Рішення

від 07.02.2024 по справі 340/10322/23

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2024 року м.Кропивницький Справа № 340/10322/23

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасічника Ю.П., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕТТРА" (вул. Бобринецький Шлях, 213, м.Кропивницький, Кіровоградська область, 25019, код ЄДРПОУ 44976850) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області (вул.Героїв Маріуполя, 102, м.Кропивницький, 25004, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання дій протиправними та скасування постанови,,-

ВСТАНОВИВ:

До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Зеттра» (далі - позивач) до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 014933 від 10 жовтня 2023 року, якою ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЗЕТТРА» (місцезнаходження юридичної особи: Україна, 25019, Кіровоградська область, місто Кропивницький, вулиця Бобринецький Шлях, будинок 213, ідентифікаційний код юридичної особи: 44976850) притягнуто до відповідальності та застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуваною постановою на позивача накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000,00 грн за порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме перевезення вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 % але не більше 20% без відповідного дозволу.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач, вказує, що не був повідомлений про місце і дату розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. В діях позивача відсутній склад правопорушення, оскільки габаритно-вагові показники транспортного засобу марки MAN, модель TGS 18.440, спеціалізований вантажний сідловий тягач Е, номерний знак НОМЕР_1 та транспортного засобу спеціалізованого напівпричепу Н/ПР-самоскид-Е марки BODEX, модель KIS 33, номерний знак НОМЕР_2 , якими здійснювалось перевезення подільного вантажу відповідали допустимим нормам. Зазначає, що згідно реєстраційних документів вищевказаний транспортний засіб, є спеціалізованим вантажним сідловим тягачем та спеціалізованим напівпричепом, а тому нормативно допустима маса перевезення вантажу для них, відповідно до п. 22.5. Правил дорожнього руху, затверджених ПКМУ від 10.10.2001 №1306, складає 44 тони, а згідно товаросупровідних документів загальна маса (брутто) транспортного засобу з вантажем складала 42060 кг, отже, перевищення встановлених вагових норм були відсутні. Крім того, позивач вказує, що ним здійснювалось перевезення подільного вантажу шрот соняшниковий, який за своїми властивостями при русі може переміщуватись, що в свою чергу може стати причиною переміщення вантажу на одну з осей. На переконання позивача, вказані обставини не були враховані відповідачем при прийняття оскаржуваного рішення, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 22.12.2023 позовну заяву залишено без руху (а.с.27).

Ухвалою суду від 25.12.2023 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення та виклику сторін (а.с.33).

Відповідач у поданому до суду письмовому відзиві проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень посилається на те, що 23.08.2023 посадовими особами відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області, на автомобільній ділянці М-15 Одеса-Рені, 12 км+125м проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки MAN, номерний знак НОМЕР_1 з причіпом BODEX, номерний знак НОМЕР_2 , у результаті якого було виявлено перевищення нормативних вагових параметрів, а саме, було встановлено перевищення встановлених законодавством вагових норм на одинарну вісь 13 т (при дозволеній 11,5 т), що у відсотковому відношенні становить 13,04%, згідно п. 22.5. Правил дорожнього руху, затверджених ПКМУ від 10.10.2001 №1306. Вказані обставини підтверджується актом №016622 від 23.08.2023, актом про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів №АВ002354 від 23.08.2023, довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю №00602934 від 23.08.2023. Також відповідач вказує, що позивач у позові посилається на недіючі норми п. 22.5. Правил дорожнього руху і при цьому позивача притягнуто до відповідальності не за перевищення загальної маси, а за перевищення осьового навантаження. Щодо порушення порядку розгляду справи про порушення автотранспортного законодавства, то відповідач, з посилання на долучені до відзиву на позов докази, зазначає про безпідставність доводів позивача (а.с.37-40).

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, установив наявність достатніх підстав для прийняття рішення у справі, з огляду на наступне.

З матеріалів адміністративної справи судом установлено, що 23.08.2023 посадовими особами відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області, на автомобільній ділянці М-15 Одеса-Рені-Бухарест, 12 км+125м проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки MAN, номерний знак НОМЕР_1 з причіпом BODEX, номерний знак НОМЕР_2 (а.с.47), яким здійснювалось перевезення шроту соняшникового (а.с.46), за результатами якого встановлено порушення норм, зазначених у ст.ст. 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме, було встановлено перевищення встановлених законодавством вагових на одинарну вісь 13 т (при дозволеній 11,5 т), що у відсотковому відношенні становить 13,04%, згідно п. 22.5. Правил дорожнього руху, затверджених ПКМУ від 10.10.2001 №1306.

Результати перевірки оформлені актом №016622 від 23.08.2023 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, зі змісту якого вбачається, що водій ОСОБА_1 не погодився з виявленим порушенням (а.с.42,48).

Згідно довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю №00602934 від 23.08.2023 встановлено перевищення встановлених законодавством вагових норм на одинарну вісь 13 т (при дозволеній 11,5 т), що у відсотковому відношенні становить 13,04%, згідно п. 22.5. Правил дорожнього руху, затверджених ПКМУ від 10.10.2001 №1306 (а.с.43).

Крім того, було складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №00602934 від 23.08.2023, яким також зафіксовано перевищення встановлених законодавством вагових норм на одиночну вісь (а.с.44).

На адресу позивача направлялось повідомлення про розгляд справи про порушення автотранспортного законодавства призначено на 10.10.2023, чим спростовуються доводи позивача про те, що його не було повідомлено про розгляд справи (а.с.49,50).

За результатами розгляду справи про порушення автотранспортного законодавства, 10.10.2023 прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 014933, якою до позивача, на підставі абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн. (а.с.41).

Не погодившись з постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-III (далі - Закон України "Про автомобільний транспорт") (ст. 3 Закону України "Про автомобільний транспорт").

Відповідно до статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

Згідно з абзацом 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 за № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 за №103 (далі - Положення №103), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (надалі по тексту також Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури України і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Так, Укртрансбезпека відповідно до підпунктів 2, 19 пункту 5 Положення №103 відповідно до покладених на неї завдань, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює контроль за додержанням перевізниками вимог режиму праці та відпочинку, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Згідно з пунктом 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Отже, Державній службі України з безпеки на транспорті в особі її відділів державного нагляду (контролю) в областях надано право здійснювати державний контроль за додержанням вимог законодавства на автомобільному транспорті та за додержанням перевізниками вимог режиму праці та відпочинку, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до частини 11 статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (стаття 1 Закону України "Про автомобільний транспорт").

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).

Відповідно до пункту 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України (пункт 2 Порядку №1567).

Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка (пункт 12 Порядку №1567).

Приписами пункту 15 Порядку № 1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, поряд з іншим: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання водієм режиму праці та відпочинку; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Відповідно до пункту 20 Порядку №1567 виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Також пунктом 21 Порядку №1567 передбачено, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

За змістом пункту 22 Порядку №1567 у разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.

Згідно пункту Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР) маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу (п. 22.1.). Водій перед початком руху зобов`язаний перевірити надійність розташування і кріплення вантажу, а під час руху - контролювати це, щоб запобігти його падінню, волочінню, травмуванню супроводжуючих осіб чи створенню перешкод для руху (п. 22.2.).

Відповідно до підпункту в) п. 22.5. ПДР рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують навантаження на вісь, зокрема,:

на одинарну вісь, для автодоріг державного значення 11,5 т; 7 т місцевого значення.

Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. N 30 "Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами".

Рух транспортних засобів та їх составів, фактична маса та навантаження на вісь яких перевищують параметри, визначені підпунктами "б" та "в" цього пункту, у разі перевезення подільних вантажів забороняється.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначає «Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні» затверджений постановою КМУ Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 (далі за текстом - Порядок № 879).

Згідно п.18 Порядку № 879 за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Водії під час перебування в зоні стаціонарного або пересувного пункту габаритно-вагового контролю повинні виконувати законні вимоги посадових осіб та/або працівників Укртрансбезпеки, її територіальних органів та поліцейських.

Відповідно до ч.1 ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Згідно з ч.4 ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Відповідно до абз. 15 ч. 1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, контролюючим органом під час перевірки встановлено факт встановлено перевищення встановлених законодавством вагових норм на одинарну вісь 13 т (при дозволеній 11,5 т), що у відсотковому відношенні становить 13,04%.

В контексті п.22.5 Правил дорожнього руху, перевізник, зважаючи на особливості та характер вантажу, зобов`язаний обрати вагу, яка водночас не перевищуватиме як повну масу транспортного засобу, так і навантаження на осі.

Завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси, перевізник зобов`язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним тощо.

Окрім того, суд зауважує, що як встановлено з матеріалів справи водієм під час зважування автомобіля позивача в місці проведення габаритно-вагового контролю не заявлялося про необхідність повторного зважування.

Суд зазначає, що з огляду на матеріали справи позивачем не спростовується перевищення нормативно визначених вагових параметрів транспортних засобів на одинарну вісь.

У контексті фактичних обставин цієї справи слід визнати, що позивачем здійснено перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень без спеціального дозволу, а відтак що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу, є обґрунтованою, а підстави для її скасування, відсутні.

Суд також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв з дотриманням вимог частини 2 статті 2 КАС України, а тому позовні вимоги є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до положень статті 139 КАС України судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Зеттра» відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Ю.П. ПАСІЧНИК