Рішення

від 24.01.2024 по справі 908/226/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/206/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2024 Справа № 908/226/23

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», (юридична адреса: 01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 4А; фактична адреса: 01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9)

до відповідача 1 Фермерського господарства «МАЛОВ», (72205, Запорізька область, Веселівський район, с. Гоголівка, вул. Шкільна, буд. 19, ІНФОРМАЦІЯ_3)

до відповідача 2 ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 )

про стягнення 577836,27 грн.

Суддя Зінченко Н.Г.

при секретарі судового засідання Батрак М.В.

За участю представників сторін:

від позивача - Хільчук О.П., на підставі довіреності № 355/21 від 02.07.2021 (адвокат), (в режимі відеоконференції);

від відповідача 1 - не з`явився;

від відповідача 2 - не з`явився;

20.01.2023 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна вих. № 188/2/18 від 09.01.2023 (вх. № 242/08-07/23 від 20.01.2023) Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», м. Київ до Фермерського господарства «МАЛОВ», с. Гоголівка Веселівського району Запорізької області і до ОСОБА_1 , м. Мелітополь Запорізької області про стягнення з відповідачів солідарно 577836,27 грн. заборгованості за кредитним договором № 015/10892/0525608 від 18.04.2019, що складається з заборгованості за кредитом в розмірі 499864,40 грн. і заборгованості за відсотками в розмірі 77971,87 грн.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.01.2023 справу № 908/226/23 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.01.2023 у справі № 908/223/23 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви терміном не пізніше 10 днів з дня закінчення строку, на який було введено воєнний стан, шляхом, направлення на адреси відповідачів 1 і 2 копії позовної заяви вих. № 188/2/18 від 09.01.2023 (вх. № 242/08-07/23 від 20.01.2023) з додатками до неї згідно поіменного переліку, зазначеного в ній, та надання суду належні документи, які підтверджують відправлення відповідачам копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Наразі відповідними Указами Президента України строк, на який на території України введено режим воєнного стану, продовжено до 14.05.2024 включно.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.10.2023 після усунення недоліків позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/226/23, справі присвоєно номер провадження справи 4/206/23, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.11.2023.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.11.2023 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 908/226/23 до 23.01.2024, підготовче засідання відкладалося на 15.01.2024.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.01.2024 закрито підготовче провадження у справі № 908/226/23, справу призначено до розгляду по суті, судове засідання призначено на 24.01.2024.

В судове засідання 24.01.2024 з`явився представник позивача, судове засідання проводилося в режимі відеоконференції з використанням системи відеоконференцзв`язку vkz.court.gov.ua.

До системи відеоконференцзв`язку 24.01.2024 приєднався представник позивача.

В судовому засіданні 24.01.2024 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та долучених судом до матеріалів справи.

Представники відповідачів 1 і 2, так само як і відповідач 2 особисто, в жодне судове засідання у справі № 908/226/23 не з`явилися, про поважність причин неявки суд жодного разу не повідомили.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наказом № 309 від 22.12.2022, зареєстрований в у Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Згідно вказаного Переліку вся територія Мелітопольської міської територіальної громади Запорізької області входить до переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України (з 25.02.2022 по теперішній час), також територія Чкалівської сільської територіальної громади Мелітопольського району Запорізької області, до якої територіально відноситься с. Гоголівка(з) Веселівського району Запорізької області, входить до переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України (з 26.02.2022 по теперішній час).

У зв`язку із викладеним, ухвали суду по справі № 908/226/23 направлялися судом відповідачам 1 і 2 на відомі суду адреси електронної пошти відповідачів у справі, які також зазначалися ними як засоби офіційного зв`язку в кредитному договорі № 015/10892/0525608 від 18.04.2019 та договорі поруки № 015/10892/0525608 /П від 18.04.2019.

Згідно з ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не поступало.

Крім того, враховуючи територіальне перебування відповідачів1 і 2 на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, відповідно до вимог ч. 1 ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території» всі ухвали господарського суду Запорізької області у справі № 908/226/23 опублікована на офіційному веб-сайті судової влади України.

За приписами зазначеної норми Закону якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідачів 1 і 2 про відкриття провадження у справі № 908/226/23 та подальший розгляд справи.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідачі 1 і 2 могли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «» http://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Також судом враховано, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).

Дослідивши матеріали справи, суд не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вирішив за можливе розглядати справу по суті в судовому засіданні 24.01.2024 за відсутністю відповідачів 1 і 2, оскільки їх неявка не перешкоджає вирішенню спору.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та ґрунтуються на ст. 193 ГК України, ст., ст. 11, 525, 526, 536, 549, 553, 554, 610-612, 625, 626, 1049 ЦК України. Позов пред`явлений позивачем з підстав невиконання відповідачами взятих на себе зобов`язань за кредитним договором № 015/10892/0525608 від 18.04.2019, укладеним між позивачем та Фермерським господарством «МАЛОВ», щодо своєчасного та повного повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом. В забезпечення зобов`язань за кредитним договором позивачем та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 015/10892/0525608/П від 18.04.2019, за умовами якого відповідач 2 зобов`язався відповідати за повне та своєчасне виконання відповідачем 1 його боргових зобов`язань перед позивачем за кредитним договором в повному обсязі таких зобов`язань. Станом на 09.01.2023 заборгованість за кредитним договором № 015/10892/0525608 від 18.04.2019 становить 577 836,27 грн., в тому числі заборгованість по кредиту становить 499 864,40 грн. та прострочена заборгованість по процентам становить 77 971,87 грн. На підставі викладеного, позивач просить суд позов задовольнити повністю, стягнути з відповідачів 1 і 2 солідарно заборгованості по кредиту в розмірі 499 864,40 грн. і прострочену заборгованості по процентам в розмірі 77 971,87 грн. та покласти на відповідачів 1 і 2 витрати зі сплати судового збору в сумі 8 667,54 грн.

Письмового відзиву на позовну заяву у встановлені судом строки відповідач 1 і відповідач 2 суду не надали.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

У зв`язку із не поданням відповідачами відзиву на позовну заяву відповідь на відзив на позовну заяву від позивача не надходила.

Розглянувши зібрані у справі письмові докази у їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд

УСТАНОВИВ

18.04.2019 Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (Банк, Кредитор), правонаступником якого за всіма юридичними правами та обов`язками згідно зі статутними документами є Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» (позивач у справі) та Фермерським господарством «МАЛОВ» (Позичальник, Боржник, відповідач 1 у справі) укладено Договір про надання овердрафту № 015/10892/0525608 (далі Кредитний договір, Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Кредитор на умовах Договору надає Позичальнику протягом строку доступності Овердрафту можливість використання Овердрафту в межах поточного ліміту.

Згідно із п. 1.2 Договору Позичальник зобов`язується використовувати Овердрафт за цільовим призначенням, вказаним в п. 1.9 договору, з дотриманням вимог законодавства України, погасити Орвердрафт/Кредитну заборгованість, сплатити проценти та комісії, а також виконати інші зобов`язання, визначені договором, у строки, передбачені договором, але не пізніше дати закінчення строку Овердрафту.

Максимальний ліміт за договором складає 1 500 000,00 грн., у межах якого встановлюється Поточний ліміт (п. 1.3 Договору).

На дату укладання договору Поточний ліміт складає 500 000,00 грн. Поточний ліміт за договором не може перевищувати 70 % від середньомісячних надходжень за останні три календарних місяці на всі поточні рахунки Позичальника, відкриті у Кредитора. При цьому розрахунок середньомісячних надходжень здійснюється відповідно до п. 2.4 договору. В подальшому Поточний ліміт встановлюється та визначається відповідно до ст. 2 договору (пункт 1.4 Договору).

За визначенням п. 1.7 Договору строк Овердрафту: з дати виконання Позичальником умов, передбачених пунктом 2.1 Договору, по дату закінчення строку Овердрафту (включно).

Строк доступності Овердрафту: з дати початку строку Овердрафту, визначеного згідно пункту 1.6 Договору, по дату закінчення строку доступності Овердафту (включно) (п. 1.8 Договору).

В розділі Договору «Визначення термінів» передбачено, що Дата закінчення Строку доступності Овердафту - 17.04.2022 включно або інший календарний день, що передує Даті закінчення строку Овердрафту. Дата закінчення строку Овердрафту - 18.04.2022 або інший день (календарна дата), до закінчення якого Позичальник зобов`язаний здійснити повне погашення заборгованості за Договором (погашення Овердрафту/Кредитної заборгованості сплату процентів за користування Овердрафтом/Кредитною заборгованістю, комісій, пені та інших передбачених Договором платежів, в тому числі відшкодування витрат та збитків Кредитора, пов`язаних з неналежним виконанням Позичальником умов Договору та/або Договорів забезпечення.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що проценти за користування Овердрафтом розраховуються на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 22 % річних.

З дати скасування Максимального ліміту та Поточного ліміту з будь-яких підстав, зазначених в пунктах 8.2 та 8.3 (крім підпункту 8.3.4) договору, проценти за користування Кредитною заборгованістю розраховуються на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 40 % річних (п. 4.2 Договору).

Відповідно до п. 4.3 Договору нарахування процентів за користування Овердрафтом/Кредитною заборгованістю здійснюється виходячи з зазначених у Договорах розмірів процентних ставок, щоденно на фактичну заборгованість Позичальника за Овердрафтом/Кредитною заборгованістю протягом всього строку наявності Безперервного дебетового сальдо/Кредитної заборгованості.

За умовами п. 5.1 Кредитного договору протягом Строку Овердрафту Позичальник зобов`язаний здійснювати погашення Овердрафту не пізніше останнього дня Максимального строку Безперервного дебетового сальдо та не пізніше Дати закінчення Строку Овердрафту, в залежності від того, яка дата настане раніше.

Максимальний строк Безперервного дебетового сальдо - максимально дозволений строк Безперервного дебетового сальдо на Поточному рахунку, тривалістю 90 календарних днів, але не більше Дати закінчення Строку Овердрафту. (розділ Договору «Визначення термінів»)

Пунктом 8.1 Договору визначено, що, у разі настання обставин дефолту Кредитор має безумовне право на власний розсуд, без необхідності укладення будь-яких додаткових угод/договорів вжити один або декілька таких заходів:

8.1.1. скасувати Максимальний та Поточний ліміт або встановити розміри всіх або окремих лімітів в розмірі фактичної заборгованості Позичальника;

8.1.2. вимагати дострокового повного/часткового погашення заборгованості;

8.1.3. вимагати надання забезпечення (додаткового забезпечення) виконання зобов`язань Позичальника за договором.

Відповідно до п. 12.1 Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками сторін та діє до повного виконання ними прийнятих зобов`язань за Договором.

Умовами пп. 3.1.1 п. 3.1 Кредитного договору сторонами обумовлено, що виконання зобов`язань Позичальника, що виникають (в т.ч. виникнуть в майбутньому) за Договором забезпечуються, зокрема, порукою відповідно до договору поруки, який повинен бути укладений одразу ж після укладення Договору, між Кредитором і Поручителем - ОСОБА_1 .

З метою забезпечення належного виконання зобов`язань за Кредитним договором про надання овердрафту № 015/10892/0525608 позивачем (Кредитор) та громадянином України ОСОБА_1 (Поручитель, відповідач 2 у справі) 18.04.2019 укладений Договір поруки № 015/10892/0525608/П (надалі - Договір поруки).

Відповідно до п. 1.1 Договору поруки Поручитель зобов`язується відповідати перед Кредитором солідарно з Позичальником за виконання Забезпечених зобов`язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов Кредитного договору, за умовами якого Позичальник зобов`язаний:

1.1.1. повернути кредит в розмірі 1 500 000,00 грн. (далі - Кредит), в порядку, передбаченому Кредитним договором, не пізніше 18.04.2022, або іншої дати, визначеної відповідно до умов Кредитного договору;

1.1.2. сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 22 % річних або в будь-якому іншому розмірі, зміненому відповідно до умов Кредитного договору, у т.ч. на підставі додаткових угод до нього, укладених після набуття чинності цим договором;

1.1.3. сплатити комісії в розмірах, передбачений Кредитним договором;

1.1.4. сплатити пені, штрафи, передбачені Кредитним договором, а також відшкодувати витрати та збитки Кредитора, пов`язані з неналежним виконанням Позичальником умов Кредитного договору.

Згідно з п. 2.1 Договору поруки у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) Позичальником всіх або окремих Забезпечених зобов`язань, Поручитель та Позичальник відповідають перед Кредитором як солідарні боржники. У випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) Позичальником всіх або окремих Забезпечених зобов`язань в порядку та строки, встановлені Кредитним договором, Кредитор набуває права вимоги до Поручителя щодо сплати заборгованості за порушеними Забезпеченими зобов`язаннями.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується відповідачами 1 і 2, на виконання Кредитного договору позивачем відповідачу 1 надано можливість використання овердрафту в межах поточного ліміту 500 000,00 грн.

В свою чергу, відповідач 1 допустив прострочення виконання зобов`язання щодо повернення кредитних коштів, у зв`язку з чим заборгованість за тілом кредиту станом на 09.01.2023 становить 499 864,40 грн.

Як зазначає позивач, станом на 09.01.2023 загальна заборгованість ФГ «МАЛОВ» перед АТ «Райфайзен Банк» за Договором про надання овердрафту № 015/10892/0525608 від 18.04.2019 склала 577 836,27 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 499 864,40 грн., у т.ч. прострочена заборгованість за кредитом - 499 864,40 грн., та заборгованості за відсотками у розмірі 77 971,87 грн., у т.ч. прострочена заборгованість за відсотками - 72 849,97 грн.

Вказані нарахування підтверджуються відповідними розрахунками, що додані до матеріалів позовної заяви. Розрахунки перевірені судом, та встановлено що вони виконані правильно.

06.10.2022 позивачем направлено на адресу відповідача 1 Вимогу (вих. № 188/2/362 від 04.10.2022), згідно з якою позивач вимагав погасити заборгованість за кредитом за Договором про надання овердрафту № 015/10892/0525608 від 18.04.2019 у сумі 499 864,40 грн. та 47 541,77 грн. заборгованості за відсотками. Зазначена вимога Відповідачем 1 у встановлений строк не виконана.

28.10.2022 на адресу поручителя ( ОСОБА_1 ) позивачем направлена Вимога (вих. № 188/2/363/1 від 28.10.2022) про погашення заборгованості за Кредитним договором, яка також залишені без належного реагування.

Невиконання відповідачами 1 і 2 взятих на себе зобов`язань за Договором про надання овердрафту № 015/10892/0525608 від 18.04.2019 в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами стало підставою звернення позивача до суду з вимогою про солідарне стягнення з відповідачів 1 і 2 заборгованості в примусовому порядку.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Нормами статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Статтею 1055 ЦК України унормовано, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом встановлено, що позивач свої зобов`язання за Договором про надання овердрафту № 015/10892/0525608 від 18.04.2019 виконав належним чином, надавши відповідачу 1 можливість використання овердрафту в межах поточного ліміту 500 000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку № UА9838080500 00000026002549567.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом положень статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні положення наведено й у статтях 525, 526 ЦК України.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За умовами Кредитного договору відповідач 1 був зобов`язаний повернути кредитні кошти та сплати проценти за користування кредитними коштами у строк до 18.04.2022.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач 1 свої зобов`язання по поверненню кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами не виконав, внаслідок чого у відповідача 1 станом на 09.01.2023 утворилась заборгованість по тілу кредиту в розмірі 499 864,40 грн. та заборгованість по процентах виникла з 07.04.2022 та розмір несплачених процентів за період з 07.04.2022 по 09.01.2023 становить 77 971,87 грн.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Поняття поруки закріплено у ст. 553 ЦК України, відповідно до якої порукою є договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Договір поруки має бути укладений у письмовій формі, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 547 ЦК правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Частиною 1 ст. 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включно зі сплатою основного боргу, процентів, неустойки, від шкодування збитків, крім випадків, коли поручитель зобов`язався відповідати за виконання зобов`язання частково (ч. 2 ст. 553, ч. 2 ст. 554 ЦК України).

Отже, Договором поруки № 015/10892/0525608/П від 18.04.2019 забезпечено виконання ФГ «МАЛОВ» зобов`язання за Договором про надання овердрафту № 015/10892/0525608 від 18.04.2019.

Кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від боржника та поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо (ст. 543 ЦК України).

Отже, з огляду на солідарний обов`язок перед кредитором боржника за основним зобов`язанням і поручителем кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо.

Відповідно до ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності; порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем; порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника; порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Жодної з підстав для припинення дії Договору поруки № 015/10892/0525608/П від 18.04.2019, визначених ст. 559 ЦК України, судом не встановлено.

Позовні вимоги в даній справі є однорідними та нерозривно пов`язаними з обов`язком належного виконання основного зобов`язання за кредитним договором. Тому ефективний судовий захист прав та інтересів позивача є можливим за умови розгляду цього спору в межах однієї справи одним судом. Такий розгляд впливає, зокрема, і на ефективність виконання відповідного рішення суду із забезпеченням прав усіх учасників відповідних відносин.

Захист прав кредитора у справі за його позовом до боржника і поручителя у межах одного виду судочинства є більш прогнозованим і відповідає принципу правової визначеності, оскільки не допускає роз`єднання вимог кредитора до сторін солідарного зобов`язання залежно від суб`єктного складу останнього.

На момент розгляду справи ні Позичальник, ні Поручитель заборгованість перед Кредитором не сплатили.

Так само ні відповідач 1, ні відповідач 2 не надали свого контррозрахунку суми заборгованості по Договору про надання овердрафту № 015/10892/0525608 від 18.04.2019, заявленої до стягнення.

З урахуванням викладеного, оскільки заборгованість за кредитом в сумі 499 864,40 грн. станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідачів 1 і 2 солідарно 499 864,40 грн. заборгованості за кредитом підлягає задоволенню судом.

При вирішенні спору у даній справі суд вважає за необхідне врахувати, що згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч.1 ст. 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за ч. 1 ст. 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення ст.625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Отже, за правомірне користування кредитними коштами (в межах строку дії кредитного договору) стягуються проценти на підставі ч. 1 ст. 1048 ЦК України, а за неправомірне користування кредитними коштами (поза межами строку дії кредитного договору) - на підставі положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Умовами Договору про надання овердрафту № 015/10892/0525608 від 18.04.2019 строк повернення кредитних коштів визначений до 18.04.2022.

За період з 07.04.2022 по 09.01.2023 позивачем відповідачам 1 і 2 нараховані відсотки, за якими на час вирішення спору судом рахується заборгованість в розмірі 77 971,87 грн.

Перевіривши наданий позивачем до матеріалів справи розрахунок, судом встановлено, що нарахування відсотків позивачем здійснено правильно.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення солідарно з відповідачів 1 і 2 заборгованості за відсотками в розмірі 77 971,87 грн. заявлені до стягнення обґрунтовано і підлягають задоволенню судом.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. 86 ГПК України)

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. (ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України)

Названий принцип полягає в тому, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідачі 1 і 2 своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористалися, проти позову не заперечили, належними доказами доводи позивача не спростували.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними, законними та такими, що підлягають задоволенню судом повністю.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів 1 і 2 порівну, оскільки спір доведено до суду з їх вини.

При цьому суд враховує, що згідно усталеної судової практики у разі якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Керуючись ст., ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», м. Київ до Фермерського господарства «МАЛОВ», с. Гоголівка Веселівського району Запорізької області і до ОСОБА_1 , м. Мелітополь Запорізької області про стягнення з відповідачів солідарно 577836,27 грн. заборгованості за кредитним договором № 015/10892/0525608 від 18.04.2019 задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фермерського господарства «МАЛОВ», (72205, Запорізька область, Веселівський район, с. Гоголівка, вул. Шкільна, буд. 19, ідентифікаційний код юридичної особи 32456596) на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», (юридична адреса: 01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 4А; фактична адреса: 01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9, ідентифікаційний код юридичної особи 14305909) заборгованості по кредиту прострочену в розмірі 499 864 (чотириста дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот шістдесят чотири) грн. 40 коп. та заборгованість по процентам прострочену у розмірі 77 849 (сімдесят сім тисяч вісімсот сорок дев`ять) грн. 97 коп. солідарно з ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Видати наказ.

3. Стягнути з ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», (юридична адреса: 01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 4А; фактична адреса: 01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9, ідентифікаційний код юридичної особи 14305909) заборгованості по кредиту прострочену в розмірі 499 864 (чотириста дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот шістдесят чотири) грн. 40 коп. та заборгованість по процентам прострочену у розмірі 77 849 (сімдесят сім тисяч вісімсот сорок дев`ять) грн. 97 коп. солідарно з Фермерським господарством «МАЛОВ», (72205, Запорізька область, Веселівський район, с. Гоголівка, вул. Шкільна, буд. 19, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний код юридичної особи 32456596). Видати наказ.

4. Стягнути з Фермерського господарства «МАЛОВ», (72205, Запорізька область, Веселівський район, с. Гоголівка, вул. Шкільна, буд. 19, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний код юридичної особи 32456596) на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», (юридична адреса: 01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 4А; фактична адреса: 01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9, ідентифікаційний код юридичної особи 14305909) витрати зі сплати судового збору в сумі 4 333 (чотири тисячі триста тридцять три) грн. 77 коп. Видати наказ.

5. Стягнути з ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», (юридична адреса: 01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 4А; фактична адреса: 01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9, ідентифікаційний код юридичної особи 14305909) витрати зі сплати судового збору в сумі 4 333 (чотири тисячі триста тридцять три) грн. 77 коп. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України « 08» лютого 2024 р.

Суддя Н.Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.