Ухвала

від 08.02.2024 по справі 758/10199/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 758/10199/22

провадження № 61-16143св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д.,

розглянув заяву ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Богдан Оленою Олександрівною, про відвід колегії суддів Верховного Суду: Лідовця Руслана Анатолійовича, Гулейкова Ігоря Юрійовича, Луспеника Дмитра Дмитровича та заяву судді-доповідача Лідовця Руслана Анатолійовича про самовідвід від участі у розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Інтернет-видання «24 канал» в особі власника Приватного акціонерного товариства «Телерадіокомпанія Люкс» про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Богдан Оленою Олександрівною, на рішення Галицького районного суду м. Львова від 26 квітня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Інтернет-видання «24 канал» в особі власника Приватного акціонерного товариства «Телерадіокомпанія Люкс» про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 26 квітня 2023 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

У листопаді 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Білінським Б. П., на рішення Галицького районного суду м. Львова від 26 квітня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 листопада 2023 року касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Білінським Б. П., на рішення Галицького районного суду м. Львова від 26 квітня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року передана для розгляду колегії суддів: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкову І. Ю., Погрібному С. О. (провадження № 61-16143ск23).

У листопаді 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Богдан О. О., на рішення Галицького районного суду м. Львова від 26 квітня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14 листопада 2023 року касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Богдан О. О., на рішення Галицького районного суду м. Львова від 26 квітня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року передана для розгляду колегії суддів: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкову І. Ю., Погрібному С. О. (провадження № 61-16143ск23).

22 листопада 2023 року суддя Верховного Суду Ступак О. В. заявила про самовідвід у справі з підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 36 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 листопада 2023 року заяву судді Верховного Суду Ступак О. В. про самовідвід задоволено.

Касаційні скарги ОСОБА_1 , які подані його представниками - адвокатом Білінським Б. П. та Богдан О. О., на рішення Галицького районного суду м. Львова від 26 квітня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 758/10199/22 передано для проведення повторного автоматизованого розподілу.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 листопада 2023 року для розгляду касаційних скарг ОСОБА_1 , які подані його представниками - адвокатом Білінським Б. П. та Богдан О. О., на рішення Галицького районного суду м. Львова від 26 квітня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року визначено суддю-доповідача - Олійник А. С. та суддів, які входять до складу колегії: Гулейков І. Ю., Погрібний С. О. (провадження № 61-16143ск23).

05 грудня 2023 року суддя Верховного Суду Олійник А. С. заявила про самовідвід у справі з підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 36 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2023 року заяву судді Верховного Суду Олійник А. С. про самовідвід задоволено.

Касаційні скарги ОСОБА_1 , які подані його представниками - адвокатом Білінським Б. П. та Богдан О. О., на рішення Галицького районного суду м. Львова від 26 квітня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 758/10199/22 передано для проведення повторного автоматизованого розподілу.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 грудня 2023 року для розгляду касаційних скарг ОСОБА_1 , які подані його представниками - адвокатом Білінським Б. П. та Богдан О. О., на рішення Галицького районного суду м. Львова від 26 квітня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року визначено суддю-доповідача - Лідовця Р. А. та суддів, які входять до складу колегії: Гулейков І. Ю., Погрібний С. О. (провадження № 61-16143ск23).

Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 грудня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Білінським Б. П., залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків. Запропоновано заявнику надати до суду касаційної інстанції виправлену касаційну скаргу, яка за формою і змістом повинна відповідати вимогам статті 392 ЦПК України; уточнити касаційну скаргу, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та направити на адресу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду уточнену редакцію касаційної скарги з доданими до неї матеріалами відповідно до кількості учасників справи. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.

Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 грудня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Богдан О. О., залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків. Запропоновано заявнику надати до суду касаційної інстанції виправлену касаційну скаргу, яка за формою і змістом повинна відповідати вимогам статті 392 ЦПК України та надати копії касаційної скарги з доданими до неї документами відповідно до кількості учасників справи. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ від 19 грудня 2023 року у зв`язку з обранням судді Погрібного С. О. до Великої Палати Верховного Суду, на підставі повідомлення судді Лідовця Р. А. від 18 грудня 2023 року, справу призначено судді-доповідачеві Лідовцю Р. А., судді, які входять до складу колегії: Гулейков І. Ю., Луспеник Д. Д.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Богдан О. О., на рішення Галицького районного суду м. Львова від 26 квітня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року, витребувано цивільну справу з районного суду та роз`яснено учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк до 22 січня 2024 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Білінським Б. П., на рішення Галицького районного суду м. Львова від 26 квітня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року та роз`яснено учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк до 22 січня 2024 року.

У січні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Білінський Б. П., подав до Верховного Суду заяву про відвід судді Лідовця Р. А. з підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 36 ЦПК України. Заява була обґрунтована тим, що із засобів масової інформації представникам ОСОБА_1 стало відомо, що Лідовець Р. А. був науковим керівником магістерської роботи ОСОБА_4 - помічниці голови Люстраційного комітету Козаченко Т. А., яка була представником громадської організації «Фундація ДЕЮРЕ», членом правління якої був відповідач у справі ОСОБА_2 . Зазначав, що вищевказаних осіб також поєднує спільна діяльність, зокрема, в Раді громадського контролю Національного антикорупційного бюро України. Вважав, що можливий ризик впливу на суддю Лідовця Р. А. за рахунок знайомства та спільної діяльності вищевказаних осіб.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Білінського Б. П., про відвід судді Верховного Суду Лідовця Р. А. визнано необґрунтованою.

Заяву про відвід судді Верховного Суду Лідовця Р. А. передано для вирішення зазначеного питання, у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України, іншому судді.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду Червинської М. Є. від 12 січня 2024 року відмовлено у задоволені заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Білінського Б. П., про відвід судді Верховного Суду Лідовця Р. А. від участі у розгляді вказаної цивільної справи.

У лютому 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

07 лютого 2004 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Богдан О. О., про відвід колегії суддів Верховного Суду: Лідовця Р. А., Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д., в якій заявник, посилаючись на положення пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України, заявляє про необхідність відводу колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від розгляду справи, оскільки до обрання на посаду судді Верховного Суду Лідовець Р. А. займав посаду завідувача кафедри цивільно-правових дисциплін Національного університету «Острозька академія», був депутатом Острозької міської ради від блоку Петра Порошенка «Солідарність», є кандидатом юридичних наук та був науковим керівником магістерської роботи помічниці голови Люстраційного комітету Козаченко Т. А. , а відповідач у справі ОСОБА_2 є головою «Всеукраїнського об`єднання «Автомайдан», раніше був членом і головою Ради громадського контролю Національного антикорупційного бюро України третього скликання разом із Козаченко Т. А . Крім того, суддя Лідовець Р. А. є колегою викладача Львівського національного університету імені Івана Франка ОСОБА_6 , який підписував підозру судді у відставці ОСОБА_1 , відтак педагогічний склад Львівського національного університету, який мав відношення до справ судді у відставці ОСОБА_1 , вже має створену політичну думку щодо нього. Також 04 лютого 2019 року Громадською радою доброчесності було затверджено висновок про сумнів у політичній нейтральності кандидата на посаду судді Верховного Суду Лідовця Р. А. , проте попередній склад Вищої кваліфікаційної комісії суддів проігнорував вказаний негативний висновок Громадської ради доброчесності кандидата на посаду Верховного Суду, що, на думку, позивача викликає сумніви у політичній нейтральності судді Лідовця Р. А. та є підставою для висловлення йому недовіри через політичну упередженість у даній справі.

Вказує, що судді Верховного Суду Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д. не отримали однозначно позитивних висновків Громадської ради доброчесності, що дає йому право сумніватися у їх доброчесності. Крім того, вважає, що повторний автоматизований розподіл справи проведено з порушенням вимог законодавства, зокрема, частини другої статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки у повторних розподілах справи не приймали участь всі судді судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, які мали повноваження на розгляд справи у день її розподілу, а визначення постійно-діючої колегії з суддів Лідовця Р. А., Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д., на думку заявника, є незаконним. Отже, при здійсненні повторного автоматизованого розподілу справи змінювався головуючий, але не змінювалася колегія суддів, яка є постійно-діючою, відтак, проведення повторного розподілу справи без автоматизованого добору за принципом випадковості може підтверджувати упередженість у вирішенні справи конкретними суддями. Ураховуючи наведене, заявник вважає, що колегія суддів Верховного Суду: Лідовець Р. А., Гулейков І. Ю., Луспеник Д. Д. є упередженою і зазначені обставини викликають сумніви в об`єктивності суддів.

Розглянувши вказану заяву, колегія суддів дійшла таких висновків.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Згідно із частинами другою та третьою статті 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Щодо повторного відводу судді Лідовцю Р. А.

Суддя-доповідач Лідовець Р. А. заявив про самовідвід від участі у розгляді справи з тих підстав, що під час перевірки інформації, викладеної адвокатом Богдан О. О. у заяві від 07 лютого 2024 року про відвід його від розгляду цієї справи, він виявив, що «Рішення про надання Вищій кваліфікаційній комісії суддів України інформації щодо кандидата на посаду судді Верховного Суду Лідовця Руслана Анатолійовича » від 04 лютого 2019 року прийнято Громадською радою доброчесності 13-ма голосами з 20 голосів членів ради, у тому числі, у голосуванні взяв участь ОСОБА_7 . Вказана обставина може викликати сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

Вирішуючи питання про самовідвід судді-доповідача Лідовця Р. А., колегія суддів виходить з такого.

У пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна людина має право на справедливий і відкритий розгляд справи незалежним і безстороннім судом упродовж розумного строку, встановленого законом.

Відвід (самовідвід) є однією з найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він дозволяє виключити найменшу підозру в зацікавленості судді в результатах розгляду конкретної справи, навіть якщо насправді такої зацікавленості немає, оскільки пріоритетною тут є суспільна довіра до суду.

Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 03 травня 2007 року у справі «Бочан проти України» закріпив, що ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.

У справі «Кастілло Альгар проти Іспанії» (Castillo Algaro v. Spain; постанова від 28 жовтня 1998 року) ЄСПЛ зазначив, що дійсно навіть припущення про факти, які ставлять під сумнів безсторонність суду, можуть мати певне значення; йдеться про довіру, яку суди в демократичному суспільстві повинні викликати в людей.

У рішеннях від 09 листопада 2006 року у справі «Білуга проти України» ЄСПЛ наголосив, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри в недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.

Вимога «безсторонності», згідно з судовою практикою ЄСПЛ (рішення у справах «Білуха проти України», «Салов проти України», «Мироненко проти України», «Фельдман проти України») характеризується двома критеріями: перший полягає у намаганні визначити особисте переконання судді у конкретній справі, а другий - у з`ясуванні того, чи забезпечив суддя достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з цього приводу у сторін.

У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»).

Пунктом 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів передбачено, що незалежність судової влади означає повну неупередженість з боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зав`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього і в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

У пункті 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених Резолюцією Економічної та соціальної ради ООН № 2006/23 від 27 липня 2006 року, зазначається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Необхідність судді заявити самовідвід від участі в розгляді справи у будь-якому випадку, коли у стороннього спостерігача лише могли б виникнути сумніви в неупередженості судді та про задоволення такої заяви підтвердила і Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 04 лютого 2020 року у справі № 908/137/18 (провадження № 12-106гс19), в якій виснувала, що хоч поведінка судді-доповідача й не дає жодних об`єктивних підстав вважати, що вона не є безсторонньою або що їй бракує неупередженості під час розгляду справи, однак, враховуючи значення, яке має вирішення справи № 908/137/18 для правової системи України, а також для того, щоб за суб`єктивним критерієм з боку стороннього спостерігача не виникали сумніви в неупередженості судді-доповідача під час вирішення справи, клопотання про відвід судді-доповідача необхідно задовольнити.

Тобто розгляд питання про відвід є виконанням вимог статті 6 Конвенції щодо забезпечення принципу неупередженості і має бути максимально безстороннім та об`єктивним з метою усунути будь-які сумніви в забезпеченні незалежною державою принципу справедливості судочинства.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені у статтях 36, 37 ЦПК України.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші, ніж перелічені у пунктах 1-4 частини першої статті 36 ЦПК України, обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

З підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

У зв`язку із тим, що суддя-доповідач Лідовець Р. А. заявив мотивований самовідвід у справі з метою уникнення щонайменших сумнівів у стороннього спостерігача щодо неупередженості та відсутності безсторонності, на підставі пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України, його заяву слід задовольнити, а справу передати для повторного автоматизованого перерозподілу.

У зв`язку із задоволенням заяви судді Лідовця Р. А. про самовідвід від участі у розгляді вказаної вище справи, заява ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Богдан О. О., про відвід колегії суддів Верховного Суду Лідовця Р. А. підлягає залишенню без розгляду, оскільки відпав предмет її розгляду.

Щодо відводу суддям Гулейкову І. Ю., Луспенику Д. Д.

Верховний Суд вважає необґрунтованими доводи представника ОСОБА_1 - адвоката Богдан О. О., щодо порушення правил автоматизованого розподілу справи між суддямипри проведення повторного автоматизованого розподілу справи, враховуючи таке.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя розглядає справи, одержані згідно з порядком розподілу судових справ, установленим відповідно до закону. На розподіл судових справ між суддями не може впливати бажання судді чи будь-яких інших осіб.

Як визначено у частинах першій, другій, третій та шостій статті 33 ЦПК України визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених у частині другій статті 14 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.

Справа, розгляд якої відповідно до цього Кодексу здійснюється колегією суддів в обов`язковому порядку, розглядається постійною колегією суддів відповідного суду, до складу якої входить визначений Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою суддя-доповідач.

Персональний склад постійних колегій суддів визначається зборами суддів відповідного суду.

Якщо справа в Верховному Суді має розглядатися колегіально у складі відповідної палати, - головуючим на засіданнях палати є суддя-доповідач, визначений Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою при первісному розподілі справ.

Так, відповідно до підпункту 2.3.2 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 02 квітня 2015 року № 25 (далі - Положення) визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою шляхом: автоматизованого розподілу судових справ під час реєстрації відповідної судової справи; пакетного автоматизованого розподілу судових справ після реєстрації певної кількості судових справ; розподілу судових справ шляхом передачі судової справи раніше визначеному у судовій справі судді; визначення складу суду з метою заміни судді (суддів); повторного автоматизованого розподілу судових справ. Збори суддів відповідного суду мають право визначати особливості автоматизованого розподілу судових справ у випадках, прямо передбачених цим Положенням.

Згідно з підпунктом 2.3.11 пункту 2.3 Положення якщо розгляд справи здійснюється колегіально, склад колегії суддів визначається автоматизованою системою. Збори суддів можуть визначити склади постійно-діючих колегій суддів.

Відповідно до пункту 2.2 Тимчасових засад під час автоматизованого розподілу судових справ враховується, що вони розглядаються колегією суддів, до складу якої входить визначений Автоматизованою системою документообігу суду (далі - АСДС) суддя-доповідач, а саме: касаційним судом як судом першої інстанції - у складі трьох суддів, а у випадках, встановлених процесуальним законом, - у складі п`яти суддів; касаційним судом як судом апеляційної інстанції - у складі трьох суддів; касаційним судом як судом касаційної інстанції - у складі трьох суддів або більшої непарної кількості суддів, палатою, об`єднаною палатою; Великою Палатою як судом апеляційної, касаційної інстанції - складом Великої Палати.

Як визначено у пункті 2.3 Тимчасових засад для розгляду судової справи колегією суддів АСДС визначає суддю-доповідача в порядку, передбаченому пунктом 1.7 цих Засад. Після визначення судді-доповідача АСДС визначає інших суддів з числа постійної колегії суддів, до якої входить суддя-доповідач, з урахуванням наявності процесуальних повноважень на момент автоматизованого розподілу. У разі неможливості визначити необхідну кількість суддів із числа суддів постійної колегії суддів, а також із числа резервних суддів для постійної колегії суддів, які мають процесуальні повноваження на момент автоматизованого розподілу, АСДС визначає суддів, яких не вистачає, із числа всіх суддів відповідного касаційного суду з урахуванням їх спеціалізації (за наявності) та складу судових палат.

У зв`язку із чим здійснювався повторний автоматизований розподіл справи наведено вище.

Згідно з підпунктом 2.3.23 пункту 2.3 Положення якщо судова справа підлягає розгляду (перегляду) колегією суддів, при автоматизованому розподілі судових справ автоматизованою системою в місцевому суді визначається головуючий суддя, а в судах апеляційної та касаційної інстанцій - суддя-доповідач із числа всіх суддів відповідного суду з урахуванням їх спеціалізації (за її наявності). Після визначення судді-доповідача (головуючого судді) автоматизованою системою визначається склад колегії суддів із числа всіх суддів відповідного суду з урахуванням їх спеціалізації (за її наявності) та з урахуванням складу судових палат (за їх наявності). Якщо збори суддів визначили склади постійно-діючих колегій, то автоматизована система визначає склад колегії з числа суддів основного складу.

Підпунктом 2.3.49 пункту 2.3 Положення визначено, що повторний автоматизований розподіл судових справ між суддями застосовується у випадках, визначених законом, а також з метою заміни одного, декількох суддів, всього складу суду, збільшення складу суду в порядку, визначеному підпунктами 2.3.4, 2.3.23 цього Положення.

Згідно з рішенням зборів суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 грудня 2023 року № 11 «Про визначення персонального складу постійних колегій суддів» до складу другої постійно-діючої колегії у складі трьох суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду входять, зокрема, судді Лідовець Р. А., Гулейков І. Ю., Луспеник Д. Д.

Після визначення у касаційному провадженні (у справі) судді-доповідача Лідовця Р. А. АСДС визначено склад колегії суддів, з урахуванням вказаного рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Отже, безпідставними є доводи представника ОСОБА_1 - адвоката Богдан О. О., щодо порушення правил автоматизованого розподілу справи між суддями при проведенні повторного автоматизованого розподілу справи.

Доводи заяви щодо відводу судді Луспенику Д. Д., який, на думку заявника, не отримав однозначно позитивного висновку Громадської ради доброчесності, що дає підстави для сумніву у доброчесності, є припущеннями, нічим не підтверджені.

Верховний Суд наголошує на тому, що необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді.

Ураховуючи необґрунтованість заявленого представником ОСОБА_1 - адвокатом Богдан О. О., відводу суддям Верховного Суду: Гулейкову І. Ю., Луспенику Д. Д. питання про відвід суддів, відповідно до частини третьої статті 40 ЦПК України, підлягає передачі на розгляд іншому судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.

Керуючись статтями 33, 36, 40 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Заяву судді-доповідача Верховного Суду Лідовця Руслана Анатолійовича про самовідвід задовольнити.

Відвести суддю Лідовця Руслана Анатолійовича за його заявою від участі у розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Інтернет-видання «24 канал» в особі власника Приватного акціонерного товариства «Телерадіокомпанія Люкс» про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, за касаційними скаргами ОСОБА_1 , які подані його представниками - адвокатами Білінським Богданом Петровичем та Богдан Оленою Олександрівною , на рішення Галицького районного суду м. Львова від 26 квітня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року.

Справу № 758/10199/22 передати для проведення повторного автоматизованого розподілу й заміни судді Лідовця Руслана Анатолійовича.

Заяву ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Богдан Оленою Олександрівною, в частині відводу судді-доповідача Верховного Суду Лідовця Руслана Анатолійовича залишити без розгляду.

Заяву ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Богдан Оленою Олександрівною, про відвід суддів Верховного Суду: Гулейкова Ігоря Юрійовича, Луспеника Дмитра Дмитровича від участі у розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Інтернет-видання «24 канал» в особі власника Приватного акціонерного товариства «Телерадіокомпанія Люкс» про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди визнати необґрунтованою.

Заяву про відвід суддів Верховного Суду: Гулейкова Ігоря Юрійовича, Луспеника Дмитра Дмитровича передати для вирішення зазначеного питання іншому судді, який визначається у порядку встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

І. Ю. Гулейков

Д. Д. Луспеник