Рішення

від 08.02.2024 по справі 200/66/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2024 року Справа№200/66/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

27 грудня 2023 року засобами поштового зв`язку позивачка, ОСОБА_1 , подала до суду адміністративний позов до відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №052630004100 від 18.12.2023 про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах, прийняте за результатом розгляду заяви від 15.12.2023, яким відмовлено в призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2;

- зобов`язати відповідача зарахувати позивачці до пільгового стажу за Списком №2 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 період роботи молодшою медичною сестрою з догляду в Комунальній установі «Дружківський дитячий будинок-інтернат» з 31.10.2008 по 01.09.2022;

- до загального страхового стажу період отримання допомоги по безробіттю з 10.09.2001 по 10.01.2002, період догляду за дитиною до досягнення трирічного віку з 01.01.2004 по 31.12.2004,

та призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 28 грудня 2023 року на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №312-VІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».

В обґрунтування позовних вимог, ОСОБА_1 зазначила, що спірне рішення є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки відповідач протиправно не зарахував до її загального стажу періоди отримання допомоги по безробіттю з 10.09.2001 по 10.01.2002 та догляду за дитиною до досягнення 3-х років з 01.01.2004 по 31.12.2004, до пільгового стажу період роботи з 31.10.2008 по 01.09.2022 в Дружківському дитячому будинку-інтернат молодшою медичною сестрою з догляду за хворими, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за списком №2. Загалом до страхового стажу не зараховано 01 рік 04 місяці 01 день, до пільгового стажу за списком № 2 відповідачем не зараховано 13 років 10 місяців 02 дні. Позивачка вважає, що відповідач протиправно відмовив їй у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки вона відповідає всім необхідним для цього умовам: досягла 50 років, має стаж роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на роботах за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих міст. На думку позивачки, вона має право на призначення пенсії на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», оскільки на день звернення за призначенням пенсії (20 грудня 2023 року) досягла 50 років, має страховий стаж 30 років 4 місяці 27 днів, у тому числі на пільгових умовах за списком №2 - 17 років 6 місяців 4 дні.

Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області подало відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнало, простило відмовити в їх задоволенні в повному обсязі з огляду на таке. 15 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернулася через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах в порядку, визначеному Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-VI. Рішенням №052630004100 від 18.12.2023. Позивачці відмовлено у призначенні пенсії відповідно до ст. 114 Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю пільгового стажу за Списком №2, який дає право на отримання пенсії на пільгових умовах. Страховий стаж позивачки становить 29 років 1 місяць 6 днів, пільговий стаж за Списком №2 відсутній. Відповідно до рішення №052630004100 від 18.12.2023 до страхового стажу згідно з наданими документів не зараховані період отримання допомоги по безробіттю з 10.09.2001 по 10.01.2002, оскільки наявне виправлення дати наказу про припинення виплат; період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.01.2004 по 31.12.2004, оскільки період догляду у 2004 році підтверджується додатком 11 до Інструкції щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 вересня 2006 року №345, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06 жовтня 2006 року за №1098/12972. До пільгового стажу роботи за Списком № 2 не зараховані періоди роботи з 31.10.2008 по 01.09.2022, оскільки довідка від 05.12.2023 №04/50 про підтвердження спеціального трудового стажу на роботах із шкідливими і важкими умовами праці не відповідає додатку 5 до п.20 Постанови КМУ від 12.08.1993 № 637 «Про затвердження порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій» (відсутнє посилання на постанову КМУ «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», що була чинна на період роботи заявниці). Також, відповідно до частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах, проте позивачка не досягла зазначеного віку.

Позивачкою подана відповідь на відзив, в якій вона наполягає на задоволенні позовних вимог, оскільки вони ґрунтовані на законодавстві України.

08 січня 2024 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

08 січня 2024 року у відповідача витребувані докази.

07 лютого 2024 року клопотання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про залучення до участі у справі в якості відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишено без задоволення.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 громадянка України народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом громадянина України НОМЕР_2 .

15 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернулася через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до п.2 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування».

18 грудня 2023 року Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії №052630004100, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по списку №2 відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в зв`язку відсутністю необхідного пенсійного віку.

Згідно з рішенням страховий стаж позивачки становить 29 років 1 місяць 6 днів, стаж роботи за списком №2 - відсутній,

До страхового стажу згідно наданих документів не зараховано:

- період отримання допомоги по безробіттю з 10.09.2001 по 10.01.2002, оскільки немає виправлення дати наказу про припинення виплати;

- період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.01.2004 по 31.12.2004, оскільки період догляду у 2004 році особою за дитиною до досягнення нею трирічного віку підтверджується додатком 11 до Інструкції шодо порядку оформлення і ведення особистих справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 вересня 2006 №345, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06 жовтня 2006 року за №1098/12972.

До пільгового стажу роботи за Списком №2 не зараховано:

- період роботи з 31.10.2008 по 01.09.2022, оскільки довідка від 05.12.2023 №04/450 про підтвердження соціального трудового стажу на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці не відповідає додатку 5 до пункту 20 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії» (відсутнє посилання на постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», що була чинна на період роботи заявниці).

Згідно зі свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 , виданим 15 березня 2004 року відділом реєстрації актів цивільного стану Дружківського міського управління юстиції Донецької області, ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В трудовій книжці НОМЕР_4 , яка видана на ім`я ОСОБА_1 30 квітня 1990 року, за спірні періоди наявні такі записи:

Дружківський центр зайнятості

запис №10 - 10 вересня 2001 року - почато виплату матеріальної допомоги на період профнавчання згідно п. 1, 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове соціальне страхування на випадок безробіття», наказ №450 від 10 вересня 2001 року,

запис №11 - 10 січня 2002 року - припинена виплата матеріальної допомоги на період профнавчання відповідно п.п. 12 п.1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов`язкове соціальне страхування на випадок безробіття», наказ 9/02 від 11 січня 2002 року,

Дружківський міський відділ освіти ясла-садок №35 «Лелека»

запис №14 - 02 грудня 2022 року - прийнята на роботу помічником вихователя тимчасово, наказ №52 від 02.12.2002 по я/с,

запис №15 - 20 квітня 2006 року - звільнена з посади ст. 36 п. 2.1 КЗпП України (за згодою сторін), наказ №347 від 20.04.2006 по я/с №35,

Дружківський дитячий будинок - інтернат

запис №22 - 31 жовтня 2008 року - прийнята молодшою медичною сестрою по догляду за хворими, наказ №79/1 від 31.10.2008,

запис №23 - 03 червня 2010 року - проведена атестація робочих місць за умовами праці. Підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах і шкідливими умовами та особливим характером праці зайнятись в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, наказ №2 від 03.06.2010,

запис №24 - 02 червня 2015 року - проведена атестація робочих місць за умовами праці. Підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 за особливим характером праці, наказ №2 від 02.06.2015.

запис №25 - 01 січня 2019 року - посаду «Молодша медична сестра по догляду за хворими» перейменовано «Молодша медична сестра з догляду за хворими» для приведення у відповідність до Класифікатора професій ДК 003і2010, наказ №164/1 від 21.12.2019,

запис №26 - 02 червня 2020 року - проведена атестація робочих місць за умовами праці. Підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах і шкідливими умовами та особливим характером праці зайнятись в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, наказ №122/3 від 02.06.2020.

За інформацією, яка міститься в системі персоніфікованого обліку (Індивідуальні відомості про застраховану особу форма ОК-5 ОСОБА_1 ),

п`ять місяців 6 днів 2001 року та 6 місяців 1 день 2002 року як страховий стаж обліковані Дружківським міським центром зайнятості (код ЄДРПОУ 20385539) за кодом ЗПЗ056А3;

за 12 місяців 2004 року страховий стаж у роботодавця відділ освіти Дружківської міської ради (код ЄДРПОУ 02142848) облікований за кодом ЗПЗ056Ж1;

за період з жовтня 2008 року по серпень 2022 року страховий стаж у роботодавця Комунальна установа «Дружківський дитячий будинок-інтернат» (код ЄДРПОУ 02770021) облікований за кодом ЗПЗ013Б1.

При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Україна є […] правова держава (стаття 1 Конституції України) .

Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (стаття 3 Конституції України).

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (стаття 46 Конституції України).

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) та Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закону №1058-ІV).

Закон №1788-ХІІ був введений в дію з 01 січня 1992 року - в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону; з 01 квітня 1992 року - в повному обсязі.

01 січня 2004 року набув чинності Закон №1058-ІV.

Відповідно до частини 2 статі 24 Закону №1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Система персоніфікованого обліку була введена в дію 01 січня 2004 року на виконання Указу Президента України від 4 травня 1998 року №401 «Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов`язкового державного пенсійного страхування» згідно постанов Кабінету Міністрів України №1854 від 12 грудня 2002 року та №303 від 12 березня 2003 року.

Згідно з частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, при обчисленні пільгового стажу позивачки за період роботи до впровадження системи персоніфікованого обліку, відповідач мав керуватися документами та порядком, визначеним законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-ІV і даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а після 01 січня 2004 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до частини 1 статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також […] період одержання допомоги по безробіттю […].

Згідно з частиною 1 статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Відповідно до пункту 1.5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 (далі - Інструкція №58), питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників», цією Інструкцією та іншими актами законодавства.

Пунктами 2.3, 2.4 Інструкції №58 встановлено, що записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Згідно з підпунктом «е» пункту 2.18 Інструкції №58 до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів такі записи безробітним особам про період одержання допомоги по безробіттю заноситься у трудову книжку органом державної служби зайнятості населення.

Згідно з пунктом 2 постанови правління Пенсійного фонду України від 03.12.2013 №25-2 «Про визнання такою, що втратила чинність, постанови правління Пенсійного фонду України від 08 жовтня 2010 року №22-2», зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2013 року за № 2141/24673, облік застрахованих осіб, звіти щодо сум нарахованих внесків та сум нарахованих внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за періоди до 01 січня 2011 року ведуться відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 10 червня 2004 року № 7-6 «Про затвердження Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2004 року за № 1000/9599, та постанови правління Пенсійного фонду України від 05 листопада 2009 року № 26-1 «Про порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2009 року за № 1136/17152.

Відповідно до довідника кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства (додаток 8 до постанови правління Пенсійного фонду України від 05 листопада 2009 року № 26-1 «Про порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2009 року за №1136/17152):

код ЗПЗ013Б1 - працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. […];

код ЗПЗ056А3 - період одержання допомоги по безробіттю;

код ЗПЗ056Ж1 - час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

В спірному рішенні відповідач зазначив, що до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано період отримання допомоги по безробіттю з 10.09.2001 по 10.01.2002, оскільки у трудовій книжці наявне виправлення дати наказу про припинення виплат.

Судом встановлено, що за даними системи персоніфікованого обліку (Індивідуальні відомості про застраховану особу форма ОК-5 ОСОБА_1 ) 5 місяців 6 днів 2001 року та 6 місяців 1 день 2002 року обліковані Дружківськім міським центром зайнятості (код ЄДРПОУ 20385539) як страховий стаж за кодом ЗПЗ056А3, також в трудовій книжці серії НОМЕР_1 наявні записи про початок виплати допомоги по безробіттю та про припинення виплати допомоги по безробіттю на підставі статей 27, 31 Закону України «Про зайнятість населення».

На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Правовий висновок про те, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладений в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі №677/277/17.

Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 у справі №423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Отже, посилання відповідача на наявне виправлення дати наказу про припинення виплат, як підставу для не зарахування вказаного періоду до страхового стажу позивачки, є безпідставним.

Враховуючи те, що відмова у зарахуванні періоду отримання допомоги по безробіттю з посиланням на порушення вимог законодавства в частині заповнення трудової книжки, не ґрунтується на положеннях чинного законодавства, при цьому в системі персоніфікованого обліку наявні дані як про період отримання такої допомоги, так і про орган, що здійснював таку виплату, суд дійшов висновку, що період отримання допомоги по безробіттю з 10.09.2001 по 10.01.2002 підлягає зарахуванню в страховий стаж позивачки.

Згідно зі спірним рішенням відповідач не включив до страхового стажу позивачки період догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку з 01.01.2004 по 31.12.2004 з посиланням на Інструкцію щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 вересня 2006 року №345, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06 жовтня 2006 року за №1098/12972.

Суд не приймає до уваги аргументи відповідача з огляду на таке.

За приписами статті 179 КЗпП України на підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів - 70) календарних днів після пологів, починаючи з дня пологів. Тривалість відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами обчислюється сумарно і становить 126 календарних днів (140 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів). Вона надається жінкам повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів. За бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства.

Відповідно до статті 181 КЗпП України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) надаються за заявою жінки або осіб, зазначених у частині сьомій статті 179 цього Кодексу, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляються наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу. Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.

Відповідно до частини 2 статі 24 Закону №1058-ІV з 01 січня 2004 року страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

За наслідками судового розгляду встановлено, що за даними системи персоніфікованого обліку (Індивідуальні відомості про застраховану особу форма ОК-5 ОСОБА_1 ) 12 місяців 2004 року обліковані відділом освіти Дружківської міської ради (код ЄДРПОУ 02142848) як страховий стаж за кодом ЗПЗ056Ж1, тобто як час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Отже, період з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2004 року підлягає включенню в страховий стаж позивачки, як час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Суд звертає увагу відповідача на те, що його посилання на інструкцію, яка була затверджена в 2006 році, як на підставу для зарахування до страхового стажу періоду з 01 січня по 31 грудня 2004 року є абсурдом, оскільки нормативно-правовий акт поширює свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності, тоді як до події, факту застосовується той нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Згідно зі спірним рішенням відповідач не зарахував до пільгового стажу за Списком №2 період роботи з 31.10.2008 по 01.09.2022, оскільки довідка від 05.12.2023 №04/450 про підтвердження соціального трудового стажу на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці не відповідає додатку 5 до п. 20 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії» (відсутнє посилання на постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», що біла чинна на період роботи заявниці).

Суд відхиляє вказані аргументи відповідача з огляду на таке.

Відповідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд повторює, що з 01 січня 2004 року відповідно до вимог частини 2 статі 24 Закону №1058-ІV територіальні органи Пенсійного фонду України ЗОБОВ`ЯЗАНІ обчислювати страховий стаж відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

За даними системи персоніфікованого обліку (Індивідуальні відомості про застраховану особу форма ОК-5 ОСОБА_1 ) за період з жовтня 2008 року по серпень 2022 року страховий стаж у роботодавця Комунальна установа «Дружківський дитячий будинок-інтернат» (код ЄДРПОУ 02770021) облікований за кодом ЗПЗ013Б1, тобто як зайнятість повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України і за результатами атестації робочих місць.

Позивачкою були надані відповідні накази щодо атестації робочих місць за умовами праці в Дружківському дитячому будинку-інтернаті, згідно з якими виконувана позивачкою робота дає право на пенсію за віком на пільгових умова.

Пунктами 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок №637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 20 Порядку №637 передбачено, що уточнюючі довідки підприємств або організацій для підтвердження спеціального трудового стажу, приймаються у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років.

Зі змісту зазначених правових приписів вбачається, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої, або ж необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 234/13910/17, від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 04.03.2020 у справі № 367/945/17 та від 27.04.2020 у справі № 367/4230/17.

Постановами Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року №36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» та від 24 червня 2016 року № 461 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» затверджувались Списки №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких (на яких) повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

У вказаних Списках містяться відповідні розділи «Охорона здоров`я та соціальна допомога», якими передбачені наступні посади: молодші медичні сестри, молодші медичні сестри з догляду за хворими, сестри-господині, молодші спеціалісти з медичною освітою у психіатричних (психоневрологічних) лікувально-профілактичних закладах (відділеннях), будинках дитини.

Пунктом 10 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.

В трудовій книжці серії НОМЕР_1 , яка видана на ім`я ОСОБА_1 , наявні чіткі, зрозумілі записи, які містять повну інформацію про періоди роботи та займану посаду позивачки, реквізити відповідних наказів, на підставі яких вони внесені.

Отже, на відміну від висновків відповідача, суд вважає документально доведеним факт зайнятості позивачки в Дружківському дитячому будинку-інтернаті за професією, передбаченою Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, яка за умовами праці дає право на пенсію за віком на пільгових умова, а тому період з 31.10.2008 по 01.09.2022 підлягає включенню до страхового стажу позивачки як стаж роботи за Списком №2.

Щодо позовної вимоги призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, суд зазначає таке.

03 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон України №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон №2148-VIII), що доповнив Закон №1058-IV розділом XIV-І, який містить пункт 2 частини 2 статті 114 такого змісту:

«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

50 років - по 31 березня 1965 року включно;

50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року;

51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року;

51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року;

52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року;

52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року;

53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року;

53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року;

54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року;

54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року;

55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року».

Натомість згідно з пунктом «б» статті 13 Закону №1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 2 березня 2015 року №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон №213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.

Законом №213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону №1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення №1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.

Таким чином, Рішенням №1-р/2020 Конституційного Суду України визнані неконституційними окремі положення Закону №1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом №213-VIII.

У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України ).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, при розгляді заяви позивачки про призначення пенсії, яка була подана 15 грудня 2023 року, відповідач мав застосовувати саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не норми Закону №1058-ІV, а тому посилання відповідача на пункт 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-ІV як на правову підставі для відмови в призначенні пенсії позивачці є протиправним.

Водночас суд зазначає, що обчислення страхового стажу та визначення розміру пенсії є дискреційними повноваженнями відповідного територіального органу ПФУ; суд не є органом, уповноваженим на призначення пенсії, а лише має компетенцію на здійснення судового контролю за відповідністю чинному законодавству оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб`єкта владних повноважень (постанови Верховного Суду від 1 жовтня 2019 року у справі №804/3646/18 та від 21 грудня 2019 року у справі №663/574/17).

Верховний Суд в постанові від 10.04.2018 у справі №348/2160/15-а (провадження №К/9901/32093/18) дійшов висновку, що обов`язок щодо обчислення загального стажу роботи особи та стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, покладено на орган Пенсійного фонду України, а тому для вирішення питання щодо призначення та виплати пенсії відповідачу слід встановити всі необхідні умови, яким має відповідати позивач для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Суд враховує вказані висновки Верховного Суду (частина 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)).

У даній справі суд здійснив судовий контроль за відповідністю чинному законодавству оскаржуваного рішення та встановив помилки, яких припустився відповідач при обчисленні страхового стажу позивачки.

Відсутність в матеріалах справи обґрунтованого розрахунку страхового стажу та стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, обчисленого територіальним органом Пенсійного фонду України, не дає можливості встановити чи відповідає позивачка всім необхідним умовам для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а тому заява про призначення пенсії за віком на пільгових умовах підлягає повторному розгляду відповідачем з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За приписами статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що рішення про відмову в призначенні пенсії №052630004100, прийняте 18 грудня 2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області, є протиправним та підлягає скасуванню.

Оскільки права позивачки порушені, але прийняття рішення на користь останньої, в тому числі щодо зарахування періодів роботи до відповідного стажу належить до безпосередніх повноважень територіального органу Пенсійного фонду України, позовні вимоги слід задовольнити шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, за результатом розгляду якої прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

В задоволенні інших позовних вимог слід відмовити.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Зважаючи на те, що у спірних правовідносинах відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не використав надані йому дискреційній повноваження для вирішення питання про призначення пенсії, про які було зазначено в цьому рішенні, що змусило позивачку звернутися до суду із позовом, судовий збір, сплачений останньою, підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (частина 1 статі 139 КАС України).

Керуючись статтями 2, 3-10, 20, 22, 25, 47, 72-77, 90, 132, 139, 143, 215, 241-246, 250, 251, 255, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_3 , телефон: НОМЕР_6 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (місцезнаходження: 43026, Волинська область, м. Луцьк, вул. Кравчука, буд. 22-В, код ЄРДПОУ 13358829, e-mail: gu@vl.pfu.gov.ua) задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії №052630004100, прийняте 18 грудня 2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, подану 15 грудня 2023 року, за результатом розгляду якої прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1073 (тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.

Повний текст рішення складено 08 лютого 2024 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя А.І. Циганенко