Ухвала

від 07.02.2024 по справі 466/10689/19

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 466/10689/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2024 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого-судді ОСОБА_1

секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участі: прокурора ОСОБА_5

особи, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру - ОСОБА_6

законного представника обвинуваченого ОСОБА_7

захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9

законного представника потерпілих ОСОБА_10

представника потерпілих, адвоката ОСОБА_11

розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові в режимі відеоконференцзв`язку кримінальне провадження №12019140090002759 від 16 серпня 2019 року за клопотанням щодо застосування примусових заходів медичного характеру відносно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, українця, громадянина України, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.156 КК України

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_6 , 16 серпня 2019 року, у приблизний проміжок часу між 21 год. 00 хв. та 21 год. 30 хв., керуючись прямим умислом, спрямованим на незаконне позбавлення волі людей, а саме, двох малолітніх осіб, перебуваючи поряд із будинком АДРЕСА_3 , підійшов до малолітніх ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , після чого, із застосуванням фізичного насильства, яке виразилось у нанесенні їм ударів руками в голову, всупереч їх волі, затягнув у приміщення будинку АДРЕСА_2 , в якому він на той час проживав, де також наносив їм удари руками в голову та вчиняв відносно них розпусні дії, які одночасно знімав на відео за допомогою камери свого мобільного телефона, та утримував їх приблизно до 21 год. 50 хв. 16.08.2019 року.

Таким чином, ОСОБА_6 обвинувачується у незаконному позбавленні волі людей, вчиненому відносно двох малолітніх осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.146 КК України.

Крім цього, ОСОБА_6 , 16 серпня 2019 року, у приблизний проміжок часу між 21 год. 00 хв. та 21 год. 30 хв., керуючись прямим умислом, спрямованим на вчинення розпусних дій щодо двох малолітніх осіб, перебуваючи поряд із будинком АДРЕСА_3 , підійшов до малолітніх ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , після чого, із застосуванням фізичного насильства, всупереч їх волі, затягнув у приміщення будинку АДРЕСА_2 , в якому він на той час проживав, де наносив їм удари руками в голову та вчиняв відносно них розпусні дії, які виразились у примушуванні потерпілих до оголення своїх статевих органів, навчанні статевим збоченням та примушуванні потерпілих до вчинення статевих зносин між собою у вигляді орального сексу, одночасно знімав всі ці події на відео за допомогою камери свого мобільного телефона.

Таким чином, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні розпусних дій щодо малолітніх осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КК України.

Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи №50 від 22.05.2020, ОСОБА_6 страждає тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності у формі декомпенсації (значного клінічного погіршення) шизотипового розладу, не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними; до виходу із хворобливого стану потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.

В судовому засіданні за клопотанням прокурора в порядку ст. 362 КПК України, змінено порядок розгляду кримінального провадження на підставі обвинувального акта за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч. 2 ст.156 КК України та продовжено судовий розгляд в порядку здійснення кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, згідно з правилами, передбаченими главою 39 КПК України.

У судовому засіданні прокурор просив застосувати відносно ОСОБА_6 примусові заходи медичного характеру у вигляді поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, із звичайним наглядом в Комунальне некомерційне підприємство Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня», оскільки ОСОБА_6 вчинив кримінальні правопорушення у стані обмеженої осудності але захворів на психічну хворобу до постановлення судового рішення, не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними та згідно допиту лікуючого лікаря ОСОБА_14 стан здоров`я ОСОБА_6 на даному етапі не покращився та відповідає раніше наданому висновку, що відповідно виключає можливість застосування покарання ОСОБА_6 .

Законний представник потерпілих ОСОБА_10 та представник потерпілих, адвокат ОСОБА_11 підтримали позицію прокурора, крім того, підтримали заявлений цивільний позов про стягнення з ОСОБА_6 на користь потерпілих ОСОБА_13 , ОСОБА_12 по 50000,00грн. моральної шкоди.

Законний представник обвинуваченого ОСОБА_6 - ОСОБА_7 в судовому засіданні зазначила, що обвинувачення її сина є безпідставне за відсутності будь-яких доказів, які б свідчили про вчинення злочину, а тому просила визнати ОСОБА_6 невинним.

Захисники ОСОБА_9 , ОСОБА_15 в судовому засіданні просили відмовити у клопотанні прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру та виправдати ОСОБА_6 у зв`язку з відсутністю в його діянні складу інкримінованих злочинів.

Заслухавши думку прокурора, захисників, законного представника обвинуваченого, законного представника та представника потерпілих, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.

Незважаючи на невизнання вини ОСОБА_6 у вчиненні суспільно небезпечних діянь, його винуватість стверджується:

- показаннями потерпілого ОСОБА_12 в присутності законного представника ОСОБА_10 та психолога ОСОБА_16 , даними у судовому засіданні про те, що ОСОБА_6 він знає давно, дружили з його сином (пасинком) ОСОБА_18 . 16 серпня 2019 року приблизно о 21.00год. він з братом ОСОБА_13 та товаришем ОСОБА_19 бавились біля будинку на вул. Я.Купали у м.Львові, пізніше до них підійшов ОСОБА_6 і сказав, що ми зараз получимо. Потім сказав іти йому і брату з ним до будинку, в якому проживав, на що вони погодились бо злякались. У кімнаті ОСОБА_6 погрожував їх побити, потім сказав роздягнутись та лизати один одному статеві органи. Він з братом плакали, але робили те, що він наказав. А ОСОБА_6 в цей час знімав їх на мобільний телефон, і зняте відео він погрожував викласти в інтернет, якщо вони ще раз підійдуть до ОСОБА_18 . В цей час ОСОБА_18 , пасинок ОСОБА_6 знаходився за закритими дверима кімнати і плакав. Він з братом пробули в кімнаті близько 20 хвилин, після чого ОСОБА_6 їх відпустив і вони пішли додому та розповіли мамі, що сусід знущався з них, після чого мама викликала поліцію. ОСОБА_18 він ніколи не ображав;

- показаннями потерпілого ОСОБА_13 в присутності законного представника ОСОБА_10 та психолога ОСОБА_16 , даними у судовому засіданні про те, що з ОСОБА_18 пасинком ОСОБА_6 вони знаються давно і разом з братом ОСОБА_23 товаришують, часто ходили до ОСОБА_18 в гості бавитись на ігровій приставці, проте остатнім часом батьки ОСОБА_18 забороняла йому бавитись з ними, бо казали, що вони погано впливають на ОСОБА_18 . 16 серпня 2019 року ввечері він з братом ОСОБА_23 бавились на вулиці біля будинку та до них підійшов ОСОБА_6 , сказавши, щоб разом пройшли до нього до дому. У кімнаті він наказав йому з братом роздягнутись та лизати статеві органи один одному, що вони і робили, пригрозивши, якщо того не будуть робити то він поб`є їх, записуючи все на мобільний телефон. Він заставив їх також говорити на запис що вони ніколи більше не будуть приходити в гості до ОСОБА_18 . У цей час ОСОБА_18 знаходився закритий в іншій кімнаті будинку, плакав та просив щоб його відкрили. ОСОБА_6 протримав їх з братом в кімнаті близько 20 хв. і відпустив, а також сказав, що викладе усі записи в інтернет, якщо вони будуть спілкуватися з ОСОБА_18 . Після того, вони пішли додому та розповіли мамі, що сусід знущався з них, а мама викликала поліцію;

- показаннями законного представника малолітніх потерпілих, матері ОСОБА_10 про те, що знає ОСОБА_6 , він є їхнім сусідом, живе поряд з ними, а його син ОСОБА_18 товаришує з її синами ОСОБА_24 та ОСОБА_23 . Жодних конфліктів в неї особисто з ОСОБА_6 або в її дітей не було. 16.08.2019 року приблизно пічля 21.00 год. її сини ОСОБА_24 та ОСОБА_23 прибігли заплакані до дому і розповіли їй, що батько ОСОБА_18 - ОСОБА_6 заставив їх роздітись до гола та лизати один одному статеві органи, знімаючи це все на свій мобільний телефон. Протримавши їх деякий час відпустив і наказав більше ніколи не приходити до ОСОБА_18 , бо викладе відео в інтернет. Після того, вона з чоловіком викликали поліцію.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_26 повідомив, що працюючи поліцейським, заступником командира роти 16 серпня 2019 року близько 22 год. йому поступила інформація (виклик) про розбещення неповнолітніх за на АДРЕСА_2, куди він прибув у складі слідчо-оперативної групи разом з ОСОБА_27 , ОСОБА_28 та ОСОБА_29 . Прибувши на місце, побачили двох неповнолітніх дітей та їхніх батьків. В подальшому йому стало відомо що це родина ОСОБА_12 та мати неповнолітніх повідомила що їхній сусід ОСОБА_6 силоміць затягнув її дітей до свого будинку, де заставив роздягнутись до гола та лизати один одному статеві органи, знімаючи усе на телефон, і показала йому будинок, в якому проживав ОСОБА_6 . Підійшовши до будинку, поряд з хвірткою стояв ОСОБА_6 , котрий не заперечив, що він дійсно заставив двох дітей роздягнутись до гола і знімав це все на телефон, пояснив що це зробив виключно для цього, щоб помститись дітям за свого сина ОСОБА_18 , якого вони постійно ображають. На його прохання показати відеозапис з телефону, ОСОБА_6 сказав що не знає де подівся телефон, а в подальшому стверджував що нічого не записував. ОСОБА_6 поводив себе спокійно, відповідав на поставлені ними запитання. Пізніше, вони почули, що в кімнаті зачинений син ОСОБА_6 ОСОБА_18 , у якого був телефон з записом відео. У подальшому, в ході вмовляння ОСОБА_18 , їм вдалось отримати відеозапис, шляхом перекидання через Вайбер на телефон ОСОБА_27 . Він бачив це відео, на якому були 2 хлопчики, голі по пояс.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_27 повідомив, що працюючи поліцейським, 16 серпня 2019 року близько 22 год, в складі слідчо-оперативної групи разом з ОСОБА_26 , ОСОБА_29 , ОСОБА_28 прибули по виклику щодо розбещення неповнолітніх по АДРЕСА_2 . На місці побачивши двох неповнолітніх дітей та їхніх батьків, родину ОСОБА_12 та з слів матері стало відомо що їхній сусід ОСОБА_6 силоміць затягнув її дітей до свого будинку, де заставив роздягнутись до гола та лизати один одному статеві органи, знімаючи усе на телефон. Він разом з ОСОБА_26 зайшли в будинок ОСОБА_6 , де в коридорі будинку знаходився ОСОБА_6 , а в кімнаті закритій на ключ знаходився його пасинок ОСОБА_18 . ОСОБА_6 наказав ОСОБА_18 закритись в кімнаті і нікому не відкривати двері. На його прохання до ОСОБА_18 відкрити двері кімнати, що були закриті з середини, остатній відмовився, сказав що ОСОБА_6 віддав йому телефон, наказав сховати та нікому не відкривати двері. У подальшому, в ході вмовляння ОСОБА_18 , йому вдалось отримати відеозапис, шляхом перекидання через Вайбер на його телефон. Зазначив, що він бачив це відео, яке в подальшому долучено до справи.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_28 повідомив, що працюючи поліцейським, 16 серпня 2019 року близько 22 год, в складі слідчо-оперативної групи прибули по виклику щодо розбещення неповнолітніх. На місці побачивши двох неповнолітніх дітей та їхніх батьків. Мати дітей ОСОБА_33 повідомила, що сусід ОСОБА_6 бив її дітей, розбещував та знімав на відео це все. Зайшовши в будинок ОСОБА_6 , побачили його, він був спокійний, а в кімнаті закритій на ключ знаходився його пасинок ОСОБА_18 . ОСОБА_6 наказав ОСОБА_18 закритись в кімнаті, сховати телефон і нікому не відкривати двері. У подальшому, отримати відеозапис, шляхом перекидання через Вайбер на телефон ОСОБА_34 . Зазначив, що він не бачив це відео, однак ОСОБА_6 не заперечив, що він дійсно знімав дітей на телефон, оскільки вони ображали сина ОСОБА_18 .

Викладаючи вищенаведений розділ ухвали суд зазначає, що КПК не передбачає обов`язку суду дослівно викладати у ньому показання свідків. Таке джерело доказів суд відображає в тому обсязі, який необхідний для встановлення істини у кримінальному провадженні (постанова ВС від 14 грудня 2022 року у справі № 754/10882/17).

Допитаний в судовому засіданні лікар комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» ОСОБА_36 підтвердив висновок судово-психіатричної експертизи №50 від 22.05.2020 та повідомив, що ОСОБА_6 страждає психічним захворюванням, а саме шизотипового розладу, що потребує тривалого стаціонарного лікування. Амбулаторне лікування для нього неможливе на даний час. Комісія визнала ОСОБА_6 інвалідом ІІ групи по психічних захворюваннях. Стан його здоров`я, порівняно з моментом поступлення, під дією лікування дещо покращився, однак на даний час бажаного ефекту (стану тривалої ремісії) лікування не дало. Терміни лікування залежать від адекватної відповіді організму на терапію, які на даний час передбачити неможливо. Прогнози відносно стану здоров`я на майбутнє робити, на даний час передчасно. Повторний висновок експертизи нічим не буде відрізнятися від висновку судово-психіатричної експертизи №50 від 22.05.2020.

Показання вказаних свідків не містять суперечностей, є логічними, послідовними, взаємодоповнюючими, узгоджуються між собою, не викликають сумнівів в їх достовірності, а тому суд визнає їх належними та допустимими доказами вини ОСОБА_6 .

Допитаний в судовому засіданні свідок сторони захисту ОСОБА_37 повідомила, що працювала разом з ОСОБА_6 в Аптеці оптових цін. 16 серпня 2019 року о 21.00год. ОСОБА_6 ставив аптеку на охорону, після того звітував про це і раніше не виходив з роботи. ОСОБА_6 добрий і справедливий, на вигляд був здоровим чоловіком, не розповідав про неприємності з сусідами.

Допитаний в судовому засіданні свідок сторони захисту ОСОБА_38 повідомив, що працював поблизу будинку, де живе ОСОБА_6 . ОСОБА_6 знає близько 5 років, нормальний хлопець. 16 серпня 2019 року о 21.45год. він виїжджав з роботи та бачив сина ОСОБА_6 ОСОБА_18 в хаті, але він закрив браму і поїхав. Йому відомо, що потерпілих, дітей ОСОБА_12 два чи три рази ловили на вулиці голими, вони неохайно одіті, а також відомо, що вони заставляли ОСОБА_18 робити «мінет», а він пожалівся вдома. Старший син ОСОБА_12 трохи нарваний. Батьки дітей ОСОБА_12 випивають.

На підтвердження вини ОСОБА_6 у вчиненні суспільно небезпечних діянь у справі наявні належні та допустимі докази, представлені стороною обвинувачення, зокрема:

- дані, які містяться в протоколі прийняття заяви ОСОБА_10 про вчинене кримінальне правопорушення від 17.08.2019, згідно якого ОСОБА_10 повідомила, що ОСОБА_6 незаконно позбавив волі її дітей та вчиняв відносно них розпусні дії (а.с.1 т. 2);

- дані, які містяться у повідомленні зі служби «102» від 16.08.2019 (а.с.2 т. 2);

- дані, які містяться у протоколі обшуку від 17.08.2019 за місцем проживання ОСОБА_6 (а.с.3-8 т. 2);

- дані, які містяться у відеозаписі до протоколу обшуку від 17.08.2019 (а.с.10 т. 2);

- дані, які містяться у протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 17.08.2019 (а.с.11-13 т. 2);

- дані, які містяться у відеозаписі події, наданого працівниками патрульної поліції (а.с.15 т. 2, а.с.37 т. 3);

- дані, які містяться у протоколі огляду предметів від 03.09.2019 (а.с.16 т. 2);

- дані, які містяться у постанові про визнання речей речовими доказами від 03.09.2019 (а.с.17 т. 2);

- дані, які містяться у протоколі огляду предметів від 17.08.2019 (а.с.18 т. 2);

- дані, які містяться у постанові про визнання речей речовими доказами від 17.08.2019 (а.с.19-20 т. 2);

- дані, які містяться у протоколі огляду предметів від 17.08.2019 (а.с.21 т. 2);

- дані, які містяться у постанові про визнання речей речовими доказами від 17.08.2019 (а.с.22 т. 2);

- дані, які містяться у протоколі огляду предметів від 17.08.2019 (а.с.23 т. 2);

- дані, які містяться у постанові про визнання речей речовими доказами від 17.08.2019 (а.с.24 т. 2);

- дані, які містяться у висновку судово - медичного експерта №755 від 21.08.2019, згідно якого у малолітнього ОСОБА_13 будь-яких тілесних ушкоджень на обличчі, в ділянці шиї та ушкоджень на слизовій оболонці ротової порожнини, в ділянці зовнішніх статевих органів та в ділянці анального отвору не виявлено; під час проведення судово-медичної експертизи у малолітнього ОСОБА_13 виявлено: синці на ногах, які утворились від дії тупих предметів та при контакті з такими могли виникнути за 10-14 діб до огляду; плями на шкірі обох колінних суглобів - сліди загоєних саден, які утворились від дії тупих предметів або при контакті з такими, могли виникнути більше ніж 2 тижні тому (а.с.25-26 т. 2);

- дані, які містяться у висновку судово - медичного експерта №754 від 21.08.2019, згідно якого у малолітнього ОСОБА_12 будь-яких тілесних ушкоджень в ділянці шиї та ушкоджень на слизовій оболонці ротової порожнини, в ділянці зовнішніх статевих органів та в ділянці анального отвору не виявлено; під час проведення судово-медичної експертизи у малолітнього ОСОБА_12 виявлено: садна-подряпини на грудях та в ділянці правого колінного суглобу, які утворились від дії тупих предметів з обмеженою поверхнею, могли виникнути за 1-2 доби до огляду; синець в ділянці лівої гомілки, який утворився від дії тупого предмету або при контакті з таким, міг виникнути за 10-14 діб до огляду; плями на шкірі правої ноги - сліди загоєних саден, які утворились від дії тупих предметів, при контакті з такими, могли виникнути більше ніж 2 тижні тому (а.с.27-28 т. 2);

- дані, які містяться у висновку судово - медичного експерта №254/2019ц від 18.09.2019 зразка рідкої крові неповнолітнього ОСОБА_12 (а.с.30-31 т. 2);

- дані, які містяться у висновку судово - медичного експерта №251/2019ц від 11.09.2019 зразка рідкої крові ОСОБА_6 (а.с.33-34 т. 2);

- дані, які містяться у висновку судово - медичного експерта №258/2019ц від 18.10.2019 речей ОСОБА_6 (а.с.36-38 т. 2);

- дані, які містяться у висновку судово - медичного експерта №256/2019ц від 15.10.2019 речей ОСОБА_12 (а.с.40-44 т. 2);

- дані, які містяться у висновку судово - медичного експерта №257/2019ц від 10.10.2019 речей ОСОБА_13 (а.с.46-50 т. 2);

- дані, які містяться у висновку експерта №4842/4843 від 25.11.2019 за результатами проведення комп`ютерно-технічної експертизи (а.с.53-54 т. 2);

- дані, які містяться у висновку експерта №4849 від 19.11.2019 за результатами проведення комп`ютерно-технічної експертизи (а.с.57-58 т. 2);

- дані, які містяться у висновку експерта №4844/4845 від 25.11.2019 за результатами проведення комп`ютерно-технічної експертизи (а.с.61-62 т. 2);

- дані, які містяться у висновку експерта №4840/4841 від 25.11.2019 за результатами проведення комп`ютерно-технічної експертизи, згідно якого в пам`яті мобільного телефону марки «Samsung 8A+» срібного кольору, серед іншого виявлено графічні файли, які містять у собі зображення оголених людських тіл та статевих органів; відомості щодо виявлення файлів наведено у звіті під назвою «Samsung SM-A730F, та записано на диск формату DVD-R, що додається до висновку експерта (а.с.65-68, 102 т. 2);

- дані, які містяться у висновку експерта №4847 від 19.11.2019 за результатами проведення комп`ютерно-технічної експертизи, згідно якого в пам`яті жорсткого магнітного диску HITACHI s/n ASKR2M2L нетбука Lenovo IdeaPad S10-3 s/n QB01316603, серед знищених файлів, в тому числі тих, що можна відновити, містяться графічні файли з зображенням оголених людських тіл та статевих органів; виявлені файли записано на оптичний диск Verbatim CD-R 52x700MB з маркувальним позначенням N03WH20Z800037002, який додається до висновку експерта (а.с.71-73 т. 2);

- дані, які містяться у висновку експерта №4846 від 19.11.2019 за результатами проведення комп`ютерно-технічної експертизи (а.с.76-77 т. 2);

- дані, які містяться у висновку експерта №4848 від 07.11.2019 за результатами проведення комісійної комп`ютерно-технічної експертизи, згідно якого в пам`яті жорсткого магнітного диску Western Digital WDS WD20EARS s/n WMAZA2176066 серед знищених файлів, у т.ч. тих, що можна відновити містяться відеозаписи та фотографії, які можуть мати відношення до розпусних дій та чи порнографічного характеру; відомості про знайдені файли, які можуть відповідати критеріям, наведеним у питанні 1 ухвали наведено у таблиці 1 дослідницької частини та записано на оптичний диск, який додається до висновку експерта (а.с.80-82 т. 2);

- дані, які містяться у протоколі огляду предмета від 27.09.2019, а саме мобільного телефону, наданого для огляду ОСОБА_27 (а.с.83 т. 2);

- дані, які містяться у постанові про визнання речей речовими доказами від 27.08.2019 (а.с.84 т. 2);

- дані, які містяться у заяві ОСОБА_27 від 27.09.2019 про добровільну видачу для огляду мобільного телефону, в якому знаходиться відеозапис подій, які мали місце 16.08.2019 (а.с.85 т. 2);

- дані, які містяться у висновку експерта №5509 від 29.10.2019 за результатами проведення комп`ютерно-технічної експертизи, згідно якого в мобільному телефоні марки «Redmi 5 Xiaomi» із сім картою оператора Київстар № НОМЕР_1 , який надав для огляду ОСОБА_27 , міститься відеозапис «2_5219993377705035150.mp4», який може мати відношення до розпусних дій. Джерело походження виявленого файлу вказано як надіслано з додатку «Viber» користувачу ОСОБА_40 . Вказаний файл збережено та записано на диск для лазерних систем зчитування CD-R з пояснюючим написом «Відео по к/п №12019140090002759», що додається до висновку (а.с.90-92 т. 2);

- дані, які містяться у висновку експерта №6003/6172 від 19.11.2019 за результатами проведення криміналістичної експертизи відео-звукозапису, згідно якого встановлений текстовий (семантичний) зміст відеофонограми 1, що знаходиться на оптичному диску без типової назви з рукописною позначкою «Відео по к/п №12019140090002759» у файлі «2_5219993377705035150.mp4» наведено у додатку 1 до висновку; усне мовлення ОСОБА_6 зафіксоване на відеофонограмі 1; висловлювання ОСОБА_6 позначені символом «К» в додатку 1 до висновку; на відеофонограмі 1 ознак монтажу не виявлено (а.с.95-102 т. 2);

- дані, які містяться у протоколі проведення слідчого експерименту від 22.11.2019 з малолітнім ОСОБА_12 з відеодиском (а.с.103-107 т. 2);

- дані, які містяться у характеристиках ОСОБА_13 та ОСОБА_12 з навчальних закладів та Львівського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді (а.с.108-112 т. 2);

- дані, які містяться у висновку судово-психіатричного експерта №133 від 02.10.2019, згідно якого, під час інкримінованих дій ОСОБА_6 хронічним психічним захворюванням, недоумством, тимчасовим та іншим хворобливим розладом психічної діяльності не страждав, але виявляв шизотиповий розлад; під час інкримінованих йому дій не повною мірою міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними; індивідуально-психологічні особливості особистості ОСОБА_6 мали вплив на його поведінку під час скоєння ним інкримінованих дій за наданими матеріалами справи; ОСОБА_6 під час інкримінованих дій за наданими матеріалами справи в стані фізіологічного афекту, емоційного напруження, емоційного збудження чи будь-якому іншому емоційному стані, що є психологічною підставою стану сильного душевного хвилювання не перебував (а.с.115-119 т. 2).

Сторона захисту подала клопотання про визнання доказів недопустимими в порядку ст. 84, 86 КПК України, а саме: відеозаписи, отримані з телефону та іншої техніки обвинуваченого ОСОБА_6 , а також похідні від них докази; протоколу про проведення слідчого експерименту від 22.11.2019 року.

Щодо позиції сторони захисту стосовно того, що відеозаписи, отримані з телефону та іншої техніки не може бути доказом в даній справі, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ст.84 КПК України доказами у кримінальному провадженні, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд, встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Згідно ч.2 ст.93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів та ін.

Документом, відповідно до ст.99 КПК України, є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. До документів можуть належати, зокрема, матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі комп`ютерні дані) тощо.

Електронний файл із відеозаписом обставин події, зафіксований на оптичному диску, є оригіналом (відображенням) електронного документа, а тому такий диск є самостійним джерелом доказів, похідним від інформації, що зберігається на комп`ютері в електронному вигляді (постанова Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 751/6069/19).

Оцінюючи доводи захисників щодо визнання недопустимими доказів, суд звертає увагу, що відповідно до ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: 1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; 2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження; 3) порушення права особи на захист; 4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права; 5) порушення права на перехресний допит;

Недопустимими є також докази, що були отримані: 1) з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні; 2) після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень; 3) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи у зв`язку з недопущенням адвоката до цієї слідчої (розшукової) дії. Факт недопущення до участі в обшуку адвокат зобов`язаний довести в суді під час судового провадження; 4) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, якщо така ухвала винесена слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання.

Як передбачено п. 2 ч. 3 ст. 87 КПК України, недопустимими є також докази, що були отримані після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.

При наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів визнавати їх недопустимими слід лише тоді, коли такі порушення: 1) прямо та істотно порушують права і свободи людини; 2) зумовлюють сумніви у достовірності отриманих фактичних даних, які неможливо усунути.

Різні критерії визнання доказів недопустимими, які наведені вище, обумовлюють диференційований порядок вирішення питання щодо їх недопустимості: 1) під час будь-якого судового розгляду у разі встановлення очевидної недопустимості доказу (ч. 4 ст. 87, ч. 2 ст. 89 КПК України) - у випадках, коли такі докази, отримані внаслідок істотного та очевидного порушення прав та свобод людини і їх недопустимість обумовлена такими обставинами, які у будь-якому випадку не можуть бути усунуті в ході подальшого судового розгляду; 2) у нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення по суті (ч. 1 ст. 89 КПК України) - якщо при отриманні доказів допущено процесуальні порушення, які тягнуть інші порушення прав людини та потребують оцінки на підставі всієї сукупності доказів; зумовлюють сумніви у достовірності здобутих відомостей та суд має вирішити питання щодо можливості усунення вказаного сумніву на підставі сукупності інших зібраних допустимих доказів.

Така позиція викладена Верховним Судом у постановах ККС ВС від 22.10.2021 р. у справі № 487/5684/19, від 27.10.2021 р. у справі № 668/69/16-к, від 14.06.2023 р. у справі № 573/1510/18, від 21.06.2023 р. у справі № 943/2064/19.

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду у постанові від 01 листопада 2022 року у справі № 344/2995/15-к зазначив, Суд неодноразово вирішував, що не будь-яке формальне недотримання вимог кримінального процесуального закону при отриманні доказу автоматично тягне необхідність визнання його недопустимим. Натомість закон зобов`язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення КПК істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи.

Також суд зазначав, що якщо доказ визнається недопустимим з посиланням на частину 1 статті 87 КПК, суд має зазначити, наслідком порушення якого саме фундаментального права або свободи стало отримання цього доказу та хто саме зазнав такого порушення. Обґрунтовуючи наявність такого порушення, суд має послатися на конкретні норми Конституції та/або міжнародних договорів, якими гарантуються ці права і свободи, і за потреби на практику відповідних органів, уповноважених тлумачити ці норми, і має обґрунтувати, чому він вважає порушення фундаментального права або свободи настільки істотним, щоб зумовити визнання доказу недопустимим. За наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів визнавати їх недопустимими слід лише тоді, коли вони: прямо та істотно порушують права і свободи людини; та/або надають підстави для сумнівів у достовірності отриманих фактичних даних, які не видалося за можливе усунути в ході судового розгляду.

Отже, доводи захисників про визнання доказу, а саме відеозапису недопустимим не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Доводи сторони захисту про визнання недопустимим доказом протоколу про проведення слідчого експерименту від 22.11.2019, суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Так, відповідно до статті 240 КПК України з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань. До участі в слідчому експерименті можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник. Проведення слідчого експерименту допускається за умови, що при цьому не створюється небезпека для життя і здоров`я осіб, які беруть у ньому участь, чи оточуючих, не принижуються їхні честь і гідність, не завдається шкода. Про проведення слідчого експерименту слідчий, прокурор складає протокол згідно з вимогами цього Кодексу. Крім того, у протоколі докладно викладаються умови і результати слідчого експерименту. Згідно ч.6 ст.223 КПК слідча (розшукова) дія, що здійснюється за клопотанням сторони захисту, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, проводиться за участю особи, яка її ініціювала, та (або) її захисника чи представника, крім випадків, коли через специфіку слідчої (розшукової) дії це неможливо або така особа письмово відмовилася від участі в ній.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що залучення до участі у слідчому експерименті підозрюваного, потерпілого, свідка, захисника, представника, які не заявляли клопотання про його проведення, є правом, а не обов`язком слідчого.

Захисником не надано доказів, що проведення слідчого експерименту під час проведення досудового розслідування, було здійснено з порушеннями прав інших осіб, а також не надано доказів наявності під час проведення слідчого експерименту діянь, які б свідчили про істотні порушення прав людини і основоположних свобод людини.

Відповідно до доктрини "плодів отруєного дерева" недопустимими є докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок суттєвого порушення прав та свобод людини. Ця доктрина передбачає заборону використання даних, отриманих на підставі або з використанням доказів визнаних недопустимими, тобто надається оцінка допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно. Тим не менше ЄСПЛ виходить з того, що при недопустимості одного доказу в єдиному ланцюжку, суд повинен в подібному випадку вирішити питання про справедливість судового розгляду в цілому. Тобто, якщо процес по даній справі в цілому і загалом справедливий, то і отримані у незаконний спосіб докази можуть бути прийнятними (рішення ЄСПЛ у справі "Хан проти Сполученого Королівства").

Таким чином, посилання захисників на недопустимість доказів, є безпідставним. Вказана правова позиція узгоджується з Постановою Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 202/6849/18 (провадження № 51-2595км19 ).

У суду немає підстав для визнання недопустимими всіх вищезазначених доказів, наданих стороною обвинувачення, оскільки їх збір та фіксація відповідають нормам КПК України, всі наявні докази узгоджуються між собою, відповідають фактичним обставинам справи та є такими, що повністю доводять вину у вчиненні інкримінованих злочинів.

У судовому засіданні, шляхом повного дослідження доказів встановлено, що суспільно-небезпечні діяння, що підпадають під ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 156 КК України, які інкриміновані ОСОБА_6 дійсно мали місце, вчинені саме ним, і вони отримали правильну кримінально-правову оцінку.

Згідно висновку судово-психіатричної експертизи №133 від 02.10.2019, під час інкримінованих дій ОСОБА_6 хронічним психічним захворюванням, недоумством, тимчасовим та іншим хворобливим розладом психічної діяльності не страждав, але виявляв шизотиповий розлад; під час інкримінованих йому дій не повною мірою міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Крім того, як безспірно встановлено дослідженням висновку судово-психіатричної експертизи №50 від 22.05.2020, ОСОБА_6 страждає тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності у формі декомпенсації (значного клінічного погіршення) шизотипового розладу, не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними; до виходу із хворобливого стану потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.

У відповідності до ч.3 ст. 19 КК України, не підлягає покаранню особа, яка вчинила кримінальне правопорушення у стані осудності, але до постановлення вироку захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними. До такої особи за рішенням суду можуть застосовуватися примусові заходи медичного характеру, а після одужання така особа може підлягати покаранню.

Згідно ст. 92 КК України, примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов`язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.

В силу ст. 93 КК України, примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб, які вчинили кримінальне правопорушення у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку або під час відбування покарання.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 вчинив суспільно небезпечні діяння у стані обмеженої осудності, але захворів на психічну хворобу до постановлення судового рішення, а тому відповідно до ч. 3 ст. 19 КК України він не підлягає покаранню.

Ст. 94 КК України визначено три критерії, які суд має враховувати при призначенні певного виду примусових заходів медичного характеру: медичний (характер і тяжкість захворювання), юридичний (тяжкість вчиненого діяння) та соціальний (ступінь небезпечності психічно хворого для себе чи інших осіб). При цьому ступінь небезпечності психічно хворого містить оцінку: суспільної небезпеки вчиненого діяння, характеру вчиненого, можливих або тих, що настали, суспільно небезпечних наслідків та інших подібних обставин; психічного стану особи на момент розгляду справи судом і небезпечності цього хворого для оточуючих, що випливає з характеру захворювання.

Згідно ч. 1 ст. 94 КК України, залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру: госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КК України, надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку може бути застосоване судом стосовно особи, яка страждає на психічні розлади і вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо особа за станом свого психічного здоров`я не потребує госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 94 КК України щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги і лікування у примусовому порядку, суд може застосувати примусовий захід медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги зі звичайним наглядом.

Суд звертає увагу на те, що метою примусових заходів медичного характеру є не тільки обов`язкове лікування особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, але й запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь (ст. 92 КК України). Для досягнення цієї мети суд має визначити конкретний вид примусового заходу, враховуючи всі передбачені ст. 94 КК України критерії в їх сукупності.

Ч. 2 ст. 292 КПК передбачено, що клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру, зокрема, має містити інформацію про примусовий захід медичного характеру, який пропонується застосувати.

Проте, ця інформація не є обов`язковою для суду. Вона має рекомендаційний характер і лише суд, ураховуючи характер і тяжкість захворювання, тяжкість вчиненого діяння, ступінь небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, застосовує певний вид примусового заходу.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 503 КПК України кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється за наявності достатніх підстав вважати, що особа вчинила кримінальне правопорушення у стані осудності, але захворіла на психічну хворобу до постановлення вироку.

Відповідно до ч.4 ст. 503 КПК України примусові заходи медичного характеру застосовуються лише до осіб, які є суспільно небезпечними.

Згідно ч.1 ст. 513 КПК України, під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з`ясовує такі питання:

1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення;

2) чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою;

3) чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності;

4) чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання;

5) чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які.

Наведене узгоджується із положенням п. 5 ч. 1 ст. 513 КПК, згідно з яким під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру саме суд, у разі застосування таких заходів, має визначити їх вид.

Відповідно до ч. 2 ст. 513 КПК України, визнавши доведеним, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.

Згідно ч. 1, 2 ст. 515 КПК України, у разі видужання особи, яка після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу або в неї настав тимчасовий розлад психічної діяльності чи інший хворобливий стан психіки, які позбавляли її можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними, суд на підставі висновку комісії лікарів-психіатрів своєю ухвалою припиняє застосування примусових заходів медичного характеру.

Постановлення ухвали суду про припинення застосування примусових заходів медичного характеру є підставою для проведення досудового розслідування чи судового провадження.

Відповідно до ст. 49 Конституції України, держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров`я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.

Згідно пункту 1 Постанови ВСУ № 6 від 03.06.2005 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», метою застосування примусових заходів медичного характеру і примусового лікування є: вилікування чи поліпшення стану здоров`я осіб, названих у статтях 19, 20, 76, 93 та 96 КК України; запобігання вчинення зазначеними особами нових суспільно небезпечних діянь (злочинів), відповідальність за які передбачена нормами КК України.

Відповідно до ст. 96 КК України, примусове лікування може бути застосоване судом, незалежно від призначеного покарання, до осіб, які вчинили кримінальні правопорушення та мають хворобу, що становить небезпеку для здоров`я інших осіб.

Відповідно до пункту 5 Постанови ВСУ № 7 від 03.06.2005 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» тимчасовий розлад психічної діяльності особи, який позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними, що настав після вчинення злочину (як до постановлення вироку, так і під час відбування покарання), також може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру.

Враховуючи обставини вчинення кримінальних правопорушень та суспільно небезпечних діянь, особу ОСОБА_6 , характер і тяжкість його захворювання, тяжкість вчинених діянь, ступінь небезпечності як для себе так і для інших осіб, суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_6 примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги зі звичайним наглядом.

Питання про речові докази слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Речові докази, а саме:

- оптичний диск з написом «Kodak» «DVD-RW» 4 X, 4,7 GB 120 min DVD, в якому знаходиться дві папки з номерами №1658 та №1812, в папці №1658 знаходиться 4 файли з відеозаписами, в папці №1812 знаходиться один файл з відеозаписом, слід залишити в матеріалах кримінального провадження;

- речі ОСОБА_6 : куртка (кофта) спортивна червоного кольору модель «Goldi XL», спортивні штани чорного кольору моделі «adidas», футболка голубого кольору з написом «Pacifik», кросівки синього кольору з підошвою білого кольору, які зберігаються в камері зберігання речових доказів, слід повернути ОСОБА_6 ;

- мобільний телефон марки «COOL» імеі 1 - НОМЕР_2 , імеі 2 - НОМЕР_3 сірого кольору з сім картою - НОМЕР_4 , системний блок з написом «ZALMAN» чорного кольору, нетбук марки «LG» чорного кольору, нетбук марки «Lenovo», жорсткий диск, мобільний телефон марки «Redmi Note-4» імеі НОМЕР_5 , імеі 2 - НОМЕР_6 з сім картою з номером НОМЕР_7 , мобільний телефон марки «Samsung 8-A+» імеі - НОМЕР_8 , імеі2 НОМЕР_8 з сім каритою номером НОМЕР_9 , коробку з під мобільного телефону Xiaomi Redmi Note-5», куртку (кофту) спортивну червоного кольору модель «Goldi XL», спортивні штани чорного кольору моделі «adidas», футболку голубого кольору з написом «Pacifik», кросівок синього кольору з підошвою білого кольору, які зберігаються в камері зберігання речових доказів, слід повернути ОСОБА_6 ;

- речі ОСОБА_13 , ОСОБА_12 : футболка синього кольору з білими вставками на рукаві та комірі, штани коричневого кольору з вставками матерії на обох штанках оранжевого кольору, а також вставками оранжевого кольору на ремені та шнурком на поясі, шорти синього кольору з червоними та чорними полосами по нижньому краю шортів, з малюнком автомобіля на правій частині шортів та написом «Hot Rod Show», футболку з червоно-темними полосами та малюнком жовтого кольору та написом «Uspa», шорти сірого кольору, труси (плавки) синього кольору з вставками по краю сірого синього кольорів, які зберігаються в камері зберігання речових доказів, слід повернути потерпілим ОСОБА_13 , ОСОБА_12 ;

- мобільний телефон марки «Redmi 5 Xiaomi», в якому встановлено операційну систему «Андроїд» та в якому знаходиться сім картка оператора Київстар № НОМЕР_1 , який надав ОСОБА_27 та який переданий йому на відповідальне зберігання, слід повернути ОСОБА_27 .

Цивільні позови законного представника потерпілих ОСОБА_13 , ОСОБА_12 заявлені до ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, слід залишити без розгляду, оскільки такі подано без врахування положень ст.ст. 62-64 КПК України.

Витрати на залучення експертів становлять 20881,11 гривень.

Так, судові витрати на залучення експерта не підлягають стягненню з ОСОБА_6 , оскільки згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта у разі ухвалення обвинувального вироку.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 07.07.1995 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат», судові витрати покладаються тільки на засуджених.

Отже, покладення судових витрат за проведення експертизи ухвалою про застосування примусових заходів медичного характеру чинним кримінальним процесуальним законодавством не передбачено та їх слід віднести за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.19, 92, 93, 94 КК України, ст.ст.100, 124, 369-372, 376, 395, 503, 506, 513, 515 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , примусовий захід медичного характеру у вигляді госпіталізації (поміщення) до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, а саме в Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня», що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Кульпарківська, 95.

Запобіжний захід у вигляді поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, із звичайним наглядом, застосований відносно ОСОБА_6 - залишити без змін до вступу ухвали в законну силу.

Речові докази: а саме:

- оптичний диск з написом «Kodak» «DVD-RW» 4 X, 4,7 GB 120 min DVD, в якому знаходиться дві папки з номерами №1658 та №1812, в папці №1658 знаходиться 4 файли з відеозаписами, в папці №1812 знаходиться один файл з відеозаписом - залишити в матеріалах кримінального провадження;

- речі ОСОБА_6 : куртка (кофта) спортивна червоного кольору модель «Goldi XL», спортивні штани чорного кольору моделі «adidas», футболка голубого кольору з написом «Pacifik», кросівки синього кольору з підошвою білого кольору, які зберігаються в камері зберігання речових доказів - повернути ОСОБА_6 ;

- мобільний телефон марки «COOL» імеі 1 - НОМЕР_2 , імеі 2- НОМЕР_3 сірого кольору з сім картою - НОМЕР_4 , системний блок з написом «ZALMAN» чорного кольору, нетбук марки «LG» чорного кольору, нетбук марки «Lenovo», жорсткий диск, мобільний телефон марки «Redmi Note-4» імеі НОМЕР_5 , імеі 2 - НОМЕР_6 з сім картою з номером НОМЕР_7 , мобільний телефон марки «Samsung 8-A+» імеі - НОМЕР_8 , імеі2 НОМЕР_8 з сім каритою номером НОМЕР_9 , коробку з під мобільного телефону Xiaomi Redmi Note-5», куртку (кофту) спортивну червоного кольору модель «Goldi XL», спортивні штани чорного кольору моделі «adidas», футболку голубого кольору з написом «Pacifik», кросівок синього кольору з підошвою білого кольору, які зберігаються в камері зберігання речових доказів - повернути ОСОБА_6 ;

- речі ОСОБА_13 , ОСОБА_12 : футболка синього кольору з білими вставками на рукаві та комірі, штани коричневого кольору з вставками матерії на обох штанках оранжевого кольору, а також вставками оранжевого кольору на ремені та шнурком на поясі, шорти синього кольору з червоними та чорними полосами по нижньому краю шортів, з малюнком автомобіля на правій частині шортів та написом «Hot Rod Show», футболку з червоно-темними полосами та малюнком жовтого кольору та написом «Uspa», шорти сірого кольору, труси (плавки) синього кольору з вставками по краю сірого синього кольорів, які зберігаються в камері зберігання речових доказів - повернути потерпілим ОСОБА_13 , ОСОБА_12 ;

- мобільний телефон марки «Redmi 5 Xiaomi», в якому встановлено операційну систему «Андроїд» та в якому знаходиться сім картка оператора Київстар № НОМЕР_1 , який надав ОСОБА_27 та який переданий йому на відповідальне зберігання - повернути ОСОБА_27 .

Цивільні позови законного представника потерпілих ОСОБА_13 , ОСОБА_12 до ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення - залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що ухвала суду не набрала законної сили.

Суддя ОСОБА_1