Рішення

від 08.02.2024 по справі 910/18093/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.02.2024Справа № 910/18093/23Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянувши у спрощеному провадженні справу

за позовом Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна»

до Комунальної організації «Київмедспецтранс»

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан»

про стягнення 16 916, 34 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із вказаною позовною заявою до відповідача про стягнення 16 916, 34 грн.

Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами та запропоновано сторонам у визначені судом строки подати відповідні заяви по суті.

21.12.2023 від Комунальної організації «Київмедспецтранс» надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.

11.01.2024 від Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» надійшла відповідь на відзив.

16.01.2024 від Комунальної організації «Київмедспецтранс» надійшли заперечення на відповідь на відзив.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У відповідності до вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Відповідно до ст. 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

При цьому Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (Рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України № 4469/07 від 02.05.2013 та Рішення Європейського Суду з прав людини від 15.03.2012 Папазова та інші проти України, (заява № 32849/05 від 19.08.2005, №20796/06 від 19.04.2006, №14347/07 від 20.03.2020, №40760/07, від 08.08.2007).

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 06.12.2018 у справі № 5011-46/18261-2012.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерним товариством «Страхова компанія «Країна» (далі - Позивач) та ТОВ «КОМПАНІЯ «ЛІБЕРТІ УКРАЇНА»» (далі - Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту УА/0257953/2.1.5 (далі - Договір).

Предметом даного Договору були майнові інтереси Страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом Fiat, державний номер НОМЕР_1 .

У відповідності до умов вказаного Договору страхування Позивач взяв на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь Страхувальника страхове відшкодування.

14.02.2022. відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Fiat, державний номер НОМЕР_1 та транспортного засобу Peugeot, державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .

Відповідно до постанови Оболонського районного суду м. Києва від 11.05.2022 року по справі № 756/2827/22 Відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.

До АТ «СК «Країна» із заявою про настання страхового випадку звернулась потерпіла особа.

АТ «СК «Країна» здійснила виплату страхового відшкодування згідно страхового акта № 68102 у розмірі 29 346,75 грн.

Цивільно-правова відповідальність Відповідача на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ТДВ «СК «Гардіан» згідно договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/5163498.

ТДВ «СК «Гардіан» здійснила виплату страхового відшкодування у розмірі 12 430,41 грн.

На думку позивача, сума, яка підлягає стягненню із Відповідача складає 16 916,34 грн. (29 346,75 - 12 430,41).

У поданій відповіді на відзив Позивач просить зменшити позовні вимоги до 4 491, 28 грн., в зв`язку з частковою оплатою.

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно із ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат (затрат) переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Цивільно-правова відповідальність Відповідача на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ТДВ «СК «Гардіан» згідно договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/5163498.

Згідно даного договору на авто відповідача, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) становить 130000,00 грн.

Згідно вказаного договору, Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» взяла на себе обов`язок, при настанні страхового випадку, відповідно до встановленого ліміту відповідальності, відшкодувати у встановленому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкоду заподіяну життю, здоров`ю, майну та моральну шкоду третім особам.

Отже на момент вчинення ДТП страховиком відповідача з страховим лімітом 130000,00 грн було Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан».

Як вже зазначалось, позивач здійснив виплату страхового відшкодування на користь потерпілої особи у розмірі 29 346, 75 грн.

Таким чином, після виплати позивачем своєму страхувальнику страхового відшкодування за шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілю, до позивача перейшло право зворотної вимоги відшкодування збитків, яке страхувальник позивача мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Страховиком відповідача - ТДВ «СК «Гардіан» здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 12 430,41 грн.

Предметом спору є стягнення 4 491, 28 (до зменшення 16 916,34 грн.) грн., що є різницею між фактичним розміром понесених позивачем витрат (шкоди) і страховим відшкодуванням, сплаченим позивачу страховиком відповідача.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. 2 ст. 1192 Цивільного кодексу України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові від 04.07.2018 р. Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/18006/15-ц.

Відшкодування шкоди Відповідачем, відповідальність якого застрахована у Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» за договором, можливе за умови, якщо згідно з цим договором або Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика - Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

Однак, вказаних виняткових обставин судом не встановлено, з огляду на встановлення судом зобов`язання страховика відповідача на підставі договору виплатити страхове відшкодування та те, що заподіяна майну потерпілого шкода не перевищує встановлений полісом Відповідача ліміт відповідальності, який становить 130 000, 00 грн.

З огляду на викладене, саме на страховика відповідача - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» покладений відповідний обов`язок відшкодувати збитки у сумі в межах страхового ліміту.

Проте, позивачем не включено до суб`єктного складу Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан», як співвідповідача, за вимогою про стягнення шкоди.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволені позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Алєєва