Рішення

від 24.01.2024 по справі 380/21156/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2024 рокусправа № 380/21156/23 зал судових засідань № 12

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кузана Р.І.,

секретар судового засідання Богданова А.В.,

за участю:

представників позивачаКійко А.І.,

представників відповідачаКашицької Р.-М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «ТІЗ-КАРБОГАЗ» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство «ТІЗ-КАРБОГАЗ» (місцезнаходження: 79019, м. Львів, вул. Липинського, буд. 29, кв. 45, код ЄДРПОУ 33957741) (далі позивач, ПП «ТІЗ-КАРБОГАЗ») звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79003, Львівська область, м. Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 43968090) (далі відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №5115/13-01-07-10 від 24.03.2023.

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає таке. Посадовими особами Головного управління ДПС у Львівській області складено акт перевірки №3298/13-01-07-10-09/33957741 від 20.02.2023, згідно з яким під час перевірки встановлено порушення законодавчо встановленого строку розрахунків по імпортних операціях за зовнішньоекономічним контрактом. На підставі акту перевірки №3298/13-01-07-10-09/33957741 від 20.02.2023 Головним управлінням ДПС у Львівській області прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №5115/13-01-07-10 від 24.03.2023, яким застосовано пеню в розмірі 175564,66 грн за порушення граничних термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. ПП «ТІЗ-КАРБОГАЗ» вважає, що податкове повідомлення-рішення №5115/13-01-07-10 від 24.03.2023 прийняте відповідачем у зв`язку із невірним застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню.

Вказує, що відповідно до п.14 Постанови Правління Національного Банку України №18 від 24.02.2023 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», постановлено увести мораторій на здійснення транскордонних валютних платежів (крім підприємств та установ, що забезпечують виконання мобілізаційних планів (завдань) та Уряду, окремих дозволів НБУ). Розуміючи об`єктивну неможливість проведення чергового платежу на виконання умов Контракту від 27.10.2021 №INX/TIZ21/1, згідно з яким черговий платіж повинен бути проведений після отримання повідомлення про готовність товару до сертифікації, ПП «ТІЗ- КАРБОГАЗ» ініціювало переговори щодо розірвання контакту та повернення сплаченого авансу. Шляхом довгих перемовин сторони дійшли згоди про розірвання Контракту від 27.10.2022 №1NX/TIZ21/1 та повернення авансового платежу на суму 20400 євро. Кошти були повернуті ПП «ТІЗ-КАРБОГАЗ» 29.05.2023. Позивач вказує, що вжив всіх можливих заходів для забезпечення дотримання граничних строків розрахунків за операціями з імпорту товару за Контрактом від 27.10.2021 №INX/TIZ 21/1. Недотримання відповідних строків мало місце виключно через обставини, що знаходились поза волею позивача та за відсутності його вини.

Зазначив також, що контролюючим органом безпідставно нараховано пеню під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19). Вважає, що пеня за порушення резидентами строку розрахунків в іноземній валюті відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі ПК України) з 01.01.2021 є одним із різновидів пені в розумінні приписів підпункту 14.1.162 пункту 14.1. ст. 14 ПК України та, відповідно, нарахування пені у період дії карантину суперечить положенням абз. 11 п. 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» ПК України. З цих підстав просить оскаржуване податкове повідомлення-рішення визнати протиправним та скасувати.

Ухвалою від 11.09.2023 суддя залишив позовну заяву без руху.

Ухвалою від 02.10.2023 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. У відзиві зазначає, що ПП «ТІЗ-КАРБОГАЗ» (Покупець) уклало зовнішньоекономічний контракт від 27.10.2021 №INX/TIZ21/1 з нерезидентом «INOXCVA EUROPE B.V.», (Нідерланди) (Продавець) про купівлю товару. На виконання умов цього контракту ПП «ТІЗ-КАРБОГАЗ» 24.11.2021 здійснено попередню оплату в сумі 20400,00 євро, згідно з платіжним дорученням AT "Перший український міжнародний банк" від 24.11.2021 №51. Граничний строк розрахунків по контракту від 27.10.2021 № INX/TIZ21/1 настав 23.11.2022. Товар по оплаті від 24.11.2021 на суму 20400,00 євро від нерезидента «INOXCVA EUROPE B.V.» (Нідерланди) не поставлено. Станом на 23.11.2022 по Контракту від 27.10.2021 № INX/TIZ21/1 виникла прострочена дебіторська заборгованість в сумі 20400,00 євро. Кількість днів прострочення становить 76 днів (до 07.02.2023). Згідно з даними бухгалтерського обліку ПП «ТІЗ-КАРБОГАЗ» (оборотно-сальдова відомість по рахунку 632 та картка рахунку 632 по контрагенту «INOXCVA EUROPE B.V.» (Нідерланди) за період з 24.11.2021 по 07.02.2023) початкове сальдо складає 0,00 грн. Станом на 07.02.2023 по імпортному контракту від 27.10.2021 № INX/TIZ21/1, укладеному між ПП «ТІЗ-КАРБОГАЗ» та «INOXCVA EUROPE B.V.» (Нідерланди), за авансовим платежем від 24.11.2021 на суму 20400,00 євро за результатами перевірки дебіторська заборгованість складає 20400,00 євро.

Відповідач стверджує, що станом на дату завершення перевірки позивачем не представлено відповідної довідки (сертифікату) про підтвердження форс-мажорних обставин по експортному контракту від 27.10.2021 № INX/TIZ21/1. Також станом на дату завершення перевірки позивачем не представлено позовної заяви до суду та ухвали про відкриття провадження про стягнення заборгованості по згаданому контракту. Зазначає, що з моменту введення на території України карантину чи воєнного стану Верховною Радою України не приймалось жодних законів, які б вносили зміни до Закону України «Про валюту і валютні операції», якими б змінювались положення в порядку застосування пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті, тобто, в порядку застосування відповідальності за порушення порядку здійснення валютних операцій. Вказує, що позивач не наводить жодної норми та жодного конкретного факту порушення законодавства, яке регламентує порядок проведення перевірки чи винесення податкового повідомлення-рішення. Також стверджує, що на резидентів-учасників відносин у сфері ЗЕД покладена відповідальність за порушення граничних термінів розрахунків.

Від представника позивача 30.10.2023 та 30.11.2023 надійшли відповідь на відзив та додаткові пояснення.

Представником відповідача 05.01.2024 подано додаткові пояснення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві, відповіді на відзив та додаткових поясненнях. Просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях. Просила суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ПП «ТІЗ-КАРБОГАЗ» зареєстроване як суб`єкт підприємницької діяльності з 21.12.2005 (ЄДРПОУ 33957741) види діяльності: основний 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; інші 23.70 Різання, оброблення та оздоблення декоративного та будівельного каменю, 42.99 Будівництво інших споруд, н. в. і. у., 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у., 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами, 47.42 Роздрібна торгівля телекомунікаційним устаткуванням у спеціалізованих магазинах, 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель, 10.52 Виробництво морозива, 35.30 Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря, 11.07 Виробництво безалкогольних напоїв; виробництво мінеральних вод та інших вод, розлитих у пляшки, 28.93 Виробництво машин і устаткування для виготовлення харчових продуктів і напоїв, перероблення тютюну, 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту,20.15 Виробництво добрив і азотних сполук.

ПП «ТІЗ-КАРБОГАЗ» (Покупець) укладено в м. Аблассердам (Нідерланди) зовнішньоекономічний контракт від 27.10.2021 №INX/TIZ 21/1 з нерезидентом INOXCVA EUROPE B.V., Нідерланди (Продавець).

Відповідно до предмету договору Продавець продає, а Покупець купує товар згідно з Додатком №1 до Контракту: один контейнер-цистерна ISO об`ємом 20000л і робочим тиском 16,5 бар. Країна походження - Індія.

Загальна сума Контракту складає 68000,00 євро. Ціни визначаються на умовах поставки EXW Алблассердам. Нідерланди згідно з «ІНКОТЕРМС 2020». Валюта контракту - Євро.

Контрактом передбачено, що оплата вартості товару здійснюється в Євро банківським переказом на рахунок Продавця наступним чином: 30% - передоплата після підписання Контракту на основі Інвойсу; 35% - оплата від загальної вартості товару після повідомлення про готовність Товару до сертифікації: 35% - після отримання від Продавця повідомлення про готовність Товару до відвантаження з Індії (п. 4 Контракту).

Всі розбіжності та суперечки, які можуть виникати по цьому Контракту і не можуть бути вирішені мирним шляхом, передаються на розгляд в Нідерландський Арбітражний суд. м. Роттердам, у відповідності з регламентом цього суду.

На виконання умов Контракту від 27.10.2021 №INX/TIZ21/1 ПП «ТІЗ-КАРБОГАЗ» 24.11.2021 здійснено попередню оплату з валютного рахунку на користь нерезидента «INOXCVA EUROPE B.V.» (Нідерланди) в сумі 20400.00 євро згідно з платіжним дорученням AT «Перший український міжнародний банк" від 24.11.2021 №51.

Суд встановив, що наступні платежі по Контракту від 27.10.2021 №INX/TIZ21/1 позивачем не проводились, поставка товару по цьому контракту не відбулась. За результатами переговорів, проведених з ініціативи позивача, сторони дійшли згоди про розірвання Контракту від 27.10.2021 №INX/TIZ21/1 у зв`язку з наявністю перешкод у позивача щодо належного виконання своїх зобов`язань через військову агресію російської федерації проти України та введення з 24.02.2022 на всій території України воєнного стану. Оплачені позивачем кошти по Контракту від 27.10.2021 №INX/TIZ21/1 повернуті ПП «ТІЗ-КАРБОГАЗ» 29.05.2023.

Головним управлінням ДПС у Львівській області отримано податкову інформацію Національного банку України про виявлені агентом валютного нагляду (АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (МФО 334851) факти ненадходження в установлені Національним банком України граничні строки розрахунків грошових коштів чи товарів станом на 01.12.2022, яка надається згідно з Інструкцією про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління НБУ від 02.01.2019 №7, надіслану листом ДПС України від 02.01.2023 №29/7/99-00-07-05-01-07, по імпортному контракту від 27.10.2021 №INX/TIZ 21/1, дата здійснення авансового платежу 24.11.2021.

На підставі наказу від 03.02.2022 № 381-ПП та направлення від 07.02.2023 №772, згідно із пп. 19-1.1.4. п. 19-1.1 ст. 19-1, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 73.3 ст. 73, п.п 75.1.2. п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82, п.п. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «ТІЗ - КАРБОГАЗ» з питань дотримання вимог валютного законодавства по контракту від 27.10.2021 № INX/TIZ21/1, укладеному з фірмою-нерезидентом INOXCVA EUROPE B.V. (Нідерланди).

За результатами перевірки складено Акт від 20.02.2023 №3298/13-01-07-10-09/33957741 (далі акт перевірки), яким встановлено порушення ч. 1 та ч. 3 ст. 13 Закону України від 21.06.2018 №2473-VIII «Про валюту і валютні операції», з урахуванням пункту 21 розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління НБУ від 02.01.2019 №5 в результаті чого допущено порушення законодавчо встановленого строку розрахунків по імпортних операціях за зовнішньоекономічним контрактом від 27.10.2021 № INX/TIZ21/1, укладеним з нерезидентом «INOXCVA EUROPE B.V.», (Нідерланди).

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №5115/13-01-07-10 від 24.03.2023, відповідно до якого на підставі виявлених порушень загальна сума штрафу, який позивач повинен сплатити за платежем «Пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності» (21081000) за період з 22.11.2022 по 07.02.2023 складає 175564,66 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України в редакції на час спірних відносин).

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до положень підпункту 19-1.1.4. пункту 19-1.1.статті 19-1 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, зокрема, здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів.

За змістом підпунктів 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.2. пункту 75.1. статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

За змістом пункту 83.1. статті 83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки, надані відповідно до статті 84 цього Кодексу та інших законів України; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи; мультимедійна інформація (фото, відео-, звукозапис), отримана (виготовлена) контролюючими органами.

Результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка (пункт 86.1. статті 86 ПК України).

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкового повідомлення-рішення у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового, валютного та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами, тому за відсутності проведеної перевірки, як юридичного факту, у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення.

Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового, валютного чи іншого правопорушення. Для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань платникові податків шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення в зв`язку допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме - спочатку провести податкову перевірку.

Таким чином, нормами ПК України з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою для проведення перевірки.

Відповідно до абз.11 п.52-1 підрозділу ХХ «Перехідні положення» ПК України (станом на дату проведення перевірки (з 07.02.2023 по 13.02.2023) та складання акту перевірки (20.02.2023), протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16 січня 2020 року №466-IX, в редакції від 01.01.2021, підпункт 14.1.162 ПК України викладено в такій редакції: « 14.1.162. пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов`язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи».

Відповідно до пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Отже, ПК України визначено, що пеня за порушення строків розрахунків в іноземній валюті є різновидом грошового зобов`язання платника податків та застосовується контролюючим (податковим) органом в порядку, який передбачений для прийняття податкових повідомлень-рішень, а Закон України «Про валюту і валютні операції», зокрема ст.13 містить лише встановлення такого виду відповідальності, як пеня за порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що пеня за порушення резидентами строку розрахунків в іноземній валюті відповідно до вимог ПК України з 01 січня 2021 року є одним із різновидів пені у розумінні приписів підпункту14.1.162 пункту 14.1. ст.14 ПК України та, відповідно, нарахування пені у період з 01.01.2021 суперечить положенням абз.11 п.52-1 підрозділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Щодо суті порушення, що стало підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення суд враховує таке. Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ, відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначені Законом України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 року №2473-VIII.

Частиною 1 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» встановлено, що Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Згідно з ч.3 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

У свою чергу п.21 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №5 передбачено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Положеннями ч.5 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» визначено, що порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Пунктом 8.1 Контракту від 27.10.2021 №INX/TIZ21/1 передбачено, що у разі виникнення обставин, що роблять частково або повністю неможливим виконання зобов`язань за цим Договором будь-якою із Сторін, а саме: пожежа, стихійні явища, пандемія, облога, заборона на імпорт або експорт, зміна законодавства або інші дії з боку державних органів країн Продавця та Покупця, або у разі настання будь-яких інших обставин, що не залежать від волі Сторін, строк виконання зобов`язань продовжується пропорційно до часу дії вищезазначених обставин або їх наслідків.

Згідно з п. 8.2 Контракту, якщо тривалість таких обставин або їх наслідків перевищує 3 місяці, кожна із Сторін має право відмовитися від подальшого виконання своїх зобов`язань за цим Договором. У цьому випадку Продавець зобов`язаний повернути грошові кошти за непоставлений Товар протягом 7 днів з моменту отримання відповідної вимоги від Покупця. При цьому жодна зі Сторін не матиме права вимагати від іншої Сторони відшкодування можливих збитків.

Сторона, яка не може виконати свої зобов`язання за цим Договором, повинна негайно повідомити іншу Сторону про настання і припинення вищевказаних обставин. Належним доказом наявності та тривалості вищезазначених обставин будуть вважатися довідки, видані Торгово-промисловою палатою країни Продавця або Покупця відповідно, або інший документ відповідного органу (п. 8.3 Контракту).

Пунктом 10.1 Контракту передбачено, що всі суперечки і спори , які можуть виникнути по цьому Контракту і не можуть бути врегульовані мирним шляхом, передаються на розгляд в Нідерландський Арбітражний Суд (м.Роттердам) відповідно до регламенту цього суду.

Відповідно до п.3.1 Контракту вказаний у ньому товар повинен бути поставлений до 31.03.2022, при умові отримання Продавцем платежів та товар відповідно до п.4.1 даного Контракту.

Згідно з п.4.1 Контракту оплата вартості товару здійснюється в Євро банківським переказом на рахунок Продавця наступним чином: 30% - передоплата після підписання Контракту на основі Інвойсу; 35% - оплата від загальної вартості товару після повідомлення про готовність Товару до сертифікації: 35% - після отримання від Продавця повідомлення про готовність Товару до відвантаження з Індії.

Відповідач вважає, що наданий позивачем лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 на підтвердження форс-мажорних обставин не може бути прийнятим з огляду на те, що такий не є підтвердженням форс-мажорних обставин відповідно до норм п.6 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції». На думку відповідача належним підтвердженням форс-мажорних обставин є саме довідка Торгово-промислової палати.

Перевіряючи правильність висновків контролюючого органу про наявність підстав для нарахування пені за несвоєчасне проведення розрахунків (невиконання зобов`язань) за зовнішньоекономічним договором, суд дійшов наступного висновку.

Частинами 6, 7 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» визначено, що у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту). У разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується.

Нормативне визначення форс-мажору закріплено в ч.2 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», у відповідності до якої форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Водночас Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (COVID-19)» №530-ХІІ від 17.03.2020 були внесені зміни у частину 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», якими доповнено перелік форс-мажорних обставин - карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України.

Як вже зазначалось, положення ч.6 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» передбачають підтвердження форс-мажорних обставин уповноваженою організацією країни розташування сторони зовнішньоекономічного контракту.

У свою чергу, наголошуючи на тому, що відсутність документального підтвердження невиконання умов зовнішньоекономічного контракту від 27.10.2021 № INX/TIZ21/1 через дію форс-мажорних обставин, як доказу об`єктивної неможливості виконання зобов`язань за зовнішньоекономічним контрактом з боку контрагента позивача, контролюючий орган не врахував, що діяли форс-мажорні обставини карантин та збройна агресія російської федерації проти України.

Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), та з метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП з метою підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у період дії введеного воєнного стану, на сайті ТПП України було розміщено 28.02.2022 загальний офіційний лист ТПП України щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Отже, ТПП України підтверджено, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Суд також враховує, що у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану Правлінням Національного банку України відповідно до ст.7 Закону України «Про Національний банк України» з метою забезпечення надійності та стабільності функціонування банківської системи 24.02.2022 прийнято постанову №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану».

Відповідно до п.14 цієї постанови (в редакції, яка діяла на дату граничного строку виконання зобов`язань по поставці товару) передбачено, що уповноваженим установам забороняється здійснювати за дорученням клієнтів транскордонні перекази валютних цінностей з України, крім випадків здійснення:

1) власних операцій банків, уключаючи розрахунки з міжнародними платіжними системами;

2) імпортних операцій резидентів з купівлі товарів критичного імпорту за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;

3) валютних операцій МФО, уключаючи представництва МФО, а також валютних операцій резидентів та нерезидентів з переказу коштів в іноземній/національній валюті з метою розрахунків з МФО або з його представництвом;

4) валютних операцій резидентами та нерезидентами для проведення мобілізаційних та інших заходів (потреб), визначених законами України, що регулюють відносини у сферах забезпечення національної безпеки та оборони;

5) операцій з оплати витрат на лікування в медичних закладах іноземної держави, оплати витрат на транспортування хворих, оплати витрат, пов`язаних зі смертю громадян за кордоном (транспортні витрати та витрати на поховання);

6) на підставі окремих дозволів (рішень) Національного банку України, що приймаються на підставі звернень Кабінету Міністрів України, міністерств та інших державних органів України;

7) переказів на користь дипломатичних представництв, консульських установ України за кордоном.

Отже, у зв`язку з запровадженням в Україні заборони на проведення транскордонних валютних операції, проведення позивачем чергових платежів по Контракту не було можливим з об`єктивних причин. З урахуванням того, що сплачені 24.11.2021 позивачем відповідно до умов Контракту кошти були попередньою частковою оплатою, а поставка товару могла бути проведена лише після повної оплати його вартості, виконання іноземним контрагентом позивача своїх зобов`язань по поставці товару на суму проведених ПП «ТІЗ-КАРБОГАЗ» платежів також не було можливим.

При цьому суд враховує, що відповідно до наведеного в ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначення, таке нормативне обмеження Національним банком України проведення банківських операції може вважатись самостійною форс-мажорною обставиною, що вплинула на несвоєчасне виконання позивачем зобов`язань за зовнішньоекономічним договором.

З вищевикладеного випливає, що порушення ПП «ТІЗ-КАРБОГАЗ» строків розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності було здійснено з об`єктивних причин, а саме у зв`язку зі збройною агресією з боку російської федерації та введенням в Україні воєнного стану, а також забороною проведення транскордонних валютних операцій.

Згідно з п.109.1 ст.109 Податкового кодексу України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Статтею 112 Податкового кодексу України встановлені загальні умови притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи

Так, у відповідності до п.112.1 ст.112 Податкового кодексу України особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п.112.2 ст.112 Податкового кодексу України особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Пунктом 112.7 ст.112 Податкового кодексу України визначено, що якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків.

Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи.

Як вже зазначалось, з метою досудового врегулювання питання щодо порушення строків постачання обладнання позивач вів листування з контрагентом-нерезидентом стосовно порядку та строків повернення здійсненої оплати. За результатами переговорів сторони дійшли згоди про розірвання Контракту від 27.10.2022 №1NX/TIZ21/1 та повернення авансового платежу на суму 20400 євро. Кошти були повернуті ПП «ТІЗ-КАРБОГАЗ» 29 травня 2023 року.

Відповідно до ч.1 ст.55 Регламенту Нідерландського Арбітражного суду (Арбітражні правила та пояснення NAI) Адміністратор суду вимагає від позивача депозит, з якого, наскільки це можливо сплачуються гонорари та виплати арбітра або арбітрів.

Згідно з ч. 3 ст. 55 Арбітражних правил та пояснень NAI, якнайшвидше після надсилання арбітражного файлу арбітр або голова повинні проконсультуватись з адміністратором щодо обсягу роботи, яка від нього очікується, щоб визначити суму депозиту.

Відповідно до ч. 6 ст. 55 Арбітражних правил та пояснень NAI, якщо NAI не отримує депозит, який вимагається від сторони, протягом чотирнадцяти днів після другого нагадування від адміністратора, ця сторона вважається такою, що відкликала свою претензію чи зустрічну претензію.

Також, згідно з ч. 1 ст. 53 Арбітражних правил та пояснень NAI розділ «адміністративні витрати», після початку арбітражу позивач повинен сплатити NAI адміністративні витрати відповідно до положень параграфа. Адміністратор повинен повідомити позивача про цю суму якомога швидше після отримання запиту на арбітраж.

Згідно з ч.2 ст.53 Арбітражних правил та пояснень NAI, адміністративні витрати розраховуються на основі загального грошового відсотка по претензіях, включаючи умовні претензії, з використанням шкали, визначеної Виконавчою радою, як зазначено в додатку А до цих Правил.

Відповідно до ч.5 ст. 53 Арбітражних правил та пояснень NAI, адміністратор забезпечує стягнення заборгованості за адміністративні витрати. Якщо після повторного нагадування від адміністратора адміністративні витрати, які належить стороні, не будуть отримані NAI протягом чотирнадцяти днів, ця сторона вважається такою, що відкликала свою претензію або зустрічну претензію.

Частиною 6 ст. 53 Арбітражних правил та пояснень NAI передбачено, що якщо позивач відкликає свій запит на арбітраж до того, як арбітражний файл буде надіслано до арбітражного суду, йому повертається половина сплачених ним адміністративних витрат. Те саме стосується випадку, якщо відповідач відкликає свій зустрічний позов до надсилання арбітражного файлу. В інших випадках адміністративні витрати не відшкодовуються.

У відповідності до Додатку А до Арбітражних правил та пояснень NAI, який визначає розмір адміністративних витрат, якщо ціна позову не перевищує 25000 євро, розмір адміністративних витрат складає 660 євро.

Отже, для звернення до Нідерландського Арбітражного суду з позовом до «INOXCVA EUROPE B.V.», (Нідерланди) про повернення авансового платежу позивачу необхідно було сплатити на рахунок Нідерландського арбітражного суду відповідний депозит та адміністративні витрати. Однак, виходячи з положень постанови Правління Національного Банку України від 24.02.2022 №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», проведення таких платежів не було можливим.

З урахуванням наведеного, беручи до уваги той факт, що встановлені у ході судового розгляду документально підтверджені обставини за своєю сукупністю дають підстави вважати об`єктивно неможливим виконання зобов`язань з постачання обладнання та проведення платежів за зовнішньоекономічним контрактом, суд дійшов висновку, що порушення граничних строків виконання зобов`язань за операціями з імпорту товарів мало місце з незалежних від сторін договору обставин, а тому контролюючим органом було протиправно нараховано позивачу пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та, як наслідок, прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, відповідно до ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню повністю.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір, який в силу ч. 1 ст. 139 КАС України підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №5115/13-01-07-10 від 24.03.2023.

Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79026, вул. Стрийська, 35, м.Львів, код ЄДРПОУ ВП 43968090) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства «ТІЗ-КАРБОГАЗ» (місцезнаходження: 79019, м. Львів, вул. Липинського, буд. 29, кв. 45, код ЄДРПОУ 33957741) судовий збір в сумі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складене та підписане 05.02.2024.

СуддяР.І. Кузан