Рішення

від 29.01.2024 по справі 920/1073/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.01.2024м. СумиСправа № 920/1073/23

Господарський суд Сумської області у складі судді Вдовенко Д.В.,

за участю секретаря судового засідання Кириченко-Шелест А.Г.,

Розглядається в порядку загального позовного провадження справа № 920/1073/23

за позовом Релігійної громади (парафія) Благовірного Великого князя Георгія м. Суми Сумської єпархії Української православної церкви (вул. Марка Вовчка, буд. 2, м. Суми, 40007)

до відповідача Сумської міської ради (майдан Незалежності, буд. 2, м. Суми, 40030)

про визнання недійсним рішення в частині,

представники учасників справи:

від позивача Коровець В.І., Шевченко О.Б.;

від відповідача не з`явився;

УСТАНОВИВ:

Позивач подав позовну заяву (вх. № 3506 від 12.09.2023), в якій просить суд визнати рішення Сумської міської ради № 3696-МР від 26.04.2023 Про припинення права користування земельними ділянками недійсним.

Ухвалою від 02.10.2023 Господарський суд Сумської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 920/1073/23; призначив підготовче засідання з повідомленням сторін на 01.11.2023, 11:00; надав відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву; надав позивачу семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив; надав відповідачу семиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.

Копія ухвали суду про відкриття провадження у справі від 02.10.2023 доставлена в електронний кабінет Сумської міської ради 02.10.2023, що підтверджується довідкою Господарського суду Сумської області.

23.10.2023 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 4056, № 6073 від 23.10.2023), в якому просить суд продовжити строк для подання відзиву на позовну заяву, оскільки під час воєнного стану та повномасштабного нападу (війни) рф проти України, під час артилерійських, мінометних і ракетних обстрілів по території Сумської міської територіальної громади оголошується повітряна тривога, а мешканці перебувають в укритті задля безпеки життю; у задоволенні позову відмовити. Відповідач зазначає, що рішенням Сумської міської ради від 26.04.2023 № 3696-МР Про припинення права користування земельними ділянками припинено право користування земельними ділянками 11 юридичним особам. З матеріалів доданих до позовної заяви не вбачається, що позивач уповноважений діяти від імені всіх юридичних осіб, зазначених у рішенні Сумської міської ради. Отже, позовні вимоги позивача виходять за межі потенційного порушення його прав, а тому не можуть бути задоволені. 01.12.2022 Президент України указом №820/2022 увів в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 01.12.2022 Про окремі аспекти діяльності релігійних організацій в Україні і застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) щодо заборони в Україні релігійних організацій, афілійованих із центрами впливу в російській федерації. Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 01.12.2022 (пункт 2) Державній службі України з етнополітики та свободи совісті доручено забезпечити у двомісячний строк відповідно до Закону України Про свободу совісті та релігійні організації проведення релігієзнавчої експертизи Статуту про управління Української православної церкви на наявність церковно-канонічного зв`язку з московським патріархатом, за необхідності вжити передбачених законом заходів. За висновками релігієзнавчої експертизи Статуту про управління Української Православної Церкви на наявність церковно-канонічного зв`язку з Московським патріархатом Державна служба України з етнополітики та свободи совісті дійшла висновків, що прийняття нової редакції Статуту про управління УПЦ (від 27.05.2022) та Постанови Собору УПЦ не призвели до розриву церковно-канонічного зв`язку Української Православної Церкви із російською православною церквою. Статус УПЦ як структурного підрозділу РПЦ, що користується певними правами самостійності, але не утворює автокефальну Церкву, залишається незмінним. УПЦ відносно РПЦ має церковно-канонічний зв`язок частини із цілим. Відносини УПЦ з РПЦ не є відносинами однієї самостійної (автокефальної) церкви з іншою самостійною автокефальною церквою. УПЦ також не має статусу автономної Церкви, який би визнавався іншими церквами, а, отже, з точки зору еклезіології та канонічного права є структурним підрозділом РПЦ, що має окремі права самостійного утворення без власної канонічної суб`єктності. Нинішня діяльність чи бездіяльність найвищих органів церковної влади та управління УПЦ свідчить про те, що УПЦ продовжує перебувати відносно РПЦ у відносинах підпорядкування. Вона не діє як самостійна (автокефальна) Церква і не проголошує власної самостійності (автокефалії). Жодних документів чи дій, які би свідчили про трансформацію УПЦ в самостійну відносно РПЦ релігійну організацію, членами Експертної групи не виявлено. Відповідач зазначає, що позивач, як первинний структурний підрозділ Української Православної Церкви України (пункт 1 його статуту), який за канонічною, ієрархічною та інституційною структурами безпосередньо входить до складу Сумської єпархії УПЦ, підпадає під дію санкцій Ради національної безпеки і оборони України від 01.12.2022, уведених в дію указом Президента України від 01.12.2022 №820/2022. Сумська міська рада, ухвалюючи оскаржуване рішення, керувалась інтересами територіальної громади (яка знаходиться в безпосередній близькості до кордону з країною-агресором) та приймала це рішення з метою звести до мінімуму вплив релігійних організацій (об`єднань), які входять до структури (є частиною) релігійної організації (об`єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та тимчасово окупувала частину території України. У зв`язку із зазначеним відповідач вважає, що рішення Сумської міської ради від 26.04.2023 № 3696-МР у повній мірі спрямоване на захист інтересів Сумської міської територіальної громади та суверенітету України.

01.11.2023 позивач подав відповідь на відзив (вх. № 6897 від 01.11.2023), в якій просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Позивач зазначає, що Рішення Сумської міської ради № 3696 -МР Про припинення права користування земельними ділянками прямо стосується прав позивача, є незаконним та таким, що було прийнято з перевищенням встановлених законом повноважень. Не має нічого спільного із правом та законністю посилання відповідача на Рішення РНБО, як на підставу прийняття рішення Сумською міською радою про припинення права користування земельною ділянкою, оскільки в Рішенні РНБО не має ані слова про те, що органи місцевого самоврядування мають припинити право користування земельними ділянками парафіям, що відносять себе до УПЦ. Релігійна експертиза, на яку посилається відповідач, не може бути правовою підставою чи аргументом для виправдовування незаконних дій Сумської міської ради, оскільки сама по собі не несе ніяких правових наслідків, про що прямо написано на сторінці 4 експертизи: Експертиза є релігієзнавчою, але не носить юридичного характеру...; якщо б навіть вона такі наслідки несла, доведена нею афілійованість УПЦ з РПЦ не зазначена ні в одному із законодавчих актів, як підстава для припинення права користування земельними ділянками парафіям УПЦ.

01.11.2023 позивач подав клопотання (вх. № 6895 від 01.11.2023), в якому просить суд залучити до участі у справі адвоката Шевченка Олександра Борисовича як представника позивача.

У судовому засіданні 01.11.2023, за участю представника позивача, суд постановив протокольну ухвалу про продовження відповідачу строку для подання відзиву на позовну заяву відповідно до ст. 119 ГПК України, прийняття відзиву на позовну заяву до розгляду; протокольні ухвали про долучення до матеріалів справи відповіді на відзив, зобов`язання позивача у дводенний строк надіслати відповідачу відповідь на відзив, докази надсилання подати суду; протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 22.11.2023, 10-30.

01.11.2023 позивач подав заяву (вх. № 6904 від 01.11.2023), в якій просить суд долучити до матеріалів справи докази направлення Сумській міській раді відповіді на відзив (опис вкладення, фіскальний чек від 01.11.2023 та поштова накладна від 01.11.2023).

Ухвалою від 21.11.2023 господарський суд задовольнив заяву представника позивача (вх. № 4520 від 21.11.2023) про участь у судовому засіданні у справі № 920/1073/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; забезпечив участь представника позивача у судовому засіданні 22.11.2023 о 10 год. 30 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

22.11.2023 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог (вх. № 4551 від 22.11.2023), в якій просить суд визнати рішення органу місцевого самоврядування Сумської міської ради № 3696-МР від 26.04.2023 Про припинення права користування земельними ділянками недійсним в частині, що стосується позивача. В судовому засіданні представник позивача пояснив, що просить суд визнати рішення Сумської міської ради № 3696-МР від 26.04.2023 Про припинення права користування земельними ділянками недійсним в частині припинення права користування позивача земельною ділянкою кадастровий номер 5910136300:09:018:0001.

У судовому засіданні 22.11.2023, за участю представників позивача, суд, розглянувши заяву позивача про уточнення позовних вимог (вх. № 4551 від 22.11.2023), з урахуванням усних пояснень представника позивача, постановив протокольну ухвалу про прийняття цієї заяви до розгляду як заяви про зміну предмету позову з урахуванням положень ст. 46 ГПК України; протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 06.12.2023, 10-00.

24.11.2023 позивач подав заяву (вх. № 7399/23 від 24.11.2023), в якій просить суд долучити до матеріалів справи докази направлення Сумській міській раді заяви про уточнення позовних вимог (опис вкладення, фіскальний чек від 23.11.2023, поштова накладена від 23.11.2023).

Відповідач станом на 06.12.2023 заперечення на відповідь на відзив, будь-яких заяв чи клопотань не подав.

Ухвалою від 06.12.2023 Господарський суд Сумської області закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні з повідомленням сторін на 04.01.2024, 12:00; забезпечив участь представника позивача у судовому засіданні 04.01.2024 о 12 год. 00 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Судове засідання 04.01.2024 по справі № 920/1073/23 не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Вдовенко Д.В. на лікарняному з 04.01.2024 до 10.01.2024.

Ухвалою від 11.01.2024 Господарський суд Сумської області призначив справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні з повідомленням сторін на 29.01.2024, 12:00.

Представники позивача підтримують позовні вимоги.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подання доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарський суд, в межах наданих йому повноважень, створив належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до державного акта серії ЯЯ № 277933 від 02.12.2011 на підставі рішення Сумської міської ради від 28.09.2011 № 802-МР позивач є постійним користувачем земельної ділянки площею 0,3193 га кадастровий номер 5910136300:09:018:0001, що підтверджується відповідним державним актом та інформацією з Державного реєстру речових прав.

Цільове призначення земельної ділянки 03.04. Для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій; категорія земель землі житлової та громадської забудови; форма власності комунальна (витяг з Державного земельного кадастру № НВ-5904748402017 від 23.03.2017).

Рішенням Сумської міської ради від 26 квітня 2023 року № 3696 МР припинене право користування земельними ділянками згідно з додатком, в тому числі право користування Парафії Благовірного Великого Князя Георгія Української Православної Церкви (код ЄДРПОУ 26265303) земельною ділянкою кадастровий номер 5910136300:09:018:0001 (адреса: АДРЕСА_1 ), площею 0,3193.

Рішення прийняте за наслідками розгляду діяльності релігійних установ та організацій на території Сумської міської територіальної громади в умовах військової агресії російської федерації проти України, з метою забезпечення духовної незалежності, недопущення розколу у суспільстві за релігійною ознакою, сприяння консолідації українського суспільства та захисту національних інтересів, відповідно до статті 12 Земельного кодексу України, частини сьомої статті 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», враховуючи рекомендації засідання постійної комісії з питань архітектури, містобудування, керуючись пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» користування землею релігійні організації здійснюють у порядку, встановленому Земельним кодексом України та іншими законодавчими актами України.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ст. 3 Земельного кодексу України).

За змістом статей 4, 5 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства, яке включає цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

У сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Згідно з частиною 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом (ст. 95 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, в тому числі визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 1 статті 155 Земельного кодексу України (далі ЗК України) у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України).

Підстави набуття та реалізації прав на землю врегульовані розділом IV Земельного кодексу України та передбачають, що юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (частина 1 статті 116 Земельного кодексу України).

Право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.

Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 Земельного кодексу, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди ураховують, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140 -149 ЗК України.

Вказаної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.11.2019 у справі № 906/392/18.

У цій постанові Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом (пункти 7.27-7.29 постанови).

За приписами ст. 141 Земельного кодексу України у редакцій чинній на дату прийняття оскаржуваного в частині рішення, підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини;

ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії;

з) припинення права користування надрами у разі закінчення встановленого спеціальним дозволом на користування надрами строку користування надрами (у разі передачі земельної ділянки державної, комунальної власності користувачу надр для здійснення діяльності з користування надрами).

Суд встановив, що у рішенні Сумської міської ради № 3696-МР від 26.04.2023 не наведено жодної, передбаченої вказаною нормою Земельного кодексу України, підстави для припинення права користування позивача земельною ділянкою.

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» також не містить повноважень міської ради припиняти право користування земельними ділянками комунальної власності, виходячи з діяльності релігійних установ та організацій в умовах військової агресії російської федерації проти України.

Правом припиняти право користування земельною ділянкою релігійним організаціям в умовах військової агресії російської федерації проти України орган місцевого самоврядування не наділений ні положеннями Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», ні Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 1 грудня 2022 року «Про окремі аспекти діяльності релігійних організацій в Україні і застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».

Оскільки при прийнятті оскаржуваного рішення орган діяв не на підставі закону, зокрема припинив право користування позивача земельною ділянкою не на підставах, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним, відповідним рішенням порушено права позивача як землекористувача на постійне користування земельною ділянкою, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання недійсним рішення Сумської міської ради № 3696-МР від 26.04.2023 в частині припинення права користування позивача земельною ділянкою кадастровий номер 5910136300:09:018:0001.

Щодо мети прийнятого Сумською міською радою рішення «в умовах військової агресії російської федерації проти України, з метою забезпечення духовної незалежності, недопущення розколу у суспільстві за релігійною ознакою, сприяння консолідації українського суспільства та захисту національних інтересів» суд додатково зазначає таке.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Поняття "майно" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації певного блага у внутрішньому праві країни. Згідно з Конвенцією інші права та інтереси є активами, тому можуть вважатися "правом власності", а тому і "майном".

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) друге речення того ж абзацу охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) другий абзац визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), пункти 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, а останнє - характеризуватися доступністю для заінтересованих осіб, чіткістю, наслідки його застосування мають бути передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, то Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20.11.2011 (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), пункт 68, "Кривенький проти України" від 16.02.2017 (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07), пункт 45).

ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б один із зазначених критеріїв сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном не буде дотриманий. І навпаки - встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Втручання держави у право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

ЄСПЛ у рішенні "Щокін проти України" від 14.10.2010 (Shtokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та № 37943/06, пункти 50 та 51) зазначив, що позбавлення власності можливе тільки при виконанні певних вимог. Суд вказує у своєму рішенні, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів". Говорячи про "закон", стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції. Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні.

Прийнявши рішення в оскаржуваній частині щодо припинення права користування позивача земельною ділянкою не на підставах, визначених законом, відповідач втрутився у право позивача на мирне володіння майном, що свідчить про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Оскільки недотримання хоча б одного із критеріїв сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном свідчить про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, відсутня необхідність з`ясовувати, чи переслідувало незаконне втручання легітимну мету та чи був відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

За викладених обставин, оскільки оскаржуване рішення в частині, прийняте не у відповідності із законом, порушує права позивача як постійного землекористувача, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про визнання недійсним рішення Сумської міської ради № 3696-МР від 26.04.2023 Про припинення права користування земельними ділянками в частині припинення права користування Релігійної громади (парафія) Благовірного Великого князя Георгія м. Суми Сумської єпархії Української православної церкви земельною ділянкою кадастровий номер 5910136300:09:018:0001, площею 0,3193 га.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним рішення Сумської міської ради № 3696-МР від 26.04.2023 Про припинення права користування земельними ділянками в частині припинення права користування Релігійної громади (парафія) Благовірного Великого князя Георгія м. Суми Сумської єпархії Української православної церкви (вул. Марка Вовчка, буд. 2, м. Суми, 40007, код ЄДРПОУ 26265303) земельною ділянкою кадастровий номер 5910136300:09:018:0001, площею 0,3193 га.

3. Стягнути з Сумської міської ради (майдан Незалежності, буд. 2, м. Суми, 40030, код ЄДРПОУ 23823253) на користь Релігійної громади (парафія) Благовірного Великого князя Георгія м. Суми Сумської єпархії Української православної церкви (вул. Марка Вовчка, буд. 2, м. Суми, 40007, код ЄДРПОУ 26265303) 2684 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Відповідно до ст. ст. 241, 256, 257 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складене та підписане суддею 08.02.2024.

СуддяД. В. Вдовенко