Рішення

від 06.02.2024 по справі 926/5058/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2024 року м. ЧернівціСправа № 926/5058/23

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гурина М.О., за участю секретаря судового засідання Скрипник Д.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Чернівецької міської ради (58002, м. Чернівці, площа Центральна, буд.1, код ЄДРПОУ 36068147)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )

про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 187543,07 грн

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_2 (виписка ЄДРЮО, ФОП та ГФ);

від відповідача ОСОБА_3 , адвокат.

І. Стислий виклад позицій учасників справи.

Чернівецька міська рада звернулась до Господарського суду Чернівецької області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в якому просить суд стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за період з 01.01.2022 по 24.08.2023 в сумі 187543,07 грн.

Позовні вимоги мотивуються тим, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №343993402 від 24.08.2023 за відповідачем зареєстровано право власності на нерухоме майно, зокрема нежитлову будівлю, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Підставою виникнення права власності є договір купівлі-продажу посвідчений 28.09.2009 приватним нотаріусом Каленюк В.С. та зареєстрований за №3622. Зазначений об`єкт нерухомості розміщений на земельній ділянці загальною площею 0,1292 га, кадастровий номер 7310136600:08:004:0064.

У зв`язку із не оформленням відповідачем правовстановлюючих документів на право користування земельною ділянкою на правах оренди, що потягнуло за собою фактичне безоплатне її використання, департаментом урбаністики та архітектури ЧМР спрямовано листи від №24/01-08/3-04/4/1405 від 28.08.2023, де було запропоновано відповідачу впродовж одного місяця з дня отримання претензії сплатити безпідставно збережених кошти у розмірі орендної плати за землю в сумі 187543,07 грн.

Однак, відповідач кошти за користування земельною ділянкою не сплатив, у зв`язку із чим позивач на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача безпідставно набуті кошти в сумі в сумі 187543,07грн.

05.02.2024 через систему «Електронний суд» до Господарського суду Чернівецької області від представника відповідача надійшла заява про розстрочку виконання рішення в якій представник зазначив, що відповідач визнає позов в повному обсязі, однак з поважних підстав, які зазначені у заяві, просить розстрочити виконання рішення суду строком на один рік рівними платежами щомісячно.

ІІ. Рух справи.

21.11.2023 відділом документального забезпечення та аналітичної роботи суду матеріали позовної заяви зареєстровані за вх.№5058.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2023 позовну заяву передано судді Гурину М.О.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 27.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.12.2024.

У судовому засіданні 12.12.2023 оголошено перерву до 11.01.2024.

У судовому засіданні 11.01.2024 за клопотанням представника відповідача оголошено перерву до 06.02.2024.

Станом на день розгляду справи представниця позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, наполягала на задоволення позову з підстав зазначених у позовній заяві, заперечувала проти розстрочки виконання судового рішення терміном на один рік вказуючи на обґрунтованість розстрочки виключно на 6 місяців.

Представник відповідача позовні вимоги визнав в повному обсязі, просив задовольнити подану ним заяву та розстрочити виконання рішення суду терміном на один рік.

Частиною 3 статті 185 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ч. 3 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

3. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши представників сторін, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив таке.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 21.02.2023 року у справі №926/3453/22 з урахуванням постанови Західного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 по даній справі задоволено позов керівника Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради, стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Чернівецької міської ради 516734,16 грн безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки.

Рішення суду мотивоване тим, що ФОП ОСОБА_4 у відповідності до пункту 35.2 рішення Чернівецької міської ради № 241 від 28.02.2007 надано в оренду до 30.08.2009 земельну ділянку по АДРЕСА_3 площею 0,1292 га для обслуговування салону будівельних матеріалів. На підставі вищевказаного рішення міської ради, 05.04.2007 між Чернівецькою міською радою та ФОП ОСОБА_4 укладено договір оренди землі № 3605. В подальшому, згідно укладеного 28.09.2009 договору купівлі-продажу нежитлової будівлі серії ВМК за № 249553, ОСОБА_4 передала нежитлову будівлю площею 238,20 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 у власність ОСОБА_1 . Пунктом 20 рішення Чернівецької міської ради № 457 від 29.03.2012 визнано таким, що втратив чинність, пункт 35.2 рішення 14 сесії міської ради V скликання від 28.02.2007 в частині надання Підприємцю ОСОБА_4 земельної ділянки за адресою АДРЕСА_3 , площею 0,1292 га в оренду до 30.08.2009 (поновлено до 20.01.2012) для обслуговування салону будівельних матеріалів і визнано припиненим договір оренди землі від 05.04.2007 №3605, в зв`язку із закінченням терміну оренди земельної ділянки, зміною поштової адреси та переходом права власності на нерухоме майно до ОСОБА_1 . Пунктом 20.2 вказаного рішення запропоновано ОСОБА_1 отримати земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_4 площею 0,1292 га в оренду для обслуговування нежитлового приміщення (складу). Однак, не дивлячись на направлення відповідачу міською радою листів щодо необхідності укладення договору оренди землі, матеріали справи не містять доказів належного оформлення ФОП ОСОБА_1 права користування спірною земельною ділянкою, площею 0,1292 га (кадастровий номер 7310136600:08:004:0064), зокрема укладення договору оренди з Чернівецькою міською радою та державної реєстрації такого права. Враховуючи доведеність факту використання ФОП ОСОБА_1 земельної ділянки без правовстановлюючих документів, суд дійшов висновку, що існують правові підстави для стягнення з відповідача на підставі статтей 1212, 1214 ЦК України безпідставно збережених коштів, що еквівалентно розміру орендної плати за період з 01.03.2017 по 31.12.2021.

У зв`язку з тим, що ФОП ОСОБА_1 і в подальшому використовувала вищевказану земельну ділянку без правовстановлюючих документів на право користування земельною ділянкою на правах оренди, що потягнуло за собою фактичне безоплатне її використання, департаментом урбаністики та архітектури ЧМР запропоновано відповідачу впродовж одного місяця з дня отримання претензії сплатити безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за землю в сумі 187543,07 грн на підставі статтей 1212, 1214 ЦК України за період з 01.01.2022 по 24.08.2023.

Відповідач кошти за користування земельною ділянкою в добровільному порядку не сплатив.

ІV. Позиція суду по суті спору

Відповідно до ч.4, 5 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, факти, встановлені у прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших. Правило про преюдиціальність спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Як вже зазначалось, рішенням Господарського суду Чернівецької області 21.02.2023 року у справі №926/3453/22 з урахуванням постанови Західного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 по даній справі задоволено позов Керівника Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради, стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Чернівецької міської ради 516734,16 грн безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки з кадастровим номером 7310136600:08:004:0064 за період з 01.03.2017 по 31.12.2021.

Тобто, в даному випадку преюдиціальним є встановлений факт використання ФОП ОСОБА_4 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,1292 га з кадастровим номером 7310136600:08:004:0064 без правовстановлюючих документів на право користування земельною ділянкою на правах оренди, що потягнуло за собою фактичне безоплатне її використання.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Таким чином, Чернівецька міська рада, як власник спірної земельної ділянки, мала обґрунтовані сподівання на отримання орендної плати за використання спірної земельної ділянки, однак не змогла їх реалізувати внаслідок відсутності між сторонами відносин щодо її використання в порядку, встановленому законом.

Разом з тим главою 83 Цивільного кодексу України врегульовано відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом положень глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Отже, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Зі змісту глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України та положень статті 1212 Цивільного кодексу України випливає, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 (провадження №12-182гс18) та від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19).

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України (аналогічний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18) та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17 (провадження № 12-188гс18).

З огляду на викладене, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 як фактичний користувач земельної ділянки без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберегла у себе кошти, які мала заплатити за користування нею за період з 01.01.2022 по 24.08.2023, а звідси - зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Перевіривши правильність здійснення розрахунку позивачем розміру безпідставно збережених коштів, з урахуванням положень статті 79-1 Земельного кодексу України та статей 20, 23 Закону України «Про оцінку земель», суд зазначає про правильність визначення позивачем суми безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати на підставі належних і допустимих доказів, а також суд погоджується з методом визначення позивачем розміру позовних вимог, оскільки він ґрунтується на приписах чинного законодавства.

Згідно розрахунку наданого позивачем і перевіреного судом розмір безпідставно збережених коштів ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2022 по 24.08.2023 складає 187543,07 грн. Таким чином суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо заяви представника відповідача про розстрочення виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.2 ч. 6 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Згідно з п. 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру, а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежить, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Обґрунтовуючи заяву про надання розстрочки виконання судового рішення, представник відповідача вказує, що відповідачка не заперечує проти заявлених позовних вимог, проте посилається на наявність 2-ї групи інвалідності, протипоказання праці в звичайних умовах, що призвело до необхідності припинення підприємницької діяльності. Представник відповідачки зазначив що стягнення заборгованості за рішенням без розстрочення може призвести до тяжких наслідків для відповідачки пов`язаних з можливою відсутністю коштів для придбання лікарських засобів, підтримання нормальної життєдіяльності тощо.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи вищенаведені обставини суд враховує, що боржник не ухиляється від виконання своїх обов`язків з погашення заборгованості, що розстрочка виконання рішення є тією мірою, яка дозволяє не допустити банкрутства юридичних осіб, надає можливість працювати суб`єкту господарювання та здійснювати поступове погашення заборгованості, оскільки одночасне примусове стягнення всієї заборгованості може вкрай негативно вплинути на його функціонування.

Враховуючи майнові інтереси обох сторін, суд задовольняє заяву представника відповідачки частково та вважає, що розстрочка виконання рішення суду за таких умов є обґрунтованою на шість місяців.

V. Висновки суду.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані сторонами докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням вищезазначеного та в аспекті забезпечення ефективного захисту прав позивача, наявність встановленої заборгованості відповідача перед позивачем, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову про стягнення безпідставно збережених коштів розстрочивши виконання рішення суду строком на шість місяців, оскільки таке рішення відповідає завданням господарського судочинства та відповідає адекватним фактичним обставинам справи.

VІ. Розподіл судових витрат.

Відповідно до приписів частини 3 статті 7 Закону України «Про судовий збір» та статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З огляду на визнання позову відповідачем, Чернівецькій міській раді (58002, м. Чернівці, площа Центральна, буд.1, код ЄДРПОУ 36068147) слід повернути 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову за платіжною інструкцією №1428 від 13.11.2023, що складає 1406,50 грн., решту судового збору в сумі 1406,50 грн, - покласти на відповідача з вини якого спір доведено до вирішення в судовому порядку.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 4, 5, 123, 129, 130, 185, 232, 233, 236 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Чернівецької міської ради (58002, м. Чернівці, площа Центральна, буд.1, код ЄДРПОУ 36068147) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 187543,07 грн.

Розстрочити виконання рішення Господарського суду Чернівецької області в цій частині на шість місяців згідно наступного графіка:

-до 30 березня 2024 року 31257,17 грн;

-до 30 квітня 2024 року 31257,17 грн;

-до 30 травня 2024 року 31257,17 грн;

-до 30 червня 2024 року 31257,17 грн;

-до 30 липня 2024 року 31257,17 грн;

-до 30 серпня 2024 року 31257,22 грн.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Чернівецької міської ради (58002, м. Чернівці, площа Центральна, буд.1, код ЄДРПОУ 36068147) 1406,50 грн судового збору.

4. Повернути Чернівецькій міській раді (58002, м. Чернівці, площа Центральна, буд.1, код ЄДРПОУ 36068147) 50% судового збору, що складає 1406,50 грн, на підставі частини 3 статті 7 Закону України «Про судовий збір», що був сплачений згідно платіжної інструкції №1428 від 13.11.2023, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи №926/5058/23.

5. З набранням судовим рішенням законної сили видати накази.

Повний текст рішення складено та підписано 08.02.2024.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя М.О. Гурин

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.