Рішення

від 08.01.2024 по справі 183/12755/23

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/12755/23

№ 2/183/1132/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 січня 2024 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря судових засідань Аніськової А.В.,

розглянувши, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Перша Новомосковська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визначення часток у спільній сумісній власності, поділ спадкового майна, визнання права власності на спадкове майно, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить :

-визначити частки співвласників, а саме ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у спільному сумісному майні квартирі за АДРЕСА_1 ;

-здійснити поділ майна, що залишилося після смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , визнавши за позивачем право власності на 2/4 частини означеної вище квартири, а за відповідачем визнати право власності на земельні ділянки(паї), що залишилися після смерті батьків.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що вона та відповідач по справі являються дітьми ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після смерті батька, позивач, відповідач та дружина померлого, яка на той час була ще живою, 17 вересня 20021 року звернулися із заявами про прийняття спадщини, внаслідок чого Першою Новомосковською державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) було заведено спадкову справу № 126/2021.

ОСОБА_5 на момент смерті набув право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 12207847100:01:008:0041, 1220784100:01:008:0039.

Крім того, ОСОБА_5 був співвласником квартири за АДРЕСА_1 .

На випадок своєї смерті ОСОБА_5 склав заповіт, яким заповів зазначені вище земельні ділянки відповідачеві по справу ОСОБА_2 , однак ОСОБА_4 , подавши заяву про прийняття спадщини після смерті свого чоловіка, набула право на обов`язкову частку у спадщині, а свідоцтва про право на спадщину за законом так і не отримала.

Після смерті ОСОБА_4 , позивач по справі звернулася до Першої Новомосковської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) із заявою про прийняття спадщини, а відповідач по справі із заявою про відмову від прийняття спадщини.

Між тим, позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно і батька і матері, оскільки не можливо визначити частку у праві спільної сумісної власності в спільній квартирі, а також з тих підстав, що ОСОБА_4 , прийнявши спадщину після смерті ОСОБА_6 набула права спадкоємця на спадкове майно, з моменту відкриття спадщини.

Посилаючись на неможливість отримання свідоцтв про право на спадщину в порядку, встановленому законом, позивач звернулася до суду з означеним позовом.

Ухвалою суду від 30 листопада 2023 року відкрите провадження по справі.

Ухвалою суду від 30 листопада 2023 року зобов`язано Новомосковську державну нотаріальну контру Дніпропетровської області надати спадкові справи після смерті ОСОБА_5 і ОСОБА_4 .

В судове засідання сторони не з`явилися, звернулися до суду з клопотаннями про розгляд справи у їх відсутність, позивач свій позов підтримала, відповідач визнав позов у повному обсязі.

На підставі ч.3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

У відповідності до ч.4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем, за наявності для того законних підстав, суд ухвалює рішення про задоволення позову.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.

Вирішуючи позов в частині визначення часток у праві спільної сумісної власності, суд звертає увагу на наступне.

Згідно свідоцтва про право власності на житло, видане 27 лютого 2001 року Новомосковським житлово-експлуатаційним об`єднанням, на підставі розпорядження керівника органу приватизації від 06.02.2001 року за № 06310, ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності належить квартира за АДРЕСА_1 .

У відповідності до ч.1 ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб, належить їм на праві спільної власності. Тільки з визначенням часток кожного із співвласників, виникає право спільної часткової власності, у відповідності до вимог ст. 356 ЦК України.

Право на виділ в натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, належить співвласнику, відповідно до вимог ч.1 ст. 370 ЦК України.

У відповідності до ч. 2 ст. 370 та ч.2 ст. 372 ЦК України, у разі виділення частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено договором.

В судовому засіданні наявність іншого договору щодо спірного майна не встановлено, підстав для зменшення або збільшення частки кожного співвласника також не знайдено.

При цьому, суду в достатній мірі наведено необхідність визначення часток саме в судовому порядку, оскільки добровільної згоди на припинення одного виду власності (спільної сумісної) та набуття іншого виду власності (спільної часткової) за життя всіх співвласників, досягнуто не було.

Між тим, суду доведено, що частки кожного зі співвласників квартири АДРЕСА_1 , на момент її приватизації, були рівними, тобто кожен зі співвласників, зазначений у свідоцтві про право власності на житло, набув право власності на 1/4 частку зазначеної квартири.

Вимоги ст. 364 ЦК України передбачають право співвласника самостійно розпоряджатися своєю часткою у спільній частковій власності.

Стаття 328 ЦК України передбачене набуття права власності на підставах, не заборонених законом.

Суду надане свідоцтво про смерть ОСОБА_5 , у відповідності до якого останній помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після смерті ОСОБА_5 Новомосковською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 126/21, матеріали якої свідчать про наступне.

17 вересня 2021 року донька спадкодавця ОСОБА_1 , а також дружина спадкодавця ОСОБА_4 звернулися із заявами про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_5 .

В свою чергу ОСОБА_2 звернувся до цієї ж нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом.

Матеріали цієї спадкової справи не містять доказів отримання будь-яких свідоцтв про право на спадщину, в тому числі і за законом.

Далі, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , про що свідчить свідоцтво про її смерть.

Після смерті ОСОБА_4 , Першою Новомосковською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 198, у відповідності до якої ОСОБА_2 спочатку прийняв спадщину за законом, а потім протягом строку, встановлено законом для прийняття спадщини, відмовився від її прийняття.

В свою чергу, із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_4 звернулася і позивач по справі, як спадкоємець першої черги.

Постановою державного нотаріуса від 15 березня 2023 року позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, в тому числі на частки у спільній сумісній власності квартирі за АДРЕСА_1 , в зв`язку з тим, що частки співвласників не були виділені.

Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

У відповідності до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, не заборонених законом.

У відповідності до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності, а спадкоємець, який прийняв спадщину, в розумінні ч.1 ст. 1218 ЦК України, має право вимагати визнання за ним права власності на спадкове майно в судовому порядку.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 в частині визначення часток у спільній сумісній власності обґрунтований та підлягає задоволенню. Суд вважає за необхідне визначити частки кожного із співвласників у спільному сумісному майні квартирі АДРЕСА_1 рівними, відповідно припинити право спільної сумісної власності на спірну квартиру.

Вирішуючи позов ОСОБА_8 в частині поділу спадкового майна, суд звертає увагу на наступне.

Суду надано копію Державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 845681, у відповідності до якого ОСОБА_5 на був право власності на земельну ділянку площею 4,9854 га, кадастровий номер 1220784100-01-00-0039, що розташована на території Дебальцівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області.

Також суду надано копію Державного акту про право власності на земельну ділянку серії ІІІ-ДП № 095084, у відповідності до якого ОСОБА_5 набув право власності на земельну ділянку площею 4,984 га, кадастровий номер 1220784100:01:008:0041, що розташована на території Дебальцівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області.

Як, зазначав суд вище Першою Новомосковською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_5 , яка містить копію заповіту ОСОБА_5 , посвідченого 22 листопада 2017 року приватним нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу Шевченко Г.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1308, у відповідності до якого спадкодавець заповів ОСОБА_2 зазначені вище земельні ділянки.

ОСОБА_2 прийняв спадщину за заповітом після смерті свого батька, і як зазначав суд вище, із заявами про прийняття спадщини за законом звернулися ОСОБА_8 і ОСОБА_9 .

Правовідносини, що виникли між спадкоємцями щодо поділу спадкового майна врегульовані наступними нормами закону.

Вирішуючи питання щодо застосування норми права у спірних правовідносинах, суд керується тими з нормами Закону, що визначені у ст. 16 ЦК України, у відповідності до якої кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права й обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за винятком прав і обов`язків, зазначених у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 цього Кодексу).

Згідно статті 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.

Як зазначав суд вище, ОСОБА_10 заповів ОСОБА_2 дві земельні ділянки.

У постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-692цс16 вказано, що "відповідно до частини першої статті 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі (частина друга статті 1278 ЦК України). Згідно з частиною другою статті 1279 ЦК України спадкоємці, які разом із спадкодавцем були співвласниками майна, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ їм у натурі цього майна в межах їхньої частки у спадщині, якщо це не порушує інтересів інших спадкоємців, що мають істотне значення. Вирішуючи спори про поділ спадщини та визнання права власності на спадкове майно, суди встановлюють належне спадкодавцю на час його смерті майно, яке входить до складу спадщини, а також з`ясовують чи не порушуються права та інтереси всіх спадкоємців, які мають право на спадщину".

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 243/6275/16-ц (провадження № 61-42813св18) зроблено висновок по застосуванню частини другої статті 367 ЦК України, статті 1278 ЦК України та вказано, що "якщо спадкодавець склав заповіт і в ньому не зазначив частки спадкоємців, вони вважаються рівними. Навпаки, якщо заповідач розподілив спадщину між спадкоємцями в нерівних частках, то кожний має право саме на ту частку, яку вказав спадкодавець. За відсутності заповіту частки кожного спадкоємця в спадщині визнаються рівними. Відступ від цього принципу можливий за домовленістю спадкоємців між собою (стаття 1267 ЦК України). Спадщина належить спадкоємцям, які прийняли її на праві спільної часткової власності (частина четверта статті 355 ЦК України), а тому при її поділі застосовуються правила передбачені в главі 26 ЦК України, які регулюють відносини спільної часткової власності. Якщо згоди про поділ спадщини досягти не вдалося, то поділ провадиться в судовому порядку відповідно до часток, які належать кожному із спадкоємців за законом або за заповітом. Вирішення судового спору щодо поділу спадкового майна не залежить від отримання спадкоємцями свідоцтва про право на спадщину. Поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку у спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється".

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 червня 2019 року в справі № 359/11363/15-ц (провадження № 61-16806св18) вказано, що "законодавець розмежовує поняття "виникнення права на спадщину" та "виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини", і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права".

В даному випадку, ОСОБА_4 , прийнявши спадщину після смерті ОСОБА_5 набула право на спадщину, в тому числі на обов`язкову частку, однак не одержала відповідне свідоцтво про право на спадщину за законом, внаслідок чого і ОСОБА_1 , і ОСОБА_2 позбавлені можливості отримати відповідні свідоцтва про право на спадщину, як за законом, так і за заповітом.

У постанові Верховного Суду України від 19 лютого 2014 року у справі № 6-4цс14 зроблено висновок, що при вирішенні справи слід було врахувати і загальні засади цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України) щодо справедливості, добросовісності та розумності з врахуванням прав та інтересів усіх співвласників.

Таким чином, у даному випадку, ОСОБА_2 набув права спадкоємця за заповітом після смерті ОСОБА_5 , а ОСОБА_4 , подавши заяву про прийняття спадщини, набула право на обов`язкову частку у спадщині, тобто у даному випадку при розповіді спадкового майна померлого ОСОБА_5 мова йде про спадкування за заповітом на конкретне майно, тому безумовно застосовуються норми про обов`язкову частку у спадщині, яка належить непрацездатній дружині.

При цьому варто врахувати і ту обставину, що ОСОБА_2 , подавши заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 набув і права спадкоємця за законом, тобто на частку у квартирі за АДРЕСА_1 , що належала спадкодавцю ОСОБА_5 .

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 наполягала на тому, що між нею та ОСОБА_2 не досягнуто угоди про поділ спадкового майна.

При недосягненні згоди між спадкоємцями, поділ спадкового майна здійснюється в судовому порядку відповідно до часток, належних кожному із спадкоємців. У даному випадку поділ спадщини оформлюється судовим рішенням.

Між тим, протягом судового розгляду сторони досягли всіх істотних умов щодо предмету позову шляхом поступки один одному, визнавши позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 одночасно погодився з тією умовою, яку запропонувала позивач, що вона набуває право власності на частки квартири, що належали їх батькам, без визначення частки ОСОБА_2 у цій спадщини, а ОСОБА_2 набуває право власності на земельні ділянки, що були ним успадковані за заповітом батька, без визначення обов`язкової частки, яку набула їх матір ОСОБА_11 , прийнявши спадщину та не оформивши своїх спадкових прав.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Ч.ч.1, 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог і в частині поділу спадкового майна.

Отже, враховуючи визнання відповідачем позову, враховуючи ту обставину, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 померли, позивач по справі являється спадкоємцем першої черги і прийняла спадщину, тому за нею слід визнати право власності на 1/4 частку вказаної квартири, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , та на 1/4 частку квартири, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В свою чергу, за ОСОБА_2 слід визнати право власності на земельну ділянку площею 4,9854 га, кадастровий номер 1220784100-01-00-0039, що розташована на території Дебальцівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області, та на земельну ділянку площею 4,984 га, кадастровий номер 1220784100:01:008:0041, що розташована на території Дебальцівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 , як визначено у заповіті останнього.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12,76,81,89, 200, 263, 265 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Перша Новомосковська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визначення часток у спільній сумісній власності, поділ спадкового майна, визнання права власності на спадкове майно, задовольнити.

Визначити частки кожного із співвласників ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 у праві спільної сумісної власності - квартирі за АДРЕСА_1 , - рівними, тобто по 1/4 частці вказаної квартири кожному.

Припинити право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 4,9854 га, кадастровий номер 1220784100-01-00-0039, що розташована на території Дебальцівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області, та на земельну ділянку площею 4,984 га, кадастровий номер 1220784100:01:008:0041, що розташована на території Дебальцівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Третя особа - Новомосковська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), ЄДРПОУ 05466105, місцезнаходження: 51200, Дніпропетровська область, м.Новомосковськ, вул.Гетьманська, 22.

Суддя Сорока О.В.