Рішення

від 01.02.2024 по справі 910/16387/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.02.2024Справа № 910/16387/23Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Державного підприємства "Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України"

до Державного підприємства "Галузевий центр цифровізації та кібербезпеки"

про стягнення 4096864,14 грн.

за участі представників:

від позивача: Верчик М.Є.

від відповідача: Яворський С.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства "Галузевий центр цифровізації та кібербезпеки" про стягнення за договором поворотної фінансової допомоги від 28.11.2019 № 140 основного боргу в сумі 3000000 грн., трьох процентів річних у сумі 21945,21 грн., інфляційних втрат у сумі 57234 грн., та за договором поворотної фінансової допомоги від 27.12.2019 № 149 основного боргу в сумі 1000000 грн., трьох процентів річних у сумі 4684,93 грн., інфляційних втрат у сумі 13000 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Протокольною ухвалою суду від 11.01.2024 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів, а саме: від Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України та долучити до матеріалів справи №910/16387/23 відповідь на Лист ДП «Галузевий центр цифровізації та кібербезпеки» від 15.09.2022 № 220 щодо пролонгації договору поворотної фінансової допомоги (позики) № 140 від 28.11.2019 та договору поворотної фінансової допомоги (позики) № 149 від 27.12.2019.

Відмовляючи в задоволенні клопотання, суд зауважив, що відповідачем не дотримано вимог пунктів 4, 5 частини 2 статті 81 ГПК України. Крім того, відповідачем не доведено, що відповідний лист (відповідь на лист відповідача від 15.09.2022 № 220) складався Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури України.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28.11.2019 між позивачем (позикодавець) та відповідачем (позичальник) укладено договір поворотної фінансової допомоги № 140, відповідно до пункту 1.1 якого Позикодавець надає Позичальнику поворотну фінансову допомогу (позику), а Позичальник зобов`язується повернути її Позикодавцю у порядку та на умовах, встановлених цим Договором.

Згідно з пунктом 2.1 договору загальна сума поворотної фінансової допомоги (позики) за Договором встановлюється в національній валюті України - гривнях і за цим Договором становить 3 000 000,00 грн.

У пункті 2.3 договору зазначено, що поворотна фінансова допомога надається Позичальнику на безоплатній основі, тобто проценти за надання поворотної фінансової допомоги (позики) не нараховуються та плата за користування грошовими коштами не сплачуються, відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України та п. 14.1.257 Податкового кодексу України.

22.12.2020 сторонами укладено додаткову угоду до договору від 28.11.2019 № 140, відповідно до пункту 1 якої строк повернення поворотної фінансової допомоги (позики) за Договором продовжено, викладено абзац 3 п. 4.1 Договору в наступній редакції: «Позичальник зобов`язується повернути суму поворотної фінансової допомоги (позики) в повному обсязі або неповернену її частину, в разі дострокового погашення частини поворотної фінансової допомоги (позики), не пізніше 26 листопада 2021 року.».

Відповідно до пункту 9.1 договору останній набуває чинності з моменту надання Позикодавцем суми поворотної фінансової допомоги (позики) Позичальнику за умови погодження цього договору органом управління Позичальника і отримання всіх належних згод та рішень, у т.ч. але не виключно в порядку постанови Кабінету Міністрів України від 15 червня 2011 року № 809 та діє до повного виконання Позичальником своїх зобов`язань за Договором.

На виконання умов договору від 28.11.2019 № 140 позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 3 000 000,00 грн., що підтверджується копіює платіжної інструкції від 29.11.2019 № 399.

Також, 27.12.2019 між позивачем (позикодавець) та відповідачем (позичальник) укладено договір поворотної фінансової допомоги № 149, відповідно до пункту 1.1 якого Позикодавець надає Позичальнику поворотну фінансову допомогу (позику), а Позичальник зобов`язується повернути її Позикодавцю у порядку та на умовах, встановлених цим Договором.

Відповідно до пункту 2.1 договору загальна сума поворотної фінансової допомоги (позики) за Договором встановлюється в національній валюті України - гривнях і за цим Договором становить 1 000 000,00 грн.

Згідно з пунктом 2.3 договору, поворотна фінансова допомога надається Позичальнику на безоплатній основі, тобто проценти за надання поворотної фінансової допомоги (позики) не нараховуються та плата за користування грошовими коштами не сплачуються, відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України та п. 14.1.257 Податкового кодексу України.

22.12.2020 сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору від 27.12.2019 № 149, в якій строк повернення поворотної фінансової допомоги (позики) за Договором продовжено та викладено абзац 3 п. 4.1 Договору в наступній редакції: «Позичальник зобов`язується повернути суму поворотної фінансової допомоги (позики) в повному обсязі або неповернену її частину, в разі дострокового погашення частини поворотної фінансової допомоги (позики), не пізніше 26 грудня 2021 року.».

Згідно з платіжною інструкцією від 27.12.2019 № 744 позивачем перераховано на рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 1 000 000,00 грн. із посиланням на договір від 27.12.2019 № 149 у призначені платежу.

Листом від 15.09.2022 № 217 відповідач просив розглянути можливість пролонгації строків повернення поворотної фінансової допомоги за договорами № 140 та № 149 на один рік.

У листі від 17.10.2022 № 43.3-922, наданому у відповідь на лист від 15.09.2022 № 217, позивач просив відповідача знайти шляхи повернення позики у розмірі 4 000 000,00 грн. найближчим часом.

У зв`язку з неповерненням позики у розмірі 4 000 000,00 грн. за договорами № 140 та № 149, позивач звернувся до відповідача з вимогою від 19.01.2023 № 11.12-57 про повернення поворотної фінансової допомоги (позики) в загальному розмірі 4 000 000,00 грн.

25.09.2023 позивач направив на адресу відповідача лист - вимогу № 4.8-1346 від 22.09.2023 з проханням вжити заходів щодо повернення поворотної фінансової допомоги.

Разом із цим, відповідач грошові кошти за договорами поворотної фінансової допомоги № 140 та № 149 не повернув, у зв`язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 1049 ЦК України).

Частиною 2 статті 1049 ЦК України передбачено, що позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач здійснив перерахування відповідачу грошових коштів за договором поворотної фінансової допомоги від 28.11.2019 № 140 у розмірі 3000000 грн. та за договором поворотної фінансової допомоги від 27.12.2019 № 149 у розмірі 1000000 грн.

Натомість, у встановлений договорами строк - за договором від 28.11.2019 № 140 до 26.11.2021, та за договором від 27.12.2019 № 149 до 26.12.2021, відповідач грошові кошти позивачу не повернув.

Під час судового засідання 01.02.2024 представник відповідача не заперечував факт отримання відповідачем грошових коштів за договорами поворотної фінансової допомоги від 28.11.2019 № 140, від 27.12.2019 № 149.

До того ж, відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву із запереченнями щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права. Відтак, справа розглядалася за наявними матеріалами відповідно до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Положеннями статті 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У той же час, матеріали справи не містять доказів визнання недійсними в судовому порядку договорів поворотної фінансової допомоги від 28.11.2019 № 140, від 27.12.2019 № 149.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в загальному розмірі 4000000 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем нараховані на суму боргу в розмірі 3000000 грн. за договором від 28.11.2019 № 140 інфляційні втрати за період грудень 2021 року - січень 2022 року в розмірі 57234 грн. та три проценти річних за період з 27.11.2021 до 23.02.2022 у сумі 21945,21 грн., та на суму боргу в розмірі 1000000 грн. за договором від 27.12.2019 № 149 інфляційні втрати за січень 2022 року в розмірі 13000 грн. та три проценти річних за період з 29.12.2021 до 23.02.2022 у сумі 4684,93 грн.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

За арифметичним перерахунком суду з відповідача підлягають стягненню нараховані в загальному розмірі 70234 грн. інфляційні втрати та 26630,14 грн. трьох процентів річних.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судові витрати, які складаються зі сплаченої позивачем суми судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства "Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України" задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Галузевий центр цифровізації та кібербезпеки" (01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 14; ідентифікаційний код 34963949) на користь Державного підприємства "Класифікаційне товариство Регістр судноплавства України" (04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, 10; ідентифікаційний код 30058275) 4000000 (чотири мільйони) грн. основного боргу, 26630 (двадцять шість тисяч шістсот тридцять) грн. 14 коп. трьох процентів річних, 70234 (сімдесят тисяч двісті тридцять чотири) грн. інфляційних втрат, а також 61452 (шістдесят одну тисячу чотириста п`ятдесят дві) грн. 96 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено: 08.02.2024 року.

Суддя К.В. Полякова