Ухвала

від 06.02.2024 по справі 873/487/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 873/487/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В. В. - головуючого, Васьковського О. В., Погребняка В. Я.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства "Форест сервіс плюс"

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду

від 16.10.2023

у справі № 873/487/23

за заявою Акціонерного товариство "Райффайзен Банк" про видачу виконавчого документа про примусове виконання рішення Постійно діючого Регіонального Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 19.12.2022

у третейській справі № 181/22

за позовом Акціонерного товариство "Райффайзен Банк"

до Приватного підприємства "Форест сервіс плюс"

про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

22.12.2023 Приватне підприємства "Форест сервіс плюс" звернулось до Верховного Суду із апеляційною скаргою на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 у справі № 873/487/23, підтвердженням чого є відтиск календарного штемпелю відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла апеляційна скарга.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №873/487/23 визначено колегію суддів у складі: Білоуса В. В - головуючого, Васьковського О. В., Погребняка В. Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2024.

Апеляційна скарга Приватного підприємства "Форест сервіс плюс" містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 у справі №873/487/23.

Частиною 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Частиною другою статті 174 вказаного Кодексу передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Крім того, згідно вимог ч. ч. 1 та 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст оскаржуваної ухвали Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 у справі № 873/487/23 складено та підписано 18.10.2023. Враховуючи зазначене, останній день строку встановленого для оскарження ухвали Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 в апеляційному порядку припадав на 07.11.2023.

Скаржник звернувся до Верховного Суду із апеляційною скаргою на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 у справі № 873/487/23 - 22.12.2023, підтвердженням чого є відтиск календарного штемпелю відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга, тобто поза межами процесуального строку на апеляційне оскарження.

Проте, апеляційна скарга Приватного підприємства "Форест сервіс плюс" містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 у справі № 873/487/23. В обґрунтування заявленого клопотання скаржник зазначає, що оскаржувану ухвалу по даній справі він не отримував, а про її існування дізнався лише 06.12.2023 року з Єдиного державного реєстру судових рішень після чого скаржником було укладено договір про надання правничо/правової допомоги, а адвокат звернувся 06.12.2023 до суду апеляційної інстанції з запитом з метою отримання повного тексту оскаржуваного рішення.

Розглянувши клопотання скаржника про відновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги, колегія суд дійшов висновку, що викладені в ньому причини та доводи є неповажними з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду першої інстанції з заявою про видачу виконавчого документа про примусове виконання рішення Постійно діючого Регіонального Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" заявником (Акціонерним товариством "Райффайзен Банк") зазначено адресу Приватного підприємства "Форест сервіс плюс"(ідентифікаційний код 42798355) - м. Канів, вул. 206 Дивізії, буд. 12, кв. 13 , та яка також вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

На адресу суду Північного апеляційної господарського суду повернувся поштовий конверт з ухвалою від 05.09.2023, який надсилався Приватному підприємству "Форест сервіс плюс" за адресою м. Канів, вул. 206 Дивізії, буд. 12, кв. 13. Підставою повернення поштового відправлення зазначено: "адресат відсутній за вказаною адресою" (том 1 а. с. 39 - 42).

Також на адресу суду повернувся поштовий конверт з ухвалою від 18.09.2023 про відкладення розгляду заяви, який надсилався Приватному підприємства "Форест сервіс плюс" - за адресою м. Канів, вул. 206 Дивізії, буд. 12, кв. 13. Підставою повернення поштового відправлення зазначено: "адресат відсутній за вказаною адресою" (том 1 а.с. 44 - 45).

На адресу Північного апеляційної господарського суду повернувся поштовий конверт з ухвалою від 16.10.2023, який надсилався Приватному підприємства "Форест сервіс плюс" - за адресою м. Канів, вул. 206 Дивізії, буд. 12, кв. 13. Підставою повернення поштового відправлення зазначено: "за закінченням терміну зберігання" (том 1 а.с. 56 - 60).

При зверненні до суду з апеляційною скаргою на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 , Приватним підприємством "Форест сервіс плюс" в апеляційній скарзі також зазначено адресу м. Канів, вул. 206 Дивізії, буд. 12, кв. 13.

Відповідно до частини п`ятої статті 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Згідно частини п`ятої статті 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до частини шостої цієї статті днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (п.3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (п.4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (п.5).

Верховний Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, і які регулюють відносини між ними.

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, в редакції чинній станом на час розгляду судами заяви та станом на дату звернення скаржника апеляційною скаргою, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, колегія суддів Верховного Суду вважає, що факт неотримання скаржником поштової кореспонденції, якою суди, з додержанням вимог процесуального закону, надсилали ухвали для вчинення відповідних дій за належною адресою, яка зазначалася у заяві, а також самим скаржником у апеляційній скарзі, та які повернулися до суду у зв`язку з неотриманням їх адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання під час доставки за вказаною адресою і не звернення самого одержувача кореспонденції до відділення органу поштового зв`язку для отримання рекомендованих поштових відправлень.

При цьому, Суд враховує правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 461/10610/13-ц (провадження № 14-108цс19) про те, що повернення відправлення до суду з вказівкою причини повернення "за закінченням терміну зберігання" не є доказом належного інформування сторони про час і місце розгляду справи, на що суд апеляційної інстанції уваги не звернув.

Разом з тим, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, і повернуто підприємством зв`язку із посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу. Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17.

Згідно з частиною другою статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" передбачено, що усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Нормами статті 4 цього Закону передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Водночас відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 у справі №873/487/23 про задоволення заяви Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" про видачу виконавчого документа про примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 19.12.2022 у третейській справі № 181/22 оприлюднена 19.10.2023.

Суд звертає увагу на те, що згідно частини першої ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно ч. 1 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини цього пропуску поважними.

Відповідну заяву (клопотання) про поновлення строку на апеляційне оскарження може бути викладено в апеляційній скарзі чи в окремому документі, і в останньому випадку її має бути подано одночасно з апеляційною скаргою.

Відновлення пропущеного строку здійснюється господарським судом за наявності поважної причини його пропуску. Виходячи зі змісту положень ст. ст. 119 та 256 ГПК України, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Отже, наведені норми пов`язують можливість відновлення процесуального строку з обов`язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами ГПК України.

Враховуючи вищевикладене та зокрема те, що на адресу суду повернулися поштові конверт з ухвалою від 05.09.2023, від 18.09.2023 та від 16.10.2023 , які надсилалися Приватному підприємству "Форест сервіс плюс" за адресою, яка вказується самим скаржником у апеляційній скарзі (м. Канів, вул. 206 Дивізії, буд. 12, кв. 13) , колегія суддів дійшла висновку про систематичне неотримання скаржником поштової кореспонденції, яка надсилається судами на його адресу, що є наслідком суб`єктивної поведінки сторони щодо отримання кореспонденції, а тому реалізація своїх процесуальних прав, в цьому випадку, залежала від волі самого скаржника.

При цьому, законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини першої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно статті 86 ГПК України Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи питання про поновлення пропущеного процесуального строку суд має оцінити доводи заявника, та подані ним докази, що підтверджують поважність причин пропуску такого строку. При цьому, такі доводи та докази мають підтверджувати об`єктивну неможливість заявника вчинити відповідну процесуальну дію у встановлені строки. У разі ж, коли пропуск такого процесуального строку настав у зв`язку із суб`єктивними чинниками, які залежали від самого заявника, а не через об`єктивно непереборні причини, або коли такі об`єктивно непереборні причини заявником не доведені, у суду відсутні правові підстави для визнання підстав пропуску процесуального строку поважними.

Отже, можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

При цьому, відповідно до прецедентної практики Суду одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (певності), який полягає у тому, що у разі винесення судом остаточного рішення у справі таке рішення не може бути піддано сумніву (див. Рішення у справі Brumaresku v Romania [GC], N 28342/95, п. 61, ЄСПЛ 1999-VII) та принцип res judicata, тобто принцип остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-Х).

Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. пункти 22-23 Рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, пункти 37-38 Рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010 року).

У п. 41 Рішення від 03.04.2008 року "Пономарьов проти України" Суд вказав, що: "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений ГПК України.

Судова колегія зауважує, що згідно приписів ч. 1 ст. 119 ГПК України суд може поновити пропущений встановлений законом процесуальний строк у разі визнання причини його пропуску поважними.

При цьому, скаржником до апеляційної скарги не надано жодних доказів на підтвердження неможливості подати апеляційну скаргу протягом тривалого часу в тому числі і з дати офіційного оприлюднення оскаржуваної ухвали.

Отже, за висновками суду, несвоєчасне оскарження судового акту, з огляду на наведені скаржником доводи, зумовлене не об`єктивними обставинами, а обставинами суб`єктивного характеру.

Таким чином, при зверненні до суду з апеляційною скаргою на судове рішення поза межами процесуального строку на апеляційне оскарження не наведено достатніх обґрунтувань поважності причин пропуску встановленого законом строку на подання апеляційної скарги, з якими закон пов`язує можливість відновлення такого строку після спливу значного періоду часу, не зазначено жодних непереборних обставин, які б унеможливили вчинення ним процесуальних дій упродовж цього терміну.

Враховуючи викладене, дослідивши подану заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд визнав наведені в ній доводи та причини в її обґрунтування, неповажними.

Згідно ч. 3 ст. 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

За викладених вище обставин, апеляційна скарга Приватного підприємства "Форест сервіс плюс" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 у справі №873/487/23 підлягає залишенню без руху у зв`язку з її поданням після закінчення строків, установлених статтею 256 ГПК України, та неповажності причин пропуску такого строку.

На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 235, 256, 258, 259, 260 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

1. Підстави наведені у клопотанні Приватного підприємства "Форест сервіс плюс" про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 у справі № 873/487/23 - визнати неповажними.

2. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Форест сервіс плюс" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 у справі № 873/487/23 залишити без руху.

3. Приватне підприємство "Форест сервіс плюс" має право у термін, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, звернутися до суду із заявою про поновлення строку навівши інші підстави для поновлення строку.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Білоус

Судді О.В. Васьковський

В.Я. Погребняк