Рішення

від 07.02.2024 по справі 904/6489/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2024м. ДніпроСправа № 904/6489/23

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

без повідомлення (виклику) учасників справи,

дослідивши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи №904/6489/23

за позовом Адвокатського об`єднання "ДЕФЕНДЕРС" (03056, місто Київ, ВУЛИЦЯ БОРЩАГІВСЬКА, будинок 145, офіс 12; ідентифікаційний код 42752661)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, ВУЛИЦЯ МАНДРИКІВСЬКА, будинок 47, офіс 503; ідентифікаційний код 41449359)

про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Адвокатське об`єднання "ДЕФЕНДЕРС" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від 12.12.2023 за вих. №б/н до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (далі - відповідач) про стягнення 12.643,73 грн, з яких: 10.478,00 грн заборгованості за невикористані паливно-мастильні матеріали, 488,00 грн трьох процентів річних, 1.677,73 грн інфляційних втрат.

Судові витрати позивач просить суд стягнути з відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/6489/23 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.12.2023.

Ухвалою від 15.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).

Згідно інформації, що міститься в системі Діловодство спеціалізованого суду, документ в електронному вигляді "ст. 176 Відкриття у СПРОЩЕНОМУ" від 15.12.2023 у справі №904/6489/23 (суддя Дупляк Степан Анатолійович) було надіслано одержувачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету: 15.12.2023 15:01, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 15.12.2023 також надсилалася відповідачу на адресу: 49000, м. Дніпро, вул. Мандриківська, буд. 47, офіс 503; ідентифікаційний код 41449359, за трек-номером 0600238788274.

Зазначена кореспонденція повернулась на адресу господарського суду 26.12.2023 з відміткою про отримання 26.12.2023.

Правильність адреси місця проживання відповідача підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Господарський суд також бере до уваги і те, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 15.12.2023 була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень невідкладно.

Суд вважає за необхідне зазначити, що статтями 42, 43 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).

Згідно частини четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 січня 2023 року у справі № 9901/278/21, ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.

Так, суд встановив, що ухвала від 15.12.2023 вважається врученою відвідачу коли зазначена кореспонденція повернулась на адресу господарського суду 26.12.2023 з відміткою про отримання 26.12.2023.

Відповідачу(ам) в ухвалі від 15.12.2023 встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач(і) має(ють) право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 165 ГПК України, власні заяви чи клопотання, подання яких передбачене положеннями ГПК України, (у разі наявності), а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 165 ГПК України одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду копія відзиву та доданих до нього документів, в т.ч. заяв чи клопотань, відповідач(і) зобов`язаний(і) надіслати іншим учасникам справи, докази чого надати суду разом з відзивом (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа).

Крім цього, відповідачу(ам) роз`яснено, що у разі ненадання відповідачем(ами) відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Отже, строк для подачі відзиву відповідачем тривав до 30.12.2023.

Станом на час винесення рішення відзив відповідачем не надано.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.05.2022 позивач відповідно до п. 7.3 договору № 148/1 від 21.02.2022 надіслав на електронну пошту відповідача повідомлення про розірвання договору №148/ПК від 21.02.2022, в якому було зазначено необхідні реквізити для повернення сплачених грошових коштів, за невикористані паливно-мастильні матеріали, які були сплачені згідно рахунку-фактури №0080/1000639 від 22.02.2022.

В подальшому позивачем на електронну пошту відповідача були надіслані листи про повернення коштів, однак відповідач зазначені кошти не повернув, що і стало підставою звернення позивачем з даним позовом.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач відзив не надав.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять такі обставини: виникнення між сторонами господарських зобов`язань; наявність підстав для розірвання договору та повернення сплачених грошових коштів.

21.02.2022 між Адвокатським об`єднанням "ДЕФЕНДЕРС" (замовник - далі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (постачальник далі покупець) укладено договір поставки №70/24 (арк. 8,9, том 1).

Відповідно до п. 2.1 договору постачальник зобов`язується поставити замовнику паливно-мастильні матеріали та паливні картки, на яких воно обліковується, організовувати та забезпечувати відпуск ПММ замовнику або довіреній особі замовника на підставі паливних карток та оплачувати надані постачальником ЛММ.

Асортимент, кількість (обсяг), ціна за відповідну одиницю виміру ПММ визначаються у рахунках, які виставляються постачальником та сплачуються замовником згідно умов договору (п. 2.2 договору).

Право власності на ПММ виникає у замовника з моменту фактичного отримання ПММ на підставі авторизаційної відповіді у кількості, що вказана у квитанції терміналу, в повному обсязі згідно з договором за ціною що визначена відповідно розділу 5 Договору (п. 2.3. договору).

Відпуск ПММ постачальником замовнику відбувається через мережу АЗС після отримання позитивних авторизаційних відповідей по паливним карткам через термінал (п. 2.4. договору).

Всі операції довіреними особами замовника з паливними картками відбуваються відповідно з правилами користування паливними картками (Додаток 1) (п. 2.5. договору).

Пунктом 5.1. договору передбачено умови оплати: оплата товару здійснюється замовником в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника в день виписки рахунку на товар. Ціна товару вказується у рахунку-фактурі та дійсна протягом дня його виписки. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок постачальника.

Оплата Товару здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на вказані в рахунку-фактурі реквізити постачальника. Постачальник звільняється від своїх обов`язків стосовно партії товару оплата якої здійснена на інші реквізити (п. 5.2. договору).

При ненадходженні оплати у термін, вказаний в п. 5.1 договору, постачальник здійснює поставку товару за цінами, які діють в день зарахування коштів за товар на розрахунковий рахунок постачальника з наступним переоформленням відповідного рахунку на оплату. У разі відмови замовника отримати товар за новими цінами, постачальник повертає отримані кошти на розрахунковий рахунок замовника (п. 5.3. договору).

Відповідно до п. 5.4. договору сторони в разі необхідності складають акти звірок взаєморозрахунків.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (за умови наявності печатки у сторони) (п. 7.1. договору).

Договір укладений терміном на 1 рік. У випадку якщо жодна зі сторін письмово, не виявила бажання припинити його дію, даний договір вважається пролонгованим на наступний рік і на тих же умовах (п. 7.2. договір).

Відповідно до п. 7.3 договору договір може бути розірваний достроково за ініціативою однієї із сторін за умови письмового повідомлення іншої сторони за відсутності заборгованості. Договір вважається розірваним з моменту отримання письмового повідомлення. У випадку отримання письмового повідомлення про розірвання договору укладання додаткової угоди про розірвання не потребується.

Пунктом 11.3. договору передбачено, що замовник має право розірвати даний договір в порядку, передбаченому чинним законодавством.

До договору надаються наступні додатки, які є невід`ємною його частиною (п. 11.1. договору): додаток № 1: правила користування паливною карткою (арк. 9 зворот, том 1); додаток № 2: заява на отримання та поповнення паливних карток (арк. 10, том 1); додаток № 3: Анкета-заява на оформлення доступу до особистого кабінету замовника (арк. 10 зворот, том 1); додаток № 4: перелік уповноважених представників замовника (арк. 11, том 1).

Додатки підписані та скріплені печатками сторін.

22.02.2022 відповідачем було складено видаткову накладну №0080/1000188 від 22.02.2022 (арк. 11 зворот, том 1).

22.02.2022 відповідачем було виписано рахунок-фактуру №0080/1000639, в якому встановлено суму до сплати у розмірі 10.478, 00 грн (арк. 12, том 1).

22.02.2022 позивачем відповідно платіжного доручення №75 було сплачено відповідачу 10.478,00 грн (арк. 14, том 1).

Також сторонами було складено акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2022 по 31.05.2023, відповідно до якого за даними ТОВ «Лівайн Торг» станом на 05.06.2023 має заборгованість перед АО «Дефендерс» у сумі 10.478,00 грн. Як встановлено судом акт підписаний І.О. Свінтаковською та ОСОБА_1 , однак зі сторони відповідача ТОВ «Лівайн Торг» на акті міститься печатка ТОВ «Іхтекс Інвест», який не є стороною за договором №148/ПК від 21.02.2022 (арк. 13, том 1).

18.05.2022 позивач відповідно до п. 7.3 договору № 148/1 від 21.02.2022 надіслав на електронну пошту відповідача повідомлення про розірвання договору №148/ПК від 21.02.2022 (арк. 17 та на звороті, том 1).

05.10.2022 позивачем на електронну пошту відповідача з накладенням цифрового підпису позивачем було направлено претензію, відповідно до якої позивач просить повернути сплачені грошові кошти за невикористані паливно-мастильні матеріали, які були сплачені згідно з рахуноком-фактурою №00080/1000639 від 22.02.2022 в розмір 10.478,00 грн (арк. 15 та на звороті, 16, том 1).

11.10.2022 позивачем на електронну пошту відповідача було надіслано лист про повернення коштів (арк. 19 та на звороті, том 1).

05.06.2023 позивачем повторно було направлено на електронну пошту відповідача лист про повернення коштів (арк. 18 та на звороті, том 1).

Таким чином на момент подання позовної заяви відповідач коштів не повернув. Докази зворотнього у справі відсутні.

Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом доказування у цій справі є: розірвання договору та стягнення з відповідача 12.643,73 грн, з яких: 10.478,00 грн заборгованості за невикористані паливно-мастильні матеріали, 488,00 грн трьох процентів річних, 1.677,73 грн інфляційних втрат.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України).

Договір підписаний уповноваженими особами сторін та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорений; не розірваний; не визнаний недійсним.

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу (поставки).

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 4 ст. 265 ГК України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 ГК України).

Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з частиною 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

За змістом ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно частин 1, 2 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки). Зокрема, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

За встановленими обставинами, 22.02.2022 відповідачем було складено видаткову накладну №0080/1000188 від 22.02.2022 (арк. 11 зворот, том 1).

22.02.2022 відповідачем було виписано рахунок-фактуру №0080/1000639, в якому встановлено суму до сплати у розмірі 10.478, 00 грн (арк. 12, том 1).

22.02.2022 позивачем відповідно платіжного доручення №75 було сплачено відповідачу 10.478,00 грн (арк. 14, том 1).

Відповідно до п. 7.3 договору договір може бути розірваний достроково за ініціативою однієї із сторін за умови письмового повідомлення іншої сторони за відсутності заборгованості. Договір вважається розірваним з моменту отримання письмового повідомлення. У випадку отримання письмового повідомлення про розірвання договору укладання додаткової угоди про розірвання не потребується.

Пунктом 11.3. договору передбачено, що замовник має право розірвати даний договір в порядку, передбаченому чинним законодавством.

18.05.2022 відповідно до п. 7.3 договору № 148/1 від 21.02.2022 позивач надіслав, а відповідач отримав на електронну пошту відповідача повідомлення про розірвання договору №148/ПК від 21.02.2022, оскільки паливно-мастильні матеріали використані не були (арк. 17 та на звороті, том 1).

05.10.2022 позивачем на електронну пошту відповідача з накладенням цифрового підпису позивачем було направлено претензію, відповідно до якої позивач просить повернути сплачені грошові кошти за невикористані паливно-мастильні матеріали, які були сплаче і згідно рахуноку-фактури №00080/1000639 від 22.02.2022 в розмір 10.478,00 грн (арк. 15 та на звороті, 16, том 1).

11.10.2022 позивачем на електронну пошту відповідача було надіслано лист про повернення коштів, оскільки паливно-мастильні матеріали не використовувалися з зв`язку з неможливістю їх використання /паливних карток/ через військовий стан (арк. 19 та на звороті, том 1).

05.06.2023 позивачем повторно було направлено на електронну пошту відповідача лист про повернення коштів, оскільки паливно-мастильні матеріали не використовувалися з зв`язку з неможливістю їх використання /паливних карток/ через військовий стан (арк. 18 та на звороті, том 1).

Статтею 651 ЦК України визначено підстави для зміни або розірвання договору:

зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом;

договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом;

істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Положеннями ст. 653 ЦК України передбачені, правові наслідки зміни або розірвання договору:

у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо;

у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються;

у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили;

сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом;

якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Тобто одним із наслідків розірвання договору є припинення зобов`язань сторін, що виникли у сторін такого договору відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 та ст. 509 ЦК України. Відтак за змістом зазначених норм розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір. Відповідний висновок також міститься у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №910/7981/17, від 18.11.2019 №910/16750/18.

На час звернення позивача до відповідача із повідомленням про розірвання договору від 18.05.2022 укладений між сторонами договір був чинний.

Відповідно, право замовника відмовитись від договору, передбачене ст. 651 ЦК України, зокрема, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч. 4).

Відповідно до п. 7.2. договору, договір укладений терміном на 1 рік. У випадку, якщо жодна зі сторін письмово, не виявила бажання припинити його дію, даний договір вважається пролонгованим на наступний рік і на тих же умовах.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що договір може бути розірваний достроково за ініціативою однієї із сторін за умови письмового повідомлення іншої сторони за відсутності заборгованості. Договір вважається розірваним з моменту отримання письмового повідомлення. У випадку отримання письмового повідомлення про розірвання договору укладання додаткової угоди про розірвання не потребується.

Пунктом 11.3. договору передбачено, що замовник має право розірвати даний договір в порядку, передбаченому чинним законодавством.

З огляду на фактичні обставини справи, суд доходить висновку, що укладений між сторонами договір був розірваний позивачем в односторонньому порядку.

Таким чином, як встановлено господарським судом, договір припинив свою дію 18.05.2022, тобто з дати отримання претензії позивача відповідачем.

Положеннями частин 1, 3 статті 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Таким чином, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов`язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом.

Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов`язання на підставі статті 1212 ЦК України зазначала також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.

Відмова замовника від договору є підставою для задоволення вимоги про повернення відповідачем позивачу оплати відповідно до вимог статті 1212 ЦК України.

Близьких за змістом правових висновків щодо застосування положень статті 849 ЦК України та можливість стягнення з підрядника на користь замовника коштів внесеної передоплати після припинення дії договору підряду дійшов Верховний Суд у постановах від 11.11.2018 у справі №910/13332/17, від 14.06.2018 у справі №912/2709/17, від 15.02.2019 у справі № 910/21154/17, від 25.02.2021 у справі №904/7804/16, від 16.03.2021 у справі №910/10233/20, від 01.06.2021 у справі №916/2368/18.

Враховуючи наслідки розірвання договору купівлі-продажу та той факт, що підстава, на якій відповідач отримав оплату за договором відпала, господарський суд дійшов висновку про наявність у відповідача обов`язку повернути позивачу суму грошових коштів, сплачену позивачем за договором купівлі-продажу у розмірі 10.478,00 грн.

При цьому релевантною правовою позицією суд вважає позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №910/17235/20 (від якої Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 16.09.2022 у справі №913/703/20 не відступав (п. 112).

Суд відзначає, що відповідач незгоди з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, не висловив (зокрема щодо того, що паливно-мастильні матеріали не використовувалися позивачем з зв`язку з неможливістю їх використання /паливних карток/ через військовий стан), відзиву на позов не подав.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

Щодо вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом вище договір припинив свою дію 18.05.2022.

Отже, з 18.05.2022 відповідач мав обов`язок повернути грошові кошти у загальному розмірі 10.478,00 грн у строк до 19.05.2022 включно. Прострочення повернення суми попередньої оплати почалося з 19.05.2022.

Позивач нарахував до стягнення три проценти річних у розмірі 488,00 грн та 1.677,73 грн інфляційних витрат за період прострочення з 25.05.2022 по 12.12.2023.

Здійснивши власний перерахунок трьох процентів річних, суд визнав його таким, що містить помилки, і розмір трьох процентів річних за ним складає 487,44 грн. В частині вимог про стягнення 0,56 коп. трьох процентів річних слід відмовити.

Здійснивши власний перерахунок інфляційних втрат, суд визнав його таким, що також містить помилки, і розмір інфляційних втрат за ним складає 1089,65 грн. В частині вимог про стягнення 588,08 грн інфляційних втрат слід відмовити.

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 2.558,93 грн, з урахуванням того, що 95,34 % позовних вимог позивача судом задоволено.

Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, ВУЛИЦЯ МАНДРИКІВСЬКА, будинок 47, офіс 503; ідентифікаційний код 41449359) на користь Адвокатського об`єднання "ДЕФЕНДЕРС" (03056, місто Київ, ВУЛИЦЯ БОРЩАГІВСЬКА, будинок 145, офіс 12; ідентифікаційний код 42752661) 10.478,00 грн (десять тисяч чотириста сімдесят вісім грн 00 к.) основної заборгованості, 487,44 грн (чотириста вісімдесят сім грн 44 к.) трьох процентів річних, 1.089,65 грн (одну тисячу вісімдесят дев`ять грн 65 к.) інфляційних витрат, 2.558,93 грн (дві тисячі п`ятсот п`ятдесят вісім грн 93 к.) судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог (про стягнення 0,56 грн трьох процентів річних та 588,08 грн інфляційних втрат) відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 07.02.2024.

Суддя С.А. Дупляк