанням за допомогою інституту судового рішення у правовідносини, в яких позивач не є учасником.

Окрім цього, скаржник наголошує на помилковості висновків суду першої інстанції щодо неврахування в якості забезпечення кредитного договору № 153/10-KL іпотеки торгово-логістичного комплексу та земельних ділянок на підставі договору іпотеки, укладеного між АТ «ЗЛАТОБАНК» та ТОВ «ТЛК «Арктика», посвідченого 31.05.2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. за реєстровим № 2614. Також скаржник не погоджується з висновками суду першої інстанції про набуття позивачем прав кредитора за кредитним договором № 153/10-KL від 29.10.2010. А також в частині припинення прав вимоги АТ «Златобанк» за вказаним кредитним договором.

Так, апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно зазначив у мотивувальній частині рішення висновки про перехід до ТОВ «Біпродукт» прав кредитора за кредитним договором № 153/10/KL від 29.10.2010, укладеним між АТ «ЗЛАТОБАНК» та ТОВ «ТЛК «Арктика», про припинення прав вимоги банку за вказаним кредитним договором, а також про неврахування в якості забезпечення вказаного кредитного договору іпотеки відповідно до договору, укладеного між АТ «ЗЛАТОБАНК» та ТОВ «ТЛК «Арктика», від 31.05.2012.

Вимоги апеляційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та короткий зміст наведених в ній доводів

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не погоджується з рішенням суду першої інстанції від 14.06.2023 (в мотивувальній частині) та вважає, що воно постановлено судом першої інстанції без з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права, неправильного застосування норм матеріального права, з огляду на наступне.

Так, апелянт звертає увагу, що позиція суду першої інстанції та ТОВ «Біпродукт» про припинення кредиторських вимоги ПАТ «ЗЛАТОБАНК» за кредитним договором №153/10-KL від 19.10.2010, що не відповідає дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства.

Оскільки, рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 по справі № 910/22529/15 частково задоволено позовні вимоги ПАТ «ЗЛАТОБАНК» та звернуто стягнення на предмет застави, який належить ТОВ «Біпродукт», а саме: частку в статутному капіталі ТОВ «ТЛК «Арктика» в розмірі 500 000,00 грн., що відповідає 25% статутного капіталу товариства, ринкова вартість якої становить 45 567 680 грн. 00 коп., шляхом визнання права власності ПАТ «ЗЛАТОБАНК» на частку в статутному капіталі ТОВ «ТЛК «Арктика» в розмірі 500 000,00 грн., що відповідає 25% статутного капіталу товариства.

Тоді як в рамках розгляду справи №910/22529/15 ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 позов ПАТ «ЗЛАТОБАНК» до ТОВ «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» у справі №910/22529/15 в частині вимоги про стягнення з ТОВ «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» на користь ПАТ «ЗЛАТОБАНК» заборгованості за кредитним договором №153/10-KL від 19.10.2010 в загальному розмірі 175 700 669,09 грн., яка складається з: заборгованості за основним боргом (кредитом в доларах США) в сумі 7 717 286,23 доларів США; заборгованості за процентами (в доларах США) в сумі 163 915,41 доларів США; заборгованості по сплаті пені в сумі 132 610,62 грн.; штрафу за неналежне виконання зобов`язань в сумі 5 000,00 грн. - залишено без розгляду.

А тому, за доводами скаржника, в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції, помилково посилаючись на положення ст. 29 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (в редакції, чинній на момент розгляду справи № 910/22529/15), зазначив, що ПАТ «ЗЛАТОБАНК» реалізуючи майнові права, що випливають із кредитного договору №153/10-KL від 19.10.2010, звернув стягнення на предмет застави за договором застави № 3 шляхом набуття права власності на частку в статутному капіталі ТОВ «ТЛК «Арктика».

Таким чином, заборгованість ТОВ «ТЛК «АРКТИКА» за кредитним договором №153/10-KL від 19.10.2010 перед ПАТ «ЗЛАТОБАНК» є непогашеною, тобто ПАТ «ЗЛАТОБАНК» є кредитором і має право розпоряджатись належними йому майновими правами за вказаним кредитним договором. Вказане, за доводами апелянта, не було враховано судом першої інстанції.

Окрім цього, скаржник зазначив, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні неправомірно здійснено аналіз та оцінку обставин стосовно договору про розірвання договору іпотеки від 31.05.2012, укладеного між ПАТ «ЗЛАТОБАНК» та ТОВ «ТЛК «Арктика», оскільки судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні відмовлено ТОВ «Біпродукт» в задоволені позову з підстав неефективного способу захисту, що є самостійною підставою для відмови в задоволені позову.

Також апелянт зазначив про необхідність врахування практики Верховного Суду (у постановах від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19, від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17), в яких останній зазначає, що встановивши те, що оспорюваний правочин або інші правовідносини не порушують прав і законних інтересів позивача, суд не повинен вдаватися до перевірки ефективності обраного позивачем способу захисту та правової оцінки по суті спору, встановлення обставин наявності/відсутності ідентифікуючих ознак, оскільки вказане є самостійною, достатньою підставою для відмови в позові.

Вимоги апеляційної скарги Національного Банку України та короткий зміст наведених в ній доводів

Апелянт зазначив, що суд першої інстанції правильно вирішив спір та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволені позовних вимог ТОВ «Біпродукт» по суті. Однак, Національний банк не погоджується з мотивувальною частиною оскаржуваного рішення, а саме Національний банк не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині зазначення, що до ТОВ «Біпродукт» перейшли права кредитора по відношенню до ТОВ «ТЛК «Арктика» за кредитним договором, у тому числі тих, що пов`язані із забезпеченням його виконання, а АТ «Златобанк» вибуло із таких відносин (з посиланням на іншу судову справу №810/1643/17).

Так, третя особа зазначила, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні врахував лише попередні, а не остаточні висновки суду першої інстанції у справі №810/1643/17 (без урахування висновків Верховного Суду, а саме п. 5.24. постанови Верховного Суду від 09.11.2022 у справі №810/1643/17). Так, судом касаційної інстанції визначено, що доводи щодо встановлення преюдиційних обставин при ухваленні судових рішень у справі №810/1643/17 з огляду на заміну первісного відповідача 2 АТ «Златобанк» в порядку правонаступництва на двох відповідачів: АТ «Златобанк» та ТОВ «Біпродукт» не відповідають дійсності з урахуванням предмета і підстав позову у справі №810/1643/17. Оскільки обставини щодо переходу прав до правонаступника та обсягу такого переходу не були предметом спору між сторонами, а відтак не досліджувалися судами при його вирішенні по суті.

Окрім цього, третя особа зазначила, що судом першої інстанції не було враховано, що станом на сьогоднішній день заборгованість ТОВ «ТЛК «Арктика» за кредитним договором є непогашеною перед АТ «Златобанк». Відтак АТ «Златобанк» є кредитором за вказаним кредитним договором та має право розпоряджатися належними йому майновими правами.

Таким чином, апелянт зазначив, що звернення стягнення АТ «Златобанк» на корпоративні права у ТОВ «ТЛК «Арктика» не призвело до повного погашення заборгованості ТОВ «ТЛК «Арктика» перед АТ «Златобанк» за кредитним договором, а тому АТ «Златобанк» вправі звернутися з вимогою до ТОВ «ТЛК «Арктика» щодо стягнення решти суми боргу, зокрема шляхом звернення стягнення на інше майно, яке забезпечує кредит. При цьому, в даному випадку, при частковому погашенні заборгованості за кредитом ТОВ «ТЛК «Арктика», суброгація не наступає.

Вказане судом першої інстанції, за доводами скаржника, порушує права НБУ, оскільки суд першої інстанції, зазначаючи в мотивувальній частині оскаржуваного рішення висновки в частині переходу до кредитним договором у тому числі тих, що пов`язані із забезпеченням його виконання, а АТ «Златобанк» вибуло із таких відносин (з посиланням на справу №810/1643/17) - порушив права і охоронювані законом інтересів Національного банку як заставодержателя майнових прав за кредитним договором, оскільки позбавлення АТ «Златобанк» права кредитора за кредитним договором та договорами, які забезпечують його виконання, стосується забезпечення за договором рефінансування у вигляді застави майнових прав за кредитним договором та договорами, що його забезпечують.

5. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу, який було прийнято судом апеляційної інстанції в порядку ст. 263 ГПК України, ТОВ «ТЛК «Арктика» зазначило, що вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим з урахуванням наступного.

Так, третя особа зазначила, що доводи апелянтів фактично зводяться до необхідності зміни мотивувальної частини рішення суду першої інстанції через необхідність повторного аналізу висновків, які містяться в таких, що набрали законної сили судових рішеннях у наступних справах № 910/1643/17, 910/22529/15, 910/6178/18, 826/2184/17. На підставі вказаних рішень судом першої інстанції встановлено відповідні факти та обставини, що мають преюдиційні значення при розгляді інших справ.

Окрім цього, третя особа зазначила, що з набуттям законної сили рішенням Господарського суду міста Києва від 14 грудня 2017 року у справі № 910/22529/15, вимоги ПАТ «ЗЛАТОБАНК» до ТОВ «ТЛК «АРКТИКА» були задоволені за рахунок частки в статутному капіталі ТОВ «ТЛК «АРКТИКА», яка належала ТОВ «БІПРОДУКТ», що, в свою чергу, зумовило перехід до останнього в силу приписів статей 512, 514, 516, 528, 598 ЦК України, вимог частини 4 статті 29 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», належних ПАТ «ЗЛАТОБАНК» прав вимоги до ТОВ «ТЛК «АРКТИКА» за кредитним договором у виконаних обсягах. А відтак, третя особа вважає правомірним висновок про припинення правовідносин між ПАТ «ЗЛАТОБАНК» та ТОВ «ТЛК «АРКТИКА» за кредитним договором в межах виконаних обсягів.

А тому третя особа вважає, що доводи апелянтів не можуть бути підставою для зміни рішення суду першої інстанції з урахуванням висновків, викладених у остаточних судових рішеннях щодо врегулювання правовідносин між учасниками даної справи, з дотриманням вказівок Верховного Суду, спрямованих на врегулювання спірних правовідносин.

6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції

Як вбачається з матеріалів справи та правомірно встановлено судом першої інстанції, 29 жовтня 2010 року між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" (банк за договором, відповідач 2 у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЦ Скандинавія" (після зміни назви - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика", ТОВ "ТЛК "Арктика") (позичальник за договором, третя особа 1 у справі) було укладено кредитний договір №153/10-KL, до якого в подальшому сторонами вносилися зміни згідно наступних додаткових договорів та договорів про внесення змін: від 16.11.2010 року, від 20.12.2010 року, від 06.01.2011 року, від 02.02.2011, від 29.03.2011, від 31.03.2011, від 20.04.2011, від 10.01.2012, від 01.02.2012, від 11.09.2012, від 30.04.2013, від 13.08.2013, від 20.05.2013, від 10.01.2014, від 07.02.2014, від 19.05.2014, від 21.08.2014, від 01.09.2014, від 21.10.2014, від 30.10.2014, від 08.01.2015 (далі разом - кредитний договір №153/10-KL). За умовами цього договору ПАТ "Златобанк" було відкрито позичальнику кредитну лінію для поповнення обігових коштів з лімітом заборгованості у розмірі 60 000 000,00 грн., кінцевою датою повернення кредитних коштів не пізніше 29.10.2012 року включно та з обов`язком сплачувати відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 20% річних.

Зокрема, згідно п. 1.1 кредитного договору №153/10-KL (в редакції додаткового договору від 11.09.2012 року) в порядку і на умовах, встановлених цим договором та чинним законодавством, кредитодавець надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується в повному обсязі повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом.

Згідно договору про внесення змін до кредитного договору №153/10-KL від 19.05.2014 року сторонами було вирішено збільшити максимальний ліміт заборгованості за кредитною лінією до 200 000 000,00 грн. та встановити кінцевою датою повернення кредиту - не пізніше 18.05.2016 включно.

Розділами 2 - 7 кредитного договору №153/10-KL сторони узгодили загальні умови, права та обов`язки сторін, відповідальність сторін, гарантії позичальника, несприятливі обставини/події, інші умови тощо.

Відповідно до п. 7.6 кредитного договору №153/10-KL (в редакції додаткового договору від 11.09.2012 року) цей набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Вказаний кредитний договір №153/10-KL підписаний представниками банку та позичальника та засвідчений печатками сторін.

У відповідності до договорів про внесення змін до кредитного договору від 01.09.2014 року та 21.10.2014 року сторонами було встановлено фіксовану процентну ставку за користування кредитними коштами, а саме: 18% річних за користування кредитними коштами у гривні, 9,5% річних за користування кредитними коштами в доларах США; визначено кінцевою датою повернення кредиту - не пізніше 31.08.2019 включно.

Так, з метою забезпечення виконання позичальником - ТОВ "ТЛК "Арктика" зобов`язання, що випливає із кредитного договору №153/10-KL, 06.06.2011 року між ПАТ "Златобанк" та гр. ОСОБА_1 було укладено договір № 3 застави майнових прав на частку в статутному капіталі ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" (далі - договір застави), у відповідності до п.п. 1.1, 1.2 якого в силу цього договору заставодержатель має право у разі невиконання позичальником боргових зобов`язань за кредитним договором одержати виконання боргових зобов`язань за рахунок заставлених майнових прав переважно перед іншими кредиторами заставодавця/позичальника. Предметом застави є майнові права заставодавця на частку в статутному капіталі ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика", ідентифікаційний код 37075024 (боржник за договором), в розмірі 500 000,00 грн., що відповідає 100% статутного капіталу товариства. Згідно Статуту ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика", зареєстрованого Голосіївською районною в м. Києві державною адміністрацією 06.06.2011 року, номер запису 10681050004027136, заставодавцю належить частка в розмірі 500 000,00 грн., що складає 100% статутного капіталу товариства.

Розділами 3-7 договору застави сторони узгодили права та обов`язки сторін, відповідальність заставодавця, порядок звернення стягнення на предмет застави, збереження та припинення застави, строк дії договору та інші умови тощо.

Відповідно до п. 7.3 договору застави цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до повного виконання зобов`язань за Кредитним договором, враховуючи можливу наявність додаткових угод, у тому числі про його пролонгацію, зміну процентної ставки та ін.

Вказаний договір підписаний представниками заставодержателя та заставодавцем особисто, а також засвідчений печаткою банку.

В подальшому сторонами договору застави вносились зміни до правочину від 10.01.2012 року, 01.02.2012 року, 20.05.2013 року, 10.01.2014 року, 19.05.2014 року, 21.10.2014 року відповідно. Згідно із п. 2.1 цього договору застава за цим договором забезпечує вимоги заставодержателя щодо сплати позичальником кожного і всіх його платіжних зобов`язань за кредитним договором у такому розмірі, у такі валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в кредитному договорі, зі всіма змінами та доповненнями до нього, які можуть бути укладені сторонами в майбутньому. Зокрема, заставою забезпечуються вимоги заставодержателя щодо: повернення позичальником заставодержателю кредиту у повному обсязі не пізніше дати повернення кредиту, як вона визначена в кредитному договорі; сплати процентів за користування кредитом, в розмірах і в порядку, передбаченому кредитним договором; сплати штрафних санкцій, пені тощо, передбачених кредитним договором.

Положеннями п. 2.2 договору застави, в редакції змін до цього договору №8 від 21.10.2014, встановлено, що цей договір забезпечує виконання позичальником зобов`язань, що випливають з укладеного з заставодержателем кредитного договору та додаткових угод до нього, які можуть бути укладені в майбутньому, за умовами якого позичальник зобов`язаний повернути заставодержателю кредитні кошти, що надані в межах мультивалютної кредитної лінії з максимальним лімітом кредитування 200 000 000,00 грн; з кінцевим терміном повернення 31.08.2019; сплачувати нараховані проценти за користування кредитними коштами в гривні з розрахунку 18% процентів річних та в доларах США з розрахунку 9,5% річних і можливі неустойки у розмірах та у випадках, передбачених кредитним договором і цим договором, а також інші витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги.

Після укладення договору застави відповідна частка в статутному капіталі ТОВ "ТЛК "Арктика" в розмірі 500 000,00 грн., що відповідає 100% Статутного капіталу товариства, була відчужена на користь ТОВ "Біпродукт" (позивач у справі), а в послідуючому статутний капітал ТОВ "ТЛК "Арктика" було збільшено до 2 000 000,00 грн., у зв`язку з чим учасниками ТОВ "ТЛК "Арктика" стали: ТОВ "Біпродукт" із часткою у розмірі 500 000,00 грн., Tactical Business LLP із часткою у розмірі 900 000,00 грн. та Clifford Alliance LP із часткою у розмірі 600 000,00 грн., що не заперечується учасниками судового процесу.

При цьому, на підставі постанови Правління Національного банку України від 13.02.2015 року №105 "Про віднесення ПАТ "ЗЛАТОБАНК" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО) прийнято рішення від 13.02.2015 року № 30 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "ЗЛАТОБАНК", згідно з яким з 14.02.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "ЗЛАТОБАНК". Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "ЗЛАТОБАНК" призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славінського В.І. Тимчасову адміністрацію в ПАТ "ЗЛАТОБАНК" запроваджено строком на три місяці з 14.02.2015 по 13.05.2015 .

Так, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 12.05.2015 року №310 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "ЗЛАТОБАНК" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 13.05.2015 року №99 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "ЗЛАТОБАНК" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "ЗЛАТОБАНК".

В свою чергу, постановою від 05 лютого 2019 року у справі № 826/2184/17 Великої Палати Верховного залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 липня 2017 року та Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року, якими, зокрема, визнано протиправними та скасовано постанову Правління НБУ від 13.02.2015 року № 105 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «ЗЛАТОБАНК» до категорії неплатоспроможних», рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 13.02.2015 року № 30 «Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «ЗЛАТОБАНК», постанову Правління НБУ від 12.05.2015 року № 310 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Златобанк», рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 2015 року № 99 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ЗЛАТОБАНК» та призначення уповноваженої особи на ліквідацію банку».

Тобто, починаючи з лютого 2015 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб здійснював виведення ПАТ «Златобанк» з ринку.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції враховує, що між сторонами наявні судові спори, різне тлумачення встановлених обставин, які, в свою чергу, частково стали підставою для звернення із позовом у даній справі.

Так, зокрема, у справі № 910/22529/15 Публічне акціонерне товариство "Златобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Златобанк" звернулося з позовом до ТОВ "ТЛК "Арктика" та ТОВ "Біпродукт" про стягнення заборгованості за кредитним договором № 153/10-KL від 29.10.2010, яка складається із заборгованості за основним боргом (кредитом) в сумі 7 717 286,23 доларів США, заборгованості за процентами в сумі 163 915,41 доларів США, 132 610,62 грн пені та 5 000,00 грн штрафу; звернення стягнення на предмет застави, а саме: майнові права на частку в статутному капіталі ТОВ "ТЛК "Арктика" в розмірі 500 000,00 грн, що відповідає 100% статутного капіталу товариства, в рахунок погашення заборгованості ТОВ "ТЛК "Арктика" за кредитним договором № 153/10-KL від 29.10.2010.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 у справі №910/22529/15 позовні вимоги ПАТ "Златобанк" до ТОВ "Біпродукт" - задоволено повністю. В рахунок погашення заборгованості ТОВ "ТЛК "Арктика" за кредитним договором №153/10-KL від 29.10.2010, яка складається з: заборгованості за основним боргом (кредитом в доларах США) в сумі 7 717 286 доларів 23 центи США; заборгованості за процентами (в доларах США) в сумі 163 915 доларів 41 центів США; заборгованості по сплаті пені в сумі 132 610 грн. 62 коп.; штрафу за неналежне виконання зобов`язань в сумі 5 000 грн. 00 коп., звернути стягнення на предмет застави, який належить ТОВ "Біпродукт", а саме: частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" в розмірі 500 000,00 грн., що відповідає 25% статутного капіталу товариства, ринкова вартість якої становить 45 567 680 грн. 00 коп., шляхом визнання права власності Публічного акціонерного товариства "Златобанк" на частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" в розмірі 500 000,00 грн., що відповідає 25% статутного капіталу товариства. В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Златобанк" до Tactical Business LLP та Clifford Alliance LP - відмовлено.

Водночас, як правомірно зазначає Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в своїй апеляційній скарзі, ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 по справі №910/22529/15 позов ПАТ «ЗЛАТОБАНК» до ТОВ «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» в частині вимоги про стягнення з ТОВ «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» на користь ПАТ «ЗЛАТОБАНК» заборгованості за кредитним договором №153/10-KL від 19.10.2010 в загальному розмірі 175 700 669,09 грн., яка складається з: заборгованості за основним боргом (кредитом в доларах США) в сумі 7 717 286,23 доларів США; заборгованості за процентами (в доларах США) в сумі 163 915,41 доларів США; заборгованості по сплаті пені в сумі 132 610,62 грн.; штрафу за неналежне виконання зобов`язань в сумі 5 000,00 грн. - залишено без розгляду.

Таким чином, обґрунтованими у даному випадку є доводи усіх скаржників, що оскільки звернення стягнення АТ «Златобанк» на корпоративні права у ТОВ «ТЛК «Арктика» не призвело до повного погашення заборгованості ТОВ «ТЛК «Арктика» перед АТ «Златобанк» за кредитним договором, то АТ «Златобанк» вправі звернутися з вимогою до ТОВ «ТЛК «Арктика» щодо стягнення решти суми боргу, зокрема шляхом звернення стягнення на інше майно, яке забезпечує кредит. В цій частині відхиляються доводи третьої особи.

В межах розгляду іншої справи № 810/1643/17 ПАТ "Державний ощадний банк України звернулося з позовом до Державного реєстратора Комунального підприємства Київської обласної ради "Готово" про внесення запису № 18368404 від 27.12.2016 про іпотеку нерухомого майна: рибного ярмарку та комплексу по зберіганню, виробництву продуктів харчування для Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістік центр "Скандинавія", розташованого за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р- н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46а, внесеного на підставі дублікату договору іпотеки № 1881 від 07.11.2016 (виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д. В.) укладеного між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика".

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 17.11.2021 у справі №810/1643/17 (залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2022 та постановою Верховного Суду від 09.11.2022) в частині позовних вимог до Державного реєстратора провадження у справі закрито. В частині позовних вимог до ПАТ "Златобанк" та ТОВ "Біпродукт" такі вимоги задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Державного реєстратора, індексний номер рішення 3239922 від 28.12.2016 про внесення запису № 18368404 від 27.12.2016 про іпотеку спірного нерухомого майна на підставі дублікату договору іпотеки №1881 від 07.11.2016, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д. В., укладеного між ПАТ "Златобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика".

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що апелянти, позивач та третя особа по-різному тлумачать (трактують) вказане судом касаційної інстанції в ухвалі Верховного Суду від 07.02.2022 у справі №810/1643/17, та пункт 5.24. постанови Верховного Суду від 09.11.2022 у справі №810/1643/17.

Так, в ухвалі від 07.02.2022 судом касаційної інстанції було зазначено: «Суди попередніх інстанцій на підставі наявних в матеріалах справи документів встановили, що відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 у справі № 910/22529/15 ТОВ "Біпродукт" набув прав вимоги від ПАТ "Златобанк" до ТОВ "ТЛК "Арктика" за кредитним договором в межах суми визначеного судами. Враховуючи наведене, Касаційний господарський суд вважає обґрунтованими висновки суддів щодо процесуального статусу ТОВ "Біпродукт" у цій справі, у зв`язку з набуттям ним прав кредитора у спірних правовідносинах».

Водночас, в пункті 5.24. постанови Верховного Суду від 09.11.2022 у справі №810/1643/17 суд касаційної інстанції зазначив: «…встановлення преюдиційних обставин при ухваленні судових рішень у цій справі з огляду на заміну первісного Відповідача-2 - ПАТ "Златобанк" в порядку правонаступництва на двох відповідачів: ПАТ "Златобанк" та ТОВ "Біпродукт" не відповідають дійсності з урахуванням предмета і підстав позову у цій справі, оскільки обставини щодо переходу прав до правонаступника та обсягу такого переходу не були предметом спору між сторонами, а відтак не досліджувалися судами при його вирішенні по суті».

Отже, суд апеляційної інстанції приймає доводи ПАТ «Златобанк» та НБУ в частині того, що в межах справи №810/1643/17 не вирішувалось та не досліджувалось питання правонаступництва ТОВ "Біпродукт" від ПАТ "Златобанк" за кредитним договором. А тому доводи скаржників у цій частині є обґрунтованими.

Суд апеляційної інстанції також встановив, що на момент розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції суб`єктний склад учасників кредитних правовідносин, що виникли за кредитним договором №153/10-KL від 19.10.2010 не змінився. Тоді як та обставина, що на в рахунок погашення заборгованості ТОВ "ТЛК "Арктика" за кредитним договором №153/10-KL від 29.10.2010 (за рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/22529/15) було звернено стягнення на предмет застави, який належав ТОВ "Біпродукт", а саме: частку в статутному капіталі ТОВ "ТЛК "Арктика" в розмірі 500 000,00 грн., що відповідає 25% статутного капіталу товариства - зумовлює виникнення (наявність) правовідносин між ТОВ "Біпродукт" та ТОВ "ТЛК "Арктика", виходячи із укладеного договору № 3 застави майнових прав на частку в статутному капіталі ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика".

Водночас, вказане - не є підставою для визнання ТОВ "Біпродукт" кредитором за кредитним договором №153/10-KL від 29.10.2010, а також не свідчить про виникнення правовідносин між позивачем та ПАТ «Златобанк» за кредитним договором. А тому доводи позивача в цій частині є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються ані матеріалами справи, ані судовими рішеннями на які посилається позивач (в суді першої інстанції) та третя особа на стороні позивача, зокрема, у відзиві на апеляційну скаргу.

В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що правовідносини, що виникли згідно з договором застави майнових прав на частку в статутному капіталі ТОВ "ТЛК "Арктика" від 06.06.2011 № 3, укладеним між ПАТ "Златобанк", як заставодержателем, та (після зміни власника предмету застави) фактично з ТОВ "Біпродукт", як заставодавцем - не мають, з урахуванням встановленого вище, фактично жодного відношення до правовідносин, що виникли між учасниками кредитного договору №153/10-KL від 29.10.2010.

Повертаючись до предмету та підстав позову у даній справі, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач просив зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та Публічне акціонерне товариство "Златобанк" виключити із бухгалтерського обліку та ліквідаційної маси ПАТ "Златобанк" актив у вигляді майнових прав, що випливають з кредитного договору № 153/10/KL від 29.10.2010 року, укладеного між ПАТ "Златобанк" та ТОВ "ТЛК "Арктика", з усіма забезпеченнями; зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та Публічне акціонерне товариство "Златобанк" виключити з інформації про лот № G3N120729 актив ПАТ "Златобанк" у вигляді права вимоги за кредитним договором № 153/10/KL від 29.10.2010 року, укладеним між ПАТ "Златобанк" та ТОВ "ТЛК "Арктика", з усіма забезпеченнями; зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та Публічне акціонерне товариство "Златобанк" виключити з плану продажу активів (майна) ПАТ "Златобанк" актив у вигляді майнових прав, що випливають з кредитного договору № 153/10/KL від 29.10.2010 року, укладеним між ПАТ "Златобанк" та ТОВ "ТЛК "Арктика", з усіма забезпеченнями.

В цій частині суд апеляційної інстанції приймає доводи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в частині не порушення прав позивача та зазначає наступне.

Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюється судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Таким чином, з огляду на положення процесуального закону суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладених в позові вимог. В цій частині суд апеляційної інстанції враховує доводи Фонду, викладені в апеляційній скарзі з посиланням на Об?єднану палату Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.10.2019 у справі № 910/6642/18.

Натомість, виходячи із предмету та підстав позову (абзац 1 аркуш позову 8), враховуючи визначення позивачем підставою позову захист своїх майнових прав - «відображення станом на даний час майнових прав (прав вимоги) за кредитним договором на балансі АТ «Златобанк» та у складі його ліквідаційної маси становить загрозу протиправного позбавлення ТОВ «Біпродукт» прав власності на його майно в межах виконаних ним обсягів зобов`язання ТОВ «ТЛК «Арктика» за кредитним договором, адже у випадку проведення відповідних торгів, запланованих на 2021, існує ризик вибуття такого майна поза волею його дійсного власника», суд апеляційної інстанції зазначає, що після звернення стягнення на частку за рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/22529/15) права позивача включенням до бухгалтерського обліку та ліквідаційної маси ПАТ "Златобанк" активу у вигляді майнових прав, що випливають з кредитного договору № 153/10/KL від 29.10.2010 - жодним чином не порушує права позивача.

А тому доводи позивача та ТОВ «ТЛК «Арктика» в цій частині відхиляються через необґрунтованість. Водночас, в цій частині обґрунтованими є доводи Фонду Гарантування вкладів фізичних осіб, викладені в апеляційній скарзі.

При цьому відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові. (Вказана правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19, від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20).

Поряд з цим у названих постановах Верховного Суду також відзначено, що у разі з`ясування обставин відсутності порушеного права позивача (що є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові), судам не потрібно вдаватись до оцінки інших обставин справи, положень правочину, тощо на предмет його відповідності положенням законодавства.

Водночас, відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд, помилково встановивши неефективність обраного позивачем способу захисту фактично також надав оцінку правовідносинам, що склались як за кредитним договором № 153/10/KL від 29.10.2010, так і за договором застави майнових прав на частку в статутному капіталі ТОВ "ТЛК "Арктика" від 06.06.2011 № 3.

З урахуванням правових позицій Верховного Суду у вказаних постановах, суд апеляційної інстанції зазначає, суд першої інстанції необґрунтовано вдався також й до перевірки ефективності обраного позивачем способу захисту та правової оцінки по суті спору, встановлення обставин переходу/не переходу прав вимоги за кредитним договором і не врахував того, що відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови в позові. (Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19, від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17).

Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшовши у цілому правильного висновку про відмову в задоволенні позову, проте неправильно застосував приписи статей 4, 14 ГПК України, здійснивши оцінку обраного позивачем способу захисту відсутнього у нього порушеного права (інтересу) та правову оцінку по суті спору.

За наведених обставин, всі апеляційні скарги слід задовольнити частково, оскільки зокрема, доводи всіх апеляційних скарг містять мотиви та вимоги щодо часткової зміни мотивувальної частини рішення суду першої інстанції, тоді як зміні підлягає вся мотивувальна частини, а не окремі її абзаци. А рішення суду першої інстанції з урахуванням викладеного вище - слід змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови з відмовою в задоволенні позову на підставі ст. 4 ГПК України.

Таким чином, рішення (мотивувальна частина) суду першої інстанції підлягає зміні на підставі ст. 277 ГПК України з урахуванням викладеного у даній постанові. Водночас, рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог (резолютивна частина рішення) - підлягають залишенню без змін.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до ч. 2 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Підставами для зміни судового рішення є неправильне застосування норм матеріального права (ч. 1 ст. 277 ГПК України).

Отже, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що суд першої інстанції, ухваливши по суті правильне рішення, помилково, зокрема, встановив про неефективність обраного позивачем способу захисту, тоді як відмовити слід було через непорушення прав позивача. А тому апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні, шляхом викладення мотивувальної частини в редакції даної постанови.

Таким чином, на підставі ст. 2, 4, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність зміни рішення суду першої інстанції, шляхом викладення її мотивувальної частини в редакції даної постанови.

9. Судові витрати

Згідно з положеннями ст. 129 ГПК України судовий збір за розгляд справи покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням відмови в задоволенні позовних вимог та часткового задоволення апеляційних скарг, судовий збір за розгляд апеляційних скарг покладається на позивача.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, ст. 275-277, ст. 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Публічного акціонерного товариства "Златобанк", Національного Банку України на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2023 - у справі № 910/16060/21 - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2023 - у справі № 910/16060/21 - змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції даної постанови. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2023 - у справі № 910/16060/21 - залишити без змін.

В решті апеляційні скарги - залишити без задоволення.

3. Судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на позивача.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БІПРОДУКТ" (04111, місто Київ, вулиця Щербакова, будинок 52, приміщення 429, ідентифікаційний код 38856866) на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових стрільців 17, ідентифікаційний код 21708016) 8 172 (вісім тисяч сто сімдесят дві) гривні 00 коп - судового збору за перегляд рішення суду першої інстанції в суді апеляційної інстанції.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БІПРОДУКТ" (04111, місто Київ, вулиця Щербакова, будинок 52, приміщення 429, ідентифікаційний код 38856866) на користь Національного Банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська 9, ідентифікаційний код 00032106) 8 172 (вісім тисяч сто сімдесят дві) гривні 00 коп - судового збору за перегляд рішення суду першої інстанції в суді апеляційної інстанції.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БІПРОДУКТ" (04111, місто Київ, вулиця Щербакова, будинок 52, приміщення 429, ідентифікаційний код 38856866) на користь Публічного акціонерного товариства "ЗЛАТОБАНК" (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького 17/52, ідентифікаційний код 35894495) 10 215 (десять тисяч двісті п`ятнадцять) грн 00 коп судового збору за перегляд рішення суду першої інстанції в суді апеляційної інстанції.

4. Видачу наказів доручити місцевому господарському суду.

5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 08.02.2024.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді А.Г. Майданевич

В.В. Сулім