Рішення

від 07.02.2024 по справі 140/30197/23

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2024 року ЛуцькСправа № 140/30197/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОПРІМ» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, карток відмови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БІОПРІМ» (далі - позивач, ТОВ «БІОПРІМ») звернулося з позовом до Волинської митниці (далі - відповідач, митниця) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості від 24.01.2023 №UA205140/2023/000024/1 та від 10.04.2023 №UA205140/2023/000198/2, карток відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску та пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 24.01.2023 №UA205140/2023/000149 та від 10.04.2023 №UA205140/2023/001242.

В обґрунтування позову товариство зазначає, що 02.07.2018 між ТОВ «БІОПРІМ» як покупцем та компанією NHU EUROPE GmbH, Німеччина, як продавцем укладено зовнішньоекономічний контракт №02-07\18, згідно з яким продавець продає, а покупець купує на умовах цього контракту товар згідно специфікацій. Пунктом 2.1. контракту передбачено що ціна товару вказана у специфікаціях до цього контракту. Згідно з пунктом 3.1. контракту, в редакції додаткової угоди №4 від 10.05.2022 до контракту №02-07\18 від 02.07.2018, умови оплати встановлені наступні: 100% - протягом 30 днів з дати відвантаження товару, якщо інше не передбачено у специфікації. Датою відвантаження товару вважається дата виписки СМR накладної.

На виконання вказаного контракту продавцем було поставлено покупцю товари за специфікацією №73 від 03.01.2023.

23.01.2023 року позивачем для здійснення митного оформлення товарів, зокрема, товару №1 Порошкоподібна форма вітаміну С та його похідних: VITAMIN C 99% Food Grade (Ascorbic Acid)/Вітамін С 99% Харчовий (Аскорбінова кислота), та товару №2 Продукти, що використовуються для годівлі тварин: Essention Red 10% (Canthaxanthin 10% Feed Grade) у формі порошку, що надійшли на митну територію України за вищевказаним зовнішньоекономічним контрактом, до відділу митного оформлення №1 митного поста «Луцьк» Волинської митниці було подано електронну митну декларацію №23UA205140005113U3 та документи, передбачені нормами чинного Митного кодексу України (далі МК України).

Заявлена митна вартість була визначена за основним методом по товару №1 - 42750,00 євро та по товару №2 17000,00 євро.

За наслідком розгляду поданих документів відповідачем було направлено електронне повідомлення про необхідність в 10-ти денний термін надати додаткові документи.

У відповідь на вказане повідомлення декларант 23.01.2023 подав пояснення щодо вартості товару та банківські документи, що стосувалися попередніх аналогічних поставок товару та підтверджували оплату вартості за раніше ввезені та оформлені Волинською митницею в режимі імпорту аналогічні товари. Подати інші документи, що запитувалися Волинською митницею, позивач не міг, оскільки ці документи у останнього відсутні.

24.01.2023 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000024/1 щодо товарів №1 та №2. У зв`язку з цим позивачу відмовлено у митному оформленні митної декларації №23UA205140005113U3 від 23.01.2023, про що було 24.01.2023 надано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2022/000149.

Позивач не погодився з рішенням відповідача №UA205140/2023/000024/1 та з метою випуску товарів у вільний обіг здійснив декларування товару у відповідності до пункту 7 статті 55 МК України. Відповідачем було оформлено митну декларацію №23UA205140005582U5 від 24.01.2023, за якою товар випущено у вільний обіг.

10.04.2023 позивачем відповідно до п.8. ст.55 МК України та з метою отримання письмового рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасування рішення про коригування заявленої митної вартості було надіслано відповідачу додатково до поданих раніше документів копії платіжних доручень в іноземній валюті №233 від 02.02.2023, №235 від 14.02.2023, №238 від 22.02.2023 та №240 від 24.02.2023, якими підтверджено оплату товару за ціною, вказаною у специфікації №73 від 03.01.2023 та в інвойсі №607212 від 13.01.2023, що подавалися до митного оформлення разом з іншими товаросупровідними документами. Проте листом від 24.04.2023 №7.3-15/4545 відповідач відмовив у скасуванні рішення №UA205140/2023/000024/1 у зв`язку з неподанням декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МК України.

Також позивач зазначає, що 25.01.2023 між ТОВ «БІОПРІМ» як покупцем та компанією Misma GmbH (ТОВ Місма), Німеччина, як продавцем укладено зовнішньоекономічний контракт №25-01/23, за яким продавець продає, а покупець купує на умовах цього контракту товар згідно специфікацій. Пунктом 2.1. контракту передбачено, що ціна товару вказана у специфікаціях до цього контракту. Згідно з пунктом 3.1. контракту умови оплати встановлені наступні: 100% - протягом 30 днів з дня інвойсу, якщо інше не передбачено в специфікації.

07.04.2023 позивачем для здійснення митного оформлення товару №1 - Вітаміни та їх похідні: Niacinamide feed grade (Нікотинамід кормовий) у формі порошку - 7508 кг, товару №2 Порошкоподібна форма вітаміну Е: Biopromis Е 50%/Біопроміс Е 50%/ - 7000 кг, товару №3 Солі четвертинні, визначеного хімічного складу: Betaine EAST /Бетаїн Іст/ у формі порошку - 5000 кг, товару №4 Порошкоподібна форма вітаміну В5: D-Calcium Pantothenate (Vitamin B5)/антотенат Кальція (Вітамін В5) - 675 кг, що надійшли на митну територію України за вищевказаним зовнішньоекономічним контрактом №25-01/23 та згідно специфікації №4 від 29.03.2023, до відділу митного оформлення №1 митного поста «Луцьк» Волинської митниці подано електронну митну декларацію №23UA205140028116U5 та документи, передбачені нормами чинного МК України.

Митну вартість у вказаній декларації визначено за основним методом по товару №1 - 30032,00 євро, по товару №2 56000,00 євро, по товару №3 9500,00 євро та по товару №4 11070,00 євро з врахуванням витрат на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України.

За результатом розгляду поданих до митного оформлення документів відповідач надіслав електронне повідомлення, в якому запропоновано декларанту надати додаткові документи.

На вимогу митниці декларант надав наявні в товариства додаткові документи, а саме: договір надання транспортно-експедиційних та митно-брокерських послуг №01/02/2023 від 01.02.2023, заявку на перевезення вантажу №4 від 01.04.2023. Подати інші документи, що запитувалися Волинською митницею, позивач не міг у зв`язку з їх відсутністю.

10.04.2023 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000198/2 щодо товарів, заявлених у митній декларації №23UA205140028116U5 під №1, №2 та №4. У зв`язку з цим позивачу відмовлено у митному оформленні вказаної митної декларації, про що 10.04.2023 надано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/001242.

Позивач не погодився з рішенням №UA205140/2023/000198/2 та з метою випуску товарів у вільний обіг здійснив декларування товару у відповідності до п.7 статті 55 МК України.

Відповідач 10.04.2023 оформив митну декларацію №23UA205140028641U0, за якою товар випущено у вільний обіг.

Позивач вважає, що вищевказані рішення №№UA205140/2023/000024/1, UA205140/2023/000198/2 та картки відмови №№UA205140/2023/000149, UA205140/2023/001242 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню з огляду на наступне.

Щодо зазначених у рішенні №UA205140/2023/000024/1 розбіжностей про те, що позивач раніше здійснював митне оформлення товарів №1 та №2 по зовнішньоекономічному контракту №02-07\18 від 02.07.2018 і вартість таких товарів була вищою, то товар №1 та товар №2 завозився неодноразово, проте умови поставки згідно Інкотермс партій товарів, імпортованих на митну територію України, різні - наприклад FCA Bardowick (Німеччина), СРТ Луцьк, СРТ Київ. Також партії товарів різні за обсягом. Все це безпосередньо впливає на вартість товарів, визначену продавцем-нерезидентом.

Щодо зауваження відповідача до документу Т1 №23DE523068685197М0 від 16.01.2023, то такий документ не подавався позивачем до митного оформлення, тому не зрозуміло, про що йде мова у рішенні №UA205140/2023/000024/1.

Позивач вказує на безпідставність зауважень відповідача до декларації країни відправлення від 12.01.2023 №23DЕ523096782470Е2 про те, що вона не містить числового значення, оскільки відповідач не посилається на жодну норму права національного законодавства Німеччини, яка б вимагала вносити до такого виду декларації цифрові значення фактурної/митної/статистичної вартості товару, який переміщується на експорт із такої країни.

Щодо не подання прайс-листа виробника товару для широкого кола осіб, то позивачем подано митниці прайс-лист б/н від 01.01.2023 продавця товару у якості додаткового документу для підтвердження визначеної ним митної вартості товару. Позивач не має жодних договірних чи будь-яких інших комерційних відносин з виробником товару і немає доступу до офіційних прайс-листів виробника.

Щодо зазначених у рішенні №UA205140/2023/000198/2 розбіжностей, то як і в попередньому випадку, позивач вважає безпідставними зауваження відповідача до декларації країни відправлення від №23DE485103440768E7 про те, що вона не містить числового значення вартості товарів, оскільки такі не обґрунтовані відповідними нормами права.

На зауваження відповідача про те, що надані закупівельні інвойси №LE-186/22-23 від 20.12.2022, №20220903ЕТ від 03.09.2022, HZH2211Y006 від 01.10.2022, №EU-S2023076 від 29.03.2023 заключені відправником товарів на умовах поставки згідно Інкотермс (DDP, CIF), тоді як вартість товару згідно інвойсу RE23045 від 30.03.2023 сформована на умовах поставки FCA, позивач звертає увагу суду, що закупівельні інвойси подані митному органу для того, щоб показати закупівельну ціну товару, яка з урахуванням націнки продавця товару підтверджує, що позивач не занижує митну вартість товару. Позивач абсолютно не має жодного впливу на ціноутворення продавця - компанії Misma GmbH.

Також позивач вказує про те, що в жодному нормативному документі не сказано, що прайс-лист повинен видаватися виробником. Крім того, товар продавався не виробником товарів, а компанією Misma GmbH, тому логічно, що прайс-лист наданий саме продавцем. Прайс-лист не є обов`язковим документом, що передбачений частиною другою статті 53 МК України, який має подати декларант під час митного оформлення товару, та не є документом, що підтверджує вартість імпортованого товару, оскільки здійснення оплати за придбаний товар підтверджується відповідними платіжними дорученнями та інвойсом.

Товариство зазначає, що оскаржувані рішення мають спільну причину відмови у визнанні заявленої позивачем митної вартості, а саме: подані декларантом документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за основним методом та містять розбіжності. Проте відповідач під час прийняття рішень про коригування митної вартості товарів, які є актами індивідуальної дії, не зазначив які саме дані були відсутні в документах, наданих позивачем під час митного оформлення, чи які розбіжності у даних про вартість товарів між собою містять подані до митного оформлення документи. Також відповідачем не наведено обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею в оскаржуваних рішеннях. На думку позивача, оскаржувані рішення не містять жодних переконливих і зрозумілих мотивів, а також законних підстав їх прийняття.

З урахуванням викладеного товариство вважає, що визначення відповідачем митної вартості товарів за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, тобто при винесенні оскаржуваних рішень він діяв не в порядку та не у спосіб, передбачені чинним законодавством, що є підставою для скасування цього рішення. Просив позов задовольнити.

Ухвалою суду від 27.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (т.1, а.с.130).

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву (т.1, а.с.133-142) позовних вимог не визнала, посилаючись на те, що під час перевірки документів, поданих декларантом позивача для підтвердження заявленої митної вартості товару, встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться по митним деклараціям №23UA205140005113U3 та №23UA205140028116U5 на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності.

Так, по рішенню №UA205140/2023/000024/1 від 24.01.2023 (МД №23UA205140005113U3) встановлено наступні розбіжності:

згідно поданої фактури № 607212 від 13.01.2023 вартість на оцінюваний товар №1 становить -2,85 євро/кг. По зовнішньоекономічному контракту №02-07\18 від 02.07.2018 вже було здійснене митне оформлення ідентичного товару, фактурна вартість якого становила 3,80 євро/кг. Вартість на оцінюваний товар №2 згідно поданої фактури №607212 від 13.01.2023 становить -34 євро/кг. По зовнішньоекономічному контракту №02-07\18 від 02.07.2018 вже було здійснене митне оформлення ідентичного товару, фактурна вартість якого становила 37 євро/ кг;

супровідний документ Т1 №23DE523068685197M0 від 16.01.2023 містить інформацію щодо транзитної операції, декларація країни відправлення 23DE523096782470E2 від 12.01.2023 не містить числового значення для підтвердження заявленої митної вартості;

декларантом не надано пояснень щодо падіння фактурної вартості на оцінюваний товар по зовнішньоекономічному контракту №02-07\18 від 02.07.2018.

По рішенню №UA205140/2023/000198/2 від 10.04.2023 (МД №23UA205140028116U5) встановлено такі розбіжності:

в декларації країни відправлення 23DE485103440768E7 відсутнє числове значення вартості товарів, що не підтверджує ціну товарів, заявлену в інвойсі RE23045 від 30.03.2023;

надані закупівельні інвойси №LE-186/22-23 від 20.12.2022, №20220903ET від 03.09.2022, №HZH2211Y006 від 01.10.2022, №EUS2023076 від 29.03.2023 заключені відправником товарів на умовах поставки згідно Інкотермс (DDP, CIF), тоді як вартість товару згідно інвойсу RE23045 від 30.03.2023 сформована на умовах поставки FCA. Також вказані інвойси стосуються кількості партій товарів, які суттєво відрізняються від поданих до митного оформлення;

прайс-лист товару б/н від 29.03.2023 є пропозицією від відправника Misma GmbH, а не виробників товарів, тоді як відповідно до VII статті ГАТТ прайс-лист повинен бути виданий для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу;

видаткові накладні та банківські платіжні документи, надані ТОВ «БІОПРІМ», не стосуються партії товарів, поданих до митного оформлення.

На думку представника відповідача, вказані розбіжності свідчили про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно складових митної вартості. Таким чином, перевіркою наданих декларантом документів встановлені обставини, які дають обґрунтовані підстави вважати, що подані документи є неповними і такими, що не підтверджують правильність обчисленої митної вартості оцінюваних товарів.

Згідно із статтями 53-54 МК України декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін додаткові документи.

Оскільки позивачем не було надано всіх документів на запит митного органу, які б документально підтвердили або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості.

Митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МКУ на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби, а саме:

товар №1 - 3,8 євро/кг за МД від 11.07.2022 №UA209170/2022/51594, від 02.08.2022 №UA205140/2022/55158, товар №2 - 37,05 євро /кг за МД від 19.04.2022 №UA209170/2022/25363 від 27.03.2023 (рішення №UA205140/2023/000024/1 від 24.01.2023);

товар №1 - 4,68 дол.США/кг за МД 205140/2023/023301 від 24.03.2023, товар №2 - 9,13 дол.США/кг за МД №205140/2023/023545 від 27.03.2023, товар №4 - 20,84 дол.США/кг за МД№ 205140/2023/023545 від 27.03.2023 (рішення №UA205140/2023/000198/2 від 10.04.2023).

Вважає, що оскільки митний орган у рішеннях про коригування митної вартості вказав, чому не можуть бути застосовані будь-які інші методи, окрім резервного, та провів відповідні консультації з декларантом щодо визначення методу визначення митної вартості, то його рішення є правомірними.

Спірний товар декларантом було оформлено у вільний обіг по рішенню №UA205140/2023/000024/1 від 24.01.2023 за МД 23UA205140005582U5 від 24.01.2023, по рішенню №UA205140/2023/000198/2 від 10.04.2023 за МД 23UA205140028641U0 від 10.04.2023 з наданням гарантій, передбачених ч.7 ст.55 МК України.

Звертає увагу, що 10.04.2023 на адресу Волинської митниці від ТОВ «БІОПРІМ» було надіслано лист №10042023-2 «Щодо надання документів на підтвердження заявленої митної вартості у порядку статті 55 Митного кодексу України».

На даний лист Волинська митниця надіслала відповідь за листом №7.3-15/4545 від 24.0.2023, де було вказано, що додатково поданні документи не дають можливості впевнитись в правильності заявленої митної вартості товару та скасувати рішення про коригування митної товару №UA205140/2023/000024/1 від 24.01.2023.

Щодо рішення №UA205140/2023/000198/2 від 10.04.2023 зазначає, що ТОВ «БІОПРІМ» з додатковими документами на підтвердження заявленого рівня митної вартості до митниці в межах 80 днів з дня випуску товару відповідно до ч.8 ст.55 МК України, не зверталось.

З огляду на вищевказане, представник відповідача вважає, що спірні рішення про коригування митної вартості товару є такими, що прийняті у повній відповідності до вимог чинного законодавства, положень МК України та Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, а тому є законними та обґрунтованими. Просить в задоволенні позову відмовити.

У відповіді на відзив (т.1, а.с.234-237) позивач підтримав позовні вимоги та додатково зазначив, що відповідач не надав обґрунтованих, належних та достатніх доказів наявності неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість у поданих позивачем документах, так само не довів неправильність визначення митної вартості. Всі доводи відповідача, викладені у відзиві на адміністративний позов, спростовуються наявними доказами у справі та нормами законодавства.

Інших заяв по суті справи не надходило.

Враховуючи вимогистатті 262 Кодексу адміністративного судочинства України(далі -КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.

Суд встановив, що 02.07.2018 між компанією NHU EUROPE GmbH, Німеччина (продавець) та ТзОВ «БІОПРІМ» (покупець) укладено контракт №02-07\18, згідно з пунктом 1.1 якого продавець продає, а покупець купує на умовах цього контракту товар згідно специфікацій. Кількість, ціна і вантажовідправник товару вказані в специфікаціях до цього контракту (п.2.1 контракту). Умови поставки визначаються в специфікаціях до цього контракту (п.5.1 контракту).

В додатковій угоді №4 від 10.05.2022 до контракту №02-07\18 від 02.07.2018 передбачені умови оплати, а саме: 100% протягом 30 днів з дати відвантаження товару, якщо інше не передбачено в специфікації. Датою відвантаження товару вважається дата виписки CMR накладної. Валюта платежу Євро, якщо інше не передбачено в специфікації. Всі витрати пов`язані з оплатою за цим контрактом, в тому числі комісії з переказу грошових коштів, несе покупець (т.1, а.с.24-26).

23.01.2023 з метою здійснення митного оформлення 4 товарних позицій, зокрема товару №1 Порошкоподібна форма вітаміну С та його похідних: VITAMIN C 99% Food Grade (Ascorbic Acid)/Вітамін С 99% Харчовий (Аскорбінова кислота) та товару №2 Продукти, що використовуються для годівлі тварин: Essention Red 10% (Canthaxanthin 10% Feed Grade) у формі порошку, що надійшли на митну територію України за вищевказаним зовнішньоекономічним контрактом, до Волинської митниці декларантом подано електронну митну декларацію №23UA205140005113U3. Митна вартість товарів визначена за першим методом - за ціною договору (контракту), зокрема на товар №1 42750,00 євро, на товар №2 17000,00 євро, що в гривневому еквіваленті становить 1691108,78 грн та 672487,70 відповідно (т.1, а.с.19).

До митного оформлення разом із вказаною МД декларант надав митниці такі документи: зовнішньоекономічний контракт №02-07\18 від 02.07.2018, додаткову угода №4 від 10.05.2022 до контракту №02-07\18 від 02.07.2018, специфікацію №73 від 03.01.2023, інвойс №607212 від 13.01.2023, міжнародні товаротранспортні накладні СМR б/н від 06.01.2023 та 10.01.2023, прайс-лист б/н від 01.01.2023, експортну митну декларацію країни відправлення від 12.01.2023 MRN №23DЕ523096782470Е2, лист підтвердження продажу №5511104 від 03.01.2023 (т.1, а.с.23-35, 46-52).

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею в електронному повідомленні №2463000 вказано на наступні розбіжності у поданих документах: згідно поданої фактури №607212 від 13.01.2023 вартість на оцінюваний товар №1 становить - 2,85 євро/кг. По даному зовнішньоекономічного контракту №02-07\18 від 02.07.2018 вже було здійснене митне оформлення ідентичного товару, фактурна вартість якого становила 3,80 євро/кг. Вартість на оцінюваний товар №2 згідно поданої фактури №607212 від 13.01.2023 становить - 34 євро/кг. По даному зовнішньоекономічного контракту №02-07\18 від 02.07.2018 вже було здійснене митне оформлення ідентичного товару, фактурна вартість якого становила 37 євро/кг. Супровідний документ Т1 №23DE523068685197M0 від 16.01.2023 містить інформацію щодо транзитної операції, декларація країни відправлення 23DE523096782470E2 від 12.01.2023 до не містить числового значення для підтвердження заявленої митної вартості. Декларантом не надано пояснень щодо падіння фактурної вартості на оцінюваний товар по зовнішньоекономічному контракту №02-07\18 від 02.07.2018.

З огляду на встановлені розбіжності декларанту запропоновано подати наступні документи: виписку з бухгалтерської документації; прайс-лист виробника товару для широкого кола осіб; банківський платіжний документ, що підтверджує оплату за оцінюваний товар за попередню поставку; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією з порівняльним аналізом цін на оцінюваний товар на Європейському ринку; за власним бажанням подати інші документи для підтвердження заявленої митної вартості товару (т.1, а.с.36).

Товариство 23.01.2023 подало на запит митниці лист №23/01/2023-2, до якого долучило платіжні доручення в іноземній валюті по міжнародній системі SWIFT, що стосувалися попередніх аналогічних поставок товару: №155 від 21.02.2022, №166 від 28.03.2022, №165 від 24.03.2022, №198 від 13.07.2022, №208 від 09.08.2022, №209 від 10.08.2022, №218 від 03.10.2022, №217 від 29.09.2022, №215 від 21.09.2022, №211 від 16.08.2022. У даному листі також повідомлено митницю, що інші запитувані документи відсутні (т.1, а.с.39-44).

24.01.2023 Волинською митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000024/1, де в графі 33 зазначено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містять розбіжності, які наведені вище у повідомленні митниці №2463000.

Декларантом на вимогу митниці подано банківські платіжні доручення, інших документів, що витребовувались, не надано. Декларантом так і не надано пояснень щодо падіння митної вартості на оцінюваний товар.

У зв`язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, МК України, вимогами частини шостої статті 54 МК України передбачено, що у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів - митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. За умови надання, згідно статті 53 МК України документів, витребуваних митним органом, які містять достовірну, об`єктивну інформацію щодо визначення митної вартості товару, яка піддається обчисленню, і підтверджує правильність обрання методу визначення митної вартості, митну вартість може бути визнано. У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (статті 59 МК України) та методу 26 (статті 60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (статті 62 МК України) та методу 2г (статті 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта.

Митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, відповідно до наказу ДМСУ від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби, а саме на рівні:

товар 1 - 3,8 євро/кг за МД від 11.07.2022 №UA209170/2022/51594, від 02.08.2022 №UA205140/2022/55158,

товар 2 - 37,05 євро /кг за МД від 19.04.2022 №UA209170/2022/25363 від 27.03.2023 (т.1, а.с.18).

У зв`язку з цим позивачу було відмовлено у митному оформленні митної декларації, про що 24.01.2023 надано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/000149 (т.1, а.с.21-22).

Не погодившись з таким рішенням та з метою випуску товарів у вільний обіг, позивач здійснив декларування товару у відповідності до пункту 7 статті 55 МК України. Відповідачем оформлено митну декларацію №23UA205140005582U5 від 24.01.2023, за якою товар випущено у вільний обіг (т.1, а.с.16-17).

З метою перегляду рішення про коригування митної вартості товару №UA205140/2023/000024/1 від 23.01.2023 позивач надіслав митниці лист від 10.04.2023 №10042023, до якого долучив копії платіжних доручень в іноземній валюті №233 від 02.02.2023, №235 від 14.02.2023, №238 від 22.02.2023 та №240 від 24.02.2023, якими він підтвердив оплату товару за ціною, вказаною у специфікації №73 від 03.01.2023 та в інвойсі №607212 від 13.01.2023, що подавалися до митного оформлення разом з іншими товаросупровідними документами (т.1, а.с.38, 53-56).

Проте листом від 24.04.2023 №7.3-15/4545 відповідач відмовив у скасуванні рішення UA205140/2023/000024/1 у зв`язку з неподанням декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МК України (т.1, а.с.67-69).

Також суд встановив, що 25.01.2023 між компанією Misma GmbH, Німеччина (продавець) та ТзОВ «БІОПРІМ» (покупець) укладено контракт №25-01/23 (т.1, а.с.84-85), згідно з пунктом 1.1 якого продавець продає, а покупець купує на умовах цього контракту товар згідно специфікацій. Кількість, ціна і вантажовідправник товару вказані в специфікаціях до цього контракту (п.2.1 контракту). Умови оплати: 100% - протягом 30 днів з дня інвойсу, якщо інше не передбачено в специфікації (пункту 3.1 контракту). Умови поставки визначаються в специфікаціях до цього контракту (п.5.1 контракту).

На виконання умов зовнішньоекономічного контракту №25-01/23 від 25.01.2023 компанія Misma GmbH здійснила поставку товару в адресу позивача, з метою митного оформлення якого позивач подав митниці МД №23UA205140028116U5 від 07.04.2023, у якій зазначив 4 товарних позиції, в тому числі товар №1 - Вітаміни та їх похідні: Niacinamide feed grade (Нікотинамід кормовий) у формі порошку 7508 кг, товар №2 - Порошкоподібна форма вітаміну Е: Biopromis Е 50%/Біопроміс Е 50%/ - 7000 кг, товар №4 - Порошкоподібна форма вітаміну В5: D-Calcium Pantothenate (Vitamin B5) / DПантотенат Кальція (Вітамін В5) 675 кг (т.1, а.с.74-75).

У вказаній МД митну вартість товарів визначено за основним методом за ціною договору (включаючи транспортні витрати), а саме: на товар №1 - 30032,00 євро, товар №2 56000,00 євро, товар №4 11070,00 євро, що в гривневому еквіваленті становить 1226551,91 грн, 2261350,10 грн, 444373,16 грн відповідно.

Разом із даною МД декларант надав такі документи: зовнішньоекономічний контракт №25-01/23 від 25.01.2023, специфікацію №4 від 29.03.2023, інвойс №RE23045 від 30.03.2023, закупівельні інвойси №LE-186/22-23 від 20.12.2022, №20220903ЕТ від 03.09.2022, №HZH2211Y006 від 01.10.2022, №EU-S 2023076 від 29.03.2023, прайс-лист б/н від 29.03.2023, експортну митну декларацію країни відправлення від 03.04.2022 MRN 23DE485103440768E7, міжнародну товаротранспортну накладну СМR №20230403 від 03.04.2022, довідку про транспортні витрати №9 від 06.04.2023, лист б/н від 07.04.2023 з додатками банківськими платіжними документами про оплату попередніх поставок за вказаним вище контрактом та бухгалтерськими документами щодо продажу аналогічних товарів на території України (т.1, а.с.78-100, 102-107).

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею в електронному повідомленні №2521431 зазначено наступні розбіжності у поданих документах: в декларації країни відправлення 23DE485103440768E7 відсутнє числове значення вартості товарів, що не підтверджує ціну товарів заявлену в інвойсі RE23045 від 30.03.2023. Надані закупівельні інвойси №LE-186/22-23 від 20.12.2022, №20220903ET від 03.09.2022, №HZH2211Y006 від 01.10.2022, №EUS2023076 від 29.03.2023 заключені відправником товарів на умовах поставки згідно Інкотермс (DDP, CIF), тоді як вартість товару згідно інвойсу RE23045 від 30.03.2023 сформована на умовах поставки FCA. Також вказані інвойси стосуються кількості партій товарів, які суттєво відрізняються від поданих до митного оформлення. Прайс-лист товару б/н від 29.03.2023 є пропозицією від відправника Misma GmbH, а не виробників товарів, тоді як відповідно до VII статті ГАТТ прайс-лист повинен бути виданий для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу. Видаткові накладні та банківські платіжні документи, надані ТОВ «БІОПРІМ» не стосуються партії товарів поданих до митного оформлення.

З огляду на встановлені розбіжності декларанту запропоновано подати наступні документи: договір із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; транспортні (перевізні) документи; за власним бажанням подати інші документи для підтвердження заявленої митної вартості товару (т.1, а.с.101).

Декларантом 10.04.2023 подано на даний запит лист з наступними додатковими документами: договір надання транспортно-експедиційних та митно-брокерських послуг №01/02/2023 від 01.02.2023, заявка на перевезення вантажу №4 від 01.04.2023 (т.1, а.с.108, 113-115). У зазначеному листі позивач вказав, що інші документи, запитувані митницею, не можуть бути надані у зв`язку з їх відсутністю.

10.04.2023 Волинською митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000198/2, у якому зазначено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містять розбіжності, про які відповідач вказував у повідомленні №2521431.

У зв`язку з ненаданням декларантом витребуваних документів митну вартість товару визначено за ціною договору щодо ідентичних товарів, на підставі цінової інформації, наявної в митного органу:

товар №1 - 4,68 дол.США/кг за МД 205140/2023/023301 від 24.03.2023,

товар №2 - 9,13 дол.США/кг за МД №205140/2023/023545 від 27.03.2023,

товар №4 - 20,84 дол.США/кг за МД№ 205140/2023/023545 від 27.03.2023 (т.1, а.с.76-77).

Позивачу відмовлено у митному оформленні митної декларації №23UA205140028116U5 від 07.04.2023, про що 10.04.2023 надано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/001242 (т.1, а.с.72-73).

З метою випуску товарів у вільний обіг позивач здійснив декларування товару відповідно до пункту 7 статті 55 МК України згідно з МД №23UA205140028641U0 від 10.04.2023, за якою товар випущено у вільний обіг (т.1, а.с.70-71).

Не погоджуючись із прийнятими Волинською митницею рішеннями про коригування митної вартості товарів та картками відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, ТзОВ «БІОПРІМ» звернулося із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно достатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаютьсяМитним кодексом України(далі -МК України).

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цьогоКодексу.

Згідно із частинами першою-третьоюстатті 52 цього ж Кодексузаявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленомурозділом VIII цього Кодексута цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно дорозділу Х цього Кодексув розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомоїстатті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Як передбачено частинами першою - п`ятою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частин першої-третьої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2)неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертійстатті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним углаві 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частин першої, другої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно дорозділу Х цього Кодексув розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4цього Кодексу або до суду.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цьогоКодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей59і60цьогоКодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановленихстаттею 64 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.

Разом з тим, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.

Судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту).

Як визначено частиною другоюстатті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четвертастатті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятоїстатті 58 МК Україниціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митними деклараціями документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України.

Зокрема, разом з МД №23UA205140005113U3 від 23.01.2023 були подані такі документи: зовнішньоекономічний контракт №02-07\18 від 02.07.2018, додаткову угода №4 від 10.05.2022 до контракту №02-07\18 від 02.07.2018, специфікацію №73 від 03.01.2023, інвойс №607212 від 13.01.2023, міжнародні товаротранспортні накладні СМR б/н від 06.01.2023 та 10.01.2023, прайс-лист б/н від 01.01.2023, експортну митну декларацію країни відправлення від 12.01.2023 MRN №23DЕ523096782470Е2, лист підтвердження продажу №5511104 від 03.01.2023 (т.1, а.с.23-35, 46-52);

Водночас до МД №23UA205140028116U5 від 07.04.2023 позивач долучив такі документи: зовнішньоекономічний контракт №25-01/23 від 25.01.2023, специфікацію №4 від 29.03.2023, інвойс №RE23045 від 30.03.2023, закупівельні інвойси №LE-186/22-23 від 20.12.2022, №20220903ЕТ від 03.09.2022, №HZH2211Y006 від 01.10.2022, №EU-S 2023076 від 29.03.2023, прайс-лист б/н від 29.03.2023, експортну митну декларацію країни відправлення від 03.04.2022 MRN 23DE485103440768E7, міжнародну товаротранспортну накладну СМR №20230403 від 03.04.2022, довідку про транспортні витрати №9 від 06.04.2023, лист б/н від 07.04.2023 з додатками банківськими платіжними документами про оплату попередніх поставок за вказаним вище контрактом та бухгалтерськими документами щодо продажу аналогічних товарів на території України (т.1, а.с.78-100, 102-107).

На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Як зауважив Верховний Суд у постанові від 21.05.2021 у справі №820/307/17, митний орган має право відійти від законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності. Наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Отже, лише наявність розбіжностей в документах чи ознак їх підробки, відсутність в документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, є підставою для витребування додаткових документів у декларанта.

Разом з тим, в ході судового розгляду відповідач не надав доказів того, що подані позивачем до митного оформлення документи містять розбіжності чи мають ознаки підробки.

При цьому суд не бере до уваги доводи відповідача у спірному рішенні №UA205140/2023/000024/1 від 24.01.2023 про те, що вартість товару по зовнішньоекономічному контракту №02-07\18 від 02.07.2018 є заниженою з огляду на здійснення позивачем митного оформлення ідентичних товарів за вказаним контрактом за вищою фактурною вартість.

Так, за правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.12.2018 по справі №815/228/17, наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. У даному випадку продавець-нерезидент встановив ціну товару, яка вказана в усіх поданих до митного оформлення документах та яка була фактично сплачена позивачем.

Суд погоджується з позицією товариства, яка полягає в тому, що різні обсяги та умови поставки одного і того ж товару можуть впливати на його ціну, при цьому суд зауважує, що безпосередньо ціну товару визначає продавець і в даному випадку позивач не може нести негативних наслідків у вигляді сплати вищих митних платежів у зв`язку із зниженням продавцем ціни на товар.

При цьому суд враховує, що після прийняття спірного рішення позивач додатково надав митниці платіжні доручення в іноземній валюті №233 від 02.02.2023, №235 від 14.02.2023, №238 від 22.02.2023 та №240 від 24.02.2023, якими підтверджується сплата вартості товарів на загальну суму 110150,00 євро, яка вказана у специфікації №73 від 03.01.2023 та інвойсі №607212 від 13.01.2023 (т.1, а.с.23, 29-31, 53-56).

Щодо тверджень митного органу у рішенні №UA205140/2023/000198/2 від 10.04.2023 про те, що наданні позивачем закупівельні інвойси №LE-186/22-23 від 20.12.2022, №20220903ET від 03.09.2022, №HZH2211Y006 від 01.10.2022, №EUS2023076 від 29.03.2023 (т.1, а.с.79-80, 86-90, 93-94) заключені відправником товарів на умовах поставки згідно Інкотермс (DDP, CIF), тоді як вартість товару згідно інвойсу RE23045 від 30.03.2023 сформована на умовах поставки FCA (т.1, а.с.81-83), що в свою чергу не дає можливостіпереконатися у достовірності заявленої митної вартості за першим методом, то суд зауважує, що закупівельні інвойси №LE-186/22-23 від 20.12.2022, №20220903ET від 03.09.2022, №HZH2211Y006 від 01.10.2022, №EUS2023076 від 29.03.2023 не стосуються безпосередньо поставки товару за контрактом №25-01/23 від 25.01.2023, укладеним між позивачем та компанією Misma GmbH, а лише вказують на ціну товару, за якою такий придбавався продавцем в ланцюгу постачання, і така ціна є нижчою ціни реалізації товару позивачеві.

Відповідач не навів належних обґрунтувань того, яким чином подані позивачем додатково закупівельні інвойси не підтверджують чи спростовують заявлену митну вартість за ціною договору, яка визначена безпосередньо в інвойсі RE23045 від 30.03.2023 і становить 106602,00 євро.

Щодо відсутності в прайс-листі інформації від виробника товару, суд зауважує, що оскільки нормами чинного законодавства не встановлено будь-яких вимог щодо форми та змісту прайс-листів, тому такі документи можуть оформлюватися продавцем у довільній формі та на власний розсуд. Прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який безпосередньо адресований покупцю, та є лише пропозицією щодо вартості товару, а його конкретна ціна, порядок її сплати визначаються сторонами та обумовлюються відповідним інвойсом. До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.12.2020 у справі №420/2850/19.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 53 МК України надання прайс-листів (прейскурантів) виробника товару вважається наданням додаткових документів на вимогу митного органу в разі їх наявності у декларанта.

Отже, ненадання позивачем прайс-листа виробника товарів не може ставити під сумнів заявлену митну вартість і бути підставою для її коригування.

Стосовно доводів митного органу в обох спірних рішеннях про те, що в деклараціях країни відправлення відсутнє числове значення заявленої митної вартості, суд зазначає, що експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. На підставі цього документа відправник вантажу отримує відшкодування податку на додану вартість.

При цьому у митній декларації країни відправлення вказується статистична вартість товарів (із врахуванням витрат на митне оформлення в країні експорту), а не фактурна вартість експортованих товарів.

Отже, відсутність в деклараціях країни відправлення числового значення статистичної вартості товарів жодним чином не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості.

Суд зазначає, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необґрунтованою є вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є інвойси.

З урахуванням вищенаведеного, відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товарів, ознаки підробки та вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митних деклараціях, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Враховуючи позицію Верховного суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16 та 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

При вирішенні спору суд враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбаченестаттею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених устаттях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другоїстатті 55 МК Україниприйняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затвердженихнаказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598(зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 року за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.

Між тим у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Митну декларацію, цінову інформацію якої використано для коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу, відповідач суду не надав.

Крім того, суд зазначає, що можливість поставки товару за меншою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті рішення про коригування митної вартості товару відповідач використав виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а вже наявною у митного органу ціновою інформацією. Однак формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митниця повинна довести законність свого рішення, яке не може ґрунтуватися на припущеннях та сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Таким чином, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 24.01.2023 №UA205140/2023/000024/1 та від 10.04.2023 №UA205140/2023/000198/2, картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску та пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 24.01.2023 №UA205140/2023/000149 та від 10.04.20232 №UA205140/2023/001242 є необґрунтованими та безпідставними, тому їх слід визнати протиправними та скасувати, а позов задовольнити.

Згідно з частиною першою статті 138 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов`язані зі сплатою судового збору, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року, заява №19336/04, пункт 268; рішення у справі «Баришевський проти України», заява № 71660/11, пункт 95; рішення у справі «Двойних проти України»,заява №72277/01, пункт 80;рішення у справі «Меріт проти України», заява №66561/01, пункт 88). Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому надані послуги повинні бути обґрунтованими, а доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи та не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору.

У позовній заяві позивач просив при задоволенні даного адміністративного позову стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань митниці понесені судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 8588,80 грн, витрат на правничу допомогу в сумі 25000,00 грн та витрат, пов`язаних із залученням перекладача, в сумі 9220,00 грн (т.1, а.с.241-242).

Зокрема, на підтвердження обґрунтованості витрат на професійну правничу допомогу позивач надав копію договору про надання правничої допомоги №07/07/2020 від 07.07.2020, укладеного між ТОВ «БІОПРІМ» та адвокатом Бондаренко Г.П., за умовами якого адвокат взяв на себе зобов`язання надавати клієнту правничу допомогу, а клієнт зобов`язувався оплатити надання правничої допомоги.

За правилами, визначеними у розділі 4 даного договору, розмір гонорару адвоката встановлюється за домовленістю сторін, в тому числі, шляхом підписання додаткових угод, які є невід`ємною частиною договору. Обсяг наданої правничої допомоги та її вартість (розмір гонорару) зазначаються в акті наданих послуг (т.1, а.с.116-118).

У додатковій угоді №2 від 07.09.2023 до вищевказаного договору сторони погодили вартість послуг адвоката залежно від їх виду (т.1, а.с.250).

Згідно з актом наданих послуг від 30.11.2023 адвокатом надані позивачу наступні послуги: правовий аналіз документів клієнта з метою вирішення питання доцільності звернення до суду для захисту порушених прав 2000,00 грн, підготовка та подання до Волинського окружного адміністративного суду позову про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості, карток відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску та пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення 15000,00 грн, підготовка та подання до суду заяви про усунення недоліків позовної заяви та поновлення строку звернення до суду 1000,00 грн, підготовка та подання до суду та направлення відповідачу відповіді на відзив 5000,00 грн, підготовка та подання до суду та направлення відповідачу клопотання про долучення доказів понесених судових витрат 2000,00 грн. Загальна сума наданих послуг становить 25000,00 грн (т.1, а.с.254).

На підставі рахунків-фактур від 17.10.2023 №17/20/2023, від 21.11.2023 №21/11/2023 ТОВ «БІОПРІМ» сплатило адвокату Бондаренко Г.П. кошти в сумі 18000,00 грн та 7000,грн відповідно, що підтверджується платіжними інструкціями від 22.10.2023 №478644360.1 та від 22.11.2023 №478644469.1 (т.1, а.с.244-245, 248-249).

Представник відповідача у клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги (т.2, а.с.1-4) не погодилася із заявленою до стягнення сумою витрат на правничу допомогу. Вказує, що послуга зі з`ясування фактичних обставин справи клієнта охоплюється загальною діяльністю адвоката та повинна входити до складу послуги «підготовка позову» або «складання процесуальних документів», а отже не може бути самостійною складовою витрат на правову допомогу. Включення до складу понесених витрат на правничу допомогу, які необхідно стягнути з відповідача, послуги із подачі відповіді на відзив, є незрозумілим, адже вказана юридична послуга є тільки правом позивача, проте не обов`язком, визначеним КАС України чи судом. Звертає увагу суду, що у додатковій угоді №2 від 07.09.2023 вартість послуги підготовка позовних заяв становить від 10000,00 грн, представник позивача у акті вказує вартість такої послуги 15000,00 грн. При цьому не зазначає, як саме визначається розмір та чому вартість вказана не мінімальна як у додатковій угоді. Зауважує, що дана справа належить до категорії справ незначної складності, що також необхідно врахувати при визначенні розміру витрат на правову допомогу. Крім того, зазначає, що даним адвокатом вже неодноразово надавалися адвокатські послуги у подібних правовідносинах, зокрема й ТОВ «БІОПРІМ» (справа №140/32486/23), що значно полегшувало роботу щодо підготовки позовної заяви та інших процесуальних документів. Також зауважує, що в жодному документі не передбачено скільки часу адвокат витратив для надання правової допомоги, що не дає можливості оцінити, скільки часу він приділив даній справі. Неможливо встановити вартість години роботи адвоката, так як у додатковій угоді та акті зазначено тільки назва/зміст, кількість та ціну послуги, які виконані адвокатом.

На думку представника відповідача, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, визначена позивачем сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу у розмірі 25000,00 грн є неспівмірною із заявленими позовними вимогами, складністю справи, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів.

За загальним правилом зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.

При визначенні суми відшкодування суд, з урахуванням вимог заперечення на клопотання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу даної справи, суд зауважує, що консультація клієнта з приводу обставин справи охоплюються загальною діяльністю адвоката та має на меті складання позовної заяви і подання її до суду.

Також суд погоджується з доводами представника відповідача про те, що ціна послуги за складання і подання до суду позовної заяви, яка зазначена в акті наданих послуг 15000,00 грн, не узгоджується з такою ціною, що визначена у додатковій угоді №2 від 07.09.2023 10000,00 грн.

Верховний Суд в постановах від 22.12.2020 у справі №520/8489/19, від 07.05.2020 у справі №320/3271/19, від 10.03.2020 у справі №520/8489/19 зазначив, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Також, при визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

У постанові від 20.06.2023 у справі №280/5922/21 Верховний Суд зазначив, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід, надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.

Таким чином, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, при розгляді заперечень відповідача встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, яка не є складною, суті виконаних послуг, зокрема, відсутності юридичного супроводу адвоката в суді у зв`язку з розглядом справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, спірні правовідносини регулюється нормами МК України та великої кількості підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, не передбачають, неодноразове надання адвокатом Бондаренко Г.П. аналогічних послуг та подання позовів з таким же предметом спору, що фактично спрощувало роботу адвоката, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування, є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг.

Враховуючи вищенаведене та беручи до уваги час, який об`єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг та їх обсяг, а також заперечення відповідача, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу в даній справі, до 5000,00 грн, відтак решту витрат на вказану допомогу повинен понести позивач.

Щодо вимог позивача про стягнення витрат, пов`язаних із залученням перекладача у розмірі 9220,00 грн, суд зазначає наступне.

За приписами частин третьої, шостої статті 137 КАС України спеціаліст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов`язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).

Отже, витрати на перекладача мають бути пов`язані із справою.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №160/7049/19 склад та розмір витрат, пов`язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Так, на підтвердження витрат, понесених у зв`язку із залученням перекладача, позивач надав суду договір №К-1/22112022-1 про надання послуг з перекладу іноземних мов від 22.11.2022, укладений між ТОВ «Київське обласне бюро перекладів» та ТОВ «БІОПРІМ» (т.1, а.с.255-257).

Згідно з пунктом 3.1 даного договору вартість виконання послуг розраховується на підставі обсягу документації, яку замовник подав до виконання, згідно цін та умов, що зазначені в додатку №1 до цього договору. Відповідно до пункту 5.1 договору разом з перекладом документації виконавець передає замовнику акт приймання-передачі наданих послуг.

Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг від 06.09.2023 ТОВ «Київське обласне бюро перекладів» надало позивачу наступні послуги: переклад документів з англійської та німецької на українську 5720,00 грн, засвідчення підпису перекладача 3500,00 грн. Всього 9220,00 грн (т.1, а.с.253).

На підставі рахунку-фактури №09-11/265650 від 06.09.2023 ТОВ «БІОПРІМ» сплатило в користь бюро перекладів 9220,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №478644184.1 від 06.09.2023 (т.1, а.с.251, 253 зворот).

При цьому у інформаційному листі від 27.11.2023 вих.№27-11/01 ТОВ «Київське обласне бюро перекладів» зазначило, що станом на дату складання цього листа договір між товариством та замовником діє в повному обсязі. Товариство підтверджує, що письмові переклади текстів та документів з іноземних мов протягом 2023 року надавалися замовнику перекладачами та редакторами товариства, включаючи ОСОБА_1 (т.1, а.с.252).

Вирішуючи питання, чи підтверджують надані позивачем докази витрати перекладача у даній справі, суд зазначає, що в наданих доказах відсутній детальний опис документації, переклад якої здійснювався саме в межах даної справи, як і розрахунок вартості перекладу кожного документа, як це передбачено пунктом 3.1 договору про надання послуг з перекладу іноземних вимог.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що подані позивачем докази не підтверджують, що понесені ним витрати з перекладу документів пов`язані з розглядом саме даної справи. Відтак, витрати на переклад документів не підлягають стягненню з відповідача, оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів понесення таких витрат.

Таким чином, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати в загальному розмірі 13588,80 грн, в тому числі: судовий збір в сумі 8588,80 грн, сплачений згідно із платіжною інструкцією №478644207.1 від 11.09.2023 (т.1, а.с.14), витрати на правову допомогу адвоката в сумі 5000,00 грн.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості від 24.01.2023 №UA205140/2023/000024/1 та від 10.04.2023 №UA205140/2023/000198/2, картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску та пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 24.01.2023 №UA205140/2023/000149 та від 10.04.2023 №UA205140/2023/001242.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОПРІМ» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судові витрати в сумі 13588,80 грн (тринадцять тисяч п`ятсот вісімдесят вісім грн 80 коп).

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БІОПРІМ» (04050, місто Київ, вулиця Глибочицька, 13, секція 1, офіс 1, код ЄДРПОУ 40521376);

Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13, код ЄДРПОУ ВП 43958385).

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій