Рішення

від 15.01.2024 по справі 536/1406/23

КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 536/1406/23

Провадження № 2/536/95/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2024 року м. Кременчук

Кременчуцький районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Колотієвського О.О.,

за участю секретаря судового засідання Веремєєвої О.Р.,

представника відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Кременчуцький відділ державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про зменшення суми заборгованості по аліментам,-

ВСТАНОВИВ :

Позов обґрунтовано зокрема тим, що відповідно до рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 02.10.2020 року з нього стягнуто аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітніх дітей в твердій грошовій суму 4000,00 грн. щомісячно до досягнення дітьми повноліття.

На час винесення рішення він не проживав в Україні. Відповідач подала виконавчий лист про стягнення аліментів до Автозаводського ВДВС у місті Кременчуці, вказавши адресу проживання боржника, за якою з 2018 року вони вже не проживали, тобто ОСОБА_3 надала відомості про його проживання завідомо неправдиві.

Позивачем вказано, що він приймав заходи щодо самостійної сплати аліментів. Так, першу проплату аліментів зробив на банківську картку, але вона її закрила.

Приїздивши в Україну у відрядження, давав гроші в рахунок аліментів особисто відповідачці або її батькам, оскільки вони спільно проживали. Розписки при цьому не надавалися, тому у подальшому на ім`я ОСОБА_3 була відкрита банківська картка в АТ «Приват банк», на яку у жовтні 2020 року було перераховано 7 000 грн.

Відповідач витрачала аліменти не за призначенням.

Він старшому сину купував мобільний телефон, відповідач його розбила, щоб син не міг дзвонити йому. Потім вона вимагала купувати в рахунок аліментів дітям речі. За домовленістю з нею, в присутності товариша зобов`язався купувати дітям речі (одяг, взуття, оргтехніку та ін.) в рахунок аліментів.

По товарному чеку від 15.11.2020 сплатив 1 150,00 грн., по товарному чеку від 04.03.2020 року сплатив 4900 грн за придбані іграшки, по товарному чеку від 05.12.2020 сплатив за одяг 7000 грн, по товарному чеку від 01.10.2021 року сплатив 8225 грн за мобільний телефон «Самсунг» в повному наборі, по товарному чеку від 15.11.2020 року сплатив 18 500 за самокат та велосипед.

Також, в рахунок аліментів він продовжував купувати речі дітям. Так по товарному чеку від 15.06.2022 року купив комп`ютер в повному наборі на суму 73 600,00 грн. Всього сплатив в рахунок аліментів 112607 грн.

29.10.2020 р. перерахував на картку відповідача 7 000,00 грн. та 4000 грн., через Укрпошту зарахував 09.02.2023 року суму 4 000,00 грн., в червні 2023 перерахував 4 000,00 грн.

Таким чином, станом на червень 2023 року ним перераховано аліментів на суму 131607 грн. Відповідач грошові кошти витрачає на свій бізнес, залишила дітей без харчування, про що пояснювала в своїх смс та у телефонних розмовах, вимагаючи від нього гроші, крім аліментів. Таким чином, вона порушила свої обов`язки по утриманню дітей. Відповідачів навмисно, незважаючи на особисте прохання передавати речі в рахунок аліментів, порушила його права та не дає письмову заяву про отримання аліментів речами (одяг, взуття, електронна техніка, іграшки).

Наразі виконавче провадження про стягнення аліментів перебуває на виконанні в Кременчуцькому відділі державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області. Позивач у справі направив до Кременчуцького ВДВС заяву та надав копії квитанцій, чеків. 03.07.2023 року надана відповідь, що, відповідач у справі заперечує проти того, що він сплачував аліменти та придбавав дітям речі. При цьому надано розрахунок заборгованості, з якого вбачається, що старшим державним виконавцем Савченком Д.В. враховано сплату аліментів у розмірі 15 тис. грн., які сплачені ним у жовтні 2020 року - 4 000 грн., у лютому 2023 року - 7 000,00 грн. та у червні 2023 року - 4 000,00 грн.

Невизанння ОСОБА_3 сум, які витрачені на придбання дітям одягу, взуття, оргтехніки в рахунок сплати аліментів призвело до незаконного створення заборгованості по аліментам.

З урахуванням вказаного просив суд:

-зарахувати сплату аліментів на утримання дітей ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в натуральній формі відповідно до товарних чеків на суму 112607 грн та перерахованих грошей на суму 19000 грн. Всього на суму 131607 грн за період з жовтня 2020 року по червень 2023 року в рахунок погашення заборгованості зі сплати аліментів.

23.10.2023 року представником відповідача до суду подано відзив на позовну заяву в якому повністю заперечує проти позовних вимог позивача, вважає їх безпідставними, та такими, що не можуть бути задоволені судом, виходячи з наступного.

Так, в позовній заяві позивач не надав жодного доводу стосовно погашення аліментів та витрачення аліментів відповідачкою не за призначенням.

Відповідачка не просила позивача купувати мобільні телефони та буд-які речі (одяг) для їх дітей. Надані позивачем товарні чеки жодним чином не підтверджують купівлю та передачу даних речей відповідачці та їх дітям.

Підтвердження не отримання зазначених речей, та коштів більше ніж зазначено в розрахунку заборгованості надано в листі вих. 26028 від 03.07.2023 року від Кременчуцького ВДВС Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції аркуш справи 18, відповідно до якого відповідачкою було написано заяву від 15.06.2023 до виконавця про не визнання вищевказаних товарів та чеків.

Також позивачем було додано переписки відповідно до яких не зрозуміло між ким відбувається переписка та в який період.

З урахуванням вказаного, просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі та стягнути судові витрати.

Представник позивача та позивач в судове засідання не з`явилися. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, правом на подачу відповіді на відзив не скористався.

В судовому засіданні представник відповідача та відповідач просили суд відмовити у задоволенні позову, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно дослідивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Відповідно дост.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 02.10.2020 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання: ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 к твердій грошовій формі у розмірі 4000 грн але неменше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з дня звернення до суду, тобто з 02.10.2020 року і до досягнення відповідною дитиною повноліття.

19.04.2021 року Головним державним виконавцем Автозаводського відділу державної виконавчої служби у м. Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Докійчук Т.В. винесено постанову про відкриття провадження.

В подальшому виконавчий лист передано на виконання до Кременчуцького відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за місцем проживання позивача.

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, станом на 04.07.2023 року, борг ОСОБА_2 по виконавчому провадженню № 6583837 становить 116870,97 гривень.

Частинами 1, 3 статті 181СК України передбачено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27, ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.

Також згідно з ст.8Закону Українивід 26квітня 2001року №2402-ІІІ"Проохорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з положеннями ст.51Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Одним з основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.

Відповідно до ч. 3 ст.195СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору судом.

Відповідно до ч. 2 ст.197СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості по аліментах, якщо вона виникла у зв`язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених ст.197СК України умов повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.

Отже, платник аліментів може бути звільнений за рішенням суду від сплати заборгованості за аліментами у разі, якщо доведе суду наявність тяжкої хвороби або інших обставин, що мають істотне значення та можуть бути безумовною підставою для звільнення від сплати заборгованості по сплаті аліментів.

Згідно ст.76ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 81ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач категорично не погоджується з наявністю в нього заборгованості зі сплати аліментів та вказує, що за домовленістю з відповідачем ними було прийнято рішення щодо сплати аліментів в натуральній формі, а саме у виді забезпечення дітей іграшками, одягом, технікою.

На підтвердження домовленості між сторонами та виконання ним обов`язку щодо утримання дітей позивачем надано суду:

-товарний чек від 01.10.2021 року згідно якого сплачено 8225 грн за мобільний телефон «Самсунг»;

-29.10.2020 р. про переказ 7 000,00 грн, з якої не можливо ідентифікувати ні відправника, ні отримувача;

-товарний чек від 15.06.2022 року згідно якого придбано системний блок, принтер та монітор на загальну суму 73 600,00 грн.

-товарний чек від 04.03.2021 року, згідно якої сплачено 4900 грн за іграшку;

-товарний чек від 05.12.2020 року згідно якої сплачено 7000 грн за покупку одягу р. 115, 104;

-товарний чек від 15.11.2020 року, згідно якого придбано велосипед та самокат на загальну суму 18500 грн.

Здійснення переказів грошових коштів на утримання спільних дітей, купівля та передача вищевказаних товарів дітям повністю заперечується відповідачем.

Суд зазначає, що ч. 2 ст.197СК України не встановлено конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Лише за наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі № 381/1553/19-ц.Верховний Суд у постановах від 18 січня 2018 року по справі №706/136/16-ц, від 25 червня 2018 року у справі № 753/23672/16-ц та від 27 лютого 2019 року у справі №307/1186/17 дійшов висновку про те, що платник аліментів може бути звільнений за рішенням суду від сплати заборгованості за аліментами, у разі якщо доведе суду наявність тяжкої хвороби або іншої обставини, що має істотне значення.

З досліджених матеріалів справи судом встановлено, що таких доказів з боку позивача суду не надано.

Посилання позивача, що на час ухвалення рішення про стягнення аліментів на утримання дітей він проживав не в Україні не був обізнаний про існування заборгованості, суд не може прийняти до уваги, з огляду на наступне.

Згідно матеріалів справи судом встановлено, що позивач достеменно знав, що на примусовому виконанні перебуває виконавчий лист щодо стягнення з нього аліментів на утримання дітей, так як позивачем оскаржувалися постанови державного виконавця Автозаводського ВДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Докійчук Т.В.

Також позивач був обізнаний, що по вказаному виконавчому провадженню існувала заборгованість, оскільки ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 11.07.2022 року за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця зокрема встановлено, що станом на 01.04.2022 року боржником допущено заборгованість у розмірі 71870,97 грн.

Також суд не погоджується з позицією позивача, що витрати на дітей у натуральній формі підлягають зарахуванню в рахунок погашення заборгованості по аліментам з наступних підстав.

Зі змісту статті 181 СК України вбачається, що законодавцем виділено два способи щодо виконання батьками обов`язку щодо утримання дітей, зокрема:

-задомовленістю міжбатьками дитинитой ізних,хто проживаєокремо віддитини,може братиучасть уїї утриманнів грошовійі (або)натуральній формі (ч. 2 ст. 181 СК України);

- за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 3 ст. 181 СК України).

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Як встановлено, між сторонами не досягнуто домовленості щодо утримання дітей та за рішенням суду з позивача присуджено стягувати на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання: ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 к твердій грошовій формі у розмірі 4000 грн але неменше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму, тобто в порядку ч. 3 ст. 181 СК України.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, ст.18ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для виконання. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Суд зазначає, що за своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку.

Водночас, визначений рішенням суду від 02.10.2020 року спосіб стягнення аліментів у твердій грошовій сумі на стягнення у натуральній формі, за позовом одержувача не змінювався.

Зважаючи, на викладені обставини суд вважає, що в задоволенні позовної вимоги слід відмовити у повному обсязі в зв`язку з безпідставністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходив з наступного.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України, а саме частиною першою встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідночастини другоївказаної статті:у разізадоволення позову-на відповідача; уразі відмовив позові-на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ст.133 ЦПК України визначено види судових витрат. Відповідно до ч.1 цієї статті - судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Ч.3. ст.133 ЦПК України передбачає, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу, витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з п.2 ч.2 ст.137 ЦПК України, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження витрат на правову допомогу, стороною відповідача надані суду наступні докази:

1)копію Договору про надання правничої допомоги № 02/08/23 від 02.08.2023 року укладеного між відповідачем ОСОБА_3 та адвокатом Масловим Євгеном Володимировичем;

2)Детальний опис робіт, виконаних адвокатом та здійснених витрат за період з 09.10.2023 року по 15.01.2024 року; Акт про прийняття передачу наданих правових послуг від 15.01.2024 року, згідно якого вартість послуг адвоката склала 5236,17 гривень.

3)Рахунок № 15/01 від 15.01.2024 року, відповідно до якого ОСОБА_3 сплатила адвокату Маслову Є.В. 5236,17 гривень.

З урахуванням наданих доказів та оскільки у задоволенні позову відмовлено, то суд доходить висновку, що судові витрати залишаються за позивачем та підлягають стягненню витрати на правову допомогу понесені відповідачем у розмірі 5256,17 гривень.

Керуючись ст.ст.180,181, 197 СК України, ст. ст. 76, 82, 133, 141, 258-259, 263-265, 273, 352 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Кременчуцький відділ державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про зменшення суми заборгованості по аліментам відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу у розмірі 5256,17 гривень.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду через Кременчуцький районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги на рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяО. О. Колотієвський