Рішення

від 05.02.2024 по справі 908/1283/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/68/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2024 справа № 908/1283/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/1283/23

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116)

до відповідача Виконавчого комітету Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області (вул. Центральна, буд. 1, село Мала Білозерка, Василівський район, Запорізька область, 71670; електронна пошта 04351831@ukr.net)

про стягнення 66300,38 грн.

Без повідомлення (участі) представників учасників справи

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Виконавчого комітету Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області 66300,38 грн., з яких: 49184,47 грн. основного боргу по оплаті за природний газ, поставлений згідно з типовим договором постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015, 11143,99 грн. пені, 857,02 грн. 3% річних, 5114,90 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за типовим договором постачання природного газу постачальником "останньої надії", укладеним з позивачем, до умов якого відповідач автоматично підключений у період з 01.03.2022 по 31.03.2022 у зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи. За твердженням позивача, з 01.03.2022 по 31.03.2022 відповідачу поставлено об`єми природного газу на загальну суму 49184,87 грн., вартість якого останнім не сплачено. Позивач вважає, що наведене є підставою для стягнення з відповідача штрафних та компенсаційних сум. Посилаючись на ст.ст. 509, 526, 530, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України, Закону України "Про ринок природного газу", Правил постачання природного газу, позивач просив позов задовольнити.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.04.2023 справу № 908/1283/23 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 21.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/1283/23, присвоєно справі номер провадження 18/68/23, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/1283/23; відповідачу запропоновано надати у строк, що не перевищує 15 днів з дня опублікування тексту даної ухвали на офіційному веб-порталі судової влади України, але не пізніше 19.05.2023, відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; позивачу запропоновано у строк - протягом 5 днів з дня отримання відзиву (у разі його отримання) надати суду відповідь на відзив.

Сторони повідомлені про розгляд справи у визначеному ГПК України порядку.

Відповідно до частини першої статті 121 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", оскільки місцезнаходженням відповідача Виконавчого комітету Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області є вул. Центральна, буд. 1, село Мала Білозерка, Василівський район, Запорізька область, 71670, що відноситься до Малобілозерської сільської територіальної громади Василівського району, тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, повідомлення судом відповідача про розгляд справи здійснено шляхом оголошення 21.04.2023 на офіційному веб-сайті Судової влади України, а також направлення ухвали суду від 21.04.2023 на електронну пошту відповідача 04351831@ukr.net, повідомленою позивачем.

Згідно довідки про доставку електронного листа документ в електронному вигляді - ухвалу суду від 21.04.2023 про відкриття провадження у справі № 908/1283/23 доставлено до електронної скриньки відповідача 04351831@ukr.net 21.04.2023.

Від позивача 08.08.2023 електронною поштою з КЕП надійшло клопотання, в якому повідомлено, що 01.08.2023 на адресу позивача найшов лист від відповідача (вих. № 120 від 31.07.2023) щодо направлення позовної заяви з додатками на електронну адресу відповідача 04351831@ukr.net. Позивачем 07.08.2023 направлено на електронну пошту відповідача скан позовної заяви з додатками, докази додано до клопотання. Позивач просив суд прийняти до розгляду дане клопотання та здійснювати розгляд справи з його урахуванням.

Від Малобілозерської сільської військової адміністрації Василівського району Запорізької області 22.08.2023 надійшов лист про надання заперечень вих. № 154 від 16.08.2023. У вказаному клопотанні заявником зазначено, що на електронну пошту Виконавчого комітету Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області 04351831@ukr.net жодного повідомлення про розгляд справи не надходило, сповіщення з сервісу "Електронний суд" також не надходило. Заявник повідомив, що керівництво Малобілозерської сільської військової адміністрації та Виконавчого комітету Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області випадковим чином наприкінці липня 2023 року дізналось про відкриття провадження у справі №908/1283/23 21.04.2023. Також у листі заявник заперечив проти позовних вимог по суті у повному обсязі.

Зазначений лист надійшов до суду без кваліфікованого електронного підпису, тому залишений судом без розгляду.

Ухвалою суду від 23.08.2023 поновлено процесуальні строки розгляду справи №908/1283/23 по суті; кінцевий строк розгляду справи по суті визначено не більш шістдесяти днів з моменту винесення даної ухвали. Запропоновано відповідачу, відповідно до ст. 165 ГПК України, надати в строк, що не перевищує 15 днів з дня опублікування тексту даної ухвали на офіційному веб-порталі судової влади України, але не пізніше 15.09.2023, відзив на позовну заяву і докази в його обґрунтування; позивачу запропоновано у строк - протягом 5 днів з дня отримання відзиву (у разі його отримання) надати суду відповідь на відзив.

Від відповідача 13.10.2023 надійшов відзив на позов, в якому відповідач позовні вимоги заперечив та зазначив наступне. Малобілозерська сільська рада Василівсього району Запорізької області уклала Договір №07-1184/21-5 0-Т від 26.11.2021 на «Постачання природного газу» з ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», що підтверджується електронною системою закупівель «Прозоро», Ідентифікатор закупівлі: ОА-2021-11-19-008978-а. Відповідно до умов даного договору строк дії договору визначений з листопада 2021 року по грудень 2022 року. Об`єктом газоспоживання по Малобілозерській сільській раді є адміністративна будівля Орлянського старостинського округу що розташована за адресою: вул. Центральна буд. № 150, с. Орлянське Василівсього району Запорізької області, жодних інших об`єктів газоспоживання Малобілозерська сільська рада Василівсього району Запорізької області не має. На підставі рішення двадцятої (позачергової) сесії восьмого скликання Малобілозерської сільської ради Василівсього району Запорізької області №1 від 23 грудня 2021 року «Про зміну головного розпорядника бюджетних коштів правонаступником договірних прав та обов`язків Малобілозерської сільської ради Василівсього району Запорізької області визначено виконавчий комітет Малобілозерської сільської ради Василівсього району Запорізької області. Тобто, виконавчий комітет Малобілозерської сільської ради Василівсього району Запорізької області є правонаступником договірних відносин щодо постачання природного газу. Яким чином відповідач став споживачем «останньої надії», враховуючи, що взагалі ніколи не був споживачем природного газу, невідомо. З метою з`ясування зазначених обставин представником відповідача направлено відповідний адвокатський запит. Також відповідач звертає увагу на обставини за яких позивач встановив кількість спожитого газу відповідачем, а саме за період 01.03.2022 по 31.03.2022, на об`єкті, у якого відсутній пристрій для дистанційної передачі даних та який знаходиться на території, яка окупована з 26.02.2022 та на якій з відповідної дати втрачено контроль над майном Малобілозерської сільської територіального громади, що підтверджується внесенням відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12022082190000237 за ч. 1 ст.438 КК України. Відповідач просив в позові відмовити. Посилаючись на поважність причин пропуску строку на надання відзиву за відсутності фахівця в галузі права, відповідач просив його поновити.

Від позивача 23.10.2023 судом отримано відповідь на відзив, в якій позивач доводи відповідача заперечив та звернув увагу на подання відповідачем відзиву на позов поза межами встановленого строку, тому є підстави для залишення його без розгляду. Позивач відзначив, що відповідач є бюджетною установою (в значенні Бюджетного кодексу України), тому у відповідності до п. 2 Постанови КМУ № 1102, у зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем об`єми природного газу, спожитого відповідачем з 01.03.2022 по 31.03.2022 автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" - ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем. Факт споживання природного газу відповідачем підтверджується листом Оператора ГТС з інформацією щодо остаточної локації відборів споживача з ЕІС-кодом, інформацією щодо споживачів, які зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" від оператора ГРМ (Форма № 10), а також відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом (надається у вигляді принтскриту з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС). Відносно заперечень відповідача стосовно постачальника природного газу у спірний період позивач зауважив, що враховуючи дані з Інформаційної платформи оператора ГТС в період з 01.03.2022 по 31.03.2022, саме позивач здійснював постачання природного газу відповідачу як постачальник "останньої надії", натомість, в зазначений період на Інформаційній платформі відсутня інформація щодо постачання відповідачу у той же період з боку ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг". Також позивач зазначив, що відповідного акту приймання-передачі природного газу, який підтверджував би постачання природного газу відповідачу іншим постачальником за договором у спірний період відповідачем не надано.

Від відповідача 30.10.2023 надійшло клопотання про приєднання доказів, в якому відповідач просив поновити строк на подання доказів та приєднати до матеріалів справи відповідь № 690-ЛВ-13329-1023 від 23.10.2023 на адвокатський запит.

Частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, держава, яка створює суди першої, апеляційної чи касаційної інстанцій, має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали можливість користуватись всіма фундаментальними гарантіями ст. 6 Конвенції в провадженнях у цих судах.

Одною з передумов забезпечення доступу до суду є наявність в особи права на судовий захист. Це право випливає з ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 55 Конституції України.

Відповідно до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Принцип рівності сторін вимагає «справедливого балансу між сторонами», і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом (рішення від 26 травня 2009 року у справі «Бацаніна проти Росії» (Ваізашпа V. Киззіа), заява № 3932/02, її. 22).

З огляду на приписи ст. 119 ГПК України, зважаючи на введення воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України та приймаючи до уваги пояснення відповідача щодо причин пропуску процесуального строку, з метою дотримання принципу господарського судочинства щодо рівності та змагальності сторін, строк подачі відзиву на позов судом поновлений.

Клопотання відповідача про приєднання доказу до матеріалів справи судом також задоволено.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи № 908/1283/23 дозволяють здійснити її розгляд по суті.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зважаючи на закінчення строків розгляду справи, запровадження воєнного стану на території України, ведення бойових дій на території Запорізької області, інтенсивні ракетні та артилерійські обстріли м. Запоріжжя протягом квітня 2023 року - січня 2024 року, що загрожувало життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів та працівників суду в умовах збройної агресії проти України, а також знаходження судді Левкут В.В. у відпустці, рішення прийнято без його проголошення 05.02.2024.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (позивач, Постачальник, постачальник "останньої надії") відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 року №917-р товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.

Відповідно до пункту 26 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу", постачальник "останньої надії" - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

26 жовтня 2021 року набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 №1102 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року №809 від 9 грудня 2020 року № 1236".

Пунктом 2 Постанови КМУ № 1102 визначено зобов`язання Акціонерного товариства "Магістральні газопроводи України", товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника "останньої надії" обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 року бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.

Виконавчий комітет Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області (відповідач, Споживач) є бюджетною установою (в значенні Бюджетного кодексу України).

У відповідності до положень пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику "останньої надії" через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії", за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об`єкта споживача. Зазначена інформація надається через інформаційну платформу, за допомогою відправки повідомлення на поштову скриньку постачальника останньої надії в інформаційній платформі дані скриньки G_MAIL_PLR.

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем об`єми природного газу, спожитого відповідачем з 01.03.2022 по 31.03.2022 автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" - товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, 24 грудня 2019 року прийнято постанову №3011 "Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ "Оператор ГТС України", на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу Товариству з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України".

Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом Газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 року за №1378/27823.

За визначенням, наведеним у пункті 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС, інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.

Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Отже, суб`єкти ринку природного газу (в даному випадку позивач та відповідач, як продавець та покупець природного газу відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.

Інформаційна платформа має бути доступною всім суб`єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов`язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.

Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень (пункт 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Таким чином, позивач, як суб`єкт ринку природного газу має право доступ до Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.

Включення відповідача до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника "останньої надії" з наведених вище підстав підтверджується:

- листом Оператора ГТС від 04.10.2022 № ТОВВИХ-22-22-10675 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача за ЕІС-кодом 56XS0000PDHQP009;

- інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (Форма № 10);

- відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56XS0000PDHQP009 (у вигляді принтскриту з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС).

Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015, договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання.

Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 2.1 Договору Постачальник зобов`язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а Споживач зобов`язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Згідно з п. 3.1 Договору постачання природного газу Споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Згідно з п. 3.3 Договору період безперервного постачання природного газу Постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу Споживачу Постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.

Відповідно до п. 4.2. Договору об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Постачальник зобов`язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено) (пункт 4.3. Договору).

Згідно із п. 4.4 Договору Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником відповідно до п. 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Відповідно до пп. 1 п. 5.1 та пп. 1 п. 5.2 Договору, Споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому Договорі та зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього договору.

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.

Постачальник має право вимагати від Споживача відшкодування збитків, а Споживач відшкодовує збитки, понесені Постачальником, виключно у разі: порушення Споживачем строків розрахунків з Постачальником - в розмірі, погодженому сторонами в цьому Договорі; відмови Споживача надати представнику Постачальника доступ до свого об`єкта, що завдало Постачальнику збитків, - в розмірі фактичних збитків постачальника (п. 8.2 Договору).

Відповідно до п. 11.1 Договору, цей договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу Споживачу в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу Постачальником. Розірвання (припинення дії) цього Договору не звільняє Споживача від обов`язку сплатити заборгованість Постачальнику за цим Договором.

Відповідно до пункту 2 глави 7 розділу XII Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015 у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Таким чином, об`єм (обсяг) спожитого Споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується Постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Отже, позивач проводить нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого Споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.

За відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача Виконавчого комітету Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області зазначено ЕІС-код споживача природного газу - 56XS0000PDHQP009.

Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

З 1 жовтня 2021 року ціна природного газу, що постачається постачальником «останньої надії» щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою КМУ від 30 вересня 2015 р. № 809 в редакції Постанови КМУ № 1102.

Ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача.

Позивачем до матеріалів справи також надано довідку від 29.09.2022 щодо ціни природного газу, що постачався ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (Постачальником «останньої надії») для споживачів, що є бюджетним установами.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу в період з 01.03.2022 по 31.03.2022 природний газ в об`ємі 0,750 куб. м., що підтверджується довідкою про об`єми поставленого ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» природного газу споживачу - Виконавчому комітету Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області та даними Інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56XS0000PDHQP009, вартість якого складає 49184,87 грн. (з урахуванням вартості транспортування).

Рахунок на оплату (природний газ) №12940 за розрахунковий період 1-31 березня 2022 року на суму 49184,47 грн. з ПДВ направлявся позивачем засобами потового зв`язку, що підтверджується списком поштових відправлень (рекомендовані листи) від 18.04.2022.

Відповідачем вартість природного газу та послуги транспортування природного газу за спірний період не оплачено.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати природного газу та послуг його транспортування у визначений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правилами ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. (ст. 714 ЦК України).

Сторонами у спірний період, а саме - з 01.03.2022 по 31.03.2022, укладений Типовий договір постачання природного газу, як постачальником "останньої надії" та споживачем, до такого договору застосовуються положення Цивільного кодексу України.

Згідно з визначенням, наведеним в ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В частині 1 ст. 628 Цивільного кодексу України вказано, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1, 2, 3, 5 ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Згідно із ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Строк оплати вартості спожитого природного газу визначений п. 4.4 Договору - до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Позивачем у період з 01.03.2022 по 31.03.2022 поставлено відповідачу природний газ в об`ємі 0,750 куб. м. на суму 49184,47 грн.

Відповідач зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати вартості отриманого газу у спірний період у визначений Договором строк, всупереч умов Договору та вимог чинного законодавства України, не виконав, що призвело до утворення у останнього заборгованості за договором в розмірі 49184,47 грн.

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов`язання, та факт несплати відповідачем у визначений зобов`язанням термін вартості спожитого природного газу є доведеним. Доказів погашення суми боргу відповідачем суду не надано.

Доводи відповідача щодо недоведеності укладання з позивачем договору постачання природного газу як з постачальником "останньої надії" з огляду на укладення Малобілозерською сільською радою Василівсього району Запорізької області Договору №07-1184/21-5 0-Т від 26.11.2021 на «Постачання природного газу» з ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» спростовуються матеріалами справи.

З наданих ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" пояснень та доказів вбачається, що у наведений позивачем період з 01.03.2022 по 31.03.2022 постачання природного газу відповідачу здійснювалось саме позивачем, як постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.

Відносно наданого відповідачем листа АТ «Запоріжгаз» № 690-ЛВ-13329-1023 від 23.10.2023 (відповідь на адвокатський запит) з відомостями щодо точки обліку споживача Виконавчого комітету Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області (місце розташування та відсутність на лічильнику обліку засобів дистанційної передачі даних) суд зауважує, що АТ «Запоріжгаз» не є Оператором ГТС, а здійснює господарську діяльність лише з розподілу природного газу. Крім того, наведені АТ «Запоріжгаз» відомості не спростовують висновків суду щодо постачання відповідачу природного газу у спірний період саме позивачем.

Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно якої зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд визнав, що позовна вимога про стягнення з відповідача 49184,47 грн. заборгованості за спожитий природний газ заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню.

За порушення грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу 11143,99 грн. пені, 857,02 грн. 3% річних, 5114,90 грн. інфляційних втрат.

Відповідно ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пунктом 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивачем вимога про стягнення 11143,99 грн. пені заявлена на підставі п. 4.5 Договору, яким визначено відповідальність відповідача у разі порушення строків оплати за цим Договором у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Оскільки положення договору в даному випадку не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ч. 6 ст. 232 ГК України (посилання в договорі на стягнення пені за кожний день прострочення не є визначенням періоду часу), то нарахування штрафних санкцій припиняється зі спливом шестимісячного строку.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за період з 03.05.2022 по 02.11.2022, суд визнав його правильним, до стягнення підлягають 11143,99 грн. пені, як і визначено позивачем.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за період з 03.05.2022 по 30.11.2022, суд встановив, що розрахунок позивача є правильним. Вимога про стягнення з відповідача 3% річних задовольняється судом в заявленій сумі 857,02 грн.

При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала наступні роз`яснення:

- сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця;

- якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці;

- методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

1) час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

2) час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за період: червень-листопад 2022 року, суд визнав його правильним, до стягнення підлягає сума 5114,90 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Відповідач визнані судом обґрунтованими вимоги позивача не спростував та не надав до суду доказів, які могли б свідчити про виконання ним зобов`язання по сплаті вартості спожитого природного газу у визначений Договором строк, або підстав для звільнення від такого обов`язку.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 123, 129, 233, 236-242, 247-250 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Виконавчого комітету Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області (вул. Центральна, буд. 1, село Мала Білозерка, Василівський район, Запорізька область, 71670; ідентифікаційний код 25485961) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116; ідентифікаційний код 40121452) 49184,47 грн. (сорок дев`ять тисяч сто вісімдесят чотири грн. 47 коп.) основного боргу, 11143,99 грн. (одинадцять тисяч сто сорок три грн. 99 коп.) пені, 857,02 грн. (вісімсот п`ятдесят сім грн. 02 коп.) 3% річних, 5114,90 грн. (п`ять тисяч сто чотирнадцять грн. 90 коп.) інфляційних втрат та 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 08.02.2024.

Суддя В.В. Левкут