Рішення

від 19.01.2024 по справі 208/10348/23

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА 

справа № 208/10348/23

№ провадження 2-о/208/14/24

РІШЕННЯ

Іменем України

19 січня 2024 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: Головуючого судді Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання - Грищенко О.Л.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Комунальне підприємство «Кам`янське районне бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради, про встановлення факту, що має юридичне значення, -

в с т а н о в и в:

Представник заявника ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

У своїй заяві просить суд встановити факт, що договір від 24.01.1997 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 за яким відбувся продаж шлакоблочного гаражу № НОМЕР_1 , площею 24,2 кв.м., розташованого по АДРЕСА_1 , посвідчений 24.01.1997 року приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Шаповаловим В.М., зареєстрований в реєстрі за № 159, і право власності на який зареєстровано 30.01.1997 р. Бюро технічної інвентаризації за реєстровим номером № 2887 в реєстровій книзі № 11, належить ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ).

В обґрунтування заяви посилається на те, що 24 січня 1997 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був укладений договір, зареєстрований в реєстрі за № 159 приватним нотаріусом Дніпродзержинський міського нотаріального округу Дніпропетровської області Шаповаловим Віктором Миколайовичем.

За цим договором, продавець ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_1 купила шлакоблочний гараж № НОМЕР_1 , площею 24,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

До укладення договору купівлі-продажу цього гаражу, гараж належав продавцю ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на гараж виданого на підставі розпорядження відділу комунального господарства Дніпровської районної Ради народних депутатів р. № 50, від 19.07.82 р., та зареєстрованого в Дніпродзержинському бюро технічної інвентаризації р. № 2887, кн. № 11, від 23.01.97 р., що підтверджується інформацією у п.1 Договору.

Після укладення Договору купівлі-продажу, право власності на гараж № НОМЕР_1 за ОСОБА_1 було зареєстровано Бюро технічної інвентаризації (м. Дніпродзержинськ) 30.01.1997 року за реєстровим № 2887 в реєстровій книзі № 11, про що свідчить реєстраційний напис на правовстановлюючому документі (на договорі).

Під час укладення договору купівлі-продажу гаражу, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі.

Починаючи з дати укладення Договору, з кінця січня 1997 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відкрито, вільно, безперешкодно володіють гаражем АДРЕСА_1 .

Бажаючи продати зазначене майно, ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Кам?янського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Савченко Світлани Андріївни для укладення договору купівлі-продажу цього гаражу з третьою особою. Її чоловік, ОСОБА_2 , надає письмову згоду на продаж та укладення договору купівлі-продажу гаражу його дружиною. Підпис ОСОБА_2 на заяві про надання згоди засвідчено приватним нотаріусом Савченко С.А.

Однак, в посвідченні укладення відповідного договору купівлі-продажу зазначеного гаражу № 6 приватним нотаріусом відмовлено з мотивацією того, що в Договорі від 24.01.1997 р. в прізвище покупця ОСОБА_7 зроблена помилка і прізвище замість правильного « ОСОБА_7 » зазначено помилково ОСОБА_7 .

З метою внесення змін у договір, заявниця звернулася до приватного нотаріуса Шаповалова В.М. за юридичною адресою здійснення ним нотаріальної діяльності, але за тією адресою повідомили, що приватний нотаріус Шаповалов В.М., який посвідчував договір купівлі-продажу гаражу, припинив здійснення нотаріальної діяльності.

За таких обставин, здійснити внесення змін до договору та виправити помилки в прізвище покупця у договорі від 24.01.1997 р. у досудовому порядку неможливо.

На підставі договору від 24.01.1997 року відбулася реєстрація права власності на цей гараж і теж з помилковим прізвищем « ОСОБА_7 ».

Оскільки, виправити помилку шляхом внесення відповідних змін, виправлень до договору від 24.01.1997 за яким відбулося відчуження гаражу АДРЕСА_1 не передбачається можливим внаслідок припинення діяльності приватного нотаріуса Шаповалова В.М., і вирішення питання про належність правовстановлюючого документу у позасудовому порядку є неможливим, тому вимушена звернутися до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення за правилами окремого провадження.

Представник заявника в судове засідання не з`явилась, надала суду заяву про розгляд заяви без її участі та участі заявниці, заявлені вимоги підтримує в повному обсязі, просить задовольнити з підстав зазначених в заяві.

Заінтересовані особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Комунальне підприємство «Кам`янське районне бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради, в судове засідання не з`явились про слухання справи повідомлені належним чином.

Вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані суду докази, суд вважає заяву такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

16 листопада 2023 року ухвалою суду відкрито провадження по справі.

Як вбачається з матеріалів справи, 24 січня 1997 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був укладений договір, зареєстрований в реєстрі за № 159 приватним нотаріусом Дніпродзержинський міського нотаріального округу Дніпропетровської області Шаповаловим Віктором Миколайовичем (а.с.9).

За цим договором, продавець ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_1 купила шлакоблочний гараж № НОМЕР_1 , площею 24,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

До укладення договору купівлі-продажу цього гаражу, гараж належав продавцю ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на гараж виданого на підставі розпорядження в відділу комунального господарства Дніпровської районної Ради народних депутатів, № 50, від 19.07.82 р., та зареєстрованого в Дніпродзержинському бюро технічної інформацією у п. 1 Договору інвентаризації № 2887, кн. № 11, від 23.01.97 р., що підтверджується Після укладення Договору купівлі-продажу, право власності на гараж № НОМЕР_1 за ОСОБА_1 було зареєстровано Бюро технічної інвентаризації (м. Дніпродзержинськ) 30.01.1997 року за реєстровим номером № 2887 в реєстровій книзі № 11, про що свідчить реєстраційний напис на правовстановлюючому документі (на договорі).

Під час укладення договору купівлі-продажу гаражу, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, про що свідчить свідоцтво про укладення шлюбу, виданого 09.07.1988 року (а.с.13).

Таким чином, у відповідності до норм ст. 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України, в редакції, діючої на день укладення договору, майно, нажите подружжям за час шлюбу є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження майном.

Починаючи з дати укладення Договору, з кінця січня 1997 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відкрито, вільно, безперешкодно володіють гаражем АДРЕСА_1 . Бажаючи продати зазначене майно, ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Кам?янського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Савченко Світлани Андріївни для укладення договору купівлі-продажу цього гаражу з третьою особою. Її чоловік, ОСОБА_2 , надає письмову згоду на продаж та укладення договору купівлі-продажу гаражу його дружиною. Підпис ОСОБА_2 на заяві про надання згоди засвідчено приватним нотаріусом Савченко С.А. (а.с.14).

Постановою приватного нотаріуса відмовлено в посвідченні укладення відповідного договору купівлі-продажу зазначеного гаражу № НОМЕР_1 з мотивацією того, що в Договорі від 24.01.1997 р. в прізвище покупця ОСОБА_7 зроблена помилка і прізвище замість правильного « ОСОБА_7 » зазначено помилково ОСОБА_7 .

Факт належності заявниці даного договору підтверджується наступними документами: Договором від 24.01.1997 р. інформація про місце реєстрації покупця співпадає із даними ОСОБА_1 у її паспорті серії НОМЕР_3 , виданого 11.02.2000 р. на сторінці 11 у розділі «місце проживання»: АДРЕСА_2 з 06.09.1988 року; правильне зазначення ім`я та по батькові покупця ( ОСОБА_7 ); поверхового плану гаражу № НОМЕР_1 із відміткою станом на 23.01.1997, технічного паспорту на гараж.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту:

1) родинних відносин між фізичними особами;

2) перебування фізичної особи на утриманні;

3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню;

4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення;

5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу;

6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті;

7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження;

8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті;

9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Ст. 293 ЦПК України визначає, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності не оспорюваних прав.

Згідно п. 6 ч.1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Згідно ч. 1 ст. 316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я по батькові, місце і час народження якої зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові надати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

Слід зазначити, що коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Проте сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

Оскільки, невідповідність в написанні прізвища заявниці у договорі перешкоджає реалізації заявницею її прав, суд дійшов висновку про наявність підстав для встановлення юридичного факту.

Керуючись ст. ст.1258, 1264, 1268, 1270, 1296, 1297 ЦК України, ст. ст. 7, 19, 141, 268, 272, 273, 293, 315-319, 354-356 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Комунальне підприємство «Кам`янське районне бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради, про встановлення факту, що має юридичне значення, задовольнити.

Встановити факт, що договір від 24.01.1997 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 за яким відбувся продаж шлакоблочного гаражу № НОМЕР_1 , площею 24,2 кв.м., розташованого по АДРЕСА_1 , посвідчений 24.01.1997 року приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Шаповаловим В.М., зареєстрований в реєстрі за № 159, і право власності на який зареєстровано 30.01.1997 р. Бюро технічної інвентаризації за реєстровим номером № 2887 в реєстровій книзі № 11, належить ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського Апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Похваліта С. М.