Рішення
від 31.01.2024 по справі 910/8768/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.01.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 910/8768/23

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

судді Рочняк О. В.

секретар судового засідання Михайлюк А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Державного підприємства "Укрвугілля"

вул. Трьохсвятительська, 11, оф.19, м. Київ, 01001, а/с78

ел. пошта: ukrvug@gmail.com

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Костанза"

вул. Промислова,1, м. Калуш, 77304

ел. пошта: office@costanza.in.ua

про стягнення заборгованості в сумі 20 453 914 грн 67 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Царенко Євген Петрович;

від відповідача: Качан Андрій Анатолійович

ВСТАНОВИВ: Державне підприємство "Укрвугілля" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Костанза" про стягнення заборгованості в розмірі 20 453 914 грн 67 коп., з яких: 18 016 354 грн 67 коп. сума

основного боргу по оплаті за поставлене вугілля, 2 265 675 грн 13 коп. - пеня, 135 852 грн 16 коп. - 3% річних, 36 032 грн 71 коп. - інфляційні втрати, які утворилась у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором поставки вугілля № 20/2022-ЕН від 02.11.2022.

Згідно з ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2023, суд прийняв позовну заяву до розгляду в порядку загального позовного провадження, відкрив провадження у справі та призначив підготовче засідання.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 23.08.2023, справу №910/8768/23 передано за підсудністю до Господарського суду Івано-Франківської області.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2023, вказану справу № 910/8768/23 передано на розгляд судді Рочняк О.В.

Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 03.10.2023, суд прийняв справу до свого провадження; призначив підготовче засідання на 01.11.2023; встановив сторонам строк для надання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення.

01.11.2023 до відділу документального забезпечення, канцелярії суду від представника відповідача надійшла заява №100/216 від 31.10.2023 (вх.№15788/23 від 01.11.2023) про відкладення судового засідання з метою укладення сторонами мирової угоди.

В підготовчому засіданні 01.11.2023 суд задовольнив клопотання представника відповідача та постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 15.11.2023.

У зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони по всій території України повітряної тривоги, підготовче засідання у справі, призначене на 15.11.2023, не відбулося.

Згідно з ухвалою від 15.11.2023, суд повідомив учасників справи про те, що підготовче засідання відбудеться 23.11.2023.

За наслідками підготовчого засідання 23.11.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 20.12.2023, про що постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

23.11.2023 до господарського суду електронною поштою від представника позивача надійшло клопотання (вх.№17018/23 від 23.11.2023) про приєднання до матеріалів справи листа ДП "Укрвугілля" №0740/06 від 10.11.2023 про відмову в укладенні мирової угоди.

У зв`язку з технічними проблемами в роботі підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС, судове засідання по розгляду справи по суті, призначене на 20.12.2023, не відбулося, про що складено акт №24 від 20.12.2023.

Відповідно до ухвали від 20.12.2023, суд повідомив учасників справи про те, що судове засідання по розгляду справи по суті відбудеться 17.01.2024.

27.12.2023 через систему "Електронний суд" до суду надійшло клопотання позивача (вх.№18606/23) про приєднання до матеріалів справи документів, що підтверджують часткове здійснення відповідачем розрахунків за спірним договором.

08.01.2024 до відділу документального забезпечення, канцелярії суду від відповідача надійшла заява №100/4 від 04.01.2024 (вх.№367/24 від 08.01.2024) про зменшення пені, до якої приєднано докази в обґрунтування заяви.

15.01.2024 через систему "Електронний суд" до суду надійшло заперечення позивача (вх.№833/24 від 15.01.2024) щодо приєднання до матеріалів справи доказів (документів), поданих разом із заявою про зменшення пені, в якій заявник просив суд подані відповідачем документи повернути, а заяву про зменшення пені залишити без розгляду.

16.01.2024 через систему "Електронний суд" до суду надійшли письмові пояснення позивача №0037/06 від 16.01.2024 (вх.№913/24 від 16.01.2024) на заяву про зменшення розміру пені.

У зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони по всій території України повітряної тривоги 17.01.2024 судове засідання не відбулося.

Згідно з ухвалою від 17.01.2024 суд повідомив учасників справи про те, що судове засідання по розгляду справи по суті відбудеться 31.01.2024.

ПОЗИЦІЇ СТОРІН

Позиція позивача. Позов мотивовано тим, що в порушення договірних зобов`язань, які виникли між сторонами, відповідач не здійснив вчасно та в повному обсязі оплату поставленого вугілля, у зв`язку з чим позивач нарахував йому пеню, 3% річних та інфляційні втрати. Проти зменшення пені представник позивача заперечив мотивуючи тим, що відповідач не надав наявних та допустимих доказів і не довів виняткових обставин, які дають суду право зменшити розмір штрафних санкцій на 90% та звільнити відповідача від відповідальності.

Позиція відповідача. Відповідач наявність заборгованості визнає. Разом з тим, в судовому засіданні 31.01.2024 представник відповідача заявив усне клопотання про поновлення строку для подання заяви про зменшення пені, при цьому зазначив, що дану заяву не подав у встановлений законом строк, оскільки мав на меті укласти з позивачем мирову угоду. Просив зменшити розмір пені з 2 437 560 грн до 243 756 грн, обґрунтовуючи тим, що стягнення заявленої пені не дозволить ТОВ "Костанза" погасити наявну заборгованість за поставлене вугілля в минулі періоди перед його постачальниками та укласти нові договори на поставку вугілля для забезпечення постачання теплової енергії протягом осінньо-зимового періоду 2023/2024 року під час дії воєнного стану. Також товариство не матиме можливості придбати вугілля і матеріали для проведення ремонтних робіт обладнання, що поставить під загрозу забезпечення належної роботи обладнання теплоелектроцентралі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, давши оцінку доказам у відповідності до ст.86 Господарського процесуального кодексу України, які мають значення для справи, суд встановив таке.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

02.11.2022 між ДП "Укрвугілля" (позивач, постачальник) та ТОВ "Костанза" (відповідач, покупець) укладено договір поставки вугілля №20/2022-ЕН (далі - Договір), відповідно до пунктів 1.1, 1.3 якого постачальник зобов`язався поставити (передати) у власність покупця вугілля в строки, у кількості, асортименті і з якісними характеристиками, по реквізитах та цінах, погодженими сторонами в цьому Договорі та Специфікаціях до нього, а покупець приймає вугілля, що поставляється, оплачує його вартість відповідно до умов цього Договору та Специфікацій до нього, які підписуються щомісяця.

В п. 2.1.4 Договору сторони визначили, що під датою відвантаження розуміється дата вказана у відбитку штампа залізничної станції відправлення "Укрзалізниці" на залізничній накладній (квитанції), що свідчить про приймання вантажу до перевезення.

За змістом п. 2.9 Договору, вугілля вважається поставленим постачальником та прийнятим покупцем з дати, яка збігається із датою відвантаження визначеної відповідно до п.2.1.4. Усі ризики втрати або пошкодження вугілля переходять від постачальника до покупця з дати прийняття його покупцем на залізничній станції відправлення.

Право власності на вугілля від постачальника до покупця переходить після підписання ти скріплення печатками обома сторонами договору відповідних актів приймання-передачі вугілля.

Сторони дійшли згоди, що вартість провізної плати та додаткових зборів за перевезення вугілля від залізничної станції відправлення до залізничної станції призначення, а також витрати на оплату експедиційних послуг сплачує покупець (пункт 2.3 Договору).

Відповідно до п. 5.1 Договору, покупець оплачує постачальнику вартість вугілля в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок постачальника (зазначений у цьому Договорі або у відповідному письмовому зверненні постачальника) у вигляді 100% попередньої оплати вартості вугілля, що підлягає поставці постачальником за цим договором або обсягу вугілля, який покупець готовий придбати на момент вчиненні ним попередньої оплати. В Специфікації може бути встановлений інший порядок оплати окремих партій вугілля. Ціна вугілля зазначається в Специфікаціях до цього договору.

Згідно з п. 5.6 Договору, вартість доставки може оплатити постачальник з наступним відшкодуванням покупцем в розмірі, що не перевищує вартості доставки вугілля у вагонах перевізника.

Покупець зобов`язаний протягом 5 (п`яти) календарних днів, з дати виставлення постачальником рахунку та надання документів, що підтверджують його витрати по перевезенню вугілля компенсувати зазначені витрати постачальника шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок постачальника. За домовленістю сторін припинення зобов`язання покупця по компенсації вказаних вище витрат постачальника можливо шляхом врахування зустрічних однорідних вимог чи іншим способом, передбаченим чинним законодавством України.

В п. 6.4 Договору сторони визначили, що за затримку проведення розрахунків за поставлений товар понад термін встановлений у цьому договорі, покупець сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних від простроченої суми, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення від загальної суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до наявних в матеріалах справи актів приймання-передачі вугільної продукції та актів відшкодування вартості доставки вугілля (т.1, а.с. 31-68) загальна вартість прийнятого відповідачем від позивача вугілля з врахуванням вартості його доставки за період з 02.11.2022 по 13.03.2023 становить 179 299 533 грн 79 коп., що не заперечується відповідачем.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи платіжних доручень та платіжних інструкцій (т. 2, а.с. 58-109), відповідач здійснив часткову оплату поставки вугілля в розмірі 161 283 179 грн 12 коп.

Згідно з актом звірки взаєморозрахунків між сторонами, станом на квітень 2023 року, заборгованість відповідача перед позивачем становить 18 016 354 грн 67 коп.

У зв`язку з порушенням строку оплати поставки вугілля позивач нарахував відповідачу 2 265 675 грн 13 коп. пені, 135 852 грн 16 коп. 3% річних та 36 032 грн 71 коп. інфляційних втрат.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД ТА МОТИВИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають зокрема, з договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).

На підставі господарського договору між суб`єктами господарювання виникають господарські зобов`язання, в силу яких один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ст.173, 174 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За встановлених судом обставин, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар (вугілля) на загальну суму 179 299 533 грн 79 коп., за який відповідач розрахувався з порушенням визначених у договорі строків частково у розмірі 161 283 179 грн 12 коп.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений за договором поставки №20/2022 -ЕН від 02.11.2022 товар (вугілля) становить 18 016 354 грн 67 коп.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно із ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідач доводів позивача не спростував, суму основної заборгованості визнав, доказів виконання зобов`язань за договором у повному обсязі суду не надав.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 18 016 354 грн 67 коп. заборгованості за поставлений за договором поставки №20/2022 -ЕН від 02.11.2022 товар є обґрунтованими та належать до задоволення.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, навіть, якщо умовами договору не передбачено стягнення інфляційних та 3% річних.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У договорі поставки №20/2022 -ЕН від 02.11.2022 сторони визначили, що за затримку проведення розрахунків за поставлений товар понад термін встановлений у цьому договорі, покупець сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних від простроченої суми, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення від загальної суми заборгованості за кожен день прострочення (п.6.4).

За прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 09.03.2023 по 30.05.2023 позивачем нараховано відповідачу 2 265 675 грн 13 коп. пені та 135 852 грн 16 коп. 3% річних, а також за період з квітня 2023 року по травень 2023 року - 36 032 грн 71 коп. інфляційних втрат.

За перерахунком суду, за періоди з 09.03.2023 по 30.03.2023 заявлені позивачем до стягнення суми пені та 3% річних є арифметично правильними, а за період з 31.03.2023 по 03.04.2023 на суму боргу 19 016 354 грн 67 коп. розмір пені становить 104 199 грн 20 коп., розмір 3% річних - 6 251 грн 95 коп.; за період з 04.04.2023 по 30.05.2023 розмір пені становить 1 406 756 грн 46 коп., розмір 3% річних - 84 405 грн 39 коп., розмір інфляційних втрат - 126 294 грн 65 коп.

Таким чином, до задоволення належить 2 239 625 грн 33 коп. пені, 134 377 грн 52 коп. 3% річних, а також заявлена до стягнення з відповідача сума інфляційних втрат в розмірі 36032 грн 71 коп., оскільки суд не вправі виходити за межі позовних вимог.

Щодо зменшення розміру пені.

Частинами 1, 3-4, 6 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

При вирішенні питання щодо поновлення строку на звернення до суду з заявою про зменшення пені суд враховує, що формалізм у процесі є позитивним й необхідним явищем, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу, проте надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя та є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) "Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії", "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії").

Згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (рішення ЄСПЛ у справах "Волчлі проти Франції", "ТОВ "Фріда" проти України").

Водночас, під правовим пуризмом у практиці ЄСПЛ розуміється надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, виходячи з обставин конкретної справи й необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів в цивільному або іншому судочинстві, що призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд (рішення ЄСПЛ у справі "Салов проти України").

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №910/17258/20.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про поновлення відповідачу строку на подання заяви про зменшення розміру пені.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Необхідно відзначити, що неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Вона не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, який підлягає стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься у п. 67 постанови Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 922/266/20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань. Такої ж позиції дотримується Верховний Суд у постанові 12.07.2023 у справі №922/2720/21.

Оцінюючи можливість зменшення суми пені, суд враховує, що позивачем доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання останньому збитків в результаті дій саме відповідача, не надано. Також суд враховує, що відповідачем близько 90% вартості поставленого вугілля.

Поряд з цим, суд також вважає за необхідне відзначити, що зменшення судом розміру пені, враховуючи положення ст. 219 Господарського кодексу України, яка регулює межі господарсько-правової відповідальності, порядок і умови зменшення розміру та звільнення від відповідальності, свідчить про те, що зменшення судом розміру стягуваної пені є проявом обмеження відповідальності боржника, та жодним чином не є звільненням його від відповідальності.

З урахуванням викладеного у сукупності суд, враховуючи дискреційність наданих йому повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, протидії необґрунтованого збагачення однієї з сторін за рахунок іншої, вважає справедливим, доцільним, обґрунтованим, таким, що цілком відповідає принципу верховенства права висновок щодо необхідності зменшення розміру пені на 50%, а саме - до 1 119 812 грн 67 коп.

На думку суду, стягнення з відповідача такої суми пені компенсує негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем строків сплати боргу, стягнення ж з відповідача пені у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання. Суд враховує, що чинним законодавством не врегульований граничний розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із приписами ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача належить стягнути 18 016 354 грн 67 коп. основного боргу, 1 119 812 грн 67 коп. пені, 134 377 грн 52 коп. 3% річних та 36 032 грн 71 коп. інфляційних втрат.

Таким чином, позов підлягає до задоволення частково.

Судовий збір, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладається на сторони пропорційно задоволених вимог.

Водночас, суд зазначає, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), судові витрати позивача, пов`язані з розглядом справи, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено, тобто, судові витрати слід покласти на відповідача без урахування суми зменшеної пені.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 20, 73, 74, 76-78, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Костанза" (вул. Промислова, 1, м. Калуш, 77304, код ЄДРПОУ 39822094) на користь Державного підприємства "Укрвугілля" (вул. Трьохсвятительська, 11, оф.19, м. Київ, 01001, а/с78, код ЄДРПОУ 43474633) 19 306 577 (дев`ятнадцять мільйонів триста шість тисяч п`ятсот сімдесят сім) грн 57 коп. заборгованості, з яких: 18 016 354 (вісімнадцять мільйонів шістнадцять тисяч триста п`ятдесят чотири) грн 67 коп. основного боргу; 1 119 812 (один мільйон сто дев`ятнадцять тисяч вісімсот дванадцять) грн 67 коп. пені; 134 377 (сто тридцять чотири тисячі триста сімдесят сім) грн 52 коп. 3% річних; 36 032 (тридцять шість тисяч тридцять дві) грн 71 коп. інфляційних втрат та 306 395 (триста шість тисяч триста дев`яносто п`ять) грн 85 коп. судового збору.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 08.02.2024

Суддя О. В. Рочняк

СудГосподарський суд Івано-Франківської області
Дата ухвалення рішення31.01.2024
Оприлюднено09.02.2024
Номер документу116854099
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг

Судовий реєстр по справі —910/8768/23

Ухвала від 27.06.2024

Господарське

Господарський суд Івано-Франківської області

Рочняк О. В.

Ухвала від 20.06.2024

Господарське

Господарський суд Івано-Франківської області

Михайлишин В. В.

Ухвала від 12.06.2024

Господарське

Господарський суд Івано-Франківської області

Рочняк О. В.

Ухвала від 04.04.2024

Господарське

Господарський суд Івано-Франківської області

Рочняк О. В.

Ухвала від 28.03.2024

Господарське

Господарський суд Івано-Франківської області

Рочняк О. В.

Рішення від 31.01.2024

Господарське

Господарський суд Івано-Франківської області

Рочняк О. В.

Ухвала від 17.01.2024

Господарське

Господарський суд Івано-Франківської області

Рочняк О. В.

Ухвала від 20.12.2023

Господарське

Господарський суд Івано-Франківської області

Рочняк О. В.

Ухвала від 15.11.2023

Господарське

Господарський суд Івано-Франківської області

Рочняк О. В.

Ухвала від 24.10.2023

Господарське

Господарський суд Івано-Франківської області

Рочняк О. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні