Рішення

від 11.01.2024 по справі 908/3214/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 24/270/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.2024 Справа № 908/3214/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, за участю секретаря судового засідання Зеленцової К.Ю., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 922/3214/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю СПЕЦ-КОМ-СЕРВІС (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, село Петропавлівська Борщагівка, вул.Кільцева, буд. 4-Н, код ЄДРПОУ 36449624)

до відповідача: Комунального підприємства БЕРДЯНСЬКВОДОКАНАЛ Бердянської міської ради (71100, м.Бердянськ, Запорізька область, проспект Східний, буд. 97, код ЄДРПОУ 37622628)

про стягнення 675036,94 грн

за участю представників:

від позивача: Гуць М.І., довіреність від 27.10.2023 (в режимі відеоконфереції)

від відповідача: не прибув

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю СПЕЦ-КОМ-СЕРВІС до Комунального підприємства БЕРДЯНСЬКВОДОКАНАЛ про стягнення заборгованості у розмірі 675036,94 грн, яка складається з 497000,00 грн основного боргу за договором № 1-223/21 від 04.10.2021, інфляції в сумі 151158,09 грн та 26878,85 3% річних.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 19.10.2023 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3214/23 та визначено до розгляду судді Азізбекян Т.А.

Позовні вимоги вмотивовані порушенням відповідачем зобов`язань з оплати товару за договором про закупівлю № 1-223/21 від 04.10.2021, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 497000,00 грн. У зв`язку з простроченням оплати, позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних у розмірі 26878,85 грн. за період з 29.12.2021 по 17.10.2023 та інфляційні втрати у розмірі 151158,09 грн. за період січень 2022 року по вересень 2023 року. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на приписи статей 11, 15, 16, 525, 526, 530, 625, 629, 655, 691, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 173, 193, 265 ГК України, просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 27.10.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 15.11.2023 о 12 год. 20 хв.

Ухвалою суду від 03.11.2023 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю СПЕЦ-КОМ-СЕРВІС про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції.

13.11.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

Ухвалою суду від 15.11.2023 відкладено підготовче засідання на 12.12.2023.

Ухвалою суду від 12.12.2023 закрито підготовче провадження у справі № 908/3214/23. Розгляд справи по суті призначено на 11.01.2024. о 10 год. 40 хв.

Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання 11.01.2024 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Позивач вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позові.

Відповідач у судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив. Клопотань про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином. Своїм правом бути присутніми у судовому засіданні відповідач не скористався. Письмового відзиву не надав.

Положеннями ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України ://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, за відсутністю відповідача.

В засіданні 11.01.2024 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

УСТАНОВИВ:

04.10.2021 Комунальне підприємство БЕРДЯНСЬКВОДОКАНАЛ Бердянської міської ради (Замовник) та Товариство з обмеженою відповідальністю СПЕЦ-КОМ-СЕРВІС (Постачальник) уклали договір № 1-223/21 про закупівлю, за умовами якого (п. 1.1.) Постачальник зобов`язується поставити Замовнику Машину для аварійно-відновлювальних робіт Код ДК 021:2015 « 34130000-7 Мототрансвортні вантажні засоби» (далі - товар), а Замовник зобов`язується прийняти і оплатити товар.

Найменування, вартість, кількість, технічні характеристики Товару визначені у Додатку № 1 до цього Договору, який є невід`ємною частиною Договору (п. 1.2.).

Відповідно до п. 3.1. договору, ціна цього Договору складає: без ПДВ (без урахування непрямих податків та зборів) 1185000,00 грн., ПДВ 237000,00 грн, ціна з врахуванням ПДВ та з урахуванням всіх непрямих податків та зборів складає 1 422 000,00 грн.

Згідно п. 4.1., п. 4.2. договору, розрахунки за Товар здійснюються в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Оплата за Товар здійснюється у строк до 30 календарних днів з дня поставки товару.

Датою поставки Товару Замовнику Сторони вважають дату підписання Замовником видаткової накладної на Товар або акта приймання-передачі Товару (п. 5.4.).

Право власності на Товар, ризик випадкового зниження або випадкового пошкодження Товару переходить до Замовника з моменту передання йому Товару (п. 5.5.).

Факт невідповідності якості (кількості) Товару оформляється протоколом (актом), який підписується уповноваженими на те представниками сторін, а при неприбутті протягом доби з моменту виклику Замовником представника Постачальника або відмови Постачальника від підпису - в односторонньому порядку комісією Замовника. При цьому такий протокол (акт), який підписаний в односторонньому порядку комісією Замовника, визнається Постачальником як належно оформлений (п. 5.8.).

У п. 6.1. договору сторонами обумовлено, що Замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за поставлений Товар.

Уразі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором Сторони несуть відповідальність, передбачену діючим законодавством та цим Договором (п. 7.1.).

Цей Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31 грудня 2022 року, але в будь-якому разі до повного виконання зобов`язань по договору. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення його умов, які мали місце під час дії Договору (п. 10.1.).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач поставив товар відповідачу належної якості та у строк, визначений договором, що підтверджується видатковою накладна № 551 від 29.11.2021.

У відповідача під час отримання товару були відсутні будь-які зауваження до позивача щодо якості та строку поставленого товару.

Враховуючи те, що позивач належно виконано умови договору, відповідач зобов`язаний був здійснити оплату у строк до 30 календарних днів з дня поставки товару.

Оскільки, товар було передано відповідачу 29.11.2021, кінцевим строком для оплати за товар є 29.12.2021.

Проте, відповідачем здійснено лише часткову оплату за поставлений товар, а саме у розмірі 925000, 00 грн., про що свідчать платіжні інструкції № 17 від 13.12.2021 на суму 750000,00 грн., № 1 від 31.01.2022 на суму 102000,00 грн., № 2 від 22.02.2022 на суму 73000,00 грн., а також виписка за рахунками від 13.12.2021, 31.01.2022, 22.02.2022.

Отже сума боргу становить 497000,00 грн.

Порушення відповідачем зобов`язань з оплати поставленого товару за договором № 1-223-21 від 04.10.2021 стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши представлені докази, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та пішим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор мас право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договором, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За правилами ч. 6 ст.265 Господарського кодексу України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу п. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Строки здійснення розрахунків узгоджено сторонами, про що зазначалось вище.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов`язання.

Як слідує із статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав зобов`язання щодо поставки товару, у зв`язку з чим у відповідача виник обов`язок оплатити отриманий товар, визначений у договорі.

Однак відповідач свої зобов`язання щодо оплати отриманого товару, всупереч умов договору та вимог закону, у визначений строки у повному обсязі не виконав.

З матеріалів справи вбачається, що станом на день прийняття рішення сума основного боргу за договором № 1-223/21 від 04.10.2021 відповідачем не сплачена та становить 497000,00 грн.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 497000,00 грн підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплати гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, порушення відповідачем грошового зобов`язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом встановлено, що розрахунок 3% річних у розмірі 26878,85 грн. за період з 29.12.2021 по 17.10.2023 та інфляційних втрат у розмірі 151158,09 грн. за період січень 2022 року по вересень 2023 року виконаний правильно, оскільки це не суперечить діючому законодавству. Вимоги в цій частині є доведеними та задовольняються судом.

Відповідачем контррозрахунок суми заборгованості (в тому числі, основного боргу, річних відсотків та інфляційних нарахувань) заявленої позивачем до стягнення суду не наданий.

Відповідно до ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 10125,55 грн, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст. ст. 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства БЕРДЯНСЬКВОДОКАНАЛ Бердянської міської ради (71100, м. Бердянськ, Запорізька область, проспект Східний, буд. 97, код ЄДРПОУ 37622628) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СПЕЦ-КОМ-СЕРВІС (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, село Петропавлівська Борщагівка, вул. Кільцева, буд. 4-Н, код ЄДРПОУ 36449624) основного боргу у розмірі 497000 (чотириста дев`яносто сім тисяч) грн 00 коп., інфляційних витрат у розмірі 151158 (сто п`ятдесят одна тисяча сто п`ятдесят вісім) грн 09 коп., 3% річних у розмірі 26878 (двадцять шість тисяч вісімсот сімдесят вісім) грн 85 коп. та 10125 (десять тисяч сто двадцять п`ять) грн 55 коп. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 07.02.2024.

СуддяТ.А. Азізбекян