Рішення

від 06.02.2024 по справі 922/4898/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2024м. ХарківСправа № 922/4898/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Агротрейд Плюс", м. Черкаси до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків", м. Харків про стягнення коштів за участю представників учасників справи:

позивача - Бадака О.М.

відповідача - Тітов І.Б. ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Агротрейд Плюс", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків", відповідач, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 6 988 599,74 грн. основної заборгованості за договором поставки №1616 від 28.06.2023, укладеного між ПП "Компанія Агротрейд" та ТОВ "Агрозахист Харків". Крім того, просить суд стягнути з відповідача 698 599,95 грн. штрафу, 352 127,82 грн. пені, 29 051,85 грн. трьох процентів річних, 63 908,80 грн. інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов вказаного договору поставки, право вимоги за яким перейшло до позивача - ТОВ "Компанія Агротрейд Плюс" за договором відступлення права вимоги №2 від 24.10.2023, укладеного між ПП "Компанія Агротрейд" та ТОВ "Компанія Агротрейд Плюс". Судові витрати, які складаються з витрат на оплату судового збору та витрат на правничу допомогу, позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 22.11.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Агротрейд Плюс" залишено без руху. Позивачу встановлений строк - протягом семі днів з дня вручення цієї ухвали суду усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду доказів оплати судового збору у встановлених порядку та розмірі. Роз`яснено позивачу що в разі усунення недоліків у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому ст. 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

29.11.2023 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 01.12.2023 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного.

Процесуальний рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

Відповідачем до суду був поданий відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує та просить суд відмовити у його задоволенні. В обґрунтування заперечень вказує на те, що позивач не надав суду укладений між відповідачем та ПП "Компанія Агротрейд" договір поставки №1616 від 28.06.2023, прав кредитора за яким набув позивач. Відповідач зазначав, що позивач стверджує, що набув права вимоги до відповідача на підставі конкретного правочину - договору поставки № 1616 від 28.06.2023, укладеного між ПП "Компанія Агротрейд" та ТОВ "Агрозахист Харків". Поряд з цим, позивач не додав до позовної заяви ані оригінал, ані належним чином засвідчену копію вказаного підписаного договору поставки, зазначаючи по тексту позовної заяви, що вказаний договір поставки ТОВ "Агрозахист Харків" не підписувався і примірник договору поставки ані ПП "Компанія Агротрейд", ані позивачеві не направлявся. Таким чином, позивач стверджує, що набув права вимоги до відповідача за правочином, який відповідачем ані з позивачем, ані з будь-якими іншими суб`єктами не укладався. Тобто, відсутність укладеного між сторонами договору поставки свідчить про те, що позивач не міг набути жодного права вимоги до відповідача за неукладеним договором. Також відповідач зазначав, що пункт 8.7. договору поставки, копію якого з підписом ПП "Компанія Агротрейд" було додано до позовної заяви визначає, що сторона не має права передавати виконання своїх зобов`язань та право вимоги виконання зобов`язань за цим договором третій стороні без письмового дозволу іншої сторони, за виключенням випадків, коли про це зазначено в договорі або додатковій угоді до цього договору. Відповідач будь-якої згоди на передачу третім особам будь-яких прав вимоги ПП "Компанія Агротрейд" до ТОВ "Агрозахист Харків" не надавав. Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Тобто, якщо вважати, що між ПП "Компанія Агротрейд" та відповідачем дійсно було укладено договір поставки, копія якого додана до позовної заяви, то вірним буде висновок, що договір про відступлення права вимоги є нікчемним відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки було порушено вимоги ч. 1 ст. 516 ЦК України. Стверджував, що все вказане у своїй сукупності свідчить про те, що позивач не набував права вимоги до відповідача на суму 6 988 599,74 грн. за договором поставки №1616 від 28.06.2023 на підставі договору про відступлення права вимоги №2 від 24.10.2023 і, як наслідок, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача.

Позивачем до суду була подана відповідь на відзив, в якій позивач вказує на те, що не підписання відповідачем договору поставки, який неодноразово надсилався на юридичну адресу останнього, не означає, що правовідносини по поставці товару не виникли, як і не дає відповідачу жодного права не оплачувати поставлений товар, оскільки дії по поставці були схвалені відповідачем, подальшою оплатою та отриманням товару. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону. Відповідно до ч. ч. 1 і 2 ст. 207 ЦКУ правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Позивач вказує, що з тим, що відповідач наголошує, що правочин не укладався можна і погодитись, оскільки він так і не був підписаний відповідачем. Проте, істотні умови договору поставки були досягнуті та, відповідно, відбулися неодноразові поставки товару, а відповідач завжди приймав товар, скарги на якісні та кількісні характеристики по товару та строкам поставки не надходили, тобто ПП "Компанія Агротрейд" належним чином виконало взятий на себе обов`язок. Відповідно до вищесказаного, можна зробити висновок, що відповідач оперує загальними поняттями та виставляє норми законодавства в баченні вигідному для себе, з метою затягування судового розгляду та уникнення виконання взятого на себе зобов`язання. Лист з повідомленням про відступлення права вимоги ТОВ "Компанія Агротрейд Плюс" направило на поштову адресу ТОВ "Агрозахист Харків" 26.10.2023 та він був отриманий відповідачем 01.11.2023.

Відповідачем, у свою чергу, до суду надані заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач відхиляє доводи позивача.

У судовому засіданні 06.02.2024 представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити у його задоволенні.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що Між ТОВ Компанія Агротрейд Плюс та ПП Компанія Агротрейд було укладено договір відступлення права вимоги № 2 від 24.10.2023, за яким ПП Компанія Агротрейд (первісний кредитор) відступає, а ТОВ Компанія Агротрейд Плюс (новий кредитор) приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором поставки №1616 від 28.06.2023 між первісним кредитором та боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків".

Між ПП Компанія Агротрейд (постачальник) та ТОВ "Агрозахист Харків" (покупець), було укладено договір поставки №1616 від 28.06.2023 (далі - договір), за яким постачальник зобов`язується поставити, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вартість товару, відповідно до умов договору.

Так, на виконання умов договору поставки було підписано специфікації за якими ПП Компанія Агротрейд є постачальником товару, а ТОВ "Агрозахист Харків" є покупцем, а саме:

- специфікація №18 від 20.09.2023 на поставку товару POLIFOSKA NPK (S) 8:24:24 (9), у кількості 161 тонна, вартістю 5 377 399,36 грн.;

- специфікація №20 від 21.09.2023 на поставку товару добриво складне азотно-фосфорне сірковмісне марки NP 20:20+13 S, у кількості 44 тони, добриво мінеральне з вмістом двох поживних елементів: азоту і фосфору: сульфоамофос NP 20:20+13 S, у кількості 14 тон, сульфоамофос 20:20+13 (S), у кількості 38 тон, загальною вартістю 2 611 200,38 грн.

По цим специфікаціям виставлено рахунки на оплату №2271 від 20.09.2023 та №2277 від 21.09.2023.

Згідно п.п. 7 специфікації №18 від 20.09.2023 та специфікації №20 від 21.09.2023 встановлено, що покупець здійснює оплату з відстрочкою до 29.09.2023 включно.

Як вказує позивач, на виконання умов договору ПП Компанія Агротрейд було здійснено поставку товару належної якості та в належній кількості, в повному обсязі, відповідно до вимог розділу 4 договору поставки №1616 від 28.06.2023, специфікації №18 від 20.09.2023 та специфікації №20 від 21.09.2023, що підтверджується видатковими накладними №3197 від 22.09.2023, №3198 від 22.09.2023, №3199 від 23.09.2023, №3200 від 23.09.2023, №3201 від 23.09.2023, №3202 від 26.09.2023, №3203 від 26.09.2023, №3204 від 25.09.2023, №3206 від 25.09.2023, №3207 від 28.09.2023 на загальну суму 7 988 599,74 грн.

Проте, ТОВ "Агрозахист Харків" було здійснено лише часткову оплату за поставлений товар у розмірі 1 000 000,00 грн.

Таким чином, ТОВ "Агрозахист Харків" є боржником за договором поставки №1616 від 28.06.2023, специфікацією №18 від 20.09.2023 та специфікацією №20 від 21.09.2023 у розмірі, що становить 6 988 599,74 грн.

З метою досудового врегулювання спору, ПП Компанія Агротрейд було надіслано на юридичну адресу ТОВ "Агрозахист Харків" вимогу №03/23-10 від 03.10.2023, в якій ПП Компанія Агротрейд вимагає у строк 3 (три) банківські дні з моменту отримання вимоги сплатити заборгованість, яка виникла за вказаними договором та специфікаціями.

Станом на день подання позовної заяви до суду відповіді на вимогу №03/23-10 від 03.10.2023 так і не було отримано, як і не було отримано оплату поставленого ПП Компанія Агротрейд товару у повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене, ПП Компанія Агротрейд було вжито заходів для досудового врегулювання спору, який виник між сторонами, але у зв`язку з ухиленням ТОВ "Агрозахист Харків" від виконання зобов`язання щодо сплати заборгованості, досудове врегулювання спору не призвело до його вирішення, тому ТОВ Компанія Агротрейд Плюс вимушене звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Позивач також вказує на те, що оригінали договорів, видаткових накладних та товарно-транспортних накладних неодноразово надсилались на юридичну адресу ТОВ "Агрозахист Харків", але покупцем отримані не були і повертались на поштову адресу ПП Компанія Агротрейд без підпису і печатки.

Через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки позивачем нараховані до стягнення штраф у розмірі 698 599,95 грн., пеня у розмірі 352 127,82 грн., три проценти річних у розмірі 29 051,85 грн. та 63 908,80 грн. інфляційних збитків.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття, покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Тобто, законодавець покладає на постачальника обов`язок здійснити поставку товару, а споживач зобов`язаний його прийняти і оплатити.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами. Якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє. Підпис іншої особи на тексті правочину, щодо якого не вимагається нотаріального посвідчення, може бути засвідчений відповідною посадовою особою за місцем роботи, навчання, проживання або лікування особи, яка його вчиняє.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Тобто, законодавець визначає, що господарський договір між юридичними особами може вважатись укладеним після узгодження всіх істотних умов договору, які є характерними та обов`язковими для того, чи іншого виду договору, а також підписання сторонами такого договору з дотримання вимог законодавства щодо форми такого договору.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 3статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Таким чином, обов`язок доказування та подання доказів, відповідно до статті 74 ГПК України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Отже, відповідно до правил доказування, саме позивач має довести обставину поставки та передачі продукції, відповідно до умов укладеного договору, належними та допустимими доказами.

Втім, наявні у справі докази та наведені норми законодавства, дають підстави суду дійти висновку, що договір поставки №1616 від 28.06.2023 відповідачем (ТОВ "Агрозахист Харків") не був підписаний, а тому він є неукладеним і передбачені договором зобов`язання на відповідача не поширюються.

У справі також відсутні докази того, що між ПП "Компанія Агротрейд" та ТОВ "Агрозахист Харків" виникли договірні зобов`язання, оформлені у спрощений спосіб, оскільки відповідних документів про зміст зобов`язання та про поставку товару за підписами обох сторін у справу також не подано.

Так, частинами першою та другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Вимоги, щодо оформлення первинних документів наведені також у пункті 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також, за приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів (абзац другий пункту 2.1); первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (абзац перший пункту 2.1); документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою (абзац перший пункту 2.5).

Суд зазначає, що у разі наявності дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені права доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. Доказами, які підтверджують факт поставки товару можуть бути видаткові накладні, товарно-транспортні накладні.

Згідно з ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Відповідно до п.п. 4.1-4.3 договору поставки, поставка товару в межах цього договору здійснюється згідно умов, обумовлених в специфікаціях до цього договору (у відповідності з правилами Інкотермс в редакції 2010 року). Право власності на товар, що поставляється за цим договором, переходить від постачальника до покупця з моменту оплати покупцем вартості товару. Датою відвантаження товару вважається дата вказана в товарно-транспортній накладній та/або видатковій накладній. У разі неможливості надати товарно-транспортну накладну та/або видаткову накладну в момент фактичної передачі товару, постачальник зобов`язується передати вищезазначені документи з використанням факсимільного зв`язку та/або скановані копії первинних документів електронною поштою, з подальшою заміною їх на оригінали протягом 5 (п`яти) робочих днів.

Позивачем, на підтвердження факту поставки товару відповідачу, до позовної заяви додані не підписані з боку ТОВ "Агрозахист Харків" копії видаткових накладних №3197 від 22.09.2023, №3198 від 22.09.2023, №3199 від 23.09.2023, №3200 від 23.09.2023, №3201 від 23.09.2023, №3202 від 26.09.2023, №3203 від 26.09.2023, №3204 від 25.09.2023, №3206 від 25.09.2023, №3207 від 28.09.2023.

Таким чином, подані позивачем видаткові накладні не відповідають вимогам законодавства щодо оформлення первинних документів, а відтак не можуть бути доказами факту поставки продукції.

Пунктом 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в України, затверджених наказом Міністерством транспорту України № 363 від 14.10.1997 (надалі - Правила), встановлено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил (п. 11.1 Правил). Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом (п. 11.3 Правил). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники (п. 11.4 Правил). У разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається перевізнику (п. 11.5 Правил).

Дослідивши надані позивачем товарно-транспортні накладні №КА00-003197 від 22.09.2023, №КА00-003198 від 22.09.2023, №КА00-003199 від 23.09.2023, №КА00-003200 від 23.09.2023, №КА00-003201 від 23.09.2023, №КА00-003202 від 26.09.2023, №КА00-003203 від 26.09.2023, №КА00-003204 від 25.09.2023, №КА00-003206 від 25.09.2023, №КА00-003207 від 28.09.2023, суд встановив, що подані накладні також не відповідають наведеним вище вимогам законодавства щодо оформлення первинних документів та Правил.

Так, всі товарно-транспортні накладні підписані вантажовідправником (ПП "Компанія Агротрейд") та скріплені його печаткою. Проте, жодна накладна не містить підпису водія (експедитора), яким було прийнято продукцію до перевезення. Також на накладних відсутній підпис вантажоодержувача (відповідача) та вони не скріплені печаткою підприємства відповідача.

Таким чином, товарно-транспортні накладні не відповідають вимогам законодавства щодо оформлення первинних документів, а відтак не можуть бути прийняті судом в якості доказу на підтвердження факту поставки продукції.

У позовній заяві позивач вказував на те, що товар за спірними договором та накладними, був прийнятий ТОВ "Агрозахист Харків" та частково оплачений останнім на суму 1 000 000,00 грн.; що оригінали договорів, видаткових накладних та товарно-транспортних накладних неодноразово надсилались на юридичну адресу ТОВ "Агрозахист Харків", але покупцем отримані не були і повертались на поштову адресу ПП Компанія Агротрейд без підпису і печатки.

При цьому позивачем не надано жодних доказів як на підтвердження зазначених ним обставин про відмову покупця від підписання договору та відповідних накладних, так й на здійснення відповідачем часткової оплати за поставлений товар. Зокрема, у матеріалах справи відсутнє листування сторін з приводу не підписання покупцем договору поставки та відповідних накладних, а також відсутні документи, які свідчать про здійснення відповідачем часткових платежів за товар на суму 1 000 000,00 грн. (платіжні доручення, виписки по рахунку постачальника тощо), як то зазначено в позові.

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. ст. 514 та 516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

Отже, за загальним правилом заміна кредитора в зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов`язків, не погіршує становища боржника та не зачіпає його інтересів. Водночас, якщо така умова погоджена сторонами договору, за яким здійснюється заміна кредитора, або така умова прямо визначена законом, отримання згоди боржника на заміну кредитора у зобов`язанні є обов`язковою передумовою здійснення такої заміни.

У постанові від 22.05.2018 у справі №904/11838/16 Верховний Суд зробив висновок, що відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов`язанні, якщо обов`язковість такої згоди передбачено договором, є підставою для визнання недійсним на підставі ч. 1 ст. 203 ЦК України договору про відступлення права вимоги, оскільки у такому випадку договір про відступлення права вимоги суперечить приписам ч. 1 ст. 516 ЦК України. Вказаний правовий висновок також був викладений у постановах Верховного Суду від 02.03.2018 у справі №904/9674/16, від 25.04.2019 у справі №912/1135/18, від 18.06.2019 у справі №915/1622/16, від 17.10.2019 у справі №922/460/19, від 12.12.2019 у справі №924/51/19, від 13.08.2020 у справі №910/16919/19.

Як вбачається з положень договору поставки, сторони у п. 8.7 погодили, що сторона не має права передавати виконання своїх зобов`язань та право вимоги виконання зобов`язання за даним договором третій стороні без письмового дозволу іншої сторони, за виключенням випадків коли про це зазначено в договорі або в додатковій угоді до цього договору.

Таким чином, ПП "Компанія Агротрейд" без письмової згоди ТОВ "Агрозахист Харків" не мало права передавати свої права за договором поставки ТОВ "Компанія Агротрейд Плюс" шляхом укладення договору №2 від 24.10.2023 про відступлення права вимоги. Доказів отримання письмової згоди ТОВ "Агрозахист Харків" на укладення договору про відступлення права вимоги сторонами надано не було.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у справі покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 525, 526, 530, 610, 612 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Агротрейд Плюс" (18006, м. Черкаси, вул. Чехова, 43, 2-й поверх, код ЄДРПОУ 38715660).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрозахист-Харків" (61098, м. Харків, вул. Кашуби, 10, код ЄДРПОУ 37875888).

Повне рішення підписано 08 лютого 2024 року.

СуддяО.В. Погорелова