Рішення

від 08.02.2024 по справі 922/5147/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2024 р.м. ХарківСправа № 922/5147/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Х", м.Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Владо", м.Харків про стягнення коштів 19 101,38 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго Х" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Владо", в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 19 101,38 грн., що складається з: основного боргу за електричну енергію (з урахуванням індексу інфляції) 12 468,62 грн., пені 6119,26 грн., 3% річних 513,50 грн.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу електроенергії №112 від 05.12.2013 року в частині здійснення повної та своєчасної оплати за спожиту електричну енергію у встановлені договором строки.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.12.2023 з урахуванням малозначності справи №922/5147/23 в розумінні частини п`ятої статті 12 ГПК України відкрито спрощене позовне провадження, призначено розгляд справи без повідомлення сторін та встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.

27.12.2023 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву (вх.№35824), в якому з посиланням на введений в Україні воєнний стан та Постанову НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 р. «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» просить відмовити у задоволенні позову в частині стягнення нарахованої пені у розмірі 6 119,26 грн.

Станом на день винесення судом даного рішення будь-яких інших заяв чи клопотань з процедурних питань сторонами до суду не надано.

За приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України, справи в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними в справі матеріалами.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив таке.

05.12.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго Х" (надалі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Владо" (надалі - відповідач, споживач) було укладено договір купівлі-продажу електричної енергії №112 (надалі - договір), відповідно до умов якого, постачальник зобов`язується поставити споживачу електричну енергію в межах встановленої (дозволеної) потужності, а споживач зобов`язується прийняти поставлену постачальником електричну енергію та оплатити її на умовах договору.

Згідно до п.2.2.1 Договору, Постачальник зобов`язується постачати електричну енергію Споживачу на період дії Договору.

Відповідно п.6.2 Договору термін його дії подовжується щорічно, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії. Постачання електричної енергії здійснюється у відповідності з очікуваними місячними обсягами споживання електричної енергії, які вказані у Додатковій угоді №1 до даного Договору, а Споживач згідно з п. 2.3.4 зобов`язується проводити оплату за електричну енергію відповідно до Додаткової угоди №2 від 05.12.2013 року до даного Договору.

У відповідності до п.2.3.2 Договору, Споживач зобов`язаний щомісяця, на підставі даних приладів обліку електроенергії, не пізніше встановленої дати оформити та надати Постачальнику відомості про фактичні обсяги споживання електричної енергії, а Постачальник зобов`язується щомісяця до 10 (десятого) числа місяця, наступного за розрахунковим, оформити та надати Споживачу акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) на підставі наданих Споживачем відомостей про спожиту електричну енергію (пункт 2.2.3 Договору).

Відповідно до п.2, 3 Додаткової угоди №2 до Договору Споживач сплачує 100% обсягу електроенергії до 30-го числа місяця поставки. Розрахунок за спожиту електроенергію здійснюється за тарифом: собівартість плюс 7% (собівартість = ціна закупки 1 кВт*г в ДП "Енергоринок" + передача 1 кВт*г по мережам АК "ХАРКІВОБЛЕНЕРГО").

Споживач здійснює оплату за поставлену електричну енергію шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок Постачальника у порядку, встановленому в Додатковій угоді №2 до даного Договору (п.3.1 Договору).

Позивач у позові зазначає, що за договором № 112 станом на 30.11.2023 існує заборгованість ТОВ «Владо» перед ТОВ «Енерго Х» в розмірі 9 761,93 грн., що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (наданих послуг) за лютий 2022 року та платіжними документами про часткову оплату спожитої електроенергії, а також Витягом з фактичних обсягів купівлі електричної енергії ТОВ «Енерго Х» по споживачу Товариством з обмеженою відповідальність «Владо» (код ЄДРПОУ 31063469) за лютий 2022 року.

Відповідач у відзиві на позовну заяву не спростовує наявну у нього заборгованість за спожиту електроенергію за лютий 2022 р., що у загальному розмірі становить 9 761,93 грн., однак, заперечує проти стягнення нарахованої пені.

Водночас позивач вказує про порушення відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості спожитої електроенергії, що стало підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.

Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 174 ГК України унормовано, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з частиною 1 статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

В силу приписів частини 1 статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Свобода договору, що є однією із засад цивільного законодавства, сформульована у статтях 6 та 627 ЦК України, у відповідності до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов`язки учасників. Зміст договору становлять умови як ті, що погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові на підставі чинного законодавства.

В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Таким чином, укладаючи та підписуючи договір купівлі-продажу електричної енергії №112 від 05.12.2013 та Додаткові угоди №1 та №2 від 05.12.2013 сторони чітко визначили та погодили всі істотні умови договору, взаємні права та обов`язки кожної із сторін, а також відповідальність сторін у разі порушення умов договору.

За приписами статті 173 ГК України один суб`єкт господарського зобов`язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.02.2022 позивач поставив відповідачу електричну енергію у обсязі 2 589 кВт*г на суму 11 364,61 грн. Також у ньому зазначено, що заборгованість по оплаті поставленої електроенергії станом на 01.02.2022 складає 13 897,32 грн.

Враховуючи наявну станом на 01.02.2022 заборгованість у відповідача за Договором №112 від 05.12.2023 у розмірі 13 897,32 грн., здійснення оплати останнім за платіжною інструкцією №5 від 08.02.2022 на суму 15 500,00 грн., заявлена до стягнення заборгованість з електричної енергії у розмірі 9 761,93 грн. є підтвердженою наявними у матеріалах справи доказами та підлягає задоволенню в цій частині.

Щодо 3 % річних та інфляційних втрат .

Відповідно також до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних витрат на суму боргу та процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов`язання.

Отже, в даному випадку, за порушення виконання грошового зобов`язання на відповідача покладається відповідальність відповідно до статті 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку, нового додаткового обов`язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

До матеріалів справи позивачем надано детальний розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України. Перевіривши надані позивачем розрахунки, суд встановив, що наведені нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства та є арифметично вірними, у зв`язку із чим позовні вимоги ТОВ "ЕНЕРГО Х" про стягнення 3% річних в сумі 513,50 грн., 2706,69 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими і такими, що також підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення пені у розмірі 6119,26 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 ЦК України).

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина 2 статті 193, частина 1 статті 216 та частина 1 статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 ГК України).

За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до пункту 3.3. договору визначено, що у разі несвоєчасної оплати коштів, Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на день прострочення, від суми яка підлягає сплаті за кожен день прострочення.

При цьому, суд вважає слушними застосування положення постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 в частині стягнення штрафних санкцій у вигляді пені , з огляду на таке.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Указами Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні №133/2022 від 14.03.2022 року, №573/2022 від 15.08.2022 року, №757/2022 від 07.11.2022 року, №58/2023 від 06.02.2023 року, №254/2023 від 01.05.2023 року, №451/2023 від 26.07.2023 року, відповідно продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18.08.2023 р. строком на 90 діб.

Відповідно до статті 1 Закону України Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що утворений Кабінетом Міністрів України. Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", Регулятор має право приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов`язковими до виконання.

НКРЕКП прийнято постанову "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" від 25.02.2022 року № 332.

26.04.2022 року постанову НКРЕКП доповнено п. 16, згідно якого передбачено зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії, на період військового стану.

Таким чином, враховуючи приписи положень п.п. 4 п. 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.2020 року № 530-IX та п. 16 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 року, яка є чинною, та обов`язковою для суб`єктів спірних правовідносин, відсутні правові підстави для нарахування та стягнення з відповідача штрафної санкції у вигляді пені, яка нарахована позивачем в період дії в Україні воєнного стану.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26.07.2023 по справі №922/1948/22.

У зв`язку з цим, позовна вимога про стягнення пені у розмірі 6119,26 грн. , що нарахована за період з 01.03.2022 року по 30.11.2023 року з огляду на обставини справи, наявні в матеріалах справи докази, визнається судом необґрунтованою, безпідставною та задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про часткове задоволення позову, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Владо" (61057,м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 9/6 ; код ЄДРПОУ 31063469) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Х" (61023, м. Харків, вул. Мироносицька, буд. 95, код ЄДРПОУ 38000735) основну заборгованість у розмірі 9 761 грн. 93 коп., 3% річних у розмірі 513 грн. 50 коп., інфляційні втрати у розмірі 2706 грн. 69 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 824 грн. 17 коп.

У задоволенні решти позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно дост. 256 Господарського процесуального кодексу Українина рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "08" лютого 2024 р.

СуддяС.Ч. Жельне