Рішення

від 08.02.2024 по справі 908/3629/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 19/168/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2024 Справа № 908/3629/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Давиденко І.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства Українська залізниця (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, ідентифікаційний код юридичної особи 40075815) в особі регіональної філії Південно-Західна залізниця АТ Укрзалізниця (01601, м. Київ-54, вул. Лисенка, 6, ідентифікаційний код 40081221)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю НПЗ (69093, м. Запоріжжя, вул. Новобудов, 5, ідентифікаційний код юридичної особи 37540226)

про стягнення 172 800,00 грн

без виклику учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

08.12.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № НЮ-24-95/23 від 30.11.2023 Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Південно-Західна залізниця АТ Укрзалізниця до Товариства з обмеженою відповідальністю НПЗ про стягнення 172 800,00 грн збитків, завданих внаслідок порушення обов`язку щодо складання та реєстрації податкових накладних.

Позов мотивовано тим, що відповідачем не здійснено своє зобов`язання щодо реєстрації податкових накладних, в зв`язку з чим спричинено збитки позивачу.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 08.12.2023, здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3629/23 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.

Оскільки, предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми в розмірі 172 800,00 грн, справа не відноситься до визначеного ч. 4 ст. 247 ГПК України виключного переліку категорій справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, дана справа підлягає розгляду у спрощеному позовному провадженні.

Ухвалою суду від 13.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3629/23; присвоєно справі номер провадження 19/168/23, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Ухвала суду від 13.12.2023 про відкриття провадження у справі, надсилалась відповідачу в його електронний кабінет, про що свідчить довідка про доставку 13.12.2023 електронного листа, яка міститься в матеріалах справи.

Отже, відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі № 908/3629/23.

Судом також враховано, що не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій сплив, вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому, суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України).

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно зі ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений в ухвалі суду від 13.12.2023 у справі № 908/3629/23 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.

Згідно зі ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

За таких обставин, суд визнав наявні в матеріалах справи № 908/3629/23 письмові докази достатніми для всебічного, повного та об`єктивного розгляду спору.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 08.02.2024.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Як зазначено позивачем та вбачається з матеріалів справи, 03.10.2019 між Акціонерним товариством «Українська залізниця» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НПЗ» (Постачальник) укладено Договір поставки № ПЗ/НХ-191107/НЮ, відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов`язується у 2019 році поставити і передати у власність Покупцю певну продукцію, далі товар, відповідно до специфікації № 1, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей товар на умовах даного договору.

Датою поставки товару вважається дата підписання покупцем видаткової накладної або акта приймання-передачі (п. 5.6 Договору).

Пунктами 7.1.1, 7.1.2 Договору, покупець зобов`язується прийняти поставлений товар згідно з документами, зазначеними в п. 6.1 Договору; своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за поставлений товар.

Пункт 6.1 Договору передбачає, що для прийняття товару покупцю надаються наступні документи: видаткова накладна або акти приймання-передачі, рахунок-фактура, товаро-транспортна (залізнична) накладна (при наявності), документи, які підтверджують якість товару, зазначені у п. 2.2 Договору, копії пакувальних аркушів (при наявності).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2019 включно (п. 13.1 Договору).

Відповідно до специфікації № 1 сторони домовились про поставку стержня з втулкою та гайкою у кількості 200 штук та вкладиша моторно-осьового у кількості 146 штук на загальну суму 2 846 232,00 грн.

Відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 1 036 800,00 грн, що підтверджується видатковими накладними: № 199 від 30.10.2019 на суму 359 280,00 грн, № 198 від 30.10.2019 на суму 677 520,00 грн.

Згідно п. 4.1, 4.3 Договору, оплата за кожну партію поставленого товару по даному договору здійснюється Покупцем у безготівковій формі не пізніше 20 банківських днів після дати поставки партії товару, у відповідності з рахунком-фактурою на дану партію товару, обумовлену згідно із п. 6.1 договору та при наявності податкової накладної, оформленої та зареєстрованої у відповідності до вимог чинного законодавства. Оплата за поставлений товар по даному договору проводиться Покупцем при наявності податкової накладної, оформленої та зареєстрованої відповідно до вимог чинного законодавства України в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Позивач посилався на те, що в порушення умов Договору, відповідачем не зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі електронних накладних у встановлених чинним законодавством порядку та строки.

Судом вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «НПЗ» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 1 366 820,54 грн та визнання недійсною умови п. 4.1 Договору поставки № ПЗ/НХ-191107/НЮ від 03.10.2019 в частині обов`язку замовника з оплати робіт після реєстрації податкової накладної.

20.04.2023 рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/11307/23 позов задоволено частково, стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НПЗ» заборгованість за договором поставки у розмірі 1 036 800,00 грн 00 коп., суму втрат від інфляції у розмірі 327 006,72 грн, проценти річних у розмірі 3 013,82 грн, судовий збір у розмірі 20 502,31 грн. В частині позовних вимог про визнання недійсною умови п. 4.1 Договору поставки № ПЗ/НХ-191107/НЮ від 03.10.2019 в частині обов`язку покупця з оплати робіт за умови наявності податкової накладної, оформленої та зареєстрованої у відповідності до вимог чинного законодавства - відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2023, рішення Господарського суду м. Києва від 20.04.2023 у справі № 910/11307/22 залишено без змін.

Судом встановлено, що в рішенні Господарського суду м. Києва у справі № 910/11307/23 також зазначено: до матеріалів справи долучено податкові накладні, складені позивачем: № 3 від 30.10.2019 на загальну суму 359280,00 грн, в тому числі ПДВ - 59880,00 грн та № 2 від 30.10.20219 на загальну суму 677520,00 грн, в тому числі ПДВ - 112920,00 грн; до матеріалів справи долучено докази направлення зазначених податкових накладних для реєстрації 14.11.2019, згідно яких документи було прийнято, реєстрація зупинена; докази того, що відповідні податкові накладні були зареєстровані суду надано не було.

Отже судом вбачається, що обставини щодо незареєстрованих податкових накладних за поставлений товар були встановлені рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 910/11307/23, яке набрало законної сили 13.07.2023.

Пунктом 4 ст. 75 ГПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З матеріалів справи вбачається, що рішення Господарського суду м. Києва від 20.04.2023 у справі № 910/11307/23 було виконане позивачем 10.08.2023, про що свідчить платіжна інструкція № 491222 (1345884547501), яка міститься в матеріалах справи.

Позивач посилався на те, що відповідачем податкові накладні за поставлений Товар згідно Договору, видаткових накладних від 30.10.2019 №198 на суму 677 520,00 грн в тому числі ПДВ - 112 920,00 грн, та №199 на суму 359 280,00 грн в тому числі ПДВ - 59 880,00 грн, рахунків на оплату від 30.10.2019 №251 на суму 677 520,00 грн в тому числі ПДВ - 112 920,00 грн, та №252 на суму 359 280,00 грн в тому числі ПДВ - 59 880,00 грн, тобто на загальну суму ПДВ 172 800,00 грн не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Мотивуючи заявлені вимоги позивач вважає, що в результаті невиконання відповідачем своїх господарських договірних зобов`язань щодо своєчасного оформлення та реєстрації податкової накладної позивачу завдано збитків.

Збитками в даному випадку є сума податкового кредиту у розмірі податку на додану вартість, сплаченого позивачем та недоотриманого позивачем внаслідок протиправної поведінки (бездіяльності) відповідача в сумі 172 800,00 грн.

Невиконання відповідачем зобов`язання щодо реєстрації податкових накладних стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення 172 800,00 грн збитків.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підстави виникнення господарських зобов`язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частинами 1, 2 статті 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом статті 224 ГК України, учасник господарських відносин який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Зважаючи на зазначені норми права, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Відповідно п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За приписами п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Згідно зі статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом частини 2 статті 217 ГК України, у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Частиною 1 статті 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Як свідчать матеріали справи, на даний час податкові накладні по спірним видатковим накладним в Єдиному реєстрі податкових накладних не зареєстровані.

Відповідачем суду не доведено належними і допустимими доказами, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, вчинення ним відповідних дій по реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідної податкової накладної.

Таким чином, відповідач з порушенням вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України не зареєстрував податкові накладні, у зв`язку з чим позивач був позбавлений права включити суму ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 172 800,00 грн.

При вирішенні спору у даній справі суд вважає за необхідне застосувати висновки викладені в постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 916/334/22 стосовно того, що факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є останнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов`язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни.

Таким чином, у спірних правовідносинах наявність підстав для стягнення з відповідача збитків у розмірі 172 800,00 грн доведено наявністю обставин вчинення відповідачем порушення зобов`язання, встановленого податковим законодавством, яке полягає у не реєстрації у встановлених податковим законодавством порядку та строки податкових накладних у ЄРПН.

З огляду на викладене, в даному випадку є прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення суми ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

Враховуючи викладене, внаслідок не здійснення відповідачем реєстрації податкових накладних та відповідно порушення податкових і господарських зобов`язань, позивачу завдано збитки на суму 172 800,00 грн.

Судом враховано правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18 та у постанові Верховного Суду України у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17 про те, що належним способом захисту для позивача може бути звернення до контрагента з позовом про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення контрагентом за договором обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, проти позову не заперечив, належними доказами доводи позивача не спростував.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Частинами 1, 2 ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судовий збір, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю НПЗ (69093, м. Запоріжжя, вул. Новобудов, 5, ідентифікаційний код юридичної особи 37540226) на користь Акціонерного товариства Українська залізниця (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, ідентифікаційний код юридичної особи 40075815) в особі регіональної філії Південно-Західна залізниця АТ Укрзалізниця (01601, м. Київ-54, вул. Лисенка, 6, ідентифікаційний код 40081221) 172 800 (сто сімдесят дві тисячі вісімсот) грн. 00 коп збитків.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю НПЗ (69093, м. Запоріжжя, вул. Новобудов, 5, ідентифікаційний код юридичної особи 37540226) на користь Акціонерного товариства Українська залізниця (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, ідентифікаційний код юридичної особи 40075815) в особі регіональної філії Південно-Західна залізниця АТ Укрзалізниця (01601, м. Київ-54, вул. Лисенка, 6, ідентифікаційний код 40081221) 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп витрат зі сплати судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено та підписано 08.02.2024.

Суддя І.В. Давиденко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.