Рішення

від 25.01.2024 по справі 910/4088/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.01.2024Справа № 910/4088/22Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Атаманенко А.В., розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Творча майстерня "Престиж" до Міністерства юстиції України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Черниша Юрія Володимировича, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - Приватного акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-1", про визнання протиправним та скасування наказу,

за участю представників:

позивача: Зозулі В.М.;

Міністерства: Бахур А.С.;

Приватного нотаріуса: не з`явився;

Підприємства: Теплюка В.С.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2022 року Приватне підприємство "Творча майстерня "Престиж" (далі - Підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Міністерство) про визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 25 квітня 2022 року № 1626/5.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний наказ Міністерства, яким скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Черниша Ю.В. від 25 серпня 2016 року № 31085934 про реєстрацію за позивачем права власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення: заклад громадського харчування - кафе, загальною площею 393,5 м2, розташованого за адресою: місто Київ, проспект Героїв Сталінграду (проспект Івасюка Володимира), будинок 8, корпус 9, - порушує права Підприємства, як його законного володільця.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28 червня 2022 року (суддя Удалова О.Г.) відкрито провадження у справі № 910/4088/22 за цим позовом, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у даній справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - Приватне акціонерне товариство "Трест Київміськбуд-1" (далі - Товариство), та призначено підготовче засідання у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 4 серпня 2022 року залучено до участі у даній справі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Черниша Юрія Володимировича як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29 вересня 2022 року (суддя Удалова О.Г.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 1 травня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 22 серпня 2023 року касаційну скаргу Підприємства задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 29 вересня 2022 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 1 травня 2023 року скасовано, а справу № 910/4088/22 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Протоколом проведеного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 6 вересня 2023 року вказану справу було передано на розгляд судді Павленку Є.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11 вересня 2023 року справу № 910/4088/22 прийнято вказаним суддею до свого провадження, підготовче засідання призначено на 28 вересня 2023 року.

28 вересня 2023 року на адресу суду від Міністерства надійшов відзив на позовну заяву (з урахуванням постанови Верховного Суду від 22 серпня 2023 року в даній справі) від 26 вересня 2023 року. У вказаному відзиві відповідач зазначив, що ним було дотримано порядок розгляду скарги Товариства, у тому числі щодо строку звернення останнього зі скаргою. У свою чергу, під час розгляду скарги Товариства Міністерством встановлено факт порушення приватним нотаріусом Чернишем Ю.В. вимог законодавства щодо порядку реєстрації прав Підприємства на спірне нерухоме майно, що є самостійно підставою для скасування відповідних реєстраційних дій. Крім того, відповідач зазначив, що даний спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Цього ж дня суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 26 жовтня 2023 року.

Однак, вказане засідання не відбулося в зв`язку з перебуванням судді Павленка Є.В. на навчанні в Національній школі суддів України в період з 23 жовтня 2023 року по 27 жовтня 20243 року.

3 жовтня 2023 року через систему "Електронний суд" від Підприємства надійшла відповідь на відзив від цієї ж дати. У вказаній відповіді на відзив позивач зазначив, що третя особа не могла не знати про оскаржуване ним рішення про реєстрацію речових прав на нерухоме майно, оскільки саме головою правління Товариства Білим Д.С. було оформлено та видано пакет документів від забудовника, який подавався на реєстрацію оскаржуваного права власності за позивачем. У свою чергу, у Товариства відсутні жодні права на належне позивачу спірне майно, оскільки замовником будівництва, а, відповідно, і власником об`єкта будівництва (спірного нерухомого майна) є Підприємство. Відтак, жодні майнові права Товариства внаслідок проведення реєстрації права власності на майно за позивачем, на думку останнього, не порушені. У свою чергу, за доводами позивача, Міністерство фактично вирішило спір про право, що виходить за межі владних повноважень останнього.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30 жовтня 2023 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та призначено підготовче засідання на 30 листопада 2023 року.

1 листопада 2023 року на адресу суду від Міністерства надійшли письмові пояснення по справі, у яких останнє зазначило, що замовником, у розумінні законодавства, чинного на час укладання договору інвестування будівництва житлового будинку від 22 жовтня 2005 року № ВПП-63, є саме Товариство, а не Підприємство, яке є лише інвестором. Крім того, Міністерство наголошувало на тому, що факт можливої обізнаності третьої особи щодо проведених реєстраційних дій відносно прав позивача є лише припущенням останнього. У свою чергу, оскаржуваний наказ Міністерства прийнятий на основі висновків Колегії Міністерства з розгляду скарг на рішення дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства (далі - Колегія), які стосувалися виключно вчинених приватним нотаріусом Чернишем Ю.В. реєстраційних дій.

28 листопада 2023 року через загальний відділ канцелярії суду від Міністерства надійшло клопотання про відкладення розгляду справи від цієї ж дати.

У підготовчому засіданні 30 листопада 2023 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 7 грудня 2023 року.

Цього ж дня через систему "Електронний суд" від Товариства надійшло клопотання від 29 листопада 2023 року про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням суду в справі № 910/16380/23.

6 грудня 2023 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшли його пояснення по суті спору від цієї ж дати та клопотання від зазначеної дати про витребування оригіналів документів та про призначення судової почеркознавчої експертизи. У вказаних поясненнях третя особа проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на те, що нею не було пропущено строк на звернення зі скаргою до відповідача, який визначено частиною 3 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження" (далі - Закон). У свою чергу, за твердженням цієї третьої особи, подані позивачем документи на підтвердження присвоєння поштової адреси та введення в експлуатацію відповідного нерухомого майна, на підставі яких у тому числі була проведена скасована державна реєстрація права власності Підприємства, не існують та для державної реєстрації права власності або не подавалися або були підробленими. При цьому, у Підприємства відсутні належні документи, які підтверджують право власності на спірний об`єкт нерухомості.

Цього ж дня через систему "Електронний суд" від Підприємства надійшло клопотання від 6 грудня 2023 року про поновлення строку на подання додаткових доказів та про їх долучення до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 7 грудня 2023 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольні ухвали: про відмову в задоволенні клопотання Товариства від 29 листопада 2023 року про зупинення провадження у справі; про відмову в задоволенні клопотання Товариства від 6 грудня 2023 року про призначення судової почеркознавчої експертизи у справі та про витребування оригіналів документів для її проведення; про відмову в задоволенні клопотання Підприємства від 6 грудня 2023 року про поновлення строку на подання додаткових доказів та їх долучення до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 7 грудня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21 грудня 2023 року.

У судовому засіданні 21 грудня 2023 року оголошено перерву до 25 січня 2024 року.

У судовому засіданні 25 січня 2024 року представник Підприємства підтримав вимоги, викладені у позовній заяві та відповіді на відзив, наполягав на їх задоволенні.

Представники Міністерства та Товариства в цьому судовому засіданні проти задоволення позову заперечували з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Черниш Ю.В. про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином та у встановленому законом порядку, проте явку свого уповноваженого представника у призначене судове засідання не забезпечив, жодних заяв чи клопотань по суті спору не подав.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25 серпня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернишем Ю.В. прийнято рішення № 31085934 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), відкрито розділ № 1009536580000 об`єкта нерухомості - нежитлового приміщення, закладу громадського харчування - кафе, загальною площею 393,5 м2, за адресою: місто Київ, проспект Героїв Сталінграду, будинок 8, корпус 9, та зареєстровано право власності на це нерухоме майно за позивачем у даній справі з внесенням запису за № 16078331.

Підставою для вказаної державної реєстрації права власності нотаріус зазначив: договір інвестування будівництва житлового будинку від 22 жовтня 2005 року № ВПП-63, підписаний від імені ЗАТ "Трест Київміськбуд-1" (правонаступником якого є третя особа) директором ЗАТ "Трест Київміськбуд-1" Бабичем В.П.; додаткову угоду від 8 грудня 2006 року № 1 до договору інвестування будівництва житлового будинку від 22 жовтня 2005 року № ВПП-63, підписану від імені ЗАТ "Трест Київміськбуд-1" його директором Бабичем В.П.; додаткову угоду від 11 березня 2009 року № 2 до договору інвестування будівництва житлового будинку від 22 жовтня 2005 року № ВПП-63, підписану від імені ЗАТ "Трест Київміськбуд-1" його директором Ісаком В.М.; перелік інвесторів (дольщиків) нежитлових приміщень, побудованих Товариством по проспекту Героїв Сталінграду, будинок 8, корпус 9, від 18 серпня 2016 року № б/н, виданий від імені Товариства тимчасово виконуючим обов`язки голови правління Товариства Михайликом М.О.; копія рішення постійно діючого третейського суду при Корпорації "Сила Закону" від 17 березня 2009 року; ухвалу Октябрського районного суду міста Полтави від 30 березня 2009 року; виконавчий лист Октябрського районного суду міста Полтави від 30 березня 2009 року № б/н, виданий вказаним судом 18 січня 2010 року; акт приймання-передачі нерухомого майна вбудованого нежитлового приміщення дольщику від 18 січня 2010 року № б/н, виданий від імені Товариства виконавчими директорами Товариства Цимбалом В.П. та Ісаком В.М.; договір купівлі-продажу нерухомого майна від 26 лютого 2010 року за реєстровим № 259, нотаріально засвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Руденком В.О.; акт приймання-передачі нерухомого майна від 26 лютого 2010 року № б/н за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 26 лютого 2010 року за реєстровим № 259, укладений між ТОВ "Вісак" та Підприємством; додаткову угоду від 17 березня 2010 року № 3 до договору про інвестування будівництва житлового будинку від 22 жовтня 2005 року № ВПП-63, укладену між Товариством (за підписом його виконавчого директора Цимбала В.П.) та Підприємством (за підписом його директора Палійчука Ю.Д.); довідку про виконання умов договору від 4 березня 2011 року № 82-д, видану від імені Товариства його виконавчим директором Цимбалом В.П. та головним бухгалтером Кобизевою Н.В.; акт приймання-передачі нерухомого майна нежитлового приміщення дольщику від 1 березня 2011 року № б/н, підписаний від імені Товариства його виконавчим директором Цимбалом В.П. та від імені Підприємства його директором Палійчуком Ю.Д.; сертифікат про відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації та його готовність до експлуатації від 17 лютого 2011 року № КВ000689, виданий Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва; лист Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва від 6 квітня 2011 року № 7/26-2173/11; акт готовності об`єкта до експлуатації від 1 листопада 2010 року № б/н, виданий ЗАТ "Трест Київміськбуд-1"; розпорядження Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації від 17 березня 2011 року № 247; пакет документів від забудовника, виданий 18 серпня 2016 року від імені Товариства його головою правління Білим Д.С.

25 квітня 2022 року Міністерство видало наказ № 1626/5, яким подану Товариством скаргу від 2 лютого 2022 року задоволено в повному обсязі, скасовано рішення від 25 серпня 2016 року № 31085934, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернишем Ю.В., а також тимчасово заблоковано доступ вказаному приватному нотаріусу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Реєстр) строком на 1 місяць.

Цей наказ видано відповідачем на підставі частини 3 статті 26, підпунктів "а", "г" пункту 2 частини 65 статті 37 Закону, а також висновку центральної Колегії від 22 лютого 2022 року.

Зокрема, за результатами розгляду скарги Товариства від 2 лютого 2022 року на рішення від 25 серпня 2016 року № 31085934, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернишем Ю.В. щодо нежитлового приміщення, закладу громадського харчування - кафе, розташованого за адресою: місто Київ, проспект Героїв Сталінграда, будинок 8, корпус 9, Колегія дійшла висновку, що подані для державної реєстрації документи не підтверджують набуття права власності Підприємства на вказаний об`єкт нерухомості. Отже, приватним нотаріусом прийнято оскаржуване рішення за відсутності документів, які відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

У пункті 17 висновку Колегії від 22 лютого 2022 року вказано, що приватним нотаріусом Чернишем Ю.В. під час прийняття оскаржуваного рішення та проведення на підставі нього реєстраційних дій було порушено вимоги статей 10, 23, 24, 27 Закону та пункт 14 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок реєстрації).

Оскаржуваний наказ Міністерства на час розгляду даної справи виконаний, право власності позивача припинено 5 липня 2022 року на підставі рішення Департаменту державної реєстрації Міністерства від цієї ж дати про припинення права власності та закриття розділу об`єкту нерухомого майна, що підтверджується інформацією з Реєстру та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 7 липня 2022 року.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частинами 2 та 3 статті 3 ЦК України у випадках, встановлених Конституцією України та законом, особа має право звернутися за захистом цивільного права та інтересу до органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування здійснюють захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом. Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 17 ЦК України у випадках, встановлених Конституцією України та законом, особа має право звернутися за захистом цивільного права та інтересу до органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування здійснюють захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом.

Частиною 2 статі 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 37 Закону (у редакції, чинній на час розгляду відповідачем скарги Товариства та прийняття спірного наказу) рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства, його територіальних органів або до суду. Міністерство розглядає скарги: на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства.

За змістом частини 5 статті 37 Закону скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства подається особою, яка вважає, що її права порушено. До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку. Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.

Частиною 6 статі 37 Закону визначено, що за результатами розгляду скарги Міністерство та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про: відмову в задоволенні скарги; задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства, прийнятого за результатами розгляду скарги; скасування рішення про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав; виправлення помилки, допущеної державним реєстратором; в-1) усунення порушень, допущених державним реєстратором, з визначенням строків для виконання наказу; тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Реєстру; анулювання доступу державного реєстратора до Реєстру; притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства; направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Рішення, передбачені підпунктами "а", "ґ" і "е" пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством. У рішенні Міністерства чи його територіального органу за результатами розгляду скарги можуть визначатися декілька шляхів задоволення скарги. Рішення, прийняте за результатами розгляду скарги, надсилається скаржнику протягом трьох робочих днів з дня його прийняття. У разі якщо за результатами розгляду скарги Міністерством чи його територіальними органами виявлено прийняття державними реєстраторами чи суб`єктами державної реєстрації прав рішень з порушенням законодавства, що має наслідком порушення прав та законних інтересів фізичних та/або юридичних осіб, Міністерство, його територіальні органи вживають заходів щодо негайного повідомлення про це відповідних правоохоронних органів для вжиття необхідних заходів.

Частиною 9 статті 37 Закону визначено, що порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 2 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 (далі - Порядок), під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об`єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Реєстрі чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує: чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту; чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту прийнято, вчинено на законних підставах; чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні; чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації; які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

За результатом розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально колегія формує висновок про те, чи: встановлено наявність порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту; підлягає скарга у сфері державної реєстрації задоволенню (у повному обсязі чи частково (з обов`язковим зазначенням у якій частині) шляхом прийняття Мін`юстом чи відповідним територіальним органом рішень, передбачених законом (пункт 13 Порядку). За результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі колегіально, Мін`юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом (пункт 14 Порядку).

Верховний Суд у своїй постанові, прийнятій у цій справі, вказав, що аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що розгляд скарг у сфері державної реєстрації належить до виключних повноважень Міністерства та його територіальних органів, за результатами якого приймається відповідне мотивоване рішення. Крім того, зазначені норми законодавства стосуються позасудового способу захисту та передбачають об`єктом захисту є саме порушене право.

Отже, у порядку статті 37 Закону до Міністерства, його територіальних органів за захистом порушеного права може звернутися виключно особа, чиї права були порушені внаслідок вчинених суб`єктом державної реєстрації дій, бездіяльності або прийнятих рішень.

Відсутність обставин, які підтверджували би порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, недотримання особою, яка подає скаргу, передбачених законом вимог щодо її оформлення, неподання доказів порушення внаслідок прийняття реєстратором рішення її прав, виключає можливість розгляду скарги та є підставою для відмови у задоволенні поданої нею скарги

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду в складі Касаційного господарського суду: від 16 березня 2023 року в справі № 910/574/22, від 14 червня 2023 року в справі № 910/5635/22 та від 7 грудня 2022 року в справі № 910/21303/21.

Постановою Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 22 серпня 2023 року (у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: головуючого Дроботової Т.Б., Багай Н.О., Чумака Ю.Я.), яка була прийнята у даній справі, зазначено, що: "першочерговому встановленню судом підлягають обставини наявності/відсутності порушення прав особи, яка подала скаргу (у наведеному випадку Товариство), внаслідок прийняття державним реєстратором відповідного рішення. Проте, вдавшись до аналізу та оцінки доказів на підтвердження виникнення у позивача права власності на спірний об`єкт нерухомого майна, попередні судові інстанції викладеного не врахували, не встановлювали та не з`ясовували те, яке право Товариства було порушене рішенням реєстратора і чим підтверджується факт порушення прав вказаної особи, та, відповідно, чи подано відповідачеві документи, які би підтверджували у встановленому законом порядку факт порушення прав скаржника в результаті прийняття рішення реєстратором" (пункти 4.7. 4.8. постанови Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 22 серпня 2023 року в справі № 910/4088/22).

Частиною 2 статті 3 Закону визначено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до частини 5 статті 37 Закону до скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку. Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії скарги Товариства, в останній міститься лише формальне посилання цієї третьої особи на порушення її прав на спірне нерухоме майно внаслідок реєстрації права власності на нього за позивачем. Однак, у вказаній скарзі відсутнє жодне обґрунтування того, які саме майнові права на спірний об`єкт нерухомості належать Товариству та які з них були порушені зазначеною реєстраційною дією.

При цьому, у порушення приписів частини 5 статті 37 Закону до скарги третьої особи не було додано жодного документа, який би підтверджував факт наявності порушених майнових прав Товариства на зазначений об`єкт нерухомості внаслідок проведення оскаржуваних реєстраційних дій. Додані до скарги Товариства від 2 лютого 2022 року документи засвідчували лише факти черговості проведення реєстраційних дій державним реєстратором та відсутність в алфавітних покажчиках Октябрського районного суду міста Полтави за 2009-2010 рік запитуваних Товариством даних про сторін справи. Інших доказів, які б вказували саме на порушення майнових прав Товариства на цей об`єкт нерухомого майна, внаслідок проведення оскаржуваних реєстраційних дій, матеріали скарги третьої особи не містять взагалі. Докази зворотнього матеріали даної господарської справи не містять.

При цьому, відповідно до статті 876 ЦК України (у редакції, яка була чинною на момент проведення спірної державної реєстрації права власності на майно) власником об`єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором. Отже, вказаною статтею закріплено презумпцію права власності замовника на об`єкт будівельних робіт, яка може бути змінена договором сторін.

Разом із цим, судом встановлено, що укладений між позивачем та забудовником договір інвестування будівництва житлового будинку від 22 жовтня 2005 року № ВПП-63 (з урахуванням укладених додаткових угод до нього), не містив інших положень щодо набуття права власності замовником.

За таких обставин, суд в межах розгляду даного спору дійшов висновку про те, що скарга Товариства не відповідала вимогам частини 5 статті 37 Закону.

Крім того, Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду в своїй постанові від 22 серпня 2023 року у даній справі зазначив, що: "Попередні судові інстанції не в повній мірі врахували вимоги частини 3 статті 37 Закону, за змістом якої дії державного реєстратора можуть бути оскаржені протягом 60 календарних днів не лише з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася про порушення її прав, але й з дня, коли особа могла дізнатися про порушення її прав".

З матеріалів справи вбачається, що Товариство зі скаргою до відповідача звернулося у день отримання вказаною третьою особою інформації із Реєстру - 2 лютого 2022 року (тобто майже через шість років з часу здійснення спірної державної реєстрації).

Відповідно до частини 3 статті 37 Закону рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Положеннями частин 5-6 статті 37 Закону встановлено, що днем подання скарги вважається день її фактичного отримання Міністерством або його територіальним органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв`язку від скаржника поштового відправлення зі скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв`язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.

Частиною 8 статті 37 Закону визначено вичерпний перелік підстав для відмови Міністерством та його територіальними органами у задоволенні скарги, серед яких, зокрема: скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою цієї статті; на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується; наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін; наявна інформація про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав; є рішення цього органу з того самого питання; в органі розглядається скарга з цього питання від того самого скаржника; скарга подана особою, яка не має на це повноважень; закінчився встановлений законом строк подачі скарги; розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу; державним реєстратором, територіальним органом Міністерства прийнято таке рішення відповідно до законодавства.

Отже, однією з підстав для відмови у задоволенні скарги є закінчення встановленого законом строку для її подачі.

Пунктом 5 Порядку № 1128 передбачено, що перед розглядом скарги по суті Комісія вивчає скаргу для встановлення: чи віднесено розгляд скарги відповідно до Законів до повноважень суб`єкта розгляду скарги (належний суб`єкт розгляду скарги); чи дотримано вимоги Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги; чи наявні (відсутні) інші скарги у суб`єкта розгляду скарги.

При цьому, поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного адміністративного суду 21 лютого 2020 року в справі № 340/1019/19.

Судом враховано, що відповідно до частини 1 статті 32 Закону інформація про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, що міститься у Реєстрі, є відкритою, загальнодоступною та платною, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, Товариство, починаючи з дати внесення інформації до Реєстру - 18 серпня 2016 року могло і мало дійсну можливість вчинити дії, спрямовані на перевірку наявності та/або відсутності порушення своїх прав. Доказів чи обставин, які могли б унеможливити доступ цієї третьої особи до відомостей з Реєстру протягом 6 років ані матеріали скарги, ані матеріали справи вцілому не містять.

Судом встановлено, що у матеріалах даної справи, а також в матеріалах скарги Товариства, відсутні докази того, що Товариство, яке стверджує про наявність у нього права на спірне майно, з дати реєстрації права власності на таке майно за позивачем - 18 серпня 2016 року, опікувалося долею цього майна, вживало заходів для встановлення правового режиму цього майна, а також вживало інших заходів для захисту своїх невизнаних або порушених прав на зазначене нерухоме майно.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що ця третя особа ні в рамках розгляду даної справи, ні в процедурі розгляду її скарги Міністерством, не довела належними доказами факту неможливості дізнатися про оскаржувану реєстраційну дію раніше 2 лютого 2022 року.

При цьому, відповідно до пункту 7 Порядку № 1128 у разі коли встановлено порушення вимог Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги, суб`єкт розгляду скарги на підставі висновку комісії приймає мотивоване рішення про відмову у задоволенні скарги без розгляду її по суті у формі наказу.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа, дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю, до суб`єкта розгляду скарги, особою, яка вважає, що її права порушено, може бути подано скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства. При цьому, скаржником повинно бути дотримано вимоги Закону щодо строків подання скарги, що, в свою чергу, впливає на прийняття Міністерством та його територіальними органами мотивованого рішення про відмову у задоволенні скарги або задоволення (повне чи часткове) скарги. Тобто Міністерство позбавлено дискреційних повноважень щодо вирішення питання щодо правових наслідків пропуску відповідного строку звернення, оскільки це питання врегульоване законодавством та не передбачає альтернатив.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду в складі Касаційного адміністративного суду від 6 липня 2018 року у справі № 826/3442/17, від 22 серпня 2018 року у справі № 826/10548/17.

Пропуск строку на оскарження є самостійною підставою для відмови у задоволенні скарги та законом не передбачено процедуру поновлення чи продовження такого строку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного адміністративного суду від 30 червня 2021 року в справі № 143/324/20.

Разом із цим, Комісія під час розгляду скарги Товариства, як і Міністерство під час прийняття ним оскаржуваного наказу, не перевірили ні наявності обставин можливості Товариства дізнатися про оскаржувані нею реєстраційні дії раніше 2 лютого 2022 року, ні наявності обставин, які могли б унеможливити доступ зазначеної третьої особи до відомостей з Реєстру з дати реєстрації права власності на таке майно за позивачем - 18 серпня 2016 року.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про те, що скарга Товариства від 2 лютого 2022 року не відповідала встановленим статтею 37 Закону вимогам щодо строку її подачі. Наведені обставини виключають можливість розгляду по суті зазначеної скарги Мін`юстом, а відтак і законність прийнятого відповідачем наказу, що є самостійною достатньою підставою для його скасування.

За таких обставин, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про протиправність наказу Міністерства від 25 квітня 2022 року № 1626/5 "Про задоволення скарги", у зв`язку з чим останній підлягає скасуванню.

Судом також враховані доводи Міністерства та Товариства про те, що Підприємство серед підстав свого позову не зазначало ані порушення вказаною третьою особою строку на подання відповідної скарги, ані відсутність в останньої порушених майнових прав внаслідок вчинення оскаржуваної реєстраційної дії.

Під час розгляду даної справи судом встановлено, що поданий Підприємством позов дійсно мотивований виключно обставинами та документами, які вказують на правомірність набуття позивачем його права власності на спірний об`єкт нерухомого майна.

Також судом встановлено, що доводи позивача про недотримання Товариством строку на звернення зі скаргою, подані на обґрунтування його позовних вимог, були викладені в його відповіді на відзив, яка надійшла на адресу суду 3 жовтня 2023 року після повернення матеріалів даної справи до місцевого господарського суду після її перегляду Верховним Судом.

Водночас, відповідно до частини 1 статті 316 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Оскільки Верховний Суд у своїй постанові від 22 серпня 2023 року у даній справі прямо вказав про необхідність дослідження судами нижчих інстанцій під час нового розгляду факту наявності порушеного права у Товариства на спірний об`єкт нерухомості, а також на необхідність дослідження обставин дотримання скаржником приписів частини 3 статті 37 Закону, що визначає порядок обчислення строку на оскарження дій державного реєстратора, суд, керуючись вищевказаною нормою ГПК України, дійшов висновку про необхідність дослідження таких фактів та обставин під час вирішення даного спору.

У зв`язку з цим посилання відповідача та Товариства на протиправність зміни позивачем підстав позову під час нового розгляду справи є необґрунтованими і не приймаються судом до уваги.

При цьому, суд відхиляє доводи Міністерства та Товариства щодо незаконності дій нотаріуса, оскільки спірне рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) було ним прийняте пізніше (25 серпня 2016 року), ніж здійснення самої державної реєстрації права власності (18 серпня 2016 року).

Частиною 9 статті 18 Закону визначено, що датою і часом державної реєстрації прав вважається дата і час реєстрації відповідної заяви, за результатом розгляду якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав.

Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться у строк, що не перевищує п`яти робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви в Реєстрі, крім випадку, передбаченого статтею 31-2 цього Закону (частина 2 статті 19 Закону).

Тобто, дата формування та реєстрації заяви є датою державної реєстрації прав, що передує прийняттю рішення про державну реєстрацію прав.

Саме така правова оцінка наведених тверджень Міністерства та Товариства була надана судом касаційної інстанції під час перегляду даної справи.

Щодо посилань відповідача на непідсудність даного спору господарським судам, суд зазначає, що у даному складі суду в інших справах неодноразово висловлювалася правова позиція щодо належності аналогічних спорів до публічно-правових, а відтак необхідності їх розгляду в рамках адміністративного судочинства (справи № 910/8114/23, № 910/13311/22).

Разом із цим, суди вищих інстанцій у вказаних справах таку правову позицію не підтримали та дійшли висновку про те, що розгляд позовних вимог про визнання протиправним та скасування аналогічних наказів Міністерства (навіть у частині блокування доступу реєстратору до державних реєстрів) слід здійснювати за правилами господарського судочинства.

Слід також зазначити, що під час перегляду прийнятих у цій справі судових рішень, Верховним Судом не було встановлено порушень правил юрисдикції господарських судів, встановлених статтями 20-23 ГПК України.

Інші доводи, на які посилалися учасники справи під час її розгляду, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду про задоволення позову Підприємства.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, позов Підприємства підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 25 квітня 2022 року № 1626/5.

Стягнути з Міністерства юстиції України (01601, місто Київ, вулиця Архітектора Городецького, будинок 13, ідентифікаційний код 00015622) на користь Приватного підприємства "Творча майстерня "Престиж" (04211, місто Київ, проспект Івасюка Володимира, будинок 6, корпус 4, літера "А"; ідентифікаційний код 31902622) 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн 00 коп. судового збору за подання позовної заяви, 3 722 (три тисячі сімсот двадцять дві) грн 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги та 5 368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) грн 00 коп. судового збору за подання касаційної скарги.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 6 лютого 2024 року.

Суддя Є.В. Павленко